ІІІ та ІV універсали
Універса́ли Украї́нської Центра́льної Ра́ди — державно-політичні акти, грамоти-прокламації, які видавала Українська Центральна Рада для широкого загалу. Всього УЦР видала 4 Універсали, які визначили етапи створення Української держави — від автономної до самостійної.
Третій універсал Центральної ради декларував появу Української народної республіки (УНР). 20 листопада (7 листопада — за юліанським стилем) 1917 року. Нове державне утворення лишалося в складі революційної Росії (небільшовицької). Утім, уся влада в Україні закріплювалася за Центральною радою та Генеральним секретаріатом.
Цей акт — результат невідворотного краху демократичної Росії, який став очевидним після більшовицького жовтневого перевороту (7 листопада 1917 року). Центральна рада зголосилася перебрати на себе всю повноту влади в Україні, зберігаючи федеративний зв’язок з Росією. Майбутня доля держави мала визначитися на Установчих зборах.
У 3 універсалі Центральної ради було закладено базові права громадян, адміністративну реформу основи сучасного трудового законодавства (восьмигодинний робочий день) тощо.
Межі Української народної республіки визначалися територією 9 губерній (Волинь, Катеринославщина, Київщина, Поділля, Полтавщина, Харківщина, Херсонщина та північна частина Таврії) і тих повітів Воронезької, Курської та Холмської губерній, де більшість населення становили українці. Але ті повіти мали проголосувати за входження до УНР.
Основні положення 3 Універсала
Намагатися, щоб Російська республіка стала федерацією народів.
Центральна рада перебирає всю владу до Установчих зборів України.
Замість Тимчасового уряду більшовики утворили Раду народних комісарів (РНК) на чолі з Володимиром Леніним. І один за одним взялися штампувати декрети — тобто постанови. Серед них найважливішими були декрет «Про мир», у якому йшлося про необхідність негайно припинити війну, і декрет «Про землю», який легалізував самозахоплення селянами поміщицьких земель. Вони були значною мірою пропагандистськими, проте суттєво підвищили авторитет і популярність більшовиків.
Події в Петрограді змусили заворушитися Центральну Раду. У листопаді 1917 року вона презентує ІІІ Універсал. Він проголосив утворення Української Народної Республіки. Щоправда, не пориваючи зв'язку з федеративною демократичною Росією. На кожну з обіцянок більшовиків у Центральної Ради була своя:
Відтепер Україна стає Українською народною республікою.
скасовували право приватної власності на землю: її мали соціалізувати, як того вимагали есери і передати селянам без викупу; Скасувати право власності на сільськогосподарські землі. Ця земля належить трудящим і має перейти до нього без викупу.
мали почати мирні переговори з Центральними державами; Вжити заходи щодо мирного завершення І світової війни: закликати Антанту та Центральні держави до мирних переговорів.
впроваджували основні демократичні свободи;
8-годинний робочий день та державний контроль над виробництвом;
на грудень призначили вибори до всеукраїнських установчих зборів; Вибори до Установчих зборів України призначити на 9 січня 1918 року, початок їхньої діяльності — 22 січня 1918 року.
мала відбутися судова реформа та амністія політичних в'язнів; Скасувати смертну страту.
меншинам гарантували національно-територіальну автономію. Передбачено появу «національно-персональних» автономій для росіян, євреїв, поляків і інших національностей.
Важливо також, що у ІІІ Універсалі окреслювали територію УНР. До неї зараховували землі, заселені переважно українцями: Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії (без Криму).
Наслідки
Проголошення УНР III універсалом відбулося за складнішої політичної ситуації, ніж прийняття попередніх актів. Попри значно «автономічний» характер документа, Центральній раді не вдалося його втілити в життя. Через:
глибоку політичну та соціально-економічну кризу на теренах колишньої Російської імперії;
війну з Центральними державами (учасники Четверного союзу);
непослідовність і надзвичайну поміркованість самої Центральної ради в питаннях національного державного будівництва та ставлення до більшовиків.
Останнє проявилося в нейтральній УЦР позиції під час боротьби в Україні між прихильниками Тимчасового уряду та більшовизму. Також соціалістична Центральна рада гальмувала створення української армії та не сприймала окремі дії колишніх імперських посадовців, які в тій чи іншій мірі підтримували український рух. Зокрема, царського генерала Павла Скоропадського, майбутнього гетьмана Української держави.
Зима
Більшовики спробували застосувати перевірену тактику захоплення влади і в Україні. Однак, на Всеукраїнському з'їзді рад у Києві в грудні 1917 року, спроба перевороту провалилася. З'їзд висловив підтримку Центральній Раді.
Тоді делегати від більшовиків покинули з'їзд і переїхали до Харкова, де відбувався обласний з'їзд рад промислового Донецько-Криворізького басейну. Там вони проголосили встановлення в Україні радянської влади та створення власної УНР, з радами і комунізмом. На противагу Генеральному секретаріату також утворили власний уряд — Народний секретаріат.
Російським більшовиками тепер просто було заявити про надання радянській УНР права на самовизначення, а Центральну Раду звинуватити в буржуазній політиці. Між УЦР та більшовиками розпочинається війна.
Конфлікт подавали як війну «двох УНР», хоча навіть самі більшовики визнавали віртуальність радянської держави. Більшовицькі війська під керівництвом Володимира Антонова-Овсієнка та Михайла Муравйова на початку січня швидко опановують Лівобережну Україну. Київ опиняється під загрозою нападу з півночі та сходу. Всередині міста піднімають повстання робітники заводу «Арсенал», яке однак вдалося придушити. Наприкінці холодного січня 1918, на підступах до Києва, на залізничній станції Крути участь у захисті столиці беруть студенти та курсанти. Учасники бою під Крутами стали одним із перших символів жертовності у боротьбі за незалежність України.
Універсали УЦР — нормативні акти Української центральної ради, що видавалися протягом 1917–1918 років і стали важливим елементом розбудови національної державності України. Було видано чотири універсали. Першим універсалом заявлено про українську автономію в складі демократичної (немонархічної) Росії, останнім проголошено незалежність України.
IV універсал
Четвертий універсал Центральної ради проголосив незалежність УНР від 22 січня (9 січня — за юліанським стилем) 1918 року. Українська народна республіка відмовилася від автономії та федералізації з колишніми російськими регіонами.
У таких складних умовах, 22 січня 1918 року Центральна Рада видає IV Універсал, у якому «УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу». Вперше з часів гетьмана Мазепи, Україна відкрито пориває з Росією. Влада в УНР до Установчих зборів мала залишатися в Центральної Ради, а виконавчу владу мала здійснювати Рада Народних міністрів (так перейменували Генеральний секретаріат).
Акт з’явився в дні, коли до Києва підступали більшовицькі війська: 19 січня вони взяли Глухів, 20 січня — Полтаву.
Установчі збори України, що мали розпочати роботу 22 січня, не відкрилися.
Ключовий результат: Центральна рада проголосила незалежність України.
Основні положення 4 Універсала
УНР — самостійна суверенна держава українського народу.
Генеральний секретаріат перейменовано на Раду народних міністрів.
Рада народних міністрів негайно приступає до раніше започаткованих мирних переговорів із Центральними державами та організовує боротьбу проти більшовиків і «инших напасників, що нищать та руйнують наш край».
Має з’явитися закон про передачу трудящим землі без викупу з терміном реалізації — до початку весняних робіт. Лісові, водні ресурси та надра підпорядковані УНР як майно трудящих республіки.
Промисловість, що виробляє продукцію для воєнних потреб, має перейти на випуск товарів народного споживання.
Держава монополізує міжнародну торгівлю (імпорт, експорт) з метою контролю внутрішніх цін.
У банківській системі заборонено всі операції, що пов’язані з фінансовими спекуляціями. Дозволяється кредитувати населення та підприємства для підтримки людей і суб’єктів господарювання.
Наслідки
Проголошення незалежної УНР дозволило українській делегації виступити повноцінним учасником мирних переговорів в Берестечку (Бресті). У підсумку, укладено мир з Центральними державами, більшовицькі війська змушені були відступити. Це сприяло відновленню української влади на більшості території, яку УНР вважала своєю.
4 універсал, як і попередні, мав надмірні соціальні зобов’язання. Тому економічно-соціальна частина цих актів не була виконана. Зокрема, через глибоку кризу в умовах затяжної війни та конфлікт інтересів між широкими соціальними групами (особливо в питаннях володіння землі).
Однією з основних причин стала необхідність підписати мирну угоду з Центральними державами. Якщо ви пам'ятаєте, Перша світова війна ще не закінчилася. Більшість прихильних до Центральної Ради військових частин залишалися там. Паралельно з Центральною Радою, мирні переговори вели і більшовики. Останні дорікали делегації УНР тим, що вона не може бути уповноваженою, адже є ще й цілком таки радянська Українська народна республіка.
Тому, проголошення незалежності ІV Універсалом допомогло у лютому 1918 року підписати у місті Брест мирну угоду між УНР та Центральними державами. За її умовами, Німеччина та Австро-Угорщина визнавали незалежність УНР та Центральну Раду. До території УНР, що окреслили ІІІ Універсалом, приєднувалися землі Холщини та Берестейщини. Німецькі та автро-угорські війська зобов'язувалися допомогти Центральній Раді у відновленні влади та боротьбі з більшовиками.
В обмін на допомогу, Центральні держави попросили поставку більше мільйона тонн продукції, зокрема зерна, цукру та м'яса. Німеччина та Автро-Угорщина перебували на межі продовольчої кризи і тому мали потребу скористатися ресурсами «житниці Європи».
Наприкінці лютого німецькі, австрійські та українські війська переходять у наступ. Так само динамічно як займали українські міста, більшовики їх і покидають. На початку березня Центральна Рада повертається до Києва. Українські війська так розігналися, що аж зайняли Крим, але вимушені були полишити його через розбіжності з німцями.
У цей же час, більшовикам врешті вдається підписати з Центральними державами власну Брест-Литовську мирну угоду. Росія виходила з війни і зобов'язувалася підписати мирову з УНР під керівництвом Центральної Ради. Без отих от хитрощів.
Наче ж все непогано так складалося для Центральної Ради на початку весни 1918 року. Проте, популярність Центральної Ради стрімко наближалася до нуля. Багаті верстви дратувалися соціалістичними ідеями, що декларували у своїх універсалах УЦР, бідніші верстви дратувалися, що УЦР не могла їх виконати. Німці дратувалися від того, що могли не отримати обіцяне зерно.
Та й соціалістів, якщо чесно, вони не любили. Спочатку, німецькі чиновники все активніше втручалися у діяльність Центральної Ради. Потім зрозуміли, що з ними взагалі краще справи не мати.
29 квітня 1918 року у Києві відбуваються одразу дві важливі події. На своєму останньому засіданні, Центральна Рада приймає Конституцію УНР. Того ж дня, в іншій точці столиці проголошують Українську Державу з гетьманом Павлом Скоропадським на чолі. П'ятому Універсалу так і не судилося бути написаним.