Ім'я файлу: Українська архітектура 19 ст. ЕСЕ.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 07.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Попова Неля Едуардівна.docx
Контрольна робота зар.літ 8 клас.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 07.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Попова Неля Едуардівна.docx
Контрольна робота зар.літ 8 клас.docx
Тема: Українська архітектура 19 століття
Архітектура 19 століття в Україні дійсно вражає своєю величністю та аристократизмом. Мені сподобався стиль цих часів і я б хотіла розповісти про нього в своєму есе.
На зміну бароко в українські міста прийшов класицизм або, як його ще називали, ампір. Класицизм відрізнявся своєю строгістю та чіткістю архітектурних форм, будівлі мали симетрично-осьову композицію та переважали фарби світлих кольорів. Також відмовились від пишного оздоблення, яке було притаманне стилю бароко. Замість плавних ліній, вигадливих завитків та раковин на стінах з’явилася стримана класична орнаментація у виді гірлянд, медальйонів, розеток, розташованих у визначеному чергуванні.
Коли я подивилася на фото та схеми будівель того часу, мені одразу здалося що вони схожі на споруди Римської імперії. Виявилося, що й справді, багато елементів класицизму були запозичені в архітектурі Стародавнього Риму та Греції, наприклад колони, портики, фронтани на фасадах.Його основою стали форми античної архітектури як ідеальний естетичний еталон.
Достатньо відомою спорудою цього періоду є дзвіниця Успенського собору в Харкові, зведена за проектом архітектора Є. Васильєва. Кожен з 4-х ярусів дзвіниці являє собою самостійну ордерну композицію, а п'ятий ярус становить барабан, увінчаний позолоченим куполом.
Найбільша будівля Києва першої половини ХІХ ст. була будівля університету (нині Національний університет імені Т.Шевченка). Його будівельник В. Беретті - відомий архітектор, на майстерність якого вплинули його викладач в Академії мистецтв А. Захаров і Том де Томан, з якими Беретті пізніше довелося працювати в Петербурзі. Будівля університету розташована на перехресті двох головних магістралей нового міста, тому добре пов’язана з Хрещатиком, Печерськом та Старим містом. Головний фасад будівлі університету виходить на вулицю Володимирську. Будинок університету являє собою величезну закриту площу з внутрішнім двориком, довжина фасаду сягає 145,68 м. Коли Беретті планував будувати будівлю, він не знав, з якого боку буде забудована вулиця Володимирська, тому він зробив будівлю університету презентабельною як зі сходу так і з заходу.
Справжнім шедевром є палац Розумовського в Батурині (Чернігів), побудований архітектором Камероном в 1799 - 1803 роках. Ця вілла немов перенесена з Італії. На головному фасаді зведений портик, на якому красується вісім колон. Напівкруглі виступи на бічних фасадах підкреслюють центричність композиції. Деякі деталі - капітелі колон, декор вікон, профілі карнизів -вражають вишуканістю та досконалістю художнього виконання
Але найбільшого розвитку серед міст 19 століття досягла Одеса, яка на цей момент була ще зовсім невеличким містом. Першим витвором була споруда Театру опери та балету. Я була в цьому театрі, і можу сказати що він повністю оправдовує свою славу. Опинившись всередині в мене перехватило дух, і я зрозуміла чому він вважається одним з найгарніших театрів в світі.
Одеський Театр опери та балету був побудований в 1809 році під керівництвом вже згаданого мною Тома де Томон, але згорів в пожежі 1873, що стала трагедією для всього міста. Через 11 років після фатальної пожежі театр почали відбудовувати. Цього разу архітекторами стали Ф.Фельнер і Р.Гельмер. Хоча для тогочасної України був характерний класицизм, сама будівля була побудована у стилі віденського «бароко». Над фасадом височіє скульптурна група із зображенням однієї з муз - покровительки мистецтва Мельпомени. Вона сидить у колісниці, запряженій чотирма розлюченими пантерами. Унизу, біля головного входу, на високих постаментах розташовані дві скульптурні групи, що втілюють Комедію та Трагедію: ліворуч – фрагмент трагедії Евріпіда «Іполіт», праворуч – епізод з комедії Арістофана «Птах». По всьому фронтону будівлі можна побачити бюсти геніальних творців російської літератури та мистецтва: Пушкіна, Глінки, Грибоєдова, Гоголя, які ніби втілюють поезію, музику, драму, комедію. Але найкрасивіша частина будівлі – це глядацький зал. Зал, як і інтер’єр Театру, відповідає гаслу: «Золота форма – золотий сенс». Виконано в стилі Людовика XVI – «рококо». Все всередині створено в гармонії між собою: куполи, колони, арки, скульптури, барельєфи, свічки та підсвічники, багато позолоти, яка дуже гарно поєднується з білим, бежевим і теплими кремовими кольорами стін і стель. На стелях картини - сцени з відомих творів Шекспіра. І ніби над усім височіє величезна розкішна кришталева люстра, вагою близько двох з половиною тонн.
Класицизм в архітектурі завершився в 60-х роках XIX ст. Але ця межа дуже умовна, оскільки традиції, досягнення містобудування вплинули на архітектурну практику пізніших часів. Регулярна планувальна система міста, видатні палацово-паркові комплекси розкривають багатства будівельної та художньої культури тих часів і займають значне місце в загальній культурній спадщині українського народу.
19 століття вважається добою занепаду церковної архітектури в Україні через посилення гніту з боку Російської імперії. Під впливом національного романтизму в Росії постав націоналістичний напрям, що створив псевдовізантійсько-руський стиль. Цей стиль насильно впроваджувався в Україні в церковному будівництві, але замість гарних споруд часто з’являлись зовсім не мистецькі зразки. На західноукраїнських землях, що були під Австро-Угорщиною, течія романтизму впроваджувала переважно форми романського та готичного стилю. Правда, були спроби українських архітекторів додавати деякі мотиви «свої», тобто візантійські, але через брак свого мистецького центру та особливо школи ці спроби були здебільшого невдалі.
У підсумку хочу сказати, що архітектура 19 століття залишила нам чудові витвори мистецтва якими ми можемо милуватися і в наш час. Я вважаю що стиль цих часів не дарма називають класицизмом, адже такий вигляд споруд завжди буде виглядіти непідробною класикою.
Джерела:
Білецький П. О. Українське мистецтво та архітектура кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Українська культура другої половини ХІХ століття. Кн. 2 / М. П. Бондар [та ін.]
Історія світової культури / Під ред. Л. Левчук