Ім'я файлу: РЕФЕРАТ №1.odt
Розширення: odt
Розмір: 33кб.
Дата: 25.06.2020

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Кафедра землеробства і агрохімії ім. В.І.Сазанова

РЕФЕРАТ

На тему : “Теоретичні основи мінімалізації обробітку ґрунту та поняття про міні-тілл,

ноу-тілл, стріп-тілл технології”

Виконала:

Студентка 3 курсу 1групи

ОКР ”Бакалавр”

Спеціальність “Агрономія”

Денної форми навчання

Шаповал Юлія

Полтава 2019

    ЗМІСТ

  1. Мінімалізація обробітку ґрунту

  2. MINI-TILL ЯК СПОСІБ ПІДВИЩИТИ ВРОЖАЙНІСТЬ І ЗНИЗИТИ ВИТРАТИ.

  3. Система нульової обробки ґрунту або «No-Till» технологія.

  4. Особливості застосування та переваги технології Strip-Till



рМінімалізація обробітку ґрунту

Обробіток ґрунту є одним з найбільш сильнодіючих факторів на його фізико-хімічні властивості. Надмірна інтенсифікація обробітку ґрунту, особливо повсюдне застосування глибокої оранки, призвело до погіршення його фізико-хімічних властивостей, руйнування структури, посилення ерозійних процесів. Ці та інші обставини спричинили необхідність пошуку шляхів зменшення механічної дії на ґрунт - міні-малізації його обробітку.

Теоретичною основою мінімалізації обробітку ґрунту є положення сільськогосподарської науки про вплив людини і природних факторів на ґрунтові процеси, родючість ґрунту і вимоги культурних рослин до ґрунтового середовища. Наукою встановлено, що надмірна інтенсивність обробітку прискорює розклад гумусу в ґрунті, призводить до збільшення втрат поживних речовин, розпилювання ґрунту, зростання загрози ерозії. Неоднаково реагують на щільність ґрунту окремі культури. Краще переносять підвищену щільність зернові й гірше - просапні культури, особливо корене- та бульбоплоди.

В умовах різного зволоження на ґрунтах однієї й тієї самої відміни параметри оптимальної щільності будови для окремих сільськогосподарських культур змінюються. Так, за даними Інституту землеробства УААН, у роки з нормальним і недостатнім зволоженням на дерново-підзолистому середньосуглинковому ґрунті оптимальна об'ємна маса орного шару для ячменю становить 1,2-1,25 г/см3, а в роки з підвищеним зволоженням - 1,1-1,2 г/см3. Це пояснюється зміною водно-повітряного режиму ґрунту при різних метеорологічних умовах. При високій забезпеченості рослин елементами живлення зменшується негативний вплив щільності будови ґрунту на врожай сільськогосподарських культур.

Під дією зовнішніх умов розпушений ґрунт через певний час ущільнюється, а надмірно ущільнений саморозпушується, тобто набуває такого стану, коли його об'ємна маса стає сталою, властивою лише певному ґрунту (рівноважною). Величина її залежить від гранулометричного складу ґрунту, вмісту в ньому гумусу тощо. Для чорноземів рівноважна об'ємна маса в середньому становить 1,1-1,25 г/см3, суглинкових дерново-підзолистих ґрунтів - 1,35-1,4, супіщаних і піщаних - 1,5-1,6 г/см3. Чим менша різниця між оптимальною і рівноважною об'ємною масою ґрунту, тим менш інтенсивний обробіток треба застосовувати. До таких ґрунтів належать чорноземи з добрими фізико-хімічними показниками, окультурені суглинкові ґрунти з вмістом гумусу понад 3,5% і ґрунти легкого гранулометричного складу. Важкі за гранулометричним складом безструктурні ґрунти, рівноважна об'ємна маса яких перевищує оптимальну, слід обробляти частіше. Велике значення в теорії механічного обробітку має і швидкість переходу ґрунту з наданого йому стану до рівноважного. Важливим показником є й критична щільність ґрунту, при якій починають складатися несприятливі умови для рослин. Саме вона, очевидно, буде найбільш об'єктивним показником необхідності обробітку ґрунту, якщо він не буде спричинюватися іншими факторами (поширенням бур'янів тощо).

В. П. Гордієнко (1991) запропонував формулу для визначення критичної щільності будови ґрунту:


де Рк- критична щільність будови ґрунту, г/см3;

d - питома маса ґрунту, г/см3;

w- вологість, % від маси ґрунту.
Цією формулою можна користуватися для розрахунків критичної щільності будови при будь-якій вологості та для будь-яких ґрунтів.

Враховуючи різноманітність ґрунтово-кліматичних умов, у нашій країні виділяють три великі зони, в яких можна ефективно застосовувати мінімальний обробіток ґрунту: перша включає чорноземи з високою водотривкістю ґрунтової структури, близькою до оптимальної щільністю будови ґрунту, з оптимальною пористістю і водопроникністю та іншими фізичними властивостями; друга - сірі лісові, темно-каштанові ґрунти із середньою водотривкістю структури; третя - дерново-підзолисті, світло-каштанові та інші ґрунти легкого гранулометричного складу.

Мінімальний обробіток необхідно застосовувати насамперед на чорноземних, каштанових і добре окультурених ґрунтах із сприятливими для рослин агрофізичними властивостями, а також на чистих від бур'янів полях або при систематичному застосуванні гербіцидів, що дасть можливість зменшити обробіток ґрунту і цим зберегти ґрунт від ерозії, забезпечити нагромадження вологи і збільшити родючість.

Мінімалізація обробітку ґрунту має важливе економічне й організаційно-господарське значення. Вона дає можливість зменшити кількість енергетичних засобів і трудових ресурсів, рівномірніше використовувати тракторний парк протягом року при скороченні загальної потреби в тракторах та збільшенні їх навантаження, що сприяє здешевленню рослинницької продукції.

Останніми роками у зв'язку з насиченням сільського господарства важкою технікою, багаторазовий прохід якої по полю призводить до сильного ущільнення ґрунту і різкого зниження родючості, велика робота ведеться по використанню всіх можливостей для мінімалізації його обробітку. Наприкінці восьмидесятих років минулого століття за інтенсивними технологіями кількість механічних обробітків ґрунту під кукурудзу і соняшник досягала 13-15, а під цукрові буряки - 20-22.

Застосування важких ґрунтообробних машин, знарядь і транспортних засобів за існуючої багатоопераційної технології вирощування культур призводило до надмірного ущільнення ґрунту під дією ходових систем і погіршення його агрофізичних властивостей, а отже, і до зниження врожаю.

Ступінь ущільненості ґрунту ходовими системами тракторів та іншої сільськогосподарської техніки залежить від типу машин, їхньої маси, кількості проходів по полю та властивостей ґрунту. За рівнем ущільнювальної дії на ґрунт трактори розміщують у такому порядку: ДТ-75<МТЗ-52<ЮМЗ-80<МТЗ-82<ХТЗ-121<ХТЗ-161< <ХТЗ-172<ХТЗ-150К<К-700. Внаслідок ущільнення вологого ґрунту зменшується його водопроникність, перезволожуються верхні шари і посилюється водна ерозія; при висушуванні ущільненого ґрунту на його поверхні утворюється ґрунтова кірка, яка утруднює газообмін.

Особливо сильно переущільнюється ґрунт за підвищеної вологості. Щоб запобігати цьому явищу, слід обробляти ґрунт при фізичній стиглості, яка перебуває в інтервалі вологості чорноземних ґрунтів 15-24%, дерново-підзолистих - 12-21, сірих лісових - 15-23%. На всіх типах ґрунтів обробіток проводять при вологості не вище ніж 65-70% НВ. За рекомендаціями вчених, допустимі межі навантаження на вологий ґрунт (60% НВ) при ранньовесняному боронуванні повинні становити 0,3-0,4 кг/см2, у період передпосівного обробітку - 0,5-0,6, а при зяблевому обробітку - не вище ніж 1,0-1,5 кг/см2.

Особливо сильно ущільнюються дерново-підзолисті та сірі лісові ґрунти глинистого і суглинкового типу. Стійкіші проти ущільнення чорноземи. Проте під впливом важкої техніки вони також переущільнюються, що утруднює розвиток кореневої системи рослин і збільшує опір ґрунту під час обробітку. По слідах гусениць трактора опір ґрунту під час оранки збільшується до 25%, а по слідах важких колісних тракторів і автомобілів - до 45-65%. У цих місцях збільшується брилистість ріллі, що призводить до нерівномірного загортання насіння і зиження його польової схожості.

Установлено, що для умов нашої країни при основному обробітку чорноземів типових важкосуглинкових тиск ходових систем тракторних агрегатів не повинен перевищувати 0,80-0,1 МПа, а під час сівби та в умовах зрошення - 0,04-0,06 МПа; дерново-підзолистих суглинкових ґрунтів при вологості 25-30% - 0,075 МПа, 1721 - 0,125; 8-12% - 0,15 МПа.

Щоб зменшити кількість проходів по полю важкої техніки при підготовці ґрунту, слід використовувати широкозахватні агрегати, поєднуючи декілька технологічних операцій в одному робочому процесі, не проводити обробіток при перезволоженому ґрунті.

Застосування високоефективних гербіцидів дає можливість скоротити кількість механічних обробітків як засобу боротьби з бур'янами при догляді за парами, просапними культурами.

В екологічному землеробстві мінімалізацію обробітку ґрунту слід розглядати як важливу умову збереження потенційної і підвищення ефективної його родючості, а також захисту ґрунту від ерозії, поліпшення гумусового балансу, зменшення непродуктивних втрат поживних речовин і вологи. Крім того, вона забезпечує скорочення строків виконання польових робіт та зменшення витрат енергоресурсів.

У нашій країні намітилися такі основні напрями мінімалізації обробітку ґрунту: заміна оранки безполицевим обробітком, скорочення кількості і глибини зяблевого, передпосівного й міжрядного обробітків ґрунту в сівозміні при використанні гербіцидів для боротьби з бур'янами; заміна глибоких обробітків поверхневими і мілкими, особливо при підготовці ґрунту під озимі культури, з використанням широкозахватних культиваторів, чизелів, плоскорізів, важких дискових борін, лущильників, фрез, які забезпечують високоякісний обробіток за один прохід агрегату; поєднання декількох технологічних операцій і заходів в одному робочому процесі шляхом застосування комбінованих ґрунтооброблювальних і посівних агрегатів; зменшення оброблюваної поверхні поля, впровадження смугового (колійного) передпосівного обробітку при вирощуванні просапних культур і використання гербіцидів; застосування прямої сівби.

Мінімальний обробіток ґрунту необхідно застосовувати насамперед на чорноземних, каштанових та інших типах добре окультурених ґрунтів із сприятливими для рослин агрофізичними властивостями, а також на чистих від бур'янів полях або при систематичному використанні гербіцидів.

Найважливіші й загальні для всіх зон умови ефективного застосування мінімального обробітку - високий рівень агротехніки, чітка технологічна дисципліна на полях, проведення всіх польових робіт в оптимальні строки і високоякісне, широке використання ефективних заходів захисту рослин, застосування добрив із врахуванням запланованого врожаю і висока технічна оснащеність господарства.

Для проведення якісного передпосівного обробітку ґрунту за один прохід агрегату використовують комбіновані машини типу АКП-2,5, АКП-5, "Агро-5" АРП-3, КР-4,5, РВК-3,6, РВК-5,4, АКР-3,6, КФГ-3,6, "Європак-6000" "Резидент" та ін. З метою кращого кришіння ґрунту і вирівнювання поверхні ріллі плуги обладнують пристосуваннями ПВР-2,3, ПВР-3,5 та ін. Для поєднання передпосівного обробітку ґрунту, внесення добрив, сівби зернових культур і коткування ґрунту використовують комбіновані ґрунтооброблювальні посівні агрегати типу КА-3,6, КФС-3,6, а також стерньові сівалки СЗС-2,І М, СТС-2,1, МЗС-2,1ЛА, СТС-6 та ін. При вирощуванні просапних культур (цукрових буряків, соняшнику, кукурудзи) особливого значення набуває суміщення декількох операцій для вирівнювання і розпушування ґрунту, внесення гербіцидів, сівби і прикочування в одному агрегаті на базі використання інтегрованих тракторів ХТЗ-120, ХТЗ-121.

У південних районах для обробітку ґрунту під озимі зернові застосовують комбіновану машину АКР-3,6, а також комбінований ґрунтообробний агрегат, що складається з одноопераційних знарядь: культиватора-плоскоріза КПП-2,2 у зчепці з секцією кільчасто-шпорового котка ЗККШ-6 і комбінованих агрегатів АКП-2,5, АКП-5,0. Комбінована машина АКР-3,6 призначена для передпосівного обробітку важких ґрунтів. За один прохід вона розпушує ґрунт лапами на глибину 12-14 см, фрезерує на глибину до 10 см і одночасно подрібнює грубостеблові рештки, мульчуючи ними поверхню поля і вирівнюючи її.

Комбінований агрегат КА-3,6, який складається із начіпного фрезерного культиватора і зернової сівалки СЗ-3,6, поєднує передпосівний обробіток (без попередньої оранки) на 8-10 см, внесення добрив, сівбу зернових, коткування ґрунту. Застосування на некам'янистих ґрунтах Полісся агрегатів типу КА-3,6 розширює можливості мінімалізації обробітку ґрунту за рахунок періодичної відмови від оранки в системі зяблевого обробітку. Комбіновані агрегати АК-4, АП-3,7 або АПК-6 дають змогу поліпшити якість обробітку, підвищити в 1,6-2,2 разу продуктивність праці і зменшити її затрати на 30-40%.

Комбіновані агрегати АКП-2,5 і АКП-5 призначені для пошарового (без перевертання скиби) обробітку ґрунту під озимі зернові й повторні посіви кукурудзи, гречки, трав та інших сільськогосподарських культур за умов недостатнього зволоження. Такий агрегат складається із плоскоріза з дисковими або голчастими секціями, волокуші-борони (вирівнювача) і котка. При обробітку полів після зернових культур на рамі агрегату розміщують секції голчастих робочих органів. У цьому випадку волокушу-борону не застосовують. Для обробітку ґрунту з рослинними рештками (після просапних культур), які підлягають частковому подрібненню, а також на сухих, дуже ущільнених ґрунтах замість голчастих секцій установлюють дискові.

Для передпосівного обробітку ґрунту, особливо при вирощуванні зернових та інших сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями, застосовують комбіновані агрегати ВИП-5,6 і типу РВК. Вони найефективніші на глинистих і суглинкових ґрунтах, схильних до утворення брил після основного обробітку. Ці агрегати розпушують ґрунт, подрібнюють брили і грудки з одночасним коткуванням поверхні поля. Їх рекомендується застосовувати при вологості ґрунту 13-22%.В Україні мінімалізацію обробітку ґрунту широко застосовують: на чорноземних і каштанових ґрунтах Степу під озимі культури, що розміщуються після непарових попередників, а в посушливі роки - і після зайнятих парів, проводять мілкий або поверхневий обробіток дисковими, плоскорізальними знаряддями або комбінованими агрегатами типу АКП-2,5, АКП-5, АКП-5,4, АКР-3,6 та ін.; під ярі колосові культури, що розміщуються після просапних, а також під соняшник (після озимих культур) і бобово-злакові сумішки на зелений корм оранку замінюють поверхневим або мілким (глибиною на 12-14 см) обробітком ґрунту, використовуючи продуктивніші лемішні лущильники, широкозахватні дискові борони, чизелі та інші знаряддя; на структурних ґрунтах за доброї якості й своєчасності напівпарового зяблевого обробітку в поєднанні з внесенням гербіцидів виключають одну ранньовесняну культивацію під пізні ярі культури, а під ранні ярі обмежуються лише однією передпосівною культивацією; при вирощуванні просапних культур (кукурудзи, картоплі та ін.) на чистих від багаторічних бур'янів полях, а також з використанням ефективних гербіцидів кількість міжрядних обробітків зменшують до 1-2 у період вегетації або повністю їх виключають; при вирощуванні озимих зернових після гороху, кукурудзи на силос оранку замінюють поверхневим обробітком ґрунту.

У практиці сільськогосподарського виробництва на ґрунтах з високим рівнемодючості замість оранки проводять поверхневий або мілкий обробіток ґрунту під озимі культури, які розміщують після зернобобових, просапних культур і однорічних трав. Для цього використовують важкі дискові борони (БДТ-3, ДМТ-6, ТДБ-5Х, БДВ-6,5, БДТ-7, БДВ-6, БД-10), фрезерні культиватори (КВФ-2,8), широкозахватні лемішні лущильники (ПЛ-10-25), чизельні (КЧП-5,4, КЧП-7,2, ЧКУ-4, КПШ-5, КШН-6) та протиерозійні культиватори КПЗ-3,8, КРГ-5, КР-4,5, КПЗ-6М, "НогесЬ". При цьому під попередники озимих культур найчастіше проводять оранку. Заслуговує на увагу перехід у певних межах на застосування сівалок прямої сівби (СТС-6, КЛЕН-6, СЗПП-4, СТС-2,1, "Мелания") озимих і ярих зернових культур.
MINI-TILL ЯК СПОСІБ ПІДВИЩИТИ ВРОЖАЙНІСТЬ І ЗНИЗИТИ ВИТРАТИ.

Необхідність в технологіях з мінімальним втручанням в навколишнє середовище виникла в зв'язку з потребою зберегти природні властивості грунту в довгостроковій перспективі. Кількість мікроорганізмів, що знаходяться в грунті і їх активність впливає на родючість грунту. Мікроорганізми переводять корисні речовини, що знаходяться в грунті, в мінеральну форму для подальшого поглинання рослинами. Після збирання врожаю кількість корисних речовин в грунті різко знижується і для поповнення запасу цих речовин вносять добрива, готуючи структуру ґрунту для кращої роботи грунтових мікроорганізмів.Регулярне розпушування, як і переущільнення грунту, негативно позначається на обміні повітря і водному балансі грунту, що в свою чергу знижує активність мікроорганізмів.Рівномірне перемішування органіки (рослин сидератів, залишків польових культур) з грунтом дає ґрунтовим мікроорганізмам більше джерел живлення, що дозволяє їм краще розвиватися. Тому основним завданням грунтообробних процедур є: боротьба з переущільненням; розпушування грунту для створення оптимального середовища для корисних мікроорганізмів; очищення від шкідників і бур'янів; забезпечення повітряного і водного режимів; змішування грунту з органікою; профілактика ерозії грунту.

Плюси і мінуси оранки.

Основними причинами отримання мізерних врожаїв є нестача вологи в літні місяці, пов'язане зі змінами клімату, збільшення середніх температур, часті весняні заморозки і ерозія грунту.У зв'язку з наявністю великої кількості кліматичних чинників, які знижують врожайність сільськогосподарських культур, фермери все частіше замислюються про використання інших технологій вирощування. Єдиним плюсом оранки є ефективність боротьби з бур'янами, завдяки великій кількості спеціально розробленої техніки і кваліфікованих фахівців. Але мінусів в такій технології обробітку значно більше. По-перше, застосування відвальних плугів значно ущільнює грунт і створює, так звану, «підплужну підошву». По-друге, втрачається велика кількість гумусу, погіршується родючість, знижуються фільтраційні властивості грунту. Це в свою чергу змушує фермерів застосовувати чорний пар.

Технологія Mini-Till як спосіб економії.

На відміну від класичної технології обробітку грунту, мінімальна технологія спрямована на створення близької до природної структури грунту. Це забезпечується завдяки незначному впливу на верхній шар грунту.

Mini-Till передбачає використання таких операцій:

  • вирівнювання грунту в перший рік впровадження мінімальної технології; закладення соломи з одночасним внесенням органічних добрив з захисними мікроорганізмами;

  • боронування; обприскування пестицидами;

  • розпушування, для культур зі стрижневою кореневою системою на глибину від 30 до 32 см;

  • внесення гербіцидів;

  • комбінований посів з внесенням добрив;

  • подрібнення і розкидання соломи під час прибирання.

Завдяки технології Mini-Till протягом 5-7 років відзначається поліпшення родючості грунту в 1,5 рази, в грунті зберігається більше вологи, що дозволяє скоротити обсяги поливу на зрошуваних ділянках в 2-3 рази. Також мінімальна технологія захищає ґрунт від переущільнення.Згодом знижуються витрати на гербіциди. Зменшується кількість проходів техніки, завдяки можливості виконання декількох операцій за один прохід.
Мінуси технології Mini-Till

Як і будь-яка технологія обробки грунту, мінімальна обробка грунту має і деякі недоліки:

  • недостатня кількість інформації щодо переходу на такий вид обробки грунту; проблема використання гербіцидів. Їх застосування необхідно щороку, а вартість досить висока. Крім того, бур'яни адаптуються до гербіцидів і боротися ними стає все складніше;

  • на посівах частіше з'являється суха гниль;

  • для проведення комбінованих операцій необхідно дорога техніка;

  • залишена стерня є середовищем для розвитку не тільки корисних мікроорганізмів. Шкідливі бактерії і гриби, що розвиваються в пожнивних залишках виробляють ботулотоксини, які негативно позначаються на розвитку корисної мікрофлори.


Система нульової обробки ґрунту або «No-Till» технологія.
«No-Till» технологія - це сучасна модель обробки ґрунту, при якій ґрунт не обробляється традиційним, механічним і звичним для нас способом за допомогою оранки, а вкривається мульчею (подрібненими залишками рослинних культур).

«Нульовий» спосіб землеробства не слід сприймати спрощено, лише як відмова від оранки, оскільки даний метод - це, в першу чергу, складна технологічна модель, яка вимагає і особливих знань, і наявності висококваліфікованих фахівців, і спеціальної техніки, тому позитивний ефект від її застосування можна отримати, лише використовуючи комплексний і системний підхід.

Проте, на практиці доведено, що застосування «No-Till» технології дозволяє істотно знизити витрати на сільськогосподарські роботи, оскільки при цьому методі обробки полів знижуються трудовитрати і економиться значна частина дорогих ресурсів.

Історія виникнення нової системи землеробства

Основоположником даної технології став російський вчений і агроном Іван Євгенович Овсинський, який ще в далекому 1871 році почав проводити практичні експерименти на полях із застосуванням органічної мульчі без попередньої оранки. Отриманий досвід автор технології описав у своїй книзі «Нова система землеробства», яка потім тричі перевидавалася, оскільки користувалася значним попитом серед аграріїв.

Пізніше експерименти з безвідвальним способом обробки землі були проведені в Україні. Після отримання перших позитивних результатів даний метод стали масово вводити в практику в багатьох регіонах Радянського Союзу, однак через брак спеціальних знань, відсутність матеріально-технічної бази і низької якості обладнання, технологія застосовувалася в усіченому вигляді та  її ефективність була невисокою.

Впроваджуваний метод не був повністю «нульовим», оскільки земля найчастіше оброблялася за допомогою «плоскорізу» (без перевертання земельного пласта), тому до цих пір багато аграріїв, кажучи про «No-Till» технології, помилково мають на увазі звичайний безвідвальний спосіб обробки ґрунту, що є в корені невірно. Тому, перш, ніж починати впровадження даної технології, в першу чергу слід уважно вивчити її основи.

Основним плюсом застосування нового методу є те, що ґрунт (оскільки розпушування ґрунту не проводиться) краще зберігає вологу, тому технологія «No-Till» найчастіше застосовується у посушливих регіонах і на полях зі складним рельєфом, де традиційний спосіб оранки в принципі неможливий.

В даний час на систему нульового обробітку ґрунту припадає лише 6,8 відсотків всієї ріллі світу. Технологія «No-Till» отримала визнання та широко поширена в Сполучених Штатах, де використовується в основному для боротьби з вітрової ерозією, в Канаді, де застосовується для збереження вологи в степових районах, а також в Бразилії, Аргентині, Парагваї і Австралії. На перераховані вище країни припадає приблизно дев'яносто п'ять відсотків всіх використовуваних цим способом площ. До слова сказати, на європейському континенті методом нульового обробітку ґрунту обробляється лише три відсотки орних земель.

В чому полягає суть нової технології

Дослівно «No-Till» в перекладі з англійської мови означає «Не орати».

Аграрії давно знають, що механічна оранка ґрунту найчастіше призводить до ерозії ґрунту, а метод «No-Till» дозволяє цю проблему усунути, оскільки він передбачає щадну обробку землі (цілісна, що не порушена структура ґрунту є наріжним каменем і найбільш важливим компонентом даної технології) .

При використанні технології «No-Till» залишена  на поле стерня не спалюється і не заривається в землю, а всі органічні залишки подрібнюються до певного розміру і у вигляді мульчі рівномірно розподіляються по полю, тому головною вимогою при обробці землі даними способом є її рівна поверхня.

Розкидана досить товстим шаром мульча створює на полях потужне захисне покриття, зберігаючи і відновлюючи верхній шар родючого ґрунту, який дозволяє зберігати вологу. Мульча також чудово захищає ґрунт від вітрової ерозії, не дає проростати бур’янам і сприяє утворенню активної мікрофлори з великою кількістю мікро і макро елементів, які забезпечують високу врожайність культур.

Крім того, оскільки всі пожнивні відходи залишаються на поверхні, в ґрунті збільшується кількість гумусу, зростає рівень фосфору, відновлюється родючість землі, а завдяки тому, що витрати на паливо при використанні системи нульового обробітку значно знижуються, то відповідно скорочується і кількість викидів вуглекислого газу в атмосферу. При цьому відбувається явна економія ресурсів, оскільки знижуються амортизаційні витрати, що безумовно позитивно впливає на прибутковість. Вчені порахували, що «No-Till» технологія дозволяє скоротити витрати на оплату праці в 1,6 раз, на паливно-мастильні матеріали більш, ніж в 2,2 рази, а на обладнання майже в півтора рази. При цьому загальна врожайність підвищується мінімум в три рази, а виробничі витрати скорочуються в цілому на дванадцять відсотків.

Не слід забувати і про таке актуальне на сьогоднішній день питання, як екологія, адже відмова від прямої оранки значно зменшує викиди шкідливих газів, які виробляє сільськогосподарська техніка.

Крім того, завдяки застосуванню технології «No-Till» вода в природних джерелах, за рахунок зменшення загальної забрудненості полів, стає значно чистішою. При цьому через зниження рівня вуглецевих виділень з ґрунту, нормалізується баланс атмосферного вуглецю, і розширюються можливості для запобігання опустелювання і деградації ґрунту.

На жаль, система «No-Till» має і свої недоліки. Вона досить складна, оскільки вимагає високої кваліфікації агрономів і суворого дотримання технології, яка повинна враховувати кліматичні та погодні умови, особливості ґрунту, наявність шкідників, інші чинники. Крім того, для проведення сільськогосподарських робіт за даною методикою необхідно мати спеціальне обладнання і машини.

Особливості застосування та переваги технології Strip-Till
В агротехнічній практиці існує багато різних варіантів підготовки ґрунту, кожен з яких за відповідних умов може оптимально підходити для певної місцевості. Технологія Strip-Till прийшла в Європу зі Сполучених Штатів, де на певному етапі в результаті зміни умов зовнішнього середовища утворилася з технології прямого посіву, або No-Till. Переважним чином ця технологія обробітку ґрунту якнайкраще підходить для рядкових культур. Так, першочергово вона розроблялася в Америці саме під кукурудзу при її щорічному вирощуванні. Особливість Strip-Till полягає у тому, що ґрунти порівняно з іншими методами обробітку обробляють і розпушують тільки смугами у рядках майбутнього посіву, при цьому інша частина поля залишається недоторканою.

При застосуванні технології Strip-Till основними цілями є:

  • створення оптимального сформованого простору у місці проростання коріння за рахунок розпушування ґрунту, прибирання з місця майбутнього рядка пожнивних решток та наступного зворотного ущільнення ґрунту;

  • отримання оптимальної структури ґрунту перед посівом за рахунок вирівнювання поверхні поля з застосуванням прикочувальних котків;

  • економія на витратах виробничих засобів за рахунок зменшення кількості проведених агротехнічних заходів та меншого використання потужної техніки для оранки, тощо;

  • забезпечення доступу рослин до ґрунтових вод за рахунок дотримання капілярності ґрунту, особливо у міжряддях, де порушення ґрунтової структури не відбувається, а також під рядком при відповідному зворотному ущільненні;

  • захист від водної та вітрової ерозії перш за все за рахунок покращення структури ґрунту, уникнення утворення занадто дрібного шару ґрунту на поверхні поля, а також утримувальній дії пожнивних решток у міжряддях;

  • ефективне підкореневе підживлення рослин на різних рівнях глибини з використанням навіть кількох окремо внесених видів добрив.

      ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ТЕХНОЛОГІЇ

Особливості технології Strip-Till мають значні переваги порівняно з іншими технологіями щодо попередження ерозії та забілювання ґрунтів з утвореннями місць стоячої вологи. Завдяки зберіганню структури ґрунту у міжряддях при

Strip-Till неушкодженими залишаються також і ходи, що утворюють дощові черв’яки. Саме завдяки їм навіть при доволі інтенсивних опадах вода на полях, де застосовують технологію Strip-Till, не застоюється, а дуже швидко проходить до глибших шарів ґрунту, де і накопичується. Це, з одного боку, не допускає вимивання поживних речовин та родючого шару ґрунту з поверхні з накопиченням його у низовинах, а з іншого – насичує ґрунти вологою, яку потім успішно можуть використовувати рослини.Попри те що при Strip-Till пожнивні рештки та стерня залишаються лежати у міжрядді недоторканими за рахунок присипання їх певною часткою землі та достатнього зволоження з доступом кисню впродовж року, у них складаються добрі умови для розкладання органічної речовини та вивільнення поживних речовин. Таким чином солома працює для наступної культури і не лише захищає ґрунти, попереджаючи їхнє вимивання та ерозію, а й гальмує втрату вологи, особливо до змикання міжрядь культурних рослин, коли з ґрунту може відбуватися значне випаровування рідини під дією активних сонячних променів та за сильної спеки.

Технологія Strip-Till привикористанні її на культурах, що вирощуються рядковим методом, головним чином дозволяє створити для таких рослин як цукровий буряк, ріпак, кукурудза та інші оптимальне місце для подальшого розвитку кореневої системи. Окрім збереження вологи та економії коштів на додаткових обробках це дозволяє значно збільшити їхню врожайність.

Для різних культур така оптимізація зумовлюється різними чинниками. З одного боку, технологія Strip-Till дозволяє значно раніше, ніж при застосуванні прямого посіву, розпочати висів за рахунок кращого прогрівання ґрунтів саме у посадковому рядку. Саме це було основним рушійним чинником в Америці, де, працюючи по прямому посіву, фермери відчули потребу у прискоренні строків настання оптимального часу для висіву, для чого їм перш за все потрібно було, щоб земля швидше підсохла і прогрілась.

Порівняно з міжряддями при Strip-Till ґрунти у рядку висихають і прогріваються значно швидше, майже як і при оранці. Однак при цьому волога, яка так потрібна рослинам, не втрачається, а накопичується у міжрядді. Порівняно із прямим посівом технологія Strip-Till дозволила проводити посів раніше, а також не хвилюватися про можливість виникнення проблем у разі, якщо зерно потрапить не на землю, а на пожнивні рештки.

Окрім того що при потраплянні зерна на солому, а не на ґрунти насіння не має контакту з землею і конкурує з соломою за вологу, яка в ній накопичується, у процесі розпаду соломи утворюються токсичні речовини, здатні у високій концентрації негативно впливати на молоду рослину. При Strip-Till рядки вже до посіву звільняються від соломи і таким чином насіння потрапляє у добре структурований посівний горизонт, до того ж забезпечується його закриття ґрунтом та зворотне ущільнення для утворення кращого контакту та налагодження постачання вологи за рахунок відновлення капілярності.

Розпушування по рядках є особливо важливим для культур, які формують явно виражений стрижневий корінь. Так, наприклад, озимий ріпак на добре розпушених рядках вже до зими здатний утворити добре розвинутий стрижневий корінь, глибоко укорінитися і без значної шкоди переживати зимовий період. При правильному веденні Strip-Till розпушування кожного разу ведеться на різну глибину, попереджаючи таким чином утворення у ґрунті глибоких ущільнених шарів та руйнуючи вже попередньо утворені. Тож коріння не повинно змінювати напрямок свого росту у розпушених рядках і ухилятися від місць ущільнення, рости у бік.

До того ж точний посів з достатньо великими міжряддями (до 50 см) та малою кількістю рослин на 1 м2 (20 рослин) на фоні добре розвинутої кореневої системи сприяє взагалі кращому росту ріпаку, утворенню більшої кількості гілок з продуктивними стручками, особливо у верхівкових шарах, і таким чином значно спрощує збирання врожаю, знижує втрати і підвищує загальну врожайність.

Однак при вирощуванні ріпаку за технологією Strip-Till особливу увагу слід звертати на розвиток слимаків, для яких у захищених та вологих міжряддях восени складаються оптимальні умови для масового розмноження.

Ще до зими, впродовж якої більшість з них замерзає та гине, занадто велика кількість слимаків здатна знищити до 30% посівів ріпаку. Тож при виявленні значного їх розмноження слід розкидати отруєні приманки та вдаватися до інших заходів для контролювання їхнього розмноження.

Також однією з проблем при застосуванні технології Strip-Till може бути збільшення популяції польових мишей, особливо якщо не проводиться попередня обробка стерні та нерівномірно розкидаються пожнивні рештки, тобто на місцях міжрядь солома сконцентрована у великих об’ємах, що поряд із нерівністю поля може значно спростити виживання мишей, створюючи таким чином для них зручні схованки. Саме загострення проблем з мишами, які властиві і технології прямого посіву з подібних причин, стало вирішальним фактором для багатьох фермерів при прийнятті рішення про поєднання Strip-Till з попередньою мінімальною поверхневою обробкою стерні. Так, на поверхні ґрунту залишається менше місць сконцентрованого накопичення соломи, де миші можуть сховатися, хоча і прибирання соломи з рядків трохи ускладнюється.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Загальне землеробство: [підручник / за ред В.О. Єщенка. – К.: Вища освіта, 2004. – 336с.
2. Землеробство з основами грунтознавства, агрохімії та агроекології: [навч.пос.] / М.Я Бомба. – К.: Урожай, 2003. – 400с.
3. Банников А. Г., Рустамов А. К., Бакулин А. А. Охрана природы. - М.: Агропромиздат. - 1985. - 287 с.
4. Білявський Г.О. та ін. Основи екології: Підручник. – К.:Либідь, 2004.– 408 с.
5. Білявський Г.О. та ін. Основи екологічних знань. – К.: Либідь, 2000. – 336 с.
6. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2002. – 284 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас