Урок № Дата Тема. Римська імперія доби принципату

Ім'я файлу: 59. Римська імперія доби принципату.doc
Розширення: doc
Розмір: 155кб.
Дата: 02.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
невербальні засоби спілкування.docx

Інтегрований курс. Всесвітня історія. Історія України. 6 клас.
Урок № _______ Дата ____________
Тема. Римська імперія доби принципату.

Мета: характеризувати Римську імперію доби принципату; описувати діяльність найвидатніших імператорів цієї доби; закріплювати навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Обладнання: Всесвітня історія. Історія України: підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів/ О.І. Пометун, П.В.Мороз, Ю.Б. Малієнко.-К.: Видавничий дім «Освіта», 2014 - 256 с., наочність.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь, комбінований.

Основні поняття: принцепс, принципат, «преторіанська гвардія», «прокуратор», династії Юліїв-Клавдіїв, Флавіїв, Антонінів.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

називати хронологічні межі існування Римської імперії, роки: встановлення принципату Октавіана Августа;
показувати на карті кордони Римської імперії часів розквіту;
характеризувати діяльність видатних діячів.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда за запитаннями

1. Коли і де була розбита армія Помпея?

2. Кого у боротьбі за єгипетський трон підтримав Цезар?

3. Коли й у зв’язку з якими подіями Цезар виголосив: «Прийшов, побачив, переміг!»? Що означає цей вислів?

4. Скільки тріумфів було у Цезаря? Назвіть їх.

5. Хто виступив проти Цезаря в 45 р. до н. е.? Чим закінчилась ця битва?

2. Історичний диктант.

1) Перехід армії Цезаря через яку річку ознаменував початок громадянської війни? (Рубікон)

2) Хто очолив супротивників Цезаря? (Помпей)

3) Де армія Цезаря розбила війська Помпея? (Біля міста Фарсал)

4) Кого підтримав Цезар у Єгипті? (Клеопатру)

5) Яке повідомлення відправив Цезар після перемоги армій Фарнака в Малій Азії? («Прийшов, побачив, переміг»)

6) Який титул отримав Цезар? (Імператор)

7) Хто очолив заколот проти Цезаря? (Брут)

8) Коли Цезаря було вбито? (У 44 році до н. е.)

9) Хто увійшов до складу другого тріумвірату? (Антоній, Лепід, Октавіан)

10) Де відбулася вирішальна битва Антонія з Октавіаном? (Біля мису Акцій)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Запитання

Римський оратор Цицерон після вбивства Цезаря писав: «Тиран загинув, а тиранія жива». Що хотів цим сказати Цицерон? Поясніть зміст його слів.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя про створення другого тріумвірату

Ще за життя Цезар проголосив своїм наступником нерідного племінника Гая Октавія (63 р. до н. е. - 14 р. н. е.).

Учитель. Октавіан Август, гай Юлій Цезар Октавіан Август (63–14 рр. н. е.) - перший римський імператор (з 27 р. до н. е.). Перемогою 31 р. до н. е. при Акції над римським полководцем Марком Антонієм і єгипетською царицею Клеопатрою завершив громадянські війни (43–31 рр. до н. е.), що розпочалися після смерті Цезаря. Зосередив у своїх руках диктаторську владу, зберігши традиційні республіканські установи, започаткувавши нову форму суспільного устрою «принципат». Пізніше термін «Август» (лат. «звеличений богами») набув значення титулу імператора. Час правління Августа вважається золотою добою римської літератури і мистецтва (Вергілій, Горацій, Овідій, Тіт Лівій та ін.).

Дитинство та юність

Гай Октавій Фурін (Gaius Octavius Thurinus) народився в Римі 23 вересня 63 р. до н. е. і походив із заможного і шанованого роду. Його дід обіймав посаду у провінційних магістратурах і надбав великих статків. Батько, Гай Октавій, перший представник роду, що став сенатором, 61 р. до н. е. був претором і брав участь у придушенні повстання Спартака.

Октавій в юності

Октавій отримав належне знатному римлянинові виховання. Мати Октавія, Атія, була дочкою Юлії, сестри Юлія Цезаря, тому цей родинний зв’язок зумовив блискучу кар’єру майбутнього імператора. У 12 років, відповідно до римських звичаїв, Октавій

висловив публічну похвально-поминальну промову з приводу кончини своєї бабусі Юлії. Цезар виділяв юного Октавія з числа своїх родичів, покладаючи на нього особливі сподівання. Він був включений до колегії жерців-понтифіків, яких очолював сам Цезар; це дозволило Октавію ввійти із самого початку до верхніх ешелонів влади римської держави, стати патрицієм. за доручення Цезаря керував грецькими іграми (це закінчилося для нього важкою хворобою), а 47 р. до н. е. був префектом міста під час Латинських ігор. За заповітом Юлія Цезаря Октавій був оголошений названим сином і спадкоємцем трьох чвертей майна. заповіт Цезаря був розрахований на природний хід подій, тому загибель імператора внаслідок змови відкрила перед римом перспективу не тільки державного заколоту, а й громадянської війни. Октавій постав вибором: прийняти спадщину убитого диктатора і вступити в боротьбу за владу або відмовитися від неї і назавжди залишити політику.

Звістку про загибель Цезаря 19-річний Октавій отримав на чужині. Диктатор заповів йому не тільки величезну державу, а й три чверті свого майна. Чверть майна Цезаря призначалася римському народові, але спадок Цезаря дістався колишньому другові та соратникові диктатора Марку Антонію, якого після смерті Цезаря сенат, що відновив свою владу, проголосив правителем держави. Октавій звернувся до Антонія з проханням повернути громадянам Риму гроші, які заповів Цезар, але той відмовив. Тоді Октавій продав свою частину спадку Цезаря, власне майно та роздав гроші римлянам. Це викликало у народу захоплення і сприяло посиленню популярності Октавія.

Після усиновлення Цезарем Октавія останній отримав ім’я Гай Юлій Цезар Октавіан. Як політик він був хитрий та жорстокий, проте, приховуючи владолюбство, поводився скромно та люб’язно.

Сходження до влади

Повернувшись до Італії, Октавій вирішив домагатися одержання небезпечної спадщини, попри те, що позиції вісімнадцятирічного юнака були дуже слабкими. У той час у римі боролися дві партії: республіканська, що повалила Цезаря, і партія Марка Антонія та Марка Емілія Лепіда, які під приводом помсти за смерть Цезаря прагнули захопити владу. Боротьба закінчилася їхньою перемогою. Тепер консул Марк Антоній користувався майже необмеженою владою. республіканська партія поставилася до Октавія з підозрою, а Марк Антоній, захопивши гроші й архів Цезаря, відповів йому відмовою. Маючи у своєму активі тільки факт усиновлення, Октавій вирушив до Брундизія (де тоді перебувало військо і куди надходило спорядження і гроші для війни в Македонії), де прибрав собі ім’я гай Юлій Цезар Октавіан (сам він ніколи не додавав Октавіан, але тільки цим ім’ям його називали супротивники і під ним він увійшов до історії, щоб уникнути плутанини). Це означало, що він прийняв заповіт. Октавіан почав збирати прихильників і насамперед намагався здобути прихильність Цицерона, який наївно вважав, що має можливість скористатися юнаком як засобом у боротьбі з Антонієм, а потім знехтувати ним. Наприкінці квітня Октавіан на народних зборах у римі оголосив, що приймає спадщину Цезаря. Після цього, відповідно до заповіту, роздав римлянам гроші по 300 сестерціїв, причому з власної кишені, й улаштував власним коштом ігри на честь перемог Цезаря. Марк Антоній тим часом силою проводить через сенат аграрний закон та закон про обмін провінціями, що мали підсилити його владу. Боротьба між Октавіаном та Марком Антонієм почала непокоїти партію цезаріанців, і вони двічі робили урочисті демонстративні примирення, які завершувалися нічим. Коли у вересні назрів розрив між Марком Антонієм і сенатом, де гору взяв Цицерон та партія республіканців, Октавіан потай зібрав військо з трьох тисяч ветеранів армії, а також зумів переманити на свій бік два легіони Марка Антонія, пообіцявши вп’ятеро більшу платню, уклав угоду з Децімом Юнієм Брутом, одним з убивць Цезаря. Оголосивши війну Марку Антонію, сенат на пропозицію Цицерона визначив офіційний статус Октавіана, зробивши його сенатором й надавши повноту військової влади. Марк Антоній двічі зазнав поразки, тоді як Октавіан бився як звичайний легіонер. Марк Антоній втік до Галлії, обидва консули загинули, і в такий спосіб Октавіан опинився командуючим усією переможною армією. У римі республіканське угруповання святкувало перемогу, Цицерон оголосив Марка Антонія ворогом батьківщини. При цьому тріумф дістався Деціму Юнію Бруту, а Октавіану лише овація. Сенат намагався усунути Октавіана від активної військово-політичної діяльності і постановив передати владу над морем Сексту Помпею, Марку Бруту - Македонію, а Кассію - Сирію. Октавіан негайно зажадав собі консульства і, коли сенат почав заперечувати, рушив маршем на Рим. Війська в місті стали на його бік і неминучого пограбування міста вдалося уникнути. Октавіан був обраний консулом 19 серпня 43 р. до н. е., коли йому було 20 років. Тепер спадкоємець Цезаря міг вести переговори на своїх умовах з Марком Антонієм, котрий об’єднав у Галліїї сили з Марком Емілієм Лепідом. Утрьох вони зустрілися в Бононії (сучасна Болонья) і уклали угоду про розділення між собою верховної влади і були проголошені тріумвірами з вищими повноваженнями.

Лідером тріумвірату став Марк Антоній, старший за віком і становищем. з метою залякати опозицію і забезпечити себе потрібними коштами, тріумвіри піддали проскрипціям (списки осіб, що підлягали знищенню) триста сенаторів і дві тисячі осіб зі стану вершників. По усій Італії розпочалося полювання за людьми; під час втечі загинув Цицерон. Проскрипції створили в Римі атмосферу терору і примусили надовго замовкнути усіх уцілілих опозиціонерів. Проте боротьба за владу ще не закінчилася. Марк Антоній і Октавіан вирушили до Македонії, щоб розбити Марка Юнія Брута і гая Кассія (убивць Цезаря). Після перемоги при Філіппах (42 р. до н. е.) Марк Антоній прийняв під своє керування східні провінції, а Октавіан повернувся до Італії, де, провівши безжалісні конфіскації, забезпечив ветеранів земельними наділами. 41 року до н. е. він придушив заколот, піднятий братом Марка Антонія Луцієм Антонієм, якого підтримувала Фульвія, дружина Марка Антонія. Антоній болісно сприйняв дії Октавіана, однак 40 р. до н. е. в Брундизії між ними було досягнуто примирення, за яким Марку Антонію відходили всі східні, а Октавіану - усі західні провінції, за винятком Африки, що залишилася за Лепідом. Для підкріплення союзу Антоній оженився на Октавії, сестрі Октавіана (на той час Фульвія померла). наступного року в було укладено договір із Секстом Помпеєм, за яким тріумвіри визнавали його владу над Сицилією, Сардинією і Корсикою. Тріумвірат розпочав спільні дії проти Секста Помпея. 36 року до н. е. Секст був розбитий. Лепід, який посварився зі своїм союзником після перемоги, був покинутий своїми військами й усунутий. Октавіан, маючи з 38 р. до н. е. титул imperator, що споконвічно позначав судову посаду, у віданні якої знаходилося військове командування, іменуючи себе «імператор Цезар, син бога», повернувся до риму, щоб відсвяткувати овацію, і серед інших почестей дістав священне звання плебейського трибуна.

Тепер Октавіан мав владу над усім заходом, а Марк Антоній - над усім Сходом, і зіткнення двох верховних володарів було неминучим. Спадкоємець Цезаря набув авторитету і популярності завдяки перемозі над Секстом Помпеєм, що забезпечила безпеку шляхів зернових постачань до риму, а зібравши свої війська, домігся ще більшої слави під час завоювання Іллірії (Далмації) 35–33 рр. до н. е. Тим часом Марк Антоній утрачав свій вплив через невдалі парфянські кампанії і віддалився від римського народу, зійшовшись з Клеопатрою. На початку 32 р. до н. е. Октавіан зажадав від Антонія скласти свої владні повноваження. Консули і понад 300 сенаторів виїхали з Італії і приєдналися до Антонія. Октавіан оприлюднив заповіт Антонія, який звеличував Клеопатру і всіх її дітей, народжених від Антонія, і підбурив проти останнього суспільну думку. Війна була оголошена особисто Клеопатрі. У битві при Акції 31 р. до н. е. він завдав рішучої поразки об’єднаним арміям Марка Антонія і Клеопатри. Ця звитяга зробила Октавіана повноправним господарем Римської держави. 30 р. до н. е. він увійшов до Александрії; Антоній і Клеопатра наклали на себе руки. наступного року Гай Октавій повернувся до риму, де відсвяткував потрійний тріумф: завоювання Іллірії, перемогу при Акції і завоювання Єгипту. громадянські війни закінчилися.

Під тиском легіонерів Цезаря, які не бажали війни між двома його спадкоємцями, Антоній і Октавіан змушені були укласти союз. До них приєднався один з воєначальників Цезаря, намісник в Іспанії Лепід. Так у 43 р. до н. е. виник другий тріумвірат. Спираючись на легіони, тріумвіри змусили сенат надати їм повноваження реформувати життя держави. Знову, як колись Сулла, свої реформи вони почали з боротьби проти прихильників республіканського устрою й оприлюднили проскрипції. Серед засуджених було понад 200 сенаторів та 2000 вершників. Дехто з них потрапив до проскрипцій лише тому, що мав багато грошей або гарні маєтки. Рим був охоплений панікою. Оголошені ворогами римляни ховалися повсюдно: в колодязях, каналізації, димарях тощо. Вони не довіряли нікому, адже на них полювали рідня, сусіди і навіть їхні раби, бажаючи заволодіти землями і майном. У ці страшні дні загинув від рук найманих убивць один із найвідоміших політичних діячів і ораторів Марк Туллій Цицерон.

Марк Туллій Цицерон був політичним супротивником Цезаря. Виходець із вершників, Цицерон досяг успіхів у політичній діяльності завдяки розуму і красномовству. Він був обраний консулом, виступав на боці противників Цезаря. Його судові та політичні промови стали неперевершеними зразками ораторського мистецтва для сучасників і нащадків.

Цицерон написав також чудові філософські твори, в яких у досконалій літературній формі виклав багато знань стародавніх мудреців. Цицерон іменував установлення одноосібної влади «вбивством вітчизни», закликав до справедливості і римської доблесті. Молодих людей він переконував у необхідності наполегливо вчитися і дотримуватися добрих звичаїв.

Протистояння різних сил - прихильників диктатури і республіканців, а також ворожнеча між самими тріумвірами знову кинули Рим у вир громадянських війн.

У 42 р. до н. е. тріумвіри у битві при Філіппах у Македонії розбили велике військо, яке зібрали вбивці Цезаря Брут і Кассій. Кассія було вбито, а Брут наклав на себе руки.

Тріумвіри стали господарями держави і поділили її між собою. Антоній отримав східні провінції, Лепід - Північну Африку, а Октавіан - Іспанію, Галлію, Іллірію та Італію. Октавіан, згасивши невдоволення, яке виникло в Римі у зв’язку з проскрипціями, у 36 р. до н. е. захопив Північну Африку й усунув від влади Лепіда. А в 32 р. до н. е. він почав готуватися до війни з Марком Антонієм, який мав владу над східними провінціями, у тому числі над Єгиптом, і був одружений із Клеопатрою - царицею Єгипту. Подружжя об’єднало свої зусилля у протистоянні Октавіану.

2 вересня 31 р. до н. е. у морській битві біля мису Акцій (Північна Африка) флот Антонія й Клеопатри зазнав поразки. Антоній і Клеопатра тікають до Єгипту, куди невдовзі увійшли війська Октавіана. Військо Антонія переходить на бік Октавіана. У відчаї Антоній накладає на себе руки. Цариця Клеопатра перед загрозою стати полонянкою Октавіана випустила змію, яка смертельно вжалила її. Октавіан наказав убити сина Антонія - Антулла та сина Клеопатри і Юлія Цезаря - Цезаріона.

Учитель розповідає про те, що, прийшовши до влади, Октавіан Август любив говорити, що Антоній прагнув стати царем, а він, Октавіан, відновив республіку. За правління Октавіана формально зберігалися: народні збори, що приймали закони, обирали консулів і народних трибунів. Сенат обговорював важливі державні справи. Але при цьому влада фактично перебувала в руках однієї людини - Октавіана. Встановлюється новий державний порядок - Рим перетворився на імперію. Із встановленням імперії припинилися громадянські війни. Рим став централізованою державою.

Громадянські війни скінчилися. В Октавіана більше не залишилося внутрішніх ворогів. У державі запанував мир, але республіканський устрій зазнав нищівного удару. Формально республіканські установи ще діяли, але влада належала одній особі - Октавіану.

Працюємо з ілюстрацією та історичним джерелом

Порівняйте портрет Октавіана Августа на ілюстрації та його словесний портрет. «Він боявся протягів, завжди одягав чотири сорочки і верхній одяг, оскільки постійно мерзнув..., боявся грому й блискавки».

Працюємо з підручником

Прочитати текст підручника про правління Октавіана Августа.

Зробити на полях маркування: літерою «П» позначити визначення поняття «принципат», причини його утворення; літерою «В» - внутрішні перетворення в державі; літерою «З» - зовнішні перетворення.

Завдання до тексту

1. Дайте визначення поняття «принципат».

2. Яка різниця між принципатом і республікою?

3. Назвіть внутрішні перетворення в державі, здійснені за часів правління Октавіана Августа.

4. Назвіть особливості зовнішньої політики Октавіана Августа.

5. Хто такі прокуратори?

6. Перерахуйте нові провінції, утворені за правління Октавіана.

Правління Августа

Влада Октавіана в імперії стала незаперечною, однак законність її залишалася під сумнівом. Починаючи з 31 р. до н. е., його почали щорічно обирати на консульство, він вимагав для себе необмеженої верховної влади. 28 р. до н. е. Октавіан скасував протизаконні акти тріумвірату, провів перепис і жорстку чистку сенату, що надто збільшився. Першим у списку сенаторів стояв Октавіан - тим самим він визнавався першоприсутнім у сенаті (princeps senatus). Це положення ще однією важливою ланкою в оформленні його верховної влади: титул першоприсутнього (принцепса) ставив суть усієї системи.

Потім, 13 січня 27 р. до н. е., Октавіан урочисто склав надзвичайні повноваження і залишив за собою одне з двох щорічних консульств. на знак подяки 27 р. до н. е. сенат надав йому почесне ім’я Август: імператор Цезар Август, син божественного. В імені усе було значущим. наданий сенатом титул «імператор» (командувач), став довічним й означав верховну владу, що включала командування військами, право стягувати податки, оголошувати війну й укладати мир, керувати провінціями і здійснювати владу над громадянами аж до життя і смерті сенатора і вершника. Так була започаткована римська монархія. Показово, що Октавіан завжди протестував, коли його називали паном (dominus) і всіляко намагався уникати урочистих церемоній. Він категорично відмовлявся від диктаторської влади та від обрання довічним цензором. Узагалі Октавіан намагався поводитися як звичайний пересічний громадянин. разом зі своїми кандидатами він обходив громадян, вербуючи на виборах для них прихильників за староримською традицією; він і голосував, як простий громадянин, не втручався у правосуддя, навіть коли йшлося про його друзів. Вільні вибори були відновлені; магістрати під керівництвом сенату виконували свої звичайні функції; проконсули, що здобували владу над провінціями терміном на один рік, віднині не підпорядковувалися Августу. на монетах Октавіан Август був позначений як захисник волі римського народу. При цьому він зберіг контроль над усіма легіонами, за винятком тих, котрими командували проконсули Іллірії, Македонії й Африки. Проте усі усвідомлювали, що тривале перебування однієї персони на вищій державній посаді суперечить закону і духові республіки. Авл Теренцій Вар Мурена, другий консул і вірний соратник Августа, організував змову з метою його убивства. Август зрозумів: якщо він хоче уникнути долі Юлія Цезаря, йому доведеться піти на серйозніші поступки, і з 1 липня 23 р. до н. е. Август відмовився від консульства, після чого ніколи не домагався його, але натомість здобув довічну трибунську владу з правом вносити на засіданнях сенату пропозиції, а також довічну проконсульську владу. 19 року до н. е. Октавіану були надані знаки консульської влади і 12 лікторів, а також право сидіти між консулами. згодом він став великим понтифіком, тобто головою римського жрецтва. Август дістав majus imperium, тобто вищі повноваження щодо інших проконсулів, і в разі потреби мав право не зважати на їхні рішення. Він також одержав повноваження скликати сенат і визначати його діяльність. 2 року до н. е. Август отримав титул батька батьківщини, який надав йому владу над римом і римлянами.

Поширення імперії.

Август не був видатним полководцем, але він істотно розширив кордони імперії в результаті тривалих воєн. Першим етапом були завоювання альпійських областей, Реції й Норику аж до Дунаю, що здійснювалися Тіберієм і Друзом. У наступні п’ять років Агріппа і потім Тіберій підкорили Паннонію, тим часом Друз, рушивши до Німеччини на схід від Рейну, досяг Ельби. Після смерті Друза в 9 р. до н. е. його військову задачу взяв на себе Тіберій. 4–6 рр. н. е. була завойована Мезія. Але низка поразок, зокрема від Армінія, короля герусків, примусила Августа відмовився від своїх амбіційних планів, і легіони відступили за Рейн. незважаючи на цю невдачу, досягнення Августа були величезними. Він просунув північні кордони до Дунаю і приєднав до імперії чотири провінції - Рецію, Норик, Паннонію і Мезію. Оскільки ці провінції разом з Ілліріею були додані до областей його правління, то його вплив в уряді імперії відчутно посилився.

Військо.

Заслугою Августа було створення постійної армії. Після битви при Акції він розпустив значну частину величезних армій, сформованих ним і Марком Антонієм. збройні сили відтепер становили 28 легіонів, які були перетворені на постійні військові підрозділи. Август установив рекрутський набір з 16, а згодом з 20 років. Для забезпечення демобілізованих ветеранів земельними наділами і грошовими нагородами Август сам створив особливу військову скарбницю і всупереч сенатській опозиції установив новий податок із громадян риму для її поповнення. Також був створений постійний флот. Також була проведена реорганізація традиційних загонів охоронців (преторіанських когорт) проконсулів на численний і постійний підрозділ з дев’яти когорт (дев’ять тисяч воїнів), що дислокувались навколо Риму.

Цивільна адміністрація.

Для реалізації своєї політики Август створив відповідну адміністративну машину, за своїм характером рудиментарну, призначену для конкретних справ без чіткої внутрішньої координації. Він призначав сенаторів з консульського або преторіанського середовища як своїх уповноважених (легати Августа) для управління своїми провінціями і командування легіонами (за винятком Єгипту). Він також підвищив посаду старшого сенатора в консульський ранг як префекта міста для підтримки порядку в римі. Для командування допоміжними частинами і керування маленькими провінціями імператор зазвичай використовував префектів із числа вершників. Для здійснення фінансового контролю у провінціях Август використовував приватних агентів (прокураторів). Під управлінням Августа провінції приносили великий прибуток. По-перше, провінції користалися з плодів миру, установленого по закінченні громадянських воєн. По-друге, Август скасував попередню систему стягнення податків у провінціях, коли цей обов’язок покладався на відкупщиків, та встановив фіксований рівень податків, який залежав від цензу населення і власності. Август покінчив зі зловживаннями в провінціях і спростив процедуру, коли населення могло скаржитися на правителів-здирників.

Соціальна й релігійна політика.

Август відновлював занедбані храми, забуті ритуали, діяльність жерців та й узагалі докладав зусиль, щоб пожвавити старі релігійні традиції, просякнуті патріотичним духом. У сфері моралі імператор намагався відновити священне ставлення до шлюбу і стимулювати народжуваність, для чого запровадив два закони про визнання подружньої зради злочином та покарання неодружених і бездітних громадян і заохочення батьків великих сімейств. Август упорядкував й обмежив звільнення рабів, намагаючись припинити поширення фальсифікації громадянства, що практикувалася серед вільновідпущеників.

Особливу обережність Август виявляв до проявів поклоніння своїй особі. Відомо, що деякі нововведення Цезаря в цій сфері підірвали його популярність сильніше, ніж прийняття ним культових почестей від римських громадян. Август наполіг на визнанні «божественності» свого названого батька і вибудував на його честь чудовий храм, проте забороняв римлянам його прославляти.

Література і мистецтво.

В епоху Августа література і мистецтво переживали розквіт. Він міг справедливо пишатися тим, що прийняв рим глиняним, а залишає його мармуровим. Октавіан розбудував ефективну поштову систему, поліпшив пристані та систему шляхів, які з’єднували Рим із колоніями. Храми, форум і суспільні будівлі, зведені при Августі, послужили зразками для багатьох архітекторів і скульпторів. Август і Гай Меценат, який залишався при ньому до кінця свого життя, підтримували поетів і надихали їх присвятити свої таланти оспівуванню ідей нової епохи. Вергілій оспівував божественне походження риму (та його нинішнього правителя), Горацій прославляв

перетворення в релігійному і моральному житті, і навіть Овідій перед засланням оспівував відродження релігії у своєму творі «Фасти». За часів Октавіана відбувається відродження мистецтва гліптики. У римі з’являються відповідні школи. Однією з перших була школа Діоскорида, який створив відому камею Августа. Вона вправлена у перстень і тривалий час була ознакою імператорської влади, зокрема династії Юліїв-Клавдіїв.

Особистість та успіхи.

Характер Августа залишився загадкою. У час боротьби за владу він був безпринципним і твердим, і прагнення влади було його головною пристрастю. здобувши владу, Октавіан став м’якішим і розвинув у собі якості зразкового державного діяча. Він позбувся вад, які мав в юності. Август не був генієм, подібним до свого названого батька Юлія Цезаря, і часто переймався, порівнюючи себе з ним. Проте він реалізував блискучі таланти в політиці і державному управлінні. Його адміністративні реформи, особливо реорганізація армії, були продуманими і вдало втілені в життя, витримавши іспит часом. До того ж Октавіан уважно дослухався до громадської думки й умів маніпулювати нею. Йому вдалося примирити між собою усі верстви, навіть залишки вищої знаті. Він успішно потурав республіканським настроям освічених верств суспільства й об’єднав їх на підтримку нового державного устрою. головним свідченням важливого значення його діяльності є створена ним державна система, що функціонувала без суттєвих змін протягом трьох століть.

Август помер у місті Нола, в області Кампанія 19 серпня 14 р. н. е., його останньою фразою була Acta est fabula.

Спадок.

А от сімейне життя Августа не можна вважати щасливим. Доля не дарувала Октавіану синів. Від першого шлюбу у нього була донька, від другого, з Лівією Друзиллою, дітей не було. Проте Лівія мала дітей від першого шлюбу: Нерона Клавдія Друза і майбутнього імператора Тіберія, якого Август оголосив своїм прийомним сином. За заповітом спадкоємцями Августа були призначені Тіберій і Лівія. Також передбачались виплати народові, воїнам і подарунки різним особам.

Робота в групах (кожна група готує доповідь на запропоновану тему):

1 група – Правління імператора Нерона.

2 група – Римське право.

3 група – Правління імператора Траяна.
Правління Антонінів – «Золотий вік» імперії

Розповідь учителя

Справжню велич Риму забезпечила династія Антонінів. Першим її імператором став найстарший із сенаторів - Марк Кокцей Нерва (30 або 35 - 98 pp.). Невдовзі Нерва передав владу Марку Ульпію Траяну (53 - 117 pp.). Римські воїни захоплювалися цим талановитим полководцем. Він розширив територію Римської імперії до небувалих розмірів. Протягом 101 - 107 pp. після тривалих війн Траян приєднав Дакію (територія Румунії). У 106 р. він підкорив Аравію. У 114-117 pp. приєднав Вірменію та Дворіччя. Здавалося, перемогам не буде кінця, але під час придушення повстання в Іудеї імператор помер.

Його родич Публій Емілій Адріан (76-138 pp.), ставши імператором, намагався захистити завойоване попередниками - імперія перейшла до оборони. У Британії він збудував фортеці, сторожові вежі, що поєднувалися валами, довжина яких становила 128 км. Це потужне укріплення дістало назву «вал Адріана». Але втримувати величезні завойовані території було дедалі важче. Напади сусідніх народів, яких римляни вважали варварами, повстання в провінціях руйнували імперію. Він був, мабуть, єдиним імператором, який об’їхав усі свої володіння. Цими поїздками він примусив активніше працювати державний апарат. За його правління державна служба стала високооплачуваною і престижною. При ньому було створено і державну пошту.

Серед римських імператорів виділяється Марк Аврелій (121- 180 pp.). Він був видатним державним діячем і філософом.

Марк Аврелій стверджував, що людський розум має божественне походження, за своєю природою всі люди рівні. Кожна людина повинна дотримуватися високих моральних принципів: любити ближнього, не чинити злого, мужньо переносити всі негаразди. Марк Аврелій звертався до римлян не як до підданих, а як до вільних громадян.

Проте в реальному житті йому доводилось розв’язувати складні завдання. Ставши імператором у 161 р., він певний час мав співправителя, з яким весь час доводилось домовлятися, переконувати його. Від цього часу практика поділу влади між правителями стала звичним явищем. Йому вдалося придушити повстання у Вірменії, Дворіччі, Дакії. Але зробити більше для імперії він не встиг. Всі головні його зусилля були спрямовані на захист від вторгнення германців і сарматів (Маркоманські війни 166 - 180 рр.). У 180 р. під час походу проти германських племен він помер від чуми. За іншою версією, був убитий за наказом сина.

Марк Аврелій Антонін.

Матеріали для роботи

Шлях до влади

Марк Аврелій народився в римі 26 квітня 121 р. н. е. в родині сенаторів. 139 р. н. е. після смерті прийомного батька його усиновив імператором Антоніном Пієм і почав іменуватися Марк Аврелій Елій Вер Цезар. Марк Аврелій здобув чудову освіту. Ще за життя Адріана Марк Аврелій, незважаючи на свій юний вік, був намічений у квестори, а через півроку, 17-річним, вступив на посаду квестора. Того ж року він був заручений із Аннією галерією Фаустіні, дочкою імператора Антоніна Пія, наступника Адріана на престолі. Від шлюбу з нею Марк Аврелій мав 12 дітей, з яких вижили четверо, в тому числі Коммод - майбутній імператор. У 25 років почав займатися філософією; головним наставником Марка Аврелія був Квінт Юній рустик. Є відомості і про інших філософів, викликаних для нього в рим. Керівником Марка Аврелія у вивченні цивільного права був знаменитий юрист Луцій Волузій Меціан.

