Ім'я файлу: Тема 1 Аміністративна служба підприємства.docx
Розширення: docx
Розмір: 1334кб.
Дата: 13.10.2023
скачати
Пов'язані файли:
1 A DAY IN THE LIFE OF MORRIS RESTARAUNT.docx
1 A DAY IN THE LIFE OF MORRIS RESTARAUNT.docx
A Manager Gets the Secretary He Deserves.docx

Тема 1.СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЕФЕКТИВНОЇ

СИСТЕМИ АДМІНІСТРУВАННЯ

1.1Адміністративний менеджмент як один із напрямів сучасного менеджменту

1.2 Сутність і місце адміністративних служб

1.3 Поняття суб’єктів адміністративної діяльності
1.1Адміністративний менеджмент як один із напрямів сучасного менеджменту
Виокремлення адміністративного менеджменту як особливого типу менеджменту відбулося наприкінці ХХ ст. Адміністрування стало одним із найважливіших ресурсів керівництва та управління, що передбачає спочатку процес формування функцій адміністрування, а вже потім – створення відповідних органів. Зміст адміністрування є доволі широким. Адмініструванню передусім притаманний спектр різних видів діяльності, який включає різні фактори впливу, зокрема економічні. Повноваження щодо застосування адміністрування надані винятково керівництву підприємства. Адміністрація покликана виконувати представницькі функції, безпосередньо управляти її роботою, забезпечувати взаємодію з підвідомчими їй підрозділами.

Працездатність та стійкість управлінських підрозділів, їх можливість забезпечувати реалізацію поставлених завдань і функцій багато в чому залежать від узгодженості та збалансованості усієї сукупності процесів, що повинні здійснюватися в рамках виконуваних робіт.

Економічна енциклопедія дає тлумачення терміну «адмініс-трування» (з лат. administro – керую) як керівництво, управління; у негативному значенні – керівництво, що засноване на примусових методах управління, нав’язуванні волі вищих посадових осіб нижчим, виданні наказів на здійснення певних робіт без логічного обґрунтування, на підставі суб’єктивних рішень.

Термін «адміністрація» належить до вищої частини управлінської ієрархії, керівного персоналу компанії. У ньому мало від бізнесу, проте багато від бюрократії і командування.

Адміністративний менеджмент – один із напрямів сучасного менеджменту, які вивчають адміністративно-розпорядчі форми управління.

Адміністрування в широкому розумінні є застосуванням певних засобів впливу, воно притаманне всім членам адміністрації. Форми адміністрування використовуються всіма учасниками не тільки апарату управління, а й виробництва всередині та поза організацією. Адміністрування являє собою комплекс необхідних для будь-якого субʼєкта дій із формалізації, регламентування, контролю та забезпечення виконання запланованого (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Складові адміністрування

Отже, адміністрування трактується як управлінський процес дотримання комплексу правоутворюючих положень, обмежень, процедур та інших форм визначення дій персоналу, що забезпечують стабільний ріст підприємства чи організації. Згідно із системним підходом, під обʼєктом адміністрування розуміють персонал, а згідно з процесним підходом - взаємозвʼязок, стосунки, функції, процедури, норми, документи, структури, органи, форми (рис. 1.2).



Рис. 1.2 Перелік внутрішніх документів

регламентації діяльності субʼєкта господарювання

1.2 Сутність і місце адміністративних служб

Адміністративні служби є допоміжними структурами підприємства, які обслуговують різні «виконавчі» або «виробничі» підрозділи. В залежності від розміру компанії та характеру її операцій вони можуть мати різний розмір. Адміністративною службою загальною для всіх підприємств, є структура, яка забезпечує документообіг і є більшою, ніж просто ланка, що передає документи, які циркулюють між офісом і виконавчими підрозділами. Інші типові функції з обслуговування компанії в цілому охоплюють крім канцелярської роботи експлуатацію та утримання будівель, охорону, зв’язок, постачання і транспорт, функції з електронної обробки даних тощо. Усі вони зумовлюють необхідність зосередження їх в єдиному управлінні або відділі адміністративних служб, який очолює людина, що здатна привернути до цих проблем увагу вищого керівництва, для того, щоб в масштабах всієї компанії уникнути дублювання і нераціональні процедури.

Розрізняють два напрямки адміністративного менеджменту – розроблення раціональної системи управління організацією та побудова структури організації.

Особливостями адміністративного менеджменту є:

1) часте застосування лінійної та лінійно-функціональної структури управління;

2) розвинена ієрархія;

3) застосування формалізованих способів прийняття управлінських рішень;

4) чітке розмежування посадових повноважень;

5) поділ влади.

Отже, апарат управління – це складна, скоординована система (сукупність), що полягає у поєднанні горизонтального і вертикального поділів управлінської праці (сформована на цій базі структура управління, або «скелет») з відповідним штатом менеджерів, які виконують функції управління на підприємстві, впливають на керовану систему та підпорядковані єдиним загальним правилам і цілям організації (рис. 1.3).



Рис. 1.3 Взаємодія керуючої та керованої систем організації

Апарат управління є системою складною, бо для нього характерна наявність багатьох, а не однієї, взаємоповʼязаних комплексних цілей; апарат управління є скоординованою системою, бо побудований з урахуванням принципів взаємодоповнення і єдиноначальства.

Принцип взаємодоповненняозначає, що цілі окремих менеджерів і служб управлінського апарату не повинні виключати одна одну, а досягнення загальних цілей організації є основним завданням поряд з виконанням певних локальних цілей.

Принцип єдиноначальстваозначає, що як в управлінському апараті, так і в організації остаточну загальну відповідальність за результати діяльності несе один менеджер інституційного рівня організації – директор або президент.
1.3 Поняття суб’єктів адміністративної діяльності

Суб’єктом адміністративного менеджменту в організації є посадова особа, яка має конкретний комплекс повноважень, що дозволяє досягати їй різних цілей.

Посада– визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органу апарату управління, на яку покладене встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадові особи – це керівники та заступники керівників органів управління, інші службовці, наділені повноваженнями, на яких законами та іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, діяльність яких має владно-розпорядчий характер і спрямована на організацію та забезпечення ефективної роботи підпорядкованих їм органів, структурних підрозділів, службовців.

До основних ознак посадової особи (п.о.) належать:

1) п.о. – це особа, яка обіймає певну посаду постійно тимчасово або за спеціальним повноваженням;

2) п.о. реалізує владні повноваження, здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в інтересах організації;

3) п.о. може бути повноважним представником конкретної організації, представляти організацію у відносинах з іншими суб’єктами;

4) п.о. має обов’язки, обмеження і заборони по службі;

5) п.о. може застосовувати заходи примусу;

6) п.о. реалізує повноваження щодо накладення дисциплінарних стягнень;

7) п.о. може видавати адміністративні акти (приймати управлінські рішення), що забезпечують реалізацію наданих їй повноважень;

8) п.о. здійснює контрольно-наглядові повноваження;

9) п.о. може бути суб’єктом юридичної відповідальності (адміністративної, дисциплінарної, кримінальної), несе підвищену відповідальність (соціальну, економічну, правову, моральну) за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків.

Підвищена відповідальність п.о. обумовлена тим, що вони відповідають не тільки за свою особисту діяльність, але і за дії підлеглих їм осіб. Крім того вони розпоряджаються матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами, виконують найважливіші організаційно-розпорядчі функції щодо здійснення наданих їм повноважень і компетенції відповідних посадових осіб.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас