Ім'я файлу: Л. Методи навчання. Проблемне та програмоване навчання..docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 21.01.2021
скачати

Тема: Методи навчання. Проблемне та програмоване навчання.

План.

  1. Види навчання. Пояснювально-ілюстративне навчання.

  2. Програмоване навчання.

  3. Проблемне навчання.



ОПП:

Проблемне навчання, програмоване навчання, пояснювально-ілюстративне навчання, проблемна ситуація, проблемна задача.



    1. Види навчання. Пояснювально-ілюстративне навчання.

Залежно від організації процесу викладання і засвоєння знань, від специфіки побудови змісту навчального матеріалу і провідних методів і засобів навчання виділяють такі основні види навчання:

    • пояснювально-ілюстративне;

    • проблемне;

    • програмоване.



Пояснювально-ілюстративне навчання організовується таким чином: Учитель:

Інформує учнів про нові знання, використовує різні засоби, наочність, пояснює важливі аспекти, організовує осмислення, розуміння, узагальнення, закріплення, застосування.

Учень:

Сприймає, засвоює, застосовує способи осмислення, поглиблення, узагальнення, закріплення, виконує вправи;

    • аналізує, синтезує, порівнює життєві ситуації; застосовує знання в нових ситуаціях;

    • здійснює самоконтроль знань, умінь.



Такий вид навчання орієнтує на репродуктивне засвоєння знань, умінь і навичок, причому досить широке і міцне, забезпечує оволодіння способами практичної діяльності. Він застосовується в тих випадках, коли зміст навчального матеріалу має інформативний характер, є описом способів практичних дій і дуже складний для того, щоб учні здійснювали самостійний пошук знань, а також коли навчальний матеріал є принципово новим, а в учнів відсутні опорні знання для вирішення проблемних ситуацій.

Позитивні сторони пояснювально-ілюстративного навчання:

    • швидко засвоюється навчальна інформація;

    • міцно засвоюються знання, уміння, навички;

    • можна попередити появу прогалин у знаннях, невстигання учнів;

    • є можливості для швидкого формування практичних умінь і навичок;

    • колективний характер засвоєння знань дозволяє виявити типові помилки.



    1. Програмоване навчання.



Програмоване навчання — це різновидність репродуктивного підходу до навчання, коли передача змісту матеріалу здійснюється невеликими, логічно завершеними дозами. Після кожної дози здійснюється контроль, після чого повідомляється наступна доза.

Інформація часто йде від програмованого посібника.

Діяльність учителя і учня здійснюється таким чином:

    • Учень сприймає першу дозу матеріалу, осмислює її, розуміє суть змісту; відповідає на питання, засвоює першу дозу; виконує завдання на закріплення та застосування вивченого.

    • Учитель повідомляє першу дозу матеріалу, пояснює її, ставить контрольні питання; якщо відповідь правильна, повідомляє наступну дозу. Після вивчення всієї теми учитель дає завдання на закріплення та застосування.

Для реалізації програмованого навчання використовують спеціальні програмовані підручники і навчальні машини. Матеріал у підручнику може бути викладено в лінійній або розгалуженій системах.

При лінійному програмуванні: інформація ділиться на дози, програма включає підказки, вказівки, учень дізнається, чи правильна відповідь, помилки виключені; учень задоволений успіхом; учні засвоюють один і той же матеріал, але в різному темпі.

При розгалуженому програмуванні: матеріал ділиться на дози, до кожної з яких дається завдання з кількома відповідями, учень вибирає правильну відповідь, потім приступає до наступної дози інформації. Якщо відповідь неправильна, учень доучується. Позитивні сторони програмного навчання: виділяється головне, істотне в навчальному матеріалі; забезпечується оперативний контроль знань; матеріал подається в логічній послідовності; можливий самоконтроль, швидкий темп; є можливість для індивідуалізації навчання.

Недоліком програмованого навчанняє те, що роль учителя зводиться до інструктора і відсутня можливість для розвитку творчості учнів.

Різновидністю програмованого навчання є алгоритмізація, при якій будується модель розумових процесів, послідовність розумових дій, операцій. Наприклад, можна навчити учнів алгоритму роздумів при розв'язуванні задач певного класу.

Народна педагогіка вчить: наука — не пиво, в рот не віллєш. Добре вчити того, хто хоче знати. Немає науки без муки.

3. Проблемне навчання.

Проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові знання. Наявність теоретичних і експериментальних завдань ще не робить навчання проблемним. Завданням потрібно надати проблемного характеру. Завдання стає пізнавальною проблемою, коли воно вимагає роздумів над проблемою, викликає в учнів пізнавальний інтерес, опирається на попередній досвід і знання. Проблема — це складне теоретичне або практичне питання, що вимагає вивчення і вирішення.

