1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Ім'я файлу: Брижаха Ю.М..docx
Розширення: docx
Розмір: 516кб.
Дата: 25.11.2021


Зав. кафедрою _____________

(підпис)

д.е.н., проф. Л.М. Шимановська-Діанич

(науковий ступінь, вчене звання, ПІБ)

Науковий керівник__________

(підпис)



(науковий ступінь, вчене звання, ПІБ)

«____»_____________2019 р.

«____»____________2019 р.


План

дипломної магістерської роботи студента ступеня магістр, спеціальності073 «Менеджмент» освітньої програми «Бізнес-адміністрування»

Брижаха Ю.М.

на тему  «Управління конкурентоспроможністю бізнес-підприємства: підходи та методи»

(за матеріалами ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»)
ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ бізнес-ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність конкурентоспроможності бізнес-підприємства в ринковій економіці та її основні складові

1.2. Фактори забезпечення конкурентоспроможності на підприємстві та систематизація методів її аналізу

1.3. Підходи до управління конкурентоспроможністю бізнес-підприємства

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТО-СПРОМОЖНІСТЮ ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»

2.1. Діагностика ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна» як соціально-економічної системи

2.2. Комплексний аналіз господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна» та його бізнес-середовища

2.3. Оцінка сучасного стану конкурентоспроможності ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»

3.1 Розробка заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності в ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»

3.2 Розробка стратегії розвитку ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна» на основі конкурентних переваг

3.3. Інноваційна стратегія у контексті забезпечення конкурентоспроможності ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»

ВИСНОВКИ
Студент

__________________


Брижаха Ю.М.


«_____» __________________ 2019 р.

ВСТУП
Глобалізація ринкових відносин зумовлює трансформацію економіки України та постійні зміни умов діяльності суб‘єктів господарювання. Підприємствам постійно доводиться пристосовуватись до змін ринкової кон’юнктури, нових законодавчих та нормативних актів, займатись пошуком нових джерел сировини, прогнозувати зміни ціни та можливі ризики на ринку енергоносіїв, оцінювати людський потенціал і контролювати багато інших аспектів, необхідних для успішної власної діяльності. Особливе місце в цьому переліку займає необхідність постійного моніторингу конкурентоспроможності підприємства порівняно з аналогічними у відповідному ринковому сегменті. Актуальність дослідження даної категорії зростає по мірі розвитку ринкових відносин і загострення конкурентної боротьби

Конкурентоспроможність це – багатопланова економічна категорія яка характеризує можливість та ефективність адаптації підприємства до умов конкурентного середовища. Для досягнення належної конкурентоспроможності підприємства необхідні тривалий час і значні зусилля. Комплексне виконання цих завдань є прерогативою стратегічного управління, в основі якого – стратегічний аналіз. Стратегічний аналізу, враховує впливи факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, розглядає підприємство як єдину систему та дозволяє розробити аналітично обґрунтовану стратегію розвитку об’єкта, що забезпечить його конкурентоспроможність на всіх рівнях. Сучасні тенденції розвитку економічних відносин визначають необхідність дослідження конкурентоспроможності як об’єкту стратегічного аналізу.

Конкурентоспроможність – як одна з фундаментальних економічних категорій неодноразово обговорювалась на науково-практичних конференціях, висвітлювалася в монографіях, науковій та публіцистичній літературі, була предметом численних дискусій як вчених-економістів так і практиків. Класичними роботами з основ стратегічного аналізу, теорії взаємодії підприємства та зовнішнього середовища, концепцій стратегічної орієнтації фірми в конкурентному середовищі є праці І. Ансоффа, Ж. Бовера, В. Р. Гута, К. Ендрюса, К. Р. Крістенсена, Е. П. Лернеда, А. Д. Чендлера. Вирішенню теоретичних проблем конкурентоспроможності присвячені роботи таких відомих зарубіжних та вітчизняних науковців як А.Ю. Юданов, І. Ансофф, М. Портер, Ж.-Ж. Ламбен, Г.Л. Азоєв, В.Г. Герасимчук, Р.А. Фатхутдінов, та інших.

Аналітичні дослідження конкурентоспроможності підприємства певною мірою розкриті у працях А.Є. Воронкової, С.Б. Довбні, Н.А. Дробітько, Ю.Б. Іванова, В.Ф. Оберемчука, О. Б. Чернеги.

При вагомій науковій та практичній значимості вищезазначених досліджень не всі питання цієї багатогранної проблеми знайшли своє вирішення. Досі не має єдиного усталеного визначення поняття конкурентоспроможності, практично не розроблена загальноприйнята методика її оцінювання, потребують уточнення підходи до аналізу конкурентоспроможності підприємств різних галузей економіки, що мають свої особливості. Тому необхідні глибше наукове осмислення економічної сутності конкурентоспроможності, дефініція та систематизація наявних теоретичних розробок, розгляд її теоретичних та методичних особливостей як об’єкту стратегічного аналізу. Саме тому тема магістерської дипломної роботи є актуальною та своєчасною.

Метою роботи є обґрунтування теоретико-методичних положень і розробка науково-практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю бізнес-підприємства.

Відповідно до вказаної мети поставлено такі завдання:

розкрити сутність конкурентоспроможності бізнес-підприємства в ринковій економіці та її основні складові;

визначити фактори забезпечення конкурентоспроможності на підприємстві та систематизувати методи її аналізу;

дослідити підходи до управління конкурентоспроможністю бізнес-підприємства;

провести діагностику ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна» як соціально-економічної системи;

проаналізувати господарсько-фінансову діяльність ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна» та його бізнес-середовища;

здійснити оцінку сучасного стану конкурентоспроможності ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»;

розробити заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності в ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна»;

розробити стратегії розвитку ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна» на основі конкурент них переваг;

запропонувати інноваційну стратегію у контексті забезпечення конкурентоспроможності ТОВ «Ашан Гіпермаркет Україна».

Об’єктом дослідження є процеси розвитку конкурентного середовища бізнес-підприємства та управління його конкурентоспроможністю.

Предметом дослідження є формування механізму забезпечення конкурентоспроможності бізнес-підприємства.

Методи дослідження. Методологія дослідження базується на економічних законах конкуренції; вартості; попиту і пропозиції; методах наукової абстракції, аналізу та синтезу. В основу аналізу покладено системний, структурно-функціональний і синергетичний підходи та методи економічних досліджень: емпіричні, статистичні, факторного та порівняльного аналізу, економіко - математичні. Ці підходи і методи дозволили визначити домінуючі напрями розвитку конкуренції в сфері торгівлі, оцінити параметри конкурентного середовища і моделювати його розвиток.

У процесі проведення дослідження методи аналізу і синтезу використовували для уточнення сутності конкуренції; структурно - функціональний метод – для систематизації соціально-економічних факторів, що впливають на інтенсивність конкуренції; статистичні методи – для визначення тенденцій і структури розвитку кондитерської галузі в Україні; метод математичного моделювання - для оцінювання і прогнозування рівня інтенсивності конкуренції на підприємстві.

Інформаційною базою досліджень стали офіційні статистичні дані Державної служби статистики України, Мінекономіки, Укоопспілки, законодавчі та інші нормативно-правові акти, монографічні праці та наукові публікації, дані бухгалтерської та статистичної звітності підприємств торгівлі, а також результати особистих досліджень інтернет ресурсів.

Наукова новизна результатів проведеного дослідження полягає у вирішенні наукового завдання стосовно обґрунтування теоретичних та методичних положень щодо управління конкурентоспроможністю бізнес-підприємства в сучасних умовах господарювання.

Практична цінність наукових результатів полягає у подальшому розвитку теорії конкуренції і практичного її застосування на бізнес-підприємствах України.

Магістерська дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (71 найменування на 5 сторінках), 124 сторінки основного тексту, який містить 36 таблиць та 14 рисунків.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ бізнес-ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність конкурентоспроможності бізнес-підприємства в ринковій економіці та її основні складові

На даний момент не існує загальноприйнятого визначення поняття «конкурентоспроможність підприємства». Ряд учених трактує одну сутність, використовуючи різні терміни і навпаки. Нечіткість в термінології ускладнює дослідження категорії «конкурентоспроможність» і як наслідок спостерігається безліч підходів щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Підприємство і його зовнішнє середовище є динамічними системами, і, з точки зору системного підходу, необхідно досліджувати як статичні, так і динамічні їх властивості. Тому, можна виділити два рівні, на яких проводиться оцінка конкурентоспроможності підприємства, що обумовлене різними сферами застосування результатів оцінки при розробці практичних рекомендацій при прийнятті підприємством управлінських рішень: тактичний рівень та стратегічний рівень.

Як об’єкт стратегічного аналізу «конкурентоспроможність» різні автори розглядається по-різному. Так Р.А. Фатхутдінов вважає, що стратегічний менеджмент – це теорія і практика забезпечення конкурентоспроможності та ефективності рішень шляхом розроблення стратегії організації [1, c. 7-8]. Науковець під основною метою стратегічного управління, вбачає досягнення (в нормативах) оптимального рівня ефективності та конкурентоспроможності товарів і підприємства в цілому [1, c.20]. І.П. Данілов пропонує аналізувати конкурентоспроможність як сукупність категорій: філософської як рушійної сили розвитку суспільства; економічної як основи існування; ринкової як суперництва на ринку; юридичної як підтвердження відповідності законодавству; соціальної як відповідної вимогам соціального розвитку організації, країни; психологічної як такої, що підтверджує відповідність очікуванням 2, с.69.

В.А. Винокуров акцентує увагу на актуальності аналізу конкурентоспроможності при здійсненні стратегічного аналізу ринку та середовища підприємства, а основними домінантними поняттями стратегічного управління бачить стратегію, потенціал і конкурентоспроможність [3, c.16]. В.Д. Андріанов відзначає конкурентоспроможність як багатопланову економічну категорію, котру можна розглядати на кількох рівнях. Це конкурентоспроможність товарів, товаровиробників, галузей, країни. Між усіма цими рівнями є тісний взаємозв’язок, оскільки конкурентоспроможність країни й галузі в кінцевому рахунку залежать від здатності конкретних виробників випускати конкурентоспроможні товари [4, c.47].

Наведені позиції авторів, на нашу думку, деталізують об’єкт аналізу конкурентоспроможності та в підсумку зводяться до загальноприйнятих рівнів (мікро, мезо і макро) й об’єктів (товар, фірма, галузь, країна) конкурентоспроможності.

Варто зазначити, що трактування конкурентоспроможності залежно від об’єкта дослідження неоднозначні. Так, ряд науковців: Г.Л. Азоєв, В.Г. Герасимчук, І.Н. Герчикова, П.С. Завьялов, А.Ш. Лозовський, А.Г. Поршнєва, Б.А. Райзберг, наголошують на властивостях і характеристиках товару як основної складової конкурентоспроможності. І.Н. Герчикова [5, с. 35] вважає, що конкурентоспроможність – це сукупність характеристик продукту, які відрізняють його від продуктів-аналогів за ступенем задоволення конкретних потреб індивідуального споживача та за рівнем витрат на його купівлю і подальше використання, а також визначають відповідність товару й можливість його збуту на конкретному ринку.

В.Г. Герасимчук [6, с. 88] трактує конкурентоспроможність як сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечують задоволення конкретної потреби. Авторський колектив (Г.Л. Азоєв, П. С. Зав’ялов, А.Ш. Лозовський, А.Г. Поршнєв, Б.А. Райзберг) [7] визначає конкурентоспроможність як здатність фірми конкурувати на ринках із виробниками і продавцями аналогічних товарів завдяки забезпеченню вищої якості, доступних цін, створення зручностей для покупців та споживачів. Європейський форум із проблем управління розглядає конкурентоспроможність як реальну та потенційну можливості фірм в наявних умовах проектувати, виробляти і реалізовувати товари, що за ціновими й неціновими характеристиками привабливіші для споживача, ніж товари конкурентів [8, с.106].

А.Ю. Юданов під конкурентоспроможністю розуміє ступінь привабливості товару для реального покупця [9, с. 39]. Вільям Дж. Стівенсон визначає конкурентоспроможність як рівень ефективності задоволення потреб клієнтів порівняно з іншими компаніями, які пропонують схожий продукт або послугу [10]. На його думку, конкуренцію здійснюють різними способами, серед яких ключовими є ціна, якість, специфічні особливості товарів або послуг, виробнича чи сервісна спрямованість, рухливість виробництва і терміни виконання певних операцій [10].

Очевидно, що представники даного підходу під конкуренто-спроможністю вбачають конкурентоспроможність продукції. Аналіз наведених дефініцій дав змогу сформувати загальні риси показника конкурентоспроможності продукції:

- порівняльність. Конкурентоспроможність – поняття відносне і може бути виявлене тільки на основі порівняння ряду об’єктів. Деякі товари можуть бути цілком конкурентоспроможними на внутрішньому ринку і не бути такими на зовнішньому;

- відповідність потребам споживача. Споживач це основний оцінник товару, а конкурентоспроможність – індикатор задоволення потреб покупців, реакція яких є домінантною;

- рівень конкурентоспроможності продукції залежить від ряду її властивостей і характеристик;

- чинник часу. Конкурентоспроможність – це тимчасовий іманентний, привілейований стан об’єкта.

Оцінивши основні риси поняття, пропонуємо визначати конкурентоспроможність продукції як показник відносної здатності товарів задовольняти потреби цільових груп споживачів на конкретному ринку в певний період часу порівняно з продукцією конкурентів.

Аналіз наукового спадку дає змогу виділити кілька підходів до трактування конкурентоспроможності підприємства.

Поширеним в економічній літературі є підхід до трактування конкурентоспроможності з точки зору використання ресурсів (потенціалу) підприємства. Так, на думку М. Портера, конкурентоспроможність відображає продуктивність використання окремих матеріальних та нематеріальних ресурсів. Для досягнення високої конкурентоспроможності фірмам необхідно мати доступ до передових і спеціалізованих людських ресурсів, наукових досягнень, економічної інформації, інфраструктури та інших факторів виробництва [11]. Акцентуючи увагу на важливості ефективної діяльності, Н.І. Перцовський підкреслює й необхідність практичної прибуткової реалізації такої діяльності в умовах конкурентного ринку та визначає конкурентоспроможність як узагальнюючий показник життєстійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати свій фінансовий, виробничий, науково-технічний і трудовий потенціали [12].

Російські економісти М. Гельвановський, В. Жуковська, І. Трофімова пропонують розглядати конкурентоспроможність виробника як результат загальної ефективності виробництва: його продуктивності праці, фондо-, матеріало-, наукоємності [13, c.70]. О.Б. Чернега розглядає конкурентоспроможність через багаторівневу ієрархію факторів, найважливіші з яких: ресурси, стратегія, менеджмент. Із позиції науковця, головними складовими конкурентоспроможності є активи, котрі створюють багатство, і процеси, в рамках яких відбувається це перетворення. Водночас, зазначає автор, вибрана стратегія може як сприяти, так і перешкоджати результативному перетворенню ресурсів у нові, досконаліші активи [14, с. 39-40].

Розглянутий підхід є неповним та одностороннім, оскільки при оцінці конкурентоспроможності враховують лише фактори внутрішнього середовища, а за вирішальний обирають тільки один – використання потенціалу підприємства.

Інша група авторів узалежнюють конкурентоспроможність від двох факторів: якість задоволення потреб споживачів та ефективність господарської діяльності. У словнику «Ринкова економіка» Г.Я. Кіперман трактує конкурентоспроможність як здатність протистояти на ринку іншим виробникам та постачальникам аналогічної продукції як за ступенем задоволення своїми товарами та послугами певної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності. Автор вбачає в ефективності господарської діяльності один із вирішальних елементів конкурентоспроможності, однак іґнорує те, що підприємства вступають у конкурентні відносини на конкретних ринках і в певний період часу [15]. М.І. Круглов розглядає конкурентоспроможність через призму конкурентоспроможності товарної маси з урахуванням впливу відносної ефективності виробництва на певному проміжку часу [16].

Таким чином, прихильники розглянутих науково-теоретичних підходів характеризують конкурентоспроможність крізь призму таких факторів, як використання потенціалу, задоволення потреб споживачів і ефективність господарської діяльності. Автори вважають, що основний вплив на конкурентоспроможність здійснюють внутрішні фактори (ресурси та ефективність їх використання), водночас поза увагою залишаються фактори зовнішнього середовища і фактор часу.

Альтернативними до наведених можна вважати визначення І. М. Гараєва, Х.А. Фасхієва, З.Є. Шершньової. Зокрема, З.Є. Шершньова пропонує розглядати конкурентоспроможність підприємства як рівень його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо – стратегічного та поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що виражається в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо [17, с. 117]. Науковець наголошує на важливості розуміння того, що конкурентоспроможність підприємства залежить від його внутрішнього стану, а також від ряду факторів зовнішнього середовища [17, с. 122].

Заслуговує на увагу наукова позиція І. М. Гараєва та Х.А. Фасхієва. В їхньому розумінні конкурентоспроможність – це випередження підприємством конкурентів завдяки випуску досконалішої продукції та послуг на конкретних сеґментах ринку в певний період часу, а також здатність відповідно потенціалу розробляти, виробляти і продавати конкурентоспроможні товари в майбутньому, досягнутому без збитку фінансовому станові організації [18]. Дані визначення певною мірою усувають недоліки, притаманні попереднім підходам. Автори, наголошуючи на обов’язковості здорового фінансового стану, заклали в поняття конкурентоспроможності компоненту перспективи.

На важливості довготермінових перспектив розвитку конкурентоспроможності наголошують А.А. Томпсон і А. Дж. Стрікленд. Автори вважають, що запорукою досягнення стійких конкурентних позицій на фірмі є наявність чітких стратегічних цілей [19]. Продуманий стратегічний курс, на їх думку, не менш важливий, аніж фінансове здоров’я підприємства. Проникнення на закордонні ринки, використання передових технологій та досягнень, розвиток різноманітних можливостей зростання є важливими стратегічними цілями.

Стратегічні цілі належать до конкурентоспроможності фірми і спрямовані на забезпечення вищих темпів зростання, ніж у середньому в галузі, на збільшення частки ринку, на поліпшення якості продукції та послуг порівняно з конкурентами, на досягнення низького рівня витрат, на поліпшення репутації фірми [19].

Авторитетними є підходи до трактування конкурентоспроможності в ракурсі володіння конкурентними перевагами. Ж.-Ж. Ламбен основну мету аналізу конкурентоспроможності вбачає у пошуку переваг, яких може домогтися фірма, та в оцінці конкретної конкурентної ситуації з метою захисту досягненої переваги. В основі ефективної конкурентної боротьби, на думку автора, знаходяться відносні переваги обумовлені рядом різноманітних факторів. У загальному вигляді ці фактори можна згрупувати в дві широкі категорії, враховуючи створювані ними переваги [20, с. 277]:

зовнішні конкурентні переваги;

внутрішні конкурентні переваги.

Зовнішні конкурентні переваги збільшують «ринкову силу» фірми, оскільки вона може змусити ринок прийняти ціну продажів вищу ніж у пріоритетного конкурента, котрий не забезпечив відповідної відмінної якості товару. Внутрішні конкурентні переваги є результатом вищої продуктивності, котра забезпечує фірмі вищу рентабельність та більшу стійкість до зниження ціни продажів, що нав’язують ринок чи конкуренція.

За всієї різноманітності розглянутих думок вони подібні відсутністю комплексного, системоутворюючого підходу до суті досліджуваного поняття. Ті чи інші науковці у своїх підходах за основний обирали якийсь один (два) елемент-фактор, із позицій якого і розглядали конкурентоспроможність.

Більш доречно при дослідженні поняття конкурентоспроможність підприємства, на наш погляд, використовувати підхід, що відображає процес розвитку підприємства в динаміці та його здатність вчасно і ефективно коригувати параметри своєї діяльності в залежності від змін у зовнішньому середовищі. Такий методичний підхід обґрунтовує в своїх працях достатньо широке коло науковців (табл.1.1).

Таблиця 1.1

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

скачати

© Усі права захищені
написати до нас