Ім'я файлу: 0502_K_PBK-19-7_Yakovenko_Yaroslav_Oleksandrovych.docx
Розширення: docx
Розмір: 517кб.
Дата: 26.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Відкрите заняття №1.docx
Розширення: docx
Розмір: 517кб.
Дата: 26.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
Відкрите заняття №1.docx
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА
Сутність законодавства та його системи
Структура системи законодавства
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ
2.1 Основні елементи систематизації законодавства
2.2 Облік та оцінка систематизації законодавства в Україні
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Інтенсивний розвиток суспільних відносин на сучасному етапі розвитку виражає необхідність правильного та якісного юридичного врегулювання. Це викликає потребу оптимізування процесу реформ системи законодавства України, що направлене на забезпечення реалізації визначених принципів правової держави, де кожна людина та її права і свободи є найвищою цінністю і необхідністю.
Різноманіття нормативних актів, значна кількість юридичної інформації потребує визначеного порядку й організації в системному розподілі правового матеріалу, зручності його використання на практиці.
Необхідність систематизації обумовлена тим, що постійно йде процес видання нових нормативно – правових актів, з часом деякі акти фактично втрачають силу, не є актуальними відповідно до часу і розвитку тенденцій, накопичуються суперечності, саме тому дана тематика є актуальною і важливою на даному етапі розвитку правової системи.
Питанню систематизації законодавства присвячені праці вітчизняних вчених, серед яких: Цвік М.В., Шевченко О.О., Шемшученко Ю.С., Ярмиш О.Н., Богінич О.Л., Грищук В.К., Козюбра М.І. та ін.
Основною метою дослідження є дослідження теоретичних і практичних засад систематизації законодавства в Україні.
Основними завданнями є :
- розкрити сутність законодавства та його системи;
- виокремити структуру системи законодавства;
- дослідити основні елементи систематизації законодавства;
- систематизувати облік та дати оцінку систематизації законодавства в Україні;
- визначити проблеми та напрями вдосконалення систематизації законодавства України.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають в процесі становлення і здійснення систематизації законодавства в Україні.
Предметом дослідження є систематизація законодавства в Україні: теорія та практика.
Основними методами дослідження є діалектичний, статистичний, порівняльний, структурно-аналітичний.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА
Сутність законодавства та його системи
Швидка адаптація сучасних економічних відносин вимагає ефективного та професійного нормативно - правового регулювання. Законодавство держави – це система всіх впорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.
«У вітчизняній юридичній теорії поняття «законодавство» найчастіше розкривають через його співвідношення із поняттям «право» як форми та змісту, особливо в частині характеристики законодавства як системного явища, як сукупності нормативно-правових актів певного виду»[4,с.52].
Залежно від обсягу поняття прийнято виділяти «законодавство» в широкому та вузькому значенні. За вузького підходу законодавство є сукупністю законів, за широкого – сукупністю всіх чинних нормативно-правових актів у державі.
Відповідно до традиційного підходу до обсягу поняття «законодавство» включають закони та нормативно-правові акти, які видані вищими органами державної влади, наприклад парламентом, главою держави та урядом.
За традиційного підходу з обсягу поняття «законодавство» виключають відомчі акти та акти місцевих органів. Водночас деякі вчені стверджують, що виключення із системи законодавства відомчих нормативно-правових актів означає визнання фрагментарного характеру законодавства.
На думку представників «поміркованого» підходу, під терміном «законодавство» слід розуміти як закони, так і засновані на них підзаконні нормативно-правові акти.
С. П. Погребняк пропонує керуватись «доцільністю» при визначенні значення поняття «законодавство» для певного історичного моменту.
Система законодавства – це цілісна сукупність упорядкованих елементів, що являє собою зовнішній вираз системи права.
Система права та система законодавства – тісно пов’язані самостійні категорії, що представляють собою два аспекти однієї і тієї ж сутності – права[5,с.23].
Варто зазначити, що система законодавства – лише до певної міри результат специфічної діяльності суб’єкта законотворчої роботи, за великим рахунком це своєрідна інтегрована характеристика політичного стану суспільства, яке набуло необхідної усталеності, стабільності, визначеності і здатне забезпечити певний нормативний порядок.
Система законодавства не утворюється тільки швидким затвердженням нормативних актів. Утворення системи законодавства практично тотожне ствердженню реальної, ефективної державності[4,с.23].
Суто документотворча робота має супроводжуватися складною, постійною діяльністю по реалізації встановлених норм, їх корекції на основі певних тенденцій, соціальних змін тощо.
Структура системи законодавства
Законодавство України не може функціонувати, якщо воно не є системою, складові якої тісно взаємопов’язані, узгоджені і взаємовплив яких ретельно регламентується чіткою ієрархічною побудовою.
Як було зазначено вище, «система законодавства - це єдиний комплекс діючих нормативно-правових актів держави, структурованих на складові елементи залежно від характеру врегульованих нормативним актом відносин і його юридичної сили»[2].
Система законодавства має свою структуру – це внутрішня організація упорядкованих нормативно – правових актів, яка виражається в їх погодженості та розподілу на галузі та інститути законодавства.
Структуру системи законодавства можна класифікувати за наступними критеріями:
За предметом правового регулювання:
Рис. 1.1 Структура системи законодавства за предметом правового регулювання[7,с.16]
За юридичною силою актів:
Рис. 1.2 Структура системи законодавства за юридичною силою актів[6,с.12]
За особливостями форми державного устрою:
Рис. 1.3 Структура системи законодавства за особливостями форми державного устрою[1].
Галузева система законодавства містить норми однієї галузі права, предметом регулювання якої є певна сфера суспільних відносин, що потребує юридично однорідних прийомів впливу.
Спеціальна система законодавства містить норми підгалузі чи інституту права, предметом регулювання яких є група чи сукупність груп суспільних відносин, що потребують юридично однорідних прийомів впливу.
Комплексна система законодавства містить норми декількох галузей права, що регулюють різні види суспільних відносин, які складають відносно самостійну сферу суспільного життя, котре потребує юридично різнорідних способів впливу, які складаються у цілісний комплексний метод.
Важливою складовою є систематизація законодавства в частині, приведення законодавства у чітку систему, ліквідації протиріч шляхом внесення змін і доповнень.
«Систематизація законодавства — це діяльність компетентних державних органів та уповноважених організацій з упорядкування і вдосконалення чинних нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему»[2].
Основними видами систематизації нормативно-правових актів є наступні:
Рис. 1.4 Види систематизації нормативно-правових актів[1].
«Інкорпорація — це вид систематизації законодавства, який передбачає об'єднання нормативно-правових актів без зміни їх змісту в збірники у хронологічному, алфавітному, предметному чи іншому порядку»[12,с.32].
Метою інкорпорації є підтримка законодавства у діючому стані, який міг би забезпечити його доступність, надавати усім суб'єктам права достовірну інформацію про нормативно-правові акти у їх чинній редакції.
Результатом інкорпорації є зовнішнє упорядкування чинного законодавства. Під час такого упорядкування до тексту актів, вміщених у збірник вносяться всі наступні офіційні зміни і доповнення.
Залежно від юридичної сили збірників, що видаються, інкорпорація поділяється на наступні види:
Рис.1.5 Види інкорпорації залежно від юридичної сили[14,с.25].
Офіційна інкорпорація здійснюється від імені компетентних правотворчих державних органів, які затверджують або у інший спосіб офіційно схвалюють підготовлені збірники чинних нормативно-правових актів.
Неофіційна інкорпорація здійснюється відомствами, державними чи приватними видавництвами, науковими установами, навчальними закладами, окремими спеціалістами за власною ініціативою.
Кодифікація — це вид систематизації законодавства, який передбачає змістовну переробку та усунення розбіжностей і протиріч, скасування застарілих норм, нормативно-правових актів, що мають спільний предмет і метод правового регулювання та створення нового систематизованого нормативно - правового акту.
