Ім'я файлу: Тема 1.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 415кб.
Дата: 12.04.2021
скачати

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «Харківський політехнічний інститут» КАФЕДРА менеджменту та оподаткування

ТЕМА: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

к.е.н., доцент Угрімова Ірина Володимирівна


Харків, 2021 р.

План

  • Поняття та сутність інновацій.
  • Сутність інноваційної діяльності.
  • Державний вплив на інноваційну діяльність.

1. Поняття та сутність інновацій

Життєздатність економіки будь-якої країни визначається масштабами та якістю накопичення інновацій, а саме: нових ідей, технологій, продуктів, управлінських систем, які є результатом розвитку науки. Найважливішим чинником економічного розвитку всього світу є науково-технічний прогрес, який все більше пов’язується з поняттям інноваційної діяльності. Цей процес об’єднує підприємництво, менеджмент, науку, техніку, економіку і полягає у створенні інновації та, як правило, її комерційній реалізації.

Інновація як економічна категорія є винятково важливою для сьогодення. Як вітчизняній, так і світовій науковій літературі властива багатогранність поглядів на сутність поняття «інновація».

Закон України «Про інноваційну діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 36, ст.266 / Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15) визначає:

інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інновації варто розглядати не тільки як деякі матеріальні або інформаційні об'єкти, але і як процеси постійних змін у технологічній, економічній, соціальній, управлінській сферах.

Інновація – це комплексний процес створення, розповсюдження і використання новинок для задоволення відповідних потреб.

- як процес (Твіст, Койре, Інінгс, Раппопорт, Санто, Кабанов, Гвішіані, Макаров та ін.);

- як систему (Лапін, Шумпетер);

- як зміни (Валента, Яковець, Водачек та ін.);

- як результат (Лєвінсон, Бєшелєв, Гувріч).

У загальному вигляді цілями інновацій є: нові продукти, послуги і методи, необхідні для ліквідації технологічного відставання, успішного просування продукції на ринках, підтримки конкурентоздатності в науково-технічній сфері тощо; нові види сировини, матеріалів, устаткування, технологічних процесів, що відповідають вимогам НТП; соціальні нововведення, які дозволяють узгодити економічні та соціальні потреби суспільства; управлінські нововведення, що дозволяють адекватно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Американський вчений Б. Твісс: «Нововведення – процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту. Це єдиний у своєму роді процес, що об’єднує науку, техніку, економіку й управління. Він полягає в одержані новизни і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання». Поняття інновації розповсюджується на нові продукти чи послуги, спосіб їх виробництва, нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній та інших сферах, будь-яке вдосконалення, що забезпечує економію витрат або створює умови для такої економії. Терміни “нововведення” та “інновація” вважаються рівнозначними, їх можна використовувати як синоніми щодо кінцевого результату – соціально-економічного ефекту. Нововведення створюють вартість і матеріальні цінності, спираючись на певні зміни у будь-якій галузі, формують новий попит і нові ринки; сприяють переміщенню ресурсів у сферу більш високої продуктивності та прибутку. Ознаками нововведень є: складність, ризики, відсутність досвіду впровадження, вплив на спосіб життя в суспільстві, відносні переваги порівняно з традиційними рішеннями тощо.

Новація - результат науково-технічної діяльності та як визнання нових технологій, товарів, методів перетворюється в інновацію тільки за умов витрат часу, коштів та інших ресурсів.

Класифікація інновацій


Ознака класифікації

Види інновацій

Мета інновацій

стратегічні, тактичні, оперативні

Сфера застосування

економічні, соціальні, ринкові

Джерело появи

нововведення, які виникли:

- у результаті НТП;

- внаслідок потреби ринку та виробництва

Джерело фінансування

венчурні, державні, корпоративні, підприємницькі

Сфера управління

продуктові – орієнтовані на виробництво та використання нових продуктів;

технологічні (процесні) – націлені на створення та використання нових технологій;

управлінські - орієнтовані на створення і функціонування нових структур

Інноваційний потенціал

радикальні (піонерні, базові), модернізуючі (поліпшуючі)
- Модернізуючі (поліпшуючі) інновації спрямовані на часткове оновлення, основна їх особливість – швидке отримання результатів, відносно малі терміни окупності. Модернізація - це варіант розвитку, удосконалення, нагромадження якісних змін, які зазвичай пов’язані з ростом, нагромадженням кількісних параметрів економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших змін. Із модернізацією пов’язані трансформаційні процеси, які стосуються соціально-економічного життя суспільства, його економічної, соціальної, правової, культурної сфер, урядової політики тощо.

Інноваціям належить важливе місце в єдиному і безперервному процесі суспільного розвитку, який відображає ланцюг:

ІДЕЯ – ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС – БАЗОВА ІННОВАЦІЯ – НОВИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УКЛАД – РОЗВИТОК – МОДЕРНІЗАЦІЯ – ІДЕЯ

Модернізація продовжує попередні процеси розвитку, одночасно, виростаючи з них. Завдяки модернізації створюються умови для появи нових ідей, для подальшого розвитку на новому рівні.

Основні функції інновації


Виконує функцію:

- Відтворювальну (інновація є важливим джерелом фінансування розширеного відтворення),

- Інвестиційну (використання прибутку від інновації для інвестування),
  • Стимулюючу (отримання прибутку за рахунок реалізації інновації, що прямо відповідає цільовій функції суб’єкта господарювання).

  • Сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, які відбуваються під час реалізації інновацій, можна визначити як інноваційний процес, а період створення і розповсюдження інновацій називають інноваційним циклом.

Інновація -

  • Нова науково-організаційна комбінація виробничих факторів, що мотивована підприємницьким духом (Й. Шумпетер);
  • Сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що зумовлюють появу на ринку нових і покращених промислових процесів і обладнання (Ф. Ніксон);
  • Нове досягнення у галузі технологій або управління, призначене для використання у виробничій, інвестиційній або фінансовій діяльності підприємства (П. Т. Саблук)

Інновації (Закон України «Про інноваційну діяльність»

  • новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери

Поняття, пов’язані з поняттям “Інновація”

  • Новація – кінцевий метод, принцип, порядок тощо, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок;
  • Нововведення – результат практичного освоєння новації, задіяної у динаміці, ефективність якої оцінюється не лише за економічним, а і за соціальним ефектом;
  • Винахід – нове технічне вирішення конкретної задачі, що дає позитивний ефект, покращує якість продукції чи змінює умови праці

Керівництво з методології інновацій


Винахід

Інновація

Проводиться

Університети, дослідні інститути, підприємства

Підприємства (впровадження нових ідей у виробництво)

Здійснює

Винахідник (дослідник, дослідницька команда, підприємство)

Новатор: людина, (винахідник або ні); підприємство, що прикладає зусиль для експлуатації винаходу та характеризується готовністю ризикувати

Роль

Допитливий розум зі здатністю комбінувати різні концепції, елементи та подавати нові ідеї

Поєднання та використання різних можливостей, включаючи технології виробництва, знання, дані про стан ринку та фінансові ресурси

Різниця між винаходом та інновацією

Винахід— вирішення технічної проблеми на основі використання систематичних знань. Об'єктом винаходу можуть бути: пристрій, спосіб, речовина, механізми, штам мікроорганізму, культури клітин рослин тощо.
  • Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери

Класична класифікація інновацій Й. Шумпетера

  • виробництво нового продукту чи продукту з якісно новими властивостями;
  • впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції;
  • освоєння нового ринку збуту певною галуззю;
  • залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів;
  • впровадження нових організаційних форм.

Сучасна класифікація інновацій

1. За змістом діяльності:

  • - технологічні;
  • - виробничі;
  • - економічні;
  • - торговельні;
  • - соціальні;
  • - управлінські.
  • 2. За сферою діяльності підприємства:

  • - інновації на вході в підприємство як систему (те, що надходить у
  • виробництво);
  • - інновації на виході з виробництва;
  • - інновації у структурі підприємства (цільові зміни).
  • 3. За інтенсивністю інноваційних змін:

  • - інновації нульового порядку (зберігає і оновлює існуючі функції
  • і частини);
  • - першого (кількісна зміна);
  • - другого (перегрупування чи організаційні зміни);
  • - третього (адаптаційні зміни);
  • - четвертого (новий варіант – найпростіша якісна зміна);
  • - п’ятого (нове покоління);
  • - шостого (новий вид);
  • - сьомого (новий рід).
  • 4. За рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття:

  • - абсолютна новизна;
  • - відносна новизна;
  • - умовна новизна;
  • - суб’єктивна новизна.
  • 5. За причинами виникнення:

  • - реактивні (реакція на нові перетворення);
  • - стратегічні (отримання конкурентних переваг).

OECD Організація з економічної співпраці та розвитку:

  • Інновація у товарній сфері: новий або вдосконалений продукт або послуга у розрізі специфікації, компонентів, матеріалів, програмного забезпечення, зручності для користувача або інших функціональних характеристик.
  • Інновація у сфері маркетингу: вона включає новий метод збуту продукції, що відповідає внесеним змінам у продукцію або пакування, розміщення реклами, просування продукту або ціноутворення.
  • Організаційна інновація: включає нові організаційні методи у діловій практиці компанії, організації робочих місць або зовнішніх відносинах.
  • Інновація у сфері управління: стосується принципів та процесів управління, які докорінно змінюють практику того, чим займаються

2. Сутність інноваційної діяльності

У Господарському кодексі України визначено, що інноваційною у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, яка здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя. Згідно Закону України "Про інноваційну діяльність” інноваційною є діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг (ст.1). Законом України "Про інвестиційну діяльність" інноваційна діяльність визначена як одна із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу (ст. 3). Тобто, інноваційна форма інвестицій охоплює вкладання коштів у нові прогресивні технології та наукові розробки, які забезпечують розвиток та успішну конкуренцію на ринку.

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

1 Закон України «Про інноваційну діяльність»: …. це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. 2 С. Покропивний: ІД — це процес, спрямований на розроблення й реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи вдосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи вдосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв’язані з цим додаткові наукові дослідження й розробки. 3 Р. Фатхутдінов: ІД розуміється як діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення й відновлення номенклатури та поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалювання технології їхнього виготовлення з наступним упровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому й закордонному ринках (це стосується також інноваційно-інвестиційної діяльності). 4 Під терміном «Інноваційна діяльність» ряд учених вбачає діяльність, спрямовану на пошук можливостей інтенсифікації виробництва та задоволення суспільних потреб у конкурентоспроможних товарах і послугах завдяки використанню науково-технічного та інтелектуального потенціалу. 5 Інноваційна діяльність — процес, спрямований на реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, який реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження.

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ІД — це процес, спрямований на розробку інновацій, реалізацію результатів завершених наукових досліджень або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження. Інноваційна діяльність — діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

ІД — це комплекс робіт, спрямованих на розробку та впровадження технологічно нових або значно технологічно вдосконалених продуктів (продуктові інновації) і виробничих процесів (процесові інновації).

Під ІД розуміють усі наукові, технологічні, організаційні, фінансовій комерційні дії, що реально сприяють здійсненню інновацій або задумані з цією метою. До інноваційної діяльності входять дослідження й розробки, не пов’язані безпосередньо з підготовкою конкретної інновації.

- підтримка високої репутації підприємства серед споживачів;

- досягнення високої продуктивності праці за рахунок автоматизації певних видів діяльності ;

- освоєння нових видів діяльності, надання нових видів послуг;

- удосконалення або модернізація матеріально-технічної бази;

- необхідність пристосовуватися до структурних змін у галузях економіки тощо.

Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний характер і охоплює такі види робіт, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію прикладних дослідницьких робіт, інженерно-технічну діяльність, яка об’єднує винахідництво, раціоналізацію, створення інженерно-технічних об’єктів, а також  інформаційну, консалтингову, маркетингову діяльність.

Нові знання, за умови їх комерційної, споживчої цінностей або соціальної потреби, трансформуються в інновацію через інноваційні процеси.

МОДЕЛЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

ЕТАПИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Інновації

Інноваційний продукт

  • результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим Законом

Інноваційна продукція

  • нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом

Інноваційні проекти

інноваційний проект

  • комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції

пріоритетний інноваційний проект

  • інноваційний проект, що реалізується у рамках пріоритетних напрямів інноваційної діяльності

Інноваційне підприємство

(інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо)

- підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і (або) послуг;

Інноваційна інфраструктура

  • сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

3. Державна підтримка інноваційної діяльності

Держава є неодмінним учасником інноваційного процесу, виконуючи одну з найважливіших, найвідповідальніших функцій, що вимагають високого професіоналізму, стратегічного мислення і зусиль з боку керівників держави, її органів та державних службовців. Необхідність активної участі держави у інноваційному процесі, виробленні і реалізації стратегії інноваційного прориву диктується кількома факторами.

1. Держава за рівнем і горизонту свого бачення і своєї відповідальності далеко перевершує в цьому окремого підприємця або групи підприємців.

2. Держава формує інноваційний клімат, загальні правові рамки і норми здійснення інноваційної діяльності підприємця з урахуванням специфічних умов її здійснення, високого ризику.

3. Держава зобов'язана взяти на себе вибір стратегії і здійснення інновацій (як базисних, так і поліпшують) в неринковому секторі економіки. Мова йде про інноваційному оновленні фундаментальної науки, державного управління, оборони, правопорядку, екологічного моніторингу, великих екологічних проектах і т. д. Ні населення, ні підприємці не можуть у повному обсязі взяти на себе оновлення цього сектору. 4. Держава не може виявитися осторонь від освоєння і поширення базисних інновацій в ринковому секторі економіки. Базисні інновації зазвичай носять міжгалузевий тривалий і високоризиковий характер, на що неохоче йдуть підприємці. Ці інновації потребують великих довгострокових інвестицій з чималим терміном окупності, на що зазвичай підприємці не здатні. Тому держава покликана брати на себе стартові вкладення в освоєння нових поколінь техніки (технологій).

5. Держава має сприяти розвитку інноваційної інфраструктури та малого інноваційного бізнесу.

6. Безпосередній предмет турботи держави - підготовка кадрового потенціалу для інноваційного прориву. Основою кадрового забезпечення інноваційного прориву є реальна інтеграція внз, академічних і галузевих інститутів та інноваційно активних підприємств.

7. Важливим полем інноваційної діяльності держави є регламентація і захист інтелектуальної власності, її використання, як в країні, так і за кордоном.

До основних напрямів державної інноваційної політики можна віднести: розробку й удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності, механізмів її стимулювання, системи інституційних перетворень, захисту інтелектуальної власності в інноваційній сфері та введення її в господарський обіг, створення системи комплексної підтримки інноваційної діяльності, розвитку виробництва, підвищення конкурентоспроможності та експорту наукоємної продукції. Держава здійснює регулювання інноваційної діяльності як безпосередньо, ініціюючи інновації і виступаючи учасником пов'язаних з цим відносин, так і опосередковано, стимулюючи інновації непрямими методами і створюючи відповідний економічний механізм.
  • фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, пов'язаних з інноваційною діяльністю;
  • фінансування інноваційних програм і проектів, що забезпечують інноваційну діяльність заходів, а також діяльність суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;
  • фінансування патентування за кордоном винаходів і промислових зразків, що входять до складу експортується або готується до експортування вітчизняної продукції;
  • інвестування коштів у створення та розвиток суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;
  • розміщення державного замовлення на закупівлю продукції, створеної в результаті інноваційної діяльності;
  • надання субсидій на реалізацію окремих інноваційних проектів і забезпечуючих заходів;
  • поручительство перед вітчизняними та іноземними кредиторами і інвесторами за зобов'язаннями суб'єктів інноваційної діяльності та суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності;
  • тарифне і нетарифне регулювання конкурентоспроможності високотехнологічної продукції вітчизняних виробників по відношенню до аналогічної продукції іноземних виробників, виробництво якої підтримується відповідними державами;
  • надання пільг суб'єктам інноваційної діяльності та суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності з податків, мит, зборів і інших платежів;
  • надання права використання належного державі майна, у тому числі об'єктів інтелектуальної власності.

Реалізація основних цілей і завдань державної інноваційної політики здійснюється шляхом прямого та непрямого регулювання діяльності суб'єктів інноваційної діяльності.

Причому держава гарантує підтримку, в першу чергу, пріоритетних інноваційних програм і проектів, створення і розвиток інфраструктури інноваційної діяльності, охорону інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції та монополізму, свободу доступу до інформації про пріоритети державної інноваційної політики, залучення на конкурсній основі до виконання інноваційних програм і проектів громадських організацій, розвиток малого підприємництва в науково-дослідній та інноваційній сферах. Пряме регулювання включає в себе бюджетне фінансування науково-дослідної діяльності, а також охоплює змістовну сторону інноваційної діяльності (вибір пріоритетів, висновок урядових контрактів, формування державного замовлення, субсидування і надання гарантій приватним банкам).

Непряме регулювання здійснюється через податкову, кредитну, амортизаційну, патентно-митну політику і інші ринкові регулятори.

Другий шлях знаходить відображення в різних пільгах по сплаті податку на прибуток. В Україні в даний час основна інноваційна пільга з податку на прибуток полягає у зменшенні оподатковуваного прибутку на суму коштів, спрямованих на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення та оновлення виробництва. Оподатковуваний прибуток зменшується також на суму коштів, спрямованих на проведення власних НДДКР, але не більше 10% оподатковуваного прибутку в цілому. Оподатковуваний прибуток зменшується на суму дивідендів, що виплачуються підприємствами фізичним особам у разі їх інвестування всередині підприємства на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення виробництва, включаючи витрати на НДДКР. Поширення нововведень стимулюється також податковими пільгами за операціями, пов'язаними з обігом науково-технічної продукції. Поширення нововведень стимулюється також податковими пільгами за операціями, пов'язаними з обігом науково-технічної продукції.

Чи є правдою?

В Україні від податку на додану вартість звільняються:

- НДДКР, виконані за рахунок бюджету, а також коштів утворюваних для цих цілей позабюджетних фондів;

- НДДКР, виконувані установами освіти на основі господарських договорів, патентно-ліцензійні операції, пов'язані з об'єктами промислової власності (крім посередницьких);

- що ввозяться на територію країни обладнання та прилади, які використовуються для науково-дослідних цілей, товари і технологічне обладнання, що ввозяться в країну відповідно до договорів з іноземними організаціями і фірмами для проведення спільних наукових робіт; - обороти з реалізації книжкової продукції, пов'язаної з освітою, наукою і культурою, а також редакційна, видавнича, поліграфічна діяльність по виробництву відповідної продукції, послуги з її транспортування і перевантаження.
Критеріями ефективності інноваційних процесів є економічні показники, за допомогою яких можна визначити приріст економічного результату відносно витрат.

При цьому прибуток і прибутковість інновацій виступають не як мета, а як важлива умова і результат здійснення інноваційної діяльності — створення нових продуктів, технологій, послуг, що впливають на рівень життя суспільства.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас