Ім'я файлу: ТЕМА 1 Історія фінансів лекція.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 16.12.2021
скачати

ТЕМА 1. СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ ТА ФІНАНСІВ

  1. Суть грошей та їх функції.

  2. Суть фінансів, їх функції та роль у ринковій економіці


1. Головною причиною виникнення грошейбув суспільний поділ праці й необхідність регулярного обміну продуктами праці між товаровиробниками. У первісній общині люди не обмінювались між собою виробленими продуктами: все, що в ній виготовляли, в ній і споживали. Однак на певному етапі розвитку людськогосуспільства відбувся перший великий поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства. У господарствах, які спеціалізувалися на виробництві певних продуктів, з’явилися їхні надлишки. Проте продуктів, виробництвом яких займаються в іншому господарстві, могло невистачати. Наприклад, у господарстві скотаря, який кочував по степах,випасаючи отари овець, могло не бути зерна, овочів та інших продуктів,які були в надлишку в господарстві землероба. Виникла потреба в обміні окремими продуктами праці між їх виробниками.

Однак такий обмін міг відбутися лише тоді, коли інтереси двохучасників ринку збігалися. Зокрема, якщо власнику вівці було потрібне зерно, а власнику зерна – сіль, то обмін не відбувався. Саме незручності й “тертя” прямого товарообміну (бартеру), на думку вчених, і послужили причиною виникнення грошей.

Цей обмін спочатку був випадковим, одиничним. Предметами обміну слугували товари широкого вжитку, які й почали відіграватироль грошей.

Перший великий поділ праці також створив передумови для перетворення обміну у регулярний процес. Форма вартості стала спочаткурозгорнутою, тобто вартість товару мала вираження у розгорнутомуряді товарів-еквівалентів. Пізніше з загальної маси товарів виділивсяодин, який почав виконувати функції загального еквівалента.

Другий великий поділ праці – відокремлення ремесла від землеробства – прискорив розвиток ринку. В обмін почали надходити не прос тонадлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для обміну.

Гроші – це те, що слугує загальним еквівалентом і є посередником при обміні товарів. Функція грошей– це певна дія, чи “робота” грошей.

Більшість науковців визнає такі п'ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світовихгрошей

Міра вартості– це функція, у якій гроші використовують для визначення цін на товари і послуги.

У функції грошей, як міри вартості, гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни. Вираження і вимірювання вартості товарів не може відбуватися іншим способом як порівнюванням її з товаром, що служить загальним еквівалентом. Лише через кількісне визначення в одиницях товару — еквівалента відбувається вимірювання вартості товарів.

Грошова одиниця, що застосовується для вимірювання та порівнювання вартості різних товарів і послуг, являє собою міру вартості. На основі міривартості встановлюються ціни на товари і послуги. Для порівнювання цін різних товарів необхідно виражати їх вартість в однакових одиницях, тобто звести їх до одного масштабу.

Функція засобу обігу виражає дію, в якій гроші виступають посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші у цій функції відіграють роль посередника між продавцем і покупцем. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою: Т — Г — Т.

Участь грошей в обміні товарів зумовлює розпад акту обміну на два самостійних акти:

а) продаж товару: Т — Г;

б) купівля товару: Г — Т .

Ці акти можуть відокремлюватися і у просторі, і в часі.

Основою функціонування грошей, як засобу обігу, є рух товарів. Роль грошей у цій функції тимчасова. Виконавши функцію обміну, гроші переходять від одного суб'єкта до іншого. Самі гроші залишаються в обігу, а товари після обміну виходять з нього.

Гроші як засіб платежу. У цій функції гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин в процесі виконання фінансово-господарської діяльності.

Гроші набули функції засобу платежу внаслідок появи кредитнихоперацій. Реалізація товарів у кредит виникла з розвитком товарноговиробництва. Боржник, одержавши товар, давав навзамін кредиторуписьмове боргове зобов’язання (зазвичай, вексель) про сплату грошейу певний термін (Т – З). У разі настання терміну погашення векселяборжник платить по ньому гроші, які й виконують функцію засобуплатежу (З – Г). Тобто відбувається відокремлення акту продажу відакту платежу. У функції грошей як засобу платежу у товарообміннійоперації беруть участь уже не просто продавець і покупець, а продавець, який став кредитором, і покупець, який став позичальником.

Функцією засобу платежу гроші завершують процес обміну.

Гроші як засіб нагромадження. Роздвоєння кругообігу Т – Г – Т надва самостійні акти (Т – Г і Г – Т) привело до можливості і необхідності нагромадження грошей. Гроші, вилучені з обігу для нагромадження,виконують функцію засобу нагромадження. У цьому разі гроші залишають обіг і перетворюються в скарб.

З розвитком товарного виробництва сформувалась ще одна цільнагромадження грошей – створення резерву платіжних засобів длязабезпечення безперебійного виробництва та отримання прибутку.Зберігати гроші як мертвий скарб стало невигідно, вони мали “працювати” на свого власника.

Світові гроші. У цій функції гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обігу і забезпечують проведення взаємовідносин між країнами. За своєю сутність світові гроші повторюють всі функції, що властиві грошам на внутрішньому ринку.
2.В економічній науці немає єдиної точки зору щодо походження терміну «фінанси». За однією версією термін «фінанси» походить від 2-х латинських слів „finantio”, „finantia”, що в перекладі означає – платіж або дохід. У середньовіччя поряд з цим іменником часто вживали прикметник „pecuniaria” – грошовий. Отже, цим терміном позначали платежі і доходи як в натуральній, так і в грошовій формі.

З іншої точки зору термін «фінанси» походить від іншого латинського слова - „finis”, що в перекладі означає – кінець. У середньовіччя це слово вживали для позначення строку сплати певного зобов’язання та для позначення документів, що свідчили про погашення боргу. Пізніше термін фінанси почали вживати для позначення будь-яких примусових платежів на користь держави.

Згідно 3-го підходу – авторство терміну «фінанси» належить французькому вченому Жану Бодену, який у 1577 році опублікував свою працю „Шість книг про республіку” і в якій вживалосястарофранцузьке слово „finer”(в перекладі означає закінчувати, платити, оплачувати).

Фінанси є результатом розвитку держави і товарно-грошових відносин.Вони виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу з розвитком держави та потреби у фінансових ресурсах.

У рабовласницьких і феодальних державах більша частина потреб держави задовільнялась через встановлення різного роду натуральних зборів, податків, повинностей. Основними доходами були надходження від державного майна, військова здобич, данина з підкорених народів, різні мита, збори, податки.

Основні витpaти рабовласницьких і феодальних держав були: військові, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво храмів, доріг, мостів, будівництво суспільних споруд.

З розпадом феодалізму та поступовим розвитком підприємницького типу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів постійно скорочувалась.

Слід зауважити, що на ранніх стадіях розвитку держави не існувало розподілу між ресурсами держави і ресурсами її глави (до кінця 16 століття). Тільки з відділенням державної казни від власності монарха виникають поняття „державні фінанси”, „державний бюджет”, „державний кредит”.

До початку 18 століття під фінансами розуміли державне господарство, або будь-яке державне утворення нижчого рівня:земство, міська община. При чому фінанси пов’язували з передачою частини доходу громадян в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та інші витрати державного значення.

У 18 ст. поняття фінансів поширилось на сферу виробництва недержавної форми власності. Найвищого розвитку фінанси досягли в 20-21 ст, коли функції держави набагато розширилися, а товарно-грошові відносини посіли основне місце в економічних системах держав. Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, що виникнення фінансів пов’язано, по-перше з розвитком товарно-грошових відносин; по-друге - з посиленням ролі держави і зростанням її потреб та потреб суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах для забезпечення їх діяльності.
Найважливішою ознакою фінансів є їх грошовий характер, тобто фінанси як правило супроводжуються рухом грошей. У вузькому розумінні цього терміну фінанси часто ототожнюють з грішми. Однак це не цілком вірно, оскільки це різні поняття. Гроші це більш загальне поняття. Можна, не маючи грошей, бутиучасником фінансових відносин (володіючи майном, майновими правами, цінними паперами та вкладаючи їх у різноманітні об’єкти).

Отже, фінанси це не гроші а відносини:

1)економічні (пов’язані з процесами відтворення певної вартості)

2)суспільні (відносини між людьми)

3)розподільчі (виникають під час розподілу і перерозподілу певної вартості)

4)фондоутворюючі (супроводжуються формуванням і використанням фондів грошових коштів)

Виділяють 3 риси фондів грошових коштів, які формуються і використовуються у процесі фінансових відносин:

1)цільовий характер фондів, який як правило відображений у назві фонду (наприклад: Пенсійний фонд, амортизаційний фонд, страхові фонди);

2)динамічність – передбачає, що кошти фондів перебувають у постіному русі;

3)правове забезпечення – передбачає, що діяльність кожного фонду чітко регламентується відповідними нормативно-правовими документами (законами, указами, наказами, інструкціями…).

Залежно від рівня, на якому відбувається формування і використання фондів грошових коштів виділяють 2 їх види:

1)централізовані фонди

2)децентралізовані фонди

Централізовані формуються і використовуються на державному рівні (Державний бюджет, місцеві бюджети, державні цільові фонди, а саме - Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування, державний інноваційний фонд, державні резервні фонди).

Децентралізованіформуються і використовуються на недержавному рівні, тобто на рівні приватних фізичних і юридичних осіб та на рівні окремих державних суб’єктів господарювання (фонд оплати праці, статутний фонд, резервний фонд, амортизаційний, приватні страхові фонди).

Підсумовуючи, можна дати наступне визначення сутності поняття «фінанси»: фінанси – це специфічний вид економічних відносин, пов’язаний з розподілом і перерозподілом певної вартості, насамперед ВВП і НД, формуванням та використанням на цій основі централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів.

Фінанси виконують 2 основні функції:

1)розподільчу

2)контрольну

Розподільча функція проявляється в процесі розподілу ВВП і НД, шляхом утворення фондів грошових коштів і використанням їхза цільовим призначенням. Суб’єктами розподілу виступають держава, юридичні та фізичні особи. У процесі розподільчої функції виділяють 2 етапи:

1)первинний розподіл

2)вторинний розподіл

Первинний розподіл починається з розподілу виторгу, який отримує підприємство від продажу продукції, виконання робіт, надання послуг. Кошти спрямовуються на оплату праці, покриття матеріальних затрат, на сплату податків і зборів, на створення інших фондів підприємства.

Вторинний розподіл починається з формування бюджету та інших централізованих фондів грошових коштів. Кошти з тих фондів розподіляються на забезпечення виконання державою її основних функцій (управлінська, оборонна, економічна, соціальна, суспільна).

Контрольна функція фінансів реалізується у діяльності осіб, які проводять фінансовий контроль. В Україні до органів, які проводять фінансовий контроль належать Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба, Державна фінансова інспекція, Антимонопольний комітет, аудиторські компанії, НБУ, Державна рахункова палата, митні органи, Державне казначейство та інші.

Гроші – це продукт розвитку суспільного поділу праці й товарних відносин. Фінанси – це продукт розвитку держави.

Не всі грошові відносини можна вважати фінансовими, хоча всі фінансові відносини є грошовими. Грошові відносини за своїм вмістом і складом ширші за фінансові, оскільки ще включають відносини обміну і кредитні відносини (грошовий обіг, реалізація товарів через торгову мережу, кредит, ціноутворення опираються на використання грошей як загального еквівалента, проте не виражають фінансових відносин). Функціонування фінансів пов’язано лише з такими функціями грошей, як засіб платежу, засіб нагромадження та світових грошей.

Фінанси є неможливими без грошей, а функціонування грошей без фінансів втрачає сенс, і зводиться до суто технічних питань в обміні.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас