Створити словник термінів за темами змістового модуля.
Тема 1. Теоретико-методологічні засади побудови курсу методики навчання природознавства
Навчання – організована та цілеспрямована діяльність педагога на досягнення позначених цілей, створення їм умов, що забезпечують розуміння та усвідомлення інформації та, як наслідок, формування знань, умінь та навичок, а також можливості їх практичного застосування.
Навчання – взаємодія педагога з учнями, спрямована на досягнення поставленої цілі. Освіта – інтелектуальне та культурно-естетичне розвиток особистості за допомогою навчання.
Учіння – реалізація участі процесів самообігу та самоосвіти на основі інформації, отриманої в процесі навчання, і, як результат, формування у нього нових систематизованих знань, навиків та умінь.
Знання – теоретична частина вивченої матерії, думки, ідеї, умозаключення, виникли у людині в процесі навчання.
Уміння – практичне застосування засвоєного матеріалу, володіння методами та способами виду наукової та професійної діяльності.
Навички – уміння, що міцно закріплені, багатократно відпрацьовані на практиці, характеризуються високим рівнем якості та результативності.
Ціль – предмет стремління системи навчання, що визначає всі сторони її побудови, зміни та модернізації, і що є критерієм цілісності цієї системи.
Зміст – внутрішня система всього того, що потрібно взяти і навчитися користуватися учнями, і що цілеспрямовано впливає на формування його особистості. Організація – побудова дидактичного процесу у вигляді упорядкованої, узгодженої системи, спрямованої на ефективне вирішення поставлених завдань.
Форма – це спосіб організації навчальної діяльності з урахуванням специфіки напрямів навчання, його локальних цілей і завдань, вікових особливостей учнів, рівня їх підготовки та т. д.
Метод – спосіб вирішення задач і досягнення цілі навчання.
Засіб – все те, що допомагає здійснити навчальний процес і те, без чого його здійснення було б нездійсненним: особисті та професійні якості педагога, навчальні посібники, наглядовий матеріал, обладнання навчального закладу та т. Д. д.
Результати – ступінь реалізації наміченої цілі, рівень, досягнутий учнями в напрямку виробленого навчання, наслідки процесу навчання в професійному та особистісному сенсі.
Методологія – це філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, застосування принципу світогляду до процесу пізнання. Діалектика – ключ до пізнання усіх процесів, що відбуваються у світі.
Методологія– це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об’єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища.
Розвиткова робота – це система заходів, що дозволяють вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які зазнають труднощі у навчанні і шкільній адаптації.
Тема 2. Методи і принципи навчання природознавства
Метод (від гр. methodos) – шлях до чогось, спосіб пізнання явищ природи і суспільства.
Метод навчання – шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання.
Прийом – це елемент методу.
Бесіда – це діалогічний (запитально-відповідний) метод навчальної роботи.
Розповідь – форма зв'язаного монологічного викладу навчального матеріалу, яка характеризується образністю й і емоційністю.
Пояснення – чіткий виклад навчального матеріалу на основі аналізу фактів, доказів з формулюванням висновків.
Опис – різновид розповіді. На уроках природознавства можна описати дослід, рослину, тварину, природне явище. Проте опис не ставить за мету встановлювати зв'язки між предметами та явищами природи. Опис предметів відіграє певну роль у навчанні, оскільки не завжди є можливість усе, що вивчається, представити у вигляді роздаткового матеріалу, колекцій та інших засобів наочності.
Дискусія – форма колективного обговорення, мета якої – виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми.
Спостереження – це метод пізнавальної діяльності, що спирається передусім на роботу органів чуття (слуху, зору, нюху, дотику тощо).
Дослід – спосіб вивчення об'єктів та процесів природи у спеціально створених штучних умовах і виявлення з різноманітного комплексу зовнішніх впливів на об'єкт або процес лише одного, заздалегідь визначеного фактора.
Географічна карта – зображення земної поверхні на площині у певній картографічній проекції за допомогою умовних знаків.
Карта – це джерело знань, незамінний посібник у початковій школі. За допомогою карт можна глибоко проаналізувати особливості природи і господарства, оцінити взаємозв'язки виробництва із сировинною базою і споживачами, проектувати підприємства і заклади обслуговування населення, зони відпочинку тощо.
Тематичні карти – це карти, на яких зображуються окремі природні й суспільні явища або їх поєднання, комплекси.
Масштаб – відношення величини відстані на плані чи карті до її величини на місцевості.
Принципи навчання – це вихідні дидактичні положення, які відображають перебіг об'єктивних законів і закономірностей процесу навчання і визначають його спрямованість на розвиток особистості.
Тема 3. Форми організації навчання та навчальної діяльності на уроках природознавства
Класно-урочна система навчання – це така організація навчального процесу, під час якої учні групуються по класах і основною формою навчання є урок.
Урок – це «відрізок» навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному відношенні.
Урок – логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, в якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку.
Урок – головна форма навчально-виховної роботи з природознавства.
Макроструктура – це більш-менш постійні елементи уроків у межах одного типу, наприклад: урок засвоєння нових знань обов'язково містить сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу, осмислення знань (найважливіших зв'язків і відношень між предметами і явищами).
Осмислення знань - це заглиблення в суть явищ, процесів. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірних зв'язків і відношень між об'єктами вивчення або в середині об'єктів, між їх складовими елементами.
Підготовка уроку – це вибір такої організації навчально-виховного процесу, яка в даних конкретних умовах забезпечить найвищий кінцевий результат.
Планування – завершальна стадія підготовки, в ході якої створюється план управління пізнавальною діяльністю учнів.
Тема 4. Формування природничих уявлень і понять та перевірка і оцінювання знань, умінь, навичок учнів.
Навчальне обладнання – необхідний засіб для реалізації цього принципу, до нього належать натуральні об’єкти живої та неживої природи, ілюстровані (картини, таблиці, моделі та інші) та допоміжні (лабораторне обладнання, прилади).
Модель – це спрощений реальний об’єм оскільки в ньому абстрагуються тільки історичні ознаки. Існують різні класифікації навчальних моделей. За однією з них вони поділяються на два класи: а) матеріальні; б) ідеальні.
Матеріальні моделі – це тривимірне зображення об’єкта його частини чи групи об’єктів у зменшеному, або збільшеному вигляді.
Серед ідеальних моделейу процесі навчання природознавства найчастіше використовуються образні. Це схематичні малюнки об’єктів, схеми взаємозв’язків, плани місцевості, географічні карти, прості діаграми, графіки процесів і явищ.
Також застосовують ідеальні навчальні моделі, які поділяються на три групи:
а) образні – це моделі що передають загальну структуру;
б) знаково–символічні – це моделі, які відображають особливості та закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково – символічної мови;
в) розумові – це моделі предметів процесів що створюються в уяві дитини.
Муляжі – це точна копія натурального об’єкта в якій відображається не тільки основні, але й другорядні незначні зовнішні ознаки.
Знання – це перевірений практикою результат пізнання, відображення у свідомості людини навколишньої дійсності, що об’єктивно існує поза нею.
Факти - це конкретні, одиничні відомості, їх фрагменти або події, явища, предмети, що сприймаються безпосередньо.
Відчуття – процес відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об’єктивної дійсності в наслідок їхнього безпосереднього впливу на органи чуттів.
Сприйняття – відображення в корі головного мозку наочних образів предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосереднього впливу на органи чуттів з участю мислення і пам’яті.
Уявлення – чуттєво-наочний, узагальнений образ предметів та явищ дійсності, які раніше діяли на органи чуттів. В уявленнях відображаються зв’язки і відношення між предметами та явищами реальної дійсності.
Уявлення – це не тільки образи предметів, які ми колись сприймали.
Поняття – форма думки, яка відображає істотні ознаки й відношення предметів та явищ реального світу.
Істотні ознаки – це ті, які належать предметам певної групи і відрізняють їх від предметів іншої групи.
Зміст поняття – це сукупність ознак предметів, відображених у понятті.
Об’єм поняття – безліч предметів, кожному з яких належать ознаки, що становлять зміст поняття.
Зміст поняття - це сукупність ознак предметів, відображених у понятті.
Індуктивний умовивід - це спосіб міркування від часткових суджень до загального висновку.
Дедуктивний умовивід - це спосіб міркування від загального до конкретного.
Оцінювання – процес встановлення рівня навчальних досягнень учня/учениці в оволодінні змістом предмета відповідно до вимог чинних навчальних програм
Тема 5. Сучасні технології ознайомлення молодших школярів з об’єктами природи
Поняття «технологія» (від гр. teahne – мистецтво, майстерність) означає знання про майстерність.
„Педагогічна технологія” – це сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчального процесу, який нагадує виробничу технологію.
Інтерактивні технології, за вченою, – це така організація навчального процесу, за якої кожен учень бере участь у колективному взаємодоповнюючому процесі навчального пізнання, заснованому на взаємодії та спілкуванні всіх його учасників
Педагогічна технологія – це науково обґрунтована педагогічна (дидактична) система, яка гарантує досягнення певної навчальної цілі шляхом неухильного виконання визначеної послідовності взаємодій учителя і учнів, використання відповідної сукупності методів і форм навчання в умовах оперативного контролю й оцінювання проміжних результатів процесу навчання, їх корекції.
Проаналізовані класифікації – це лише окремі з-поміж великої кількості обґрунтованих як українськими, так і зарубіжними вченими, що свідчить про тривалість наукових розвідок та зацікавленість авторів у вирішенні проблеми встановлення місця проектованих технологій у так званому технологічному банку.
Інтеракція − взаємодія, динаміка між учасниками навчання з використанням моделей комунікацій, стосунків, ролей тощо. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.
Отже, інтерактивне навчання − це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету − створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Гра – це складне, багатогранне явище, яке неможливо однозначно трактувати.
Навчальний проект – це форма організації занять, яка передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників, спрямовану на отримання освітньої продукції за певний період - від одного уроку до декількох місяців.
Технологія розвитку критичного мислення (ТРКМ) – це проект співпраці вчених, учителів усього світу.
Здоров’язберігаючі технології – сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); повноцінний та раціонально організований руховий режим.
Створити таблицю «Взаємозв’язок типу і структури уроку»
| Тип уроку | Структура | Опис |
| Урок засвоєння нових знань. | 1. Організаційний момент." 2. Підготовка до сприйняття матеріалу або актуалізація опорних знань, умінь, уявлень та чуттєвого досвіду. 3. Мотивація навчальної діяльності. 4. Оголошення теми, мети, завдань уроку. 5. Вивчення нового матеріалу (первинне засвоєння). 6. Осмислення нових знань, умінь. 7. Закріплення, систематизація та узагальнення., 8. Контрольно-коригувальний етап. 9. Підбиття підсумків уроку. 10. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання | Найчастіше таким уроком є вступний урок курсу (теми, розділу), коли він незначною мірою пов'язаний з темою попереднього уроку. Також доречно обрати цей тип у випадку, коли зміст матеріалу складний, об'ємний, містить значну кількість нових понять і положень. Може використовуватись пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад. Заняття можна провести у формі бесіди, лекції, уявної подорожі чи екскурсії, відеоуроку, навчальної конференції з підготовленими доповідями (повідомленнями) учнів. Під час проведення уроку доречні конспектування, складання тез, опорних схем, робота з підручником, картою, довідниками тощо. Головне, щоб вивчення нового матеріалу учнями відбувалося не пасивно, а в ході різноманітної активної пізнавальної діяльності. |
| Урок формування умінь і навичок. | 1. Організаційний момент. 2. Актуалізація опорних знань та їх коригування. Повідомлення теми й мети. 3. Мотивація навчальної діяльності. 4. Вступні вправи (можуть поєднуватись із поглибленням або вивченням невеликих порцій нового матеріалу та ознайомленням з правилами, алгоритмами виконання певних дій). 5. Пробні та тренувальні вправи (Використання вивченого в стандартних умовах). 6. Творчі вправи. 7. Підсумки уроку. 8. Домашнє завдання. | Основою такого уроку можна назвати тренування в різних варіантах, яке вимагає від учня перенесення знань і вмінь у нові, нестандартні ситуації. Для проведення таких уроків використовується практична робота. У педагогічній літературі саме цей тип уроку рекомендується як найбільш доречний для таких предметів, як фізика, хімія, географія, біологія і, звичайно інформатика. Практичні роботи в значній кількості представлені у навчальних програмах, та й практичні завдання є невід'ємною, складовою фактично кожного уроку інформатики. Зміст уроків цього типу має значні можливості для великої варіативності завдань і тому сприяє диференціації та індивідуалізації навчання. Урок формування та вдосконалення вмінь і навичок можуть проводитись у вигляді ігор, змагань, уявних експедицій тощо та поєднувати й індивідуальні, і фронтальні, і групові методи роботи. |
| Урок застосування знань, умінь і навичок. | 1.Перевірка домашнього завдання; коригування опорних знань, умінь, навичок. 2. Повідомлення теми й мети уроку. 3. Мотивація навчальної діяльності. 4 Загальний інструктаж, усвідомлення учнями алгоритму дій, 5. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя. 6. Звіт про виконання роботи. Узагальнення й систематизація результатів роботи. 7. Підсумки уроку. 8. Домашнє завдання. | |
| Урок узагальнення і систематизації знань. | 1. Повідомлення теми й мети уроку. 2. Мотивація навчальної діяльності. 3. Відтворення та коригування опорних знань. 4. Узагальнення та систематизація понять. 5. Засвоєння провідних ідей і теорій на основі широкої систематизації. 6. Домашнє завдання. | Для систематизації та узагальнення виділяються ключові питання відповідного курсу. Увага звертається на знаходження та розкриття в уже вивченому матеріалі закономірностей, логічно-наслідкових зв'язків, глибокої сутності процесів та явищ; на перехід від окремих до більш широких узагальнень. Слід звернути увагу на те, що систематизація передбачає певну форму відображення окремих фактів у певній системі взаємозв'язків — схему, узагальнюючу таблицю тощо. У жодному разі не можна вважати систематизацією просте відтворення окремих фактів або дій наприкінці вивчення теми. Це буде просте повторення.. Урок такого типу може проходити у формі оглядової лекції, бесіди, опитування й виконання системи завдань та ін. |
| Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. | 1. Повідомлення теми та мети уроку. 2. Мотивація навчальної діяльності. 3. Перевірка знання фактичного матеріалу та основних понять. 4. Перевірка глибини усвідомлення знань. 5. Використання знань у стандартних умовах. 6. Використання знань у змінених умовах, 7. Збір виконаних завдань (їх перевірка, оцінювання, аналіз, як правило, виконуються до наступного уроку). 8. Підсумки уроку. 9. Домашнє завдання. | Якщо робота проводиться письмово, то пункти 3-6 відображають логіку побудови завдань контрольної роботи. Такі уроки проводяться наприкінці вивчення теми, розділу й виконують цілу низку функцій: контролюючу, навчальну, виховну, діагностуючу та ін. Уроки перевірки можуть бути організовані досить різноманітно ( у вигляді ігор-змагань, аукціонів, огляду знань тощо), мають широкі можливості для поєднання і індивідуальної, і групової роботи. |
| 5. Комбінований урок. | 1.Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів. 2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння. 3. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу. 4. Осмислення, узагальнення і систематизація нових знань. 5. Підсумки уроку. 6. Повідомлення домашнього завдання. | З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75-80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах. |