Ім'я файлу: Экономика.docx
Розширення: docx
Розмір: 50кб.
Дата: 19.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
460667.rtf

Титульная страница


Зміст
Теоретичне питання 3

Вступ 3

1. Особливості ринку в енергетиці

2. Принципи ціноутворення на продукцію підприємств енергетичного бізнесу на оптових ринках 4

3. Принципи ціноутворення на продукцію підприємств енергетичного бізнесу на роздрібних ринках 10

4. Механізм формування ціни на вугільну продукцію 10

5. Механізм формування тарифів і цін в електроенергетиці 13

6. Механізм формування тарифів і цін в нафтогазовій галузі 15

Перелік використаних джерел 17

Задачі 18
33. Ціноутворення в енергетиці, функції ціни.
Вступ
Стрімка зміна інституційної структури енергетичних ринків із переважанням ліберальної концепції, посилення політики диверсифікації постачання енергоносіїв, розвиток транспортної інфраструктури призвели до зміни механізму ціноутворення на ринках енергетичних ресурсів, зокрема природного газу та електроенергії.

Ринок природного газу є однією з найважливіших складових паливно-енергетичного комплексу, стан розвитку якого впливає на рівень енергетичної безпеки кожної країни, відображаючись на рівні її політичної та економічної незалежності. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), Всесвітня енергетична рада (World Energy Council, WEC), енергетичні гіганти Shell та ExxonMobil прогнозують зростання попиту на газ у найближчі десятиліття, оскільки він є чистим, економічно конкурентоздатним, профіцитним ресурсом і відіграє важливу роль у пом’якшенні наслідків змін клімату в усіх регіонах світу. Однак, оскільки попит на природний газ є більшим за попит на інші викопні види палива, те, якими будуть подальші зміни механізму ціноутворення на природний газ може істотно вплинути на формування оптової ціни на ресурс, а відтак на рівень роздрібних цін для споживачів і побутових, і промислових.

Тенденцією останніх років на ринку електроенергетики стала лібералізація, яка обмежила діяльність великих енергетичних монополістів і зумовила виникнення конкурентних відносин, що дало змогу не тільки збільшити пропускну здатність, забезпечивши безпеку і безперебійність поставок електроенергії, але й гарантувало прийнятні на неї ціни. Перехід до ринкового ціноутворення на електроенергію розглядається як базова умова для реалізації найважливіших цілей реформування ринку електроенергії: зростання комерційної ефективності діяль­ності енергетичних підприємств та їх відповідальності за зниження витрат вироб­ництва електроенергії та якість обслуговування споживачів; забезпечення функціонування електроенергетичних компаній в умовах конкуренції при збереженні їх зобов’язань перед споживачами; залучення широкого кола інвесторів для спорудження нових і технічного переоснащення діючих електроустановок.

Реформування енергетичних ринків та обрання конкретної моделі насамперед залежить від політики ціноутворення як чинника ефективності інвестування в енергетичне виробництво зокрема і в розвиток енергетичної галузі загалом. Завдяки правильному вибору системи ціноутворення на тому чи іншому енергетичному ринку створюються стимули для підвищення рівня конкуренції, а відтак ефективності роботи енергетичних систем, ухвалення інвестиційних рішень, удосконалення законодавчої бази для вжиття цільових заходів із метою вирішення проблем довкілля, якості та надійності постачання енергоресурсу.
1. Особливості ринку в енергетеці
Аналізуючи поняття ринків у діючому законодавстві, можна дійти висновку, що ринок енергоносіїв (як первинних, так і підведених) – це сфера обігу енергетичних продуктів (робот, послуг) як товару, в якій є відповідні попит і пропозиція, тобто ринок, що створюється суб'єктами господарської діяльності для організації операцій купівлі-продажу на підставі договорів.

Оптовий ринок енергоносіїв (як первинних, так і підведених) – це єдина впорядкована система взаємовідносин між суб'єктами господарської діяльності в процесі купівлі-продажу конкретних енергоносіїв при рівноправному доступі до цього ринку як організаційно, так і технологічно.

Суб’єктами таких ринків є виробники (видобувачі) енергоносіїв, постачальники енергоносіїв за регульованими цінами (тарифами), постачальники енергоносіїв за нерегульованим тарифом (незалежні постачальники за вільними цінами), оптовий постачальник енергоносіїв (оператор відповідного ринку).

Таким чином, ринок енергоносіїв являє собою багатокомпонентний механізм узгодження економічних інтересів постачальників і споживачів енергоносіїв.

Щоб розглянути особливості цін і ціноутворення ринків енергетичних продуктів (робот, послуг), потрібно знайти відповідні кордони цих ринків, тобто кордони розповсюдження енергетичних продуктів, які можна віднести до цих ринків. Як відомо товарний ринок – це пропозиція найменшої номенклатури необхідних товарів, які споживач вважає за доцільне замінити, коли ціни на них зростають, і це піддається передбаченню.

Аналіз кон’юнктури ринку енергетичних продуктів, що включає в себе як первинні енергоносії, так і вторинні види енергії (підведені енергоносії), свідчить про те, що кожний з них є повністю відокремленим через власну універсальність й фактично не може бути замінений іншими продуктами навіть при значній зміні ціни в довгостроковому періоді. Таким чином, можна стверджувати, що серед енергетичних товарних ринків у широкому сенсі (включаючи енергоносії) можна виділити товарні ринки енергетичного виробництва й ринки вторинної енергії, що виробляється підприємствами енергетичного бізнесу, і яка може перетворюватися в інші види енергії.

Особливості енергетичних ринків (механізмів, що зводять разом покупців і продавців енергетичних продуктів) визначаються технологічними рисами відповідних галузей ПЕК. Можна виділити кілька головних моментів їх діяльності. Наприклад, оптовий ринок електричної енергії (потужності) представляє собою сферу обігу електричної енергії (потужності) у рамках Єдиної Енергетичної Системи України за участю великих виробників і великих покупців електричної енергії, що одержали статус суб'єктів оптового ринку. Суб'єктами тового ринку є юридичні особи, які отримали право брати участь в операціях на оптовому ринку, а саме:

- постачальники й споживачі електричної енергії (постачальниками є компанії, що генерують і видобувають, а покупцями – енергозбутові організації, великі споживачі електричної енергії, та організації, що гарантують постачання);

- оператори торговельної системи (ОТС) оптових ринків, організації з управління єдиною національною (загальноукраїнською) мережею таких продажів.

Діяльність суб'єктів оптових ринків енергоносіїв регулюється типовими правилами, затвердженими законотворчими органами України, у розробці й вдосконаленні яких беруть участь ОТС відповідних оптових ринків.

Функціонування ОТС оптового ринку є некомерційним партнерством, заснованим на членстві суб'єктів оптового ринку. Метою ОТС є організація купівлі-продажу енергоносіїв на відповідних оптових ринках. До основних функцій ОТС, поряд з послугами з організації оптової торгівлі, відносять: контроль за діями, участь у розробці й контроль за дотриманням правил відповідного оптового ринку, ведення реєстру суб'єктів оптового ринку.

Як правило, ОТС – це спеціалізовані організації, що здійснюють одноособове управління технологічними й виробничими режимами роботи об'єктів відповідної галузі.

Основними засадами організації оптових ринків слід визнати:

- відсутність дискримінації в правилах функціонування оптового ринку у відношенні до його суб'єктів, у тому числі вільний доступ для всіх суб'єктів ринку;

- вільна взаємодія суб’єктів ринку відповідно до правил оптового ринку;

- свобода вибору суб’єктами порядку купівлі-продажу електричної енергії або іншого підведеного енергоносія за допомогою формування ринкових цін або за допомогою досягнення обопільноприємних умов;

- врахування особливостей участі в оптовому ринку його окремих суб’єктів, які мають особливу державну й галузеву значущість;

- безумовне дотримання суб’єктами ринку договірних обов’язків і фінансової дисципліни.

Роздрібні ринки енергоносіїв, що створюється суб'єктами господарської діяльності для купівлі-продажу енергоносіїв на підставі договору, являють собою сферу обігу поза оптовим ринком за участю споживачів.

Суб'єктами роздрібних ринків є:

- споживачі енергоносіїв;

- організації енергетичних посередників;

- енергозбутові організації;

- гарантуючі постачальники;

- територіальні мережеві організації, які здійснюють послуги з передачі електричної енергії;

- виробники енергоносіїв, які не мають права участі в оптовому ринку.

Гарантуючий (незалежний) постачальник електричної енергії – це комерційна організація, зобов'язана укласти договір купівлі-продажу енергоносіїв з будь-яким споживачем, що звернувся до неї, або з особою, діючої від імені й в інтересах споживача й бажаючої придбати цей енергоносій. Кордони зон діяльності гарантуючого (незалежного) постачальника у межах відповідних територій визначаються державним регулятором за узгодженням з органами місцевої виконавчої влади відповідних територій. Для деяких споживачів, що обслуговуються гарантуючим постачальником, державним регулятором і органами місцевої виконавчої влади може передбачатися особливий (пільговий) порядок оплати відповідних енергоносіїв з визначенням переліку таких споживачів, терміну надання пільг і способу безумовного відшкодування суб'єктам ринків збитків, пов'язаних з обслуговуванням таких споживачів.

Постачальники (за винятком незалежних постачальників) і споживачі енергоносіїв мають можливість укладати змішані договори (з купівлі-продажу й постачання). Споживач вільний у своєму виборі контрагента за договором купівлі-продажу й за договором постачання відповідного енергоносія.

Основні положення функціонування роздрібних ринків енергоносіїв затверджуються державним регулятором і передбачають:

- порядок взаємодії суб’єктів ринків з технологічною інфраструктурою ПЕК на роздрібних ринках;

- правила укладання договорів між споживачами й гарантуючими (незалежними) постачальниками й правила їх виконання;

- правила недискримінаційного доступу до послуг з постачання енергоносіїв;

- порядок присвоєння організаціям статусу гарантуючого (незалежного) постачальника;

- кордони зон діяльності гарантуючих (незалежних) постачальників в межах територій відповідних суб'єктів (за узгодженням з органами виконавчої влади відповідних суб'єктів України).

Таким чином, принципи організації й функціонування оптового й роздрібного ринків енергоносіїв означають, що держава регламентує й контролює роботу оптових й роздрібних ринків і відносини між суб'єктами цих ринків, перешкоджає зловживанням монопольним становищем, стимулює й захищає розвиток конкуренції на оптових ринках. Разом з тим існує ще ряд унікальних особливостей технологічного процесу енергопостачання, які також є об'єктивними передумовами для державного регулювання на цих ринках.
2. Принципи ціноутворення на продукцію підприємств енергетичного бізнесу на оптових ринках
При встановленні тарифів (цін) підприємствам енергетичного бізнесу, які здійснюють регульовану діяльність, забезпечується компенсація економічно обґрунтованих видатків на виробництво продукції (послуг) і одержання прибутку, обумовленого економічною доцільністю діяльності.

Розрахунок і формування тарифів (цін) здійснюються виходячи з принципу ведення обов'язкового роздільного обліку підприємствами енергетичного бізнесу, що здійснюють регульовану діяльність, обсягів продукції, доходів і видатків з видобутку, виробництва, передачі й збуту окремих енергетичних продуктів.

З метою створення механізму залучення інвестицій при встановленні тарифів (цін) регулюючі органи визначають для цих підприємств величину прибутку, необхідного для їх ефективного функціонування і розвитку, шляхом встановлення обґрунтованої норми прибутку на капітал. Це кошти на обслуговування притягнутого й позикового капіталу, власні кошти на розвиток, виплату дивідендів і фінансування за рахунок прибутку інших обґрунтованих видатків. Розмір інвестицій, що включаються в розрахунки тарифів (цін), визначається на основі програм розвитку і затверджується відповідним регулюючим органом як складова частина тарифу (ціни).

Основним методом розрахунку регульованих тарифів (цін) є метод економічно обґрунтованих витрат. При цьому тарифи (ціни) розраховують шляхом розподілу величини необхідного валового доходу на плановий обсяг виробництва продукції (послуг), розрахований на підставі відповідного зведеного балансу виробництва й постачання.

Регулюючі органи зобов'язані використовувати офіційно опубліковані прогнозні ринкові ціни й тарифи, встановлені на розрахунковий період регулювання, у тому числі біржові котирування цін (у випадку відсутності договірних цін). При відсутності договірних цін застосовуються прогнозні індекси зміни цін у цілому по галузях промисловості.

Метод індексації тарифів (цін) може застосовуватися в умовах високого рівня зміни цін на окремі групи енергетичних товарів (послуг).

Для підприємств енергетичного бізнесу на конкурентних ринках енергетичних продуктів (у виробництві й збуті енергоносіїв) можливе й припинення державного регулювання цін і тарифів, та застосування виключно конкурентних механізмів ціноутворення (в окремих випадках не виключене встановлення верхньої межі ціни реалізації або граничної рентабельності). У сфері природних монополій і для вертикально інтегрованих компаній можуть встановлюватися:

- нормативи рентабельності;

- економічно обґрунтовані ціни і тарифи;

- граничні рівні тарифів;

- вимоги забезпечення прозорості витрат.

Антимонопольне регулювання й контроль припускають реалізацію принципу створення умов для розвитку конкуренції на оптових та роздрібних енергоринках і обмеження монополістичної діяльності окремих суб'єктів цих ринків.

Управління державною власністю включає в себе управління пакетами акцій підприємств енергетичного бізнесу, які належать державі, та перерозподіл власності (продаж, передачу держмайна у заставу або у довірче управління).

Планування полягає у формуванні цільових комплексних енергетичних програм, у внесенні постачання окремих енергоносіїв до переліку продукції для державних потреб.

Ліцензування полягає у видачі й припиненні дії ліцензій за окремими видами діяльності, до яких відносяться: видобуток, виробництво, переробка, зберігання, транспортування, передача, розподіл і збут енергоносіїв; виробництво, монтаж і ремонт енергоустаткування (при відповідності нормативним критеріям).

Державна підтримка інвестиційної діяльності підприємств енергетичного бізнесу містить у собі сприяння залученню кредитів банків під гарантії уряду; конкурсне виділення кредитів з „бюджету розвитку”; фінансування цільових програм, у тому числі науково-технічних, що стимулюють амортизаційну й податкову політику; розвиток фінансового лізингу устаткування.

Контроль і забезпечення надійності і якості енергопостачання забезпечуються за рахунок введення цільових надбавок до тарифів і цін за підвищення рівня надійності; шляхом відкликання ліцензій постачальників енергії; шляхом встановлення особливого порядку обслуговування соціально й стратегічно вагомих споживачів із визначенням переліку таких споживачів.

Управління природоохоронною діяльністю передбачає позики, пільгові кредити й податкові послаблення за умови здійснення природоохоронної діяльності; облік екологічної ситуації в тарифах на енергоносії; встановлення плати за екологічне забруднення; купівлю-продаж ліцензій на викиди шкідливих речовин.

Діючим законодавством України визначена дворівнева організація регулювання діяльності підприємств енергетичного бізнесу. До суб'єктів регулювання першого, державного, рівня відносяться Уряд України й уповноважені ним державні органи виконавчої влади, до другого рівня – органи виконавчої влади місцевого самоврядування.

Уряд України та уповноважені ним державні органи виконавчої влади здійснюють:

- розробку програм перспективного розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу України;

- формування та забезпечення функціонування державної системи довгострокового прогнозування попиту та пропозиції на оптових та роздрібних ринках енергетичних продуктів;

- державне регулювання та контроль діяльності суб’єктів природних монополій у паливно-енергетичному комплексі України;

- державне регулювання цін (тарифів) в електроенергетиці, зокрема встановлення їх граничних (мінімального й (або) максимального) рівнів, за винятком цін (тарифів), державне регулювання яких відповідно до діючого законодавства здійснюється органами виконавчої влади місцевого самоврядування;

- контроль вживання регульованих цін (тарифів);

- антимонопольне регулювання та контроль;

- управління державною власністю в енергетиці;

- ліцензування окремих видів діяльності в енергетиці;

- контроль дотримання законодавства суб’єктами оптових і роздрібних ринків;

- контроль за діяльністю операторів оптових ринків енергетичних продуктів;

- визначення джерел і механізмів залучення інвестиційних коштів, вкладених державою в розвиток окремих галузей паливно-енергетичного комплексу;

- ведення державної звітності суб’єктів енергетичного бізнесу;

- технічний контроль і нагляд за безпечною діяльністю підприємств енергетичного бізнесу.

Органи виконавчої влади місцевого самоврядування здійснюють наступні повноваження:

- контроль за діяльністю незалежних постачальників в частині забезпечення надійного енергопостачання населення;

- встановлення тарифів на теплову енергію, за виключенням тарифів на теплову енергію, вироблену в режимі комбінованого виробництва електричної й теплової енергії на ТЕЦ;

- погодження використання водних ресурсів гідроелектростанціями, ТЕС та АЕС відповідних суб'єктів, на територіях, де вони побудовані;

- погодження розміщення об’єктів енергетичного бізнесу на територіях відповідних суб'єктів;

- погодження рішень щодо надання окремим суб'єктам енергетичного бізнесу статусу незалежних постачальників енергетичних продуктів;

- контроль за вживанням регулюємих цін (тарифів) на електричну й теплову енергію.
3. Принципи ціноутворення на продукцію підприємств енергетичного бізнесу на роздрібних ринках
Основним принципом системи ціноутворення на роздрібних ринках слід визнати синхронізацію з процесом лібералізації цін на оптових ринках. Це уможливлює постачання однієї частини обсягів енергоносіїв за регульованою ціною, а іншої частини – за ціною, що відображає вартість енергетичного продукту на конкурентному оптовому ринку в рамках встановленого на нього граничного рівня нерегульованих цін.

Ринкова ціна формується як сума конкурентної ціни відповідного оптового ринку енергоносіїв з урахуванням потужності й вартості регульованих послуг, тарифи на які встановлюються органами державної влади.

Граничні рівні нерегульованих цін на роздрібних ринках розраховують на відповідний розрахунковий період підприємствами енергетичного бізнесу, що постачають енергоносії, затверджуються та доводяться до відома споживачів.

Граничні рівні визначають як суму середньозваженої вільної (нерегульованої) ціни енергоносіїв на оптовому ринку, регульованих державою тарифів на послуги з передачі, інфраструктурних послуг, а також збутової надбавки.

Тарифи (ціни) на підведені енергоносії на роздрібних ринках диференціюються по групах споживачів (покупців) залежно від:

1. обсягів споживання окремих енергоносіїв;

2. режиму використання споживачами відповідної потужності;

3. категорії надійності енергопостачання.

До таких груп по окремих споживачах відносяться:

- промислові та прирівняні до них споживачі;

- сільськогосподарські споживачі;

- будівництво;

- транспорт;

- комунально-побутові споживачі і;

- інші непромислові споживачі;

- споживачі, що фінансуються з різного рівня бюджетів;

- населення.

Національна комісія регулювання електроенергетики (або інший уповноважений на це орган) затверджують критерії формування груп споживачів (покупців) і методичні вказівки, що визначають особливості розрахунку тарифів (цін) для зазначених груп за окремими видами енергетичних продуктів.
4. Механізм формування ціни на вугільну продукцію
Ціноутворення на енергетичне вугілля є однією з найактуальніших проблем вугільної галузі. Непропорційність динаміки зростання тарифів на електроенергію для вугледобувних підприємств, цін на гірничо-шахтне обладнання, металопрокат, лісоматеріали, конвеєрну стрічку, засоби захисту тощо у порівнянні з цінами реалізації вугільної продукції спричиняли збільшення заборгованості підприємств галузі за спожиту електроенергію та виникнення фінансового розбалансування підприємств вугільної промисловості.

До кінця 2006 р. була відсутня узгоджена методика визначення ринкових цін на вугільну продукцію. Ринкове ціноутворення на вугілля не діяло й не могло діяти через монополізацію ринків збуту, а у взаєминах зі споживачами застосовувалася переважно „ціна споживача”.

Монополізація ринків збуту призводила до постійного тиску на ціну вугілля в бік її зниження, тим самим збільшуючи обсяги необхідних коштів з Державного бюджету за програмою „Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції” (далі – державна підтримка). Таким чином, державна підтримка перетворювалася з інструменту забезпечення збалансованості економічних пропорцій вуглевидобувних підприємств на інструмент субсидування споживача без відповідної компенсації виробникові. При цьому ціни на вугільну продукцію державних підприємств були і є нижчими за ціни постачання вугілля підприємствами недержавного сектора економіки.

Впровадження правил Оптового ринку вугільної продукції (ОРВПУ) дозволило створити потужного гравця на ринку вугілля та застосування механізмів встановлення справедливої ціни на вугільну продукцію.

Запропоновані механізми передбачають прозорі процедури визначення ціни на вугілля, що прийняте до паливного балансу, і отже потрібне національній економіці. Так, для державних вуглевидобувних підприємств, які одержують державну підтримку, ціна визначається як різниця між підтвердженими витратами на видобуток вугілля і обсягом бюджетного фінансування з розрахунку на одну тонну вугільної продукції.

Для прибуткових державних підприємств ціна визначається, як сума питомих витрат на виробництво 1 тонни вугільної продукції й певного обсягу прибутку на забезпечення розширеного відтворення.

І в першому, і в другому випадках держава не втрачає контроль за ціноутворенням на базовий енергоносій, а з іншого боку, не допускає передумов для субсидування споживачів вугільної продукції. При цьому ДП „Вугілля України” (Оператор ОРВПУ) здійснюється формування цін на двох етапах постачання вугільної продукції. Перший етап регламентує взаємовідносини між вугільними підприємствами та Оператором ОРВПУ, а другий – між Оператором ОРВПУ та споживачами вугільної продукції.

Можливі наступні варіанти купівлі-продажу вугільної продукції.

Вугільна продукція від шахти до збагачувальної фабрики (ЗФ) та до споживача постачається Оператором ОРВПУ з позначкою „ВЛАСНІСТЬ ОПЕРАТОРА ОРВПУ” із включенням витрат на транспортування та збагачення до оптової ціни вугілля. Оператор ОРВПУ та постачальник здійснює підписання актів приймання-передачі вугільної продукції за даними щодо кількості та якості відповідно договірним умовам.

У випадку, коли рядове вугілля на збагачувальну фабрику постачається вугільним підприємством, витрати на збагачення та транспортні послуги до ЗФ несе постачальник, із включенням цих витрат у вартість готової вугільної продукції, що продається Оператору ОРВПУ.

Оператор ОРВП здійснює постачання вугілля від шахти на збагачувальні фабрики (ЗФ) чи від ЗФ на ТЕС за принципами економічної ефективності збагачування вугілля та із врахуванням оптимізованих маршрутів транспортування вугілля.

Постачальники вугілля, які отримують кошти з Державного бюджету за програмою „Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості вугільної продукції”, розраховують ціну пропозиції вугільної продукції за наступною формулою:

Цв = Св – Дп ,

де Цв – ціна пропозиції товарної вугільної продукції, грн./т;

Св – собівартість вугільної продукції, підтверджена в установленому порядку Мінвуглепромом на покриття витрат із собівартості, грн./т;

Дп – державна підтримка на покриття витрат із собівартості вугільної продукції, підтверджена Міністерством вугільної промисловості України, грн./т.

Ціна пропозиції вугільної продукції постачальників, які не отримують коштів державного бюджету, встановлюється цими постачальниками самостійно (вільно). У разі виникнення в Оператора ОРВПУ сумнівів щодо заявленої цінової пропозиції Оператор ОРВПУ може запросити у заявника калькуляцію ціни, здійснити у встановленому порядку відповідні перевірки та запропонувати заявнику відповідні зміни цінової пропозиції. При недосягненні узгодженості цінової пропозиції дана пропозиція може бути відхилена Оператором ОРВПУ.

Оператор ОРВПУ може здійснювати закупівлю вугілля за імпортом з обґрунтуванням на Раді ОРВПУ цінових, якісних та кількісних параметрів імпорту вугілля. При розгляді цінових пропозицій на імпортоване вугілля, на Раді ОРВПУ можуть брати участь імпортери вугілля.

Оператором ОРВПУ здійснюється розрахунок єдиної оптової ціни для споживачів вугільної продукції у розрізі марок та сортів вугільної продукції. Оператор ОРВПУ на підставі балансу сировинних ресурсів, витрат на послуги збагачення та перевезення вугілля, власних витрат формує прогнозовану оптову ціну вугілля для споживачів вугільної продукції.

Фактична оптова ціна вугільної продукції ОРВПУ за минулий місяць формується до 10 числа наступного місяця з урахуванням фактичних витрат на виробництво та постачання вугільної продукції відповідно до підписаних актів приймання-передачі вугільної продукції.

Як свідчить практика, встановлення справедливої ринкової ціни на вугільну продукцію для споживача зменшує потребу у фінансуванні з Державного бюджету вугільної галузі ( особливо за рахунок цін на вугілля для коксування).

Створення ОРВПУ сприяло впровадженню механізмів стимулювання видобутку вугілля, оскільки дозволило перейти до виплати державної підтримки на відшкодування витрат із собівартості вугільної продукції пропорційно вугіллю, добутому й відвантаженому споживачу.

Альтернативою діючому механізму ціноутворення на вугільну продукцію має стати ринковий механізм ціноутворення, зорієнтований на рівень світових цін на відповідні марки вугілля, а також на альтернативні види палива з одночасною демонополізацією постачання гірничошахтного обладнання.
5. Механізм формування тарифів і цін в електроенергетиці
Ціноутворення на електричну й теплову енергію має базуватися на принципі економічно обґрунтованих витрат суб’єктів господарювання для їх ефективного функціонування і розвитку та стимулювати залучення інвестицій в розвиток електроенергетики, впровадження новітніх технологій, ефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів, використання не традиційних та відновлювальних джерел енергії.

Регулювання цін і тарифів на продукцію (послуги) суб’єктів підприємницької діяльності в електроенергетиці відповідно до законодавства України здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики, яка розробила і впровадила Методологію та Порядок формування роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на передачу електроенергії місцевими (розподільними) електромережами і тарифів на постачання електроенергії за регульованим тарифом.

Роздрібні тарифи на електроенергію для споживачів першого (35 кВ і вище) і другого (до 35 кВ) класу напруги формуються енергопостачальними компаніями самостійно, виходячи з оптової ринкової ціни ОРЕ і тарифів на передачу та постачання електричної енергії, розрахованих і затверджених НКРЕ. На цей час значною є різниця в тарифах для однотипних споживачів відповідного класу напруги в різних регіонах країни.

У роздрібному тарифі питома вага оптової ринкової ціни становить 79,7 %, у тому числі покриття витрат на передачу електроенергії магістральними та міждержавними мережами і диспетчеризацію – 3,68 %, інвестиційну складову – 9,1 %; витрати на передачу електроенергії місцевими мережами – 12,8 %, на постачання – 1,2 %, на технологічні та інші витрати – 6,3 %.

Зважаючи на світові тенденції у тарифоутворенні й практику розвинутих країн, цінова і тарифна політика в електроенергетичній галузі повинна базуватися на необхідності відшкодування обґрунтованих витрат енергетичних підприємств на виробництво, передачу, розподіл та постачання електроенергії, і перш за все витрат на первинні енергоносії (газ, вугілля, ядерне паливо).

Середньо- й довгострокові тенденції змін ціни на електроенергію визначаються співвідношенням таких факторів:

- зміна (зростання) ринкових цін на газ, вугілля, уран на світових ринках;

- зростання вартості робочої сили в структурі витрат енергокомпаній, що пов’язано із світовими тенденціями та відставанням України у цьому контексті від рівня розвинутих країн;

- зростання інвестиційної складової у структурі ціни електроенергії, оскільки обладнання енергогенеруючих та електропередавальних компаній в Україні за останні 15 років практично не відновлювалося, на даний час є морально застарілим і фізично зношеним та потребує значних капіталовкладень;

- скорочення витрат за рахунок зростання ефективності роботи компаній завдяки застосуванню механізмів, що стимулюють підвищення ефективності, покращання менеджменту, заміну застарілих технологій.

З метою удосконалення цінової та тарифної політики, приведення її до стандартів ринкової економіки передбачено:

- розширення конкурентного середовища на ринку електроенергії, а також застосування дієвих заходів антимонопольного контролю та регулювання;

- поглиблення диференціації тарифів за класами напруги, часом споживання електричної енергії (за зонами доби, сезонні) з метою надання споживачам і виробникам (інвесторам) відповідних цінових сигналів;

- забезпечення повного розмежування видів діяльності з передачі та постачання електричної енергії, що здійснюються одним суб'єктом підприємницької діяльності, шляхом запровадження окремого бухгалтерського обліку за видами діяльності;

- формування єдиної методології регулювання відпускних тарифів на електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві із виключенням перехресного субсидування електричних споживачів тепловими і, навпаки, на основі науково обґрунтованої методики розподілу витрат згідно із законом збереження та перетворення енергії;

- впровадження єдиної методології у формуванні роздрібних тарифів для всіх груп споживачів незалежно від форм власності відповідно до ринкових принципів;

- здійснення заходів щодо поетапного приведення рівня тарифів на електроенергію та природний газ для населення до економічно обґрунтованих та повного припинення перехресного субсидіювання одних споживачів за рахунок інших.

В умовах відсутності необхідних даних для розрахунків, перш за все прогнозованих цін на вугілля, газ, ядерне паливо та інші показники (рівень інфляції, мінімальної заробітної плати), спрогнозувати динаміку цін на електроенергію на період до 2030 р. можливо лише в межах середньо оптових цін галузей промисловості.

Однак слід очікувати, що протягом наступних 2 – 5 років відбуватиметься послідовне наближення ціни електроенергії в Україні до рівня ринкових цін на лібералізованих ринках ЄС.

Під час затвердження тарифів на теплову енергію органи місцевого самоврядування та НКРЕ мають дотримуватися принципу повного відшкодування суб’єктам господарювання економічно обґрунтованих витрат. У разі встановлення тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету різницю між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами підприємства.
6. Механізм формування тарифів і цін в нафтогазовій галузі
Ціни на нафтопродукти, вироблені на вітчизняних нафтопереробних підприємствах, визначаються головним чином ціною нафти, яка надходить на переробку, і майже 90% якої мають імпортне походження. Оптимізації цін на нафту і нафтопродукти має сприяти розвиток конкуренції на ринку нафти, диверсифікація джерел їх надходження, застосування гнучких механізмів поповнення ринку світлих нафтопродуктів, які поєднували в собі раціональне співвідношення відкритості ринку для імпортерів нафтопродуктів і наявність вітчизняного конкурентоспроможного виробника. Суттєвим важелем впливу на формування цін на пальне може стати створення стратегічного резерву пального.

Відповідно до повноважень, визначених Кабінетом Міністрів України, граничні рівні цін на природний газ для усіх категорій споживачів затверджуються Національною комісією з регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Для забезпечення прибутковості господарської діяльності НАК “Нафтогаз України”, необхідної для функціонування підприємств галузі і розвитку виробництва, на сьогодні економічно важливе значення має приведення у відповідність цін реалізації природного газу для споживачів України з їх економічно обґрунтованим рівнем.

Світовий ринок газу тільки формується. Визначення рівня ціни на природний газ в Європі, як і в усьому світі, знаходиться в залежності від зміни рівня ціни на нафту та нафтопродукти.
Перелік використаних джерел


  1. Бакалін Ю.І. Енергозбереження та енергетичний менеджмент: Навчальний посібник. – 3-е вид., перероб. та доп. – Х.: БУРУН і К, 2016. – 320 с.: 55 іл.

  2. Гительман Л.Д., Ратников Б.Е. Энергетический бизнес. Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. – М.:Дело, 2018. – 416 с.

  3. Маляренко В.А., Лисак Л.В. Енергетика, довкілля, енергозбереження. / Під заг. ред. В.А. Маляренка, Х.: Рубікон, 2014. – 368 с.

  4. Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього тисячоліття / Під заг. ред. А.К. Шидловського, М.П. Ковалка – К.: Українські енциклопедичні знання. – 2017. – 400 с.

  5. Швец И.Т., Толубинский В.И. и др. Энергетика: Уч. пособие. – К.: Вища школа, 1991. – 616 с.

  6. Энергетический менеджмент / А.В. Праховник, А.И. Соловей, В.В. Прокопенко и др. – К.: ІЕЕ НТУ „КПІ” , 2001. – 472 с.


Задачі
Варіант 4
1. Визначити фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброенність праці на підприємстві при таких початкових даних: середньорічна ціна ОФ 1560 тис.грн, кількість працівників 550 чоловік , виробіток на 1 працівника в рік 4 тис.грн.
Розв’язання
Фондоозброєність праці (W) визначається за формулою:

W = Ф/N

де W - фондоозброєність праці,

Ф середньорічна вартість ОФ

N - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Отже, маємо:

W = 1 560 000 / 550 = 2836,36 (грн/ос)

Узагальнюючим показником, що характеризує використання основних фондів на підприємстві, є показник фондовіддачі (Ф0 ).

Він розраховується за формулою

Ф0 = V / Ф

де V - об'єм виробленої або реалізованої продукції за рік в натуральному або вартісному вираженні;

Ф середньорічна вартість ОФ

Якщо чисельник і знаменник формули фондовіддачі розділити на середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу, отримаємо:

Ф0 = (V/N) / (Ф/N) = ПТ / W

де N - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу; ПТ - продуктивність праці (вироблення) на підприємстві; W - фондоозброєність праці.

Визначимо фондовіддачу:

Маємо:

Ф0 = 4000 / 2836,36 = 1,41

Фондомісткість (fм) представляє собою показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). 

Фм = 1 /Ф0 = 1 / 1,41 = 0,709
2. Визначити розмір та приріст реалізованої продукції, об’єм товарної і валової продукції у плановому періоді, якщо в звітному періоді об’єм реалізації – 900 тис. грн. По плану: виготовлення продукції 1040 тис. грн, у тому числі для внутрішнього застосування 160 тис. грн. Незакінчене виробництво зменшиться на 55 тис. грн, промислові послуги складають 368 тис. грн, випуск полуфабрикатів на сторону – 123 тис. грн.
Розв’язання
Валова продукція підприємства - вартість усіх готових виробів і напівфабрикатів, виготовлених у звітному періоді із свого матеріалу і матеріалу замовника за вирахуванням вартості готових виробів і напівфабрикатів спожитих у виробництві. Тобто валова продукція показує тільки кінцеву вартість вироблених товарів і не включає вартість виробів спожитих всередині підприємства.

ВППП = 1040 + 368 + 123 – 160 = 1371 (тис.грн.)

Товарна продукція (Обсяг продукції, послуг) - продукція вироблена для реалізації за межами підприємства. Можна визначити на основі валової продукції, для цього з валової продукції віднімається вартість незавершеного виробництва і напівфабрикатів.

ТППП = 1371 – 123 = 1248 (тис.грн.)

Реалізована продукція - продукція відвантажена покупцям і оплачена ними в даному періоді. Реалізована продукція включає частину вартість товарної продукції попереднього періоду, якщо оплата за неї проведена в поточному періоді. Тому об'єм реалізованої продукції за певний період може бути більше або менше обсягу товарної продукції за цей же період. Обсяг реалізованої продукції (РП) відрізняється від обсягу товарної продукції на різницю залишків готової продукції на складі на кінець (ЗГПКР) і на початок звітного періоду (ЗГППР) у вартісному відтворенні:

РП  ТП  (ЗГПКР  ЗГППР) = 1248 – (-55) = 1303 (тис.грн.)

Приріст реалізованої продукції:

РП = 1303 – 900 = 403 (тис.грн.)
3. Оберіть найбільш економічний варіант технологічного процесу виробництва продукції , якщо для 1-говаріанта: випуск продукції 4444 шт., технологічна собівартість 55 грн, капіталовкладення – 100 000 грн, для 2-го варіанта: випуск продукції 5000 шт., технологічна собівартість 52 грн, капіталовкладення – 110000грн, Ен = 0,15.
Розв’язання
Розрахуємо річні витрати:

1 варіант:

4444*55 = 244420 (грн.)

2 варіант:

5000*52 = 260000 (грн.)

Показником порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень мінімум є наведених витрат. Наведені витрати по кожному варіанту являють собою суму поточних витрат і капітальних вкладень, приведених до однакової розміреності відповідно до нормативу ефективності.

Порівняльна економічна ефективність розраховується по такій формулі:

Ct + Ен х К; = мінімум,

де К. - капітальні вкладення за кожним варіантом;

Ct - поточні витрати за тим самим варіантом;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Перевага віддається тому варіанту, який має мінімум витрат.

У задачі є два варіанти проекту:

1-й варіант

капітальні вкладення K1 = 100 000 грн

річні витрати обігу Сt1 = 244420 грн.

2-й варіант - капітальні вкладення К2 = 110000 грн

річні витрати звернення Сt2 = 260000 грн

Нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень Ен = +0,15.

Розрахуємо порівняльну економічну ефективність капітальних вкладень. Підставивши цифри в формулу, отримаємо:

1-й варіант: 100000 + 0,15 х 244420 = 136663 грн.

2-й варіант: 110000 + 0,15 х 260000 = 149000 грн

Розрахунок показує, що витрати з першого варіанту в порівнянні з другим виходять мінімальними. Отже, кращим є перший варіант.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас