1   2   3   4
Ім'я файлу: Гошко Анастасія СБЗ-41 економіка (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 11.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Ой летіла стріла.doc
Практична робота №2.docx
Педагогіка_дошкільна_для_сайта_1.docx
Фізичний розвиток немовлят курсова.doc
Античні міста.docx
Методична розробка (2).doc
Моя концепція.docx
[UAReferats.com]_C29N14832.doc
мет зош Г-4.docx
реферат (2).rtf
194445.docx
ТІ-01_Диханов_Ярослав_Асинхронн_лаб_6.docx
перзентація 1.pptx
доклад.docx

Гошко Анастасія СБЗ-41

Семінарські заняття

Тема 1. Предмет і метод економічної теорії.

Завдання для самостійного опрацювання

1.Які економічні умови зумовили виникнення, становлення і розвиток економічної теорії як науки?

Економічна теорія як наука почала розвиватись разом із розвитком людського суспільства. Головним поштовхом до формування економічної науки стало становлення в усіх структурах суспільного життя капіталістичних відносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивні сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. Перші спроби визначення і вивчення економічних процесів і явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Теоретичні узагальнення економічних проблем відповідно теж стосувалися у першу чергу проблем торгівлі. Як наука, економічна теорія виникла набагато пізніше - у ХУІІ-ХУШ ст., коли почав зароджуватись капіталізм, економічні відносини стали набагато складнішими, виникла необхідність їх регулювання на рівні держави. Підходи до аналізу економічних процесів визначались об'єктивними економічними умовами, реальними потребами та інтересами економічного буття, і спочатку досить часто змінювалися залежно від змін в економічних процесах, що відбувались.

2.Навіщо потрібна економічна наука суспільству? Невже інженерні науки не дають відповіді на всі або на більшість конкретних питань, пов’язаних з рішенням практичних задач (наприклад, при спорудженні будинку)?

На мою думку ,економічна наука нам потрібна для того, щоб сприяти раціональній поведінці у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень. Ці знання нам дають змогу і орієнтуватись у сфері бізнесу, допомагають прийняти правильне рішення при виборі роботи. Формують певні уявлення про те, чим слід керуватися, обираючи спосіб використання своїх доходів. Потрібно знати які існують форми організації та оплати праці, які, крім заробітної плати, бувають ще законні джерела отримання доходів.

Якщо ми будемо будинок ми маємо знати скільки можемо витрати на матеріал, скільки ми можемо заощадити коштів, скільки заплати працівникам ,які працюють на нас .

3.Які сучасні економічні теорії вам відомі, у чому полягає принципова різниця між ними?

Античні часи

Меркантилізм

Фізіократи

Класична економічна теорія

Марксизм

Неокласична економіка

Кейнсіанство

Чиказька економічна школа, монетаризм

Інституціональна економіка

Тести:

1.Б

2. А

3.А

4.А

5.Б.

Тема 2. Зміст економічної діяльності суспільства.

Завдання для самостійного опрацювання

1.Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація. Всезагальний закон зростання потреб.

Економічні потреби – це об’єктивні умови існування людини, внутрішні мотиви, що спонукають її до економічної діяльності. Так, виділяють виробничі, суспільні та особисті потреби. Особисті потреби поділяються на фізичні (фізіологічні), інтелектуальні та соціальні.

За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні та платоспроможні потреби.

Абсолютні потреби формуються відповідно до загальносвітового рівня розвитку виробництва і відбивають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини. Дійсні потреби – це такі потреби, що можуть бути реалізовані за певного рівня розвитку існуючого національного виробництва. Платоспроможні – це дійсні потреби, реалізація яких забезпечується наявністю грошових коштів. Тобто, платоспроможні – це ті дійсні потреби, на які вистачає грошей.

Для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

2. Теорії мотивації та ієрархії потреб — А. Маслоу, Ф. Герцберга, К. Алдерфера.

Змістовні теорії мотивації являють собою спроби визначити і класифікувати потреби людей, що спонукають їх до дій. Теорії потреб. Представники їх намагаються ідентифікувати різні чинники мотивації, зокрема людські потреби, які, на їх думку, зумовлюють поведінку людей.

Абрахамом Маслоу була розроблена найвідоміша змістова теорія мотивації. Його теорія ієрархії потреб припускає, що в основі мотивації людини лежить комплекс проблем, причому проблеми конкретного індивіда розташовуються в ієрархічному порядку. А.Маслоу виділив п’ять основних типів мотивуючих потреб (у порядку зростання):

- фізіологічні потреби;

- потреба в безпеці;

- соціальні потреби (належності, причетності, статусу, любові);

- потреба поваги, визнання;

- потреба в самоактуалізації.

Теорія потреб К. Алдерфера базується на трьох рівнях потреб:

- існування – фізіологічні потреби та потреби безпеки;

- взаємовідносин– потреба в міжособистісних стосунках;

- зростання – потреба самореалізації та поваги.

Альдерфер стверджував, що ці три потреби аналогічні потребам, що виділені Маслоу. Потреба існувати аналогічна фізіологічним потребам. Потреба спілкуватися з іншими — соціальним потребам. Потреба зростання — потребі в самореалізації і повазі. Клейтон Альдерфер стверджував, що сьогоднішні потреби можуть залишитися незадоволеними і через п'ять років, і тоді можна змінити орієнтири. Будучи молодою людиною, людина може прагнути стати президентом компанії. У зрілому віці він може вже не хотіти стати президентом, бо це забирає надто велику частину життя. Це вже інший погляд на потреби людини. Альдерфер спробував встановити зв'язок між задоволенням потреб і їх активізацією, і в результаті визначив наступні сім принципів:

1) Чим менш задоволені потреби існування (E), тим сильніше вони проявляються.

2) Чим слабкіше задоволені соціальні потреби (R), тим сильніша дія потреб існування (E).

3) Чим повніше задоволені потреби існування (E), тим активніше заявляють про себе соціальні потреби (R).

4) Чим менш задоволені соціальні потреби (R), тим більше посилюється їх дія.

5) Чим менше задоволені потреби особистісного зростання і самореалізації (G), тим сильнішими стають соціальні потреби (R).

6) Чим повніше задоволені соціальні потреби (R), тим сильніше актуалізуються потреби особистісного зростання (G).

7) Чим менше задоволені потреби особистісного зростання (G), тим активніше вони проявляють себе. Чим більше задовольняється потреба в особистісному зростанні, тим сильнішою вона стає.

Таким чином Альдерфер показав, що порядок актуалізації потреб може бути іншим, ніж вказував Маслоу, і залежати не лише від її місця в ієрархії, але й від ступеня задоволення як цієї потреби, так і деяких інших потреб.

Двофакторна теорія Герцберга. В її основі лежить дослідження, у ході якого сотні працівників різних організацій відповідали на запитання проте, коли вони відчувають найбільше бажання працювати і, навпаки, коли вони незадоволені і трудитися їм зовсім не хочеться. Аналіз отриманих даних показав, що задоволення і незадоволеність від виконання робочих завдань визначаються дією принципово різних факторів. Був зроблений висновок про те, що мотивація до праці формується під впливом двох основних груп факторів. На думку Гейцберга, фактори, які викликають незадоволення працею, не є протилежністю в одному і тому ж вимірі. Кожен з них знаходиться в своїй шкалі виміру, де один діє в діапазоні від мінуса до нуля, а інший від нуля до плюса. Якщо фактори контексту створюють погану ситуацію, то працівники відчувають незадоволення , але й в кращому випадку ці фактори не приводять до великого задоволення працею, а викликають швидше нейтральне відношення.

3. Благо як засіб задоволення потреб. Діалектичний зв’язок інтересів з потребами

Економічні блага поділяються на довгострокові (передбачають багаторазове використання - автомобіль, електроприлади, комп'ютер ), і недовгострокові (зникають в процесі разового використання -хліб, напої ). В сучасних умовах значно зростає кількість потреб, які задовольняються за допомогою різноманітних послуг - результатом яких є благо - корисний результат. Наявність потреб є передумовою суспільного виробництва. Виробництво благ орієнтоване на задоволення наявних та зростаючих потреб і обмежене наявними економічними ресурсами, яким властива рідкість та обмеженість.

4. Процес суспільного виробництва та його основні фактори. Межа виробничих можливостей, альтернативні витрати. Виробнича функція. Теми фіксованих виступів.

Основні фактори виробництва:

1.Земля

2. Каптал

3.Праця

4. Підприємницькі здібності

Суспільне виробництво включає в себе чотири стадії :

- безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг);

- розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей);

- обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування;

- споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

Включає в себе два види виробництва: матеріальне та нематеріальне виробництво.

Виробничі можливості - це можливості виробництва економічних благ при повному і ефективному використанні всіх наявних ресурсів . Обмеженість ресурсів ставить межу можливостям виробництва.

Виробнича функція — це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні. Виробнича функція свідчить, що існує багато варіантів виробництва певного обсягу продукції за рахунок певного набору факторів виробництва. Поліпшення технологічних параметрів, що максимально збільшують обсяг виробництва певного виду продукції, завжди відображається у новій виробничій функції. Виробничу функцію можна застосовувати для обчислення мінімальної кількості витрат, необхідних для виробництва будь-якого обсягу продукції. Співвідношення набору факторів виробництва і максимально можливого обсягу продукції, виробленої внаслідок цього набору факторів, і розкриває сутність виробничої функції.

5. Показники ефективності суспільного виробництва.

Ефективність суспільного виробництва - це якісна характеристика, яка відображає рівень розвитку продуктивних сил і ступінь забезпечення потреб суспільства. Її визначають і оцінюють шляхом зіставлення результатів виробництва та витрат. Підвищення ефективності виробництва знаходить своє відображення в зростанні добробуту населення. Ці показники можна об'єднати в шість основних груп:

1) узагальнюючі (сукупні),

2) праці,

3) основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень,

4) матеріальних, в тому числі земельних ресурсів,

5) науково-технічного прогресу,

6) зовнішньоекономічної діяльності.

6. Економічні суперечності та шляхи їх розв’язання.

Тести

1 Б

2 А,Б,В,Г

3 Г

4 А

5 А

Тема 3. Становлення і суть товарного виробництва.

Завдання для самостійного опрацювання

1.Наукові підходи до періодизації суспільного розвитку.

Існує два підходи до аналізу змін, які можуть зазнавати соціально-економічні системи, - формаційний і цивілізаційний.

2.У чому полягає відмінність формаційного і цивілізаційного підходів до періодизації суспільного розвитку?

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства - соціально-економічну формацію. Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

- первіснообщинний;

- рабовласницький;

- феодальний;

- капіталістичний;

- комуністичний.

Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірні ступені розвитку економічних систем.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:

1) багатовимірності аналізу економічних систем;

2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;

3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;

4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;

5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку;

6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.

Як бачимо, цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу та інших чинників на розвиток людського суспільства. Він зорієнтований не на особливості способу виробництва, а перш за все на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.

3.В чому принципова відмінність натурального і товарного господарств?

Натуральне господарство – такий тип виробництва, за якого продукти праці призначалися для задоволення власних потреб або внутрішнього господарського споживання.

Характерними рисами є економічна замкнутість, універсальний характер робочої сили, низький рівень спеціалізації і продуктивності праці, примітивні знаряддя праці і технології, обмеженість товарних зв’язків, консерватизм. Формою натурального виробництва в наших умовах є багатогалузеве особисте підсобне господарство селян.

Товарне виробництво –це виробництво, при якому люди спеціалізуються у визначених видах діяльності, виробляючи продукти та послуги не для власного споживання, а для обміну чи продажу за гроші.

Характерними рисами є суспільний поділ праці, повна соціальна і економічна відокремленість виробників, еквівалентність і відплатність товаровиробників, економічна обмеженість ресурсів, стихійність та анархічний характер розвитку, використання грошей як універсального посередника при обміні, вільне ціноутворення, наявність конкуренції.

4.Які блага є товарами? Які властивості притаманні товарам?

Товар – це продукт праці, який виготовлено не для власного споживання, а для обміну та продажу за гроші. Товар має такі властивості:

  1. Споживчу вартість(корисність), здатність товару задовольняти певну потребу окремої людини, або суспільства.

  2. Мінова вартість -це здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях.

5.Чим пояснюються дві властивості товару? Розкрийте двоїстий характер праці, втіленої у товарі.

Споживна вартість властива не лише товарам, які набувають речової форми - хустка, чоботи, сало тощо, а й послугам - вчителя, лікаря, перукаря, актора. Особливого значення набуває така споживна вартість, як інформація. Розвиток сфери послуг свідчить про ступінь розвиненості суспільства, про те, як воно піклується про основну його цінність - людину. Як споживні вартості товари надто різноманітні й мають задовольняти різні потреби: хліб - продукт харчування, велосипед - засіб пересування. Однак при всій відмінності цих товарів вони, як і всі інші товари, можуть і обмінюються один на одного. Ця властивість товару дістала назву "мінова вартість". Якщо різні товари обмінюються у певних пропорціях, це означає, що між ними є щось спільне, яке робить їх співмірними, а саме: вони є продуктами праці. Саме та обставина, що різні споживні вартості є результатом праці взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто витрат енергії розуму, нервів тощо формує вартість товару. Остання виявляється при обміні. З цього можна зробити висновок, що в умовах суспільного поділу праці люди, займаючись певним видом діяльності (землероб, лікар, будівник, слюсар), для того щоб задовольнити свої різнобічні потреби, мають прирівнювати між собою різні види праці та обмінюватися товарами. Суспільна праця, яка втілена в товарах і виявляє себе через обмін їх, є вартістю товару. Вартість - внутрішня властивість товару. Мінова вартість є зовнішнім виявом вартості, який здійснюється через обмін одного товару на інший.

Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

Вона полягає у втіленій у товарі праці, яка також має двоїстий характер. Саме це визначає двоїстий характер товару. Праця товаровиробника виступає, з одного боку, в особливій доцільній формі, а з іншого - у вигляді витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі У першому випадку виробник виконує конкретні виробничі операції, використовує певні знаряддя праці та матеріали, а отже, виготовляє певні блага. Наприклад, швець використовує шкіру, нитки, голки, спеціальну машину та інші знаряддя виробництва, щоб виготовити чоботи, черевики; знаряддями праці хлібороба є комбайн, трактор, добрива. Результатом діяльності такої праці є створення різноманітних споживних вартостей. Працю, що їх створює, називають конкретною.

6.Чи правильно, що в процесі обміну товарів мінові пропорції встановлюються випадково?

На мою думку ,елемент випадковості зумовлений п співвідношенням попиту та пропозиції на певний товар у даний момент. Але загалом у процесі обміну встановлюється певна закономірність, яка полягає в тому, що мінові пропорції товарів протягом тривалого періоду тяжіють до деякого середнього рівня. Уже саме прирівнювання одного товару до іншого, їх кількісне порівняння означає, що у них є дещо спільне. Таким спільним не можуть бути споживчі вартості, бо товари якісно різняться між собою, тому мінові вартості товарів не можна зводити до їх споживчих вартостей.

7.Як розкриває зміст мінової вартості трудова теорія вартості і теорія граничної корисності?

З погляду теорії граничної корисності (К. Менгер, Л. Вальрас, Г. Гессен) товар на ринку купують не тому, що хтось оцінив затрати втіленої у ньому праці як суспільно необхідні, а тому що з погляду покупця (товар) має для нього цінність. Основою цінності є, отже, суб'єктивна оцінка товару споживачем. З погляду теорії граничної корисності благо ціниться тому, що воно корисне для людей. Тобто корисність благ надає затратам суспільно необхідного характеру. Категорія вартості тому і є категорією обміну, бо тільки в обміні виявляється корисний ефект вироблених благ.

Теорія попиту та пропозиції (А. Маршалл, М.І. Туган-Барановський, Є. Слуцький) визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну. Прихильники цієї теорії вважають, що у формуванні вартості товару слід враховувати рівною мірою як витрати виробництва, так і корисність товару.

8.Як можна відповісти на запитання, що поставив А. Сміт: «Чому вода, яка настільки необхідна, що без неї неможливе життя, має таку низьку ціну, у той час як у алмазів, які зовсім не потрібні, така висока ціна»?

Тому що блага, які задовольняють другорядні потреби (алмази, золото, діаманти), порівняно рідкісні, якщо їх порівняти з благами, що задовольняють первинні потреби (вода, хліб, одяг), вони менш важливі для споживача, їхня корисність нижча.

Тести

1 Г

2 Д

3 Б

4 Теорія вартості - А , Г, Д

Теорія граничної корисності -Е,Є,Б,В

5 А


  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас