Ім'я файлу: Тема 2 Княжа доба (3) (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 22.11.2020

Тема 2. Княжа доба української історії в світових вимірах


  1. Чому даний період носить назву «Княжа доба»?


Період історичного розвитку Київської Русі та князівств, що виникли на її землях, де правили різні династії Рюриковичів, деякі українські історики об’єднують під назвою "княжа доба". Термін "княжа доба" добре віддзеркалює визначальний для тієї доби факт, що тодішня державність персоніфікувалася в особі володарів — князів: вірність князеві була свідченням лояльності до держави, зміни державного устрою та права здійснювалися князями або від їхнього імені. Втрата суверенного князя сприймалася як втрата державного статусу територією, якою він володів.


  1. Які держави відносяться до цього періоду?


До цього періоду відносяться: Візантія, Болгарія, Чехія, Польща, Угорщина, Німеччина, Франція, Англія, Норвегія, Данія, Швеція та ін.


  1. Назвіть основні передумови створення Київської Русі.


Формування державності у східних слов'ян зумовлювалося низкою соціально-економічних і політичних чинників.

Система господарства східних слов'ян ґрунтувалася на землеробстві, допоміжну роль відігравало розвинуте скотарство та сільські промисли. Вдосконалення землеробських знарядь у VII—IX ст., підвищення продуктивності праці, зростання виробництва додаткового продукту спричинили кардинальні зміни в соціальній сфері. Поглиблювалася класова диференціація — землевласники перетворювалися на феодалів, а вільні общинники ставали феодально залежним населенням, що створювало передумови для активного державотворчого процесу. Збільшення розмірів території, військова активність вимагали нових методів і форм управління.

Крім внутрішніх факторів, важливу роль у державотворчому процесі відігравали зовнішні - насамперед постійна загроза з боку сусідніх кочових племен.

  1. Складіть порівняльну таблицю: «Основні етапи розвитку Київської Русі».




Назва періоду

Хронологічні межі

Князі

Внутрішня політика

Зовнішня політика

І період

кінець IX — кінець X ст.

Олег, Ігор, Ольга, Святослав

Спорудження нових міст, утворення Київської Русі, оборонне будівництво, зміцнення центральної влади, підтримка християнства

Приєднання земель, походи на Каспійське узбережжя й Кавказ, боротьба с угорськими племенами, морський похід на Візантію, боротьба з печенігами,

ІІ період

кінець Х ст. – сер. ХІ ст.

Володимир, Ярослав

Запроваджені уділи, ліквідація племенних формувань, «Устав земляний», перша школа для дітей знаті; Розбудова Києва: Золоті ворота, Софійський собор, «Руська Правда» -«Правда Ярослава», заснування бібліотеки, відкриття шкіл, розвиток літератури

Похід проти хорватів і дулібів, дипломатичні відносини з Чехією,Угорщиною, Польщею, Німеччиною, зміцнення зв’язків з Візантією

ІІІ період

Сер. ХІ- сер.ХІІІ ст.

Володимир ІІ Мономах, Мстислав Великий

Одноосібна монархія, Схвалено «Устав», що стає доповненням до «Руської правди»

Відновлено міжнародний авторитет Київської держави, успішні походи проти половців і литовців, союзницькі стосунки з Візантією, Польщею, Угорщиною



  1. Охарактеризуйте політичний устрій та соціальний склад Київської Русі.

На чолі держави стояв Великий київський князь, який виступав головним носієм державної влади, представником держави на міжнародній арені, зосереджуючи у своїх руках усю законодавчу, судову, виконавчу та військову владу. При цьому слід зауважити, що військову підтримку князя забезпечувала дружина, а ідеологічну – церква.

Дорадчим органом при князі була князівська рада, що походила від давньослов’янської ради старійшин і складалася з бояр і т. зв. «градських»

старців, старших дружинників, міської знаті та представників вищого

духовенства. У випадку відсутності або смерті князя вона виконувала його

функції, вирішувала питання обрання нового князя.

Поряд із князівською радою зберігався інститут народного віча, тобто зборів всіх дорослих чоловіків, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи. Роль віча на різних етапах розвитку Київської Русі змінювалася: за доби централізованої монархії його вплив зменшився, а в період роздробленості та ослаблення князівської влади знову посилився.

Суспільство поділялося на панівні (вищі) та залежні (нижчі) верстви населення. До панівної верстви належали князі, бояри і дружинники, до залежної— міщани, вільні та залежні селяни (смерди, закупи, рядовичі), раби (холопи). Руське духовенство, яке сформувалося після прийняття християнства, також входило до панівної верстви.

Найбільшу частину населення становили смерди— особисто вільні селяни-общинники, що мали власне господарство, земельні наділи і сплачували данину князю. Тимчасово залежними селянами були закупи і рядовичі.

Закупами називали тих селян, які через різні обставини втратили своє господарство і змушені були працювати на землевласника за грошову позичку («купу»). Тих селян, які уклали із землевласником договір (ряд) про найм і відповідно до нього працювали в його господарстві, називали рядовичами. Цілковито безправними були дворова челядь і холопи. До челяді належали особи, які втратили своє господарство і працювали на феодала. Їх могли продати, подарувати або передати в спадок. Холопами ставали переважно військовополонені.

Серед стану міщан переважну більшість складали вільні ремісники і купці, які сплачували податки і виконували повинності на користь міст. ВXI ст. міські ремісники і купецтво почали об’єднуватися в артілі та спілки за фаховими ознаками.

Також на Русі сформувалася особлива соціальна група — ізгої — це представники різних соціальних груп і прошарків, які втратили зв’язок зі своєю групою, тобто випали із соціальної структури.


  1. Назвіть основні причини піднесення Галицько-Волинської держави.



• Вдале географічне розташування: на перехресті важливих торговельних шляхів, важко доступність для набігів кочівників.

• Віддаленість від Києва послаблювала залежність від центральної влади.

• Необхідність об'єднання зусиль Галицького і Волинського князівств для боротьби з агресією сусідніх Польщі та Угорщини, а пізніше монгольської навали і наступу хрестоносців.

• Енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича і Данила Романовича (Галицького).

• Існування багатих родовищ солі сприяло розвитку торгівлі та економічному зростанню цих земель.

  1. Обґрунтуйте тезу – «Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.


Галицько-Волинська держава стала новим після занепаду Києва центром економічного та політичного життя. Вона модернізувала давньоруську державну організацію, врятувала Україну від поневолення її Польщею,

продовжила славні дипломатичні традиції Київської Русі і ще 100 років після встановлення золотоординського ярма представляла східнослов'янську державність на міжнародній арені.


  1. Порівняйте причини занепаду Київської Русі та Галицько-Волинської держави за схемою:



Держава

Внутрішні чинники

Зовнішні чинники

Київська Русь

відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя; розвиток відокремленого землеволодіння; труднощі управління великою державою; княжні усобиці

зовнішні вороги - лицарі-хрестоносці, половці; руйнація Русі монголо-татарами;

Галицько-Волинська держава

місцеве населення наверталося до католицизму; масове невдоволення народу політикою Юрія II

посилився ординський вплив; безуспішна боротьба з Польщею за Люблінську землю;

скачати

© Усі права захищені
написати до нас