Дидактичні проблеми бувають:

  • предметні, міжпредметні, урочні й позаурочні;

  • основні й допоміжні;

  • фронтальні, групові та індивідуальні.

Проблеми класифікують:

  • за галуззю і місцем виникнення; - за роллю в пізнавальному процесі;

  • за способом їх вирішення.



За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

    1. предметні - виникають в межах одного предмета і розв’язуються засобами і методами цього предмета;

    2. міжпредметні - виникають в навчальному процесі в результаті міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям;

    3. урочні - виникають безпосередньо на уроці, вирішуються колективно або індивідуально під керівництво вчителя;

    4. позаурочні - виникають в процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішується переважно індивідуально.



За структурою є такі види проблем:

а) мета і завдання визначені, невідомі шляхи їх досягнення;

б) основні положення, закони, правила відомі, треба їх довести;

в) відомі тільки явища, треба їх пояснити.

Проблемна ситуація — це пізнавальна трудність, суперечливий матеріал, для вивчення якого учні повинні самостійно використати такі розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

1) основні - на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку (тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку;

2)допоміжні - основна проблема інколи непосильна для самостійного розв'язання, тому вчитель ділить матеріла на частини і ставить допоміжні проблеми. Формує самостійність, дає змогу поетапно вирішувати проблему.

Щодо способів розв'язання виділяють такі проблеми:

1)фронтальна - проблема, яку ставлять перед класом і вирішують зусиллями всіх учнів;

2)групова - вирішується окремою групою учнів.

3)індивідуальна - проблема яку ставить сам учень або вчитель, але вирішує учень самостійно.

Важливий компонент проблемного навчання – проблемна ситуація - учень або колектив мають знайти і застосувати нові для себе знання чи способи дій.

Проблемні ситуації створюють різними способами:

  1. Зіткнення учнів з життєвими явищами, фактами, які потребують теоретичного обгрунтування. (Зіткнення із зовнішніми невідповідностями між явищами викликає в учнів бажання пояснити їх, спонукує до активного засвоєння нових знань).

  2. Використання навчальних і життєвих ситуацій. (Такі ситуації виникають під час виконання учнями практичних завдань у школі, вдома, в навчальній майстерні, під час спостереження за природою на пришкільній ділянці. У цих випадках учні самостійно доходять висновків).

  3. Постановкою дослідницьких завдань учням. (Прикладом - будь-яка дослідна робота учнів у лабораторії, на пришкільній ділянці, на уроках з гуманітарних дисциплін). Потребує нових знань.

  4. Спонуканням учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, зіткненнями їх з життєвими уявленнями і науковими поняттями про ці факти.

  5. Висуненням гіпотез і організацією їх дослідження.

  6. Спонуканням учнів до порівняння, зіставлення, протиставлення фактів, явищ, правил, дій , внаслідок яких виникають проблемні ситуації.

  7. Ознайомлення учнів з фактами.



Проблемне навчання - один із засобів розвитку розумових сил учнів, їх самостійності та активності, творчого мислення. Забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі.

Процес засвоєння знань проблемним шляхом проходить за такими етапами: а) створення проблемної ситуації;

б) аналіз проблемної ситуації і формулювання проблеми;

в) висунення гіпотез;

г) перевірка найважливіших гіпотез.

Проблемне навчання активізує учнів, навчає їх методів наукового пізнання, розвиває розумові здібності дітей. Недоліком цього виду навчання є те, що він вимагає багато часу на вивчення нового матеріалу, недостатньо формуються в учнів практичні уміння і навички, цей вид не завжди ефективний, коли самостійний пошук недоступний для учнів. Є такі методи проблемного навчання:

а) проблемний виклад знань: коли вчитель сам ставить питання, роздумує над

ними вголос, робить висновки, узагальнення, показує можливості застосування вивченого;

б) частково-пошуковий метод (або евристичний), коли вчитель створює

проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає школярів до її розв'язання;

в) пошуковий метод, коли вчитель створює проблемну ситуацію, формулює

проблему, а учні повністю самостійно її розв'язують;

г) дослідницький метод, при якому учні самі за умов проблемної ситуації бачать проблему, формулюють її і розв'язують.

При проблемному навчанні:

Учень сприймає завдання, обдумує, висловлює варіанти розв'язку задачі, доводить раціональність розв'язку, робить висновки і узагальнення.

Закріплює отримані знання, виконує вправи, завдання, застосовуючи отримані знання.

Учитель ставить проблемну задачу у вигляді питання, досліду;

  • організовує роздуми, пропонує довести вірну гіпотезу;

  • просить зробити висновки, знайти помилки;

  • узагальнює, заохочує успіхи, закріплює за допомогою питань, пропонує вправи.

Додатки

Тема. ПРОБЛЕМНЕ ТА ПРОГРАМОВАНЕ НАВЧАННЯ

Види навчання





пояснювально-ілюстративне проблемне програмоване



Вид навчання

Сутність навчання

Переваги / недоліки

Пояснювальноілюстративне навчання

Учитель:

Інформує учнів про нові знання, використовує різні засоби, наочність, пояснює важливі аспекти, організовує осмислення, розуміння, узагальнення, закріплення, застосування.

Учень:

Сприймає, засвоює, застосовує способи осмислення, поглиблення, узагальнення, закріплення, виконує вправи;

  • аналізує, синтезує, порівнює життєві ситуації; застосовує знання в нових ситуаціях;

  • здійснює самоконтроль знань, умінь.



+ орієнтує на досить широке і міцне засвоєння знань, забезпечує оволодіння способами практичної діяльності

+ швидко засвоюється навчальна інформація;

+ міцно засвоюються знання,

уміння, навички;

+ можна попередити появу прогалин у знаннях, невстигання учнів;

+ є можливості для швидкого формування практичних умінь і навичок;

+ колективний характер засвоєння знань дозволяє виявити типові помилки.

- орієнтує на репродуктивне засвоєння знань, умінь і навичок,

Програмоване навчання - різновидність репродуктивного підходу до навчання, коли передача змісту матеріалу здійснюється невеликими, логічно завершеними дозами. Після кожної дози здійснюється контроль, після чого повідомляється наступна доза. Інформація часто йде від програмованого посібника.



Учень:

сприймає першу дозу матеріалу, осмислює її, розуміє суть змісту; відповідає на питання, засвоює першу дозу; виконує завдання на закріплення та застосування вивченого.

Учитель:

повідомляє першу дозу матеріалу, пояснює її, ставить контрольні питання; якщо відповідь правильна, повідомляє наступну дозу. Після вивчення всієї теми учитель дає завдання на закріплення та застосування.

+ виділяється головне, істотне в навчальному матеріалі; забезпечується оперативний контроль знань; матеріал подається в логічній послідовності; можливий самоконтроль, швидкий темп; є можливість для індивідуалізації навчання.

- роль учителя зводиться до інструктора і відсутня можливість для розвитку творчості учнів.



Проблемне навчання -

передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові знання.

Учень:

сприймає завдання, обдумує, висловлює варіанти розв'язку задачі, доводить раціональність розв'язку, робить висновки і узагальнення. Закріплює отримані знання, виконує вправи, завдання, застосовуючи отримані знання. Учитель:

- ставить проблемну задачу у вигляді питання, досліджує; організовує роздуми, пропонує довести вірну гіпотезу; просить зробити висновки, знайти помилки; узагальнює, заохочує успіхи, закріплює за допомогою питань, пропонує вправи.

+ активізує учнів, навчає їх методів наукового пізнання, розвиває розумові здібності дітей.

- вимагає багато часу на вивчення нового матеріалу, недостатньо формуються в учнів практичні уміння і навички, цей вид не завжди ефективний, коли самостійний пошук недоступний для учнів.



ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ

Проблемне навчання - передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові знання.

Проблема — це складне теоретичне або практичне питання, що вимагає вивчення і вирішення.

Проблемна ситуація — це пізнавальна трудність, суперечливий матеріал, для вивчення якого учні повинні самостійно використати такі розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення.

Дидактичні проблеми бувають: Проблеми

  • предметні, міжпредметні, урочні й класифікують:

позаурочні; - за галуззю і місцем виникнення;

  • основні й допоміжні; - за роллю в пізнавальному процесі;

  • фронтальні, групові та індивідуальні. - за способом їх вирішення



Види предметна виникає в межах одного предмета і розв’язується проблем засобами і методами цього предмета;

( За галуззю і 1.міжпредметні - виникають в навчальному процесі в результаті

місцем міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям; виникнення) 2.урочні виникають безпосередньо на уроці, вирішуються колективно або індивідуально під керівництво вчителя;

3.позаурочні виникають в процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішується переважно індивідуально

(Залежно від 1) основні на початку уроку вчитель ставить ролі в основну проблему уроку (тему), яка навчальному активізує пізнавальну діяльність процесі) учнів щодо всього матеріалу уроку;

  1. допоміжні основна проблема інколи непосильна для самостійного розв'язання, тому вчитель ділить матеріал на частини і ставить допоміжні проблеми. (За 1) фронтальна - проблема, яку ставлять перед класом і вирішують

способами зусиллями всіх учнів; розв'язання) 2) групова - вирішується окремою групою учнів.

  1. індивідуальна - проблема яку ставить сам учень або вчитель, але вирішує учень самостійно.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас