Ім'я файлу: 4 (1).rtf
Розширення: rtf
Розмір: 555кб.
Дата: 15.02.2020
скачати
Пов'язані файли:
Звіт з практики.doc
Семінар 2 Мед.психологія.docx


Серія Юридичні науки







УДК 351.82:347.965.8(477)

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО

КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

Мягкий А.В., адвокат

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва

імені академіка Ф.Г. Бурчака
Національної академії правових наук


Статтю присвячено досліджено правової основи корпоративного управління в Україні. Запропо­новано загальні та спеціальні правові норми щодо корпоративного управління закріплювати в різних нормативно-правових актах, оскільки це допоможе запобігти їх дублюванню в різних законах. До за­гальних актів з корпоративного управління зараховано Цивільний та Господарський кодекси України, а також Закон України «Про господарські товариства». Спеціальними актами є закони про акціонерні то­вариства та про товариства з обмеженою відповідальністю, а також інші підзаконні акти. Встановлено перелік питань, вирішення яких може стати напрямами доопрацювання Закону України «Про господар­ські товариства» в контексті корпоративного управління. Аргументовано включення до Закону України «Про банки і банківську діяльність» лише таких норм, які встановлюють особливості корпоративного управління в банках. Реалізація зазначених пропозицій сприятиме вдосконаленню вітчизняної правової основи корпоративного управління та реалізації корпоративних прав учасників товариства.

Ключові слова: корпоративнеуправління, закон, кодекс, норми загальні, норми спеціальні, корпора­ція, товариство,учасник, нормативно-правовий акт.

Статья посвящена исследованию правовой основы корпоративного управления в Украине. Предло­жено общие и специальные нормы о корпоративном управлении закреплять в разных нормативно-пра­вовых актах, поскольку это поможет предупредить их дублирование в разных законах. К актам общего характера о корпоративном управлении отнесены Гражданский и Хозяйственный кодексы Украины, а также Закон Украины «О хозяйственных обществах». Специальными актами являются законы Украины об акционерных обществах и обществах с ограниченной ответственностью, а также иные подзаконные акты. Установлен перечень вопросов, решение которых могло бы стать направлениями доработки Зако­на Украины «О хозяйственных обществах» в контексте корпоративного управления. Аргументированы изменения к Закону Украины «О банках и банковской деятельности» относительно включения в его текст только норм, которые устанавливают особенности корпоративного управления в банках. Реали­зация указанных предложений будет способствовать усовершенствованию отечественной правовой ос­новы корпоративного управления и реализации корпоративных прав участников обществ.

Ключевые слова: корпоративное управление, закон, кодекс, общие нормы, специальные нормы, корпорация, общество,участник, нормативно-правовой акт.

Myahkyy A.V. WAYS ТО IMPROVE DOMESTIC LEGISLATION ON CORPORATE GOVERNANCE

The article have been investigated the legal framework for corporate governance in Ukraine. It has been offered to the general and special rules on corporate governance to consolidate in different legal acts, as this will help to prevent duplication in different laws. The acts of general corporate governance are Civil and Commercial Codes of Ukraine and the Law of Ukraine “On Business Companies”. Special acts are the laws of Ukraine on joint stock companies and limited liability companies. It has been established a list of issues that could be areas of revision of the Law of Ukraine “On Business Associations” in the context of corporate governance. It has been reasoned amendments to the Law of Ukraine “On Banks and Banking Activity” for inclusion in the text only the rules that establish features of corporate governance in banks. The implementation of these proposals will contribute to the improvement of the Ukrainian legal framework for corporate governance and the implementation of corporate rights of members of the companies.

