1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: сталий розвиток.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1064кб.
Дата: 03.03.2020
скачати

О.І. Пометун, Л.М. Пилипчатіна, І.М.Сущенко
Методичний посібник для вчителів
з навчального курсу за вибором
для учнів 9 (10) класу
загальноосвітніх навчальних закладів
Уроки для сталого
розвитку
Київ
Видавничий дім „Освіта”
2011

Схвалено до використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-
методичною радою з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту України.
Протокол № 1 від 23.05.2011 року.
Методичний посібник для вчителів з навчального курсу за вибором для учнів
9 (10) класу загальноосвітніх навчальних закладів. Уроки для сталого розвитку/ О. І. Пометун, Л.М. Пилипчатіна, І.М.
Сущенко. – К.: Видавничий дім „Освіта”, 2011.
Посібник видано в рамках проекту «Освіта для стійкого розвитку в дії» в
партнерстві з організацією «Global Action Plan» за підтримки уряду
Королівства Швеції.
Висловлюємо подяку:
- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України за допомогу і підтримку в розвитку програми «Освіта для стійкого розвитку»;
- організації «Вчителі за демократію та партнерство» за реалізацію програми освіти для сталого розвитку;
- організації Global Action Plan та особисто Мерилін Меллманн за методичні консультації, навчання і можливість використовувати досвід інших країн;
- вчителям пілотних шкіл України за сумлінну працю з апробації та експертизи уроків.

Передмова
Шановні вчителі!
Посібник призначений насамперед для вчителів основної та старшої школи, які викладають у 9 - 10-х класах курс за вибором «Уроки для сталого розвитку», що є частиною системи навчальних курсів та позакласних занять, покликаних формувати в дітей, батьків та вчителів навички сталого стилю життя.
Оскільки ідеї сталого розвитку ще не набули в Україні широкого впровадження, перший розділ посібника починається з викладу деяких теоретичних положень, що характеризують цей напрям в освіті.
Другий розділ присвячено особливостям курсу, побудованого на основі
інноваційних педагогічних підходів, описано як його зміст, так і основні складові організації навчального процесу, що їх має запровадити вчитель.
У третьому розділі містяться загальні зауваження щодо структури та методики уроків, детальний опис поурочної діяльності вчителя і учнів з необхідними поясненнями. За бажанням вчителя чи вибором школи курс може викладатись в 9-му чи в 10-му класах як важлива складова профільної підготовки учнів з природничих предметів. Кількість годин залежно від класу та можливостей навчального плану школи може варіюватись від 35 до
52. Зміст і пропонована методика дозволяють застосувати обидва варіанти.
Оскільки курс з точки зору як змісту, так і методики навчання є
інноваційним, спрямованим (на відміну від більшості шкільних дисциплін), зокрема, на зміну моделей поведінки і звичок учнів, передбачається, що вчителі ретельно дотримуватимуться рекомендацій, уміщених в посібнику.
Інноваційна педагогіка потребує певних змін і в поведінці та стилі викладання самого вчителя. Рубрика «Ви - вчитель сталого стилю життя» покликана допомогти у вирішенні цього завдання.
Сподіваємось, що посібник допоможе вчителям краще зорієнтуватися у темах і специфіці викладання курсу.

ЗМІСТ
Передмова
Розділ І. ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ІДЕЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
1. Поняття сталого розвитку
2. Основні положення концепції сталого розвитку
3. Напрями діяльності людства для досягнення сталого розвитку
4. Визначальні чинники сталого розвитку
5. Провідні засади освіти для сталого розвитку
6. Педагогіка мотивації і натхнення до дії
Розділ
ІІ.
ОСОБЛИВОСТІ
ОРГАНІЗАЦІЇ
ПІЗНАВАЛЬНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ
1. Концептуальні засади курсу «Уроки для сталого розвитку» для учнів 9 класу
2. Структура курсу та особливості організації навчання
3.
Організація роботи з аудитами
4.
Організація проектної діяльності учнів у курсі
5.
Дії, які обирають учні
6.
Портфоліо як засіб фіксації досягнень учнів
7.
Інтеграція курсу з навчальними предметами інваріантної складової навчального плану
8.
Особливості діяльності вчителя – викладача курсу
Розділ ІІІ. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ УРОКІВ
1.Загальні засади
Частина І. ВСТУП
Тема 1. МІСІЯ
ЗУСТРІЧ І. ДІЗНАЄМОСЬ ПРО МЕТУ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЩО ПОТРІБНО ВЗЯТИ З СОБОЮ В ПОДОРОЖ
Частина ІІ. СТВОРЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ
Тема 2. ПОВІТРЯ
ЗУСТРІЧ І. ЧОМУ ЧИСТЕ ПОВІТРЯ СТАЄ ПРОБЛЕМОЮ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК МОЖНА ДІЯТИ, ЩОБ ЗАЛИШАТИ ПОВІТРЯ ЧИСТИМ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЧИСТОТУ ПОВІТРЯ ПІД ЧАС ЗОРЯНОЇ
ПОДОРОЖІ
Тема 3. ВОДА
ЗУСТРІЧ І. ЯКА РОЛЬ ВОДИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК МОЖНА ДІЯТИ, ЩОБ ЗБЕРЕГТИ ВОДУ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯК ВЛАШТУВАТИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ПІД ЧАС
ПОЛЬОТУ

Тема 4. ЕНЕРГІЯ
ЗУСТРІЧ І. ЯКА РОЛЬ ЕНЕРГІЇ В ЖИТТІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК МОЖНА ДІЯТИ, ЩОБ ЗБЕРЕГТИ ЕНЕРГІЮ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯК ЗБЕРІГАТИ ЕНЕРГІЮ ПІД ЧАС ПОЛЬОТУ
Тема 5. Харчування
ЗУСТРІЧ І. ЩО ТАКЕ РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК ЗРОБИТИ СВОЄ ХАРЧУВАННЯ КОРИСНИМ ДЛЯ СЕБЕ
І ДЛЯ ПЛАНЕТИ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯК ВЛАШТУВАТИ СИСТЕМУ ХАРЧУВАННЯ ПІД ЧАС
ПОЛЬОТУ
Тема 6. ВІДХОДИ
ЗУСТРІЧ І. ЧОМУ ВІДХОДИ СТАЮТЬ ХВОРОБОЮ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЩО РОБИТИ З ВІДХОДАМИ ЩОДНЯ І ВСЕ ЖИТТЯ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯК ВИКОРИСТОВУВАТИ ВІДХОДИ ПІД ЧАС ПОЛЬОТУ
Частина ІІІ. ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ
Тема 7. ЗБАЛАНСОВАНА ЕКОНОМІКА
ЗУСТРІЧ І. ЯКИМ ЧИНОМ ЗАБЕЗПЕЧИТИ СВОЄ ЖИТТЯ І РОЗВИТОК
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК ОПТИМІЗУВАТИ СПОЖИВАННЯ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯКИМ ЧИНОМ ОРГАНІЗУВАТИ ВИРОБНИЦТВО,
СПОЖИВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ ПІД ЧАС ПОЛЬОТУ
Частина ІV. СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ
Тема 1. СТАЛЕ СУСПІЛЬСТВО – СУСПІЛЬСТВО ДЛЯ ВСІХ
ЗУСТРІЧ І. ЯКИМ Є СУСПІЛЬСТВО ДЛЯ ВСІХ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК МОЖНА ДІЯТИ, ЩОБ ЖИТТЯ КЛАСУ ТА ШКОЛИ
СТАЛО КОМФОРТНІШИМ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯК ОРГАНІЗУВАТИ СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ ПІД ЧАС
ПОЛЬОТУ
Тема 2. СТАЛЕ СУСПІЛЬСТВО – ЗДОРОВЕ СУСПІЛЬСТВО
ЗУСТРІЧ І. ЯКА ЛЮДИНА ВВАЖАЄТЬСЯ ЗДОРОВОЮ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК МОЖНА ДІЯТИ, ЩОБ ЗРОБИТИ САМИХ СЕБЕ І
СУСПІЛЬСТВО ЗДОРОВІШИМИ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯК ЗБЕРЕГТИ ЗДОРОВ’Я ПІД ЧАС ПОЛЬОТУ
Тема 3. СТАЛЕ СУСПІЛЬСТВО – СУСПІЛЬСТВО КУЛЬТУРНИХ
ВЗАЄМОВІДНОСИН
ЗУСТРІЧ І. ЧОМУ СТІЙКЕ СУСПІЛЬСТВО ПОТРЕБУЄ КУЛЬТУРИ
ВЗАЄМОВІДНОСИН

ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК МОЖНА ДІЯТИ, ЩОБ НАЛАГОДИТИ КУЛЬТУРНІ
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯКИМИ БУДУТЬ СТОСУНКИ МІЖ КОСМІЧНИМИ
МАНДРІВНИКАМИ ПІД ЧАС ПОДОРОЖІ
Тема 4. СТАЛЕ СУСПІЛЬСТВО – СУСПІЛЬСТВО, ЩО НАВЧАЄТЬСЯ
ЗУСТРІЧ І. ЯКИМ Є СУСПІЛЬСТВО ЩО НАВЧАЄТЬСЯ
ЗУСТРІЧ ІІ. ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ НАВЧАННЯ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ
ЗУСТРІЧ ІІІ. ЯКИМ ЧИНОМ ОРГАНІЗУВАТИ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС
ПОЛЬОТУ
Частина V. ПІДСУМОК
Тема 1. УРОКИ ЗАКІНЧЕНО ... ЩО ДАЛІ
ДОДАТОК. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ ЗА ВИБОРОМ
ДЛЯ 9 (10)-ГО КЛАСУ «УРОКИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ»
1. Пояснювальна записка
2. Структура та зміст програми

Розділ І. ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ІДЕЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
1. Поняття сталого розвитку
Практично будь-яка з гострих проблем сьогодення, що торкається усіх без винятку життєвих інтересів людини, так чи інакше пов’язана з екологічним станом довкілля. Водночас, практично будь-які вид чи сфера суспільної діяльності людини мають антиекологічну спрямованість: сучасна наука і техніка, індустрія, сільське господарство, туризм, розваги тощо.
Глобальна екологічна криза набула системного характеру.
Людство дедалі більше усвідомлює необхідність перетворення свого життя на безпечне, здорове й радісне. Нагальною потребою ХХІ століття є формування такого способу життя, який став би основою довготривалого
ощадливого розвитку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрозу екологічної катастрофи, що нависла над людством. Потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні
імперативи – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом
ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у якій би захист і збереження природи вважались такими ж важливими, як і саме життя.
Саме на таких засадах сформувалось поняття стійкий, або сталий,
розвиток (англійська – sustainable development). У словниках, присвячених цій темі, термін sustainable визначається, як характеристика процесу або стану, що може підтримуватись невизначено довго. А термін sustainable
development означає покращання якості людського життя при збереженні сталості підтримуючих екосистем.
Уперше поняттясталого розвитку було сформульовано у доповіді «Our
Common Future» («Наше спільне майбутнє») голови Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН Гру Харлем Брутланд у 1987 році. Воно трактувалось достатньо просто і конкретно: це такий розвиток, який
задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність
майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.
На 2-й Конференції ООН з навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро,
1992 р.) вперше було сформульовано основні положення стійкого розвитку, задекларовані у програмному документі «Порядок денний ХХІ століття», або
«Програма 21». Наступні міжнародні зустрічі - конференція в Кіото (1997 р.), відома як «Кіотський протокол», 3-я Конференція ООН з проблем клімату
Землі (Бонн, 2001 р.), 4-та Конференція ООН (Йоганнесбург, 2002 р.) - сприяли координації зусиль усіх країн і виробленню на цій основі стратегії рішучих дій і практичних заходів у подоланні впливу техногенних факторів на довкілля.
Необхідно зазначити, що поняття сталий розвиток не є тотожним поняттям економічно стабільний і екологічно безпечний розвиток
(екорозвиток). Мова не йде тільки про забезпечення прогресу економіки та ресурси для неї або лише про збереження природи.
Поняття сталого
розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонії між людьми – з одного боку і суспільством та природою – з іншого. Тобто в майбутньому має сформуватися соціоприродна система, здатна розв’язувати сукупність протиріч, що проявляються в наш час, а саме: між природою і суспільством, між екологією і економікою, між розвинутими країнами і тими, що розвиваються, між теперішніми і майбутніми поколіннями, між багатими
і бідними, між уже сформованими потребами людей і розумними потребами тощо.
Таким чином, поняття сталий розвитокможна розуміти як стратегію виживання і безперервного прогресу цивілізації та країни в умовах збереження навколишнього середовища (насамперед біосфери).
Послідовний перехід України, як і всього світового співтовариства, до сталого розвитку відбувається відповідно до рекомендацій і принципів, викладених у документах Конференції ООН з навколишнього середовища
(ЮНСЕД).
2. Основні положення концепції сталого розвитку
 У центрі уваги – люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя в гармонії з природою.
 Охорона навколишнього середовища має стати невід’ємним компонентом процесу розвитку і не може розглядатись у відриві від нього. Існує безумовний орієнтир на неперевищення гранично допустимих рівнів антропогенного впливу на екосистеми.
 Задоволення потреб у розвитку і збереженні навколишнього середовища повинно розповсюджуватись не тільки на теперішні, але й майбутні покоління. Ефективне використання та економія ресурсів, виключення або зменшення моделей виробництва і споживання, які не сприяють такому розвитку. Орієнтація на використання місцевих ресурсів та одночасне врахування інноваційних підходів і технологій.
 Партнерство, спільна робота всіх і кожного для забезпечення сталого розвитку. Відкритість і прозорість спільних дій в інтересах сталого розвитку.
 Зменшення розриву в рівні життя країн світу, викоренення бідності і злиденності - найважливіші завдання світового співтовариства.
3. Напрями діяльності людства для досягнення сталого розвитку
 Забезпечення природно-екологічної сталості на основі біотичної регуляції навколишнього середовища.
 Зміна структури промисловості в напрямі запровадження альтернативних виробництв і технологій, що зменшують негативний вплив економіки на довкілля (розвиток наукоємних технологій, альтернативної енергетики, що використовує відновлювані енергетичні ресурси, чистого виробництва, органічного землекористування,
екологічного будівництва). Використання місцевих відновлюваних ресурсів.
 Розробка й виконання державних і місцевих планів розвитку, орієнтованих на цілі та принципи сталого розвитку.
 Забезпечення економічного розвитку на основі радикально модифікованої ринкової системи.
 Забезпечення стійкого соціального розвитку на основі принципу справедливості.
 Екологізація суспільної свідомості на основі використання систем освіти і засобів масової інформації. Зміна стереотипів споживання в напрямі їх раціоналізації, поширення нових екологічно доцільних цінностей та моделей поведінки.
 Забезпечення тісного міжнародного співробітництва і кооперації для досягнення цілей сталого розвитку.
4. Визначальні чинники сталого розвитку
1. В екологічній сфері. Визначення кордонів, в яких має розвиватись цивілізація. Охорона і раціональне використання ресурсів, зокрема прісної води, морів, океанів, а також землі, повітряного басейну; збереження біологічного різноманіття; боротьба з винищенням лісів; видалення відходів.
Збереження екосистем для підтримання життя як невід'ємної складової стійкого розвитку людського потенціалу.
2. В економічній сфері. Повне перетворення ринкової системи.
Переоцінка економічною теорією ролі екологічного фактору в економічному розвитку, визначення нових пріоритетів. Відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку і споживання. Поступове скорочення негативного впливу на природу техногенного типу економіки. Перехід на позицію «людина як ціль економічного зростання, а не його засіб».
3. У соціальній сфері. Розвиток демократії, дотримання прав людини, вирішення питання бідності, етнічних та демографічних проблем; подолання негативного впливу глобальних екологічних проблем на людський розвиток.
Застосування показника якості життя як сукупності критеріїв стійкого розвитку, серед яких, зокрема, тривалість життя, стан здоров’я людини; відповідність стану навколишнього середовища нормативам; рівень доходів, зайнятості, знань і освітніх навиків населення; реалізація прав людини тощо.
Для забезпечення неперервного сталого поступу цивілізації, по суті, необхідно виконати завдання переходу від некерованого стихійного розвитку до керованого, гармонійного, стабільного, безпечного у всіх відношеннях за умови збереження біосфери.
Модель сталого розвитку націлена і на сьогодення, і на майбутнє, водночас перевага надається прийдешнім поколінням.
5. Провідні засади освіти для сталого розвитку

Для забезпечення сталого розвитку – чи не найважливішого завдання, що будь-коли стояло перед людством, - особливі надії покладаються на освіту. Це питання постійно обговорюється на рівні глав держав і урядів, у рамках міжнародних і міжурядових, неурядових і просвітницьких організацій протягом останнього десятиріччя. Проте найбільш чітко про необхідність міжнародних угод і дій в царині освіти було заявлено на Всесвітнього саміті зі стійкого розвитку (Йоганнесбург, 1992 р.). У прийнятій на форумі заяві наголошувалось: «Освіта для сталого розвитку має заохочувати
формування у людей почуття особистої і колективної відповідальності, а
отже і зміни у поведінці, якщо вони необхідні».
За рішенням Ради ЮНЕСКО з 1 січня 2005 року оголошено проведення
Десятиріччя освіти для стійкого розвитку. У березні 2005 року Україна стала однією з 55-ти країн, які підписали документ ООН «Стратегія освіти для стійкого розвитку».
Основні засади світової стратегії стійкого розвитку в галузі освіти:
 освіта здійснюється протягом всього життя людини та є невід’ємною частиною процесу загальної освіти;
 вона не повинна обмежуватись системою формальної освіти;
 в межах формальної освіти на всіх рівнях бажано поступово досягти міждисциплінарності;
 виховувати свідомих членів суспільства на розумінні взаємозв’язку і взаємозалежності людини і природи, усвідомленні необхідності збереження глобальної рівноваги та причетності кожного до проблем навколишнього середовища;
 забезпечити розповсюдження знань, умінь, навичок для прийняття рішень.
Міжнародне співтовариство наполегливо закликає до переорієнтації всіх сфер освіти на цілі стійкого розвитку. У різних країнах впроваджуються і успішно працюють відповідні освітні програми й навчальні курси з цієї проблеми. Зокрема, у Швеції, США, наших сусідів – Польщі, Росії, Білорусії.
Ідучи в ногу зі світовим співтовариством, Україна задекларувала свою орієнтацію на стратегію стійкого розвитку. Очевидно, що розвиток освіти
для сталого розвитку потребує нових педагогічних моделей, нової педагогічної культури та мислення, нового педагогічного змісту.
Слід зауважити, що від початку цей напрям в освіті розвивається як такий, основним завданням якого є формування в учнів моделей поведінки, звичок, стилю життя, що відповідають потребам сталого розвитку людства.
Це освіта не ПРО сталий розвиток, а ДЛЯ сталого розвитку. Тож учні мають не тільки ЗНАТИ, наприклад, про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й
ДОПИСУВАТИ до кінця свої зошити та ВІДНОСИТИ паперові відходи до пунктів прийому макулатури.

  1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас