Урок № 13. о Тема 3. Людина і держава.
ПЛАН:
1.Взаємовідносини «Людина – держава». Верховенство права.
2. Права і свободи людини та відповідальність держави за їх дотримання, гарантування та захист.
3.Позитивні та негативні зобов’язання держави.
Права людини — це невід’ємні права, якими володіє кожна людина.
Але,
- Як нам скористатися цими правами?
- Хто повинен їх забезпечувати?
- І як ці права реалізуються?
Усі суперечки у площині людина-людина, людина-державна влада у
правовій державі вирішує
незалежний арбітр — суд.
Згідно з Конституцією України, держава виступає гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина. Реалізація цього відбувається через систему органів державної влади, до яких належать:
• Верховна Рада України;
• Президент України;
• Конституційний Суд України;
• органи виконавчої влади;
• правоохоронні органи;
• політичні партії та громадські організації;
• міжнародні правові організації.
Чи завжди держава була охоронцем прав і свобод громадянина?
Верховенство права —
це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом.
Принцип верховенства закону
встановлює ієрархію норм права і вказує на те, що жоден підзаконний акт (наказ, розпорядження, інструкція тощо) не може суперечити правовим актам вищого порядку — Конституції та законам, які прийняв парламент.
Відео-фрагмент з історії України:
“Верховенство права — запорука перемоги”
https://www.youtube.com/watch?v=pe8KC19cMBo
Питання :
Як ви розумієте поняття «незалежний суд»?
Яким чином це досягається?
Чим має керуватися суд при прийнятті рішень?
Як ви думаєте, у чому відмінність між поняттями верховенства закону і верховенства права?
Що, на вашу думку, робить закон справедливим?
На національному (державному рівні) в Основному Законі - Конституції України зазначено:
Стаття 3. Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Таким чином, Україна як держава закріпила за собою головний обов’язок — забезпечувати і захищати права і свободи людини.
Конституція України
Стаття 24
Громадяни мають рівні
конституційні права і свободи
та є рівними перед законом,
незалежно від раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання,
мови або інших ознак.
Стаття 29. Загальної декларації прав людини
1. Кожна людина має зобов’язання перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особистості.
2. При здійсненні своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi.
Попри те, скільки би не було фактів порушення прав людини з боку державної влади, жоден з них не може бути визнаний, якщо ніхто не заявить про його порушення.
Працюємо з історичними документами в підручнику:
ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯНИНА
- Обов’язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України
- Обов’язок шанувати державні символи України
- Обов’язок додержуватися Конституції України та законів України
- Обов’язок чоловіків відбувати військову службу
Незнання законів не звільняє
від юридичної відповідальності.
Зобов'язання держави в галузі прав людини - це невтручання держави у сферу індивідуальної свободи, повага до прав людини, їх забезпечення, захист та сприяння їх реалізації, а також вживання державою усіх можливих заходів для уникнення порушень прав людини, захист від таких порушень, застосування санкцій за їх скоєння та належна компенсація особам, які постраждали.
Традиційний підхід передбачає три типи зобов'язань:
- утримання державних органів, підприємств, установ від порушень прав людини при виконанні своїх повноважень.
Зобов'язання поважати права людини
- активні дії з боку держави метою яких є сприяння реалізацій прав людини в повному обсязі, досягнення їх кінцевого результату.
Зобов'язання забезпечувати здійснення прав людини
- захист носіїв прав людини від протиправного втручання третіх осіб під час їх реалізації, а також застосування санкцій щодо правопорушників.
Зобов'язання захищати права людини
Позитивні та негативні обов'язки
Негативні права людини
- негативні зобов'язання держави та її представників утримуватися від будь-яких дій, спрямованих на їх порушення або незаконне обмеження. Загальні визначення прав людини виходять з того, що негативні права людини визначають негативний аспект свободи та охороняють людину від небажаного, надмірного втручання з боку держави у сферу її особистих прав і свобод. Зазвичай до таких відносять більшість громадянських та політичних прав (свободу думки, слова, право на життя, віросповідання, право на недискримінацію, право не піддаватися тортурам, право на мирні зібрання та об'єднання тощо).
Позитивні зобов’язання держави у сфері прав людини
- це обов'язки держави, які вимагають від національних органів влади застосовувати необхідні засоби для гарантування прав людини. Ці засоби можуть бути юридичними, якщо на державу покладається обов'язок накласти санкції на осіб, які порушують Європейську конвенцію, або встановити юридичні правила для здійснення певного роду діяльності чи регламентації поведінки певних категорій осіб. Позитивні зобов'язання держави можуть включати й практичні засоби. Так само вони є методологічним підґрунтям сучасного аналізу даної проблематики та входять до усталеного категоріального апарату західної теоретичної та практичної юриспруденції.
Денісова Людмила Леонтіївна
Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Іншою назвою є термін «омбудсмен», що в перекладі зі шведської означає «представник». Уперше ця посада була створена в 1809 р. у Швеції, а нині поширена в більш ніж 100 країнах світу.
Домашня робота :
1. Вивчити матеріал ст. 30-31.
2. Підготувати повідомлення про обсяг обов’язків громадянина в різних державах.