Ім'я файлу: Стаття Антошук.doc
Розширення: doc
Розмір: 79кб.
Дата: 18.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Новий Документ Microsoft Word.docx
Розширення: doc
Розмір: 79кб.
Дата: 18.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Новий Документ Microsoft Word.docx
УДК
Г.О. Антошук
Формування в учнів середньої школи навичок володіння технологією виготовлення виробів У техніці валяння
Національна доктрина розвитку освіти в Україні визначила пріоритетні завдання. Одним з них є створення передумов для виховання особистості, яка здатна творчо мислити, самостійно приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах абсолютної перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. У зв’язку з цим нині відбувається модернізація національної системи освіти та вироблення новітніх концепцій виховання людини.
Стратегічним завданням, визначеним ІІ Всеукраїнським з’їздом педагогічних працівників є формування творчої особистості, реалізація її природних нахилів і здібностей в освітньому процесі. На перехід від директивної до особистісно зорієнтованої моделі навчання і виховання, що націлює на пошук нових шляхів і засобів розкриття неповторного творчого потенціалу особистості, також орієнтують Національна програма «Діти України», концепція національного виховання та концепція художньо-естетичного виховання учнів.
Є декілька факторів, які зумовили актуальність дослідження проблеми творчого розвитку школярів: по-перше – потреба у зростанні творчих ресурсів дитини в умовах глобалізації суспільства; по друге – необхідність активізації творчої активності у всіх сферах конструктивної діяльності у зв’язку з прискоренням розвитку всіх сфер матеріального і духовного виробництва в суспільстві; по-третє – провідна роль творчості як суб’єктивного й об’єктивного факторів розвитку загальної і, зокрема, художньої культури самої особистості учня.
Учитель, на уроках трудового навчання, за допомогою засобів декоративно-прикладного мистецтва повинен створювати такі умови, щоб учні не тільки усвідомлювали суспільно корисне значення своєї праці, але й змогли б показати свої творчі здібності, реалізувати їх у конкретних трудових справах.
Провідні вітчизняні вчені (Г. Костюк, О. Леонтьєв, В. Моляко, Я. Пономарьов та ін.), зазначають, що особистість найінтенсивніше формується у період шкільного віку, отже саме школа покликана відіграти провідну роль у творчому розвитку школярів. Проте, в сучасній педагогіці загальної освіти існують певні прогалини щодо творчого розвитку учнів. Внаслідок репродуктивно-виконавчих видів робіт та практики залучення до творчої діяльності здебільшого обдарованих дітей, переважна більшість школярів перебуває поза цією своєрідною і важливою сферою виховного впливу.
Отже, виникає необхідність у глибшому вивченні сучасної вітчизняної і зарубіжної практики креативної педагогіки, теорії творчого розвитку школярів, педагогічного досвіду навчання, виховання і розвитку особистості школяра засобами декоративно-прикладного мистецтва.
Декоративно-ужиткове мистецтво, з-поміж інших видів народного мистецтва, є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, духовного становлення учнів. Це зумовлено не тільки природою сприймання декоративно-ужиткового мистецтва, а й тим, що вже у ранньому віці ця діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості. На сьогодні деякі з видів декоративно-ужиткового мистецтва забуті людством, наприклад, такий вид мистецтва як валяння (фелтінг).
Фелтінг є унікальним у вирішенні завдань естетичного виховання студентів. На даний час перед педагогом стоїть важливе питання, як перед сучасними учнями говорити новітньою мовою, як донести всю важливість інформації та зробити цікаве заняття.
Валяння – процес отримання з непрядених вовняних волокон войлочної маси (фетру) шляхом сплутування між собою волокон вовни. Кустарні майстерні, в яких здійснювалося це виготовлення, носили назву валяльні (сукновальні, валюші) [5]. Люди виявили здатність вовни звалюватися близько 8000 років тому. Для валяння використовували знайдені залишки шерсті тварин. Після одомашнення дрібної рогатої худоби стало можливим використовувати вовну тварин після підстригання [6]. Є навіть легенда про те, що перший валяний килим з'явився в Ноєвому ковчезі. Вівці, що пливли в ньому, трималися купи, і коли їх шерсть падала на підлогу і намокала, вона збивали її копитами. Коли ж всі покинули ковчег, то побачили, що на підлозі лежав красивий валяний килим. У 16 столітті з'явилися перші майстерні з виготовлення повсті. І тільки у 19-му столітті винайшли валяльні преси та валяльні машини. Валяння відбувалося за допомогою стискання і прокатування вовни або при механічному впливі спеціальних голок, які сплутували вовняні волокна. Володіючи секретами цього рукоділля, можна створювати оригінальні речі: одяг, аксесуари, вироби для прикрашення будинку, іграшки та багато іншого.
