Тема: «Передамо, нащадкам наш найбільший скарб – рідну мову»
Мета: Показати учням красу української мови, її багатство і велич. Розкрити значення рідної мови в житті кожного громадянина України. Пробуджувати бажання глибше вивчати українську мову. Виховувати любов до рідної землі, народу і його мови.
Епіграф:
Вивчайте мову українську –
Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
Прекрасну , милу і чудову,
Як материнську пісню колискову.
А. Каніщенко
Хід заняття
1. Організація класу
Любе сонце ясно світить,
Посилає всім привіти,
Ніжно гріє і ласкає,
До роботи закликає.
2. Повідомлення теми заняття
Відгадування загадки
Є в ній вогонь калини, дзвін струмків,
Солодкий щебет ранніх солов’їв,
Твоя дитино, пісня колискова
І материнське тепле й ніжне слово
(Рідна мова)
Діти читають тему заняття, записану на екрані.
3. Цікаво знати
21 лютого наша країна разом з усім світом відзначає День рідної мови. Це день повернення українців до їхньої історичної пам'яті. І одним із шляхів до такого повернення є оволодіння рідною, українською мовою. Шукаймо разом цей шлях. Намагаймося, розбудити заснулі серця наших співгромадян, допомагаймо їм усвідомити себе українцями. Повертаючись до національного - повертаємось до себе. З допомогою рідної мови.
21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту, спричинену урядовою забороною на використання країні бенгальської мови. Відтоді цей день у країні став Днем полеглих з рідну мову.
У жовтні 1999 року, на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у пам'ять про цю подію було запроваджено Міжнародний день рідної мови який відзначають у різних країнах щорічно цього дня. Право на рідну мов - одне з головних прав людини, тому розмаїття мов на земній кулі потребує уваги і захисту.
Наша мова - одна з найдревніших і найбагатших серед тисяч мов світу. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО, українська мова за влучністю передачі образу, дії, за милозвучністю посідає третє місце у світі після французької та іранської. Чи всі ми, носії цієї чудової мови, належно дбаємо про неї? Чи всі усвідомлюємо, яким великим скарбом володіємо?
Віками вдовбували в наші голови переконання, що українська мова - безперспективна, селянська, придатна лише для хатнього вжитку, що з нею, мовляв, у люди не виб'єшся. Століттями намагалися упевнити, що хохол малорос, як іменували українців, - людина другосортна порівняно з великоросом, себто представником великого російського народу. Цього відчуття меншовартості, як і рабської психології, значна частина українців не позбулася й досі.
У слові рідної мови прихована та енергія, що розкріпачує людину, робить її незалежною, допомагає усвідомити свою значущість у світі, дає захисток душі й духу. Ось чому імператори, можновладці, тирани всіх мастей відчували ненависть до української мови, століттями намагалися перетворити народ у населення, безсловесну юрбу слухняних маріонеток, мовчазне, залякане, порабськи покірне робоче бидло.
Царська імперія вела наполегливу й жорстоку тотальну війну проти української мови, розпинала її, глумилася з неї. Починаючи від Петра І, кожні 10-15 років видавалися укази, циркуляри, розпорядження про заборону української мови в навчальних закладах, театрах, церквах, державних установах тощо. А царський міністр Валуєв, зазначивши у своєму циркулярі, що «никакого малорусского наречия не было, нет и не может быть, думав, що розчерком пера перекреслив цілий народ з його багатою культурною спадщиною, що плекалася віками.
Безумний той, хто власною рукою
Заяву пише, щоб звільнить синів
Від мови рідної. Чи буде він в спокої,
Коли затихне України спів?
Бо найстрашніша у житті провина,
її ніякі сили не зітруть,
Як мови рідної соромиться людина,
Як сиву неньку віддає в «приют»!
4. Перегляд відеопідбірки до дня Українськой мови
https://www.youtube.com/watch?v=o83YVO9j4gU
https://www.youtube.com/watch?v=kgmNH32WVHI
https://www.youtube.com/watch?v=Z4AAKtNOBSc
5. Учням пропонується прочитати з екрана висловлювання відомих людей про мову, слово.
Людина, яка втратила свою мову – неповноцінна.
П. Мовчан
Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити і доглядати.
М. Рильський
Хто ясно думає, той ясно і говорить.
Буало
6. Вікторина
Пригадаємо, які вірші та оповідання ми читали про нашу мову.
Хто автор таких рядків.
1) Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісок, лісочок, пуща, гай, діброва,
бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак.
(О. Підсуха)
2) Буду я навчатись мови золотої…
У трави – веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця веселого, що зросте смерічкою.
(А. Малишко)
3) Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «ї», оберігати місячний серпик букви «є».
(І. Малкович)
4) − А хто говорив?
_ Ми всі вдома лише по-своєму говоримо:
і батенько, і матуся, і Михайлик, і родичі наші Старицькі та Лисенки..
_ Ой, ні, бабуню! Нізащо в світі своєї мови не покину.
(Л.Українка «Дивна дівчинка»)
– Діти, а хто з вас знає вірші про мову?
7. Гра «Знайди слово»
Знайти слово, притаманне тільки українській мові, плескати в долоні.
(Мак, син, батьки, лампа, склянка, пояс, колір, прапорець, хустка, брат, комірець).
8. Підсумок, систематизація
− Діти, в якій країні ми живемо?
(В Україні)
− Якою мовою ми розмовляємо?
(Українською)
− Про які мови ви вже чули?
(Російську, білоруську, англійську, німецьку…)
− А яка мова вам найзрозуміліша?
(Українська)
Чому?
Читаємо вірш, учні підказують останнє слово в кожному рядку.
Всі народи мови … (знають)
Всі пісень своїх … (співають)
Бо хто має мову … (рідну)
Той багатий, а не … (бідний).
Кажуть, у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити мову. Бо саме вона є тим річищем, що несе рідне слово із покоління в покоління. Коли ж замулимо його - перестанемо бути народом, нацією. Тож пильнуймо це чисте джерело, шануймо тих, хто несе українське слово, його утверджує і плекає. Не забуваймо імена тих, хто пішов у вічність, борючись за право називатись українцем, бажаючи бачити свою державу вільною та незалежною, а мову - пишною квіткою серед інших мов. Василь Стус, Василь Симоненко, Олесь Гончар, Ігор Білозір, Володимир Івасюк, Микола Хвильовий та багато інших...
Зерна любові до рідної мови. Нехай вони проростуть у серці кожної людини і заколосяться плідною нивою. Бо Слово живе, воно зародилося з Любові, воно сильне, бо зросло на Вірі. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Слово чесне, бо освячене Правдою. Слово заповітне, бо покликане здобути Волю.
Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів.
Це квітка ніжна і чудова
Широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод.
Як річка з роду і до роду –
Так мова з'єднує народ.