Ім'я файлу: сурдо лекції.doc
Розширення: doc
Розмір: 131кб.
Дата: 27.02.2021

Тема. Фізичний розвиток і загартування дітей з вадами слуху

План.

1. Фізичний розвиток і загартування дітей з вадами слуху

2. Фізичне виховання слабочуючих дітей. Рекомендовані вправи

3. Актуальність нового навчально-методичного забезпечення, його значення для фізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху
1. Фізичний розвиток і загартування дітей з вадами слуху

Фізичне виховання дітей з порушеннями слуху — один з важливих напрямків корекційно-педагогічної роботи — знаходиться в тісному зв'язку з усіма іншими сторонами виховання і навчання. Правильно організоване фізичне виховання створює основу для зміцнення здоров'я дітей, розвиває активність, підвищує працездатність, стає базою для успішного проведення корекційно-виховної роботи. [2,4]

Мета роботи - узагальнення даних про зміст, задачі, форми, методи, засоби фізичного виховання дітей з вадами слуху.

Дослідження фізичного і моторного розвитку дітей раннього і дошкільного віку з порушеннями слуху (Р.Д. Бабенкова, А.А. Катаева, А.А. Коржова, Н.A. Pay, Л.В. Рябова, Г.В. Трофимова й ін.) виявили деякі особливості, обумовлені зниженням слуху і порушенням діяльності вестибулярного апарату, що виникли в результаті важких захворювань. У слабочуючих і глухих дітей з рано придбаними чи уродженими недоліками слуху статичні і локомоторні функції відстають у своєму розвитку. На першому році життя в глухих дітей відзначається відставання в термінах утримання голови, запізнювання в оволодінні ходьбою. Діти часто не володіють тим руховим досвідом, що є до цього часу в дітей, що чують: не вміють швидко бігати, стрибати, повзати, робити найпростіші рухи, наслідуючи дорослих. Сформовані рухи характеризуються порушенням координації, орієнтування в просторі, острахом висоти, сповільненістю і скутістю. Найбільша своєрідність у розвитку рухових якостей у дошкільників з порушеннями слуху відзначається в рівнях швидкісних якостей і рівноваги. Слабочуючі діти трирічного віку не виконують завдання на збереження статичної рівноваги, з якими справляються однолітки, що чують. Хоча в дошкільному віці в дітей з порушеннями слуху починається процес поліпшення стану рівноваги, різких змін не відбувається. Глухі діти за показниками якості рівноваги поступаються не тільки чуючим, але і сліпим, слабозорим і розумово відсталим дітям.

Багатьом слабочуючим і глухим дітям притаманні порушення дрібної моторики (рухів пальців, артикуляційного апарата), що відбивається надалі на формуванні різних видів дитячої діяльності. При виконанні багатьох рухів, у тому числі і побутових, діти з вадами слуху створюють зайвий шум, неритмічні уповільнені рухи. Це виявляється в хибкій ході, човганні ногами, некоординованих і неспритних рухах. Спостерігається асиметрія кроків, похитування корпусу, підвищена різкість рухів. Відсутність вербального спілкування в процесі формування рухів також є однією з причин, що знижують якість рухів. Серед дітей з порушеннями слуху виділяються ті, у кого є залишкові явища ДЦП, що зв'язано з паралічами і парезами тулуба, різко обмежуючи пересування дітей у просторі. Негативний вплив на моторний розвиток дошкільників з порушеннями слуху створює великий обсяг статичних навантажень, пов'язаний з безліччю занять у дитячому саду і будинку. Гіподинамія, на думку Г.В. Трофимової, є однією з причин недостатнього розвитку деяких рухових якостей, викликає і збільшує порушення постави, плоскостопість у глухих і слабочуючих дошкільників.

Фізичний розвиток глухих і слабочуючих дошкільників має деяку своєрідність, причинами якого є перенесені дитиною захворювання, соматичне ослаблення. У цих дітей відзначаються більш низькі в порівнянні з дітьми, що чують, показники росту, маси тіла, окружності грудної клітки, м'язова слабкість, зниження тонусу м'язів, вегетативні розлади. У групі дітей з порушеннями слуху відзначаються великі індивідуальні розходження усередині однієї вікової групи. Разом з тим, у фізичному і моторному розвитку таких дошкільників відзначаються тенденції, характерні для дітей, що чують. [2]

Фізичне виховання дітей з порушеннями слуху спрямовано на охорону і зміцнення здоров'я, гармонійний фізичний розвиток, загартовування дитячого організму, розвиток потреби в руховій активності, формування основних рухів і рухових якостей, корекцію і профілактику порушень фізичного розвитку. У процесі роботи з фізичного виховання реалізуються як загальні з масовими дошкільними завдання, так і специфічні, обумовлені наявністю своєрідності у фізичному і моторному розвитку дітей з порушеннями слуху. Рішення оздоровчих завдань — зміцнення здоров'я дітей, сприяння їх фізичному розвитку і загартовування організму припускають систематичний контроль за здоров'ям дітей з боку педагогів і лікарів, проведення постійних медичних оглядів, правильну організацію режиму дня в дитячому саду і будинку. Чергування різних видів діяльності, занять і відпочинку сприяє чіткій роботі організму. Режим кожної вікової групи побудований з урахуванням психофізичних особливостей дітей, у ньому регламентований час сну (11-годинний нічний сон і 1,5—2 години вдень), чотириразове харчування, ранкові і вечірні прогулянки (у цілому 3—4 години), вільні ігри дітей (близько 1,5 години), заняття. З огляду на більше (в порівнянні з масовим дитячим садком) число занять і значні статичні навантаження, особливого значення набуває контроль з боку сурдопедагога і вихователів за зміною видів діяльності на заняттях, включення в них рухливих ігор, фізкультурних хвилинок, фонетичної ритміки. [1]

Зміцненню організму дітей, підвищенню стійкості до простудних і інфекційних захворювань сприяє загартовування. Його проводять з першого року перебування в дитячому садку дітей шляхом систематичних повітряних і водних процедур, обтирання й обливання ніг водою. Загартовуванню також сприяють перебування в добре провітрюваних приміщеннях і сон при відкритих фрамугах. Процедури, що гартують, проводяться з урахуванням стану здоров'я дітей, перенесених захворювань, індивідуальних особливостей. Формування основних рухів і рухових якостей - одна з основних завдань фізичного виховання дітей з порушеннями слуху. Навчання дітей правильній ходьбі, бігу, лазінню, стрибкам, метанню впливає на розвиток всього організму. Сформованість основних рухів забезпечує можливості розширення рухового досвіду, створює необхідну базу для оволодіння більш складними рухами. Для формування основних рухів використовуються вправи, що спрощують деякі умови їх виконання. У єдності з формуванням основних рухів розвиваються рухові якості: швидкісні, швидкісно-силові, удосконалюються просторово-часові орієнтування, рівновага, виховуються спритність, витривалість.

Рішення корекційних завдань пов'язано з розвитком і тренуванням функції рівноваги, формуванням правильної постави, корекцією і профілактикою плоскостопості, розвитком дихання, координації рухів. Одним з важливих корекційних завдань фізичного виховання глухих і слабочуючих дошкільників є розвиток їхнього орієнтування в просторі. Для цього використовуються вправи, пов'язані зі зміною місцезнаходження дітей і розміщення інвентарю в залі, зміною напрямку й умов руху. Дітей необхідно тренувати у швидкому виконанні ряду рухів, розвивати їхню рухову реакцію в іграх, змінювати умови застосування сформованих навичок і умінь. Використання звукового супроводу на заняттях з фізичного виховання допомагає розвитку відчуття ритму, вібраційній чутливості, розрізненню повільних і швидких звучань, що, таким чином, сприяє розвитку слухового сприйняття [5].

2. Фізичне виховання слабочуючих дітей. Рекомендовані вправи

Фізичне виховання дітей пов’язане з розвитком мови і мовного спілкування. Виконання рухів супроводжується використанням мовних інструкцій вихователем. У залежності від віку дітей і етапу навчання вони пред'являються усно і письмово (на табличках), усно-дактильно (у дитячому саду для глухих). Відповідно до ступеню оволодіння дітьми значень слів і інструкцій, мовний матеріал пред'являється усно. Діти засвоюють слова, що позначають рухи, фізкультурні знаряддя, іграшки, вчаться застосовувати ці слова в спілкуванні з іншими дітьми і педагогом у процесі рухливих ігор, виконання вправ. Використання мовного матеріалу повинне бути обґрунтовано і регламентовано вихователем для того, щоб не знижувати моторної щільності занять.

