Терор (перекладається з латинської як страх або жах) – це діяльність направлена на залякування людей. Ця особливість виділяє терор як окремий вид соціально-політичного насильства, що характеризується надзвичайною жорстокістю та цинізмом у методах досягнення мети, направленістю на максимальний ефект від злочинних дій по залякуванню людей.
На сьогоднішній день дедалі зростає напруга в світі та спостерігається ескалація терору серед екстремістських угруповань по всьому світу, стає складнішим характер тероризму, зростає ступінь ризику настання терористичних актів, всупереч міжнародній системі безпеки в боротьбі з тероризмом.
Причиною таких негативних явищ визначають:
- кризові явища;
- нездатність суспільства врегулювати соціально-політичні процеси;
- швидка зміна людських і політичних ідеалів, цінностей;
- підключення через соціальні мережі до активного політичного життя людей з низькою духовністю, культурою та освітою.
В Україні тероризм є кримінально-караним діянням. Так, кримінальним законодавством надано визначення поняттю «терористичний акт» (ст. 258 КК України), відповідно до якого терористичний акт полягає в застосуванні зброї, вчиненні вибуху, підпалу, створенні небезпеки для життєдіяльності людей або заподіянні значної майнової шкоди, порушенні системи суспільної безпеки, залякуванні народонаселення, провокації збройного конфлікту, міжнародного скандалу, певних політичних, релігійних чи інших провокаціях, а також погроза вчинення зазначених дій.
Тероризм, який нажаль, стає невід’ємною частиною політичних і економічних процесів в світі та представляє собою все більшу загрозу громадській і національній безпеці, із поодиноких проявів перетворюється в масове явище. В сучасних умовах спостерігається ескалація терористичної діяльності не тільки екстремістських організацій, окремих осіб, а і цілих держав. При цьому ускладнюється характер їхніх дій, зростає нестандартність і жорстокість терористичних актів.
Правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закон України «Про боротьбу з тероризмом», інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977р., Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом 1997р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму1999р., інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.
Сучасний тероризм розрізняють за такими різновидами:
-державний (організовується чи підтримується однією державою проти іншої);
-міжнародний (здійснюється міжнародними терористичними організаціями);
-внутрішньодержавний (здійснюється замах на основи державності), релігійний (насаджується своє віросповідання);
-точковий (терористичний акт на окремо взятому об’єкті). Беручи до уваги об’єкти замаху, тероризм можна умовно поділити на:
-елітарний ( при спробі замаху на посадових осіб органів державної влади, політиків, власників та керівників банків, компаній);
-функціональний (при спробі замаху на працівників правоохоронних органів, податкової служби, засобів масової інформації та ін.);
-промисловий (при нападі на великі підприємства, оборонні об’єкти, що виробляють зброю, отруйні чи інші хімічні речовини);
-транспортний (при використання вибухових пристроїв в літаках, поїздах, автобусах, автомобілях, диверсії на нафтота газопроводах).
Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції є:
1) Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю;
2) Міністерство внутрішніх справ України;
3) Міністерство оборони України;
4) Центральні органи виконавчої влади (міністерства та відомства), що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері життєзабезпечення, транспорту та зв’язку;
5) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону;
6) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;
7) Управління державної охорони України.