1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: Глеб Литвин.docx
Розширення: docx
Розмір: 156кб.
Дата: 26.03.2021

  • у хлопчиків експериментальних класів на 42,5 см (34,6%);

  • у дівчаток експериментальних класів на 48,5 см (47,2%);

  • у хлопчиків контрольних класів на 38 см (32,6%);

  • у дівчаток контрольних класів на 32,1 см (30,4%).

При чому статистично вірогідне збільшення на 5,1 см у хлопчиків та на 7,5 см у дівчаток першого експериментального класу спостерігалось уже через шість тижнів після початку експерименту (Р<0,001). У хлопчиків

контрольного класу теж відбулось статистично вірогідне збільшення на 7,1 см та на 6,2 см у дівчаток (Р<0,02).

У другому класі показники виконання даної вправи дещо змінились. Так, якщо на початку навчального року статистично вірогідне збільшення результатів хлопчиків експериментального класу становило 4,4 см (Р<0,02) і у дівчаток 4,4 см (Р<0,05), тоді як у хлопчиків контрольного класу ці показники були статистично невірогідні. Між тим, у хлопчиків контрольного класу приріст результатів становив 3,4 см (Р>0,2), а у дівчаток 3,1 см (Р>0,2). Подібна ситуація спостерігається і у школярів третіх класів. Приріст показників у стрибках у довжину з місця хлопчиків і дівчаток експериментального класу становить відповідно 5,9 см (Р<0,001) та 4,4 см (Р<0,05), то у контрольному класі відповідно 2,4 см (Р>0,5) та 3,1 см (Р>0,2). Отже, тестова вправа, яка характеризує динаміку розвитку швидкісно- силових якостей підтвердила перевагу експериментальної методики над

загальноприйнятою методикою проведення занять з фізичної культури.

Виходячи з того, що тестові вправи у підніманні тулуба в сід протягом

30 с і стрибку у довжину з місця є критерієм оцінки ступеня розвитку швидкісно-силової підготовленості м’язів тулуба та нижніх кінцівок, можна стверджувати, що в результаті виконаного експерименту ступінь фізичної підготовленості учнів експериментальних класів значно вищій по відношенню до учнів контрольних класів (Р<0,001).

В учнів початкових класів швидко зростає витривалість до статичних зусиль (статична сила). Однак, 7-8-річні діти часто не можуть підтримувати зусилля на суворо постійному рівні. Це пояснюється легкою іррадіацією процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, а також невміння точно диференціювати ступінь м’язового напруження [89].

Додатки Е, Ж характеризують результати зміни працеспроможності учнів початкових класів у розвитку статичної сили. Критерієм оцінки розвитку статичної сили ми взяли тестову вправу вис на зігнутих руках. Однією з причин, чому нами вибрана саме ця вправа для визначення статичної сили є

те, що вона є однією з трьох силових вправ, які включені до державних тестів і нормативів оцінки стану фізичної підготовленості населення України.

На уроках фізичної культури в загальноосвітніх школах вчителі використовують цю вправу, як допоміжну для розвитку якості сили. Ми ж включили її до експерименту, як одну з основних вправ для саме статичної сили.

Тривалість тренувальних статичних напружень для учнів початкових класів на уроках не перевищувала 3-7 с, в залежності від віку та стану фізичної підготовленості учнів їх потужність визначалась в межах 70-80 відсотків від максимальних можливостей учня.

Аналіз отриманих результатів свідчить, що в наслідок застосування диференційованої методики на уроках фізичної культури зміна показників хлопчиків експериментальних класів відбувалась з високою ступеню статистичної вірогідності впродовж усього педагогічного експерименту. Так у першому класі, якщо на початку навчального року дані показники дорівнювали 5,83±0,61 с, то наприкінці року 13,38±1,32 с. У другому класі статистичні показники продовжували збільшуватись протягом навчального року, хоча значно зменшилась динаміка їх приросту. На початку навчального року вихідні дані становили 18,31±1,43 с, а у кінці IV-ї чверті вони вже становили 24,35±2,01 с. Приріст показників становить 2,39 с, проти 7,58 с у першому класі. У третьому класі відбувається знову значне підвищення приросту показників впродовж всього навчального року. На початку 1-ї чверті ці показники дорівнювали 25,70±1,93 с і на кінець IV-ї чверті збільшились до 35,45±2,70 с. Протягом навчального року приріст показників становив 9,75 с.

У хлопчиків контрольних класів ситуація спостерігалась аналогічна, але з деякими особливостями. Так збільшення абсолютних показників та динаміка приросту значно поступалися аналогічним даним експериментальних класів, це по-перше. По-друге, вірогідність зміни статистичних показників впродовж усього навчального року спостерігається лише у першому класі. У другому

класі зміна статистичних показників відбувається невірогідно, і лише, у третьому класі статистична вірогідність спостерігається лише у ІV-й чверті.

У дівчаток зберігається подібна ситуація, але спостерігається деяка особливість. Так, якщо у дівчаток експериментальних класів спостерігається статистична вірогідність у збільшенні показників з вису на зігнутих руках протягом всього педагогічного експерименту, то у контрольних класах подібна ситуація проявляється лише з другого класу, що є відмінним від показників хлопчиків першого класу контрольної групи. Так, якщо у хлопчиків контрольного класу впродовж усього навчального року спостерігається статистична вірогідність у збільшенні даних показників і, особливо, у ІІ-му півріччі виявляється високий ступінь статистичної вірогідності (Р<0,001), то у дівчаток цього ж класу, статистична вірогідність спостерігається лише протягом І і II чвертей, а показники кінця навчального року навіть нижчі, ніж були наприкінці першого півріччя. Виходячи з отриманих результатів можна припустити, що загальноприйнята програма з фізичної культури недостатньо ефективно впливає на адаптацію дівчаток перших класів до статистичних навантажень, на відміну від експериментальної методики. Так, якщо дівчатка першого контрольного класу на початку навчального року показали результат 3,03±0,58 с, наприкінці першого півріччя – 4,51±0,77 с і закінчили навчальний рік з результатом 4,17±0,56 с показавши приріст результатів 1,14 с, то дівчатка експериментального класу показали результати відповідно – 3,49±0,64 с; 5,20±0,81 с та 8,61±1,08 с з приростом у 5,12 с.

Отримані нами результати досліджень дають можливість стверджувати, що розвиток статичної сили в учнів початкових класів не тільки можливий, але й необхідний для гармонійного фізичного розвитку, звичайно, застосовуючи диференційовану методику фізичного виховання з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

Силова витривалість у загальному фізичному розвитку учнів початкових класів займає одне з чільних місць. Критерієм оцінки розвитку цієї якості ми

визначили дві тестові вправи: згинання і розгинання рук в упорі лежачи від підлоги та піднімання тулуба в сід протягом однієї хвилини.

Визначення компонентів фізичної підготовленості, які впливають у найбільшій мірі на основний результат у даному виді тестування, послужило передумовою для розробки диференційованої програми, направленої на розвиток відстаючих сторін фізичної підготовки учнів початкових класів.

Розвиток фізичної якості силової витривалості для учнів 7-9 років набуває великого значення. Окрім зовнішнього ефекту, який проявляється у покращенні відповідних форм тілобудови та постави, дія силових вправ проявляється і внутрішнім ефектом. Внутрішній ефект сприяє забезпеченню високого рівня життєво важливих функцій організму дитину та здійснення її рухової активності.

Як показали проведені дослідження, працеспроможність дітей експериментальних і контрольних класів під час виконання фізичного навантаження, спрямованого на розвиток силової витривалості, змінювались неоднаково (додатки К, Л).

Отримані результати зміни показників силової витривалості свідчать про те, що найбільша динаміка змін, їх чітка фазовість спостерігається в учнів експериментальних класів протягом всього експерименту, чого не можна сказати про контрольні класи, які займались за загальноприйнятою методикою проведення уроків з фізичної культури. Подібна ситуація спостерігається, як у хлопчиків, так і у дівчаток.

Аналіз отриманих результатів свідчить про високу ефективність диференційованої методики експериментальної програми занять у порівнянні з загальноприйнятою шкільною програмою з фізичної культури. Про це свідчить високий ступінь статистичної вірогідності (Р<0,001) у зміні показників виконання тестової вправи у згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи від підлоги та їх приросту від першого до третього класу.

І хоча у другому класі у хлопчиків і спостерігається незначне зменшення приросту, п’ять разів у другому класі проти 7,26 у першому, але на кінець

навчання у третьому класі приріст показників у виконанні тестової вправи значно перевищує результати першого і тим більше, другого класу.

У дівчаток дещо інша картина. З кожним наступним роком навчання, даний показник збільшується стабільно. Різниця полягає лише у динаміці приросту, при чому дія експериментальної методики, як видно із додатків Л, М, значно ефективніша, ніж загальноприйнята.

Так приріст показників у згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи від підлоги у дівчаток експериментального третього класу по відношенню до першого становить 19,4 раз, тоді як у дівчаток контрольного класу лише 4,6 раз. Якщо високий рівень статистичної вірогідності у дівчаток експериментальних класів (Р<0,001) спостерігається протягом усього експерименту, то у дівчаток контрольних класів лише наприкінці навчання у третьому класі (травень місяць).

Порівняльний аналіз про ефективність впливу загальноприйнятої і нашої експериментальної методики на розвиток силової витривалості (згинання і розгинання рук в упорі лежачи від підлоги) у дівчаток початкових класів свідчить:

  1. Темпи приросту показників силової витривалості у дівчаток експериментальних 1-3 класів по відношенню до дівчаток контрольних класів з року в рік виявляють високий рівень статистичної вірогідності (Р<0,001).

  2. Статистична вірогідність у збільшенні абсолютних показників силової витривалості у дівчаток експериментальних класів проявляється уже з першої чверті першого класу, тоді як у дівчаток контрольних класів спостерігається лише з кінця другої чверті у другому класі.

  3. Динаміка приросту показників силової витривалості спостерігається у дівчаток обох груп, але в експериментальних класах значно більший, ніж у контрольних. Так у першому експериментальному класі цей показник дорівнює 5,56 раз, а у контрольному класі – 1,24 раз; відповідно у других класах – 6,63 і 2,07 раз; у третіх класах – 9,53 і 2,56 раз.

Аналіз другої тестової вправи, яка характеризує рівень розвитку силової витривалості, піднімання тулуба в сід протягом 1 хвилини показує дещо іншу картину (додатки М, Н).

Так, якщо у хлопчиків обох груп при виконанні тестової вправи згинання і розгинання рук в упорі лежачи від підлоги у другому класі спостерігається зниження показників приросту по відношенню до першого класу, то при виконанні вправи у підніманні тулуба в сід за 1 хвилину проявляється інша особливість. У хлопчиків контрольних класів відбувається зменшення приросту показників на 13,0 відсотків, по відношенню до вихідних, тоді як в експериментальних класах, навпаки, приріст показників збільшився на 18,1 відсотка.

На кінець навчання у третьому класі, по відношенню до першого класу, в обох досліджуваних групах відбулося зменшення показників приросту. Так у хлопчиків контрольних класів зменшення приросту показників відбулося на 62 відсотки, тоді, як в експериментальних класах лише на 29,7 відсотків.

Аналогічна ситуація спостерігається і у дівчаток. Так у дівчаток контрольних класів зменшення приросту показників відбулося на кінець навчання у третьому класі на 34,6 відсотків, а у дівчаток експериментальних класів на 20,2 відсотки.

На наш погляд тенденція, яка спостерігається у зменшенні приросту даного показника обумовлюється тим, що у третьокласників значно вищий стан тренованості, ніж у першокласників. Різниця у зменшенні величини приросту у школярів експериментальних класів по відношенню до контрольних класів, свідчить про перевагу диференційованої методики над загальноприйнятою.

Це припущення підтверджує і різниця результатів в абсолютних величинах.

Так якщо в експериментальному третьому класі, по відношенню до першого, показники у підніманні тулуба в сід за 1 хвилину у хлопчиків збільшились з 29,26±0,74 до 50,38±0,82 на 27 підйомів, а у дівчаток з

28,08±0,70 до 43,98±0,83 на 15,9 підйомів, то у хлопчиків контрольних класів відповідно з 22,25±1,19 до 38,25±1,66 на 16 підйомів і у дівчаток з 22,63±1,17

до 37,06±1,16 на 14,4 підйома.

Принципова відмінність у перевазі експериментальної методики над загальноприйнятою підтверджується результатами проведених досліджень наведених у додатках М і Н.

Так, якщо у хлопчиків перших класів обох досліджуваних груп спостерігається статистична вірогідність у збільшенні результатів, то у другому класі ця тенденція дещо змінюється.

Подібна тенденція свідчить про низьку ефективність загальноприйнятої методики у розвитку силової витривалості у хлопчиків контрольних класів. Аналогічна ситуація спостерігається і серед дівчаток контрольних класів.

Стосовно до запропонованого методу підготовки, викладений підхід дозволив запобігти наведених негативних явищ, за рідким виключенням. При цьому обов’язковою умовою був використаний індивідуальний підхід до кожної дитини, реєстрування подолання довжини відстані на кожному уроці, що сприяло свідомому управлінню руховими діями як учня, так і самого вчителя.

Запропонована індивідуалізація інтенсивності фізичного навантаження надала можливість забезпечити психічне пристосування учнів до особливості рухової діяльності та виявила індивідуальну динаміку адаптаційних змін кумулятивного характеру.

Застосування диференційованої методики виявило порівняно загальну працеспроможність учнів початкових класів протягом занять першого півріччя навчального року. На початку другого півріччя (лютий місяць) спостерігається збільшення варіабельності показників загальної витривалості в усіх класах, що обумовлюється відмінностями в адаптаційних процесах та індивідуальними проявами стомлення.

У зв’язку з тим, що втома є необхідною умовою розвитку тренованості, і між процесами стомлення та відновлення діє тісний зв’язок [11, 13, 15, 18],

то оптимальна втома не може бути якоюсь середньою величиною. Під оптимальною величиною потрібно розуміти втому, яка дає яскраво виявлений та стійкий ефект надвідновлення [32]. В залежності від стану підготовленості учнів початкових класів, вона може варіювати у великих межах. При цьому ступінь позитивних змін, що відбуваються в організмі учнів під впливом фізичних навантажень, пропорційна об’єму та інтенсивності навантаження. Це правило буде вірним, якщо фізичні навантаження не будуть перевищувати ту фізіологічну межу, за якою розпочинається перевтомлення.

Визначення такої межі і є найважливішим питанням методики тренування особливо, коли це стосується учнів початкових класів, тому що одне і теж фізичне навантаження може сприяти різним відповідним реакціям організму дітей, в залежності від функціонального стану в момент його впливу. Отже, тренувальний ефект можливий лише в тому випадку, коли фізичне навантаження буде відповідати пристосувальним можливостям організму школярів.

Виявленні відмінності дали можливість визначити фазовість змін працездатності учнів початкових класів протягом навчального року. Так перша чверть характеризується фазою стійкого підвищення статистичних показників працездатності учнів, протягом другої та на початку третьої чверті протікає фаза стабілізації в межах досягнутого рівня, яка поступово переходить у фазу зниження працездатності у третій чверті, що б уже з другої половини квітня місяця (IV чверть) перейти у фазу інтенсивного підвищення працездатності. Наше твердження співпадає з даними В.І. Стадникова та інших досліджувачів, які встановили, що така фазовість у зміні працездатності відмічається у спортсменів під час розвитку рухових якостей.

Ефективність впливу експериментальної методики на розвиток показників загальної витривалості учнів початкових класів не викликає сумнівів.

Таким чином застосування експериментальної методики при виконанні бігової циклічної роботи субмаксимально-великої потужності відповідності

з тривалістю та інтенсивністю бігу), навіть у системі двох уроків фізичної культури на тиждень протягом навчального року, може призвести до необхідного позитивного результату у підвищенні функціональної підготовленості учнів початкових класів. Для цього необхідно розробити комплекс фізичних вправ та методів підготовки, які забезпечуватимуть підвищення продуктивності гліколітичних механізмів енергопродукції паралельно з аеробними можливостями у змішаному аеробно-анаеробному режимі виробництва енергії при обов’язковому розвитку рухового компоненту бігової підготовленості.


    1. Результати дослідження



Молодший шкільний вік – найбільш активний період у формуванні рухових здібностей дитини (В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов, Е.С. Вільчковський, О.С. Куц, В.А. Леонова, М.А. Галайдюк та ін.). В цей період закладаються основи культури рухів, успішно засвоюються раніше невідомі вправи, діти набувають нових фізкультурних знань і вмінь [13, 45].

В період 7-9 років майже всі показники фізичних якостей дитини демонструють високий приріст [68].

Вік дитини від 7 до 9-ти років є найбільш сприятливим для закладання практично всього спектру фізичних якостей, що реалізує людина в руховій активності. Якщо у цей період процес розвитку фізичних якостей не відбувається, то час для формування фізичної і фізіологічної основи майбутнього фізичного потенціалу можна вважати безповоротно втраченим. Адже, якщо не використати цей благодатний період для розвитку фізичних силових якостей і витривалості у дітей 7-9 років, то усі подальші наші кроки в цьому відношенні виявляються алогічними, які протирічать основним законам розвитку моторики людини. Тому організація ефективного тренувального режиму під час навчального процесу з фізичного виховання є найбільш

адекватною віковим особливостям розвитку фізичного потенціалу дитини в 7- 9-річний період життя.

В ході проведення досліджень виявлено залежність кореляційних зв’язків розвитку фізичних якостей учнів початкових класів від методики проведення уроків фізичної культури.

Так у хлопчиків контрольних класів виявлені негативні кореляційні зв’язки > 0,5) між показниками швидкості, сили і витривалості, а у дівчаток

  • між показниками сили і витривалості.

В експериментальних класах, навпаки, виявлена висока статистична вірогідність кореляційних зв’язків (Р < 0,001) у розвитку фізичних якостей сили і витривалості.

За даними розвитку сили у підтягуванні на перекладині спостерігалось неоднозначне покращення цього результату в обох досліджуваних групах хлопчиків. Різниця між результатами в експериментальних класах по відношенню до контрольних становила:

  • у перших класах 1,6 раз (Т – 4,48; Р<0,001);

  • у других класах 1,8 раз (Т – 5,02; Р<0,001);

  • у третіх класах 2,2 раз (Т – 4,52; Р<0,001).

За показниками розвитку швидкісно-силових якостей у підніманні тулуба в сід за 30 с і стрибках у довжину з місця покращення результатів на кінець навчального року, як у хлопчиків, так і у дівчаток експериментальних і контрольних класів, характеризувалось значним покращенням. Разом з тим аналіз отриманих результатів у підніманні тулуба в сід за 30 с виявив деякі відмінності у динаміці. Так приріст результатів хлопчиків і дівчаток експериментальних класів кращий, ніж у їхніх однолітків з контрольних класів. Хлопчики першого експериментального класу по відношенню до хлопчиків контрольного на кінець навчального року покращили свої середньорічні показники на 0,61 раз (Т-0,92; Р> 0,5), а дівчатка на 2 раз (Т- 3,92; Р<0,001).

У других класах, відповідно, хлопчики на 2,4 раз (Т-4,38, Р<0,001), дівчатка на 2,2 раз (Т-4,82; Р<0,001). У третіх класах: хлопчики на 2,7 раз (Т- 5,00; Р<0,001), дівчатка на 3,5 раз (Т-8,56; Р<0,001).

Аналогічна тенденція спостерігається і при аналізі результатів у стрибках у довжину з місця, коли показники учнів експериментальних класів значно перевищують результати однолітків з контрольних класів. Так у перших класах хлопчики експериментального класу перевищили досягнення контрольного на 6,8 см (Т-1,97; Р<0,05), відповідно дівчатка на 4 см (Т-1,97; Р<0,05). У другому класі хлопчики на 13,3 см (Т-2,37; Р<0,02), дівчатка на 4 см (Т-2,37; Р<0,02). У третьому класі хлопчики на 10,5 см (Т- 4,13; Р<0,001), дівчатка на 13,8 см (Т-4,13; Р< 0,001).

При виконанні тестових вправ, які характеризують розвиток силової витривалості, було виявлено:

  1. У згинанні і розгинанні рук в упорі лежали від підлоги, як хлопчики, так і дівчатка експериментальних класів показали значно кращі результати на кінець навчального року, ніж їхні однолітки з контрольних класів. Так у першокласників хлопчики експериментального класу показали результат на 2,2 рази кращій, по відношенню до своїх однолітків з контрольного (Т-1,97; Р<0,05) і дівчатка на 5,6 разів (Т-5,40; Р< 0,001). У другому класі відповідно хлопчики на 4,5 разів (Т-3,50; Р<0,001), дівчатка на 10,9 разів (Т-10,3; Р<0,001). У третьому класі хлопчики на 11,5 разів (Т-5,89; Р<0,001) дівчатка на 16 разів (Т-10,3; Т< 0,001).

  2. У підніманні тулуба в сід за одну хвилину спостерігається тенденція попередньої тестової вправи, за виключенням показників хлопчиків першого експериментального класу. Впродовж всього навчального року у порівнянні до хлопчиків контрольних класів в експериментальних спостерігалась висока вірогідність приросту показників (Р<0,001) і тільки наприкінці різниця приросту знизилась до 2,3 раз (Т-1,83; Р> 0,1). У дівчаток експериментальних класів по відношенню до своїх однолітків контрольних класів протягом всього року утримується високий приріст показників 4,8 раз (Т-4,28; Р<0,001). У

другому класі протягом всього навчального року спостерігається високий рівень статистичної вірогідності показників експериментального класу по відношенню до контрольного. Так показники хлопчиків експериментального класу збільшились по відношенню до контрольних на 6 разів (Т-4,37; Р<0,001), дівчаток відповідно на 7,6 разів (Т-8,48; Р< 0,001). У третьому класі відповідно у хлопчиків на 12 разів (Т-9,78; Р<0,001) і дівчаток на 6,9 разів (Т-6,98; Р<0,001).

За даними розвитку статичної витривалості у висі на зігнутих руках спостерігалось статистично вірогідне покращення середньорічних результатів учнів експериментальних класів по відношенню до учнів контрольних класів. Різниця між першим експериментальним і контрольним класами хлопчиків складала 3 с (Т-2,43; Р<0,02) і відповідно дівчаток 4 с (Т-5,41; Р<0,001). У другу експериментальному класі у хлопчиків покращились результати на 11 с (Т-5,41; Р<0,001) і дівчаток – 7,6 с (Т-6,30; Р<0,001). У третьому експериментальному класі у хлопчиків 14 с (Т-6,81; Р<0,001) і дівчаток – 12 с (Т-8,26; Р<0,001).

Таким чином, аналізуючи динаміку зростання рівня фізичної підготовленості учнів 7-9 років необхідно підкреслити, що високий рівень статистичної вірогідності розвитку якостей сили і витривалості свідчить про перевагу експериментальної методики у проведенні уроків фізичної культури у порівнянні із загальноприйнятою методикою.

Дослідженнями багатьох авторів доведено, що для досягнення успіхів у розвитку тих чи інших фізичних якостей необхідно збільшити кількість уроків фізичної культури на тиждень до трьох, чотирьох, п’яти. Нашими дослідженнями доведено, що успіхів у розвитку сили і витривалості учнів початкових класів можна досягти і при двох уроках фізичної культури на тиждень, використовуючи для цього експериментальну методику навчання, а також ефективного проведення позаурочної фізкультурно-спортивної роботи. Аналізуючи вікову динаміку показників фізичного розвитку виявлено,

що практично з усіх основних ознак приріст показників фізичної

підготовленості за період навчання в початковій школі досягав статистичних величин.

Отже, отримані нами дані досліджень свідчать про високу ефективність експериментальної методики у порівнянні із загальноприйнятою.

ВИСНОВКИ


  1. Аналіз наукової та методичної літератури і власних експериментальних даних показав, що існують суперечливі підходи відносно до побудови навчального процесу з фізичного виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи та розвитку сили і витривалості у дітей цього віку.

  2. Темпи та величини приростів у розвитку показників сили і витривалості у хлопчиків кращі, ніж у дівчаток.

  3. Розроблена експериментальна методика для розвитку основних фізичних якостей дає можливість отримати суттєві зрушення показників рівня розвитку сили, швидкості, швидкісно-силових, силової та загальної витривалості уже за 5-6 уроків.

  4. Результати дослідження свідчать про те, що вирішення проблеми розвитку сили і витривалості учнів 1-3 класів забезпечує комплексний підхід до вибору методик удосконалення фізичної підготовленості дітей 7-9 років. Запропонована методика може бути повсюдно використана для удосконалення ефективності навчального процесу фізичного виховання по розвитку сили і витривалості учнів початкових класів загальноосвітньої школи.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Алексеев В.М. Изменения в частоте сердечных сокращений (пульсовой «дрейф») на протяжении работы постоянной аэробной мощности у спортсменов и не спортсменов / В.М. Алексеев, Я.М. Коц //Физиология человека. – 1983. т.9. №2. – С. 316-321.

  2. Алферова Т.В. Толерантность к локальным нагрузкам и возраст / Т.В. Алферова // Тезисы докладов Всесоюзной конференции «Спорт-науке, наука-спорту», Новосибирск, 1984, ч. 3. – С. 108-110.

  3. Амосов Н.М. Здоровье и счастье ребенка / Н.М. Амосов М. : 3нание, 1979. – 96 с.

  4. Амосов Н.М. Сердце и физические упражнения / Н.М. Амосов, И.В. Муравов – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Здоров’я, 1985. – 80 с.

  5. Антропова М.В. Организация режима для школьников / М.В. Антропова // Изд. 3-е, испр. – М. : Учпедгиз, 1957. – 77 с.

  6. Антропова М.В. Возрастная физиология и школьная гигиена / М.В. Антропова, А.Г. Хрипкова – М. : 1990. – 320 с.

  7. Апанасенко Г.Л. Экспрес – оценка функциональной и двигательной готовности учащихся 1-3 класса к сдаче нормативов начальной ступени в комплексе ГТО / Г.Л. Апанасенко, А.Д. Дубограй, В.Г. Мигулева // Теория и практика физической культуры. – М. : 1981. № 1. – С. 29-30.

  8. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков / Г.Л. Апанасенко – К. : Здоров’я, 1985. – 80 с.

  9. Арефьев В.Г. Вопросы дифференцированного физического воспитания детей и подростков / В.Г. Арефьев, В.В. Петровский, Т.Ю. Круцевич //Сборник научных трудов. – К. : КГИФК, 1981. – 68 с.

  10. Ареф’єв В.Г. Фізичне виховання в школі: Навч. посібник / В.Г. Ареф’єв, В.В. Столітенко – К. : ІЗМН, 1997. – 152 с.

  11. Аросьев Д.А. Методика физического воспитания школьников / Д.А. Аросьев, Л.В. Бавина, Г.А. Баранчукова // Под редак. Г.Б. Мейксона, О.Е. Любомирского. – М. : Просвещение, 1989, – 143 с.

  12. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания. Учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. институтов / Б.А. Ашмарин – М. : Просвещение, 1980, – 287 с.

  13. Бальсевич В.К. Физическая активность человека / В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов– К. : Здоров’я, 1987. – 224 с.

  14. Бакланов Л.Н. К вопросу определении эффективных периодов развития выносливости у школьниц / Л.Н. Бакланов // Развитие двигательных способностей у детей. Тезисы симпозиума. – М. : 1976. – С. 9-10.

  15. Белякова Р.Н. Воспитание общей выносливости у детей 6-7 лет на уроках физической культуры в школе: Автореферат дисс. ... канд. пед. наук :

13.00.04 / Раиса Николаевна Белякова –Минск, 1989. – 23 с.

  1. Бокк E. Упражнения на выносливость программа здоровья /

E. Бокк, Х. Келер, Х. Рейннагель; Пер. с нем. – М. : ФиС, 1984. – 48 с.

  1. Богданов Т.П. Физические нагрузки для развития выносливости и быстроты в беге / Т.П. Богданов // Физическая культура в школе. 1997. 8.

– С. 15-20.

  1. Бондаревский Е.Я. К вопросу об отборе тестов оценки физической подготовленности школьников / Е.Я. Бондаревский // Материалы научно- методической конференции по вопросам физического воспитания в школе и развития юношеского спорта. – Ереван, 1969. Вып. 1. – С. 88-90.

  2. Борисова Л.М. Организационно-педагогические меры как фактор совершенствования физической и функциональной подготовленности учащихся младших классов: Автореферат дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Любовь Михайловна Борисова – М., – 1989. – 22 с.

  3. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури: Навч. посібник / Б.Ф. Ведмеденко – K. : ІЗМН, 1993. – 152 с.

  4. Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции у детей / Э.С. Вильчковский – К. : Здоров’я, 1983. – 208 с.

  5. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся. – К.: Радянська школа, 1988. – 184 с.

  6. Гандельсман A.B. Физическое воспитание детей школьного возраста.: Методико-биологические основы / A.B. Гандельсман,

K.M. Смирнов – М. : ФиС, 1977. – 26 с.

  1. Геллер Е.М. Игры на переменах для школьников 1-3 класса / Е.М. Геллер – М. : ФиС, 1985. – 48 с.

  2. Глазырина Л.Д. Задачи реформирования системы физического воспитания детей дошкольного и младшего школьного возраста на современном этапе / Л.Д. Глазырина //Материалы Международного научного конгресса: Физическая культура, спорт, туризм в новых условиях развития стран СНГ. – М. : 1999. – С. 105-109.

  3. Глухов В.И. Физическая культура в формировании здорового образа жизни / В.И. Глухов – К. : Здоров’я, 1989. – 72 с.

  4. Готовцев П.И. Самоконтроль при занятиях физической культурой и спортом / П.И. Готовцев, В.И. Дубровский – М. : ФиС, 1984. – 32 с.

  5. Григорян A.A. Рациональные формы динамики, темпы и периодичность прироста нагрузок, направленных на развитие физических качеств младших школьников на уроках физической культуры: Автореферат дисс. канд. пед. наук. – Тбилиси, 1991. – 26 с.

  6. Гужаловский А.А. Физическое воспитание в школе. Методическое пособие / А.А. Гужаловский, Е.Н. Ворсин – Минск : Полымя. – 1988. – 92 с.

  7. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – K. : 1997. – 36 с.

  8. Державний стандарт початкової загальної освіти. Освітня галузь здоров’я і фізична культура / М. Зубалій, А. Борисенко, О. Остапенко, Є. Столітенко, О. Леонов, Л. Іванова //Початкова школа. – 2001. – №1. – С. 44-47.

  9. Завацький В.І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів / В.І. Завацький – Луцьк : Надстир’я, 1994. – 150 с.

  10. Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика силы, быстроты, выносливости / Н.В. Зимкин – М. : ФиС, 1969. – С. 79-87.

  11. Ишмухаметов М.Г. Дифференцированное обучение как условие развития двигательных способностей школьников / М.Г. Ишмухаметов // Развитие двигательных способностей детей. – М. : 1976. – С. 56-66.

  12. Каганов Л.С. Развиваем выносливость / Л.С. Каганов – М. : Знание, 1990. – 98 с.

  13. Колос В.М. Методика оценки физического состояния учащихся и студентов / В.М. Колос, Н.Я. Петров, В.А. Дубин // Материалы Международного научного конгресса: Физическая культура, спорт, туризм в новых условиях развития стран СНГ. – М. : 1999. – С. 124-128.

  14. Киколов А.И. Обоснование дифференцированного подхода к подбору форм двигательной активности в зависимости от состояния организма / А.И. Киколов, Н.И. Косилина // Материалы Международного совещания конференции. – К. : 1971. – С. 16-18.

  15. Козленко Н.А. Индивидуальные особенности развития движения учащихся младших классов / Н.А. Козленко // Тезисы V научной конференции по физическому воспитанию детей и подростков. – М. : 1972. – С. 129-130.

  16. Колесов Д.В. Физическое воспитание и здоровье школьников / Д.В. Колесов – М. : Просвещение, 1983. – 64 с.

  17. Комков А.Г. Социально-педагогический мониторинг показателей физической активности, состояние здоровья и культурного развития школьников / А.Г. Комков // Теория и практика физической культуры. 1998.

№ 6. – С. 2-7.

  1. Коц Я.М. Физиологические основы физических двигательных качеств / Я.М. Коц // Спортивная физиология. – М. : ФиС, 1986. – С. 53-103.

  2. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания / Т.Ю. Круцевич – К.

: Олимпийская литература, 1999. – 232 с.

  1. Кряж В.Н. Физическая подготовленность учащихся и студентов / В.Н. Кряж // Тезисы Междунородного научно-практического симпозиума

«Физическая подготовленность и здоровье населения». Одесса, 1998. С. 67- 68.

  1. Кузнецова З.И. Когда и почему? Критические перепады развития двигательных качеств у школьников / З.И. Кузнецова // Физическая культура в школе, 1975, № 1. – С. 7-11.

  2. Куц О.С. Концепція безперервної фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх шкіл / О.С. Куц – K. : 1997. – 18 с.

  3. Лепешкин В.А. Развитие выносливости / В.А. Лепешкин // Физическая культура в школе, 1998, № 3. – С. 9-13.

  4. Леонова В.А. Дифференцированный подход к выбору методов совершенствования двигательных качеств школьников: Автореф. дисс. ...

канд. пед. наук: (13.00.04) (Всесоюзный научно-исследовательский институт физической культуры) / Леонова Валентина Авксентьевна – М., 1990. – 20 с.

  1. Лях В.И. Выносливость: основы измерения и методика развития / В.И. Лях // Физическая культура в школе, 1998. – № 1. – С. 7-14.

  2. Лях В.И. Силовые способности школьников. Основы тестирования и методика развития / В.И. Лях // Физическая культура в школе, 1997. – № 1. – С. 6-13.

  3. Лях В.И. Скоростные способности: основы тестирования и методика развити / В.И. Лях // Физическая культура в школе, 1997. – № 3. – С. 2-8.

  4. Матвеев Л.П. Физическая культура и современные проблемы физического совершенствования человека / Л.П. Матвеев, С.А. Ганиянц, В.А. Пономарчук // Теория и практика физической культуры, – 1984. – № 10.

– С. 62.

  1. Матвеев Л.П. Методика физического воспитания с основами теории

/ Л.П. Матвеев, С.Б. Мельников // Учебное пособие для студ. пед. ин-тов и учащихся пед. училищ. – М. : Просвещение, 1991. – 191 с.

  1. Мерлян A.B. Совместная деятельность школы и семьи по совершенствованию физического воспитания учащихся 1-4 классов: Автореферат дисс. канд. пед. наук. / A.B. Мерлян – Одесса, 1994. – 22 с.

  2. Минаев Б.Н. Основы методики физического воспитания школьников

/ Б.Н. Минаев, Б.H. Шиян // учебное пособие для студентов пед. спец. высш. учеб. заведений. – М. : Просвещение, 1989. – 222 с.

  1. Мірошниченко В.І. Методика формування рухових навичок у дітей молодшого шкільного віку / В.І. Мірошниченко // Фізичне виховання дітей і молоді. Респуб. міжвідомчий збірник. – K. : Здоров’я, 1990. – С. 26-30.

  2. Мірошник Л.М. Педагогічне стимулювання вольових проявів в учнів початкової школи у вихованні інтересу до уроків фізичної культури / Л.М. Мірошник, Г.П. Грибан // Фізичне виховання дітей і молоді. Респуб. міжвідомчий збірник. – К. : Здоров’я, 1990. – С. 6-9.

  3. Митин В.В. Изменение основных показателей скоростно-силовой подготовки учащихся 1-4 классов и роль двигательной активности в совершенствовании скоростно-силовых качеств: Автореферат дисс. канд.

пед. наук. / В.В. Митин – Минск, 1975. – 29 с.

  1. Минюшев Ф.И. Потребность в занятиях физической культурой и спортом как социальная проблема / Ф.И. Минюшев, А.В. Педаш // Теория и практика физической культуры. – 1981. – № 8, – С. 35-36.

  2. Москаленко Н.В. Дифференцированное развитие двигательных качеств девочек младшего школьного возраста в урочных формах занятий: Дисс. ... канд. пед. наук. 13.00.04. / Наталя Василівна Москаленко K., 1992. – 196 с.

  3. Муравов И.В. Здоровье, трудоспособность и физическая культура / И.В. Муравов – К. : Знание УССР, 1985. – 48 с.

  4. Новосельский В.Ф. Фізична культура і здоров’я школярів / В.Ф. Новосельский – К. : Знание, 1984. – 48 с.

  5. Новик Г.В. Коррекция физического развития учащихся младших классов средствами физической культуры / Г.В. Новик, Н.В. Карташева, С.Д. Новик // Материалы Международного научного конгресса: Физическая культура, спорт, туризм – в новых условиях развития стран СНГ. – Минск, 1999. – С. 81-83.

  6. Носков В.И. О реформировании физического воспитания в системе образования Украины / В.И. Носков // Тезисы Международного научно- практического симпозиума «Физическая подготовленность и здоровье населения». – Одесса, 1998. – С. 33-34.

  7. Овсянкин В.А. Характеристика скоростно-силовых способностей младших школьников и их развитие на уроках физической культуры: Автореферат дисс. ... канд. пед. наук. / Валерий Александрович Овсянкин – М. : 1985. – 18 с.

  8. Определение физической подготовленности школьников. / Под ред. Серемеева Б.В. – М. : 1973, – 104 с.

  9. Патрусов A.B. Сила как один из компонентов физической подготовленности / A.B. Патрусов // Материалы Международного научного конгресса: Физическая культура, спорт, туризм – в новых условиях развития стран СНГ. – Минск, 1999. – С.83-85.

  10. Петровская Т.В. Дифференцированная методика подготовки учащихся младших классов в системе занятий по физической культуре в школе: Автореферат дисс. канд. пед. наук. / Татьяна Валерьевна Петровская

– К., 1983. – 23 с.

  1. Платонов В.Н. Современное состояние массовой физической культуры и спорта высших достижений и направлений перестройки высшего и среднего специального образования / В.Н. Платонов – К. : 1990. – С. 4-46.

  2. Присяжнюк С.І. Розвиток силових якостей у школярів 7-9 років / С.І. Присяжнюк // Молода спортивна наука України: Збірник наукових статей в галузі фізичної культури та спорту. – Львів : 2000. – С. 130-133.

  3. Рекутина Н.В. Игровой и соревновательный методы в системе физического воспитания младших школьников (6-10 лет): Автореферат дисс.

... канд. пед. наук. / Наталья Викторовна Рекутина – М., 1998. – 21 с.

  1. Романенко В.А. Двигательные способности человека / В.А. Романенко – Донецк : Новый мир, УКЦентр, 1999. – 336 с.

  2. Романов К.Ю. Повышение уровня физического здоровья младших школьников средствами физической культуры / К.Ю. Романов, В.А. Медведев

// Материалы Международного научного конгресса: Физическая культура, спорт, туризм – в новых условиях развития стран СНГ. – Минск, 1999. – С. 78-81.

  1. Рубан В.П. Влияние физических упражнений на динамику умственной роботоспособности младших школьников / В.П. Рубан // Теория и практика физической культуры. 1973. – № 7. – С. 40-42.

  2. Сальникова Г.Н. Физическое развитие современных школьников / Г.Н. Сальникова – М. : Педагогика, 1977. – 52 с.

  3. Сахаров А.Г. Гигиенические принципы нормирования двигательной активности школьников: Автореферат дисс. ... канд. пед. наук. / А.Г. Сахаров

– М., 1972. – 39 с.

  1. Сергиенко Л.П. Тестирование двигательных способностей школьникоа европейских стран / Л.П. Сергиенко // Тезисы Международного научно-практического симпозиума «Физическая подготовленность и здоровье населения». – Одесса, 1998. – С. 52-58.

  2. Соломонко A.B. Эффективность средств и методов развития силовых и скоростно-силовых качеств мальчиков младшего школьного возраста: Автореферат дисс. ... канд. пед. наук. / A.B. Соломонко – К., 1989. – 24 с.

  3. Сонькин В.Д. Растем сильными и выносливыми / В.Д. Сонькин М. : Знание, 1987. – 96 с.

  4. Смирнова Л.А. Отдельные особенности программы «Культура здоровья» для младших шеольников / Л.А. Смирнова // Материалы Международного научного конгресса: Физическая культура, спорт, туризм в новых условиях развития стран СНГ. – Минск, 1999. – С.99-102.

  5. Станкявичюс Л.А. эффективность подвижных игр в воспитании двигательных качеств у младших школьников на уроках физической культуры: автореферат дисс. ...канд. пед. наук. / Л.А. Станкявичюс – Каунас, 1983. – 25 с.

  6. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков

/ А.Г. Сухарев – М. : Медицина, 1991. – 270 с.

  1. Тер-Ованесян A.A. Педагогические основы физического воспитания

/ A.A. Тер-Ованесян – М. : ФиС, 1978. – 206 с.

  1. Усов A.B. Типологическая характеристика физической подготовленности и методика совершенствования двигательных качеств у учащихся младшего школьного возраста: Автореферат дисс. канд. пед наук.

/ A.B. Усов – М. : 1989. – 16 с.

  1. Фарфель B.C. Развитие двигательных качеств у детей / B.C. Фарфель

– Л : Наука, 1976. – 163 с.

  1. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов / В.П. Филин – М. : ФиС, 1974. – 321 с.

  2. Фомин H.A. Физиологические основы двигательной активности /

H.A. Фомин, Ю.Н. Вавилов – М. : ФиС, 1991. – 159 с.

  1. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология и школьная гигиена / А.Г. Хрипкова // Пособие для студентов пед. ин-тов. М. : Просвещение, 1990.

– 319 с.

  1. Цвек С.Ф. Фізичне виховання школярів / С.Ф. Цвек – K. : Радянська школа, 1986. – 125 с.

  2. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації».

– K. : 1998. – 48 с.

  1. Чередов М.В. Начальная школа – основа основ / М.В. Чередов // Физичевкая культура в школе. 1997. – № 7. – с. 35-37.

  2. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів / Б.М. Шиян – Львів: Світ, 1993. – 184 с.

  3. Шиян Б.М.. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1 / Б.М. Шиян – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.

  4. Шульга М.П. Методика застосування бігу на витривалість на уроках фізичної культури в школі / М.П. Шульга // Фізичне виховання в школі. 1999.

– №1. – С.30-40.

  1. Шутов В.В. Повышение социальной активности младших школьников в процессе физического воспитания: Автореферат дисс. канд.

пед. наук. / Владимир Владимирович Шутов – Минск, 1992. – 23 с.

1   2   3   4   5   6   7   8

скачати

© Усі права захищені
написати до нас