Тема лекції Родина Бобові

Ім'я файлу: 4.5. Родина Бобові.docx
Розширення: docx
Розмір: 1382кб.
Дата: 08.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
Курсова_управлінський_облік_Овчиннікова ОП-32.docx
Перелік засобів навчання та обладнання навчального і загального
вакцинація.docx
історія хвороби.docx
Інструкційна карта перевірка компресії.docx
Інструкційна карта (1).docx
Інструкційна карта (2).docx
Документ Microsoft Word.docx
Реферат на тему_ _ Залізничний транспорт України_.docx
Програма корпор.docx
Політичні режими.ppt
реферат 1.doc
ІНДЗ педагогіка.docx

Заняття №9/24

Тема лекції Родина Бобові

План

Підродина Цезальпієві. Рід Гледичія, Бундук,Церцис,Цезальпія
Підродина Метеликові (власне Бобові). Рід Робінія, Софора
Рід Карагана, Гліцинія
Підродина Мімозові

Матеріал для перегляду

Гледичія https://youtu.be/CbaaVMDpiK

Бундук https://youtu.be/ULZe5ZKeEWU

Аморфа https://youtu.be/wvzjblPaPy0

Кладрастис https://youtu.be/7WhjD-uBhv0

Підродина Цезальпінієві (Caesalpinioideae)

Дерева, кущі або ліани. Листки звичайно перисті або двічі перисті, з прилистками. Квітки зигоморфні або майже актиноморфні, п'ятичленні. Тичинок звичайно десять, анони вільні. Маточка утворена одним плодолистиком, зав'язь верхня, часом на ніжці; плід біб, розкривний або нерозкривний.

Цезальпінієві — в основному рослини тропіків і субтропіків; підродина налічує близько 150 родів і до 2800 видів деревних рослин. В Україні природно зростає лише чотири роди і п’ять видів. Серед цезальпінієвих світу є багато цінних великих дерев, що дають коштовну деревину. Наприклад, фіалкове дерево (Haematoxylon campeschianum) родом з Центральної і Південної Америки: його деревина має приємний запах фіалки і фіолетово-пурпуровий колір з прожилками; з неї виготовляють коштовні меблі, паркет тощо.

Ще цінніше бразильське червоне, або фернамбукове, дерево (Ciiesulpiniu echinata), червона деревина якого найкоштовніша.

Важливе світове народногосподарське значення як лікарські рослини мають представники роду Кассія (Cassia), зокрема к. вузьколиста (С. angustifolia).

У Південній Європі і на Близькому Сході росте дико і часто культивується там і в Криму та на Кавказі так зване ріжкове дерево (Ceratonia siliqua) м'ясисті, солодкі і смачні стулки його плодів (бобів) надходять у продаж під назвою «цареградських ріжків». У країнах Середземномор'я дико поширений церцис європейський, або ц. стручковий (Ccrcis siliquastrum) з яскраво-червоними квітками. Це дерево часто розводять в Криму і на Кавказі як декоративне.

У містах і селах України, а часом і в лісосмугах, особливо на півдні, часто культивують гледичію колючу (Gleditschia tnacanthos), що походить з Північної Америки; добре витримує посуху в умовах степу (рис. 366). В аналогічних умовах розвівається в нас і бундук дводомний (Gymnocladus dioica) красиве дерево з могутньою розлогою кроною і великими (до 1 м) двічі перистіши листками. Бундук цінний для залісення банок і круг осмілів, оскільки щороку дає рясну кореневу порость.

Гледичія колюча

Матеріал з Вікіпедії — вільноїнциклопедії.

Гледичія терниста

Гледичія терниста

Морфологічна характеристика

Рослина до 40 м заввишки, з темно-бурою корою і розлогою ажурною кроною. На гілках міцні прості або розгалужені колючки (3–7, а інколи і 30 см завдовжки).

Листки (14–20 см завдовжки) чергові, парноперисті з 10–24 парами довгасто-яйцеподібних чи ланцетних листочків або листки двічі перисті з 8–16 парами листочків.

Квітки майже правильні, одностатеві, зібрані в китиці до 7 см завдовжки. Жіночі квітки з подвійною оцвітиною. Чашечка широкодзвоникувата, п'ятилопатева, пухнаста; віночок із трьох-п'яти зеленуватих, майже однорідних дрібних пелюсток, що дорівнюють або майже дорівнюють довжині чашечки. Пелюстки зовні запушені. Маточка одна, зав'язь верхня з коротким стовпчиком і великою колінчастою приймочкою. Чоловічі квітки звичайно з простою оцвітиною і складаються з широкодзвоникуватої п'ятилопатевої пухнастої чашечки, 6–10 вільних Тичинок.

Плід сплюснутий, трохи зігнутий біб (20–40 см завдовжки, 2,5–4 см завширшки). Плоди висячі, на довгій ніжці, майже не розкриваються, темно-коричневі, шкірясті. Насінини (близько 15 мм завдовжки) овальні, темно-коричневі, голі, блискучі.

Медоносна, харчова, деревинна, кормова, лікарська, інсектицидна, фітомеліоративна декоративна рослина.

Гледичія колюча — гарний літній медонос, який у південних районах України дає продуктивний взяток. Характерною особливістю гледичії як медоносу є те, що вона виділяє нектар і в посушливу погоду. Бджоли охоче відвідують її квітки і за будь-якої погоди приносять у вулик багато нектару і пилку. Медопродуктивність 200 −250 кг з 1 га.

Деревина гледичії міцна, важка, з красивим малюнком, іде на різні вироби, цінна для підводних і підземних споруд, використовується на дрова.

Плоди її м'ясисті, солодкі, поїдаються худобою. Листки й плоди багаті на вітамін С, з її насіння виготовляють сурогат кави. Молоді листки містять алкалоїд тріакантин, що застосовується від астми. Листки гледичії виділяють фітонциди, які згубно діють на древесницю в'їдливу. Тому її часто вводять як домішку в ясеневі культури для захисту їх від цього шкідника.

Гледичія колюча — гарна фітомеліоративна рослина. Коренева система її поверхнева, дуже розгалужена, розростається вбік від стовбура до 10 м і більше, вона утворює кореневі паростки, до ґрунту невибаглива, витримує засолення ґрунту, тому її рекомендують висаджувати на еродованих ґрунтах, на крутосхилах і в полезахисних лісосмугах у Степу та Лісостепу як високорослу породу.

Вона добре переносить стрижку, придатна для створення непрохідних живоплотів, а також використовується в інших декоративних насадженнях.

Відомі такі декоративні форми: пірамідальна, плакуча, карликова тощо.

revious

Гілка з плодами

Загальний вигляд дерева

Стовбур, що усіяний колючими шипами

Колючка

Gleditsia triacanthos

Бундук дводомний або канадский, Дерево кавове

Кавове дерево - дерево середнього розміру, висотою біля 20м, Крона – овальна або заокруглена. Листя двічіперисте, довжиною до 90 і шириною до 60см. Восени листя жовте, швидко опадає.
Стовбур темний сіро-коричневий. Дерево цікаве тим, що воно переважно дводомне, але буває і однодомним. Квіти привабливі, мають по 5 пелюсток, зібрані в кластери довжиною 25-30 см, цвіте в травні-червні.
Плоди – боби з дуже твердими насінинами розміром як крупна квасоля.
Кавове дерево походить з Середнього Заходу США.
Дерево відносно швидко росте і доростає до 6 метрів в свої 15 років, 15 метрів в 40 років і 20 метрів в 60-ти річному віці. Грунт: Росте як на кислих так і на лужних грунтах. Світло: Краще росте під відкритим сонцем.
Вологість: Росте одинаково добре як на вологих так і засушливих грунтах.
Холодостійкість: Переносить 35 градусів морозу без пошкоджень.
Використання при озелененні Це дерево переважно вирощують через його надзвичайно велике листя. Кавове дерево є добрим для газонів, тому що тінь помірна і коринева система не виділяє токсинів в грунт. Широко застосовується як дерево гольфових полів. Дерево стійке до забрудненого середовища і загазованого повітря, тому добре для озеленення міських вулиць, бульварів.

Церцис (багрянник або осика) - це деревовидний чагарник або дерево, який завдяки своєму незвичайному красивому зовнішньому вигляду є декоративним елементом будь-якого парку, саду і т.д. Відноситься до сімейства бобових. Виростає переважно він в східній і західній частині Середземномор'я, в Північній Америці, а також в Китаї. Вирощування його у нас набирає обертів, так як садівники гідно оцінили це прекрасна рослина.

Церцис - це квітучий чагарник або дерево, що робить його особливо привабливим для квітникарів. Листя церцису мають яйцеподібну форму, яка характеризується гладкими краями і прожилками з рельєфною структурою. Закріплюються вони на гілках по черзі, спірально і черешками. Листя світло - зеленим забарвленням, але при наближенні літнього періоду трохи темніє. Перед появою листочків в самій корі біля основи дозрівають нирки, після з них розвиваються суцвіття. Цвітіння церцису триває близько місяця, а після на рослині формуються стручки, в яких знаходяться боби. Довжина кожного стручка не більше десяти сантиметрів. Рід багряник включає в себе сім різновидів, але найпоширенішими вважаються європейський і канадський. Останній сорт вважається одним з найбільш морозостійких, тому його нерідко можна зустріти в середніх широтах. У висоту він може досягти 12 метрів. Листя відрізняються темно-зеленим забарвленням, ростуть густо. Квітки виростають маленького розміру, але при цьому цвітуть досить пишно, роблячи таку дерево гордістю будь-якого садівника. Вид європейський у нас приживається рідко, так як відноситься до теплолюбних рослин. Квітки у нього яскраві, великі, їх цвітіння триває близько тридцяти днів. У садівництві культивується канадський.

Мете́ликові (Faboideae або Papilionoideae) — підродина бобових рослин. Виділення в окрему родину метеликових досі залишається дискусійним. Кількість видів — 12-18 тис.

Квітка у формі метелика

О

сновна відмінність підродини — квітки «метеликового типу», неправильні двобічно симетричні квітки з 5-дольною необпадаючою чашечкою, 5-пелюстковим віночком, 10 тичинок і маточка; пелюстки квітки, що цілком розпустилася, схожі формою на метелика, звідки і походить назва підродини (найкращі приклади — горох і запашний горошок). З іншого боку, та ж квітка уподібнюється човну; найбільша непарна пелюстка отримала назву вітрила (vexillum), наступна — пара однакових і вужчих пелюсток, симетрично розташованих, це — крильця (alae), або весла; нарешті, ще дві рівні пелюстки зрослися уздовж свого нижнього краю, утворивши човник (carina); у човнику лежать маточка і тичинки, з яких у більшості видів одна вільна, а дев'ять зрослися своїми нитками (до різної висоти у різних родів і видів) в одну загальну пластинку, що облягає маточку.
Листя переважно складне і найчастіше перисте або лапчасте (конюшина, люпин), від однієї до 20 і більше пар листочків; вельми характерні для метеликових прилисники, властиві більшості видів, іноді вони перевершують розмірами самі листочки (у гороху, вязела і багатьох інших); вельми часті теж і вусики, як прості, так і гіллясті, закінчуючи собою черешки складного листя.

Плід — переважно типовий біб.

Метеликові представлені деревами, деревовидними ліанами, травами, напівчагарниками і чагарниками. Серед метеликових багато господарсько-цінних рослин.

Робінія — рід дерев або кущів родини бобових. Походить з Північної Америки. Культивують як декоративні та медоносні рослини. Найпоширеніший вид — робінія звичайна (Robinia pseudoacacia) (відома як акація звичайна або біла акація).

Робінія звичайна

Робі́нія звича́йна (Robinia pseudoacacia)^[1] — отруйна багаторічна рослина родини бобових, також відома під назвами робі́нія псевдоака́ція, колю́ча ака́ція та бі́ла ака́ція, причому остання назва за популярністю перевершує наукову. Інші місцеві назви: акація фальшивка, вакація, горохівник, горохівник звичайний, горохівник кулястий, окація, робінія, ровинія^[2]. Цінна і дуже поширена на всій території України медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, танідоносна, деревинна, декоративна й фітомеліоративна культура. Вперше була посаджена в Україні наприкінці XVIII ст. у парку графа Розумовського^[2].

Велике листопадне дерево з розлогою, негустою кроною, в сприятливих умовах досягає висоти 30-35 м і живе до 100—150 років.^[2] Кора сіра, темно-сіра або ж коричнювата, вподовж стовбурів і старих гілок потріскана; молоді гілки зеленуваті або червонуваті. Листки 18-20 см завдовжки, чергові, непарнопірчасті з 4-10 парами довгастих, довгасто-еліптичних або еліптичних листочків від 2 до 4 (6) см завдовжки. Листочки цілокраї з округлою або трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям. Зверху листочки зелені, зісподу блідо-зелені або сірувато-зелені, по жилках трохи опушені. Прилистки (до 3 см завдовжки) мають вигляд прямих або трохи зігнутих колючок.

Суцвіття — негусті пониклі китиці, завдовжки 10-20 см, розташовані в пазухах листків. Квітки до 2 см завдовжки, двостатеві, зигоморфні, дуже запашні. Оцвітина подвійна. Чашечка 6-8 мм завдовжки, 45 см завширшки, зрослолиста, п'ятизубчаста, короткоопушена. Віночок метеликового типу з п'яти вільних пелюсток, білий або блідорожевий. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками в трубочку. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик зігнутий, з головчастою приймочкою. Плід — довгасто-лінійний біб 4-8 см завдовжки. Насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові.

Усі частини робінії звичайної, окрім квіток, отруйні, найвища концентрація токсинів спостерігається в корі та насінні.

Колючки при основі листкового черешка. Кора.

Дерево світлолюбне, жаро- та посухостійке, водночас доволі морозостійке і невибагливе до якості ґрунтів. У себе на батьківщині — в східній частині Сполучених Штатів Америки — росте невеликими групами або поодиноко у листяних лісах. За межами природного ареалу цей вид найчастіше зростає у лісозахисних смугах та лісопарках, де можуть траплятися змішані й чисті насадження цієї культури.

Навесні робінія звичайна розпочинає вегетацію найпізніше серед усіх дерев: її листя розпускається лише на початку травня. Цвітіння відбувається у травні-червні.

Рід Карагана Caragana

Чагарники з непарноперистими або з чотирма пальчасто-зближеними листочками і плівчастими або колючкоподібними прилистками. Квітки поодинокі або зібрані пучками в пазухах листків. Чашечка короткотрубчаста, з одного боку біля основи розширена, з короткими зубчиками. Віночок частіше жовтий, дев'ять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята вільна. Боби лінійно-циліндричні, шкірясті, розкриваються двома стулками.

Карагана дерев'яниста (Caragana arborescens)

Кущ 2-5 м заввишки. Кора зеленувато-сіра, пагони тонкі, молоді, притиснутоопушені. Листкорозташування почергове, листкипарноперисті з 4-7 пар листочків. Окремі листочки (7-30 мм завдовжки, 4-15 мм завширшки) видовжено-овальні або еліптичні, тупі, з вістрям, більш-менш опушені. Листки з шилоподібними прилистками, які звичайно обпадають, рідко лишаються і дерев'яніють. Квітки (18-20 мм завдовжки) численні, пазушні, зібрані в пучки по 2-5, часом поодинокі. Приквітки щетинисті. Оцвітина подвійна. Чашечка (5-6 млі завдовжки) трубчасто-дзвоникувата, з коротенькими, приблизно в 6 разів коротшими за трубочку, широкими зубцями. Віночок жовтий, з п'яти вільних пелюсток. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися, а одна вільна. Маточка одна, зав'язь верхня. Плід — біб (3,5 — 6,5 см завдовжки) лінійно-циліндричний, голий, містить 5-8 насінин. Росте в культурах як підлісочна кущова порода. Морозостійка, тіньо- і солевитривала рослина. Цвіте у червні — липні.

Карагана чагарникова (Сaragana frutex)

Від жовтої акації відрізняється висотою куща, не більше 2 м; тонкими бурими пагонами; формою і величиною листя, що складаються з чотирьох оберненояйцевидних листочків; забарвленням плодів. Бруньки абсолютно або частково прикриті залишками листового черешка, який представляє собою довгий шип. Прилистки серповидні з голкоподібним закінченням. Пагони тонкі, ребристі, з золотистими поздовжніми смужками, зелені або коричневі, вкриті сріблястою шкіркою, розтріскується поздовжньо. Дуже ефектна в цвітінні. Квітки яскраво-жовті, поодинокі, до 2,5 см завдовжки, або по 2-3 в пучках, плоди циліндричні, жорсткі боби.

Карагана скіфська (Caragana scythica)

Низенький (до 40 см заввишки), відносно слабко колючий, розгалужений, довгокореневищний кущ з коричневою корою і тоненькими бурувато-сірими гілками. Листки несправжньопальчасті, з 4 дрібних (2–7 мм завдовжки), клиноподібних або оберненоланцетних листочків, з маленькою колючкою на верхівці. Квітки пазушні, поодинокі, великі (віночок до 26 мм завдовжки), золотистожовті. Чашечка гола, 8–9 мм завдовжки, коричнево-червона. Біб лінійний (23 х 2–2,5 мм), голий, коричневий. Цвіте у квітні–травні. Плодоносить у червні–серпні. Розмножується насінням та кореневищними пагонами. Занесений до Червоної книги України.

Рід Аморфа Amorpha

Чагарники з непарноперистими листками, 12-25 см завдовжки, з 8-12 пар овальних, довгасто-еліптичних або майже ланцетних, зісподу сірувато-зелених листочків. Квітки у верхівкових густих китицях. Чашечка фіолетова, притиснуто-білувато-волосиста. Віночок темно-червонувато-фіолетовий, голий, складається лише з одного округло-обернено-яйцевидного прапорця. Біб серповиднозігнутий. 5-8 мм завдовжки.

Аморфа кущова (Amorpha fruticosa)

Кущ заввишки 1-3 м, гілочки тоненькі, вкриті бурою або темно-сірою корою. Листки (12-22 см завдовжки)почергові, непарноперисті з 8-12 парами овальних, продовгувато-еліптичних або майже ланцетних листочків. Бічні листочки (2-4 см завдовжки) зверху зелені, зісподу сірувато-зелені. Квітки дрібні (3-6 мм завдовжки), майже сидячі, зібрані в густі видовжені (10-15 см завдовжки) верхівкові китиці. Суцвіття зібрані по кілька на верхівках гілок, мають короткі квітконоси. Оцвітина подвійна. Чашечка з чотирма тупими зубцями і одним нижнім гострим, фіолетова, притиснуто-білуватоволосиста. Віночок темночервонувато-фіолетовий, з однією пелюсткою (4-6 млі завдовжки, 4 мм завширшки), з нігтиком 1 мм завдовжки. Плід— серпоподібнозігнутий, одно- або двонасінний біб (5-8 мм завдовжки). Насіння (3-4 мм завдовжки) довгасто-овальне, трохи зігнуте, коричнювате, гладеньке.

+

Гліцинія китайська (Wisteria sinensis)

Велика листопадна кучерява ліана з жорстким здеревілим стовбуром. Розмір: Досягає 15 метрів у висоту. Квітки: запашні зібрані в суцвіття 15-20 см завдовжки. Великі висячі китиці різних кольорів: білі, блакитні, фіолетові, фіолетово-сині, лілові, рожеві або пурпурні, вони дуже ефектно виглядають на тлі густої зелені прапори. Час цвітіння травень-червень. Листя: 30-45 см завдовжки, складаються з 7-9-13 листочків, верхівка листа гостра, підстава у вигляді широкого клину. Молоде листя з густим опушенням, дорослі зверху майже голі, знизу злегка опушені і більш світлі. Плоди: довгасті боби сіро-жовтого кольору, плоскі, довго не опадають, розтріскуються, з 1-3 насінням. Отруйні.

Підродина Мімозові Mimosoideae

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Mimosa_pudica_leaves_folding_when_touched_2.ogv

Дерева, кущі, рідше ліани або трави, з перистими або двічі перисто-зложеними листками з прилистками, часом перетвореними на колючки: характерними також утворення філодіїв. Квітки правильні (актиноморфні), дрібні, зібрані в кулясті або видовжені суцвіття; оцвітина подвійна, рідше проста, три-п'яти-шестичленна: тичинок багато або чотири-п'ять (десять), нитки їх довгі, найчастіше вільні. яскраво забарвлені, біля основи мають нектарники: зав'язь звичайно верхня, одногнізда; плід — біб, розкривний або такий, що розпадається на окремі членики. Мімозові об'єднують 56 родів і близько 2800 видів у тропіках і субтропіках обох півкуль. Найважливіші роди: мімоза (Mimosa) — близько 500 видів, переважно в тропічній Америці: акація (Acacia) — близько 800 видів, з них понад 300 в Австралії, решта — в Африці. де вони є характерними елементами паркового ландшафту саван: інга (Inga) до 250 видів у Південній Америці: єнтада (Entada) — ліани тропіків тощо. З роду мімоза найбільше у нас відома так звана м. соромлива (М. pudiai) — трав'яниста рослина, родом з Бразилії, яку часто вирощують в оранжереях. її перисті листочки дуже чутливі до різних подразнень: наприклад, під час дотику вони негайно складаються і опускаються. Справжні акації (Acacia) на батьківщині — важливі рослини, що дають цінну деревину, дубильні речовини, папір, натуральний клей гуміарабік тощо. Майже всі акації також красиві, швидкорослі декоративні рослини. На Чорноморському узбережжі Кавказу (від Сочі до Батумі) досить поширена в культурі в парках а. срібляста (A. dealbata), яка цвіте тут рясно в кінці січня на початку лютого. її гілочки з головками жовтих квіток доставляють до Москви. Санкт-Петербурга, Києва в квіткові магазини під неправильною назвою - "мімоза". В Україні на півдні культивується лише єдиний представник цієї підродини — альбіція ленкоранська.

Альбіція

Шовкове дерево (Albizia julibrissin)

Альбі́ція (Albizia) — рід рослин родини бобових, підродини мімозових.

Загальний вигляд дерева Albizia carbonaria

Квітка Albizia saman

Невеликі дерева з двічі-пірчастими листками і дрібними, зібраними в головки квітками з великими, яскраво забарвленими тичинками, які роблять суцвіття пухнастим. Листя чергові, двічі перисті, листочки асиметричні, на ніч і в спеку складаються. Квітки з непомітним віночком і численними довгими тичинками, в голівчатих або колосоподібне суцвіття. Плід — прямий плоский багатосім'яний боб^[2].

Відомо близько 140 видів, поширені в тропіках і субтропіках західної півкулі; в Закавказзі росте 1 дикорослий вид: альбіція іранська (Albizia julibrissin), також відома як альбіція, акація ленкоранська, або шовкова акація з широкою зонтикоподібною кроною і запашними рожево-малиновими, іноді рожево-білими, суцвіттями. Як декоративне дерево вона вирощується, часто під назвою перської мімози, в Південній Європі, Криму, Середній Азії, на Кавказі.
скачати