Ім'я файлу: КР Управління_нематеріальними_активами_у_туризмі_Осипов_О_О_.doc
Розширення: docx
Розмір: 862кб.
Дата: 08.11.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 862кб.
Дата: 08.11.2021
скачати
УНІВЕРСИТЕТ «КРОК»
Коледж економіки, права та інформаційних технологій
Циклова комісія з комерційної логістики
КУРСОВА РОБОТА
на тему: Управління нематеріальними активами у туризмі
освітньої програми «Сімейний бізнес у готельній справі»‖
| Виконав: Студент ІІI курсу спеціальності «Готельно-ресторанна справа» групи ГР/ _______________ | Керівник курсової роботи: д.е.н., проф. ______________________ __________ ________________ |
Київ – 2020
ЗМІСТ
| ВСТУП | 3 |
| РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ У ТУРИЗМІ | 5 |
| 1.1 Теоретико-методичні засади розуміння нематеріальних активів у туризмі | 5 |
| 1.2 Методи та методики управління нематеріальними активами у туризмі | 9 |
| 1.3 Приклади успішної практики управління нематеріальними активами у туризмі | 16 |
| РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ТУРОПЕРАТОРА ТОВ «JOIN UP» | 19 |
| 2.1. Загальна характеристика діяльності туроператора ТОВ «JOIN UP» | 19 |
| 2.2. Оцінка та аналіз нематеріальних активів туроператора ТОВ «JOIN UP» | 25 |
| 2.3 Особливості управління нематеріальними активами туроператора ТОВ «JOIN UP» | 29 |
| РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ ТУРОПЕРАТОРА ТОВ «JOIN UP» | 32 |
| 3.1 Нематеріальні активи як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності туроператора | 32 |
| 3.2 Алгоритм удосконалення управління нематеріальними активами туроператора | 37 |
| 3.3 Обґрунтування економічної доцільності вдосконалення управління нематеріальними активами у туризмі | 40 |
| ВИСНОВКИ | 44 |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ | 47 |
ВСТУП
Актуальність обраної теми. Зміни, що відбуваються в сучасній економіці України, обумовлюють необхідність глибокого розуміння сутності управління нематеріальними активами підприємств. Динамічний розвиток науково-технічного прогресу сприяє інтелектуалізації ринкової економіки. Потрібно визначити існуючі проблеми і перспективи управління нематеріальними активами, що в подальшому дасть змогу керівництву будь-якої організації вибрати необхідну політику щодо об’єктів інтелектуальної власності та підвищити ефективність її функціонування.
Жодне підприємство не обходиться без використання у виробничій діяльності різних об’єктів нематеріальних активів, наявність яких забезпечує розвиток господарського суб’єкта. Підприємства стали володіти невидимими цінностями, які нерідко набагато цінніші за все обладнання, запаси і навіть кошти разом узяті. Потенційні інвестори і партнери оцінюючи українські підприємства, все більше уваги звертають саме на вартість нематеріальних активів.
Нематеріальні цінності є важливим чинником туристичної діяльності, які формують певні вартісні ланцюги. У цьому контексті важливо вказати, що в туризмі важливими є не лише наявність нематеріальних активів, а й урахування потребують ті сенси, ті блага, які ними створюються (музика, мистецтво, креативні технології тощо), які здатні змінити погляди споживачів та їх установки, сприяючи задоволенню гуманітарних потреб, з одного боку, та приносячи матеріальну вигоду – з іншого.
Нематеріальні активи є потужним інструментом активізації інноваційно-інвестиційної діяльності та прискореного розвитку вітчизняної сфери туризму. . Сучасні наукові дослідження в галузі економіки спрямовані на пошук нових шляхів та резервів забезпечення високих економічних показників діяльності підприємств, галузей, регіонів та економіки в цілому. Він зазначає, що виживання сучасного підприємства і надання їй конкурентних переваг можна забезпечити тільки за рахунок приведення в дію нематеріальних активів
Метою курсової роботи є теоретичне узагальнення та розробка практичних рекомендацій щодо управління нематеріальними активами туристичних підприємств.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
висвітлити сутність та особливості управління нематеріальними активами туристичних підприємств;
проаналізувати приклади управління нематеріальними активами у туризмі;
проаналізувати діяльність ТОВ «JOIN UP»;
дати оцінку нематеріальних активів туроператора ТОВ «JOIN UP»;
визначити напрями удосконалення управління нематеріальними активами туристичних підприємств.
Об’єктом дослідження є система управління нематеріальними активами ТОВ «JOIN UP».
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні підходи щодо удосконалення управління нематеріальними активами.
Інформаційною базою стали: нормативно-правові документи України; наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем нематеріальних активів; матеріали періодичних видань; інформаційні ресурси Інтернету.
Практичне значення отриманих результатів. Надані в курсовій роботі рекомендації щодо удосконалення управління таким нематеріальним активом як бренд, імідж, клієнтська база дозволять підвищити рівень конкурентоспроможності туристичного оператора ТОВ «JOIN UP» та покращити ефективність кінцевих результатів.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ У ТУРИЗМІ
1.1 Теоретико-методичні засади розуміння нематеріальних активів у туризмі
Для забезпечення ефективного функціонування підприємства все більшого значення набувають нематеріальні активи, саме вони виступають формою реалізації знань та дозволяють підприємству не тільки ефективно функціонувати, а й розвиватися. Нематеріальні активи є специфічним об’єктом управління, завдяки якому на підприємстві створюються умови, необхідні для забезпечення і підвищення ефективності діяльності.
Нематеріальні активи – це активи, які не мають матеріально-речової форми, але мають вартісну грошову оцінку, зокрема: придбані за плату права на користування землею, водою, корисними копалинами та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, авторські права, права на товарні знаки й торгові марки, патенти, проекти, технологічні й технічні новинки, брокерські місця (права торгівлі на біржі), програмне забезпечення, організаційні витрати, витрати з науково-дослідних розробок і проектно-пошукових робіт, гудвіл, висока кваліфікація кадрів тощо [7, 381].
Нематеріальні активи можуть значною мірою впливати на кінцеві результати діяльності туристичної фірми, а тому за ефектом дії розглядають як ресурси, що збільшують активи підприємства. Нематеріальні ресурси, які підприємство планує використовувати у своїй діяльності, повинні бути створеними або придбаними підприємством.
Традиційно до нематеріальних активів відносять активи немонетарного характеру, які можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою тривалого використання. Усе частіше до складу нематеріальних активів включають організаційні знання, організаційні здібності, інтелектуальні ресурси [21, с. 388].
Особливістю нематеріальних активів є складність визначення їхньої реальної вартості й споживчої вартості, термінів служби й впливу на одержуваний підприємством прибуток.
Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності або обмежені природні ресурси для використання в господарській діяльності для отримання прибутку. Тобто, нематеріальні активи не мають матеріально-речової форми, але приносять підприємству додатковий прибуток або створюють умови для його отримання.
Основні характерні риси нематеріальних активів:
відсутність матеріально-речовинної (фізичної) структури;
використання протягом тривалого часу;
здатність приносити користь підприємству;
висока мобільність;
контроль;
високий ступінь невизначеності щодо розмірів можливого в майбутньому прибутку від використання.
Економічна природа нематеріальних активів проявляється в тому, що, не маючи фізичної субстанції, вони водночас є одним із видів ресурсів підприємства, являють певні права та переваги, які дозволяють власнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою отримання економічних вигід. Зважаючи на відсутність матеріальної форми, нематеріальні активи стають відчутними тільки у процесі виробництва і реалізації продукції або послуг, при здійсненні управлінської діяльності. Лише у поєднанні із засобами та предметами праці і робочою силою проявляється ефект від їх використання [1].
З точки зору маркетингу нематеріальні активи можна розподілити на чотири категорії, що ґрунтується на концептуальному уявленні про серію подій, які передбачають створення конкурентних переваг: творчі цінності (реклама, розвиток продукту та інші інструменти маркетингу), ринкові активи (торгові марки, бренди, вхідні бар'єри, інформаційні системи), вияви цінності (імідж, репутація і преміальна ціна), поєднання ринкових активів (конкурентна перевага) [22].
Існує думка, що головною складовою нематеріальних активи виступає людський капітал.
