Ім'я файлу: Презентація Українські діячі.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 465кб.
Дата: 08.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Лабораторна №2.doc
Презентація на тему: «Українські діячі в педагогіці»
студентки :Чернієнко Анни Сергіївни
3 курсу ДО ПО
З предмету: «Організація та керівництво ДНЗ»
Викладач :Бондаренко Наталія Борисівна
Біографія

Софія Федорівна Русова (уроджена Ліндфорс; 18 лютого 1856, Олешня, Чернігівська губернія — 5 лютого 1940, Прага) — українська педагогиня, прозова письменниця, літературознавиця та громадська діячка, одна з піонерок українського фемінізму. Дружина Олександра Русова. Мати Юрія та Михайла Русових.

Софія Русова — співробітниця численних наукових і популярних журналів — українських і російських, авторка праць в основному з педагогічних питань (зокрема дошкільного виховання), але також з літератури і мистецтва. Авторка праць про творчість Т. Шевченка, Г. Сковороди, Р. Тагора.

Вшанування пам'яті .Ювілейна монета НБУ, присвячена 160-річчю від дня народження Софії Русової

18 лютого 2016 року, Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.

В її честь названо 24 курінь УПЮ імені Софії Русової.

В рамках декомунізації в Полтаві провулок Бакинських комісарів було перейменовано на провулок родини Русових.

У Дарницькому районі Києва названо вулицю на честь Софії Русової, а також в Чернігові, Ковелі та інших населених пунктах України.
Найважливіші праці в педагогиці
    - «Дошкільне виховання» (1918)
    - «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924)
    - «Дидактика» (1925, 1930)
    - «Сучасні течії в новій педагогіці» (1932)
    - «Роль жінки в дошкільному вихованні» (1934)
    - «Дещо про дефективних дітей» (1935)
    - Теорія і практика дошкільного виховання ( 1924.)
    2004 року на замовлення Державного комітету з інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України в серії соціально значущих видань видрукувано книгу Софії Русової «Мемуари. Щоденник».
Основні ідеї С.Ф.Русової
  • Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.
  • Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, в межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші, фундаментальні теоретико-методологічні проблеми — мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами. Головне завдання виховання — забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.
  • Виховний ідеал Русової: виховання гармонійної людини на засадах любові й пошани до найкращих національних традицій.
Виховні принципи С.Ф.Русової
  • Заслуговують на увагу погляди Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи.
  • При розв'язанні проблем розумового виховання дослідниця була більш схильна до ідеї виховання розуму дитини в процесі природної, активної самостійної діяльності, хоч й не заперечувала й іншої — виховання розуму особистості повинно ґрунтуватися на узагальненому досвіді людства, сконцентрованому в науці, техніці, культурі, мистецтві, практиці.
  • Моральне виховання дітей, за її переконанням, може бути ефективним лише тоді, коли воно має цілеспрямований характер і здійснюється планомірно, починаючи з наймолодшого віку дитини, ґрунтуючись на національній основі.
  • Головними завданнями морального виховання вчена вважала розвиток у дітей високих моральних почуттів, вироблення в них шляхом безпосередньої участі в добрих і корисних справах відповідних моральних навичок і моральної поведінки, а також формування моральної свідомості, стійких моральних переконань.

Надзвичайно цікавими і корисними для теорії і практики сучасної школи є пропоновані С.Русовою шляхи і засоби морального виховання. За допомогою виховання вчена пропонувала поступово поширювати коло дитячої любові. Спочатку природжену любов до матері перенести на батька, потім на інших рідних — дідуся, бабусю, брата, сестру та ін., далі на вчителя, товаришів по школі і садку і т. д.

Так, поширюючи свою любов все далі й далі, дитина на певному етапі свого розвитку починає відчувати любов до свого народу, своєї нації, врешті до всього людства. Намагання поширити любов до людей усього світу зайвий раз свідчать про гуманні й демократичні прагнення С.Русової.

Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та працівниць за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.
Біографія
Наталія Дмитрівна Лубенець (1877-1943) – український
педагог і культурний діяч, голова Товариства дитячих
народних садків міста Києва ,засновник і редактор
журналу «Дошкольное воспитание»(1911-1917).
Лектор Фребелівського педагогічного інституту,
член Колегії дошкільного виховання при Департаменті
народної освіти у 1918-1918 р.р.
Основна праця: «
Фребель і Монтессорі»(1915)
«Починати виховання дитини зі школи, це теж саме, що зводити будівлю на піску і без фундаменту.»

Наталія Дмитрівна виступала проти будь-якого насильства над душею і тілом дитини, визначаючи природо відповідність та свободу провідними принципами виховання.

Думки педагога про цінність та неповторність кожної дитини, необхідність урахування її особливостей, утвердження демократичного стилю спілкування вихователя з малятами- ті орієнтири, до яких ми прагнемо сьогодні.

Наталія Дмитрівна вважала, що «Фребель та Монтессорі не заперечують один одного, а доповнюють»,і висловлюють сподівання, що «будинки дитини» М.Монтессорі та «дитячі садки» Фребеля, працюватимуть разом з батьками, які контактуватимуть з вихователями, спостерігатимуть за діяльністю дошкільного закладу і братимуть участь у вихованні дітей.

Дослідниця робить загальний висновок: вивчення і використання на практиці різних педагогічних систем виховання сприяє духовному, фізичному і творчому розвитку дітей та професійному зростанню вихователя.

У статті «народний дитячий садок» Н.Лубенець докладно описала, яким має бути дошкільний навчальний заклад: « народний дитячий садок повинен замінити дітям дошкільного віку сімю, дати їм необхідне виховання, харчування і материнське піклування».

Наталія Дмитрівна також вважала, що значна частина праці вихователя буде марною, без тісного контакту та спілкування з батьками. Неабияку яку увагу Наталія Дмитрівна приділяла загальному вигляду дитячого садка, його оснащенню, харчуванню, умеблюванню. Сьогодні ці норми врегульовані законодавчо.
Біографія
  • Григорій Григорович Ващенко (23 квітня 1878 р.- 2 травня
  • 1967 р),український педагог,науковець,дійсний член НТШ.
  • Розробник сучасної методики української педагогіки.
  • 1917, вересень — призначений викладачем педагогіки і
  • психології (1918- доцентом) Полтавського
  • учительського інститут.
    • 1919–1920 — редактор журналу «Українська культура».
    1929 –публікує книгу «Загальні методи навчання»,
    «підручник для педвузів».
    "Загальні методи навчання" (видано в Києві в 1997 році), "Завдання виховання української молоді", "Релігія і майбутнє людства", "Основні лінії в розвитку радянської педагогіки і школи", "Соціалізм й індивідуалізм у світлі християнства", "Виховання мужності і героїзму", "Релігійне виховання молоді", "Виховання любові до Батьківщини", "Психологія в СРСР", "Основи естетичного виховання".
Основні ідеї Г.Ващенко
  • Г. Ващенко пропонує прийняти таку структуру для системи освіти у вільній Україні:
  • Перед дошкільне і дошкільне виховання: материнський догляд або ясла (до трьох років), дитячий садок (від трьох до шести років).
  • Початкова школа (від шести до 14 років).
  • Середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа (від 14 до 18 років).
  • Висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний інститут, академія мистецтв, консерваторія, військова академія (від 18 до 22—23 років).
  • Позашкільна освіта.
  • Науково-дослідні установи: академія наук, академія педагогічних наук.
  • Професор Г.Г. Ващенко до системи національного виховання включав родинне (сімейне) виховання як органічну її підсистему здебільшого з позиції етно педагогіки і етнопсихології, хоча таких термінів не вживав.

Найбільша заслуга Г. Ващенка, що він - творець державницьки зорієнтованої української національної педагогіки. Не вузько етнічної, а саме державницьки зорієнтованої - тої, яка породжує і зміцнює волю національного самоутвердження, плекає народ сильний, гордий, мужній, формує дужу, свідому своєї історичної місії націю. Тобто - головна заслуга цього педагога полягає у створенні національної педагогіки, яка відповідає ментальності, історичній місії, потребам державного будівництва українського народу.

Стисло формулу своєї педагогіки Г. Ващенко формулював у словах: "Служіння Богові та Україні". І якщо з другою частиною цієї формули все ясно (Україна як найбільша цінність, як невід'ємна органічна частка того вище духовного, божественного, що мусить бути в душі кожного українця), то стосовно першої її частини не раз уже чулися звинувачення з того приводу, що педагог пропагував вивчення в школах релігії, що він хотів, аби школа виховувала глибоко віруючих християн...
«Народові, який не має своєї школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні» (С.Русова) «Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки»
(С.Русова)
Дякую за увагу !

скачати

© Усі права захищені
написати до нас