Ім'я файлу: Документ Microsoft Word (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 21.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Бухоблік. тема 3.pptx
Неуспішний проєкт,Мірошниченко,БПУА-20.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 21.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Бухоблік. тема 3.pptx
Неуспішний проєкт,Мірошниченко,БПУА-20.docx
Тема. Судово-медична експертиза вогнепальних ушкоджень. Класифікація зброї
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Судова-медична експертиза………………………………….4
1.1 Загальна характеристика судової медичної експертизи…………….4
1.2 Судово-медична експертиза вогнепальних ушкоджень…………….5
РОЗДІЛ 2. Класифікація зброї……………………………………………7
2.1 Вогнепальна зброя та її класифікація………………………………...7
2.2 Пошкодження при пострілі впритул………………………………….9
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….13
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….14
ВСТУП
Актуальність теми. Судово-медична експертиза вогнепальних пошкоджень є однією із найскладніших і найвідповідальніших, оскільки потребує ретельного і всебічного дослідження і часто пов’язана з розслідуванням злочину.
Під вогнепальними розуміють пошкодження, заподіяні пострілами з усіх видів вогнепальної зброї, вибухами боєприпасів (патрони, гранати, міни, вибухові речовини) або їхніх частин (капсулі, запали, детонатори тощо).
Вогнепальна зброя надзвичайно різноманітна, так само як і її снаряди, що спричинюють пошкодження. Кількість пошкоджень залежить від наявності цієї зброї у населення.
У нашій державі користуватися вогнепальною зброєю дозволено лише окремим категоріям громадян, причому тільки під час виконання ними службових обов’язків. КК України передбачена відповідальність за незаконне носіння, недбале зберігання, боєприпасів і вибухових речовин, придбання, виготовлення і збут вогнепальної або холодної зброї, крім гладко ствольної мисливської.
Складність експертизи у випадках вогнепальних пошкоджень зумовлена удосконаленням бойової техніки, тому судово-медичний експерт повинен постійно поповнювати свої знання щодо особливостей пошкоджувальної дії зброї нових зразків.
Крім того, вогнепальні пошкодження мають різне походження і виникають за неоднакових умов, що визначає їх значну різноманітність. Залежно від походження вогнепальні пошкодження поділяють на кульові, дробові і осколкові.
РОЗДІЛ 1. Судова-медична експертиза
1.1 Загальна характеристика судової медичної експертизи
Ефективність розкриття та розслідування злочинів багато в чому залежить від використання спеціалізованих знань у кримінальному судочинстві. Проблема використання спеціальних знань у діяльності слідчих певним чином досліджена в кримінальній теорії та криміналістиці.
З дефініції судової експертизи, наведенні в ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» вбачається, що судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду [1].
Отже, в основу поняття «судова експертиза» законодавець вкладає застосування спеціальних знань в різних сферах діяльності людини для вирішення питань правосуддя. Законодавчого закріплення терміну «спеціальні знання» на сьогодні не існує, через що в колах науковців виникають дискусії.
Правильне розуміння дефініції «спеціальні знання» у судовому процесі та досудовому провадженні є запорукою правильного застосування їх для більш якісного судочинства. Виділяючи основні доктринальні позиції стосовно дефініції «спеціальних знань», варто навести такі визначення:
Спеціальні знання – це система наукових даних (інформації) або об'єктивних навичок, отриманих в результаті вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідає науковому рівню[3].
Спеціальні знання – це систематичні наукові та практичні знання, навички та компетенції у певній сфері людської діяльності (за винятком знань у галузі матеріального та процесуального права), які випливають з цілеспрямованої підготовки та досвіду роботи, які використовуються для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Таким чином, необхідно чітко розрізняти в функціональному аспекті спеціальні знання в результаті професійної підготовки та певної спеціалізованої освіти індивідів від передбачених процесуальними законами спеціальних знань, які, будучи за своїм змістом ідентичні першому, однак можуть використовуватися в точно встановлених формах і межах закону. У процесуальному визначенні спеціальних знань вкрай необхідним є включення їх загальнонаукового поняття як обов'язкового змісту, що має визначати лише межі та форми спеціального використання цих знань у судочинстві та юридично значущі наслідки такого використання.
