Ім'я файлу: Формування навичок здорового способу життя учныв НУШ.doc
Розширення: doc
Розмір: 157кб.
Дата: 23.01.2021
скачати
Розширення: doc
Розмір: 157кб.
Дата: 23.01.2021
скачати
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ШКОЛЯРІВ…………...5
1.1.Здоровий спосіб життя: сутність та характеристика…………………...5
1.2. Освітній процес за образом формування навичок здорового способу життя школярів………………………………………………………………….7
1.3. Здоровий спосіб життя учнів за концепцією «Нової української школи»…………………………………………………………………………11
РОЗДІЛ ІІ ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ…….18
2.1. Експериментальне дослідження рівня розвитку навичок здорового способу життя у школярів…………………………………………………….18
2.2. Рекомендації по організації процесу формування навичок здорового способу життя на основі концепції Нової української школи…………22
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….27
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….30
ВСТУП
Актуальність дослідження: Здоров’я людини є оптимальним умовою її життєдіяльності. При цьому свідомо-вольова активність індивіда щодо забезпечення адекватного умовам життя рівня здоров’я відбивається на ефективності діяльності, на показниках здоров’я виробничого (навчального) колективу, сім’ї, суспільства. Однією з найбільш яскравих форм активності людини, спрямованої на збереження і поліпшення здоров’я, є здоровий спосіб життя.
У цивілізованому суспільстві здоров’ю дитини надається особлива роль і значимість. В даний час з поняттям «здоров’я» пов’язується не просто відсутність хвороби, а психічний, фізичний і соціальний добробут особистості. Певною мірою здоров’я дитини, так само як і дорослої людини, генетично детерміноване, але умови життя, екологічні катаклізми і ряд інших потужних за своїм впливом чинників можуть істотно змінити програму природної реалізації фізичних і психічних якостей особистості. Погіршення стану здоров’я школярів – серйозна проблема, яка викликає занепокоєння у педагогів. З кожним роком збільшується число учнів, які страждають різними хронічними захворюваннями і звільнених від занять фізичною культурою, зростає кількість випускників, що мають будь-які обмеження за станом здоров’я.
Реформа школи передбачає вирішення багатьох питань, спрямованих на охорону здоров’я дітей. Одним з найважливіших завдань Нової української школи є формування, збереження і зміцнення здоров’я школярів – майбутнього нації. Шкільний вік найбільш сприятливий для формування навичок здорового способу життя. Діти повинні знати, що тільки здорова людина може жити повноцінним життям і приносити максимальну користь людям. У молодших школярів виховується відповідальне ставлення до свого здоров’я, формується вміння розуміти і приймати цінні для здоров’я рішення. Школа повинна взяти на себе провідну роль у формуванні здорового способу життя учнів.
Вивченням питань формування навичок здорового способу життя займалися такі білоруські автори: Глазько Т.А., Касперович Е. В., Кузнєцова Л.Ф., Сікач А.С., Харевич Т.В.
Об’єктом роботи є учні Нової української школи.
Предметом роботи є особливості формування навичок здорового способу життя учнів Нової української школи.
Метою роботи є визначення специфіки формування навичок здорового способу життя учнів Нової української школи.
Відповідно до мети дослідження, визначено наступні завдання:
- охарактеризувати теоретичні аспекти проблеми формування навичок здорового способу життя у школярів;
- розглянути поняття здорового способу життя: сутність та характеристику;
- проаналізувати дослідження рівня розвитку навичок здорового способу життя у школярів.
Методи дослідження. Під час написання роботи застосовувались такі методи, як аналіз і узагальнення літератури для визначення теоретичних основ дослідження, синтез, комплексний підхід.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 30 сторінок.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ШКОЛЯРІВ
1.1 Здоровий спосіб життя: сутність та характеристика
Здоров’я – індивідуальний психоматичний (душевно-тілесний) стан, що виражається в здатності людини оптимально задовольняти основні життєві потреби [24]. На думку Г. М.Коджаспірової, здоров’я – це природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін; стан повного тілесного, душевного і соціального благополуччя, наявність у людини достатньої кількості енергії, ентузіазму і настрою для виконання або завершення справи [16, c. 153].
Здоров’я характеризується біологічним потенціалом (спадковими можливостями), фізіологічними резервами життєдіяльності, нормальним психічним станом і соціальними можливостями реалізації людиною всіх задатків (генетично детермінуючих).
Виділяють три типи здоров’я:
1) «індивідуальне здоров’я» (людина, особистість);
2) «здоров’я групи» (сім’я, професійна група, «страта - шар»);
3) «здоров’я населення» (популяційне, суспільне) [20, c. 76].
У відповідність з типом здоров’я вироблені показники, за допомогою яких дається якісна і кількісна характеристика. Виділяють здоров’я психологічне, визначальне душевне, емоційне благополуччя людини. Згідно з дослідженнями Л. А.Абрамян, М. И.Лисиної, Т. А.Репіної, «емоційне благополуччя» дітей шкільного віку можна визначити як стійке емоційно-позитивне самопочуття дитини, основою якого є задоволення основних вікових потреб: біологічних і соціальних.
На думку М. Ю. Стожарова, один з основних показників емоційного благополуччя дітей – фізичне здоров’я [10, c. 26]. Ставлячись до сфери емоційного розвитку, емоційне відчуття стає тим базисом, який «живить» всі прояви активності дитини, посилюючи і направляючи цю активність або ж, навпаки, послаблюючи і навіть блокуючи її.
Термін «психологічне здоров’я» підкреслює неподільність тілесного і психічного в людині. Узагальнений портрет психологічно здорової людини – це творчий, життєрадісний, веселий, відкрита людина, пізнає себе і навколишній світ не тільки розумом, а й почуттями, інтуїцією. Така людина бере відповідальність за своє життя, знаходиться в постійному розвитку.
Основу психологічного здоров’я складає повноцінний психічний розвиток дитини на всіх етапах. Автори стверджують, що психологічне здоров’я слід розглядати з точки зору духовного багатства особистості, орієнтації на абсолютні цінності (доброту, красу, істину).
Більшість людей з дитинства настільки звикають до стану, що позначається здоров’ям, що замислюються про нього вже тоді, коли воно грунтовно «підірвано», і людині доводиться звертатися до лікаря. Здоров’я людини закладається в дитинстві і, згідно даних науки, воно обумовлюється на 50% способом життя, на 20% – спадковістю, на 20% – станом навколишнього середовища і приблизно на 10% – можливостями медицини та охорони здоров’я. Важливе місце в збереженні здоров’я займає фізична культура і спорт [10, c. 26].
У сучасній літературі існує понад 100 визначень поняття «здоров’я». Вихідним для них є визначення, наведене в Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я: «Здоров’я є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних дефектів» [23, c. 5].
Оскільки жодне існуюче визначення поняття здоров’я не визнається еталонним, про стан здоров’я людини судять на підставі об’єктивних даних, отриманих в результаті антропометричних (фізичний розвиток), клініко-фізіологічних (фізична підготовленість) і лабораторних досліджень, співвіднесених із середньостатистичними показниками з урахуванням статевовікових, професійних, тимчасових, еколого-етнічних і інших поправок.
У психолого-педагогічному напрямку, здоровий спосіб життя розглядають з точки зору свідомості, психології людини, мотивації. Є й інші точки зору: наприклад, медико-біологічна; однак, різкої межі між ними немає, тому що вони націлені на вирішення однієї проблеми – зміцнення здоров’я індивідуума. Здоровий спосіб життя – це «результуюча дія багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, об’єктивних і суб’єктивних умов, що сприятливо впливають на стан здоров’я» [4, c. 64].
Здоровий спосіб життя є передумовою для розвитку інших сторін життєдіяльності людини, досягнення нею активного довголіття та повноцінного виконання соціальних функцій.
Серед об’єктивних чинників здорового способу життя дітей виділяються наступні:
- «якість навколишнього середовища (стан повітря, води, грунту), продуктів харчування, житла, одягу;
- доступність фізкультурно-спортивних комплексів і споруд (стадіонів, басейнів, оздоровчих центрів і т. д.), спортивного інвентарю і т.д. [2, c. 55].
1.2. Освітній процес за образом формування навичок здорового способу життя школярів
Для формування цілісної системи здорового способу життя у школярів необхідно вирішити наступні соціальні завдання:
- сформувати знання про здоров’я, про фактори, які його формують, зміцнюють коректив і руйнують;
- зміцнювати зняття фізичне здоров’я;
- здійснювати профілактику захворювань;
- навчити учнів відчувати свій організм;
- удосконалювати вміння в дотриманні правил особистої і шкільної гігієни;
- вивчити комплекс фізичних вправ, спрямованих на зміцнення і збереження здоров’я;
- сприяти правильному фізичному розвитку;
- вчити дітей краще розуміти самих себе і критично ставитися до своєї поведінки;
- сприяти прагненню учнів зрозуміти оточуючих і аналізувати своє ставлення до них;
- навчати ефективному спілкуванню;
- вчити дітей робити здоровий вибір і приймати відповідальні рішення;
- сприяти збільшення знань про здоровий спосіб життя шляхом обговорення проблем;
- сприяти твердженням ідей життя краси і доброти, фізичного емоційної і духовного вдосконалення;
- розвивати образотворчі здібності;
- сприяти розвитку естетичної і емоційної особистості [13, c. 92].
Серед основних напрямків діяльності роботи можна особливо виділити наступні.
По-перше, необхідна діагностика психологічного, інтелектуального і фізичного станів у школярів.
По-друге, необхідна регулярна діяльність, спрямована на профілактику захворювань опорно-рухового апарату, аналіз органів зору, діяч шкідливих звичок, діяльності а також захворювань нервової системи.
По-третє, потрібно активно звертати увагу не дивлячись на організацію освітнього виправдано процесу. В процесі навчання необхідне використання відповідно здоров’язберігаючих технологій, емоційного введення валеологічних курсів.
Навчальний розклад повинен бути складений з урахуванням раціональної увагу навантаження на учнів. Важливо продумати систему можливості позакласної роботи.
Режим навчальний і раціональність харчування повинні бути під контролем медичної сестри. Дуже важлива правильна організація в школі фізкультурно-оздоровчої роботи: в неї повинні входити уроки фізкультури, робота спортивних секцій, спартакіади школярів, дні здоров’я, здорова лікувально-фізична культура, валеологія, організація змагань в суботні та недільні навчального дні, туристичні зльоти і т.д. Велика увага повинна приділятися пропаганді здорового способу життя. Це може бути створення в освітньому процесі супроводу (валеологічного, психологічного, соціального). Для пропаганди ЗСЖ може бути використаний матеріал предметів - біології, валеології, фізкультури, ОБЖ, оволодіння методами і прийомами здоров’язберігаючих відносини педагогіки.
Навички здорового способу життя засвоюються людиною під впливом соціальних мега-, макро-, мезо-, мікрофакторів протягом усього життя. особливе місце в процесі формування здорового способу життя займає соціалізація особистості шляхом засвоєння певних норм поведінки та зразків життєдіяльності. Навички – це автоматизовані компоненти свідомої дії людини, які виробляються в процесі його виконання [5]. Гоноболін Ф.Н ділить навички на чотири групи:
1) рухові навички (ходьба, біг, численні спортивні навички);
2) сенсорні, пов’язані з сприйняттями предметів і явищ (навик розрізнення відтінків кольорів);
3) інтелектуальні (в тому числі навчальні);
4) змішані навички, які включають різні види діяльності (навички культурної поведінки, побутові, гігієнічні) [15].
Руховий навик – це оптимальна ступінь володіння технікою дії, що характеризується автоматизованим (тобто при мінімальному контролі з боку свідомості) управлінням рухами, високою міцністю і надійністю виконання.
Руховий навик являє собою таку форму реалізації рухових можливостей, яка виникає на основі автоматизації рухового вміння.
До числа таких, на відміну від ознак рухового вміння, відносяться:
- підвищена ступінь участі рухових автоматизмів в здійсненні приватних операцій, які становлять дію, і зв’язків між ними; спрямованість свідомості по ходу дії не стільки на його деталі, скільки на реалізацію спільної мети;
- виражена стереотипність приватних операцій і параметрів дії (якщо не виникає об’єктивних умов, що вимагають варіювання їх), підвищена стійкість техніки рухів по відношенню до збиваючих факторів;
- виражена злитість операцій і скорочення часу виконання дії [4].
Процес по формуванню рухових навичок має свої психологічні особливості.
1. Цілісність дії. Руховий навик завжди складається з ряду елементів рухової дії. Чи не сума цих елементів визначає навик, а цілісний характер дії. Він підпорядковує складові елементи основному завданню виконуваної дії і перетворює їх в засіб для здійснення цього завдання.
2. Досконалість. У виконанні всіх елементів цілісної рухової дії потрібна висока ступінь досконалості: точність рухів, стійкість і гнучкість навички. Точність рухів – координованість по просторовим, тимчасовим і силовим компонентам. Стійкість навички – низька схильність до впливів збиваючих чинників. Гнучкість навички – різноманітність способів виконувати дії, які доцільно застосувати в залежності від зміни умов.
3. Автоматизм. Рухові навички слід довести до автоматизму, що не виключаючи при цьому функцію свідомості.
4. Усвідомленість. Рухові дії спортсмена завжди повинні бути усвідомленими. Оволодіння руховою дією здійснюється в наступній методичній послідовності. Мотивація – сукупність стійких мотивів, спонукань, що визначають зміст, спрямованість і характер діяльності особистості, його поведінку. Мотивація досягнення – вироблений в психіці механізм досягнення, що діє за формулою: мотив «спрага успіху» *- активність - мета - «досягнення успіху». Викладач, приступаючи до навчання своїх учнів, повинен спонукати їх до свідомого, осмисленого відношення до майбутнього оволодіння новими руховими діями. Навчання без особливого бажання призводить до різноманітних помилок в техніці вправи.
1.3. Здоровий спосіб життя учнів за концепцією «Нової української школи»
Сучасна українська освіта має відповідати запитам з боку суспільства та особистості, потребам економіки, а також світовим тенденціям. Час змінюється, змінюються діти, змінюються їхні запити, пізнавальні інтереси, їхні можливості, потреби, змінюються завдання і цілі сучасної шкільної освіти.
Ключовою реформою Міністерства освіти і науки України щодо удосконалення й осучаснення освітянського процесу стало створення Нової української школи.
Основна мета НУШ – створення школи, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у житті, створення основи для неперервної освіти і подальшого розвитку наукового потенціалу [12].
У Національній доктрині розвитку освіти України ХХІ століття визначено, що пріоритетним завданням освіти є виховання в учнів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших.
Саме на реалізацію соціальної та здоров’язбережувальної освітньої галузі спрямовані різноманітні курси в Новій українській школі, метою яких є формування в учнів позитивної мотивації до здорового способу життя, дбайливого ставлення до здоров’я, формування здоров’язберігаючих навичок.
Метою соціальної та здоров’язбережувальної освітньої галузі для загальної середньої освіти є становлення самостійності учня / учениці, його / її соціальної залученості та активності через формування здорового способу життя, розвиток підприємливості, здатності до співпраці в різних середовищах, впевненості в собі та доброчесності для безпеки, добробуту та сталого розвитку.
Педагогічні методи мають полегшувати процес відвертого і доброзичливого спілкування учнів. Тому доцільно застосовувати такі методи:
- ранкова зустріч ;
- робота в групах ;
- лепбук;
- дебати;
- аналіз історій і ситуацій;
- мозковий штурм;
- опитування думок;
- інтерактивні презентації;
- рольова гра [12].
Ранкова зустріч – це зустріч на початку дня учнів із вчителем. Сидячи в колі один проти одного, кожна дитина вдумливо і поважно вітається з іншими дітьми, після чого впродовж короткого часу ділиться власним досвідом зі своїми товаришами, які з повагою слухають її, ставлять свої запитання та коментують. Після цього вся група бере участь у короткій груповій вправі, спрямованій на розвиток академічних навичок, почуття команди та відчуття єдності. Ранкова зустріч закінчується обміном щоденними новинами, які зазвичай готує вчитель, щоб представити навчальні завдання дня.
Робота в групах розвиває життєві навички активного слухання, співпереживання, співробітництва, упевненої поведінки і толерантності. Групове обговорення максимально підвищує активність і внесок кожного учня. Обговорення в групах дає змогу більше дізнатися один про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує вірогідність того, що учні краще зрозуміють почуття і позиції інших, більше рахуватимуться з ними.
Інтерактивні презентації. Ця форма роботи зарекомендувала себе як найкраща альтернатива лекціям. Використання інтерактивних презентацій потребує комп’ютера з проектором.
Опитування думок. Цікавлячись думкою учнів чи проводячи групову дискусію слід пам’ятати про неприпустимість грубого втручання з метою різко заперечити або розкритикувати чиюсь думку. Якщо вчитель не сприйматиме позитивно висловлювання учнів, вони не братимуть участі в обговоренні. Важливо також не поспішати й не вимагати від учнів негайної відповіді на запитання. Діти повинні мати час на роздуми, але не забагато. Для того, щоб уроки проходили жваво, слід підтримувати темп.
Мозковий штурм – метод опитування, за якого приймаються будь – які відповіді учнів щодо обговорюваного питання. На першому етапі учні активно висувають свої ідеї, у тому числі й нереалістичні, фантастичні й нелогічні. Головне завдання – кількість ідей, а не їхня якість. На цьому етапі забороняється оцінювати висунуті ідеї. Кожну пропозицію приймають і записують на дошці чи на аркуші паперу. Другий етап – оцінювання та обговорення ідей, ранжування їх за рівнем значущості, поділ на групи.
Рольова гра – неформальна постановка, у процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації, Вони уявляють себе вигаданими персонажами, які моделюють реальні життєві історії та ситуації. Під час рольової гри учні діють не від свого імені, а демонструють поведінку та висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це набагато легше, ніж діяти від себе особисто. Рольова гра є ефективним методом апробації нових моделей поведінки.
Аналіз історій і ситуацій – детальний розбір реальної або вигаданої історії, в якій описано, що сталося в житті конкретної людини, групи людей, родини, школи, громади.
Це дає змогу учням проаналізувати і обговорити ситуації, з якими вони можуть зіткнутися в реальному житті. Учні аналізують поведінку персонажів, прогнозують, оцінюють наслідки різних варіантів їхньої поведінки.
Дебати – це організований процес формулювання і захисту своїх позицій двома чи більше учасниками щодо конкретної проблеми.
Мета дебатів – всебічний аналіз і обговорення проблеми, яка не має простого розв’язання.
Дебати розвивають життєві навички самоконтролю, критичного мислення, толерантності, адвокації та упевненого відстоювання своєї позиції.
Сучасний лепбук – багатофункціональна папка-складанка, що містить безліч наклеєних картинок, стандартних кишеньок, кишеньок-гармошок, вкладок, об’ємних аплікацій та інших видів різноманітного дидактичного матеріалу за темою лепбука.
Здоровий спосіб життя є передумовою для розвитку різних сторін життєдіяльності людини, досягнення нею активного довголіття та повноцінного виконання соціальних функцій, для активної участі в трудовій, громадській, сімейно-побутової, дозвільної формах життєдіяльності. Тільки здорова людина має перспективу отримати належну освіту, стати добрим фахівцем, створити сімейний добробут, реалізувати свої кар’єрні та суспільні амбіції.
Ефективність процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя залежить від відповідної спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.
Доцільно застосовувати традиційні методи:
- бесіда;
- спостереження;
- роз’яснення;
- переконання;
- позитивний і негативний приклади;
- методи вироблення звичок;
- методи вправ;
- контролю й самоконтролю тощо [9, c. 16].
