Ім'я файлу: Особливості корекційної роботи з розумово відсталими дітьми.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 16.12.2020
скачати

На відміну від інших форм дитячих аномалій про­гноз щодо розвитку розумово відсталих дітей стриманіший: необоротний, виражений інтелектуальний де­фект, зумовлений органічними ураженнями всієї центральної нервової системи, не може бути повністю ком­пенсований, що не дає змоги вести мову про можли­вості розвитку повноцінної, по-справжньому творчої особистості розумово відсталого.

Проте сучасна прогресивна дефектологія, оцінюючи перспективи розвитку розумово відсталих та їх соціально-особистісної реабілітації, твердо базується на позиціях реального оптимізму. Під впливом спеціаль­ної цілеспрямованої корекційної роботи вже в дошкі­льному віці розумово відсталі діти досягають поміт­них позитивних зрушень у психічному та фізичному розвитку, що покращує їхню поведінку, різні види ді­яльності, полегшує наступне оволодіння програмовим матеріалом у спеціальній школі. Корекційно орієнто­ване навчання та виховання розумово відсталих дітей у допоміжних школах дають їм змогу оволодіти пев­ною трудовою спеціальністю, в них формуються розу­мові здібності, що дозволяють самостійно орієнтува­тися в явищах навколишньої дійсності, виховуються досить стійкі риси особистості, що зумовлюють таке ставлення до людей, колективу, праці, морально-есте­тичних норм, яке відповідає ціннісним орієнтаціям суспільства.

Про це переконливо свідчить багаторічний досвід роботи допоміжних шкіл України, випускники яких залучені до самостійної суспільно корисної трудової ді­яльності в нормальному соціальному оточенні. Біль­шість таких осіб виконують свої трудові та громадські обов'язки активно, свідомо, успішно.

Успіхи соціально-трудової адаптації випускників допоміжних шкіл певною мірою залежать від ступеня вираженості та якісної своєрідності дефекту, але вирі­шальним фактором є ефективність усієї системи корекційно-виховної роботи, що проводиться з розумово відсталими учнями в школі.

Які ж основні вимоги слід враховувати та реалі­зовувати під час проведення такої роботи в процесі навчання та виховання розумово відсталих дітей?

Передусім вона повинна мати комплексний харак­тер і охоплювати всі напрями впливів на різні ушкоджені сторони розвитку такої дитини - її пізнавальну діяльність (сприймання, мислення, пам'ять, уяву), мовні здібності, емоційно-вольову сферу, фізичний розвиток, поведінку в цілому, в якій виявляється зу­мовлена специфічними особливостями особистості ро­зумово відсталого та умовами його соціального вихо­вання система суб'єктивно-особистісних відношень до людей, колективу, праці, правових та моральних норм, до самого себе.

Під час корекційно-виховної роботи необхідно здій­снювати як диференційний (який базується на врахуванні типологічних особливостей різних форм розу­мової відсталості, різних ступенів дефектності пізна­вальної діяльності), так й індивідуальний підхід, пов'язаний з глибиною інтелектуальної недорозвине­ності конкретної дитини, рівнем її розумової та фізич­ної працездатності, особливостями емоцій, почуттів, волі, спрямованості особистості тощо.

Найбільшого ефекту в корекційній роботі з розу­мово відсталими дітьми можна досягти тоді, коли во­на орієнтована на розвиток їхніх вищих психічних функцій — насамперед логічного мислення, яке перед­бачає вміння встановлювати зв'язки між явищами ре­альної дійсності, доводити або спростовувати суджен­ня; довільної уваги, пам'яті, поведінки в цілому, що базується на усвідомленні власних дій та вчинків, ро­зумінні їх мотивів, самокеруванні ними; вищих емоцій та почуттів, тобто виховання соціально адекватних, по-справжньому людських переживань морального, есте­тичного, інтелектуального характеру.

Корекційна робота потребує органічного сполучен­ня двох ліній педагогічного впливу на особистість розумово відсталої дитини. З одного боку, важлива спе­ціальна адаптація змісту, умов, способів впливу на учнів з урахуванням їхніх знижених пізнавальних можливостей для того, щоб забезпечити розуміння, засвоєння, оволодіння ними тією різноманітною ін­формацією, яка адресована їхній свідомості.

З цією метою в процесі загальноосвітнього та про­фесійно-трудового навчання та виховання розумово відсталих учнів:

• спрощується структура інформаційного матеріалу, його вводять меншими порціями, забезпечують упо­вільнений темп його подання, повторюваність, багато­разові вправи на користування тими чи іншими знан­нями та способами діяльності;

• обов'язково застосовується конкретна наочність, опора на предметно-практичну діяльність;

• надається допомога в диференціюванні зовнішньо схожих, але за своєю суттю відмінних один від одного об'єктів, явищ, понять, оскільки розумово відсталі діти на підставі чисто зовнішньої схожості схильні до їх уподібнення;

• різноманітні логічні зв'язки в інформації, що вивчається, спеціально роз'яснюють, оформлюють в мові педагога відповідними сполучниками («тому що», «внаслідок цього», «не дивлячись на це», «хоча» тощо);

• дуже обережно застосовуються метафоричні за­соби;

• у багатьох випадках необхідна спеціальна, так зва­на словникова робота, спрямована на додаткове (або випереджаюче) викладання цілісного матеріалу, тлу­мачення нових слів, термінів, понять, висловів;

• обов'язково перевіряється правильність та усвідомленість розуміння дітьми навчального матеріалу.

Вимог адаптації змісту та форм роботи з розумово відсталими дітьми дотримуються також при організа­ції їхньої практичної діяльності, зокрема трудової. Це реалізується шляхом:

• докладного попереднього інструктажу, демонстра­цією зразків виконання дій;

• вимог щодо повторення інструкцій з обов'язковою перевіркою їх розуміння;

• супроводження діяльності дітей поточним інструк­тажем;

• додаткових, спрямовуючих, стимулюючих, уточню­ючих, коригуючих, підкріплюючих втручань педагога в діяльність дітей.

Отже, адаптуючи зміст, методи, форми роботи з розумово відсталими дітьми до їхніх особливостей, педагоги значною мірою пристосовуються до їхнього дефектного розвитку. Зрозуміло, що це є необхідним. Проте якщо постійно спрощувати інтелектуальні та практичні завдання, весь час надавати розумово від­сталим дітям всебічну допомогу, яка максимально по­легшує їхню діяльність, усуває будь-які труднощі та перешкоди в її виконанні, вони так ніколи і не навчаються самостійно її виконувати, не зможуть, спи­раючись на власні сили, розуміти звернену до них мо­ву, розібратися в інструкціях, завданнях, дорученнях, переносити засвоєні знання та навички в нові ситуа­ції, змінювати набуті способи діяльності, якщо цього вимагають умови нових завдань, саморегулювати влас­ні дії та поведінку.

Для підготовки розумово відсталих дітей до само­стійного життя та діяльності корекційна робота з ни­ми, крім адаптації педагогічного процесу до їхніх зни­жених можливостей і особливостей дефекту, має бути орієнтована на максимально можливий розвиток у них здібностей до оволодіння різними елементами соці­альної культури (знаннями, способами дій, досвідом продуктивної діяльності) в неадаптованому вигляді, тобто в таких формах, в яких вони представлені в при­родних, звичайних умовах життєдіяльності людини.

Для розв'язання цього найважливішого завдання корекційної роботи, яке полягає насамперед у тому, щоб максимально згладжувати недоліки інтелектуаль­ного розвитку розумово відсталих дітей, вторинні порушення різних сфер особистості, що виникають на цій основі, та поведінки в цілому, необхідна всіляка ак­тивізація їхньої пізнавальної діяльності та формуван­ня вмінь самостійно її здійснювати, тобто користува­тися пізнавальними діями та прийомами.

З цією метою в процесі навчання та виховання ро­зумово відсталих дітей треба постійно пропонувати їм для виконання різноманітні види пізнавальних зав­дань, серед яких найкориснішими в корекційному пла­ні є такі:

• на порівняння предметів, явищ, фактів, подій за схожістю та розбіжністю;

• на узагальнення ряду однорідних явищ на підста­ві істотної схожості їхніх ознак;

• на конкретизацію узагальнених понять, правил, за­кономірностей;

• на встановлення причиново-наслідкових зв'язків між явищами та подіями;

• на доведення чи спростування;

• на критичну та самокритичну оцінку;

• на планування майбутньої діяльності як практич­ного, так і розумового характеру;

• на монологічне відтворення цілісної системи здо­бутих знань.

Слід пам'ятати, що лише постановки таких завдань перед дітьми недостатньо. Необхідним є спеціальне та наполегливе навчання розумово відсталих учнів вико­нання цих завдань, формування в них відповідних способів розумової діяльності. З учнями відпрацьовують моделі побудови порівнянь, доведень, узагальнень, пошуку причин та наслідків, монологічних висловлювань тощо, демонструють зразки правильного здійснення відповідних розумових дій.

Завдання корекції інтелектуального розвитку розумово відсталих дітей потребують також спеціальної роботи, спрямованої на компенсацію їхніх відчуттів та сприймань, уваги, подолання пізнавальної індиферентності, виховання самостійності в розумовій роботі. Важливо забезпечити формування тих якостей, які до­зволяють дитині правильно користуватися знаннями: об'єктивності, узагальненості та конкретності, усвідомленості, систематизованості та повноти, міцності, динамічності.

Корекційна робота з розумово відсталими дітьми не вичерпується виправленням інтелектуальних вад. Вище було вказано на те, що вона повинна охоплю­вати різні сфери психофізичного розвитку особистості. Так , для корекції недоліків мовного розвитку ди­тини важливо постійно розширювати запас слів та висловлювань, спонукаючи її до активного користу­вання ними, стимулювати розвиток техніки читання та письма як засобів комунікації, домагатися осмисле­них висловлювань, зв'язку мови з практичною та ро­зумовою діяльністю, привчати оформляти власні висловлювання так, щоб вони були зрозумілими для ін­ших.

У корекційній роботі над моторикою розумово від­сталих дітей враховують необхідність розвитку в них цілеспрямованих, точно вивірених та диференційова­них рухів, вміння виконувати їх за словесною інструк­цією, усвідомлювати зв'язок між рухом та його метою, перебудовувати рухи, дозувати м'язові зусилля, за по­треби, пояснювати та виправляти помилки у власних рухах тощо. Індивідуальні особливості фізичного роз­витку, моторики розумово відсталих (зокрема підви­щену втомлюваність уповільненість темпу рухової ді­яльності, специфічні фізичні вади) враховують при виборі для них профілю трудового навчання у допо­міжній школі.

Нарешті, при проведенні з розумово відсталими ді­тьми корекційної роботи, спрямованої на їх поведінку в цілому, педагог повинен:

• забезпечувати послідовність, максимальну чіткість та єдність педагогічних вимог до дітей;

• частіше використовувати позитивні підкріплення щодо навіть найменших гарних вчинків та успіхів ді­тей, застосовувати так звані авансовані заохочення, всіляко пробуджувати у розумово відсталих позитивні емоції;

• навчати дітей самоконтролю поведінки, залучати їх до порівнянь, оцінок, причинових обґрунтувань актів поведінки;

• домагатися повного усвідомлення дітьми заохочень і покарань, які до них застосовуються, не зловживати покараннями, дбати про їх справедливість та обґрунтованість;

• послідовно підвищувати вимоги до поведінки дітей;

• будувати виховний процес на конкретних позитив­них прикладах, вказувати на зразки для наслідуван­ня, допомагати дітям осмислювати та узагальнювати позитивні форми поведінки, які вони спостерігають або проявляють;

• забезпечити кожній дитині посильне доручення, вра­ховуючи її індивідуальні здібності, інтереси, захоплен­ня, докладно роз'яснити вимоги до його виконання, надавати допомогу та здійснювати контроль за виконанням доручень;

• зберігати та розвивати почуття власної гідності ди­тини, захищати її від насміхань та принижень з боку інших;

•особливу увагу необхідно приділяти дітям з низь­ким соціальним статусом у системі міжособистісних стосунків групи, класу, реалізувати всі можливості для покращання їх особистого благополуччя серед інших, зокрема за рахунок опори на наявні вміння, поєднан­ня «ізольованої» дитини спільним дорученням з тією, в якої високий статус у колективі; посилити свій осо­бистий емоційний контакт з дитиною, статус якої по­ганий;

• залучати учнів до роботи з самовиховання, але з постановкою максимально конкретної та реальної ме­ти, забезпеченням постійного контролю та підсилено­го педагогічного керівництва цим процесом;

• проводити будь-який виховний захід із забезпе­ченням високого емоційно-позитивного фону;

• враховувати, що в ряді випадків порушення пове­дінки розумово відсталої дитини, невиконання завдань та доручень, зниження результатів навчальної діяль­ності можуть бути пов'язані не з її небажанням добре себе поводити чи працювати, а з особливостями де­фектного розвитку (наприклад, з порушенням праце­здатності, довільної уваги або з підвищеною навіюва­ністю, з наявністю психопатоподібних нашарувань у структурі дефекту тощо); тому необхідно підтримувати постійний контакт з лікарем-психоневрологом, особливо у випадках помітного погіршення поведін­ки, підвищеногозбудження або, навпаки, загальму­вання, замкненняв собі, невротичних реакцій тощо;

• запобігати конфліктам між дітьми, а в разі їх ви­никнення сприятишвидкому та позитивному їх розв'язанню, навчатирозумово відсталих правильної по­ведінки в конфліктних ситуаціях, прогнозування на­слідків нестриманості тощо.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас