Українська центральна рада(уцр)

Ім'я файлу: Реферат 1 УЦР Гринчук О. КСМ-11.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 3182кб.
Дата: 31.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ.docx
Цз.docx
охорона.docx
Статистичне спостереження.pdf

Українська центральна рада(УЦР)

Презентацію підготував студент 1-го курсу групи КСМ-11 Гринчук Олександр

1. Утворення Центральної Ради.

2. Зміст універсалів Центральної Ради та історична обстановка, в якій вони приймалися.

3. Підсумки внутрішньої та зовнішньої політики Центральної Ради. Причини її поразки.

План

Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Заснована 3-4 березня 1917 року.
В новоутвореному комітеті не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. 4 березня 1917 у Києві на Володимирській 42, в приміщенні українського клубу «Родина» ініціативи ТУП за участю різних партій було оголошено про утворення УЦР. Головою УЦР було обрано М.Грушевського. З часом Рада мала скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд. Працювала РАДА у будівлі Педагогічного музею.
Утворення УЦР

Російська революція 1917 року була поштовхом до піднесення українського національно-визвольного руху. За ініціативою ТУП і УСДРП у Києві 3 березня на засіданні депутатів було створено громадський комітет.
Для ведення поточної праці УЦР обрала виконавчий комітет КЦР (офіційна назва Комітет Центральної Ради), який згодом перейменовано на Малу Раду. Вона складалася з членів президії й секретарів УЦР та з двох представників від політичних фракцій. За час її існування відбулося 9 пленарних сесій.

Універсали

За час існування, Центральна Рада видала 4 Універсали:

Перший Універсал(10 червня 1917 року)-проголошував автономію України. Універсал був виданий на ІІ Всеукраїнському Військовому з’їзді, а 15 червня був створений Генеральний Секретаріат. Автором Універсалу був Винниченко.
Другий Універсал(3 липня 1917 року)-Україна відмовлялась від самочинного введення автономії. Дозволялась українізація війська, але під російським наглядом. Цей Універсал був проголошений на сесії УЦР.
Третій Універсал(7 листопада 1917 року)-УЦР проголосила утворення Української Народної Республіки з визначеною територією у федеративних зв'язках з Росією.
Четвертий Універсал(9 січня 1918 року)-проголошував повну незалежність УНР. Була видана низка законів( про 8-годинний робочий день, про земельну реформу, про державний герб УНР та інші.

Перший Універсал

Перший універсал Української Центральної Ради був оприлюднений 10 червня 1917 року. В ньому було заявлено про створення Української Народної Республіки як самостійної держави. Універсал закликав до того, щоб всі українці, незалежно від своєї національної, політичної чи соціальної приналежності, підтримали український національний рух.

Універсал заявляв про створення держави на засадах національної самостійності, демократії та соціальної справедливості. Також у ньому було заявлено про здійснення земельної реформи, створення української армії та національної поліції, встановлення української мови як державної та проведення господарської реформи.

Перший універсал Української Центральної Ради відображав дух того часу, коли українці відчували свою національну гідність та бажання мати свою державу. Він був позитивно сприйнятий в українському суспільстві та підтриманий більшістю українських політичних партій, та

став першим важливим кроком до створення Української Народної Республіки.

Другий Універсал

Другий універсал Української Центральної Ради був прийнятий 3 липня 1917 року. В ньому було заявлено про створення Української Народної Республіки як держави з демократичним устроєм та визначено основи її політики.

Універсал передбачав утворення законодавчої та виконавчої влади, заснованих на принципах демократії та національної самоідентифікації. Закликалося до розвитку національної культури, українізації громадського життя, створення національної громадської організації з метою створення національної армії та поліції.

Універсал мав велику значимість для українського народу, оскільки створення Української Народної Республіки було довгоочікуваною мрією багатьох поколінь. Він отримав підтримку українських політичних партій та громадськості.

Проте, українська державність зіткнулася зі складними внутрішніми проблемами, в тому числі з конфліктами між українськими політичними силами. Крім того, зовнішній тиск з боку Росії та Центральних держав, які не визнавали української державності, став сильним чинником у поразці УНР.

Третій Універсал

Третій універсал Української Центральної Ради був прийнятий 7 листопада 1917 року. Він мав на меті проголосити Українську Народну Республіку незалежною державою, визнати її міжнародною спільнотою та встановити дипломатичні відносини з іншими державами.

Універсал передбачав відновлення української державності на історичних землях українського народу, а також визнання права на самовизначення українського народу в Галичині та Буковині. В ньому також заявлялося про нейтралітет Української Народної Республіки у війнах, що відбуваються на території інших держав.

Проголошення третього універсалу мало велике значення для української державності, адже воно ще раз підтверджувало намір українського народу створити власну незалежну державу та було кроком до міжнародного визнання УНР. Проте, українська державність продовжувала зазнавати внутрішніх та зовнішніх тисків, що стали головною причиною її поразки у Війні за українську незалежність 1917-1921 років.

Четвертий Універсал

Четвертий універсал Української Центральної Ради був прийнятий 9 січня 1918 року. Він був проголошений після того, як було оголошено Директорію Української Народної Республіки і було встановлено її владу на більшій частині території України. Універсал закликав український народ підтримувати Директорію та підпорядковуватись її законам, а також був спрямований на встановлення порядку та стабільності в УНР. Він визнавав необхідність створення національної армії та запровадження в УНР повного національного самоврядування.

Четвертий універсал УЦР був останнім з масштабних документів, прийнятих у період існування Української Народної Республіки. На жаль, незважаючи на спроби створити стійкий державний устрій, УНР не змогла витримати тиск з боку більш сильних сусідніх держав та була знищена. Втім, досвід, набутий в період існування УНР, став важливим для подальшого розвитку української державності та сприяв формуванню її національної свідомості.

Переворот

29 квітня 1918 року за підтримкою німецьких військ відбувся переворот, який проголосив генерала П.Скоропадського гетьманом Української Держави. Своєю грамотою гетьман Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував.

Підсумком внутрішньої та зовнішньої політики Української Центральної Ради стала її поразка і розпад у 1918 році. З одного боку, Центральна Рада здійснила важливі кроки у напрямку створення незалежної української держави, зокрема, визнання національної автономії та декларування суверенітету України.

Однак, на підсумок її діяльності вплинули ряд внутрішніх та зовнішніх факторів. Зокрема, внутрішніми проблемами були відсутність єдиного погляду на майбутнє України, конфлікти між політичними партіями та групами, проблеми з встановленням контролю над армією та економікою країни.

Зовнішніми факторами стали бойові дії на території України під час Першої світової війни, які негативно позначилися на економіці та соціальному становищі населення, а також втручання іноземних держав, зокрема Польщі та Росії, у внутрішні справи України.

Також великої ролі у поразці Центральної Ради відіграла діяльність більш радикальних сил, які прагнули до більш рішучих кроків у відносинах з царською Росією, що в результаті призвело до ескалації конфлікту та посилення репресій з боку влади.

Таким чином, поразка Центральної Ради була результатом низки факторів, які зміцнилися на тлі складної історичної ситуації того часу.

Підсумки внутрішньої та зовнішньої політики Центральної Ради

Причини поразки УЦР

Внутрішні конфлікти та розбрати: УЦР була сформована на основі різних політичних та ідеологічних поглядів. Це призвело до внутрішніх конфліктів та розбратів, які сприяли зниженню авторитету організації та зменшенню підтримки серед населення.
Зовнішні тиски: УЦР стикнулася зі значним тиском з боку Центральних Держав (Австро-Угорщини та Німеччини), які намагалися зберегти своє впливове становище в регіоні. Це призвело до труднощів у веденні зовнішньої політики та невизнання УЦР іншими країнами.
Відсутність ефективної армії: УЦР не мала власної ефективної армії, що дозволило іншим державам легко втручатися в події на території України та займати певні території.
Економічні труднощі: УЦР стикнулася з економічними труднощами, такими як гіперінфляція та нестабільність національної валюти. Це призвело до труднощів у веденні соціально-економічної політики та зменшення підтримки серед населення.
Необхідність військового конфлікту: УЦР стикнулася з необхідністю військового конфлікту з Польщею, з якою вона сперечалася щодо приналежності до Львівської області. Це призвело до додаткових витрат на оборону та відволікло увагу від інших проблем.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0

https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-questions-and-answers/75.html

http://surl.li/fxejc

Використовуванні джерела:
скачати