Судова експертиза - основна процесуальна форма використання спеціалізованих знань у кримінальному судочинстві. Вона відрізняється від інших форм такими способами[4]:
1) за змістом дій експерта - це незалежне вивчення предметів та довідкових даних, отриманих у кримінальному провадженні, слідчим суддею, судом, яке проводиться з метою вирішувати певні питання, які потребують використання спеціалізованих знань;
2) призначення та експертиза здійснюються на вимогу сторони кримінального провадження, слідчого судді чи суду;
3) результати дослідження формалізуються у думку експерта, яка відповідає вимогам закону;
4) висновки експерта ґрунтуються на особисто проведених дослідженнях у межах спеціальних знань, якими він володіє.
Результати експертизи отримуються емпірично за допомогою спеціального інструменту - експертних методика. Обстеження проводиться у всіх сферах людської діяльності. Його схожість з експертними знаннями в інших сферах людської діяльності полягає в тому, що це, власне, дослідження, засноване на використанні спеціалізованих знань.
Основним завданням криміналістичної діяльності є встановлення на вимогу учасника кримінального провадження або за розпорядженням слідчого судді чи суду обставин, які повинні бути доведені шляхом організації та проведення судової експертизи. У зв'язку з цим головним юридичним фактом, що визначає виникнення системи процесуальних відносин щодо експертизи, є звернення сторони до кримінального провадження або наказ слідчого судді чи суду.
1.2 Судово-медична експертиза вогнепальних ушкоджень
Судово-медична експертиза трупа є найважливішим і найбільш відповідальним видом експертної діяльності, який потребує з'ясування найрізноманітніших питань, пов'язаних зі смертю людини. Вона проводиться з дотриманням норм, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, а також спеціальними «Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи»[2].
Судово-медичний розтин трупа проводиться на підставі письмової вимоги -- постанови або направлення правоохоронних органів. Такому розтину підлягають трупи осіб (частини трупів), що померли насильною смертю, раптово або за нез'ясованих обставин, наприклад, у разі смерті в медичних закладах, якщо діагноз не був встановлений, після будь-яких травм, отруєнь, трупи новонароджених, смерть яких настала за межами медичних закладів, і невстановлених осіб, а також у випадках надходження в слідчі органи заяви щодо неправильних дій медичних працівників, внаслідок яких настала смерть хворого.
Експертизу трупа проводить, як правило, один експерт. Проте при значному обсязі одного експертного дослідження, експертизі трупів іноземних громадян, первинній експертизі ексгумованого трупа, що раніш не був підданий розтину, а також у разі повторної експертизи розтин можуть проводити два або більше експертів.
Судово-медична експертиза може проводитись лише після виникнення ранніх абсолютних ознак смерті, але в наукових і науково-практичних цілях (негайне вилучення знаряддя вбивства, тканин для дослідження, вилучення окремих тканин для клінічного пересадження) розтин трупа може бути проведений і раніше, проте за умови попередньої констатації факту смерті. Обов'язковим є складання відповідного акта з обґрунтуванням причини необхідності раннього розтину[5].
Будь-який ступінь гниття трупа не може вважатися причиною відмови від його повного дослідження. Замерзлі трупи підлягають попередньому відтаванню при кімнатній температурі.
Порядок експертизи трупа передбачає насамперед ознайомлення з постановою про її призначення, з'ясування питань, які поставлені слідчим, вивчення медичної документації, ознайомлення з протоколом огляду трупа на місці події.
Повна судово-медична експертиза трупа охоплює його зовнішнє і внутрішнє дослідження, а також проведення різних додаткових лабораторних досліджень -- гістологічних, гістохімічних, бактеріологічних, токсикологічних, імунологічних, цитологічних, медико-криміналістичних[6].
Під вогнестрільними розуміють ушкодження, які виникають при пострілі зі всіх видів вогнестрільної зброї, від вибухів боєприпасів (патронів, гранат, мін, вибухових речовин) чи їх частин (капсулів, запалів, детонаторів). Частота вогнестрільних ушкоджень залежить від кількості вогнестрільної зброї, яка є в населення.
У нашій країні користуватися вогнестрільною зброєю дозволяється тільки окремим категоріям працівників, причому тільки при виконанні ними службових обов'язків. Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної зброї, боєприпасів і вибухових речовин (ст. 222), а також за необережне зберігання вогнестрільної зброї і боєприпасів[2]. Усі ці заходи спрямовані на попередження випадкових чи навмисних вогнестрільних ушкоджень. Але випадки вогнестрільної травми в судово-медичній практиці зустрічаються не так рідко. З погляду необхідності вирішення багатьох складних спеціальних питань у цьому плані виникає багато ускладнень.
Зокрема, постійне вдосконалення бойової техніки (вогнестрільної зброї і боєприпасів) вимагає від судово-медичного експерта регулярного поповнення знань про особливості ушкоджень, які заподіюються при пострілах із нових систем зброї.
Вогнестрільна зброя поділяється на: артилерійську і стрілову.
РОЗДІЛ 2. Класифікація зброї
2.1 Вогнепальна зброя та її класифікація
Вогнепальна зброя характеризується дуже значною різноманітністю і важко піддається єдиній класифікації. Вона поділяється на дві великі групи: артилерійську і стрілецьку.
В судово-медичній практиці переважно спостерігаються вогнепальні пошкодження, які виникають при пострілах із ручної стрілецької вогнепальної зброї: пістолетів, гвинтівок, карабінів, рушниць, автоматів тощо. Значно рідше вони виникають у процесі експлуатації вогнепальних і спеціальних пристроїв, будівельно-монтажних пістолетів, перфораторів нафтових свердловин, стартових пістолетів, ракетниць тощо[4].
Ручна стрілецька вогнепальна зброя розподіляється на групи.
1. За призначенням:
а) бойова (автомати, карабіни, пістолети, гвинтівки);
б) мисливська (одно, дво, три, чотириствольні рушниці);
в) спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери);
г) спеціальна (сигнальні, будівельно-монтажні пістолети).
2. За виготовленням:
а) штатна;
б) саморобна (самопали);
в) дефектна (обрізи).
3. За довжиною ствола:
а) довгоствольна (гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, мисливські рушниці);
б) коротко ствольна (автоматичні пістолети, револьвери).
4. За властивостями ствола:
а) нарізна (гвинтівки, пістолет-автомати, револьвери тощо);
б) гладкоствольна (мисливські рушниці);
в) комбінована (мисливські, спортивні рушниці).
5. За калібром (діаметром):
а) малокаліберна (4-6 мм);
б) середньокаліберна (7-9 мм);
в) великокаліберна (понад 9 мм).
6. За механізмом пострілу:
а) автоматична (автомати);
б) напівавтоматична (пістолети, карабіни);
в) неавтоматична (мисливські рушниці).
Постріл може відбутися за наявності трьох компонентів: зброї, заряду і снаряду. Для зручності перезарядження заряд і снаряд об’єднані в єдиний комплекс — патрон, який складається в бойовій зброї із гільзи з капсулем, снаряду (кулі) і заряду (пороху). В мисливській рушниці, крім цих складових частин є ще прокладка (пиж) між порохом і снарядом і поверх снаряду.
Гільза, як правило, стальна або залізна, вкрита томпаком або лакована. В мисливській зброї вона виготовляється із латуні, картону, пластмаси. Капсуль виготовляють із латуні. Він упресований в дно гільзи і містить речовину, яка призначена для запалення пороху (гримуча ртуть або тринітрозорцин свинцю, сурма, бертолетова сіль, тетразин тощо)[5].
Зарядом є димний або бездимний порох. Бездимний, або колоїдний порох — це піроксиліні-частинки нітроклітковини у вигляді сірувато-зелених платівок, циліндрів, кульок, тощо. Бездимний порох містить різні речовини для збільшення його стійкості (анілін, вазелін тощо), зменшення полум’я (калію хлорид, барію сульфат). При згорянні його утворюється мало залишків і диму та велика кількість газів, а тому він має значно більшу вибухову силу, ніж димний порох.
Мисливські патрони містять димний, або чорний порох, що є сумішшю калійної селітри (75%), сірки (10%) і деревного вугілля (15%). Снарядом у вогнепальній зброї є кулі, дріб та інші складові елементи. Звичайна куля має стальний стрижень, вкритий свинцевою і стальною оболонками. Остання плакована томпаком (сплав міді з 3-10% цинком). Бойові патрони можуть бути споряджені кулями спеціального призначення (трасуючими, запалювальними і бронебійно-запалювальними).
Сучасна вогнепальна зброя має калібр 9; 7,62 і 5,45 мм. Зменшення калібру і маси кулі (при тій самій кількості пороху) призводить до збільшення початкової швидкості польоту, а зміщення центру ваги кулі калібром 5,45 мм збільшує її руйнівну силу.
Пістолет системи «ТТ» (тульський Токарів), револьвер системи «Наган», гвинтівки, пістолети-кулемети Шпагіна (ПКШ), Судаєва (ПКС) та інші мали калібр 7,62 мм, а пістолет системи Макарова навіть 9 мм, тоді як сучасна вогнепальна зброя — самозарядний пістолет (ПСМ), автомат АК-74 (з дульно-гальмівним компенсатором), снайперська гвинтівка (СВД), вкорочений автомат АКС-74 та інші — калібр 5,45 мм. Ця незначна (близько 2 мм) різниця, за твердженням видатного хірурга К. Лісіцина, зробила справжню революцію в балістичних якостях снаряда.
За допомогою імпульсної кінематографічної техніки (3-7 тис. кадрів в/с) в експерименті на желатинових блоках було доведено, що куля калібром 7,62 мм рухається прямолінійно, не відхиляючись від осі польоту, куля калібром 5,45 мм, у якої центр ваги зміщений у хвостову частину, характеризується коливальними рухами. У польоті вона перевертається, потрапляючи в об’єкт пошкодження, внаслідок чого вихідний отвір в кілька разів більший за вхідний, а рановий канал нагадує лійку[6]. Рани, заподіяні такими високошвидкісними кулями (900-6600 м/с) характеризуються значним травмуванням органів і тканин. Сильна ударна хвиля спричиняє зону змертвіння в десятки разів більшу за дію звичайної кулі.
2.2 Пошкодження при пострілі впритул
У разі пострілу впритул дульний зріз вогнепальної зброї стикається з тілом або одягом, який покриває тіло. Його ще називають контактним пострілом, або пострілом без відстані, тобто таким, при якому рановий канал є безпосередньо продовженням каналу ствола зброї. Постріл впритул може бути щільним або герметичним, під кутом, а також майже впритул, коли дульний зріз розташовується на відстані від об’єкта, до 0,5 см. Залежно від зазначених обставин розрізняють деякі характерні особливості вхідного кульового отвору. Форма вхідного отвору може бути різною залежно від локалізації поранення. Якщо під шкірою розташовується суцільна кісткова пластинка, утворюється порівняно великий отвір променистої форми. Це відбувається тому, що кісткова підкладка перешкоджає глибокому проникненню газів, які виходять із каналу ствола під час пострілу[3].
При цьому гази відшаровують шкіру, зумовлюють значний тиск із середини і розривають її. При складанні клапотів розірваної шкіри по її краях можна виявити напівкруглі заглибини від власне кульового отвору. Якщо постріл впритул заподіяний в таку частину тіла, де є тільки м’які тканини, наприклад, ділянка стегна, серця, черевна порожнина тощо, то гази, проникаючи під шкіру, тільки дещо і нерівномірно відшаровують її, проте звичайно не розривають. Вхідний отвір у таких випадках набуває круглястої або овальної форми.
Мінус-тканина — дефект тканини в ділянці вхідного отвору при пострілі впритул, значно більший за діаметр основи кулі, оскільки в його утворенні бере участь не тільки куля, а й порохові гази, які виривають частинки шкіри. У разі пострілу впритул із зброї меншого за силою бою дефект тканини може відповідати калібру кулі. Стан шкірних покровів навколо вхідного отвору при пострілі впритул, на думку деяких авторів, характеризується відсутністю змін ззовні.
Проте судово-медична практика та наукові дослідження свідчать, що як би щільно не притискався дульний зріз до шкіри під час пострілу, при віддачі зброї утворюється щілина, через яку проривається частина кіптяви, а тому на краях вхідного кульового отвору завжди є кільце нальоту кіптяви. Якщо в момент пострілу зброя притулена під кутом, то порохові гази, частково прориваючись у місці відкритого кута, утворюють ділянки трикутної чи овальної форми, вкриті кіптявою[4].
Основна маса кіптяви і порошинок потрапляє у рановий канал, де їх виявляють при дослідженні. Відбиток дульного зрізу так званий штамп-відбиток, або штанцмарка буруватого кольору навколо вхідного кульового отвору виникає тому, що дульний зріз притискується до шкіри, яка під дією газів відшаровується і забивається об край дульного зрізу. Внаслідок цього порушується цілісність епідермісу і на шкірі утворюється здертись, яка відображає особливості дульного зрізу зброї. Відбиток дульного зрізу може мати вигляд кільця у разі пострілу з рушниці чи револьвера, або грушоподібну форму, при пострілах з автоматичних пістолетів.
Таким чином, відбиток дульного зрізу є вірогідною ознакою пострілу впритул. За його особливостями можна визначити тип вогнепальної зброї. У разі перпендикулярного пострілу утворюється повний відбиток дульного зрізу, при пострілі під кутом — частковий, за яким можна досить чітко встановити тип зброї. У ряді випадків відбиток дульного зрізу може бути під підсохлою кров’ю, частинками мозкової тканини і різними нашаруваннями, які потрібно видалити.
Треба враховувати, що відбитки дульного зрізу проявляються не відразу, а лише поступово внаслідок висихання травмованої шкіри, що, як правило, настає через кілька годин (10-12) після смерті. Частини відбитку дульного зрізу можна виявити і на клаптях шкіри розірваного газами кульового отвору. Ступінь прояву відбитку дульного зрізу залежить від щільності його притискання, а також від того, вкрите тіло одягом, чи ні. За наявності одягу штанцмарка може залишитись на ньому, бути неповною, а іноді і зовсім не виявлятися. До важливих ознак пострілу впритул належить наявність кіптяви і порошинок не тільки в м’яких тканинах по краях вхідного отвору, а й у початковій частині ранового каналу[6].
Крім того, м’які тканини під вхідним отвором мають світло-червоний колір внаслідок проникнення оксиду вуглецю, який входить до складу газів, та утворення карбоксил і міогемоглобіну. Пошкодження при пострілі в рот (як правило, при самогубствах) виникають, коли кінець дула, частіше довгоствольної зброї, вводять у порожнину рота і натискають на спусковий гачок пальцем босої ноги (взуття для цього скидають). Це робиться тому, що пальці руки не дістають до спускового гачка. Іноді до спускового гачка прилаштовують різні предмети (палицю, мотузку тощо).
Під час пострілу гази, поширюючись у порожнині рота, розривають слизову оболонку щік і губ біля куточків рота. Куля, пройшовши через піднебіння в порожнину черепа, з величезною енергією руйнує кам’янисту частину (піраміду) скроневої кістки і передає свою енергію множинним відламкам, які діють подібно до снарядів і біля місця свого виходу спричиняють значне руйнування, внаслідок чого шкіра розривається, кістки роздроблюються, порожнина черепа начебто розкривається і частина головного мозку вилітає назовні. Утворюється так зване вогнище руйнування, а навколо вхідного отвору і на піднебінні відкладається густий шар кіптяви.
Під близькою відстанню розуміють таку, при якій навколо вхідного кульового отвору виявляються ознаки дії додаткових чинників пострілу — полум’я, газів, кіптяви, порошинок, частинок металу, мастила — при відсутності ознак пострілу впритул. Залежно від системи зброї ця відстань є різною. Для системи сильного бою — довгоствольної зброї — вона перебуває в межах 1-2,5 м, для системи слабкого бою — коротко ствольної зброї — становить 50-80 см. Відстань поширення додаткових чинників, крім системи зброї, залежить також від ступеня спрацьованості й сили бою, довжини ствола, якості і кількості пороху в патроні. Вхідний отвір на шкірі в разі пострілу із близької відстані має круглясту або овальну форму (залежно від кута пострілу) і дефект-тканини. Навколо отвору виявляють темно-сірий або чорний наліт кіптяви і порошинки в шкірі або тільки порошинки. Чим менша відстань, з якої зроблений постріл, тим інтенсивніший і густіший наліт кіптяви, і менший радіус їх поширення (рис. 44). Кіптява в таких випадках особливо густо розташована в центрі і більш розріджена — на периферії, де вона внаслідок цього менш темна. Утворюється неначе дві зони кіптяви — центральна і периферична, між якими є світліший простір, майже не вкритий кіптявою. Такий пошаровий розподіл кіптяви залежить від вихору газів, що виникають під час пострілу. У разі перпендикулярного до тіла положення зброї кіптява і порошинки розташовуються у вигляді кола діаметром до 3-5 см, при пострілі під кутом — у вигляді овалу або на півовалу[5].
Перша зона формується внаслідок механічної дії порохових газів і пробивної дії кулі. Поширеність її залежить від бойової сили зброї: для пістолетів системи Макарова — до 1 см, автомата Калашникова — до 3 см, гвинтівки — близько 5 см. Вона характеризується тим, що в момент пострілу біля дульного зрізу зброї внаслідок вибуху продуктів неповного згоряння пороху при взаємодії їх з киснем повітря виникає полум’я, величина якого залежить від виду пороху.
Чорний, або димний порох дає велике полум’я і багато розпечених незгорілих порошинок. Маючи високу температуру, вони можуть спричинити опалення волосся і навіть загоряння одягу. Бездимний порох горить повніше, термічна дія його значно менша, лише іноді можливе обпалення ворсу одягу і пушкового волосся шкіри. Друга зона близької відстані характеризується тим, що додаткові чинники близької відстані — кіптява, порошинки, металеві частинки, бризки мастила — розташовуються навколо вхідного отвору.
Для більшості сучасної зброї ця зона становить 25-35 см, а коло кіптяви збільшується до 10-12 см. При пострілах із снайперської гвинтівки Драгунова (СГД) кіптява поширюється на відстані до 30 см і розподіляється навколо вхідного отвору у вигляді п’яти на півовалів, тоді як при пострілі впритул ці на півовали розташовані щільніше навколо вхідного отвору (рис. 46). У разі досить близької відстані (8-10 см), коли навколо кульового отвору кіптява розташовується густо, під нею на шкірі через кілька годин після смерті потерпілого утворюються червоно-бурого кольору плями трупного висихання (так звані пергаментні) радіусом до 5-7 см, механізм утворення яких пояснюють по-різному[3].
Одні судові медики (М.І. Райський, Ю.С. Сапожников, С.С. Кравець) пов’язують їх виникнення з механічною дією частинок кіптяви і порошинок на шкіру з подальшим її висиханням, інші (М.І. Авдєєв, І.І. Скопін) — з термічною дією додаткових чинників пострілу. Пергаментні плями навколо вхідного отвору при дуже близькій (до 8-10 см) відстані пострілу є післясмертним висиханням шкіри, пошкодженої дією комплексних (механічних і термічних) чинників.
Слід відзначити, що при пострілі з досить близької відстані (не більш як 7 см), м’які тканини, які розташовуються під шкірою, навколо вхідного кульового отвору, часто забарвлені в рожевий або світло-червоний колір внаслідок проникнення в них оксиду вуглецю, який міститься в порохових газах, з утворенням карбоксигемо і міоглобіну. В третій зоні близької відстані навколо вхідного отвору розташовуються лише порошинки і частинки металу. При пострілі з пістолету Макарова вони можуть виявлятися на відстані до 150 см від дульного зрізу, з автомата Калашникова — до 200 см, гвинтівки — до 250 см. Зі збільшенням відстані кількість порошинок і металевих частинок зменшується.
Якщо на шляху польоту порошинок є волосся, то порошинки прилипають до нього або перетинають його. Порошинки бездимного пороху зберігають форму зернят (що важливо для встановлення ґатунку пороху), тоді як порошинки димного пороху, обгоряючи, стають меншими, що не дозволяє визначити їх вигляд.
Якщо потрібно точніше в одиницях вимірювання визначити відстань пострілу і відома зброя, з якої його було зроблено, слід провести експериментальні відстріли тими самими боєприпасами і порівняти характер розташування додаткових чинників при досліджуваному і експериментальному пострілах.
ВИСНОВКИ
В судово-медичній практиці спостерігаються нещасні випадки серед підлітків внаслідок вибухів різних боєприпасів (мін, гранат тощо). При цьому на тілі потерпілого виявляють множинні рани з розгорнутими синюшними, вкритими кіптявою краями. Якщо боєприпаси вибухають в руках потерпілих, то кисті рук відриваються, а частини верхніх кінцівок мають вигляд шматків шкіри, м’язів, сухожиль, розтрощених кісток. У разі вибуху міни тіло людини піддається значному руйнуванню, розриваючись іноді на шматки, нерідко відкинуті на значну відстань від місця вибуху. Іноді може займатися одяг, внаслідок чого на шкірі утворюються великі опіки
Останнім часом спостерігаються випадки вбивств із використанням вибухових речовин та пристроїв.
Під час проведення судово-медичної експертизи вибухової травми виникають різні питання, розв’язання яких ґрунтується на характерних особливостях цих пошкоджень. У деяких випадках для вирішення окремих питань потрібна участь криміналістів і фахівців з озброєння.
При вогнепальних пошкодженнях можуть спостерігатися вбивство, самогубство і нещасний випадок.
У разі вбивств і нещасних випадків характерних особливостей немає. При цьому можуть бути різними відстань пострілу, локалізація вхідного отвору і напрямок ранового каналу залежно від взаємо розташування потерпілого і того, хто стріляв. При встановленні роду насильної смерті потрібно враховувати особливості вогнепальних пошкоджень, дані первинного обстеження трупа на місці його виявлення, а також усі обставини справи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України. ВВР, 1996, № 30, с.141. Про внесення змін до
Конституції України № 2222-IV від 08.12.2004. Рішення Конституційного Суду
України №20 - РП/2010 від 30.09.2010 (розділ І)
2. Кримінальний Кодекс України ВВР, 2001, №2341 –III від 05.04.2001
№25 – 26, с. 131 із змінами 2002 – 2010, згідно рішень Конституційного Суду
України (ст. 20, розд. XVIII(ст.384 -387)
3. Найда А.І. Судова медицина: [комплексний навч. посіб.] / А.І. Найда,
4. Шеремет А.П. Криміналістика. Курс лекцій. - Ужгород: Госпрозрахунковий
редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації.-2004.
- 411 с.
5. Молчанов В.И. Попов В.Л., Калмыков К.Н. Огнестрельные повреждения и их
судебно-медицинская экспертиза М.:Медицина,1990.- 270 с
6. Система дистанційного навчання. Національний університет «Чернігівська
політехніка» Курс: Судова медицина та судова психіатрія. (ВБ 22).
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eln.stu.cn.ua/