Застосування цих методів сприяє створенню у дітей мотивації на здоровий спосіб життя. З нетрадиційних для педагогіки методів ефективно діють методи «педагогічної психотерапії», а саме: саморегуляції, рефлексотерапії. Ігрові вправи та конспект уроку (див. у Додатках Б, В).
Ці методи створюють певну єдність і доповнюють один одного. Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей є:
- на рівні фізичного здоров’я: прагнення фізичної досконалості, ставлення по власного здоров’я як до найвищої цінності, фізична розвиненість, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;
- на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції;
- на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, почуття прекрасного в житті, у природі, мистецтві;
- на рівні соціального здоров’я: сформована відповідальність за наслідки нездорового способу життя, доброзичливість у ставленні до людини тощо. Мотивація на здоровий спосіб життя – це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлення і зміцнення здоров’я. Указане свідчить про доцільність формування таких знань про: фізичне здоров’я; психічне здоров’я; духовне здоров’я; соціальне здоров[1, c. 117].
Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації завдань фізичного виховання школярів:
- зміцнення здоров’я; забезпечення гармонійного розвитку організму;
- розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей;
- загартування організму;
- прищеплення культурно-гігієнічних навичок;
- виховання потреби у заняттях фізичною культурою [18, c. 52].
Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку поділяють на три групи:
1. Оздоровчі завдання.
2. Формування рухових навичок і умінь, виховання фізичних якостей.
3. Виховання у дітей культурно-гігієнічних навичок і вмінь здорового способу життя [11, c. 26].
Ця робота може проводитися у формі:
- фізкультурних занять (індивідуальних і групових);
- оздоровчо- профілактичної роботи: вітамінотерапія, загартовування (басейн, ходьба босоніж, полоскання горла солоною водою), фітотерапія;
- систематичне проведення ранкової гімнастики, занять плаванням, рухливих ігор, физкультхвилинок на заняттях, гімнастики після сну, «Годин здоров’я», логоритмики, пальчикової гімнастики, спортивних свят, дозвіль, розваг, туристичні походи;
- організація різних заходів за участю батьків (з використанням їхнього професійного досвіду медичного працівника, спортсмена);
- ознайомлення батьків з результатами навчання дітей (відкриті заняття, різні загальні заходи, інформація в куточках для батьків та інше) [14, c. 196].
Для дітей і батьків бажано організовувати тематичні виставки малюнків по пропаганді здорового способу життя. У результаті теоретико-експериментального дослідження було виявлено, що здоровий спосіб життя – складне явище. Він містить в собі матеріальні і духовні цінності, характеризується непростим специфічним процесом соціальної діяльності і формується упродовж життя. Теоретичні знання, які дозволяють формувати культуру здорового способу життя, зароджуються разом з культурою суспільства.
РОЗДІЛ ІІ
ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
2.1. Експериментальне дослідження рівня розвитку навичок здорового способу життя у школярів
З метою визначення рівня сформованості навичок здорового способу життя у школярів проведено психолого-педагогічний експеримент. Експериментальною базою дослідження виступила ЗОШ № 5 м. Луцьк. В експерименті брали участь 24 дитини 3-тіх класів.
Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження виявив критерії сформованості навичок здорового способу життя у школярів за наступними показниками:
1) уявлення школярів про поняття «здоровий спосіб життя»;
2) уявлення школярів про шкоду нездорового способу життя на організм і психіку людини.
Були розглянуті рівні в різному ступені: виділені високий, середній і низький рівні уявлень дітей шкільного віку про здоровий спосіб життя з опорою на такі показники:
- високий рівень: дитина має чітке уявлення про поняття «здоровий спосіб життя»; негативно ставиться до шкідливих звичок; налаштована на здоровий спосіб життя;
- середній рівень: дитина має туманне уявлення про поняття «здоровий спосіб життя»; має невелике уявлення про шкідливі звички; не завжди прагне «налаштувати себе» на здоровий спосіб життя;
- низький рівень: дитина не має уявлення про поняття «здоровий спосіб життя»; не заперечує шкідливих звичок; не вважає, що людина повинна вести здоровий спосіб життя.
Основу експериментального дослідження склав комплекс діагностичних методів: спостереження, анкетування, експеримент.
З метою визначення рівня формування навичок здорового способу життя у школярів був проведений метод спостереження за дітьми у трудовій діяльності (Додаток А) і анкетування (Додаток Б). Рівні сформованості знань про навички здорового способу життя на початку експерименту подані у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Рівні сформованості знань про навички здорового способу життя на початку експерименту
| Рівні сформованості уявлень | Експериментальна група | Контрольна група | ||
| Абсолютне число | Відносне число | Абсолютне число | Відносне число | |
| Високий | 2 | 8,3% | 1 | 4,2% |
| Средній | 6 | 25% | 8 | 33,3% |
| Низький | 4 | 16,6% | 3 | 12,5% |
Аналіз проведених методів спостереження і анкетування дозволив зробити висновок про те, що рівень сформованості знань про навички здорового способу життя (у випробуваної групи) в основному – середній і низький.
Результати початку експерименту показали необхідність і доцільність проведення певної роботи по підвищенню рівня сформованості уявлень школярів про здоровий спосіб життя шляхом реалізації виділених нами педагогічних умов на основі позицій НУШ:
- організація цілеспрямованої трудової діяльності дошкільнят;
- облік індивідуальних і вікових особливостей дітей;
- емоційний комфорт для кожної дитини;
- встановлення тактики співпраці при взаємодії дітей і дорослих;
- повага прав дитини на розвиток індивідуальності;
- використання різноманітних цілеспрямованих методів і форм формування здорового способу життя, їх оптимальне використання;
- системний і систематичний характер методичної та виховної роботи, спрямований на формування здорового способу життя дітей.
Для реалізації виділених психолого-педагогічних умов необхідно внести необхідні зміни в виховно-освітній процес:
- ввести в зміст виховання дітей трудовий аспект;
- відмовитися від прямих вказівок і перенести акцент на непрямі впливу через організацію здорового способу життя;
- раціонально і ефективно використовувати кошти трудової діяльності дітей.
До початку формуючого етапу ми розмежували дітей на дві групи: експериментальну – 12 осіб (це діти, які брали участь в формуючому експерименті). До контрольної групи увійшли ті діти, які не брали участі в формуючому експерименті – наступні 12 осіб.
Формуючий експеримент проводився в природних умовах групи, де створювали обстановку, що дозволяє випробуваним дітям відчувати себе невимушено. При формуванні уявлень дітей про здоровий спосіб життя прагнули активізувати їхню трудову діяльність.
Процес формування уявлень дітей про здоровий спосіб життя зажадав організації спеціальних занять, присвячених цій проблемі, на яких широко використовувалися засоби праці:
1. Спостереження за дітьми під час їх ігрової і трудової діяльності.
2. Анкетування.
3. Проведення заходу (додаток В).
Після того, як було організовано і проведено дослідження, виникла необхідність перевірити ефективність роботи зі створення педагогічних умов, що забезпечують формування уявлень школярів про здоровий спосіб життя.
З цією метою проведено контрольне обстеження досліджуваних дітей. Методика контрольного обстеження збігалася з методикою констатуючого експерименту.
При визначенні рівня уявлень дітей старшого дошкільного віку про здоровий спосіб життя здійснювалася опора на рівні, висунуті в даному пункті: високий, середній і низький рівні.
Основу контрольного експериментального дослідження склав комплекс діагностичних методів, які взаємодоповнюють один одного і контролюючих об’єктивність результатів: спостереження, анкетування, заняття.
У дослідженні взяли участь контрольна і експериментальна групи дітей. Визначивши рівень сформованості знань про навички здорового способу життя, ми порівняли отримані дані з результатами експерименту, що констатує, зобразивши їх в таблиці 2.2:
Таблиця 1.2.
Рівні сформованості уявлень старших дошкільників про здоровий спосіб життя
| Рівні сформованості уявлень | Експериментальна група | Контрольна група | |||||
| Абсолютне число | Відносне число | Абсолютне число | Відносне число | ||||
| Високий | 2 | 8,3 | 4 | 16,6 | |||
| Средній | 6 | 25 | 7 | 29,3 | |||
| Низький | 4 | 16,6 | 1 | 4,2 | |||
Дані Таблиці 1.2. показують, що створення і організація педагогічно-доцільної предметно-виховного середовища дозволили в експериментальній групі значно зменшити відсоток дітей, що відносяться до низького рівня сформованості уявлень про навички здорового способу життя, в порівнянні з контрольною групою: високий рівень уявлень дітей підвищився на 12 ,4%, середній рівень підвищився на 4,3%, низький знизився на 16,6%.
2.2. Рекомендації по організації процесу формування навичок здорового способу життя на основі концепції Нової української школи
Оптимізувати процес формування навичок здорового способу життя означає надати цьому процесу найкращі варіанти. Процес формування навичок здорового способу життя повинен бути підпорядкований наступним завданням:
- налагодження активної, тісної педагогічної взаємодії з батьками дошкільнят, дотримання синхронності моральних і педагогічних вимог до дитини;
- забезпечення позитивної основи для розвитку уявлень дітей про здоровий спосіб життя;
- встановлення взаємних, довірчих і поважних відносин з дітьми.
- систематична різнобічна педагогічна освіта батьків про важливість здорового способу життя та про значення трудової діяльності у формуванні такого способу життя;
- залучення батьків до активної участі в навчально-виховному процесі;
- формування у батьків потреби в самоосвіті; ознайомлення вихователів з різноманітними методами формування здорового способу життя дітей, відбір і узагальнення кращого досвіду.
Педагогам ЗОШ слід пам’ятати, що процес формування здорового способу життя у дітей шкільного віку включає в себе облік не тільки фізичного, а й психічного здоров’я дітей. Тому важливо знати педагогічні показники психічного здоров’я і благополуччя школярів, в числі яких такі:
- поведінка, думки і почуття дитини, адекватні навколишніх умов і подій;
- соціально прийнятні способи самоствердження і самовираження;
- позитивний емоційний фон, оптимістичний настрій, здатність до емоційного співпереживання;
- рівномірний і своєчасний розвиток основних психічних процесів, стійка пізнавальна активність;
- доброзичливе ставлення до оточуючих, повноцінне спілкування, характер якого відповідає віковим нормам.
Забезпечення психологічного здоров’я в шкільному віці можливо за допомогою реалізації психологічної підтримки дітей.
У процесі формування навичок здорового способу життя дітей рекомендуємо виділити наступні завдання їх психологічної підтримки:
1. Навчання позитивному стосункам і прийняття інших людей.
2. Навчання рефлексивним вмінням;
3. Формування потреби в саморозвитку [26].
Основними педагогічними формами і методами формування психологічного здоров’я дітей є: проведення спеціально розроблених психологічних занять з дітьми; вправи; психологічні ігри; етюди; дозвіл проблемно-практичних ситуацій; елементи арт-терапії; гри-драматизації; рухливі ігри; читання і аналіз казок; бесіди; творчі ігри; складання казок; колективну радісну працю.
З метою теоретичної і практичної підготовки батьків до розуміння важливості проблеми формування психологічного здоров’я у дітей необхідна організація спеціальної роботи з ними. Представляється найбільш доцільним подібну роботу проводити в формі організації батьківського клубу, в засіданні якого включаються елементи тренінгу. Також доречно проведення традиційних теоретичних консультацій, ділових ігор.
ВИСНОВКИ
Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що погіршення здоров’я населення країни в українському суспільстві набуло глобального характеру і став гострою соціально-педагогічною проблемою, що вимагає негайного вирішення. Ця проблема безпосередньо стосується і української освіти, в новій парадигмі якого висуваються завдання розвитку фізично і психологічно здорової особистості дитини.
Найважливішою сучасною стратегією Нової української школи є формування у дітей шкільного віку здорового способу життя, яка представлена як система комплексних державних і громадських, соціально-економічних і медико-санітарних, психолого-педагогічних і психогігієнічних заходів, спрямованих на попередження захворювань, на всебічне зміцнення здоров’я дітей.
Проведене дослідження проблеми формувавання навичок здорового спообу життя про здоровий спосіб життя дозволило зробити висновок про значущість даного аспекту у вихованні дітей і про недостатню його розробку в практиці сучасного ДНЗ.
Експериментальна робота включала в себе три етапи: констатуючий, формуючий, контрольний експерименти. Мета констатуючого експерименту – дослідження і визначення рівня сформованості новичок здорового способу життя учнів. Нами використовувався комплекс діагностичних методів досліджень, які взаємодоповнюють один одного і контролюючих об’єктивність результату: спостереження, анкетування, експеримент. Результати експерименту, що констатує дозволили судити про те, що у школярів даної вікової групи переважає середній і низький рівні сформованості уявлень про навички здорового способу життя.
Метою формуючого експерименту було – підвищення зазначеного рівня за допомогою виділення спеціальних методик і заходів. У ході формуючого експерименту нами були реалізовані виділені раніше педагогічні умови; підготовлений і реалізований комплекс заходів.
Метою контрольного експерименту – визначення ефективності комплексу заходів, виділених педагогічних умов, спрямованих на підвищення рівня сформованості уявлень школярів про навички здорового способу життя у трудовій діяльності.
Результати контрольного експерименту показали, що створені педагогічні умови про навички здорового способу життя дозволили зменшити відсоток дітей, що відносяться до низького рівня сформованості уявлень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бойко О.В. Становлення та розвиток поняття здоровий спосіб життя. Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах: Зб. наук. праць. Книга I. Київ: 2000. С. 117124.
Булахова Л. Особливості проведення «Ранкових зустрічей». Початкова школа. 2018. №5.55 с.
Вакульська Н.А. Батьки очима дітей. Матеріали V науково-практичної конференції Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України. Кіровоград: КНУ. 2015. С. 197–199.
Войтенко В.М. Здоровий спосіб життя і рухова активність дітей. Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості. Київ: Освіта. 2001. 64 с.
Гріневич І. І. Сутність здорового способу життя: історично-педагогічний аналіз проблеми. Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. Ніжин: Книга. 2016. № 1. С. 92-99.
Жабокрицька О. В. Гуманізація освіти і виховання основ здорового способу життя школярв. Наукові записки. Випуск 38. Серія: Педагогічні науки. Засоби реалізації сучасних технологій навчання. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2015. С. 66–69.
Жабокрицька О. В. Самопізнання як засіб виховання у дітей основ здорового способу життя. Наукові записки. Випуск 45. Частина І. – Серія: Педагогічні науки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2016. С. 129–134.
Закопайло С. А. Компоненти здорового способу життя старшокласників. Фізичне виховання в школі. 2001. №3. С. 52-53. 2002. №1. С. 54-55.
Закопайло С. А. Мотивація старшокласників до оздоровчих занять. Наука і сучасність. Зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. Київ: Логос. 2002. Т. ХХХ. 16 с.
Зубалій М.Д., Гурман Л. Д. Соціокультурні фактори фізичного виховання шкільної молоді. Шляхи оптимізації практичної результативності процесу фізичного виховання школярів: Хотин – Кам’янець-Подільський. 2000. 26 с.
Козак Є. П. Самовиховання як шлях до здорового способу життя підлітків. Шляхи оптимізації практичної результативності процесу фізичного виховання школярів: Зб. теорет. та метод. матеріалів. Хотин –Кам’янець-Подільський. 2000. 26 с.
Концепція Нової української школи [Електронний ресурс]. Режим доступу:https:// www.kmu.gov.ua /.../ukrainska-shkola-compressed.pd...
Копельчук Я.В. Виховання в учнівської молоді здорового способу життя. Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. Ніжин. 2002. № 3. С. 9293.
Кравчук О. В. Нетрадиційні методи й системи оздоровлення. Навчальний посібник. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2002. 196 с.
Кузьменко В. Ю. Виховання у підлітків позитивного ставлення до здорового способу життя.Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. Ніжин. 2002. № 4. С. 102104.
Кузьменко В.Ю. Проблеми самоактуалізації особистості в контексті виховання здорового способу життя. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Київ: Освіта. 2002. С. 153158.
Левківська О. П. Психологічні засади формування у підлітків здорового способу життя. Психологічні стратегії в освітньому просторі: Зб. наук. праць. К.: Київський міжрегіональний інститут удосконалення вчителів імені Бориса Грінченка. 2000. С. 24
Мельник С. В. Теоретичні основи формування у підлітків здорового способу життя. Теоретико-методичні проблеми навчання і виховання: Зб. наук. праць. Київ: Фенікс. 2000. С. 5260.
Ніколаєнко Л. Нова українська школа: інтеграційний підхід у початковій загальній освіті. Початкова освіта. 2018. №12. 5 с.
Новицька О. В. Рухова активність у системі здорового способу життя підлітків. Теорія і практика фізичного виховання. 2001. № 12. С. 7682.
Охрімчук С. Ю. Рухова активність як основний компонент соціально здорового способу життя. Соціологічна наука і освіта в України. Київ: МАУП. 2000. Вип. I. Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. 13 с.
Потапенко С. В. Девіантна поведінка, духовність і здоров’я учнівської молоді. Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. 1999. С. 27–30.
Чаговец А. И. Сущность понятия «здоровый образ жизни» в научно – педагогической литературе. Київ : Освіта. 2011. 5 с.
Шашенок Н. Здоров’язбережувальні технології в умовах організованого дитинства. Київ : Освіта. 2010.
Ядешко В. І. Дошкольная педагогіка. Москва : Просвітництво. 1986. 415 c. Бєлуха С. Шлях до нової української школи. Дослідно-експериментальна та інноваційна діяльність навчального закладу. Директор школи.2017.-№19-20. 65 с.
Язловецька О. В, Язловецький В. С. Учням про здоров’я. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2000. 212 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
План спостереження за школярами
1. Прояв інтересу до здорового способу життя:
а) проявляє або не проявляє інтерес до здорового способу життя;
б) проявляє активний або неактивний інтерес.
2. Подання про здоровий спосіб життя:
а) має або не має уявлення про навички здорового способу життя.
б) повнота уявлень про навички здорового способу життя.
Додаток Б
Анкета для школярів
1. Чи маєш ти уявлення про поняття «здоров’я»?
2. Як ти розумієш словосполучення «навички здорового спосіб життя»?
3. Чи ведеш ти здоровий спосіб життя?
4. Що ти робиш для того, щоб бути здоровим ?
5. Чи робиш ти ранкову зарядку?
6. Виконуєш ти ранкові водні процедури?
7. Чи вмієш ти плавати?
8. Чи вмієш ти кататися на лижах і ковзанах?
9. Що таке праця?
10. Чи любиш ти працювати?
11. Чи входить в поняття здорового способу життя трудова діяльність?
12. Як ти працюєш?
13. Чи знаєш ти, що таке «шкідливі звички»?
14.Знаєш ти про наслідки шкідливих звичок?
15. Чому потрібно дотримуватися здорового способу життя?
Додаток В
Захід для старших дошкільнят на тему:
«Праця - основа здорового способу життя»
Мета: формувати уявлення старших дошкільників про здоровий спосіб життя.
Хід заняття:
Вихователь: Сьогоднішній захід присвячено праці. Хто з вас, діти, знає, що таке праця? (Відповіді дітей).
- Які види праці ви знаєте? (Відповіді дітей коригує вихователь).
- А зараз, діти, подивіться виступ дівчаток нашої групи, який називається «Велике прання» (перегляд).
- Хлопчики теж хочуть показати, як вони вміють працювати. Подивіться їх танець, який називається «Маляр» (перегляд).
- Як ви думаєте, діти, для чого людина повинна трудитися? (Міркування дітей).
- Як ви розумієте поєднання «здоровий спосіб життя?» (Відповіді дітей).
- Чому наш захід називається «Праця – основа здорового способу життя»? (Міркування дітей).
- А зараз, діти, я пропоную всім вам провести гру, яка називається «Вирости город» (проводиться гра).