Key -words: corporate governance, law, code, general rules, special rules, corporation, company, member, regulatory act

.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив виникнення значної кількості під­приємницьких організацій, на яких було запроваджено різні моделі корпоративно­го управління. На основі колишніх держав­них підприємств шляхом приватизації, ре­структуризації та реорганізації засновано більшість сучасних акціонерних товариств (далі - АТ). Діяльність дрібного бізнесу орга­

нізовано переважно у формі товариств з об­меженою відповідальністю (далі - ТОВ). Пра­вовою основою управління цими суб’єктами є Господарський кодекс України (далі - ГК України), Цивільний кодекс України (далі - цК України), Закони «Про акціонерні това­риства», «Про господарські товариства», між якими можна виявити значну кількість суперечностей, що негативно впливають на




п
15


ауковий вісник Херсонського державного університету

равозастосування. Ряд питань, пов’язаних з управлінням господарськими товариства­ми, як-то: процедура проведення засідань колегіального виконавчого органу, достро­кове припинення повноважень його членів, дискваліфікація директорів, взагалі не рег­ламентується чинним законодавством, що призводить до зловживань з боку управлін­ців корпорацій та порушує інтереси власни­ків акцій та корпоративних прав.


В науці правову основу корпоративного управління досліджували такі вчені-юристи: О.А. Воловик [1], М. Гебрич [2], І.В. Спаси- бо-Фатєєва [3], О.Р. Кібенко [4], Б.В. Шуба [5], а також економісти: Л.О. Ковленко [6], С.Ф. Радзімовська [7] та інші. Однак біль­шість праць вказаних авторів присвячено загальним тенденціям розвитку корпора­тивного законодавства без врахування спе­цифіки регулювання відносин щодо управ­ління товариством. Вищенаведене свідчить про актуальність дослідження стану вказа­ної правової основи.

Метою статті є обґрунтування напрямів удосконалення законодавства про корпора­тивне управління.

На основі відомих підходів до системи законодавства в цілому можна стверджу­вати, що законодавство про управління господарськими товариствами - це нор­мативно-правові акти, такі як: Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів Укра­їни, акти центральних органів виконавчої влади, регуляторні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самовря­дування, локальні акти підприємств.

Базовими нормативно-правовими акта­ми, що регулюють досліджувані відносини, є ГК та ЦК України. У ЦК України закріплено загальні принципи управління товариства­ми: здійснення прав та обов’язків юридич­ної особи через свої органи, які діють від­повідно до установчих документів та закону; зобов’язання органу діяти в інтересах юри­дичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; принцип солідарної відповідальності за збитки, зав­дані юридичній особі, членів органу управ­ління, які порушують свої обов’язки щодо представництва (ст. 92). Розкрито компе­тенцію загальних зборів та порядок ухва­лення ними рішень (ст.ст. 92, 145, І59). Ви­значено роль виконавчого органу як органу, що здійснює поточне керівництво, а також його структуру і підзвітність (ст. 99). Зазна­чено про перевірки фінансової звітності то­вариств аудитором та ревізійною комісією (ст. 146, 162).

У ГК України закріплено принцип управ­ління підприємством безпосередньо влас­ником або через уповноважені ним органи

відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ст. 65). Приділено увагу впорядкуванню відносин між керівни­ком та учасником (учасниками) товариства шляхом укладення контракту, визначено право керівника без доручення діяти від імені підприємства, представляти його інте­реси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організа­ціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формувати адміністрацію підприємства і вирішувати питання його діяльності в межах та порядку, визначених установчими документами (ст. 65). Назва­но осіб, що належатья до посадових осіб товариства, - це голова та члени виконав­чого органу, голова ревізійної комісії (ре­візор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради (ст. 89).

Правовою основою корпоративного управління є також Закони України «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товариства». При цьому першим встановле­но загальні засади корпоративного управ­ління та порядок його здійснення у різних видах господарських товариств [8], а дру­гим - детально регламентовано діяльність органів та учасників АТ [9]. Закон України «Про господарські товариства» визначає по­няття і види господарських товариств (ст. 1); права і обов’язки їх учасників та засновників (ст.ст. 10, 11); процедурні питання скли­кання та голосування на загальних зборах АТ (ст.ст. 43-44), їх компетенцію (ст. 41); поняття та умови обов’язкового створення наглядової ради АТ (ст. 46); поняття вико­навчого органу АТ та повноваження його го­лови (ст.ст. 47-48); роль ревізійної комісії АТ (ст. 49); компетенцію загальних зборів ТОВ (ст. 59); правовий статус виконавчого орга­ну та ревізійної комісії ТОВ (ст.ст. 62-63); особливості управління командитним това­риством (гл. 5). Закон України «Про акціо­нерні товариства» присвячено управлінню лише в АТ, при цьому він стосується тих же питань (скликання загальних зборів, голо­сування на них, позачергові збори, кворум, призначення голови та членів наглядової ради), що і вищезгаданий нормативно-пра­вовий акт, але регламентує їх докладніше.

Дослідження ЦК та ГК України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» показали, що окремі питання корпоративного управління регламентуються одночасно кількома нор­мативно-правовими актами, а інші - взагалі залишаються поза правовим регулюванням. Наприклад, виключна компетенція загаль­них зборів АТ передбачена одночасно ЦК України, законами України «Про господар­ські товариства» та «Про акціонерні товари-с тва», і в усіх актах вона розкрита по-різно­му. Слід погодитися з думкою О.Р. Кібенко про те, що сучасне корпоративне законо­давство України - це вкрай суперечливий конгломерат правових норм, які безсистем­но розкидані по декількох основних джере­лах [4, с. 22].

Отже, виникає потреба у визначенні місця кожного з вищеназваних нормативно-пра­вових актів у регламентації корпоративного управління. Для цього доцільно використати досвід Німеччини, законодавство про корпо­ративне управління якої побудовано за прин­ципом розподілу актів на загальні та спеці­альні. У цій державі, як і в Україні, чинними є два кодекси: Німецьке торгове укладення та Німецьке цивільне укладення, перший з яких містить базові принципи провадження гос­подарської діяльності (поняття і види торго­вих товариств, порядок реєстрації підприєм­ництва та ведення торгових книг), а другий опосередковує майнові відносини і засто­совується у сфері господарювання лише в разі відсутності інших правових норм. Окре­ме правове регулювання встановлено для АТ і ТОВ спеціальними законами Німеччини: «Про акціонерні товариства» від 06.10.1965 р. та «Про товариства з обмеженою відпові­дальністю» від 20.04.1892 р. Слід виокреми­ти Вступний закон до Торгового укладення від 10.05.1897 р. (із наступними змінами 30.04.2008 р.), який визначає засади веден­ня бізнесу усіх корпорацій, як-то: проведен­ня аудиту підприємств, застосування валюти євро, вимоги до оприлюднення інформації про винагороду управлінців, опублікування звітності тощо [8, с. 29].

Подальший розвиток законодавства України про корпоративне управління також може відбуватися шляхом поділу норматив­но-правових актів на загальні та спеціальні. До загальних належать ЦК і ГК України, які визначають основи корпоративного управ­ління в усіх товариствах незалежно від ор­ганізаційно-правової форми. До спеціаль­них - передусім закони про АТ та тОв, а також про інші види товариств. Найбільш розповсюдженою організаційно-право­вою формою підприємницьких організацій є ТОВ (станом на 01.02.2015 р. їх близько 40% від числа усіх юридичних осіб), а най­складнішим є управління в АТ, що обумов­люється великою кількістю акціонерів. Для цих суб’єктів доцільно встановити окреме правове регулювання. Частково це завдан­ня виконано: прийнято Закон України «Про акціонерні товариства», на черзі ухвалення Закону України «Про товариства з обмеже­ною відповідальністю». З огляду на такий розподіл нормативно-правових актів, варто усунути з § 1 гл. 8 «Підприємницькі това­риства» ЦК України спеціальні норми щодо

управління АТ і ТОВ, бо вони входять до ок­ремих законів про такі суб’єкти.

Особливе місце у системі норматив­но-правових актів про корпоративне управ­ління посідає Закон України «Про госпо­дарські товариства», який на разі містить і загальні, і спеціальні норми. Його неодно­значно сприймають правники: одні вказують на його важливе значення [5, с. 139], інші, навпаки, виступають за його скасування, оскільки вважають його застарілим та су­перечливим за змістом [4, с. 23]. На нашу думку, роль Закону України «Про господар­ські товариства» має полягати у закріпленні саме загальних норм щодо корпоративного управління, тому що організація діяльності товариств конкретних організаційно-пра­вових форм вимагає детального врегулю­вання, внаслідок чого відбувається нагро­мадження норм та їх скупчення в одному законодавчому акті. У такому разі Закон України «Про господарські товариства» на­буде значних розмірів, що ускладнить його правозастосування. У зв’язку з цим доціль­но взагалі відмовитися від особливої части­ни Закону України «Про господарські това­риства», усунувши з нього Розділ II «Окремі види товариств». При цьому напрямами до­опрацювання Закону України «Про госпо­дарські товариства» в контексті корпоратив­ного управління можуть бути:

  • встановлення єдиного для усіх това­риств порядку та строків скликання загаль­них зборів, позачергових та повторних збо­рів, заочного голосування;

  • закріплення однакових процедур про­ведення засідань колегіального виконавчо­го органу товариства, голосування на них, а також закріплення підстав дострокового припинення повноважень його членів;

  • визначення умов покладення відпові­дальності на посадових осіб підприємства, порядку стягнення збитків з колишніх ди­ректорів та застосування процедури дис­кваліфікації;

  • закріплення переліку відомостей та пе­реліку документів, які обов’язково мають надаватися на вимогу учасників корпорації;

  • регламентація понять значної угоди, угоди з пов’язаною особою, угоди з заін­тересованістю і порядком їх погодження та укладення.

Отже, реформування вітчизняного за­конодавства про корпоративне управління має здійснюватися шляхом його поділу на загальні та спеціальні нормативно-правові акти. До загальних належать ГК та ЦК Укра­їни, а також Закон України «Про господар­ські товариства», до спеціальних - закони про окремі види товариств, передусім про АТ і ТОВ. З урахуванням цього пропонується усунути з § 1 гл. 8 «Підприємницькі товари-

с
ауковий вісник Херсонського державного університету


17

тва»
ЦК України та Розділу II «Окремі види товариств» Закону України «Про господар­ські товариства» спеціальних норм щодо управління АТ і ТОВ.

До спеціальних законів у галузі кор­поративного управління належать: Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р., «Про страхування» від 07.03.1996 р., «Про інститути спільного ін­вестування» від 05.07.2012 р. Вони визнача­ють особливості корпоративного управління у банках, фінансових установах, страхових компаніях, інвестиційних фондах. На цих суб’єктів поширюється корпоративне зако­нодавство з урахуванням вимог вищезазна­чених законів. Зокрема, Законом України «Про страхування» визначаються порядок створення гарантійного фонду страхови­ка, особливості призначення у разі санації страховика управляючої особи, без згоди якої не можуть прийматися фінансові, гос­подарські та кадрові рішення. Закон Укра­їни «Про інститути спільного інвестування» регламентує питання укладення договорів між корпоративним фондом і компанією з управління активами про управління акти­вами корпоративного фонду, між корпора­тивним фондом і зберігачем активів кор­поративного фонду, виключну компетенцію загальних зборів, повноваження наглядової ради, порядок організації її роботи та до­строкове припинення повноважень її членів.

На особливу увагу заслуговує корпора­тивне управління в банках. Його здійснюють загальні збори, спостережна рада, правлін­ня, ревізійна комісія, а також з допомогою внутрішнього аудиту банку. Серед особли­востей корпоративного управління в банках порівняно з іншими товариствами можна назвати: наявність обов’язкової розгалуже­ної системи органів банківського контролю, до якої входять ревізійна комісія, служба внутрішнього аудиту, підрозділ з управління ризиками; встановлення додаткових квалі­фікаційних вимог до членів наглядової ради державного банку, керівників банку; вклю­чення незалежних членів до спостережної ради банку; закріплення випадків обов’яз­кового інформування Національного банку України про окремі вчинені управлінські дії. Аналіз Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» дозволяє виявити окремі суперечності між ним та іншими спеціаль­ними законами при регламентації питань управління банківськими установами. Банки можуть функціонувати лише у двох органі­заційно-правових формах: аТ та коопера­тив. Це означає, що на їх діяльність поши­рюються, окрім банківського законодавства, закони України «Про акціонерні товариства» та «Про кооперацію», які по-різному рег­ламентують деякі питання корпоративного

управління. Один із прикладів - визначення виключної компетенції загальних зборів ак­ціонерів банку. Ст. 38 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вже двічі реда­гували з метою приведення її відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», інакше виходило, що виключна компетенція загальних зборів банку та звичайного АТ є різною. І навіть після цього залишилися пев­ні неузгодженості: перший нормативно-пра­вовий акт надає право загальним зборам вирішувати питання про зміну організацій­но-правової форми банку, а другий - ні. Теж саме стосується і формулювання у Законі України «Про банки і банківську діяльність» компетенції наглядової ради - спостеріга­ється невдале дублювання із Закону Укра­їни «Про акціонерні товариства» переліку питань, які ухвалює цей орган. Для вирі­шення таких суперечностей пропонується закріпити у гл. 7 Закону України «Про бан­ки і банківську діяльність» лише норми, що встановлюють особливості корпоративного управліннях в банку, а не загальний порядок управління банком, який дублює положення інших законодавчих актів.

Частиною спеціального законодавства про корпоративне управління є досить роз­галужена система підзаконних актів. Основ­на їх частина - це акти, що регламентують процеси прийняття рішень, розподіл повно­важень у банках та фінансових установах. Наприклад, постанова Правління Національ­ного банку України «Про схвалення мето­дичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках Укра­їни» від 28.03.2007 р. [9], розпорядження Державної комісії з регулювання ринку фі­нансових послуг України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведен­ня внутрішнього аудиту фінансових установ» від 27.09.2005 р. [10], рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового рин­ку «Про затвердження положення про роз­криття інформації емітентами цінних папе­рів» від 03.12.2013 р. [11] та інші. Ці акти покликані сприяти банкам у побудові ефек­тивних систем управління і розроблення ними внутрішніх процедур та забезпечення стабільної діяльності, поліпшення ефектив­ності банківського нагляду. Вони визнача­ють такі питання корпоративного управління в банках: роль акціонерів у захисті вкладни­ків та інших зацікавлених осіб; професійна поведінка і чесність працівників банку; роз­поділ повноважень, компетенції та відпові­дальності між акціонерами, спостережною радою і правлінням; стратегія розвитку бан­ку та контроль за її реалізацією (враховуючи розвиток системи ефективного планування, ризик-менеджменту та систем внутрішнього контролю); розкриття інформації та прозо-р ість. Слід погодитися з баченням І.Я. Хитра, що удосконалення нормативно-правової бази щодо оцінки та управління банківськи­ми ризиками є пріоритетним напрямом дер­жавного регулювання в цій сфері [12, с. 6].

Значну частина підзаконних актів при­свячено також корпоративному управлінню державних підприємств. Серед них: поста­нову Кабінету Міністрів України «Про управ­ління корпоративними правами держави» від 15.05.2000 р. [13], наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Поло­ження про порядок навчання та підвищення кваліфікації осіб, які претендують на право здійснення функцій управління корпоратив­ними правами держави» від 10.03.2004 р. [14] тощо. Вказані нормативно-правові акти затверджують порядок призначення та повноваження представника органу, впо­вноваженого управляти відповідними кор­поративними правами держави в органах управління господарських товариств, а та­кож проведення його навчання.

Отже, основними напрямами доопра­цювання правової основи корпоративного управління в Україні є такі:

  • поділ нормативно-правових актів з кор­поративного управління на загальні (ГК, Цк України, Закон України «Про господарські товариства») та спеціальні акти (закони про АТ і ТОВ, підзаконні акти), а також відповідне усунення норм про окремі види товариств із актів загального характеру;

  • доповнення Закону України «Про гос­подарські товариства» положеннями, які б закріплювали: єдиний для усіх товариств порядок та строки скликання загальних зборів, позачергових та повторних зборів, заочного голосування; однакові процедури проведення засідань колегіального вико­навчого органу товариства, голосування на них, та підстави дострокового припинення повноважень його членів; умови покладення відповідальності на посадових осіб підпри­ємства, порядку стягнення збитків з коли­шніх директорів та застосування процедури дискваліфікації; перелік відомостей та пе­релік документів, які обов’язковому поряд­ку мають надаватися на вимогу учасників корпорації; поняття значної угоди, угоди з пов’язаною особою, угоди із зацікавленістю та порядок їх погодження й укладення;

  • викладення в новій редакції гл. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка б містила лише норми, що встановлю­ють особливості корпоративного управління в банку, а не дублювала положення інших законодавчих актів.

Реалізація таких пропозицій сприятиме удосконаленню вітчизняної правової осно­ви корпоративного управління та реалізації корпоративних прав учасників товариства.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Воловик О. Американські корпоративні концепції в аспекті стабілізуючої функції корпоративного законо­давства України / О. Воловик // Підприємництво, гос­подарство і право. - 2004. -№4,- С. 15-20.

  2. Гебрич М. Кодифікація законодавства з корпо­ративного управління: необхідність та перспективи розвитку в Україні / М. Гербич // Державний інформа­ційний бюлетень про приватизацію Фонду державного майна України. - 2007. -№7,- С. 21-22.

  3. Спасибо-Фатєєва І.В. Деякі міркування стосовно пропозицій про реформування корпоративного законо­давства / І.В. Спасибо-Фатєєва // Юридичний радник. - 2007.-№5.-С. 15-18.

  4. Кібенко О. Концепція розвитку корпоративного законодавства України / О. Кібенко // Юридичний рад­ник. - 2006. -№4,- С. 20-32.

  5. Шуба Б.В. Корпоративне право і законодавство: поняття та систематизація / Б.В. Шуба // Європейські перспективи. - 2013. -№5,- С. 137-140.

  6. Ковленко Л.О. Удосконалення системи корпора­тивного управління у світлі нового законодавства: еко­номіка та управління підприємствами / Л.О. Ковленко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 1(103). - С. 115-122.

  7. Радзімовська С.Ф. Проблеми реалізації чинного законодавства в корпоративному управлінні України: державне управління / С.Ф. Радзімовська // Економіка та держава. - 2007. -№ 1.-С. 81-83.

  8. Суханов Е.А. Сравнительное корпоративное пра­во / Е.А. Суханов. - М. : Статут, 2014. - 456 с.

  9. Про схвалення методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України : постанова Правління Національного банку України від 28.03.2007 р. № 9 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ у0098500-07.

  10. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення внутрішнього аудиту фінансових установ: розпорядження Державної комісії з регулю­вання ринку фінансових послуг України : Закони Укра­їни від 27.09.2005 р. № 4660 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.uazakon.coш/docuшent/ 1раП38Мх38368.Ьіш.

  11. Про затвердження Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів : рішення Наці­ональної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 р. № 282 II Офіційний вісник України. - 2013.-№100.-Ст.3 699.

  12. Хитра І.Я. Адміністративно-правове забезпе­чення діяльності банків в Україні : автореф. дис. канд. юрид. наук / І.Я. Хитра. -К.,2011.-18 с.

  13. Про управління корпоративними правами держави: постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 II Офіційний вісник України. - 2000. - № 20. - Ст. 827.

  14. Про затвердження Положення про порядок нав­чання та підвищення кваліфікації осіб, які претендують на право здійснення функцій управління корпоратив­ними правами держави : наказ Фонду державного май­на України від 10.03.2004 р. № 459 II Офіційний вісник України. - 2004. -№13,- Ст. 928.


Випуск 2. Том 2. 2015



скачати

© Усі права захищені
написати до нас