Дещо іншу точку зору щодо нематеріальних активів демонструють Д.Нортон та Р.Каплан, більш відомі як автори «збалансованої системи показників» [34], які пропонують розглядати нематеріальні активи як основне джерело створення вартості підприємства та поділяють їх на три складові:
1. Людський капітал (вміння, талант, знання).
2. Інформаційний капітал (бази даних, інформаційні системи, мережі та технології).
3. Організаційний капітал (культура, лідерство, відповідний персонал, робота в команді, управління знаннями).
У макроекономіці використовується класифікація нематеріальних активів, запропонована Коррадо, Халтеном і Січелем [32]. Вони визначають три основні категорії нематеріальних активів:
1. Економічні компетенції, які об’єднують в собі витрати на стратегічне планування, професійну підготовку працівників, реорганізацію існуючих продуктів та послуг, інвестиції, спрямовані на збереження або збільшення частки ринку, й інвестиції і торгові марки.
2. Інноваційна власність, що відноситься до інноваційної діяльності та будується на науковій базі знань.
3. Комп'ютеризована інформація.
За визначенням нематеріальний актив не має фізичної сутності. Але інколи нематеріальні активи мають фізичне втілення:
нематеріальні активи можуть бути в/на фізичному пристрої, як-от комп'ютерна програма на диску або USB-носії.
документ, що підтверджує надання дозволу, ліцензії або патенту. Такий документ сам не є активом, але є доказом існування нематеріального активу.
розробки та дослідження приводять до створення моделі або зразка, але сама фізична модель є, радше, вторинною порівняно зі знаннями та досвідом, який вона втілює.
Нематеріальні активи надходять до підприємства у різний спосіб:
шляхом окремого придбання;
у межах об'єднання бізнесу (коли підприємство отримує контроль над іншим бізнесом, а отже, і нематеріальними активами, що є частиною такого бізнесу);
шляхом самостійного створення.
Рис. 1.1 Структура нематеріальних активів туристичного підприємстваДжерело: узагальнено автором на основі [6;26;29].
Коло нематеріальних активів, які можуть використовувати туристичні підприємства постійно зростає, а майбутній прибуток від використання можна прогнозувати з великою достовірністю (рис. 1.1).
Із міжнародної практики в Україні найменше розповсюджений термін «ціна фірми» або «гудвіл», який в основному означає позитивну репутацію фірми. Між вартістю підприємства і чистою вартістю його майна завжди існує різниця, тобто гудвіл. Вона може бути позитивна і негативна.
В Україні частіше за все використовується класифікація нематеріальних активів виключно для цілей бухгалтерського обліку: за змістом об’єктів; джерелом їх надходження; відношенням об’єкта до інноваційного продукту, що має ринкову вартість; метою розробки; широтою використання. Такий підхід дозволяє формувати інформацію про нематеріальні активи з метою їх обліку, контролю та регулювання їх використання.
Також можна поділяти нематеріальні активи на традиційні – право власності; патенти, ліцензії; та нетрадиційні – організаційна культура, бренд, клієнтські вподобання, тощо.
Особливим нематеріальним об’єктом для туристичних організацій виступає клієнтська база. Саме вона визначає перспективи розвитку.
Згідно із Законом України «Про туризм» [23], прийнятим 18 листопада 2003 р. суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані проводити діяльність в галузі туризму лише за наявності ліцензій, тобто документів державного зразка, які дають дозвіл на турагенську чи туроператорську діяльність. Тому питання нематеріальних активів є дуже актуальним для туристичних підприємств.
У сучасних умовах господарювання, при практично необмеженому доступі до світових матеріальних і фінансових ресурсів саме наявність нематеріальних активів визначає конкурентні переваги окремих підприємств. Вони на відміну від матеріальних активів є унікальними, що викликає значний інтерес до них [20].
1.2 Методи та методики управління нематеріальними активами у туризмі
Під управлінням нематеріальними активами підприємства розуміють одну з складових економічного управління підприємством, що представляє собою сукупність заходів щодо оцінки обсягів наявних нематеріальних активів підприємства, аналізу та контролю ефективності їх використання у поточному періоді, виявлення потенційних джерел їх формування у перспективі і забезпечення умов подальшого розвитку та корисного використання відповідно до фактичного стану та можливих змін зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування господарюючого суб’єкта, з метою зростання соціально-економічної цінності останнього та набуття ним стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі [12].
Проблема полягає в тому, що відсутні єдині рекомендації та підходи, які сприяли б ефективному управлінню розвитком нематеріальних активів для підвищення результативності діяльності туристичних підприємств, завоюванню нових ринків, створенню нових брендів. Головною метою управлінням нематеріальними активами туристичного підприємства є підвищення конкурентоспроможності підприємства, що в підсумку позитивно впливає ефективність функціонування в цілому.
Для ефективного управління нематеріальними активами у туризмі на кожному етапі їх використання має бути дотриманий принцип достовірної їх оцінки. Достовірна оцінка нематеріальних активів є обов’язковим і незмінним критерієм визнання в обліку та управління ними. Вона необхідна у процесі формування статутного капіталу, створення, надходження нематеріальних активів, відчуження нематеріальних активів, нарахування амортизації, оцінки та переоцінки активів підприємства, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності, складання фінансової звітності, надання застави, організації франчайзингу. Оцінка нематеріальних активів у вітчизняній практиці є відносно новою. Потенційні інвестори і партнери оцінюючи українські підприємства, все більше уваги звертають саме на вартість нематеріальних активів.
Загальновизнаними методичними підходами оцінки нематеріальних активі є дохідний, порівняльний або ринковий та витратний ( табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Основні методичні підходи до оцінки нематеріальних активів
| Підходи до оцінки | Методи оцінки | Вид нематеріального активу |
| Дохідний підхід | Метод непрямої капіталізації | Окремий нематеріальний актив або їх сукупність |
| Метод додаткового прибутку | Для оцінки гудвілу | |
| Метод збільшення ціни продукції | Для оцінки вартості винаходів | |
| Порівняльний (ринковий) підхід | Метод порівняння цін продажу | Для оцінки вартості майнових прав |
| Витратний підхід | Метод прямого відтворення | Вартість результатів науково-дослідних робіт, ліцензій на право займатись окремим видом діяльності |
| Метод заміщення |
Джерело: [5].
Дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об'єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об'єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу. Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Інформаційними джерелами для застосування дохідного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об'єкта оцінки або подібного майна [17].
Основним критерієм оцінки для дохідного підходу є очікуваний прибуток від використання даного виду нематеріальних активів у будь-якому вираженні: збільшення ціни продукції, яка виробляється із застосуванням даного нематеріального активу, збільшення обсягів виробництва та реалізації, зменшення собівартості продукції, ліцензійні платежі тощо.
Порівняльний (ринковий) підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропозиції. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропозиції подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки. Слід відмітити, що використання даного підходу потребує дотримання певних умов, зокрема наявності достатньої інформації (прийнятної якості) стосовно колишніх комерційних угод за нематеріальними активами подібного призначення та корисності; наявності конкретних технологій врахування відмінностей між зіставними об'єктами. Тому цей метод доцільно використовувати тільки в разі дотримання перерахованих умов, в іншому випадку його можна рекомендувати як допоміжний чи приблизний [5].
Критерієм для порівняльного підходу – є ринкова вартість аналогічного нематеріального активу. Використання порівняльного підходу здійснюється при наявності достовірної й доступної інформації про ціни аналогів об’єкта оцінки. Застосування такого методу визначення вартості об’єкта нематеріальні активи ускладнюється відсутністю в Україні активного ринку більшості нематеріальних активів.
Витратний підхід відповідно до Національного стандарту оцінки №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" [17], ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення. Під час застосування методу прямого відтворення або методу заміщення використовуються вихідні дані про об'єкт оцінки, інформація про відтворення або заміщення об'єкта оцінки чи подібного майна в сучасних цінах або середньостатистичні показники.
Критерієм для витратного підходу є витрати. Вартістю нематеріального активу можна визнавати витрати на його створення та доведення до стану, придатного для використання або створення копії чи аналогічного об’єкта.
Процес управління нематеріальними активами туристичного підприємства представляє собою послідовність певних дій, які можна поєднати в наступні етапи (рис. 1.2).
Рис. 1.2 Послідовність етапів управління нематеріальними активами туристичного підприємства
Джерело: узагальнено автором на основі [15;26]
Сучасний рівень розвитку туристичного ринку такий, що компанії не можуть отримати істотних переваг тільки за рахунок матеріальних і фінансових ресурсів. Рішення даної проблеми багато в чому залежить від ефективного управління унікальними за своєю природою ресурсів нематеріального характеру.
Ефективне управління нематеріальними активами призводить до розширення ринку збуту туристичних послуг, підвищує ринкову вартість підприємства..
Переваги інтенсивного використання нематеріальних активів на туристичних підприємствах особливо відчуваються в умовах досить жорсткої конкуренції на ринку туристичних послуг.
Для усіх підприємств, незалежно від їх розміру, управління нематеріальними активами дає змогу підвищувати свою конкурентоспроможність і за рахунок цього здобувати стратегічні переваги на ринку. Грамотна система управління нематеріальними активами здатна забезпечити серйозні переваги майже в усіх аспектах діяльності туристичного підприємства, зокрема в [30]:
розробці нових конкурентоспроможних туристичних послуг;
своєчасному оновленні і технічному переоснащенні;
налагодженні ефективних комунікацій;
створення унікальної атмосфери обслуговування;
визначенні вільних ринкових ніш, потенціальних партнерів та конкурентів;
маркетингу послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках;
Вибір правильного способу управління нематеріальними активами для підприємства будь-якого розміру гарантує високий рівень віддачі на вкладені кошти в об’єкти інтелектуальної власності.
Ефективне управління нематеріальними активами може допомогти туристичним підприємствам в сучасних умовах господарювання досягти сталого розвитку, подолати результати економічної кризи, вийти на міжнародні ринки, привернути увагу потенційних клієнтів та можливих інвесторів.
1.3 Приклади успішної практики управління нематеріальними активами у туризмі
Сьогодні українські підприємства працюють за умов, коли відбувається швидкий розвиток і зміна ринків та посилюється конкуренція між фірмами. Це зумовлює необхідність в освоєнні та ефективному управлінні нематеріальними активами, одним з яких є бренд.
Працюючи в умовах конкурентної боротьби, більшість українських підприємств вже дійшли до розуміння того, що їхні товар чи послуга якимось чином повинні відрізнятись від товару чи послуги сусіда по галузі – тоді споживач легше і швидше знайде їх. Особливо актуально це для тих виробників, чиї товари мають багато аналогів і самі вони не мають власного ресурсу, щоб виділитись, дистанціюватися від товару конкурента. До них належать туристичні підприємства, які здебільшого мають однаковий асортимент послуг.
Сьогодні за високої конкуренції на ринку туристичних послуг питання створення з власної торгової марки бренду займає важливе місце в портфелі стратегій туристичних фірм.
Туристичний брендинг – це весь спектр напрямів діяльності з усього набору засобів маркетингу, що дозволяє створити імідж туристичного бренду, який передає весь набір сигналів споживачу про якість, ціну і статус туристичного бренду [4].
Сучасне поняття бренду можна коротко визначити як «торгова марка плюс думка про неї навколишнього середовища», причому це формулювання стосується як товарів широкого вжитку, так і туристичних послуг. Якщо раніше у туризмі роль брендів виконували географічні назви (Крим, Карпати, Сочі, Туреччина, Єгипет, Австрія, Канарські острови, Лазурний берег тощо), то сьогодні вдалий відпочинок дедалі частіше асоціюють з компанією, яка його організувала. Іншими словами, бренд у туризмі – це доведення до відома масового споживача факту, що саме ця компанія здатна задовольнити його потреби краще за інших. Для прикладу, хоча відпочинок у Єгипті чи Туреччині пропонують багато туроператорів і турагентів, однак у всіх на слуху такі фірми, як Tourtess, Teztour, Karya Tour, Гамалія, САМ, а це свідчить про те, що на туристичному ринку є учасники, які задають стандарти якості роботи. Вони зуміли довести клієнтам свою надійність та спроможність запропонувати оптимальне співвідношення «ціна-якість». Наприклад, торгова марка САМ характеризує свою продукцію як «ти обираєш сам куди їхати».