161 р. н. е. по смерті імператора Антоніона розпочалося спільне правління Марка Аврелія з Луцієм Вером, по смерті якого 169 р. н. е. Марк Аврелій правив одноосібно.

Правління.

Марк Аврелій багато чого навчився у свого прийомного батька Антоніна Пія. Марк також всіляко наголошував на своїй повазі до сенату як установи і до сенаторів як членів цієї установи. Значну увагу приділяв Аврелій судочинству. загальний напрямок його діяльності в області права: «не стільки вводив нововведення, скільки відновлював старовинне право». В Афінах він заснував чотири кафедри філософії - для кожного з панівних в його час філософських напрямів - академічного, перипатетичного, стоїчного, епікурейського. Професорам було призначено державне утримання. Не налаштований на війну, мав неодноразово брати участь у військових діях. Парфяни вторглися до римських володінь одразу ж після смерті Антоніна Пія і завдали поразки римлянам. римська імперія уклала мир із Парфією 166 р. н. е. Того самого року германські племена вторглися до римських володінь на Дунаї. Ще не закінчилася війна з німцями і сарматами, як розпочалися заворушення в Північному Єгипті.

178 р. н. е. Марк Аврелій очолив похід проти германців, і йому вдалося досягти значних успіхів, але римські війська наздогнала епідемія чуми, від якої помер й імператор. По смерті Марк був офіційно обожнений. Час його правління вважається в античній історичній традиції «золотим століттям». Марка називають філософом на троні.

«Він насилу переносив холод. Взимку одягав не тільки чотири туніки і товсту тогу, а й сорочку, і шерстяний нагрудник, і обмотки на стегна і гомілки. Перед громом і блискавкою відчував він не в міру малодушний страх. У разі першої ознаки сильної грози він переховувався в підземному притулку».
Син Марка Аврелія - Коммод Люцій (161-192 pp.) не був гідним батькових звершень. Це перший імператор, який брав участь у гладіаторських боях. Він наказав стратити найвидатніших сенаторів, друзів свого батька. За правління Коммода традиції громадського і державного життя були знехтувані. Всупереч уявленням римлян, що тільки громадяни могли керувати державою, за примхою імператора колишні раби ставали сенаторами. Усе це викликало ненависть римлян, і внаслідок змови імператора було вбито.

Так скінчилось правління династії Антонінів, який називали «золотим віком» імперії.

V. Закріплення знань учнів

Р обота з візуальним та історичним джерелами

У вигляді якого бога скульптор зобразив Августа?
Чи відповідає це зображення опису сучасника?

Робота з таблицею

Заповніть таблицю «Внутрішня і зовнішня політика Августа».

Внутрішня політика	Зовнішня політика

Перевірте засвоєне на уроці

1. Хто входив до складу Другого тріумвірату?

2. За якого правителя Римська імперія досягла найбільших розмірів?

3. Чому період Антонінів називають «золотим віком» імперії?

4. Розкажіть про особистість Марка Аврелія.

5. Які порядки, установлені Августом, ви схвалили б, а які - ні?

6. Імператор Траян якось сказав: «Я хочу бути таким імператором, якого сам собі бажав, якби був підданим». На вашу думку, чи вдалося йому здійснити свою мрію?

Історичний диктант.

1) Яке почесне ім’я сенат присвоїв Октавіану? (Август)

2) Як називається перший період Римської імперії? (Принципат)

3) Що створив Октавіан для своєї охорони? (Преторіанську гвардію)

4) Як називали правителя східних провінцій? (Прокуратор)

5) Засновником якої династії був Октавіан Август? (Юліів-Клавдіів)

6) Ім’я якого імператора утворилося від назви взуття? (Калігула)

7) Засновником якої династії став Віспасіан? (Флавіїв)

8) Хто став першим імператором династії Антонінів? (Нерва)

9) За правління якого імператора була приєднана Дакія? (Траяна)

10) Правління якої династії називають «золотим століттям» Римської держави? (Антонінів)

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати §50.
Підготувати розповідь про імператорів Римської держави І – ІІ ст. н.е.

скачати