Ім'я файлу: Praktyka-5-6-Znebolyuvannya.docx
Розширення: docx
Розмір: 95кб.
Дата: 28.02.2021
Пов'язані файли:
Значення ілюстрацій до казок у творах для дітей дошкільного віку
20131205-114221.docx
реферат нарколог.docx

Предмет: Хірургія

Спеціальність: Лікувальна справа

Практичне заняття № 5-6

Тема: Знеболювання

Актуальність теми: встановлення діагнозу захворювань, має вирішальне значення для правильного лікування хворих.

Навчальні цілі заняття:

Знати:

  • поняття про біль і знеболювання;

  • теорії наркозу;

  • види наркозу;

  • поняття про сучасну багатокомпонентну анестезію;

  • основні речовини для наркозу;

  • апарати для наркозу й анестезіологічний інструментарій;

  • підготовка хворих до анестезії, премедикація;

  • види місцевої анестезії;

  • показання і протипоказання до проведення місцевої анестезії;

  • оснащення для інфільтраційної та провідникової за Лукашевичем-Оберстом.

Вміти:

  • готувати наркозну апаратуру до роботи,

  • поводитися з газовими балонами і редукторами,

  • проводити кисневу інгаляцію через маску або носові катетери при централізованій подачі кисню,

  • підготувати до роботи стіл сестри-анестезистки.

  • проводити холодову анестезію шкіри хлоретилом, - проводити місцеву анестезію методом О.В.Вишневського, - проводити провідникову за Лукашевичем-Оберстом.

Виховна ціль: розвивати почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій.

Формування практичних вмінь та навичок:

  1. Основні обов'язки медичної сестри-анестезиста.

  2. Підготовка до роботи апарата для інгаляційного наркозу.

  3. Очищення і знезаражування апаратів для інгаляційного наркозу.

  4. Проведення премедикації.

  5. Проведення кисневої інгаляції через носові катетерипри централізованій подачі кисню.

  6. Підготовка до роботи столика анестезиста.

  7. Проведення маскового наркозу.

  8. Спостереження за хворим під час наркозу та ведення анестезіологічної документації.

  9. Проведення місцевої холодової анестезії шкіри хлоретилом.

  10. Проведення місцевої анестезії за О.В.Вишневським.

  11. Провідникова анестезія за Лушкевичем – Оберстом.

  12. Методика проведення спинномозкової анестезії.

  13. Футлярна анестезія кінцівок.

  14. Внутрішньокісткова анестезія.

  15. Проведення новокаїнових блокад.

Алгоритм № 1.Основні обов'язки фельдшера-анестезиста:

  1. Виконання медикаментозної підготовки за призначенням лікаря-анестезіолога. Підготовка анестезіологічної апаратури до наркозу, а також інструментів, медикаментів, наркотичних речовин, кисню та ін.

  2. Очищення і стерилізація інструментів та апаратів після наркозу.

  3. Контроль за своєчасною доставкою хворого для проведення наркозу та укладання його на операційному столі. Перед початком наркозу у хворого необхідно зняти зубні протези, якщо вони є.

  4. Постійна допомога лікарю-анестезіологу протягом усього періоду проведення наркозу - до повного пробудження хворого.

  5. Заповнення наркозної карти.

  6. Спостереження та транспортування прооперованого хворого з операційної у післяопераційну палату та нагляд за ним за вказівкою лікаря-анестезіолога; сестра анестезист не має права відлучатись із операційної або від ліжка хворого без дозволу лікаря-анестезіолога.

  7. Ведення обліку використаних препаратів, своєчасне виписування та одержання їх із аптеки.

  8. Знання основ анестезіології та уміння, за необхідності, дати масковий наркоз за допомогою наркозного апарата, а також проводити керовану вентиляцію легень, непрямий масаж серця.



Алгоритм № 2. Підготовка до роботи апарата для інгаляційного наркозу.

  1. Заземлення апарату. Апарат заземлюється за допомогою шнура.

  2. Заповнення адсорбента та ефірниці. Адсорбер заповнюють свіжим хімічним поглиначем, ефірницю-ефіром і герметично загвинчують.

  3. Визначення кількості газів в балонах. Відкривають вентилі з киснем та закисом азоту, визначають кількість газів у них.

  4. Перевірка роботи дозиметрів. Відкривають гвинти дозиметрів, перевіряють роботу клапану екстренної подачі.

  5. Перевірка герметичності апарту. Заповнюють дихальний мішок, закривають повністю попереджувальний клапан, а долонею – отвір в адаптері, потім нажимають на мішок, якщо мішок герметичний, то мішок не спадається, а проявляє пружний опір. Якщо мішок спадається, то треба перевірити, де порушена герметичність і усунути несправність.

  6. Перевірка адаптера. Перевіряють чи підходить до апарата маска та перехідник від ендотрахеальної трубки.

  7. Після перевірки апарату, необхідно заповнити систему киснем та провентилювати її, щоб з маски не пахло ефіром. Правила техніки безпеки при роботі з наркозним апаратом:

  1. Не дозволяється знімати задню стінку з працюючого апарата.

  2. Під'єднання пацієнта до респіратора необхідно проводити гофрованими шлангами з антистатичної гуми, і лише тими, що входять до комплекту даного наркозного апарата.

  3. Після закінчення роботи апарата необхідно вилити з випаровувача залишок анестетика, причому робити це потрібно дуже повільно й обережно.

Заходи для попередження вибухів в операційній під час наркозу:

  1. В операційній під час наркозу не можна користуватись відкритим полум'ям - спиртівками, газовими горілками тощо.

  2. Уся електрична апаратура, що застосовується під час наркозу, повинна бути іскробезпечною і заземленою. Заземленим повинен бути і наркозний апарат.

  3. Не можна користуватись діатермокоагулятором при проведенні наркозу циклопропаном.

  4. Не можна носити в операційній синтетичний і шовковий одяг, а також взуття на синтетичній основі або з пластика. Необхідно носити одяг із бавовняної тканини і шкіряні тапочки на антистатичній гумі.

  5. Під час роботи застосовують деталі апарата із антистатичної (чорної) гуми, а якщо маски чи шланги зроблені зі звичайної гуми, необхідно періодично зволожувати їх водою.

  6. Необхідно періодично зволожувати підлогу під час роботи.

  7. В операційній і наркозній кімнаті повинна бути припливно-витяжна вентиляція.

  8. Необхідно стежити, щоб на деталях приладів, руках анестезиста, обличчі хворого не було слідів жиру, мазі, помади.

  9. Персоналу операційної не можна носити годинник, браслети або будь-які інші металеві предмети.

  10. Для зняття зарядів статичної електрики персоналу операційної рекомендується періодично (особливо перед початком роботи) торкатися руками до заземлених предметів.



Алгоритм № 3. Очищення і знезаражування апаратів для інгаляційного наркозу.

  1. Обробці підлягають як нові апарати з метою звільнення від пилу, мастильних речовин, так і апарати, які були в користуванні, для видалення пірогенних речовин, кусочків тканини тощо.

  2. Для миття елементів і комплектуючих деталей використовують дезінфекційний розчин, що складається з перекису водню і мийного засобу ("Прогрес", "Лотос"). Для приготування робочого розчину беруть 90 мл 33 % пергідролю, 5 г порошку і 905 мл питної води.

Найкращий ефект досягається при температурі 50 °С.

  1. Етапи обробки:

  1. промивають деталі розібраного наркозного апарата під проточною водою;

  2. замочують у дезрозчині на 15-20 хв при температурі розчину 50 °С;

  3. миють деталі в цьому ж розчині ватно-марлевими тампонами, 25-30 с на кожний предмет (не рекомендується мити щітками, йоржиками, тому що є небезпека залишення щетинок і аспірації їх у дихальні шляхи);

  4. споліскують оброблені деталі під проточною водою 10 хв;

  5. просушують стерильним простирадлом;

  6. проводять пробу на наявність залишків мийного засобу (фенолфталеїнову).

4. При можливому забрудненні апарата мікобактеріями туберкульозу деталі і блоки із гуми і пластмаси занурюють в один із розчинів:

  • 3 % розчин перекису водню на 3 год;

  • 10 % розчин формальдегіду на 1 год; - 1 % розчин дезоксону на 0,5 год; - 5 % розчин хлораміну на 2 год.

5. Після використання апарата для хворих на правець або газову , анаеробну інфекцію його занурюють в один із розчинів:

  • 6 % розчин перекису водню на б год;

  • 1 % розчин дезоксону на 45 хв; - 10 % розчин формальдегіду на 4 год.

6. Зовнішня обробка. Перед входом в операційну балони з газами, зовнішню поверхню апаратів, столів, обладнання протирають ганчіркою, змоченою в 1 % розчині хлораміну або 3 % розчині перекису водню та у 0,5 % розчині мийного засобу.

Алгоритм № 4. Проведення премедикації Вечірня премедикація.

Напередодні операції хворим дають:

  • снотворні: фенобарбітал, еуноктин;

  • нейролептики: дроперидол, пропазин, тизеруин;

  • атарактики: мепротан, тазепам, реланіум;

  • антигістамінні: димедрол, тавегіл, піпольфен;

  • знеболюючі (при необхідності): промедол, омнопон. анальгін, баралгін. Ранішня премедикація.

За 40-20 хв. до операції внутрішньом’язево вводять:

  • наркотичні анальгетики: промедол 1% - 1 ,0;

омнопон 1 % - 1 ,0;

морфій 1% - 1,0.

  • десенсибілізуючі: димедрол 1%-1. 0.

  • спазмолітики: атропіну сульфат 0.1%-1,0.

Пам’ятай! Правило для сестри-анестезистки «Нема наркозу без атропіну!»

Алгоритм № 5. Проведення кисневої інгаляції через носові катетери при централізованій подачі кисню Оснащення:

І) кисневий балон з киснем;

  1. редуктор;

  2. апарат Боброва;

  3. носовий гумовий або пластиковий катетер; 5) киснева подушка.

Послідовність дій під час виконання процедур.

А) Інгаляційний спосіб оксигенотерапії із централізованої системи:

  1. Заповніть водою апарат Боброва так, щоб нижній кінець довгої скляної трубки занурився у воду.

  2. Приєднайте апарат Боброва до централізованої системи.

  3. До зовнішнього кінця короткої скляної трубки апарата приєднайте стерильний носовий катетер. Перевірте еластичність катетера, відсутність у ньому тріщин.

  4. Зафіксуйте апарат Боброва біля голови хворого.

  5. Переконайтесь у прохідності верхніх дихальних шляхів.

  6. Змочіть катетер стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду та введіть через нижній носовий хід задньої стінки глотки (на глибину 15 см). Для правильного визначення довжини введення катетера виміряйте у хворого, відстань від кінчика носа до вуха і на таку довжину введіть катетер в один із носових ходів.

  7. Відрегулюйте оптимальну дозу кисню (4—6 л/хв), що забезпечує концентрацію кисню в повітрі до 30—40%.Не допускайте перенасичення організму киснем, оскільки при тривалому вживанні у високих концентраціях він погано впливає на серцево-судинну та дихальну системи.

  8. Зовнішню частину носового катетера в разі потреби зафіксуйте до шкіри обличчя липким пластирем.

  9. Через кожні 30—40 хв. змінюйте положення катетера (із правого носового ходу переставте в лівий і навпаки) для запобігання пролежнів і висихання слизової носових ходів.

  10. Якщо виникло першіння в носі та носоглотці, тимчасово припиніть подачу кисню і закапайте масляні краплі в ніс. Б) Інгаляційний спосіб оксигенотерапії із кисневої подушки:

  1. Зніміть мундштук з кисневої подушки й наповніть її через редуктор киснем з кисневого балона.

  2. Вентиль редуктора замкніть, а трубку подушки перекрийте затискувачем.

  3. Приєднайте мундштук до подушки та обгорніть його зволоженою водою марлевою серветкою, складеною в декілька шарів.

  4. Мундштук притисніть до рота хворого й відкрийте кран. Регулюйте швидкість надходження кисню за допомогою крана та натискуванням на подушку.

  5. Можливе підвищення ефективності кисневої подушки, якщо мундштук замінити носовим катетером, а зволоження кисню здійснити шляхом пропускання його через частково заповнений водою апарат Боброва; до довгої скляної трубки приєднайте подушку, до короткої — катетер. Дезінфекція носових катетерів:

  1. Після використання носовий катетер замочіть у 3% розчині хлораміну на 60 хв.

  2. Промийте катетер проточною водою.

  3. Замочіть у миючому розчині, температура якого 50 °С, на 15 хв. і ретельно промийте канал катетера розчином під тиском із шприца.

  4. Промийте проточною водою.

  5. Прокип'ятіть у дистильованій воді протягом 30 хв.

  6. Просушіть на стерильній серветці.

  7. Зберігайте катетер в асептичних умовах,

При потребі катетер стерилізують паровим методом.

Алгоритм № 6. Підготовка до роботи столика анестезиста.

  1. Стерильна чатина.

Сестра анестезист стерильними руками розгортає складене вдвоє стерильне простирадло на столі і на ньому розкладає : - 5-6 шприців, - голки, - пінцети, - тупфери, - баночки для розведення анестетиків, - стерильні системи для інфузій.

  1. Нестерильна частина:

  • медикаменти: барбітурати, міорелаксанти, атропін, кальцію хлорид, промедол, прозерін, мезатон, серцево-судинні препарати, інсулін, розчин глюкози, гормони, вітаміни, кровозамінники, розчини для розведення барбітуратів, спирт;

  • інструменти і перев'язувальні матеріали: стерильний перев'язувальний матеріал, системи для краплинного введення розчинів, шприци, стерильні серветки, лейкопластир, ножиці, набір для венесекції, тонометр, фонендоскоп, ларингоскоп, ендотрахеальні трубки, повітропровід, роторозширювач, язикотримач, електоровідсмоктувач, катетери, зонд шлунковий.

Алгоритм № 7. Проведення маскового наркозу А. Підготовка оснащення.

Накривають стіл анестезіолога:

  • наркозна голка, - роторозширювач,

  • ефір, - язикотримач,

  • вазелін, - корнцанг, - рушник, - товста голка, - повітровід.

Б. Підготовка хворого.

  • Хворого укладають на операційному столі.

  • Ноги фіксують лямками до стола на рівні нижньої третини стегна.

  • Руки фіксують на підставках і використовують одну для визначення пульсу та AT, другу - для в/в вливань.

В. Послідовність дій:

  1. Для попередження опіків ефіром на очі накладають рушник, навкруг носа і рота змазують вазеліном.

  2. Спочатку на лице хворого накладають суху маску.

  3. Потім маску піднімають промочують її ефіром через крапельницю і поступово наближають до лиця, даючи звикнути хворому до запаху ефіру.

  4. Приблизно через хвилину маскою закривають рот і ніс і починають капати ефір на її випуклу поверхню з швидкістю 100-120 крап./хв.

  5. Для попередження западіння язика в рот хворому вводять повітровід або висовують вперед нижню щелепу.



Алгоритм № 8. Спостереження за хворим під час наркозу та ведення анестезіологічної документації

1.Оцінка параметрів гемодинаміки:

Кожні 10-15 хв. вимірюють пуль, АТ. У осіб з захворюваннями серця і судин, а також при торокальних операціях проводять моніторне спостереження за серцевою діяльностю.

2.Контроль вентиляції легень та метаболічних змін.

Обстеження кислотно-лужного стану (РО2, РСО2, рН ВЕ). 3.Для визначення рівня наркозу: - зіничний рефлекс; - рогівковий рефлекс: - ЕЕГ.

4.Під час наркозу сестра – анестезистка веде анестезіологічну карту, де вказуються:

  • етапи анестезії;

  • медикаменти, що вводились під час наркозу, їх дози та час введення; - пульс, АТ, ЦВТ, частота дихання, параметри ШВЛ; - ускладнення під час наркозу та операції. Примітка ! Наркозна карта вкладається в індивідуальну карту стаціонарного хворого.



А лгоритм № 9. Проведення місцевої холодової анестезії шкіри хлоретилом Показання:

  • розкриття поверхнево розташованих гнійників;

  • зняття болю при забоях м'яких тканин; - спортивні травми. Послідовність дій:

    1. Перед розкриттям поверхневого гнійника (фурункула) шкіру обробляють антисептиками.

    2. Операційне поле відгороджують стерильними серветками.

    3. Хірург (фельдшер) надягає стерильні гумові рукавички і бере в праву руку скляну ампулу з

хлоретилом місткістю 30 мл.

    1. Відламують кінчик запаяної тонкої скляної трубочки, що відходить у декількох сантиметрах від верхнього кінця ампули.

    2. Струмінь хлоретилу, що виривається з ампули, точка кипіння якого 12-13 ْ С, направляють з відстані 30-40 см на ділянку оперативного втручання. У результаті випаровування хлоретилу шкіра замерзає, різко блідне, її покриває іній, чутливість шкіри знижується, що дозволяє зробити поверхневий розріз.

    3. Після анестезії негайно скальпелем розкривають гнійник, рану промивають антисептиками (3% розчин перекису водню, розчин фурациліну й ін.), видаляючи при цьому гній і некротичні тканини.

    4. Рану осушують, дренують і накладають лікарську асептичну пов'язку. Примітка.

  1. Анестезію хлоретилом супроводжують неприємні відчуття під час її проведення і біль, коли ця ділянка ―відтає‖.

  2. Не можна застосовувати хлоретил поблизу рота, носа, тому що може проявитися його загальна дія.

  3. Влучення хлоретилу в око може викликати його ушкодження.



Алгоритм № 10. Проведення місцевої анестезії за О. В. Вишневським

Методика цієї анестезії розроблена в 1923-1928 роках. О.В. Вишневським і отримала назву ―повзучий інфільтрат‖ - під тиском новокаїну поширюється (―повзе‖) по тканинах. Її проводять пошарово. Послідовність дій:

  1. Після знезаражування операційного поля медсестра подає хірургові шприц ємністю 2 мл, наповнений 0,25 % або 0,5 % розчином новокаїну, з тонкою голкою.

  2. Спочатку тонкою голкою інфільтрують шкіру до утворення “лимонної шкірочки”, по краю створеного інфільтрату проводять наступну ін’єкцію і так продовжують по всій лінії майбутнього розтину.

  3. Потім довгою голкою зі шприцом ємністю 10-20 мл проводять інфільтрацію підшкірної основи, м'язів тощо. Ділянка інфільтрації шкіри і підшкірної основи повинна бути дещо більшою від зони наміченого розрізу.

  4. Після цього хірург за допомогою скальпеля розтинає шкіру і підшкірно-жирову клітковину. Виділивши апоневроз, хірург створює під ним тугий інфільтрат розчином новокаїну. Таким чином хірург здійснює ―гідравлічне препарування тканин‖ - роз’єднує їх за допомогою точного введення розчину новокаїну в потрібні тканини.

  5. Подальша техніка знеболювання має свої особливості і залежить від ділянки і характеру операції. У разі виконання операції на органах черевної порожнини проводять інфільтрації очеревини, брижі, черевного сплетення та інших анатомічних утворень.

  6. Просуванню голки по тканинах повинно передувати введення анестетика. На одну операцію можна використати до 800 мл 0,25 % розчину новокаїну.



Алгоритм № 11. Провідникова анестезія за Лушкевичем – Оберстом

    1. Перед анестезією на основу пальця накладають джгут зі смужки марлі.

    2. Після обробки операційного поля з двох сторін пальця на межі бокової і тильної поверхонь основної фаланги вводять 5-8 мл 1-2 % розчину новокаїну. 3. Спочатку анестезують дорсальні (приблизно 1 мл розчину), а при подальшому просуванні голки -долонні (приблизно 1,5-2 мл розчину) нервові гілки.

  1. Треба пам'ятати, що найбільш важливим є знеболювання долонних гілок, тому що на долонній поверхні пальців більше нервових закінчень і ці гілки іннервують кінчик пальця.

  2. Діє препарат через 5-7 хв.



Алгоритм № 12. Методика проведення спинномозкової анестезії

Матеріальне забезпечення: голкаБіра з мандреном, шприц на 10 мл, шприц на 1 мл з тонкою голкою, 5 % розчин новокаїну (або інший анестетик), марлеві кульки, серветки, корнцанг у потрійному розчині, спирт.

Хід процедури:

  1. Хворого садять на стіл спиною до хірурга, пропонують максимально зігнути спину, скласти руки на животі і притиснути підборіддя до грудної клітки.

  2. Медична сестра стоїть перед хворим і утримує його в такому положенні за плечі. Інша медсестра подає хірургові кульки, змочені в спирті, для обробки операційного поля (застосовувати препарати йоду протипоказано, тому що вони можуть викликати запалення оболонок спинного мозку).

  3. Після цього хірургові подають однограмовий шприц із тонкою голкою для знеболювання шкіри в ділянці пункції, а тоді голку Біра із вставленим мандреном. Лікар робить прокол, видаляє із голки мандрен. Якщо з голки краплями виділяється спинномозкова рідина, сестра подає хірургові шприц з анестетиком.

  4. Після введення препарату і видалення голки лікар обробляє місце пункції спиртом, робить асептичну наклейку. Звичайно при спинномозковій анестезії використовують 3 мл 5 % розчину новокаїну, 20 мл розчину адреналіну, 1,5-2 мл 5 % розчину лідо-каїну гідрохлориду. Відразу ж після введення анестезуючого розчину медсестра кладе хворого на стіл.



Алгоритм № 13. Футлярна анестезія кінцівок

Показання. Запальні процеси кінцівок, облітеруючі захворювання артерій, рани і виразки, які повільно загоюються, відмороження, укуси отруйних змій, відкриті і закриті травми кінцівок.

Хід процедури:

  1. Перед анестезією накладають венозний джгут.

  2. Анестезію верхньої кінцівки можна провести за допомогою двох ін'єкцій - у футляри двоголового і триголового м'язів плеча, а нижньої - трьох - у футляри передньої, задньої і внутрішньої групи м'язів стегна (для проведення блокади треба добре знати анатомію кінцівки).

  3. Після обробки операційного поля тонкою голкою в ділянці ін'єкції проводять анестезію шкіри (за типом "лимонної шкірочки"), а потім довгою голкою, проколюючи "лимонну шкірочку", під тиском вводять анестезуючу речовину в кістково-фасціальні футляри.

  4. Для проведення анестезії на стегні вводять 120-200 мл 0,25 % розчину новокаїну або іншого анестетика невеликої концентрації, на плечі - 100-120 мл.

  5. Після блокади кінцівку необхідно іммобілізувати.

  6. Повторну анестезію (при захворюваннях) можна провести через 7-8 днів.



Алгоритм № 14. Внутрішньокісткова анестезія

Показання. Остеомієліт, переломи, вивихи, поранення кінцівок, для знеболювання при операціях на кінцівках. Послідовність дій:

  1. Для зменшення кровопостачання кінцівці надають припіднятого положення, а потім накладають венозний джгут або манжетку від апарата для визначення артеріального тиску.

  2. Після поетапного знеболювання шкіри, підшкірної основи, окістя товстою голкою з мандреном (голка Кассирського, вкорочена голка Біра) круговими рухами проколюють кістку на 1-1,5 см.

  3. Після відтягнення голки на 0,3-0,5 см вводять 0,25 % розчин новокаїну в кількості 60-200 мл, залежно від розміру кістки.

  4. Наприклад, для анестезії стопи джгут накладають на нижню третину гомілки і вводять 50-60 мл новокаїну в п'ятку або кісточку

  5. .Для знеболення гомілки джгут накладають на нижню третину стегна і вводять 100-120 мл новокаїну в кісточку гомілки.

  6. Анестезія передпліччя досягається накладанням джгута на нижню третину плеча і введенням 70-80 мл новокаїну в епіфізи ліктьової або променевої кістки тощо. Введення анестетика проводять у губчасту речовину кістки.



Алгоритм № 15. Проведення новокаїнових блокад

Правила проведення: Проводять новокаїнову блокаду в стаціонарних умовах з дотриманням правил асептики.

  • Перед виконанням блокади необхідно ретельно підготувати операційне поле (зголити волосся, шкіру двічі обробити в місці пункції 1 % розчином йодонату, обкласти стерильними серветками).

  • Хворого вкладають у зручне положення.

  • Лікар одягає стерильні рукавички і обробляє антисептиком шкіру, обкладає стерильними серветками "операційне поле".

  • Тонкою голкою внутрішньошкірно вводить розчин новокаїну до створення "лимонної шкірочки". Через неї на необхідну глибину проводять довгу голку, при цьому слід періодично відтягувати поршень шприца на себе для контролю, чи не потрапила голка в просвіт судини або паренхіматозний орган.

  • На заданому рівні вводять необхідну кількість розчину новокаїну.

  • Після виконання блокади місце проколу обробляють р-м йодонату, а потім мед. клеєм (МК-6, МК-7).

Методика виконання блокад А) Паранефральна новокаїнова блокада.

  1. Медична сестра і лікар миють руки під проточною водою, просушують, нігтьові фаланги обробляють серветкою, змоченою 96 % спиртом, йодом, одягають стерильні гумові рукавички.

  2. Хворого роздягають до пояса, кладуть на бік, протилежний пункції, під поперек підкладають валик.

  3. Медсестра корнцангом бере кульку, змочує її йодонатом, подає лікареві, який широко обробляє операційне поле в ділянці попереку. Аналогічно проводять обробку спиртом.

  4. Медсестра набирає в шприц місткістю 5 мл розчин новокаїну, під'єднує до нього тонку коротку голку і подає лікареві (лікар в чотирикутнику Лесгафта-Грінфельда інфільтрує шкіру у вигляді "лимонної шкірочки" і підшкірну основу).

  5. Медична сестра набирає у шприц місткістю 20 мл розчин новокаїну, під'єднує довгу голку і подає лікареві (лікар через отриману "лимонну шкірочку" проводить голку через м'язи спини на глибину до 10-12 см; по шляху просування голки тканини інфільтруються новокаїном).

  6. Після потрапляння голки в заочеревинний простір (розчин новокаїну надходить без зусиль, при від'єднанні шприца не капає з голки) лікар вводить 60-100 мл розчину. Медична сестра набирає розчин у шприц без голки і подає лікареві (краще мати два шприци по 20 мл для швидшої роботи).

  7. Голку виймають, місце проколу обробляють йодонатом, накладають асептичну наклейку.

Б) Новокаїнова блокада місця перелому.

  1. На рівні перелому вводять голку до кістки і вливають 40-50 мл 1-2 % розчину новокаїну.

  2. При множинних переломах доводиться блокувати кожен перелом довгої трубчастої кістки окремо.

  3. Загальна кількість 1% розчину новокаїну, що вводять у місце перелому, не повинна перевищувати 100 мл.

  4. При пункції слід враховувати розташування великих суднн і нервів та уникати пошкодження їх голкою.

  5. Не рекомендують проводити пункцію в тому місці, де уламки визначаються безпосередньо під шкірою.

В) Внутрішньотазова блокада за Школьніковим-Селівановим.

  1. Хворому в положенні на спині на відстані 1 см до середини від передньої верхньої ості здухвинної кістки проводять голку в напрямку вниз і до переду на глибину 12-14 см.

  2. Кінець голки при цьому впирається в середину (ямку) здухвинної кістки.

  3. Вводять 200-300 мл 0,25 % розчину новокаїну.

  4. При двобічній внутрішньотазовій блокаді з кожного боку ВВОДЯТЬ по 200 мл 0,25 % розчину новокаїну.

Г) Міжреберна новокаїнова блокада.

  1. Хворого вкладають у зручне положення.

  2. В місці перелому тонкою голкою проколюють м'які тканини до ребра.

  3. Відчувши його направляють голку під нижній край ребра на глибину 0.3-0,5 см .

  4. Вводять 10-15 мл 1% розчину новокаїну. Д) Шийна вагосимпатична новокаїнова блокада.

  1. В положенні хворого на спині під лопатки підкладають поперечний валик, голову хворого повертають у протилежний бік, надпліччя опускають донизу.

  2. В казівним пальцем лівої руки натискають на задній край середини груднино-ключично-соскоподібното м'яза, зміщуючи його і великі судини шиї.

  3. Поряд з пальцем в м'які тканини шиї вводять довгу голку в напрямку до передньої поверхні тіл шийних хребців на глибину 45 см і вводять 30-40 мл 0,5% розчину новокаїну.

  4. Ознакою ефективності блокади поява синдрому КлодБернара-Горнера (птоз -опущення повіки, міоз — звуження зіниці, енофтальм — западання очного яблука).

Е) Блокада сім'яного канатика за Лоріним-Епштейном.

    1. На межі між мошонкою і зовнішнім кільцем пахового каналу пальпаторно знаходять сім'яний канатик.

    2. Після обробки операційного поля в ділянку його проекції вводять 40-60 мл 0,5 % розчину новокаїну.

    3. У жінок анестезію периферичного відділу круглої зв'язки матки проводять біля виходу її через зовнішній отвір пахового каналу.

    4. Додатково у велику статеву губу вводять 5-10 мл 0,5 % розчину новокаїну.

Є) Блокада круглої зв'язки печінки.

  1. Медична сестра укладає хворого на спину.

  2. Лікар вводить у круглу зв'язку печінки (на 1 см вище і правіше пупка) лікувальну суміш.

  3. Склад суміші може бути різним. При вираженому больовому синдромі без запальних явищ вводять 40-50 мл 0,5 % розчину новокаїну, в який додають 1 мл 0,2 % розчину платифіліну, 2 мл 1 % розчину папаверину, 2 мл 2 % розчину но-шпи, вітаміни групи В і аскорбінову кислоту.



ДОДАТОК : завдання для перевірки засвоєння знань

(виконати в зошиті для практичних робіт)

  1. Ситуаційні задачі:

  1. У хворого, 56 років, з інфарктом міокарда після введення фентанілу з метою знеболювання настала зупинка серця. Яка ваша тактика?

  2. Під час операції на тлі глибокого наркозу у хворого утруднилося дихання, особливо вдих. Як треба діяти в цьому випадку?

  3. Під час операції, яку проводили під масковим наркозом, у хворого почалося блювання. Яка ваша тактика?

  4. Під час проведення паранефральної новокаїнової блокади в шприці з’явилася кров. Що повинен зробити лікар?



Література

  1. Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. ―Медсестринство в хірургії‖ Тернопіль― Укрмедкнига‖ 2002р. ст. 115 – 130.

  2. Скрипниченко Д.Ф. ― Хірургія‖ Київ ―Вища школа‖ 1992р. ст. 53 – 89.




скачати

© Усі права захищені
написати до нас