Стаття присвячена проблемі формування в учнів середньої школи навичок володіння технологією виготовлення виробів в техніці валяння на заняттях з трудового навчання і формування у старшокласників навичок володіння цією технологією.
Декоративно-ужиткове мистецтво – це мистецтво виготовлення побутових предметів, що мають утилітарну функцію і разом з тим естетичні художні якості. До декоративно-ужиткового мистецтва відносять вироби, виконані з різних матеріалів (дерева, глини, металу, каменю, тканини, скла, текстилю тощо). Воно остаточно формується за умов виділення ремесел у самостійну галузь виробництва.
Декоративно-ужиткове мистецтво диференціюється у функціональному плані (костюм, меблі, посуд, іграшки тощо), за матеріалами (метал, кераміка, скло, фарфор, фаянс, дерево, пластик тощо), за технологіями (розпис, різьблення, чеканення, ткацтво, вишивка, вибійка) [1].
Доречним може бути звертання до праць А. С. Хворостова [2], в яких автор визначає місце народного і декоративно-прикладного мистецтва у взаємозв'язку між естетичним, трудовим вихованням і художньою освітою. Цикл занять дозволить учням ознайомитися та опанувати валяння з вовни. На ознайомчих заняттях пропонуємо надати інформацію про основні техніки валяння.
Валяння (або валка) – виготовлення вовняних виробів та їх ущільнення способом зчеплення і переплетення між собою волокон вовни. У валянні використовують особливості будови вовняних волокон та їхні фізико-механічні властивості (пластичність, високі пружність та розтягуваність, здатність скорочуватися, звиватися тощо). У процесі валяння вовну розпушують, замаслюють і змішують, з суміші утворюють вату, а з неї – нашаровуванням готують основу за формою виробу. Основу ущільнюють, просочують розчином сірчаної кислоти і звалюють, після чого вдаються до опоряджувальних операцій. Способом валяння виготовляють сукно (з попередньо витканої на верстаті вовняної тканини), повсть, бурки, кошми, повстяні килими, пітники для сідел, валянці, повстяні черевики тощо.
Валяння поділяється на вологе та сухе. Вологе валяння застосовують зокрема для отримання виробів, у яких волокна вовни сплутуються між собою під впливом води.
Сухе валяння застосовують для створення об'ємних предметів: іграшок, прикрас, декоративних елементів, у той час коли вологе: валянки, головні убори і т.д. Витрата вовни залежить від розміру і щільності виробу. Для м'якеньких на дотик іграшок потрібно менше вовни, ніж для твердих. Крім вовни, для сухого об'ємного валяння потрібно мати голки. Вони виготовленні із загартованої сталі, тому достатньо пружні та не гнуться під час роботи. При втикані голки у вовну насічки в нижній частині зачіпляють волокна й проштовхують їх в нижні шари, таким чином відбувається сплутування і досягається ефект звалювання. Форма зрізу голок може бути двох видів: трикутна та у вигляді зірочки [3]. Ознайомивши учнів на уроках технологічної праці з фелтінгом та його різновидами, викладач цілеспрямовано керує навчанням учнів технікам валяння.
Валяння з вовни – захоплююче заняття. Властивості цього матеріалу дозволяють створювати об'ємні фігурки і плоскі зображення. Отже, можна вибрати один з двох способів валяння для виготовлення милих сувенірів. Педагог пропонує створити учням дві роботи в двох техніках сухого та вологого валяння.
Головне, що необхідно для сухого валяння – це вовна (гребінна стрічка або кардочес, і набір голок. Щоб не поранитися під час роботи, майбутнє творіння необхідно тримати на основі: товстій губці з поролону або спеціальній щітці. З метою економії дорогого витратного матеріалу внутрішній каркас робиться з вати або синтепону.
Для цього виду рукоділля голки використовують різні за формою та товщиною, а також за напрямком зазубринок. Такий інструмент може бути у вигляді трикутника, чотиригранної зірки або корони, крученим або зворотним. Всі голки для валяння, які використовуються, пронумеровані. Чим номер вище, тим голка тонше ( №38, 40), а чим товще голка, тим швидше вона звалює волокна поміж собою, і ти мбільше отвори, які вона залишаєу виробі (№ 25,32,36). Довгою товстою голкою задзвичай надають первинну форму виробу, а для розгладження поверхні використовують тонкі і короткі голочки.
Трикутні голки для валяння ( фелтінга) мають три грані із спеціальними насічками.
№36 – голка для грубого і швидкого валяння. Використувується на початковому етапі для звалювання волокон вовни.
№38 – голка універсальна. Використувується як для з’єднання шарів вовни, так і для привалювання повстяних елементів один до одного.
№40 – тонка голка. Використувується для «розгладження» поверхні виробу і для опрацювання найдрібніших елементів. Підходить для роботи з тонкою мериносовою вовною.
Зірчасті голки для валяння мають три або чотири грані з насічками . Їх ще називають «трипромінними» і «чотирипромінними». Чим більше граней, тим більше насічок, тим краще і швидше звалюється вовна.
«Трипроменеву» голку використовують для привалювання вовни до тканин. Нею також зручно привалювати плоскі вироби ( вуха, хвости). «Чотирипромінна» застовосується для основної та обробної роботи.
Корончаті голки для валяння (№ 36, №38, №40, №42) мають трикутний перетин. Їх так і назвали тому, що на самому кінчику голки розташовані насічки в формі корони. Таке розташування насічок дозволяє працювати на поверхні виробу. Голка не йде глибоко в вовну, а злегка фіксує її. Їй зручно привалювати волосся до голови іграшок, привалювати вовну до тканини (нуно-фелтинг).
Зворотні голки для валяння (№32, 40) застосовують для витягування ворсинок вовни з валяного вироби назовні. Таким чином, можна «розпушити» іграшку або добитися цікавого ефекту кольору перемішавши глибоко лежать волокна з поверхневими.
Кручена голка для валяння ( «зірчаста» №36, трикутна №40). Ці голки дуже відрізняються від стандартних тому, що їхня робоча область закручена по спіралі і насічки на стрижні розташовані по всьому діаметру. Завдяки цьому вони міцніше інших голок і помітно прискорюють процес звалювання шерсті. І проколи від таких голочок зовсім непомітні. Вона ідеально розгладжує поверхню виробу.
Ну і на закінчення скажемо кілька слів про голкотримачі.
Голкотримач для 7 голок. З голкотримачем валяти набагато зручніше. По-перше, так не втомлюються пальці від стискання рукояток металевих кістяків голок, а по-друге, можна одночасно використовувати кілька голок (від трьох до семи), що прискорить сам процес валяння. Голки можна міняти й комбінувати як вам заманеться. У продажу є пластикові і дерев'яні голкотримачі, із захистом пробивний частиною і без. Головний принцип голкотримача - паралельність і стійкість голок. При бажанні їх можна змайструвати і самим - з пробки з вина, наприклад, або обмотавши кілька голок гумкою, як роблять деякі умільці, обмотавши зверху ще й скотчем, щоб було зручніше тримати.
Голки для сухого валяння роблять зі сталі. Завдяки цьому вони під час роботи не гнуться. Коли ви встромляєте голку в шерсть, то насічки на її нижній частині зачіпають волокна шерсті і проштовхують їх в нижні шари. Так виходить сплутування вовняних волокон. Велика кількість насічок дозволяє плутати волокна не тільки на поверхні вовняного грудки, але і всередині нього.
Техніка сухого валяння полягає в тому, що грудочку вовни кладуть на основу і багаторазово протикають голкою з насічками. Для надання потрібної форми майстриня змінює кут входження голки в шерсть, формуючи вм'ятини і виступи. Найчастіше в цій техніці виготовляються іграшки.
Під час роботи вчителеві слід стежити за тим, щоб голки не поранили руку: для цього потрібно працювати у сидячому положенні за столом, ноги повинні опиратися об підлогу, корпус потрібно тримати прямо або злегка нахилити вперед. Вчитель також стежить за справністю голок, не допускає роботу незакріпленими голками для валяння. Так як голки для валяння вовни дуже ламкі, учні не мають права допускати, щоб голки під час роботи, стикалися з твердою не призначеною для валяння поверхнею. Якщо ж в процесі роботи голки ламаються, то їх необхідно негайно обережно вилучити і дотримуючись правил – утилізувати [4].
Мокре валяння з вовни дозволяє створити щільний, товстий матеріал – повсть.
Для мокрого валяння, крім самої вовни, потрібні:
Мильний розчин (з будь-якого кускового або рідкого мила).
Сітка (під штукатурку, антимоскітна, з тонкого трикотажу або тюлю).
Килимок (гумовий з рифленим візерунком, бамбуковий або пакувальна плівка з повітряними бульбашками).
У цьому випадку основою для валяння може бути бамбукова серветка. Лужний розчин готується з мила, яке поліпшує зчеплення лусочок різних волокон вовни. Такий спосіб виготовлення виробів набагато безпечніше сухого валяння.
На килимок акуратно викладають шерсть. Волокна вовни викладаються на основу декількома шарами. Перший шар базовий, потім – фон і верхній шар – малюнок. В процесі роботи шерсть дає усадку, тому спочатку розмір виробу повинен бути приблизно на 25% більше, а товщина – в 4 рази перевищувати плановану. Волокна рівномірно укладаються хрест-навхрест без просвітів, при цьому ворсинки кожного наступного шару повинні викладатися перпендикулярно волокнам попереднього, а зверху накриваються сіткою. Вона захистить візерунок від розповзання і допоможе зафіксувати шари. Виріб змочується теплим розчином (можна використовувати пульверизатор) або акуратно натирається милом.
На початковому етапі валяння рухи повинні бути дуже обережними. «Легкий масаж» руками або віброшліфувальною машинкою потрібно поступово посилювати. Щоб руки краще ковзали, можна надіти целофанові рукавички. Коли сітка відійде від полотна, її можна зняти, перевернути шерсть і продовжувати фальцювання. Шерсть можна м'яти, загортати і місити як тісто. В процесі роботи можна скручувати бамбукову серветку. Коли волокна перестають відділятися один від одного, можна вважати повсть готовим. Його промивають чистою водою і відправляють на просушування в тепле місце.
Після висихання полотно зменшується в розмірах на 25-30%. Таким способом створюють одяг, шапочки, шарфи і аксесуари з повсті. Методом мокрого валяння на повсть можуть бути нанесені візерунки і малюнки з різнокольорової вовни. Таким способом виготовляли теплий одяг багато століть назад.
Працюючи над проектом, учні здійснюють такі види діяльності: розумову (планування, пошук інформації з теми «Фелтінг», знайомство з колекціями одягу українських і зарубіжних дизайнерів, виконаних у техніці фелтінгу, визначення способів обробки й декорування виробів); комунікативну (організація роботи в групах, взаємодопомога: виконуючи проект, учні спілкуються, підказують і пропонують один одному цікаві ідеї для втілення своїх задумів. Практичну (організація індивідуальної роботи, моделювання, розробка ескізів, виготовлення виробів); презентаційну (організація показів робіт, участь у виставках).
Результативність навчання досягається застосуванням на заняттях технологій з послідовним переходом від репродуктивних до проблемно-розвиваючих (від простого до складного).
Очікувані результати та соціальний ефект: активізована пізнавальна діяльність учнів; розроблений і апробований проект роботи з учнями; розвиток художнього смаку, творчих здібностей, креативного мислення, інтересу до професій, пов’язаних зі створенням сучасного одягу; здатність до створення виробів, головною ознакою яких є новизна.
Отже, завдання з фелтінгу спрямовані на розвиток технічних навичок. Учень оволодіває різними прийомами фелтінгу, розвиває фантазію, творче та просторове мислення, формує наполегливість, набуває адекватного досвіду роботи з традиційними матеріалами та інструментами. Більш ефективна індивідуальна робота викладача з учнями створює сприятливий мікроклімат у творчих групах, що, в кінцевому рахунку, дозволяє сподіватися на більш високий рівень виконуваних учнями підсумкових творчих робіт.
Експериментально доведено, що ефективний творчий розвиток школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва забезпечується дотриманням таких педагогічних умов: врахування індивідуальних особливостей учнів; стимулювання емоційно-почуттєвої сфери школярів; сприяння дієвості уяви і фантазії дітей; різноманітність способів реалізації художнього образу в практичній творчій діяльності (самовираження) учнів; використання міжпредметних зв'язків, інтеграції змісту художніх дисциплін та елементів міжгалузевої інтеграції.
Аналіз даних формуючої частини проведеного педагогічного експерименту підтвердив доцільність вибору поетапної комплексної методики творчого розвитку школярів засобами декоративно-прикладного мистецтва: 1) виникнення творчої ситуації; 2) евристичний етап; 3) творчо-самостійний. Внаслідок поетапного включення дітей до пошуково-візуально-пізнавального, евристичного та діяльнісного процесів вектор їхнього розвитку мав напрям від елементарних проявів творчості до самостійного творчого пошуку в практичній трудовій діяльності.
Доведено, що впровадження експериментальних педагогічних умов у практику керування навчально-виховним процесом при викладанні трудового навчання сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер особистості школяра. Це стимулює їх самовираження у практичній творчій діяльності і підтверджує висунуту гіпотезу дослідження.
Так, у експериментальній групі кількість учнів середнього рівня творчості збільшилась на 10,8%, кількість учнів високого рівня творчості збільшилась на 13,8%.
Дослідження не вичерпує усіх аспектів цієї складної проблеми. Це зумовлює необхідність її подальшої розробки, зокрема, пошук нових педагогічних технологій цілісного розвитку творчої активності дитини засобами декоративно-прикладного мистецтва у комплексі: початкова школа – середні класи – старша школа; дослідження кола питань щодо художньої творчості обдарованих дітей у спеціальних навчально-виховних закладах тощо.
Список використаних джерел
1. Шевнюк О. Л. Словник термінів образотворчого мистецтва. Київ, 2015. 2. Хворостов А. С. Декоративно-прикладне мистецтво в школі: Посібник для вчителів. Москва: Просвітництво, 1981. 175 с. 3. Корнієнко А. В. Методика викладання декоративно-ужиткового мистецтва в позашкільних навчальних закладах. Мистецтво та освіта. Київ, 2017. № 3(77). С. 39-42. 4. Ооржак Д. О. Дослідницька робота в техніці валяння з вовни «Квіти осені». Мистецтво та освіта, 2013. С. 6. 5. Валяння / Українська радянська енциклопедія: [в 12-ти т.] 2-ге вид. Київ: Голов. ред. УРЕ, 1978. С. 116. 6. Технології виготовлення виробів у техніці валяння – на урок: веб-сайт. URL: https://naurok.com.ua/tehnoligiya-vigotovlennya-virobiv-u-tehnici-valyannya84154.html
Антошук Г.О. Формування в учнів середньої школи навичок володіня технологією виготовлення виробів у техниці валяння.
У статті розглянуті проблеми, питання формування естетичних смаків школярів засобами декоративно-ужиткового мистецтва, а також формування творчої особистості, реалізація її природних нахилів і здібностей в освітньому процесі. Досліджено вплив декоративно-ужиткового мистецтва на естетичне виховання школярів. Стаття знайомить з технологічними відомостями про техніку валяння, а також досліджує пошук нових педагогічних технологій цілісного розвитку творчої активності дитини засобами декоративно-прикладного мистецтва
Ключові слова. Декоративно-ужиткове мистецтво, естетичне виховання, трудове навчання.
Антошук А. А. Формирование у учащихся средней школы навыков владения технологией изготовления изделий в технике валяния.
В статье рассмотрены проблемы, вопросы формирования эстетических вкусов школьников средствами декоративно-прикладного искусства, а также формирования личности, реализация ее природных наклонностей и способностей в образовательном процессе. Исследовано влияние декоративно-прикладного искусства на эстетическое воспитание школьников. Статья знакомит с технологическими сведениям о технике валяния, а также исследует поиск новых педагогических технологий целостного развития творческой активности ребенка средствами декоративно-прикладного искусства.
Ключевые слова. Декоративно-прикладное искусство, эстетическое воспитание, трудовое обучение.
Аntoshuk G. O. Formation of high school students' skills in the production of felting technology.
The article deals with the problems, questions of formation of aesthetic tastes of students by means of decorative and applied art, as well as formation of creative personality, realization of its natural inclinations and abilities in the educational process. The influence of decorative and applied art on aesthetic education of schoolchildren is investigated. The article introduces technological information about felting technique, and explores the search for new pedagogical technologies for the holistic development of children's creative activity by means of arts and crafts.
Keywords. Arts and crafts, aesthetic education, work training.