Ім'я файлу: с Соколова.doc
Розширення: doc
Розмір: 95кб.
Дата: 02.04.2024
скачати
Пов'язані файли:
детали машин.docx
Лекція 3.pdf
docsity-kursova-z-predmeta-logistichne-obslugovuvannya-nau.pdf

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ уКРАЇНИ
Соколова О.Є.

Національний авіаційний університет
На сучасному етапі, європейська інтеграція є одним з основних пріоритетів української державної політики. Проте транспортна система країни все ще не відповідає стандартам і вимогам Європейського Союзу (ЄС) і відзначається суттєвим відставанням щодо інфраструктури, обладнання і норм [1]. Варто підкреслити, що інтеграційні процеси транспортного комплексу України не повинні обмежуватися лише його адаптацією до вимог та стандартів ЄС, а також вимагають застосування методичних підходів до організації управління розвитком транспортних систем, що ґрунтуються на концептуальних засадах логістики.

Як свідчить світовий досвід, найбільш ефективний напрямок розвитку транспортного сектору України може бути реалізований шляхом формування транспортно-логістичної системи країни, яка забезпечує взаємодію всіх учасників транспортно-розподільчого процесу в організаційно-економічному, технічному, технологічному та інформаційному аспектах під час руху вантажних потоків кінцевому споживачу, а також дозволяє зайняти конкурентоспроможні позиції на міжнародних ринках транспортно-логістичних послуг.

На погляд автора, транспортно-логістична система – це інтегрована сукупність суб’єктів транспортно-логістичної діяльності та об’єктів транспортно-логістичної інфраструктури, що взаємодіють між собою з метою оптимізації руху вантажопотоків «від дверей до дверей» за мінімальними витратами на максимально вигідних умовах.

Територіальні особливості транспортно-логістичної системи, як складної динамічної системи, зумовлюють необхідність застосування системного підходу [2,5,6]. Використання системного підходу дозволяє сформувати нову специфіку організаційно-економічної та техніко-технологічної взаємодії ланок транспортної системи згідно з інтегральною концепцією розвитку держави з урахуванням потреб сучасного економічного середовища.

Важливе значення для визначення найефективніших шляхів формування та ефективного використання транспортно-логістичної системи України має проведення аналізу окремих макроекономічних показників (ВВП, структура експорту та імпорту товарів тощо) та статистичних даних діяльності транспортного сектору країни.

Згідно офіційної інформації Державного комітету статистики, протягом 2002 р. - 2008 р. обсяги внутрішнього валового продукту (ВВП) України мають тенденцію до зростання. Варто додати, що номінальний ВВП України в 2009 р. скоротився в порівнянні з 2008 р. в постійних цінах 2007 р. на 15,1%, і склав 914,720 млрд. грн. Зауважимо, що в загальній структурі валової доданої вартості на транспортний сектор приходиться близько 12 %. За прогнозами експертів, в 2011 р. розвиток української економіки буде характеризуватися активізацією інвестиційної діяльності на тлі сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури. Усереднене значення приросту реального ВВП становить 4,7% (варіація показника від 3,3% до 5,8%), що на 1,3 п.п. більше, ніж прогнозується на 2010 р. Усереднене значення номінального ВВП - 1 трлн. 244,7 млрд. грн. [3,4]. Все це говорить про те, що в найближчому майбутньому слід очікувати збільшення обсягів експорту та імпорту товарних потоків в різні регіони світу.

Аналізуючи географічну структуру експорту та імпорту товарів України за 1996 р. – 2009 р. визначено, що найбільше зростання експортованих та імпортованих товаропотоків спостерігається у 2008 р., що в грошовому еквіваленті складає 66967,3 та 85535,3 млн. дол. США відповідно.

Проведене дослідження обсягів перевезень транзитних вантажів через територію України протягом 2005-2009 рр. свідчить про їх щорічне зростання. Так, 2009 р. характеризується приростом даного показника порівняно з 2008 р. на 3,55 %, що відповідає 337000,08 тис. тн вантажу.

На основі аналізу статистичних даних встановлено, що об’єм перевезень вантажів всіма видами транспорту за 2009 р. складає 695,7 млн. тн, а це на 22 % менше ніж у попередньому 2008 р., та на 19 % менше ніж у 2003 р. При чому, основні вантажопотоки припадають на автомобільний (56,77 %), залізничний (18,8%) та трубопровідний транспорт (21,72%). Підкреслимо, що на водний транспорт приходиться лише 2,69 % з загального обсягу перевезених вантажів в країні, а на авіаційний 0,01 % [3].

Таким чином, дослідження обсягів та структури зовнішньоекономічних вантажопотоків України свідчить про коливання обсягів імпортних, експортних та транзитних вантажів в останні роки, що є негативним чинником для зайняття країною конкурентних позицій в сфері транзитного бізнесу.

Саме тому, реальним напрямом підвищення ефективності транспортної системи України є забезпечення більшої відкритості для входження нових транспортних компаній, залучення приватного капіталу, розвитку конкуренції в усіх галузях транспорту (включаючи рухомий склад залізниць), залишаючи державне регулювання ринку лише для елементів, які неможливо елімінувати (монопольні структури) і, які необхідні для забезпечення належного рівня безпеки на транспорті. Держава повинна здійснювати моніторинг ефективності роботи усіх видів транспорту та запобігати асиметрії у конкуренції між ними [1].

В якості теоретико-методологічної основи формування моделі транспортно-логістичної системи України (ТЛСУ) доцільно використовувати концепцію різнорівневої логістичної інтеграції (макро-, мезо- та мікрорівні), яка дозволяє розглядати процес розвитку транспортно-логістичних систем як об’єктивну можливість задовольняти потреби в транспортно-логістичному обслуговуванні в певному просторі та часі.

Звідси виходить, що транспортно-логістична система країни – це інтегрована, багаторівнева та багатофункціональна система, що забезпечує якісне надання транспортно-логістичних послуг та сприяє підвищенню конкурентоспроможності країни на світовому просторі.

На погляд автора, структура транспортно-логістичної системи України повинна складатися з п’яти рівнів логістичної взаємодії, а саме:

1 рівень: взаємодія об’єктів транспортно-логістичної інфраструктури (термінальні та вантажні комплекси, складські господарства, підприємства різних видів транспорту та транспортно-логістичного сервісу тощо);

2 рівень: транспортно-логістичні центри місцевого, регіонального та міжнародного призначення;

3 рівень: регіональні транспортно-логістичні системи;

4 рівень: транспортно-логістичні кластери;

5 рівень: інтегрована транспортно-логістична система України (підсистема економічної системи країни та міжнародних транспортно-логістичних систем).

Розглянемо більш детально кожний з вищенаведених рівнів транспортно-логістичної системи України окремо.

Отже, перший рівень транспортно-логістичної системи характеризується низьким ступенем взаємодії об’єктів логістичної інфраструктури (ЛІ). Основною метою, що реалізується на даному рівні є координація, а також синхронізація процесів транспортно-логістичного обслуговування вантажного потоку «від дверей до дверей» за оптимальними витратами та відповідним рівнем логістичного сервісу. Зауважимо, що на сьогодні стан розвитку об’єктів транспортно-логістичної інфраструктури країни не задовольняє потребам національної економіки.

На другому рівні формуються транспортно-логістичні центри локального, регіонального та міжнародного значення, а також інформаційно-аналітичні центри. Основними завданнями функціонування ТЛЦ є забезпечення надання транспортно-логістичних послуг за мінімальними витратами на логістичне обслуговування та логістичну інфраструктуру шляхом кооперації транспортно-логістичних компаній, що надають спеціалізований комплекс логістичних послуг. Варто додати, що ТЛЦ утворюють транспортно-логістичні вузли - центри зростання національної та регіональної економіки.

Наявність розвинутої логістичної інфраструктури та професійних ТЛЦ також дозволяє організувати оптимальні схеми доставки вантажу за інтермодальними та мультимодальними технологіями.

Третій рівень представляє собою регіональні транспортно-логістичні системи (РТЛС), які спрямовані на оптимізацію руху вантажного потоку в межах певного регіону. Звідси виходить, що основним обмеженням даного рівня інтеграції є його територіальна приналежність. РТЛС сприяють взаємодії суб’єктів транспортно-логістичної діяльності при обслуговуванні вантажного потоку на території конкретного регіону, використовуючі його специфіку та потенційні можливості. РТЛС є підсистемою регіональної економічної системи та транспортно-логістичного кластера.

Транспортно-логістичні кластери (ТЛК) формуються на четвертому рівні і, на відміну від РТЛС, мають головне обмеження не за територіальними ознаками, а по наближенню знаходження учасників транспортно-розподільчого процесу до міжнародних транспортних коридорів. ТЛК спрямовані на оптимізацію руху вантажного потоку у міжнародних ланцюгах постачання. ТЛК концентрує в себе транспортно-логістичну інфраструктуру прикордонних територій та певних регіонів, транспортно-логістичні компанії, виробничі підприємства тощо. Концепція створення ТЛК повинна базуватися на нормативно-правовому регулюванні, організаційному, фінансовому, технічному, а також інформаційному забезпеченні діяльності транспортно-логістичних підприємств.

На остатньому п’ятому рівні формується інтегрована транспортно-логістична система України (ІТЛСУ) основною метою якої є координація організаційно-економічної, технічної та технологічної взаємодії суб’єктів ринку транспортно-логістичних послуг і об’єктів транспортно-логістичної інфраструктури країни для забезпечення оптимального руху вантажного потоку «від дверей до дверей»; підвищення ефективності економічної системи держави та зайняття конкурентоспроможних позицій на світовому ринку транспортно-логістичних послуг. На створення ефективної ІТЛСУ як підсистеми економічної системи країни та складової частини міжнародних транспортно-логістичних систем прямий вплив мають: міжнародне та національне регулювання перевезення вантажів, фінансова система країни (транспортної галузі), ринкова інфраструктура, природно-ресурсний потенціал країни (транспортної галузі), ринок споживачів транспортно-логістичних послуг.

Таким чином, на основі проведеного дослідження встановлено, що оптимальним напрямком розвитку транспортної галузі України є формування багатопрофільної та багатофункціональної інтегрованої транспортно-логістичної системи країни. Створення ефективної ТЛСУ дозволить державі вирішити такі важливі проблеми як: 1) комплексне транспортно-логістичне обслуговування під час руху вантажного потоку за логістичним принципом «від дверей до дверей»; 2) впровадження ефективних логістичних схем доставки вантажопотоків (інтермодальних, мультимодальних); 3) мінімізація загальних логістичних витрат упродовж повного ланцюга доставки вантажу; 4) формування інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління процесами транспортно-логістичного обслуговування та ін.
Список використаних джерел

  1. Сирийчик Т. та ін. Транспортна політика України та її наближення до норм Європейського Союзу. // Т.Сирийчик та ін. [за ред. Марчіна Свєнчіцкі].– К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки, 2010. – 102 с. Режим доступу: /http://www.undp.org.ua/files/en_76033Transport_System_Reform_Jun2010.pdf

  2. Маселко Т.Є. Проблеми управління транспортно-логістичними системами україни та перспективи розвитку в контексті європейської інтеграції. [Електронний ресурс] / Т.Є. Маселко, С.Г. Шевченко. - Режим доступу:

/http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/17_2/301_Maselko_17_2.pdf

  1. Державний комітет статистики. – Режим доступу: /http://www.ukrstat.gov.ua.

  2. Держкомстат оприлюднив дані по ВВП України за 2009 р. (Журн. «Ділова Україна») [Електронний ресурс] / Шеверев Андрій. – Режим доступу:

/ http://project.ukrinform.ua/news/17416/. Заголовок з екрана.

  1. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. - М.: ИНФРА — М. 2001-608 с.

  2. Кородюк И.С., Прокофьева Т.А., Сергеев В.И. Региональные транспортно-логистические системы: Проблемы формирования и развития. Монография - Иркутск.: Изд-во БГУЭП, 2003. – 328 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас