Ім'я файлу: Традиції та культура Китаю.doc
Розширення: doc
Розмір: 69кб.
Дата: 11.03.2020
скачати
Пов'язані файли:
Нормативно-правові документи щодо організованого початку нового
Реферат 1.doc

Традиції та культура


Зародження величної культури Китаю відбулося ще у сиву давнину. Показником загального підйому культури Стародавнього Китаю є розвиток наукових знань, писемності, мистецтва і літератури.

Релігія

Китай – держава, де співіснують різні релігії. Завдяки «культурній революції» 59% населення КНР називають себе атеїстами. Однак для значної групи материкових китайців релігія відіграє дуже важливу роль, особливо буддизм, даосизм і конфуціанство.

На відміну від КНР, більша частина населення Тайванського Китаю вважає релігію необхідною складовою власного життя, 4.5% сповідує християнство, 2.5% – іслам, іудаїзм та інші вірування.

Мистецтво Китаю

Мистецтво Китаю зародилося, як частина релігійних церемоній та ритуалів.

Китайський живопис і каліграфія відрізняються особливою своєрідністю. Вони визначаються даосизмом, послідовниками якого було багато художників, використовуваними матеріалами і китайською ієрогліфікою.

Каліграфія тут не просто уміння красиво писати, але і мистецтво, яке дозволяє майстрові в рамках традиції якнайповніше проявляти свою індивідуальність. При письмі використовуються “чотири скарби майстерні”: папір, пензлик, туш і пемза.

Стародавні зразки китайського живопису відность до періоду неоліту (6 – 5 тисячоліття до н.е. ). Живопис на шовку вперше з’явився в епоху царств, що воювали між собою у Китаї.

Китайська вишивка – справжній витвір мистецтва, адже іноді важко відрізнити добре виконану роботу від фотографії. Гра барв шовкових ниток, у залежності від переломлення світла, якісно розкриває палітру відтінків виконаної роботи, що додає різноманіття та неповторності. А багатогранність мотивів, здатність відтворити найскладніший образ, варіативність технік та творчих рішень не залишають байдужим нікого.

Дракон для китайців – центральний об’єкт у культурі, добрий звір, що приносить успіх, покровитель гір і річок, владика Сходу, звідки сходить життєдайне сонце. Дракони звивалися на імператорському одязі, обвивали колони палацу, прикрашали стелі, меблі, фарфор.

У II тис. до н. е. в Китаї було створено незалежну від вимови ієрогліфічну писемність, завдяки чому носії численних мовних діалектів, не розуміючи усного мовлення, легко могли спілкуватися у письмовій формі. Найдавнішою пам´яткою китайської літератури є книга пісень «Шицзин» (XI – VI ст. до н.е.).

Традиції

Китай – країна з багатими традиціями медицини, ткання і вишивання, національної кухні, живопису тощо. Дуже цікава чайна церемонія–це і філософія, і культура, і велике мистецтво. Варто зазначити, що рецепти китайської кухні надзвичайно корисні для організму людини.

Традиційні свята у Китаї:

  • у перший день китайського календаря (свято весни) починається початок року;

  • згодом за хронологією наступає свято ліхтариків( що свідчить про закінчення китайського Нового року), яке відмічається 15 числа 1 місяця;

  • наступними відомими китайськими святами є: день зимового сонцестояння, день Душі (у 104 день після зимового сонцестояння), свято драконячих човнів (влаштовуються річкові гонки на китайських національних човнах), свято закоханих, свято середини осені.

Китайський етикет має вікову історію, що починається ще з прадавніх часів. Конфуціанство дуже чітко та жорстко визначало місце людини в суспільстві. Великий Конфуцій говорив: «Правитель повинен бути правителем, підданий – підданим, батько – батьком, син – сином».

У Стародавньому Китаї ідеалом була чесна людина, благородна і шаноблива, з багатою духовною культурою, яка прагне істини. Не так просто у Китаї є крилатий вислів «мої коліна зроблені зі сталі», який описує шляхетну духом людину, яка ніколи не згинається перед лицем страху і насильства.

Народна республіка, якою є сучаснийКитай, поєднує дух комунізму і стародавні уявлення про світ. Релігійні традиції продовжують жити у місцевих забобонах і звичаях. Колективізм у всьому не применшує значення сім'ї. Ставлення до іноземців також просякнуто традиційними нормами, про які не буде зайвим дізнатись просто зараз.

 

Традиції та звичаї Китаю:

 Турист у Китаї — об'єкт цікавості для місцевого населення, у невеликих селищах його можуть обступити й фотографувати на пам'ять. У міському транспорті туристам поступаються місцем, щоб показати традиційну гостинність.
 Китайці не схвалюють іноземців у яскравому вбранні, тому приїжджим краще подбати про гардероб спокійного, пастельного тону.
 Дата багатьох традиційних свят у Китаї визначається за місячним календарем, тому щороку вони можуть припадати на різні дні.
 Тиждень до і тиждень після Китайського Нового Року — час, коли більшість китайських компаній влаштовують вихідні. Півмісяця свят нагадують першу половину січня в українському робочому календарі. 
 Сучасні китайці вірять в астрологію і покладаються на зірки у виборі супутника життя, призначенні дати весілля та інших важливих справах.
 Червоний — основний колір на китайському весіллі. Якщо наречена надумає одягти європейське біле плаття, то має доповнити його червоним поясом або рукавичками.
 Взуття, на відміну від японського звичаю, китайці у гостях не знімають. (див. Традиції та звичаї Японії)
 Традиційна сім'я у Китаї — патріархальна, побудована на виключній повазі до старших родичів і підпорядкованості жінки чоловіку.
 Син — більш бажаний у китайській сім'ї, аніж дочка. Відколи батьки отримали змогу дізнатись стать дитини ще до її народження, тут почастішали аборти немовлят-дівчаток. Як наслідок — сьогодні у Китаї жінок менше, ніж чоловіків.
 "Кувада" - імітація чоловіком фізичних мук породіллі. За китайським звичаєм на початку пологів майбутній батько відтворює страждання дружини. Він лягає у ліжко і корчиться так, наче в нього болючі перейми.
 Про померлих родичів не заведено говорити в минулому часі. Їх вважають за незримо присутніх і вшановують викупними жертвами на кожному сімейному святі.
 Традиційний траурний одяг у Китаї — білий. У новітній період поруч із ним почали використовувати чорні пов'язки. Тепер обидва кольори символізують смерть і небажані у подарунках.
 Подарунок у вигляді квітів, годинника, сандалів і будь-яких різальних предметів у Китаї неприпустимий. Також звичай не схвалює дарунки зеленого кольору — кольору зради.
 Цифра 4 китайською мовою звучить майже так само, як слово "смерть". Тому молодятам ніколи не дарують суму грошей, в якій є 4, а туристів уникають селити в готельні номери з четвіркою на дверях. Звичай уникати "четвірки" всюди, де це можливо, породив знижки на квитки в 4 ряду і відсутність кнопки 4 у китайських ліфтах.
 Китайська чайна церемонія передбачає по 2 горнятка на кожного учасника. Вузьке горня для вдихання аромату чаю і широке для споглядання його красивого кольору.
 За допомогою чайної церемонії можна сказати "вибач", "я тебе поважаю", "дякую" та інші важливі для китайських звичаїв слова. Наречені дякують своїм батькам, подаючи їм чай навколішки.
 Звичай пропонувати гостю все по два-три рази — відповідь на звичай відмовлятись від послуги, щоб нікого не обтяжити. Тут китайці як ніколи наблизились до правил української гостинності.
 Пряма відмова — це те, що навряд чи вдасться почути від мешканця Піднебесної. Замість твердого "ні" тут заведено говорити "можливо" і "я подумаю".
 Китайці — практичний народ, і використовують зв'язки з іншими людьми для власної вигоди. Не дивно, що тут заведено називати потрібну людину "другом" чи не на першій зустрічі. 
скачати

© Усі права захищені
написати до нас