Ім'я файлу: Традиційні уявлення про відьом та упирів.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 06.12.2020
скачати

Традиційні уявлення про відьом та упирів
Демонологія

Порівняно з міфологією українська демонологія являє собою більш розвинену сферу духовної культури. В основі її лежить ідея одухотворення всього оточуючого світу, сприйняття природи як живого організму, наповненого різноманітними духами. Це проявляється через цілу систему культів: предків (у тому числі залежних покійників), рослин, тварин, води, вогню, родинної оселі та сил природи. Останнє становило сферу міфології, але згодом культ природи розпався на ряд розрізнених магічних і сакральних дій, багато з яких увібрав демонологічний культ мертвих.

Ключовим у демонології є поняття "демон" (дух) – надприродна сила, якою наділені найрізноманітніші природні явища, речі, а то й люди. Надприродними властивостями світ наділила людська фантазія. Причому фантазування відрізняється від поетичних образів або казкових вигадок тим, що люди щиро вірять в існування одухотвореного світу, включаючи в його сферу такі суто життєві начала, як добро та зло. З прийняттям християнства зле начало у фантастичних уявленнях людей абсолютизувалося: більшість демонічних образів були оголошені нечистю, а обряди та ритуали, пов'язані з ними, – бісівськими.

Ще раз наголосимо, що процес взаємодії демонологічного та християнського не такий вже й однозначний, як і неоднозначне ставлення до них людей. Іноді за всієї своєї ненависті до біса українець подекуди готовий зробити йому ласку, аби не нажити в його особі ворога.

Кажуть, що під Новий рік відчиняються двері пекла, і на землю виходить нечиста сила гуляти, жартувати та хрещений народ лякати. Починаючи з цієї ночі, аж до Богоявления, нечиста сила шкодить, як може, кожному, хто забув огородити свої справи хрестом, намальованим на вхідних дверях. Цілий рік чорти нудьгують у пеклі в очікуванні миті, коли Бог з радості народження у нього сина, відімкне двері й випустить погуляти.

Розважаються в ці дні й люди, а хто хитріший, ще й намагається сам використати нечисту силу, що ходить поміж людей, звертаючись до різного роду ворожінь...

Нечиста сила у східних слов'ян – це загальна назва для всіх низьких демонологічних істот і духів, синонімічна таким назвам, як злі духи, біси, дияволи тощо. Загальним для всіх персонажів низької міфології є їхня належність до "негативного, "нечистого", "нетутешнього", "потойбічного світу" (іноді більш чітко – до пекла, пекельного) і пов'язане з цим протистояння позитивному, тутешньому світу.

За народними віруваннями, нечисту силу було створено самим Богом (з його віддзеркалення у воді, із ангелів-відступників або ангелів, вигнаних Богом з неба на землю чи в пекло тощо) або Сатаною, що створив у протиборстві з Богом свою армію нечисті. Менш поширені повір'я про те, що різного роду демонологічні істоти з'являються з так званих закладених небіжчиків (нехрещених дітей, самовбивць, померлих неприродною смертю), дітей, проклятих батьками, людей, викрадених нечистою силою (лісовиком, водяником, русалками), дітей, народжених від зносин із нечистою силою тощо.

Існує й така цікава легенда. Із самого початку чорт був у своїх злих ділах сам-самісінький на весь білий світ. Ця самотність йому набридла, тому він попросив у Білобога сотворити йому побратима. Білобог дозволив йому вмочити пальця в живу воду та стріпнути за спину: із краплі повинен був з'явитися вірний товариш. Але ненажерливий, жадібний чорт вмочив руку по лікоть. А коли струсив краплі, з'явилася величезна кількість різного роду демонів, яких разом із їхнім творцем було скинуто з неба. Нечисть летіла 40 діб, а щойно Білобог промовив "Амінь!", демони назавжди залишилися там, куди поховалися тієї миті: хто – у воді, хто – в лісі, хто – у горах, а хто – в людських оселях.

Відповідно, український пандемоніум структурно розпадається на декілька видів: демони родинного вогнища (домовики, скарбники); демони природи (водяники, болотяники, лісовики, русалки); людські химери (упирі, вовкулаки, чаклуни, відьми, чорти); примари (злидні, блуд, мара, туга, трясця, завійна тощо).

Широко відомими у слов'ян є вірування, що нечиста сила (диявол, біс) може вилупитися з півнячого яйця. Нечиста сила є всюдисущою, проте її власним простором є лише нечисті місця: нетрі, гущавина, трясовина, непрохідні болота; перехрестя доріг; мости, межі сіл, полів; печери, ями, всі види водоймищ, особливо водоверть, вири; колодязі; нечисті дерева – верба, горіх, груша; підпілля і горища тощо. Узагалі, житло – одна з головних ознак, за якими нечиста сила іменується: лісовик, бір, моховик, польовик, щучник, межник, водяник, омутник, вировник, виринниця, веретник, травник, дворовий, домовик, овинник, банник, амбарник, гуменник, хлібник, запічник, польовик. І так до безкінечності.

До зовнішніх ознак нечистої сили належать характерні аномальні прояви: сиплий, гучний голос, шум, тріск, гул, завивання; швидкість переміщення, стрімкі обертальні рухи, швидкі зміни вигляду. Для окремих представників характерні свої специфічні форми поведінки та способу життя: біси бенкетують, п'ють вино, грають у карти, одружуються та влаштовують весілля; русалки танцюють, співають, розгойдуються на деревах, розчісують волосся; лісовик пасе вовків, плете личаки; домовик доглядає за худобою, передбачає смерть і т. ін.

Страх перед підступами нечистої сили примушує людей перш за все уникати нечистих місць і нечистого часу, наприклад, не купатися в річці до і після певного часу, не ходити в ліс і в поле в русалчин тиждень, не виходити з дому опівночі, остерігатися святок; не залишати відкритим посуд із водою та їжею, закривати колиску, затуляти в потрібний час вікна, трубу, завішувати дзеркало, а також скоювати спеціальні дії-обереги: читання молитви, окреслювання кола. Нечиста сила боїться хресного Прапора, парних чисел, співів півня. Для відлякування нечистої сили може застосовуватися також ефект "чуда", тобто розповідь про яку-небудь чудову історію (весілля брата й сестри, народження дитини в 7-річної дівчинки тощо). Застосовуються також рослини-обереги, особливо мак, полин, кропива. Разом із тим люди іноді свідомо вступають у змову з нечистою силою, наприклад, скоюють ворожіння, для чого знімають із себе хрест, йдуть на перехрестя доріг, в лазню або інші нечисті місця; зводять уроки й под. Прикликати чорта за бажання можна свистом, особливо в "чортових місцях": на перехрестях і пустирях. Ну а щоб тримати його на належній відстані, радять мати при собі ножа, причому освяченого. Ножа нечиста сила взагалі дуже боїться, тому, наприклад, породілля часто кладе поряд із собою або зариває глибоко в ковдру й кладе в колиску під немовля ніж – і так доти, доки дитину не похрестять.
Відьма (чаклунка, чародійка, чарівниця, обавниця, потворниця)
Один із найсуперечливіших персонажів. З одного боку, відьма виступає як лиха людина, яка, окрім шкоди та неприємностей, нічого не робить, з іншого, – існують "білі" відьми – знахарки, котрі лікують людей, знімають пристріт. Розпізнати відьму дуже важко, бо вона ховається під жіночою подобою, щоправда, існують і відьмаки, але вони ніякої шкоди не роблять, а лише позбавляють людину від поганого впливу відьми. Іноді вночі відьма перетворюється на чорну кішку та краде молоко у корів, іноді її можна побачити у вигляді клубка ниток, або ж копиці сіна.

Відьми завдають багато неприємностей: можуть наврочити, зробити "завій", або "залом". Якщо ви коли-небудь знайдете поблизу своєї оселі переплетені нитки, то остерігайтесь – можливо, вам пороблено. Вони також полюбляють зваблювати молодих хлопців, аби, покатавшись у нього на спині, занапастити потім його молоду душу.

Відьми бувають уроджені та роблені (родимі та вчені). Уроджених відьом важко не впізнати: як тільки вони роздягнуться, то навіть сліпий помітить хвоста. Вони вважаються найбільш активними у здійсненні шкідливих вчинків, бо отримують свої знання від досвідчених чарівниць або від самого чорта. А роблені можуть і не знати про свої відьомські здібності. Саме тому є люди, здатні зурочити ненавмисне – похваливши або помилувавшись кимось або чимось, позаздривши комусь. Тому-то й оберігають молоді матусі своїх немовлят від чужого ока – про всяк випадок.

Перед смертю відьма повинна передати своє вміння кому- небудь, якщо вона цього не зробить, то помре у страшних муках. Найчастіше свою майстерність вони передають невісткам. Щоб відьма легше померла (у випадку коли не знайшлося бажаючих навчитися її майстерності), треба у даху її будинку пробити отвір.

Способи захисту від відьмацьких чар різноманітні. Найпростіший із них, але найбільш дієвий – це молитва до Господа нашого. Якщо ж відьма напала на вас у вашій оселі, то Можна відбитися гілочкою свяченої верби.

Якщо у вашому житті відбуваються всілякі негаразди й у вас постійно позичають гроші, то більше не слід позичати, особливо жінкам.

Розпізнати відьму дуже важко: вона може бути бабою й дівчиною, красивою та потворною, набирати вигляду тварин або речей. Існує декілька способів розпізнати відьму, часто застосовуються спеціальні магічні прийоми та засоби.. На Івана Купала вони завжди повинні викупатися у воді, аби набратися сили. На Великодні Богослужіння, коли священик і вся паства виходять із церкви перед Хресним ходом відьми будь-що намагаються залишитись.

Вважається, що коли відкладати кожного понеділка Великого посту по одному поліну та вранці на Паску розкласти з них багаття, то відьма сама прийде та попросить вогню. Побутує уявлення про те, що відьму можна виявити, підсмажуючи молоко на сковороді чи поклавши на поріг розігріту кінську підкову або відварюючи у воді шматок сирого полотна з дев'ятьма застромленими шпильками тощо.

На відміну від католицької та протестантської Європи, на Україні відьмарські процеси не набрали широких масштабів. Але й тут за доби феодалізму вряди-годи застосовувались такі радикальні способи боротьби з відьмами, як спалення на вогні й так звані іспити водою. Правдивий опис варварського потоплення безвинних жінок знаходимо у повісті Г. Квітки-Основ'яненка "Конотопська відьма".

Повсюдно вірять, що відьми накликають на людей хвороби, висмоктують кров, сприяють неврожаю зернових. їхні чари поширюються на царину космічної та метеорологічної магії. Загальновідомі повір'я про те, що відьми влаштовують свої регулярні зборища (шабаші, сейми, бали) на голих вершинах гір. Особливо багато легенд існує про Лису гору в Києві, куди в ніч на Івана Купала ніби-το злітаються відьми не лише з ближньої околиці, а й з віддалених місцевостей.

Відьми начебто вміють не тільки проходити крізь стіну, воду чи дерево, а й Скидати свій людський образ і набувати іншого. Вірять, що за допомогою зеленої гілки, батога, вуздечки, пояса та певних словесних формул, що зберігаються у глибокій таємниці, відьми можуть змінювати зовнішній вигляд інших людей. Уявлення про фантастичні перетворення відьом досить тривкі: від людей старшого покоління часто можна почути оповідки на цю тему́.

Упирі

Упир – то страшний чоловік, який допомагає відьмам у їх нечистих справах. їх сила здебільшого набагато більша, ніж у відьом, і шкоди вони роблять значно більше. Це найдавніше уособлення зловорожих сил; покійник, що виходить з могили, аби поступово висмоктати з людини кров. Із ними можна зустрітися при повному місяці, особливо в день рівнодення. У деяких розповідях говориться, що упирі – це душі нечестивих, які померли наглою смертю, а потім вселились у чисту християнську душу, іноді побутує думка, що той, хто став упирем, спочатку продав свою душу чорту.

Упирі страшенно бояться хреста й часнику (до речі, сучасна наука доводить, що справді є така хвороба – вампіризм, і що хворі на неї бояться часнику).

Незважаючи на те, що упиря дуже важко розпізнати, бо вони переховуються під обличчям звичайних людей, український народ, іноді несправедливо, називає упирями похмурих, невеселих і злих людей, які цураються веселих компаній і масових гулянок. Такі люди, за народною думкою, вдень сидять удома, бо бояться світла Божого, а свої чорні справи роблять уночі. Тож, можливо, не варто виявляти свій поганий настрій чи невеселу вдачу?..

Упир може з'являтися в різній подобі (собаки, кота, двох хлопчиків), ходити пішки або їздити на коні. Упир має дві душі, одна з яких не покидає тіла й після смерті. Вважається, що упирі бувають родимі та роблені. Перші народжуються із хвостиком. Робленим упирем стає людина, на яку навіяно дух нечистої сили. Розпізнати упиря іноді можна за шістьма пальцями на руках і ногах, а після смерті – за напрочуд свіжим яскраво-червоним обличчям. Побутує й таке повір'я, згідно з яким крім мертвого упиря, в кожному селі є й живий, який захищає громаду від мертвого.

Щоб знешкодити упиря, слід у його могилу кинути жменю маку, закопати осикового кілка, а подекуди й пробити ним потилицю покійника.

Присутність різного роду нечистої сили в житті людей давно стала улюбленою темою для творів літератури, причому фантастичні, фольклорні уявлення переплітаються з християнським віровченням. Але нечиста сила виконує і свого роду виховну функцію, функцію певного природного табу, психологічного бар'єру, аби не перетнути меж дозволеного, "людського", не зіпсувати доброго начала Всесвіту, насамперед подолати в собі самому все негідне та зле. Такий колоритний образ, як ніхто інший, наочно демонструє, "яким не можна бути або стати" за жодних умов.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас