Ім'я файлу: Лекція №3 (План і карта. Орієнтування на місцевості. (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 571кб.
Дата: 11.02.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 571кб.
Дата: 11.02.2021
скачати
ТЕМА 3. План і карта. Орієнтування на місцевості
1. План. Карта.
2. Орієнтування на місцевості.
1.
Фізична поверхня Землі досить складна. Як можна зобразити земну поверхню на площині? Відобразити окремі ділянки земної поверхні на площині можна кількома способами: на фотознімку, аерофотознімку, плані місцевості, карті.
На фотознімку, зробленому з поверхні Землі, можна показати лише невелику за площею ділянку. Фотознімок дає уявлення про місцевість, але на ньому ближні об’єкти прикривають ті, що знаходяться далі. На ньому не видно, які розміри і форми має ділянка загалом. Розміщені на поверхні об’єкти (поля, ліси, річки, селища, дороги та інші) буде видно краще, якщо фотографувати зверху, наприклад з літака, або за допомогою дрону. Таке зображення місцевості аерофотознімок. На ньому об’єкти подібні до їх дійсного вигляду на місцевості, видно їхні розміри і взаємне розташування. Вигляд поверхні зверху передає і план.
Планомназивають рисунок, на якому в зменшеному і подібному вигляді зображено горизонтальну проекцію невеликої ділянки земної поверхні. Якщо на плані зображено тільки межі об’єктів місцевості, його називають контурним або ситуаційним (див. рис.а). Якщо, крім контурів, на план нанесено й рельєф, такий план називають топографічним (див. рис.б). Масштаб плану в усіх його точках однаковий.
Рис. Контурний (а) і топографічний (б) плани
Топографічні плани застосовують в основному для будівельного проектування. На такому плані відображають весь комплекс наземних і підземних споруд. Залежно від розмірів і призначення будівництва його робочий проект складають в масштабі 1:500….1:1000, а на окремі об’єкти в залежності від їх складності – в масштабі 1:200 і крупнішому.
Картоюназивають рисунок, на якому за певними математичними правилами, з урахуванням кривизни фігури Землі, можна зобразити поверхню всієї Землі або будь-якої її частини в узагальненому і зменшеному вигляді.
Карти топографічні – докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення.
Карти можуть мати різне призначення: сільськогосподарські, меліоративні, економічні, політичні і т. ін. – це так звані спеціальні карти, на яких показують контури і спеціальне навантаження. Карти, на яких, крім контурів ситуації, зображено рельєф земної поверхні, називають загальногеографічними. Карти, складені у великих масштабах (від 1 : 100 000 і більші, тобто до 1 : 10 000, 1 :5000), називають топографічними, вони служать основою для складання всіх інших карт.
За масштабом карти поділяються на: 1) великомасштабні 1:10 000 – 1:100 000; 2) середньомасштабні 1:200 000 – 1:1 000 000; 3) дрібномасштабні < 1:1 000 000.
В Україні розрізняють топографічні карти як:
оглядово-топографічні (масштаб 1:1 000 000, 1:500 000);
топографічні:
дрібномасштабні (1:200 000, 1:100 000),
середньомасштабні (1:50 000, 1:25 000),
великомасштабні (1:10 000, 1:5000);
топографічні плани (1:2000, 1:1000, 1:500).
Масштаб в усіх точках карти різний.
Карти і плани використовують при вишукуваннях, проектуванні, зведенні та експлуатації інженерних споруд, розв’язуванні багатьох народногосподарських завдань. Тому карти і плани повинні бути точними, подібними, достовірними та повною мірою відображати земну поверхню.
Отже, карта – важливе джерело географічних знань, без знання її не можна вивчити як географічний матеріал у початковій школі так і географію в закладі середньої освіти.
Щоб вміти читати карту, учні повинні спочатку опанувати картографічну грамоту. Відомий методист В.П. Буданов зазначав, що читати карту означає навчитися за поєднанням символів бачити місцевість такою, якою вона є насправді, навчитися оживляти карту мислено населяти її об’єктами.
Саме поняття «Карта» є абстрактним і досить складним для учнів початкової школи. Тому перш ніж сформувати у дітей поняття «Карта», вчитель повинен сформувати такі поняття, як Горизонт, сторони горизонту, План і масштаб. При формуванні цих понять важливо показати дітям, що таке план, де в житті людина може використати план, навчити дітей креслити найпростіший план сірникової коробки, гумки, а потім складніший – стола, класної кімнати.
Після цього ми формуємо такі поняття, як план місцевості, або топографічна карта, вчитель вчить дітей за допомогою умовних знаків читати топографічну карту, визначати відстань між об’єктами. Все це підготовчі прийоми, які підводять дітей до формування поняття «Карта». Важливо показати дітям, чим «Географічна карта» відрізнятися від плану місцевості, Це: а) географічна карта зображує велику територію; б) масштаб застосувань малий (дрібний).
Інформація на карті «записана» мовою різних за формою, розміром і кольором позначень-символів, їх називають умовними знаками. З їхньою допомогою карти «розказують» про форми земної поверхні, корисні копалини, поширення тварин, вирощування сільськогосподарських культур тощо. Наприклад, символами позначено розміщення корисних копалин. Лініями показано річки, дороги, кордони держав, стрілками – морські течії. Кольори на карті також є умовними знаками. Знижені ділянки суходолу (низовини) розфарбовують відтінками зеленого кольору, височини – жовтого, гори – коричневого. А відтінками блакитного кольору продемонстровано океани, моря, озера. Розшифрування кольорів уміщено на шкалі глибин і висот, яка влаштована за принципом «чим вище або глибше, тим темніше забарвлення». Шкалу із зазначенням глибин і висот у метрах розміщують на полях карти. Читати карту повинна навчитися кожна освічена людина, щоб уміти користуватися нею для своїх потреб.
Щоб створити відповідне уявлення про вивчений об’єкт, потрібно «оживати» його. Тобто вчителеві потрібно не лише назвати об’єкти, а показати їх на карті, пояснити їх значення і звернути увагу на характерні ознаки. Роботу з картою потрібно поєднувати з використанням інших наочних посібників, які конкретизують зображення на карті, розкривають зміст умовних знаків. Потрібно довести , що карта є не лише наочним посібником, а й джерелом знань. Наприклад, показати ілюстрацію річки і її умовний знак на карті.
2.
На рівній відкритій поверхні, наприклад, у полі чи на луці, людина бачить земну поверхню довкола себе у вигляді великого круга. Це горизонт – увесь видимий навколо нас простір. Горизонт обмежений уявною лінією, краї якої ніби зливаються з небом. Це – лінія горизонту. Лінію горизонту добре видно на місцевості, де немає дерев, гір, горбів, високих будинків: у полі, на луці, в степу, на морі. Таку місцевість називають відкритою.
Якщо підніматися вгору, горизонт буде розширюватися, а лінія горизонту –віддалятися. Якщо рухатися вперед, лінія горизонту теж віддалятиметься.
Є чотири основних сторони горизонту: північ (Пн.), південь (Пд.), захід (Зх.) і схід (Сх.).
Між основними розташовані проміжні сторони горизонту: північний захід (Пн. Зх.), північний схід (Пн. Сх.), південний захід (Пд. Зх.), південний схід (Пд. Сх.).
Визначення сторін горизонту на місцевості називається орієнтуванням.
Саме слово орієнтування походить від латинського слова орієнс, яке в перекладі означає «схід». Стародавні народи Середземномор'я за основний напрямок уважали схід. Так і виникло слово орієнтування. Найпоширеніші такі способи орієнтування на місцевості: за Сонцем, Полярною зіркою, місцевими прикметами, компасом.
При орієнтуванні за Сонцем враховується те, що найвище воно перебуває над лінією горизонту опівдні. В північній півкулі в цей час воно завжди буває на півдні, і тінь від різних предметів падає на північ. Якщо сонячного дня поспостерігати за довжиною тіні від жердини, застромленої в землю, то виявиться, що найкоротша тінь о 12 годині місцевого в північній півкулі часу і буде направлена на північ. Лінія, проведена в напрямку тіні з півдня на північ, називається полуденною лінією, або лінією меридіана. Лінії, розміщені перпендикулярно до неї, вкажуть схід і захід.
Визначення сторін горизонту
за Сонцем і годинником
Знаючи, що Сонце здійснює по небосхилу свій видимий шлях зі сходу на захід за ходом годинникової стрілки зі швидкістю 15° за годину, можна визначити сторони горизонту за Сонцем і годинником у будь-який час дня. Для визначення сторін горизонту за Сонцем і годинником використовують декілька способів.
Перший спосіб. На аркуші паперу замальовують коло і ділять на 24 частини. Рисочку зверху позначають цифрою 14, знизу – 2, праворуч – 20, ліворуч – 8, а відносно цих цифр підписують інші цифри циферблату (від 1 до 24), в результаті чого ми отримаємо астрономічний циферблат для визначення сторін горизонту влітку (для визначення сторін горизонту взимку циферблат необхідно підписати – 13, 1, 19 і 7 відповідно).
У напрямку від центра кола вверх до цифри 14 (взимку – 13) наносять стрілку і підписують «Південь». Другу стрілку накреслюють у напрямку на час спостереження і направляють на Сонце. При такому положенні стрілки на Сонце попередньо нанесена стрілка на «Південь» вкаже відповідний напрямок. На малюнку показано визначення сторін горизонту за сонячним компасом (влітку) о 10:00. Такий компас використовують і вночі, коли видно повний Місяць і вважають, що це не Місяць, а Сонце і наводять відповідну цифру циферблату денного часу, тобто о 23:00 – 11:00.
Другий спосіб. Годинну стрілку циферблату годинника наводять на Сонце, а потім її спрямовують у цьому напрямку на віддалений орієнтир (положення хвилинної стрілки при цьому не враховується). Кут між годинною стрілкою та напрямком на цифру 2 (взимку – на цифру 1) на циферблаті годинника ділять навпіл – це і буде напрямок на південь.
До півдня ділять навпіл ту дугу (кут), яку годинна стрілка має пройти до 14 (13) години (малюнок а), а після півдня – ту дугу (кут), яку вона пройшла після 14 (13) години (малюнок б).
Визначення сторін горизонту за Сонцем і годинником:
а) до полудня; б) після полудня
За відсутності годинника з циферблатом, його замальовують на папері (відповідно до циферблату годинника) і напрямок годинної стрілки на момент визначення.
Безхмарної ночі можна орієнтуватися за Полярною зіркою. Полярна зірка – найяскравіша зірка у сузір'ї Малої Ведмедиці, вона розміщена поблизу Північного полюса. Для її знаходження спочатку визначають сузір'я Великої Ведмедиці, яке нагадує за формою «ківш» (з чотирьох зірок) і «ручку» (з трьох зірок). Уявно продовжують лінію, яка з'єднує дві крайні зірки «ковша», і на п'ятикратній віддалі від них по прямій знаходять яскраву зірку в сузір'ї Малої Ведмедиці – Полярну зірку.
Орієнтуються на місцевості також і за місцевими прикметами. Наприклад, найбільш волога, тіньова сторона дерев і каменів переважно північна, на ній ростуть мохи і лишайники. З північного боку дерев, які ростуть на відкритій місцевості, менше гілок, з південної – більше, річні кільця з південного боку більш потовщені в порівнянні з північною. Похилий схил мурашника переважно звернений на південь, більш крутий – на північ. Крім того, мурашки будують мурашники з південного боку каменів, дерев, пнів. Весною північ і південь можна визначити і за схилами горбів та ярів (на схилі, зверненому на південь, сніг тане раніше в порівнянні зі схилом, який звернутий на північ).
Визначення сторін горизонту за різними ознаками місцевих предметів менш надійні, ніж вищезгадані, тому користуються ними лише за відсутності компаса, у районах магнітних аномалій, за умов обмеженої видимості.
Більшість ознак, як правило, обумовлені розміщенням місцевих предметів по відношенню до Сонця, а саме:
відстань між кільцями на пеньках окремих зрізаних дерев більша у напрямку на південь;
взимку бурульки на дахах будинків частіше бувають більшими та довшими з південної сторони;
сніг швидше розтає на південних схилах; внаслідок цього на снігу утворюються зазублини – шипи, які направлені на південь;
влітку ягоди і фрукти скоріше дозрівають (червоніють, жовтіють) з південної сторони;
пофарбовані будівлі та паркани з південної сторони вицвітають більше і мають світліший колір;
на деревах хвойних порід смола рясніше накопичується з південної сторони;
просіки в лісових масивах частіше прорубуються за лінією північ-південь або захід-схід, лісові квартали нумеруються з заходу на схід.
Найнадійніший спосіб визначення сторін горизонту – за компасом. Компас – прилад, який вказує напрям магнітного меридіана. Його дія ґрунтується на магнітному полі Землі, яке впливає на стрілку компаса. Кінець стрілки компаса, що показує на північ, називається північним. Він вказує напрям на північний магнітний полюс. Протилежна стрілка компаса (південна) спрямовується на південний магнітний полюс.
Магнітні полюси земної кулі – точки на земній поверхні, в яких сходяться магнітні силові лінії. Вони не збігаються з географічними (істинними). Координати магнітних полюсів: магнітний полюс на півночі (72° пн. ш. і 96° захід.) і на півдні (70° пд. ш. і 150° сх. д.). Через те, що географічний і магнітний полюси лежать у різних місцях, напрям стрілки компаса на магнітний полюс не відповідає напрямові географічного меридіана. Між цими двома напрямами утворюється кут, який називається магнітним схиленням. Кожне місце поверхні Землі має свій кут схилення. Його величина враховується при точному визначенні сторін горизонту (вона вказана на топографічній карті або в спеціальних таблицях).
Компас широко використовується при навігації, літаководінні, гірській справі, артилерії та ін. Розрізняють магнітний, механічний (гігрокомпас), радіокомпас і астрокомпас. Для визначення сторін горизонту необхідно покласти компас на рівну поверхню і встановити стрілку (синій кінець її завжди показує на північ). Для знаходження географічного напрямку на північ вносять поправки на величину магнітного схилення для даної місцевості.
Запитання та завдання для опрацювання.
1. Надайте, будь ласка, відповідь – що таке компас і його будова?
2. Надайте, будь ласка, відповіді (необхідно завершити речення):
- Для зображення на карті земної поверхні використовують... .
- Моря, річки, озера, океани зображують ... .
- Низовини позначають - .... .
- Підвищення позначають - … .
- Гори позначають - ... .
- Великі міста на карті позначають ... .
- Карти, на яких показано обриси материків, висоту суходолу, глибину водойм, називають ... .
3. Обґрунтуйте, будь ласка, що спільне між планом і картою? Що відмінне? (необхідно заповнити таблицю)
| План | Карта |
| План - | Географічна карта - |
| Умовні знаки: | Умовні знаки: |
| Напрямок вказують Масштаб - … | Напрямок північ - південь указують … захід - схід - …. Масштаб - … |
4. Обґрунтуйте, будь ласка, визначення напрямів на сторони горизонту.
5. Проаналізуйте, будь ласка, визначення напрямів на сторони горизонту за компасом.
6. Прокоментуйте, будь ласка, визначення напрямів на сторони горизонту за положенням Сонця.
7. Проаналізуйте, будь ласка, визначення напрямів на сторони горизонту за Полярною зіркою.
8. Обґрунтуйте, будь ласка, визначення напрямів на сторони горизонту за ознаками місцевих предметів.
9. Скажіть, будь ласка, завдяки чому і як, виник термін «орієнтування».
10. Проаналізуйте, будь ласка, різні способи, за допомогою яких можна відобразити окремі ділянки земної поверхні на площині?