«Кодифікаційні акти можуть зовнішньо виражатися у різних формах, зокрема:
- основи законодавства - це сукупність нормативно-правових актів, які містять поняття, цілі, завдання і принципи правового регулювання, які визначають основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин;
- кодекси - це норматив - ноправовий акт, в якому об'єднано і систематизовано правові норми, що регулюють певну сферу суспільних відносин.
- статути - це нормативно-правові акти, які регулюють правове становище певних підприємств, органів, установ»[15,с.83].
В юридичній літературі за обсягом розрізняють наступні види кодифікації:
Рис. 1.6 Види кодифікації залежно від обсягу[12,с.19].
«Консолідація - це вид систематизації законодавства, який передбачає створення, на основі кількох нормативно-правових актів з одного і того ж питання, нового об'єднаного акта, в якому нормативні приписи розміщуються в логічному порядку після редакційної обробки, але без зміни змісту»[13,с.24].
Отже, систематизація законодавства є важливою складовою функціонування правової системи країни, її ефективності та можливості застосування в сучасних умовах.
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ
2.1 Основні елементи систематизації законодавства
Характерною рисою функціонування сучасного суспільства і держави є зростання ролі права та закону як основної форми його зовнішнього виразу. У цьому контексті процес становлення та розвитку державності незалежної України нерозривно пов’язаний із створенням нового законодавства.
Це пояснюється також неможливістю ефективного функціонування будь-якої держави без збалансованої системи законів.
Основними елементами системи законодавства є:
- Конституція України(КУ), Конституція (тимчасово окупованої АРК). Головне місце в правовій системі законодавства посідає КУ і закони, що встановлюють основні правила правового регулювання. Конституція має найвищу юридичну силу і включає основу всього законодавства;
- кодекси - кодифіковані закони всередині законодавства, надають формальної визначеності нормам певної галузі і є активним центром регулювання суспільних відносин;
- нормативні укази і розпорядження Президента України, які видаються відповідно до Конституції України;
- підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади - постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств, державних комітетів України;
- акти органів виконавчої влади на місцях;
- акти місцевих органів самоврядування щодо здійснення функцій, які їм делеговані державними органами.
Важливою складовою законодавчого органу України – Верховної ради(ВР) є її ефективність і аналіз діяльності в частині законодавчих ініціатив. Цікавим буде оцінка роботи ВР 9 – го скликання в частині законотворчої діяльності.
Протягом перших місяців роботи Верховної Ради 9-го скликання було зареєстровано 1490 проектів законів та постанов. З них ухвалили лише 94 (6.31%) законопроектів та 267 постанов (17.92%). Найчастіше ухвалюють депутатські законопроекти, а пік припав на жовтень 2019 року.
У 2019 році Верховна Рада нового скликання найбільше ухвалила законопроектів, суб’єктами подання яких були народні депутати, на другому місці — ініціативи Президента, на останньому — законопроекти Кабміну.
Рис.2.1 Законодавча активність ВРУ у 2019 р. [24].
Якщо аналізувати ухвалені законопроекти та постанови за рубриками, то найбільшу їх кількість ухвалили з економічних питань, найменше — багатосторонні міжнародні угоди.
Перший день нового скликання Верховної Ради 29 серпня виявився досить насиченим. Тоді у порядку денному було 27 питань на розгляд, зокрема про: обрання керівництва Верховної Ради, голів, заступників і секретарів у комітетах, призначення прем’єр-міністра, міністра оборони і міністра закордонних справ, голови СБУ та генерального прокурора.
Рис. 2.2 Аналіз голосування ВР за призначення нового Кабміну[24].
Цікаво, що голосування в перший день роботи парламенту за постанову про тимчасову президію першої сесії Верховної Ради набрало рекордний максимум – 390 голосів.
У перший робочий день президент Володимир Зеленський подав всього 20 законопроектів, сім з яких стосувалися внесення змін в Конституцію. Зокрема, йдеться про наступне:
- зменшення конституційного складу Верховної Ради з 450 депутатів до 300 і закріплення пропорційної виборчої системи (№1017), який визнано Конституційним судом;
- законодавча ініціатива народу (№1015). Законопроект отримав підтримку Конституційного суду ;
- щодо уповноважених Верховної Ради (№1016);
- щодо закріплення повноважень президента утворювати незалежні регуляторні органи, НАБУ, призначати на посади та звільняти з посад директора НАБУ і директора ДБР (№1014);
- скасування адвокатської монополії (№1013), КСУ дав позитивний висновок;
- припинення повноважень народного депутата через прогули і кнопкодавство (№1027);
- утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів Верховної Ради України (№1028).
За перші чотири місяці Ради 9-го скликання було ухвалено 361 законопроект та постанову.
10 вересня депутати ухвалили в цілому закон №1012 «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)», який передбачає, що Верховна Рада може усунути Президента з посади в порядку імпічменту виключно у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Процедура імпічменту буде проводитись за ініціативи більшості народних депутатів від конституційного складу.
Рис. 2.3 Результати голосування ВР за закон №1012 «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)»[24].
Закон підтримали 244 нардепи від «Слуги народу» і один позафракційний.
13 вересня Верховна Рада достроково звільнила всіх членів Центральної виборчої комісії, за проект постанови №2127 проголосував 341 депутат.
Рис. 2.4 Результати голосування ВР за проект постанови №2127[24].
18 вересня Верховна Рада ухвалила закон №1025, покликаний полегшити роботу Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Відповідно до цього акту, до ВАКС мають бути передані лише ті кримінальні провадження, які були розпочаті після запуску суду. Проте ця норма не стосується проваджень, котрі розслідувало або розслідує НАБУ – щодо них жодних часових обмежень немає.
Рис. 2.5 Результати голосування ВР щодо закону № 1025[24].
2 жовтня Верховна Рада ухвалила закон про перезапуск Національного агентства з питань запобігання корупції (№1029). Цим законодавчим актом нардепи також скасували норму про фінансування з держбюджету партій, котрі на виборах не пройшли до парламенту, але набрали щонайменше 2% голосів. Окрім того, закон зменшив обсяг державне фінансування парламентських партій.
Рис. 2.6 Результати голосування ВР щодо закону про перезапуск Національного агентства з питань запобігання корупції (№1029)[24].
19 грудня Верховна Рада ухвалила Виборчий кодекс у цілому з урахуванням пропозицій президента Володимира Зеленського, які передбачають відкриті регіональні списки кандидатів у народні депутати від партій. За законопроект №0978 у другому читанні проголосували 330 народних депутатів.
Рис. 2.7 Результати голосування ВР щодо законопроекту №0978[24].
Голосування за партію є обов'язковим, в іншому випадку бюлетень буде вважатися недійсним. Прохідний бар'єр - 5%.
Після визначення партій, що подолали бар'єр, ЦВК визначатиме виборчу квоту - кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата.
20 вересня народні депутати проголосували в другому читанні та в цілому законопроекти, які викликали обурення серед приватних підприємців.
Зокрема зміни в закон «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (№1053-1) та про зміни в Податковий кодекс України «Про детінізацію розрахунків в сфері торгівлі та послуг» (№1073).
Рис. 2.8 Результати голосування ВР щодо закону № 1053-1[24].
Зокрема, законопроект №1053-1 передбачає з 1 жовтня 2020 року обов'язкове використання касових апаратів для ФОПів 2-4 груп.
Крім того, з 1 січня 2021 року використання касових апаратів буде обов'язковим для платників єдиного податку на 2-4 групи. Водночас обов'язковість РРО не стосуватиметься фізичних осіб, а також ФОПів з 1 групи.
Рис.2.9 Результати голосування ВР щодо законопроекту 1073[24].
Своєю чергою законопроект №1073 передбачає можливість для покупця отримати частину штрафу з продавця за неправильний чек. Згідно із законом, на кешбек можна було претендувати у разі, якщо сума покупки становить 850 грн.
Отже, законотворча діяльність є важливою складовою ефективної правової системи нашої країни, на шляху до високих вимог і стандартів високорозвинених європейських країн.
2.2 Облік та оцінка систематизації законодавства в Україні
Облік і систематизація актів законодавства в органах та установах юстиції України здійснюється з метою забезпечення їх точною і повною інформацією про чинне законодавство України, надання допомоги працівникам органів та установ юстиції в оперативному пошуку законодавчих актів.
«Порядок здійснення обліку та систематизації законодавства в органах та установах юстиції України визначає порядок ведення інформаційного фонду Міністерства юстиції України, обліку, зберігання та підтримання в контрольному стані актів законодавства»[2].
«Акти законодавства України, спеціальна юридична література, електронні інформаційні правові системи, що зберігаються та використовуються в органах та установах юстиції, становлять інформаційний фонд.
Інформаційний фонд складається з наступних видів:
- документального фонду актів законодавства (далі - документальний фонд);
- бібліотечного фонду юридичної літератури, періодичних видань (далі - бібліотечний фонд);
- електронного фонду нормативно-правових актів (далі - електронний фонд).
До складу документального фонду належать:
- Конституція України;
- кодекси України;
- тексти актів законодавства, отриманих Міністерством юстиції з Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України;
- тексти нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України»[2].
«Ведення інформаційного фонду здійснюється:
- у Міністерстві юстиції - спеціалістами Управління систематизації законодавства та правової інформації;
- в управліннях юстиції, державних нотаріальних конторах, органах реєстрації актів цивільного стану, відділах державної виконавчої служби - спеціалістами цих органів та установ.
Документальний фонд включає нормативно-правові акти, які надаються Міністерству юстиції України на електронних та паперових носіях, у терміни та кількості:
- акти законодавства з усіма додатками, прийняті Верховною Радою України, протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття в чотирьох примірниках;
- акти законодавства з усіма додатками, прийняті Президентом України, - протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття у двох примірниках;
- акти законодавства з усіма додатками, прийняті Кабінетом Міністрів України, - протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття у двох примірниках;
- повні офіційні тексти рішень і висновків Конституційного Суду України (з окремою думкою судді), - протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття у двох примірниках»[2].
Облік та оцінка актів законодавства здійснюється шляхом ведення:
Рис. 2.10 Складові системи обліку та оцінки актів законодавства[2].
Ведення журналу обліку актів законодавства здійснюється за кожним видавником актів окремо шляхом унесення інформації, у якій зазначаються номер, дата прийняття, дата надходження, вид, видавник, назва, джерело опублікування актів законодавства України в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями України є: «Офіційний вісник України»; газети «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України». Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення.
Отже, облік та оцінка систематизації законодавства України є важливим елементом на шляху функціонування всіх гілок влади в країні і забезпечення конституційного порядку.
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Визначена система в країні, рівень її розвитку, політичної еліти держави дуже впливає на розвиток національного законодавства та його правову визначеність. Дана ситуація в становленні країни має складний характер, зумовлений в тому числі військовими діями на сході та окупацією АР Крим.
Разом з тим, адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу(ЄС) є одним із пріоритетних напрямів сучасного правового розвитку. На перший план в даному напрямі виходить робота законодавчої гілки влади в країні[17,с.26].
Важливим індикатором в частині відповідності українського законодавства є висновки європейських партнерів. Слід зауважити, що повна реалізація парламентської реформи залежить не лише від роботи всередині Верховної Ради України; значну частину відповідальності покладено також на уряд.
Виконання рекомендацій, які не потребують законодавчого закріплення, теж не набули сталої практики. Частково була реалізована рекомендація щодо систематизації та аналізу кожного запропонованого законопроекту на предмет уникнення дублювання або суперечності шляхом розроблення Управлінням комп’ютеризованих систем Апарату ВРУ концепції платформи «Електронний законопроект», яка на технічному рівні вирішує дану проблему[20,с.26].
Проблема також є і у сфері розробки та затвердження річних робочих планів здійснення нагляду (контролю) за виконавчою гілкою влади. Системна робота в цьому напрямку відсутня. Лише окремі комітети самостійно намагаються вдосконалити механізм здійснення нагляду за виконавчою гілкою влади, у тому числі, шляхом розробки типової для конкретного міністерства форми надання запитуваної інформації.
З метою переходу до електронного парламентаризму та запровадження систем кібер-безпеки була розроблена та затверджена Розпорядженням Голови ВРУ «Стратегія електронного парламентаризму на 2018-2020 роки».
Рис. 3.1 Висновки європейської комісії щодо роботи ВР за 2019р*(9 місяців роботи ВР)[25].
Максимальна кількість балів за реалізацію всіх рекомендацій – 208 балів. Фактично виконано рекомендацій на 87 балів.
Також ще одним елементом, який безпосередньо впливає на удосконалення законодавства, є глобалізація. Глобалізація – це об’єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючі взаємозв’язок і взаємозалежність національних економік, правових, політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодії людини й навколишнього середовища. В основі глобалізації лежить розвиток світових ринків товарів, послуг, праці, капіталу.
Таким чином глобалізація як всеохоплюючий процес справляє вплив не лише на правову сферу, а і на будьяку сферу суспільного життя, а отже, без врахування як глобалізаційних процесів, так і вимог сучасності удосконалення законодавства не буде дієвим та актуальним. Свій безпосередній вираз це знайшло в конституціях більшості держав-членів ООН, включаючи й Конституцію України[23,с.42].
Важливе значення у подальшій універсалізації внутрішньодержавного права має закріплення в національних конституціях сучасного комплексу невідчужуваних природних прав і свобод людини, а також визнання того, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права є пріоритетною складовою національної правової системи.
Проблематика правової глобалізації носить комплексний характер, що повинно бути враховано при розробці концепції правової політики держави як внутрішнього, так і зовнішнього спрямування.
Першочергове значення при цьому мають дослідження проблем сучасного стану, шляхів удосконалення і перспектив розвитку вітчизняного права і держави в загальному контексті процесів глобалізації, юридично важливих принципів, форм, цінностей та цілей, яких потрібно дотримуватись в умовах сучасної глобалізації й уніфікації у сфері державно-правових явищ і відносин[19,с.35].
Зростаюча тенденція до міжнародно-правової глобалізації сприяє появі нових принципів і норм права, встановлення яких раніше належало до сфери внутрішніх справ суверенних держав.
Зважаючи на необхідність удосконалення законодавства України як однієї з умов ефективного функціонування правової системи, можна виділити основні елементи цього процесу, зокрема якість, ефективність, гармонізацію, систематизацію та глобалізацію законодавства.
Процес систематизації інформаційного законодавства об’єктивно обумовлений детермінованими рівнем та умовами суспільного розвитку, це іманентно притаманний динамічний процес, що зумовлений або неузгодженістю, невідповідністю елементів (підсистем), які утворюють його структуру та зміст, або нерівнозначністю використовуваних правових інструментів і диспропорцією між тенденціями до стійкості законодавства та прагненням до стабільності, спеціалізацією і уніфікацією нормативно-правових актів[21,с.17].
Процес кодифікації законодавства в інформаційній сфері може опосередкувати виникнення нового масиву нормативно-правових актів і норм, що регулюють суспільні відносини в цьому сегменті, що, своєю чергою, може бути базисом для подальшого формування інформаційного суспільства в Україні.
Також зрозуміло, що закріплення в Конституції України загальнолюдських принципів і ідеалів сучасного демократичного суспільства та держави зобов’язує до використання досвіду розвинутих країн і міжнародного співтовариства у формуванні нової системи українського законодавства. Разом з тим, потрібно визнати, що велику цінність має власний досвід.
«Слід зазначити, що сьогодні в Україні важливим є вирішення комплексу актуальних практичних питань державного будівництва, передусім здійснення парламентської, адміністративної і судової реформ, правової та реформи місцевого самоврядування. Стратегія цих реформ полягає в подоланні кризових явищ та завершенні перехідного періоду розвитку держави, у зв’язку з чим відповідно зростає потреба в розробці теоретичних основ законодавчої, виконавчої, судової влади, високого рівня наукового забезпечення їхнього реформування, у формуванні чіткої, внутрішньо узгодженої системи законодавства»[23].
Можна виокремити наступні тенденції вдосконалення і розвитку системи законодавства:
- необхідність забезпечення верховенства правового закону у всіх сферах життя суспільства;
- спеціалізація законодавства з його різноманітними формами прояву: диференціація, конкретизація, деталізація;
- правова уніфікація і супутні їй процеси – інтеграція, генералізація, універсалізація, видання комплексних нормативних актів.
Впорядкування законодавства є характерним для процесу розвитку сучасної правової держави. Здійснення систематизації влаштовує звільнення від суперечливих норм та усунення в законодавстві колізій, застарілих норм. В свою чергу це підвищує ефективність користування нормативними актами, що дозволяє впливати на ефективність законодавства та суспільні відносини, та їх застосування[19,с.18].
Отже, систематизація законодавства є дієвою складовою, що дає можливість покращити процес створення професійної законодавчої бази, яка б забезпечувала інтереси громадян.
ВИСНОВКИ
Провівши відповідне дослідження, можна зробити наступні висновки.
Система законодавства має свою структуру – це внутрішня організація упорядкованих нормативно – правових актів, яка виражається в їх погодженості та розподілу на галузі та інститути законодавства.
Систематизація законодавства — це діяльність компетентних державних органів та уповноважених організацій з упорядкування і вдосконалення чинних нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.
Протягом перших місяців роботи Верховної Ради 9-го скликання було зареєстровано 1490 проектів законів та постанов. З них ухвалили лише 94 (6.31%) законопроектів та 267 постанов (17.92%). Найчастіше ухвалюють депутатські законопроекти, а пік припав на жовтень 2019 року.
Зокрема, законопроект №1053-1 передбачає з 1 жовтня 2020 року обов'язкове використання касових апаратів для ФОПів 2-4 груп.
Крім того, з 1 січня 2021 року використання касових апаратів буде обов'язковим для платників єдиного податку на 2-4 групи. Водночас обов'язковість РРО не стосуватиметься фізичних осіб, а також ФОПів з 1 групи.
Акти законодавства України, спеціальна юридична література, електронні інформаційні правові системи, що зберігаються та використовуються в органах та установах юстиції, становлять інформаційний фонд.
Ведення журналу обліку актів законодавства здійснюється за кожним видавником актів окремо шляхом унесення інформації, у якій зазначаються номер, дата прийняття, дата надходження, вид, видавник, назва, джерело опублікування актів законодавства України в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями України є: «Офіційний вісник України»; газети «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України». Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення.
Процес систематизації інформаційного законодавства об’єктивно обумовлений детермінованими рівнем та умовами суспільного розвитку, це іманентно притаманний динамічний процес, що зумовлений або неузгодженістю, невідповідністю елементів (підсистем), які утворюють його структуру та зміст, або нерівнозначністю використовуваних правових інструментів і диспропорцією між тенденціями до стійкості законодавства та прагненням до стабільності, спеціалізацією і уніфікацією нормативно-правових актів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – с. 141. – Режим доступу:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Наказ «Про затвердження Положення про порядок здійснення обліку та систематизації законодавства в органах та установах юстиції України» Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v31-5323-04
3. Дудар С. К. Теоретичні проблеми визначення юридичного терміну «законодавство» у вітчизняній юридичній науці. Право і сусп-во. 2014. №2. с. 3–9.
4. Мельник В. П. Поняття та ознаки законодавства: проблеми, підходи, напрями вирішення. Держава і право. Київ, 2009. Вип. 44. с. 50–54.
5. Суходубова І. В. Стабільність і динамізм законодавства: поняття, співвідношення, засоби забезпечення: монографія. Харків: Право, 2016. 228 с.
6. Галюк Р. Г. Співвідношення системи права та системи законодавства. Актуальні проблеми держави і права. Одеса, 2014. Вип. 74. с. 129–134.
7. Шутак І. Д., Онищук І. І. Юридична техніка: навч. посіб. Івано-Франківськ, 2013. 496 с.
8. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): підручник. 2-ге вид., перероб. і допов. Харків: Еспада, 2009. 752 с.
9. Кравченко М. Г. Поняття та елементи національного законодавства України. Держава і право. Київ, 2009. Вип. 46. с. 46–52.
10. Дашковська О. Р. Системність законодавста як його конституційна ознака. Наук. вісн. Міжнарод. гуманітар. ун-ту. Серія: Юриспруденція. Одеса, 2013. №6-2, т. 1. с. 34–37.
11. Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О. В. Петришин, С. П. Погребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. – Х. : Право, 2014. – 368 c. – с. 221–230.
12. Качинська М. О. Кодифікація законодавства про органи охорони правопорядку на території України у період з X ст. до XVII ст. / М. О. Качинська // Європейські перспективи. – 2013. – № 8. – С. 28–31.
13. Пєтков С. В. Реформування адміністративного права як основа демократизації суспільства / С. В. Пєтков // Юридична наука. – 2011. – № 3. – с. 97–103.
14. Денис Є. В. Основоположні принципи кодифікації законодавства / Є. В. Денис // Альманах права. – 2012. – Вип. 3. – с. 127–130.
15. Пєтков С. В. Кодифікація законодавства про відповідальність – основа адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні [Електронний ресурс] / С. В. Пєткв // Держава і право. – 2009. – № 1. – с. 84–89. – Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Jursci/2011_3/97-103.pdf.
16. Мельник Р. С. Реформування системи адміністративного права як передумова його кодифікації [Електронний ресурс] / Р. С. Мельник // Право і Безпека. – 2012. – № 3 (45). – с. 109–113. – Режим доступу: http://pb.univd.edu.ua/?controller=service&action=download&download=8480.
17. Крижна В. Варіанти кодифікації законодавства у сфері інтелектуальної власності / В. Крижна // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2015. – № 1. – с. 110–115
18. Баранов О. А. Напрями перспективних досліджень у галузі інформаційного права / О. А. Баранов // Інформація і право. – 2016. – № 2 (17). – с. 15–31.
19. Мороз Н. С. Проблеми правового регулювання інформаційних відносин / Малиновська Ю. Б., Мороз Н. С. // ІТ-право: проблеми і перспективи розвитку в Україні: зб. матер. наук.-практ. конф. – Львів: Нац. ун-т “Львівська політехніка”, 2016. – С. 105–107
20. Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк; за заг. ред. В. А. Ліпкана. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. – 304 с. 9. Шмідт Е. Новий цифровий світ / Е. Шмідт, Д. Коен ; пер. з англ. Г. Лелів. – Львів: Літопис, 2015. – 304 с.
21. Кіндрат П. В. Проблеми структуризації інформаційного права / П. В. Кіндрат // Наук. вісник Ужгород. нац. ун-ту, серія: Право. – 2016. – Вип. 39. Т. 1. – с. 136–139.
22. Мудрак Л. Інформаційне суспільство як формат розвитку громадянського суспільства / Ефективність державного управління. – 2015. – Вип. 43. – С. 91– 98
23. Угода про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом : Закон України : від 16.09.2014 № 1678-VII / ВР України // База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011
24. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://rada.gov.ua
25. Представництво Європейського Союзу в Україні/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://eeas.europa.eu/delegations/ukraine_uk