Ім'я файлу: Відповідь на питання з природознавства.docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 30.11.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 30.11.2020
скачати
Відповідь на питання №29.
Урок як головна форма організацій навчальной роботи з природознавства та побутовой фізики і хімії.
Урок, це така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.
Тип уроку залежить від дидактичної мети. Виділяють такі типи уроків:
- урок набуття нових знань;
- урок застосування набутих знань,;
- урок формування практичних вмінь та навичок;
- урок систематизації та узагальнення;
- урок контролю;
- комбінований урок.
Кожен тип уроку має свою структуру: склад (етапи), послідовність (в якій послідовності ці етапи входять в заняття), зв’язок (як вони пов’язані).
Загальна підготовка до викладання предмета з природознавства вимагає:
а) вивчення учнів класу;
б) стилю викладання в цьому класі вчителів;
в) докладне вивчення змісту навчального матеріалу;
г) планування навчальної роботи;
д) підготовка матеріальної бази.
Підготовка вчителя до уроку включає:
1) Формування теми.
2) Формування освітньої, розвиваючої та виховної мети.
3) Підбір конкретного матеріалу до теми.
4) Визначення структури вибраного типу уроку.
5) Визначення методики і прийомів на всі фази уроку.
6) Підготовка дидактичних засобів і матеріалів.
7) Визначення форми контролю і оцінки знань, умінь і навичок.
8) Правильний розподіл часу, необхідного на всіх етапах уроку.
9) Визначення місця і ролі спостереження, демонстрування і опитування в рамках уроку.
10) Складання конспекту або плану уроку.
11) Перевірку своєї готовності до уроку.
12) Перевірку готовності до уроку учнів.
На уроках різних типів учитель використовує фронтальну, індивідуальну і групову форми навчальної роботи.
1. Фронтальною формою організації роботи учнів на уроці є такий вид діяльності, коли всі учні класу, під безпосереднім керівництвом вчителя, виконують спільне завдання. При цьому вчитель проводить роботу з усім класом в одному темпі.Сутєвим недоліком фронтальної форми роботи є те, що вона здебільшого зорієнтована на середніх учнів.Учні з низькими навчальними можливостями за таких умов не спроможні одержати знання, так як вони потребують більшої уваги від учителя, і більше часу на виконання завдань. Якщо ж знизити темп, то це негативно позначиться на інших учнях.
2. Індивідуальна форма організації роботи учнів на уроці передбачає самостійне виконання учнем однакових для всього класу завдань, без спілкування з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. За індивід. форми організації роботи учень виконує вправу, розвязує задачу, проводить дослід, тощо. Перевага цієї форми організації навч. роботи в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної діяльності. Недоліками є те, що учень ізольовано сприймає, усвідомлює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля майже не узгоджуються з зусиллями інших.
3. Групова форма організації роботи учнів передбачає створення невеликих за складом груп у межах одного класу. Вирішення конкретних навчальних завдань здійснюється завдяки спільним зусиллям членів групи. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними. Найбільш ефективними, як свідчать дослідження, є групи 4-5 учнів, які мають різну успішність. Це надає дітям можливості для об'єднання зусиль щоб діяти погоджено і злагоджено, спільно відповідати за результати виконання навчального завдання. Завдання в групі виконуються таким чином, щоб враховувати й визначити індивідуальний внесок кожного члена групи. Контакти й обмін думками в групі істотно стимулюють розвиток мислення учнів, сприяють розвитку і вдосконаленню їх мовлення, розширенню наявних знань та індивідивідуального досвіду.
Відповідь на питання №53
Реалізація принципу наочності в змісті курсу природознавства та побутової фізики і хімії в спеціальній школі.
У викладанні природознавства принцип наочності має дуже велике значення для розкриття змісту і засвоєння його учнями. Під наочністю розуміється використання в процесі навчання предметів і явищ навколишнього світу, а також їх зображень. Здійснення цього принципу, особливо в початкових класах спеціальної школи, сприяє розвитку мислення, спостережливості, активному сприйманню знань, робить процес засвоєння легшим, а знання міцнішими. Основою наочності є чуттєве сприймання навчального матеріалу, що сприяє формуванню в учнів чітких уявлень, і є дійовим засобом засвоєння знань. Наші відчуття, уявлення, що набуваються з чуттєвого досвіду, є початком пізнання про навколишню дійсність
Застосування наочності збагачує уявлення учнів, допомагає формуванню в них наукових понять, кращому осмисленню навчального матеріалу. Проте, чуттєве пізнання, нажаль, не розкриває внутрішньої природи явищ, їх суті. Для заглиблення в суть явищ, встановлення причинно-наслідкових зв’язків на уроках курсу природознавства потрібно вчити учнів мислити абстрактно, на основі понять. Будь-яке поняття сприймається за допомогою абстрактного мислення. Правильне розуміння дітьми конкретного й абстрактного у процесі пізнання неможливе без застосування принципу наочності. Тому при формуванні понять на уроках з природознавства переважне значення має застосування предметної, натуральної наочності, оскільки під час роботи з роздавальним матеріалом багаторецепторне сприймання забезпечує кращі знання, ніж вивчення тієї чи іншої рослини або тварини за таблицею. Для досягнення цієї мети, на сучасному етапі розвитку школи, слід як наочність навчання використовувати кіно- і відеоапаратуру, комп'ютер.
Усе, що учні сприймають, пізнаючи явища та об’єкти неживої і живої природи за допомогою зору та інших аналізаторів, належить до засобів наочності.
В основі наочних методів лежать різні форми організації навчальної діяльності учнів, що забезпечують відображення речей і явищ у їх свідомості за допомогою органів чуття.
Мета застосування наочних методів – розвивати активність сприйняття і мислення учнів. Основним джерелом знань, яких набувають учні при застосуванні наочних методів, є спостереження, а не слово вчителя, хоча він керує всім пізнавальним процесом.
Наочність на уроках природознавства може бути: натуральною (об’єкти природи живі й препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми). До наочних методів належить - демонстрування дослідів, натуральних об’єктів, зображувальних посібників. Засоби наочності забезпечують оснащення навчального процесу. Так, натуральні об’єкти мають велике значення, тому що є безпосереднім джерелом знань. Відомо, що учням важко розпізнати живі рослини, вивчені лише за таблицями й альбомами, тоді як тіла природи, діючи на різні аналізатори дітей, викликають яскраві відчуття, безпосередні чуттєві сприйняття й чіткі уявлення. Натуральні предмети чи об’єкти пізнаються за допомогою не тільки зорового, а й слухового, нюхового, дотикового та інших аналізаторів. Зображувальна наочність використовується для пояснення будови предметів неживої і живої природи, взаємозв’язків, що існують у довкіллі, теоретичного обґрунтування явищ, що спостерігаються. На уроках курсу природознавства доцільно застосовувати демонстрацію натуральних об’єктів, яка має переважаюче значення, тому що дає живі образні уявлення про рослини і тварин. Учні у процесі розгляду, спостереження і відчуття предметів, об’єктів або процесів за допомогою органів чуття отримують певну інформацію про них, осмислюють шляхом порівняння та знаходження спільних і відмінних ознак, і на цій основі формуються певні знання.
При застосуванні наочних методів перед учнями ставляться конкретні пізнавальні завдання, тобто вказується, як спостерігати, що роздивлятись, що треба виявити і що засвоїти. Найдоступнішими об’єктами є рослини і тварини. Вдалими зоологічними об’єктами для демонстрування у класі є тварини середнього розміру, переважно птахи і ссавці. При цьому, враховуючи ступінь підготовленості учнів до активного сприйняття нового об’єкта, учитель, як правило, не описує тварину, яку демонструє, а веде про неї бесіду (білка, хом’як, морська свинка тощо). Дрібніших тварин, наприклад жаб, ящірок, вміщують у скляні банки або склянки і показують, проходячи по класу. У пробірках, закритих ватою, демонструють ще дрібніших тварин – комах на різних стадіях розвитку, павуків.
Для демонстрування живих рослин і тварин залучають учнів, які вже ставили досліди за завданням учителя в позаурочний час у куточку живої природи або на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці. Їхні повідомлення вчитель включає до викладу нового матеріалу як факти, з яких робляться висновки або якими підтверджується раніш отримані знання. Такі посібники, як опудала та скелети укріплюють на підставках і певним чином освітлюють, для контрастності ставлять білий або чорний екран. Аналогічно демонструють муляжі й моделі. Так, розглядаючи опудало зайця, учні знаходять ознаки його зовнішньої будови та ознаки пристосування до певних умов життя. Завдання може бути записане на дошці або на спеціальних картках. У них вказується, як роздивлятись об’єкт, на що звернути увагу, з чим порівняти.
Розглядаючи живі рослини і тварин, гербарії, опудала птахів і ссавців, учні знайомляться з окремими представниками тваринного світу, їх практичним значенням та екологією. Ефективність демонстрування залежить від способів поєднання слова вчителя і засобів наочності у навчанні. На уроках природознавства застосовуються об’ємні наочні посібники: торс і скелет людини, окремі моделі внутрішніх органів, муляжі, прилади. Важливе значення для сприймання учнями навчального матеріалу мають демонстрації дослідів, що полягають у відтворенні різних явищ, які важко спостерігати в природі. Демонстрація досліду проводиться у класі перед всіма учнями найчастіше вчителем, інколи учнями. Експеримент не повинен перевантажувати урок. Кількість демонстраційних дослідів зазначена в програмі та підручнику. Демонстраційні досліди виконують у навчанні три функції: освітню, виховну та розвиваючу. Освітня функція полягає в тому, що за допомогою демонстраційного експерименту учні отримують інформацію про властивості речовин, причинно-наслідкові зв’язки між предметами та явищами довкілля. Виховна функція полягає в тому, що демонстраційні досліди дають змогу розкрити взаємозв’язок між предметами і явищами навколишнього середовища. Розвиваюча функція виявляється в тому, що в процесі демонстрування дослідів в учнів розвиваються спостережливісь, уміння аналізувати явища, які вони спостерігають, узагальнювати і робити висновки.