Процес ефективного використання бренда доцільно розглянути на прикладі туристичного оператора «Tez tour».
Перед маркетологами організації стояло завдання вибору з альтернативного списку назв найкращого імені, його перевірка на запам’ятовуваність, асоціативність, виразність, лояльність до нього споживачів, впізнаність, здатність впливу на споживача тощо. Апробація проводилася на групі цільових споживачів, після чого компанія прийняла остаточне рішення про ім’я бренда – «Tez tour», що з турецької перекладається як «швидкий тур». Процес формування бренда «Tez tour» містив перевірку марочної назви на чистоту, тобто чи не зареєстровано вибране марочне ім’я іншою організацією.
Правильний вибір допоміг «Tez tour» визначити базові риси її іміджу, а також сформувати у партнерів і споживачів відповідні асоціації. Після вибору торговельної марки туроператор виробив власну брендингову стратегію, яка містить [14]:
• розширення товарної лінії – поширення назви бренда на нові послуги та товари, доповнені новими властивостями, в рамках туристичної сфери. Тобто назва бренда розширюється на нові туристичні напрями, а також на тури класу «люкс», стандартні, для економічного відпочинку та ін.;
• розширення меж торговельної марки – поширення назви марки на нові послуги з іншої категорії. «Tez tour» створив: власні таксопарки в Єгипті та Туреччині з новими, комфортабельними автобусами, які зустрічають туристів в аеропорту та відвозять до готелю, та новими автомобілями бізнес-класу для індивідуальних трансферів; екскурсійні бюро у різних країнах із професійними гідами та перекладачами;
• комбіновані торговельні марки, складені з двох або більше широковідомих марочних назв. Суть цієї стратегії полягає в пропозиції одного і того ж товару, послуги під двома і більше добре відомими брендами. Кожна організація, що представляє свій бренд, очікує, що інша марка приверне до товару додаткових покупців. Партнерами «Tez tour» є: провідні авіакомпанії світу «Air Canada», «American Airlines», «British Airways», «Mexicana», «Luftgansa», «USA Airways»; готельні ланцюги «Marriott», «Sheraton», «Princess», «Hilton», тощо [35].
Оскільки реклама у друкованих засобах масової інформації вже не є достатньо ефективним засобом просування торговельної марки, туроператор «Tez tour» почав випуск власних друкованих видань, адресованих як агентствам, так і споживачам.
У компанії "Tez tour" склався сильний бренд зі стійкими позиціями на ринку і високою лояльністю споживачів, що дає туроператору суттєві переваги. Зокрема це знижує ризик конкурентної боротьби, робить бренд стійким до можливих економічних або ринкових криз, пом’якшує реакцію споживачів на коливання цін, відкриває можливості щодо розширення бренда [16].
Результати дослідженнь свідчать, що завдяки вдалій стратегії брендингу, «Tez tour» у наймасовіших сегментах – Туреччина та Єгипет, на які припадає понад 50 % потоків, є одним з лідерів [36].
Таким чином, у ході проведеного дослідження сутності нематеріальних активів визначено, що нематеріальні активи є специфічним об’єктом управління, завдяки якому на підприємстві створюються умови, необхідні для забезпечення і підвищення ефективності діяльності.
До нематеріальних активів туристичного підприємства можна віднести: придбані за плату права на користування землею, водою, корисними копалинами та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, авторські права, права на товарні знаки й торгові марки, патенти, проекти, технологічні й технічні новинки, програмне забезпечення, гудвіл, висока кваліфікація кадрів, бренд, імідж, лояльність клієнтів, товарний знак, тощо. Особливим нематеріальним об’єктом для туристичних організацій виступає клієнтська база.
Визначено що для ефективного управління нематеріальними активами у туризмі на кожному етапі їх використання має бути дотриманий принцип достовірної їх оцінки. Достовірна оцінка нематеріальних активів є обов’язковим і незмінним критерієм визнання в обліку та управління ними. Загальновизнаними методичними підходами оцінки нематеріальних активі є дохідний, порівняльний або ринковий та витратний.
Нематеріальні активи можуть значною мірою впливати на кінцеві результати діяльності туристичної фірми, а тому за ефектом дії розглядають як ресурси, що збільшують активи підприємства.
1 2 3 4