Ім'я файлу: УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА.docx
Розширення: docx
Розмір: 213кб.
Дата: 04.02.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 213кб.
Дата: 04.02.2020
скачати
УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА
| |
1. Економічна сутність реальних інвестицій
2. Форми реальних інвестицій підприємства та їхня характеристика
3. Політика управління реальними інвестиціями підприємства
4. Об'єкти реальних інвестицій
5. Оцінка об'єктів реальних інвестицій
Економічна сутність реальних інвестицій
Реалізація стратегії економічного розвитку підприємства неможлива без її інвестиційної підтримки, а саме без здійснення реальних інвестицій. На більшості підприємств реальне інвестування є основною формою ІД.
Найчастіше під "реальними інвестиціями" розуміють ті економічні ресурси, які направляються на збільшення реального капіталу, тобто на розширення або модернізацію виробничого процесу.
В економічній літературі прийнято розрізняти:
1. Чисті реальні інвестиції – направляються на збільшення основного капіталу та утворення нових основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не виробничого призначення;
2. Валові реальні інвестиції відрізняються від "чистих" на величину одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення. Крім того, реальні інвестиції в формі капітальних вкладень включають в себе такі елементи "валових" інвестицій, як витрати на накопичення та реновацію основних фондів і накопичення оборотних фондів у частині приросту незавершеного будівництва.
Реальні інвестиції можуть виступати також у вигляді:
1. Нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства (фірми);
2. Реінвестицій (знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва).
3. Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.
Реальні інвестиції поділяються також на інвестиції:
у "зовнішні умови" - вкладання вільних коштів у сторонні виробничі та інші структури;
у власну діяльність - вкладання капіталу в підвищення конкурентного статусу підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування.
Рис.1 Класифікація реальних інвестицій
Реальне інвестування має ряд особливостей, які обумовлені економічною потребою в них:
- забезпечує стратегічний розвиток підприємства ( успішне проникнення на ринки, збільшення активів і зростання їх ефективності, підвищення ринкової вартості підприємств);
- впливає на операційну діяльність (збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, розширення асортименту і підвищення її якості, зменшення операційних витрат тощо);
- генерує більшу ніж фінансове інвестування норму прибутку, що мотивує підприємницьку діяльність в реальному секторі економіки;
- створює стійкий чистий грошовий потік навіть тоді, коли операційна діяльність в існуючих формах не дає прибутку і він може формуватися тільки шляхом введення нових активів;
- несе високі ризики морального старіння при високих темпах НТП в галузі;
- має високий рівень захисту від інфляції;
- має відносно низьку ліквідність через вузько цільове спрямування проектів.
Інвестиції у реальні активи найчастіше здійснюються у вигляді реального інвестиційного проекту.
Форми реальних інвестицій підприємства та їхня характеристика
Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з яких є:
1. Придбання цілісних майнових комплексів - інвестиційна операція великих підприємств, що забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікацію їхньої діяльності. При цьому, як правило, має місце "ефект синергізму" - зростання сукупної вартості активів обох підприємств за рахунок можливостей більш ефективного використання їх спільного фінансового потенціалу, взаємо доповнення технологій і номенклатури продукції, що випускається, можливостей зниження рівня операційних витрат, спільного використання збутової мережі на різних регіональних ринках і т. ін.
2. Нове будівництво - інвестиційна операція, що пов'язана з будівництвом нового об'єкта із закінченим технологічним циклом за індивідуальним чи типовим проектом на спеціально відведених територіях. До нового будівництва підприємство вдається при кардинальному збільшенні обсягів своєї операційної діяльності в майбутньому періоді, її галузевій, товарній чи регіональній диверсифікації (створенні філій, дочірніх підприємств і т. ін.).
3. Перепрофілювання діяльності (виробництва) - реалізується через інвестиційну операцію, яка забезпечує повну зміну технологій виробничого процесу щодо випуску нової продукції.
4. Реконструкція - пов'язана з істотним перетворенням усього виробничого процесу на підприємстві на основі сучасних науково технічних досягнень. Здійснюється згідно комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, істотного підвищення якості продукції, що випускається, впровадження ресурсозберігаючих технологій і т. ін. У процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будинків і приміщень (якщо нове технологічне обладнання не може бути розміщене в діючих приміщеннях); будівництво нових будинків і споруд того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких з технологічних чи економічних причин визнана недоцільною.
5. Модернізація - спрямована на удосконалення і приведення активної частини виробничих основних засобів у стан, що відповідає сучасному рівню технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів і устаткування, використовуваних підприємством у процесі операційної діяльності.
6. Оновлення окремих видів устаткування зумовлене необхідністю заміни (у зв'язку з фізичним зносом) чи доповнення (у зв'язку зі зростанням обсягів діяльності, з необхідністю підвищення продуктивності праці) наявного парку устаткування окремими новими їх видами, що не змінюють загальної схеми здійснення технологічного процесу. Оновлення окремих видів устаткування характеризує в основному процес простого відтворення активної частини виробничих основних засобів.
7. Інноваційне інвестування в нематеріальні активі спрямоване на використання в операційному та іншому видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху. Такі інвестиції здійснюються в двох основних формах шляхом:
- придбання готової науково-технічної продукції та інших прав (патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; ноу-хау; ліцензій на франчайзинг і т.п.);
- розробки нової науково-технічної продукції як в рамках самого підприємства, так і на його замовлення відповідними інжиніринговими фірмами.
Здійснення інноваційного інвестування в нематеріальні активи дозволяє суттєво підвищити технологічний потенціал підприємства у всіх сферах його господарської діяльності.
8. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів спрямоване на розширення обсягу використовуваних операційних обігових активів підприємства, що забезпечує необхідну пропорційність (збалансованість) розвитку необоротних та оборотних операційних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності. Будь-яке розширення виробничого потенціалу, забезпечуване раніше розглянутими формами реального інвестування, визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції, однак ця можливість може бути реалізована тільки при відповідному збільшенні обсягу використання матеріальних оборотних активів окремих видів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних і швидкозношуваних предметів і т. ін.).
Рис.2 Основні форми реального інвестування
Форми реального інвестування можуть бути зведені до трьох основних його напрямків:
1. капітальне інвестування або капітальні вкладення (перші шість форм);
2. інноваційне інвестування (сьома форма)
3. інвестування в приріст оборотних активів (восьма форма).
Вибір конкретних форм реального інвестування підприємства визначається завданнями галузевої, товарної і регіональної диверсифікації його діяльності, які спрямовані на збільшення обсягу операційного доходу, можливостями впровадження нових ресурсо- і трудозберігаючих технологій, що спрямовані на зниження рівня операційних витрат, а також потенціалом формування інвестиційних ресурсів - капіталу в грошовій та іншій формах, який залучається для здійснення вкладень в об'єкти реального інвестування.
Управління інвестиціями у реальні активи - процес досить тривалий, як перехід від ідеї до готового продукту у вигляді інвестиційного циклу, що складається з таких 4-х етапів, як (табл. 1.):
I. Передінвестиційний етап;
II. Інвестиційний етап;
III. Операційний етап;
IV. Ліквідаційний етап.
Таблиця 1. Характеристика етапів інвестиційного циклу на підприємстві
| Назва етапу інвестиційного циклу | Стадії етапу інвестиційного циклу |
| 1. Передінвестиційний етап | - збір та аналіз інформації для реалізації інвестиційних проектів; - аналіз альтернативних варіантів та вибір конкретних інвестиційних проектів; - пошук інвестиційних можливостей та вибір джерел фінансування інвестиційних проектів; - розробка ТЕО конкретних інвестиційних проектів та складання їх бізнес-планів; - об'єднання окремих інвестиційних проектів в єдину інвестиційну програму |
| 2. Інвестиційний етап | - створення юридичної, фінансової та організаційної основи реалізації інвестиційних проектів; - розробка проектно-кошторисної документації; - будівництво чи придбання основних засобів, здійснення його монтажу і пусконалагоджувальних робіт; - виробничий маркетинг щодо підготовки ринку до нової продукції; підбір і навчання персоналу; - введення основних засобів у експлуатацію |
| 3. Операційний етап | - моніторинг реалізації проекту; - прийняття коригуючих рішень; - контроль здійснення інвестиційних проектів; - оцінка ефективності інвестиційних проектів |
| 4. Ліквідаційний етап | - досягнення або недосягнення проектом заданих результатів. - припинення фінансування інвестиційного проекту; - визначення залишкової вартості основних засобів; - реалізація чи консервування основних засобів, що вибули; - ліквідація в разі необхідності наслідків реалізації інвестиційних проектів; - проведення пост-аудиту інвестиційних проектів з метою накопичення досвіду економічного обґрунтування проектів |
Для прийняття рішень щодо здійснення реального інвестування ключовим є передінвестиційний період.
Першою стадією передінвестиційного етапу є проведення аналізу, високий ступінь достовірності та надійності якого є основою прийняття рішень щодо розробки та реалізації інвестиційних проектів. Комплексність аналізу передбачає наявність певних критеріїв та факторів, що підлягають оцінці, а саме: наявність сприятливих умов для реалізації інвестиційних проектів; наявність інвестиційних ресурсів та умов їх мобілізації; тенденції та перспективи ринкової кон'юнктури; очікуваний дохід (прибуток) та/або інший ефект від вкладення капіталу; вплив інвестиційних ризиків.
На цій стадії визначається характер інвестування - вимушений чи добровільний. Якщо на підприємствах спостерігається високий рівень зношеності основних засобів (коефіцієнт зносу > 0,5), то для підтримки виробництва на визначеному рівні виникає необхідність здійснення реального інвестування. Якщо ж рівень зношеності основних засобів є незначним (коефіцієнт зносу < 0,5), то потреба реалізації реальних інвестицій обумовлена бажанням підвищити ефективність діяльності господарюючого суб'єкта.
На третій стадії передінвестиційного етапу здійснення реального інвестування відбувається пошук необхідного обсягу інвестиційних ресурсів для виконання проектів в повному обсязі та в установлені строки. Успішна реалізація інвестиційного проекту залежить від ефективної організації їх фінансування, що включає низку етапів:
- визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів;
- попередній пошук ресурсів, розробка інвестиційної політики їх залучення; розробка оперативних фінансових планів; підписання контрактів з інвесторами . В якості методів фінансування інвестиційних проектів можуть розглядатися:
- самофінансування, тобто здійснення інвестування тільки за рахунок власних коштів. Але у зв'язку з обмеженістю внутрішніх фінансових ресурсів цей метод має обмежену сферу застосування і використовується для реалізації невеликих інвестиційних проектів, а також при фінансовому інвестуванні; акціонування, а також інші форми пайового фінансування. Як правило, цей метод фінансування інвестицій використовується для здійснення широкомасштабної модернізації виробничих потужностей, регіональної та товарної диверсифікації;
- кредитне фінансування (інвестиційні кредити банків, випуск облігацій) використовується при інвестуванні капіталу в інвестиційні об'єкти з високою дохідністю і швидкою окупністю;
- лізинг (оперативний, фінансовий, компенсаційний) використовується у випадках, коли власних фінансових ресурсів для придбання основних виробничих засобів недостатньо, або коли мова йде про інвестиції в проекти з невеликим життєвим циклом та високим рівнем змінюваності технологій;
- бюджетне фінансування;
- змішане фінансування на основі різних комбінацій розглянутих способів; проектне фінансування — це один зі способів позикового фінансування, за якого реальність отримання грошового потоку забезпечується шляхом виявлення і розподілу всього комплексу пов'язаних з проектом ризиків між його учасниками (підрядниками, фінансовими організаціями-кредиторами, державними органами, постачальниками сировини, споживачами готової продукції) та ін. Залежно від того, яку частку ризику приймає на себе кредитор, виділяють три форми проектного фінансування: з повним регресом на позичальника, без будь-якого регресу, з обмеженим регресом. Під регресом розуміють вимогу погасити позичені гроші.
Четверта стадія передінвестиційного етапу здійснення інвестицій у реальні активи включає підготовку детального техніко-економічного й фінансового обґрунтування вибраних інвестиційних проектів. На цій стадії особливо важливим є точно визначити масштаби майбутніх проектів, тобто величину планованого випуску продукції чи кількісні параметри у сфері надання послуг. Не менш важливим завданням є часова визначеність всіх видів основних та допоміжних робіт, без яких інвестиційні проекти не можуть бути реалізовані.
Загалом, підготовка усіх типів даних для прийняття кінцевого рішення складає основний зміст етапу остаточного формулювання проекту і детальної оцінки його техніко-економічної й фінансової прийнятності.
П'ята стадія передінвестиційного етапу реалізації реального інвестування передбачає об'єднання окремих проектів в єдину інвестиційну програму підприємств, адже господарюючі суб'єкти одночасно можуть розробляти та здійснювати декілька інвестиційних проектів, що взаємодоповнюють один одного та реалізовують основний напрямок розвитку конкретних суб'єктів господарювання.
Таким чином, розподіл передінвестиційного етапу на окремі складові має важливе значення для поглиблення аналізу і обґрунтованості розрахунків по інвестиційних проектах.
Наступним етапом управління реальними інвестиціями підприємства є інвестиційний етап, на якому відбувається інвестування або здійснення проекту. На цьому етапі реалізовуються конкретні дії, що потребують значних затрат та носять безповоротний характер. До них належать:
1) формування юридичної, фінансової та організаційної основи для реалізації інвестиційних проектів, що передбачає підготовку установчих документів, вибір організаційної структури управління, придбання необхідних технологій;
2) детальне проектування та контрактація, що включає підготовку території, остаточний вибір технології і обладнання для будівництва, підготовку необхідних креслень, трендерінг (оголошення торгів), оцінка пропозицій, а також переговори і контрафакція (підписання контрактів) між підприємствами та фінансуючими, консультуючими і архітектурними організаціями, постачальниками обладнання;
3) будівництво та/або придбання основних засобів, що передбачає придбання землі, будівельні роботи разом з установкою і монтажем обладнання у відповідності із графіком реалізації інвестиційного проекту;
4) виробничий маркетинг, що полягає у маркетингових приготуваннях для підготовки ринку до нової продукції і забезпечення критичного рівня поставок;
5) вибір і навчання персоналу;
6) введення основних засобів в експлуатацію.
Наступним етапом - найдовшим у часі періодом реалізації реальних інвестицій підприємств є експлуатаційний (виробничий) етап. У процесі експлуатації інвестиційного проекту формуються заплановані результати, проводиться їх оцінка з позицій доцільності продовження або припинення проекту. Оскільки на початкових етапах неможливо врахувати всі деталі проекту, то при необхідності до нього можуть вноситися окремі зміни і уточнення, здійснюватися поточне регулювання окремих аспектів технологічного процесу з метою підвищення загальної ефективності проекту.
Важливою стадією експлуатаційного етапу є моніторинг інвестиційних проектів, що здійснюється на основі статистичних даних, звітів та спеціальних досліджень на підприємствах. Проведення постійного моніторингу та складання результуючого звіту є необхідним в процесі реалізації реального інвестування, оскільки в кінцевому випадку досягається низка важливих цілей:
- уникнення повторення помилок при реалізації наступних інвестиційних проектів;
- оптимізація витрат ресурсів підприємств під час реалізації наступних інвестиційних проектів;
- набуття досвіду та удосконалення алгоритму моніторингу реалізації інвестиційних проектів на підприємствах.
Контроль за ходом реалізації інвестиційних проектів є необхідною складовою операційного етапу здійснення реальних інвестицій підприємствами. Процес контролю складається з таких елементів:
- загальний контроль змін, що відбуваються в проекті загалом;
- ведення звітності за проектом;
- контроль змін змісту проекту реальних інвестицій;
- контроль за зміною розкладу інвестиційного проекту;
- контроль витрат по роботах і бюджету інвестиційного проекту;
- контроль якості і його відповідність установленим стандартам і усунення причин порушення якості;
- контроль ризику в ході реалізації інвестиційного проекту. Останній ліквідаційний етап управління реальними інвестиціями підприємств пов'язаний із закінченням інвестиційних проектів, коли в результаті їх реалізації досягнено поставлених цілей або ж проект вичерпав закладені в ньому можливості.
Ліквідаційний етап пов'язаний з вирішенням наступних задач: - ліквідуються можливі негативні наслідки інвестиційного проекту, реалізація якого завершується або припиняється;
- вивільняються оборотні кошти і переорієнтовуються виробничі потужності;
- оцінюється та аналізується відповідність поставлених і досягнутих цілей. Оскільки в процесі реалізації реальних інвестицій формуються грошові потоки, необхідно проводити їх аналіз, що дозволяє оцінити економічну ефективність конкретних інвестиційних проектів. У світовій та вітчизняній практиці реального інвестування виділяють різні методи оцінки ефективності реальних інвестицій, серед яких слід виділити такі:
1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними. У їх основі лежать обчислення таких показників, як коефіцієнт економічної ефективності та період окупності інвестицій.
2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю. Вони базуються на обчисленні балансової і чистої рентабельності інвестицій.
3) методи, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
1 2 3 4 5