У процесі фізичного виховання в дітей розвивається довільна увага, уміння діяти по наслідуванню дорослому і по наочному зразку, а потім і самостійно виконувати вправи, орієнтуючись на словесні інструкції. Діти вчаться діяти в колективі, погоджуючи свої дії з діями інших дітей, допомагати їм, виявляти ініціативу, самостійність, витримку в іграх і вправах. Досягнення успіху у виконанні завдань і вправ сприяє формуванню в старших дошкільників оцінки власних можливостей, позитивно відбивається на особистісному розвитку дитини. Важливе значення для подальшого фізичного розвитку здобуває формування в дошкільників інтересу до занять фізкультурою, участі в іграх, змаганнях. [6]

Отже, фізичне виховання здійснюється в процесі всієї корекційно-виховної роботи. На нашу думку, основними формами фізичного виховання є: ранкова гімнастика, рухливі ігри на прогулянках і в перерві між заняттями, фізкультурні хвилинки, фонетична ритміка, музичні заняття, заняття по фізичному вихованню.

Ранкова гімнастика сприяє переходу організму дитини від сну до бадьорості, готує до активної діяльності протягом дня, створює необхідний тонус. Ранкова гімнастика проводиться у всіх вікових групах під наглядом вихователя. Комплекс вправ відповідає віку, індивідуальним можливостям дітей і включає відпрацьовані вправи на розвиток і координацію основних рухів, розвиток рівноваги, формування правильної постави. Перед початком виконання вправ важливо створити в дітей гарний настрій, можна використовувати звукові сигнали (музичні інструменти) чи музичний супровід (аудіозаписи). Зарядка проводиться в приміщенні, де заздалегідь готуються необхідне знаряддя (м'ячі, прапорці й ін.). Зазвичай при проведенні ранкової гімнастики дотримується наступна послідовність: ходьба, біг, що поліпшують кровообіг і дихання, загальнорозвиваючі вправи, стрибки, дихальні вправи.

Рухливі ігри проводяться на прогулянках і в перервах між заняттями. Вони дозволяють дітям змінити характер діяльності, відпочити після активної роботи на заняттях. Ігри між заняттями повинні бути добре знайомі дітям, прості і доступні для участі. Організація ігор на прогулянці залежить від пори року і погоди. Необхідно також враховувати характер попередньої діяльності дітей.

Вільна діяльність дітей у денний і вечірній час створює гарні можливості для рухової активності, коли діти займаються іграми, малюванням, читанням, вправами на гімнастичних знаряддях, їхньою руховою активністю необхідно керувати і стежити, щоб активні рухи чергувалися з заняттями за столом, спокійними іграми, не допускати перезбудження в процесі колективних ігор.

Фізкультурні хвилинки забезпечують зміну діяльності дітей на заняттях, створюють можливості для короткочасного відпочинку. Фізкультурні хвилинки проводяться, як правило, у середині заняття, після появи ознак стомлення. Тривалість фізкультурних хвилинок — 3-5 хвилин, до них включаються декілька вправ, що звичайно носять характер гри , чи рухлива гра. Доцільно пов'язувати рух зі змістом заняття: наприклад, імітувати катання на ковзанах чи лижах, кидання сніжків у процесі заняття по темі «Зима», наслідувати рухи тварин при вивченні відповідної теми.

У деяких випадках, за бажанням сурдопедагога, замість фізкультхвилинки може бути проведена фонетична ритміка, у якій різні рухи сполучаються з проголошенням мовного матеріалу (звуків, складів, слів, фраз), відпрацьовуванням ритміко-інтонаційної сторони мови.

Музичні заняття — також одна з форм фізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху. Вони спрямовані на сприйняття музики, розвиток голосу, розвиток відчуття ритму рухів. На музичних заняттях діти багато рухаються: танцюють, грають, виконують вправи, беруть участь у рухливих іграх. У зміст музичних занять включаються прості рухи (ходьба, біг, стрибки, удари, притупування) і більш складні (елементи танцю). У процесі музичних занять у дітей формується почуття ритму, що позитивно впливає на рухи дітей, робить їх більш координованими, ритмічними. У процесі танців, співу нормалізується дихання і пов'язана з цим злитість мови.

Заняття з фізичної культури проводяться в різних вікових групах 3-4 рази на тиждень. Частина з них проходить із групою дітей у спеціально обладнаному залі, інші — на ділянці з групою чи в кімнаті. Структура занять по фізичному вихованню в спеціальних садках, як і в масових включає три частини: вступну, основну і заключну. В вступній частині важливо підготувати дітей до основного фізичного навантаження. Вступна частина містить у собі побудову, пояснення задач, ходьбу, короткочасний біг і нескладні вправи, які підготовлюють до виконання основного навантаження. В основну частину входять загальнорозвиваючі вправи, розвиток основних рухів і рухлива гра. Комплекс загальнорозвиваючих вправ складається з вправ для різних груп м'язів: вправи для м'язів шиї, плечового поясу і рук, для м'язів тулуба, ніг. У заключній частині пропонується легкий біг, спокійна ходьба, вправи на увагу, координацію рухів, підводяться підсумки.

Структурні частини заняття чітко виділяються в старшій і підготовчій групах, а в молодших групах виділення частин заняття досить відносно. Моторна щільність занять залежить від способів організації дітей. На заняттях з фізичного виховання використовуються фронтальний, поточний, почерговий і індивідуальний способи організації дітей. Діти переддошкільного і молодшого дошкільного віку найчастіше виконують рухи разом (фронтально) чи індивідуально; старші дошкільники — поточно чи по підгрупах. Усі способи організації повинні здійснюватися таким чином, щоб фізичне навантаження на кожну дитину було рівномірним, а моторна щільність занять — високою.

Під час проведення занять використовується наявне устаткування залу: гімнастична стінка, ослони, драбини, дошки, місток-гойдалка, стійки для стрибків, м'ячі, обручі, канат і ін. На заняттях у всіх вікових групах використовується звуковий супровід: удари в бубон чи барабан, що служать сигналом для початку і закінчення рухів, їх зміни, регулювання швидкості ходьби, бігу, частоти стрибків.

Зміст фізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху у всіх вікових групах визначається загальними завданнями і необхідністю корекції недоліків у фізичному і моторному розвитку і їхньому попередженні.

Основну увагу в роботі з дітьми переддошкільного і молодшого дошкільного віку необхідно приділити розвитку рухової активності, формуванню довільної уваги, умінню наслідувати дій дорослого, формуванню навичок поводження в залі, розвитку емоційно-вольової сфери. Формування основних рухів відбувається шляхом включення їх у доступній формі в зміст занять.

Навчання ходьбі, бігу проводиться із включенням цікавих дітям ігрових моментів. Діти опановують різними видами стрибків (на місці, з поворотом, перестрибувати через мотузку, зістрибувати з дошки). Дітей також навчають повзанню, лазінню, перелізанню.

У середній групі підвищується ступінь складності вправ і змінюються умови їхнього виконання. Підвищуються вимоги до якості основних рухів: діти повинні вміти зстрибувати на напівзігнуті ноги, правильно координувати рухи рук і ніг у ходьбі і бігу, самостійно лазити. Важливо навчити дітей правильно поводитися в колективних іграх, витримувати свою роль, погоджувати свої рухи з діями інших дітей. Розвивається уміння реагувати на звукові сигнали. У старшій групі важливо вчити дітей самостійно виконувати вправи не тільки за зразком, але і за словесною інструкцією. Рухові навички закріплюються в процесі підвищення складності вправ, збільшення темпу. У процесі корекційної роботи особлива увага приділяється ускладненню вправ для розвитку рівноваги, а також розвитку просторового орієнтування в процесі підбору спеціальних вправ і рухливих ігор. На цьому етапі навчання з метою досягнення високої моторної щільності занять найчастіше використовуються фронтальний, потоковий чи груповий способи організації дітей.

Діти підготовчої групи повинні вміти володіти основними рухами, самостійно виконувати серію послідовних рухів у ходьбі один за одним, вміти орієнтуватися в просторових умовах, що ускладнюються. Вимоги пред'являються також до поводження в колективі, умінню погоджувати свої дії з діями інших дітей у рухливих іграх, естафетах.

На різних етапах навчання використовуються такі методи, як показ, допомога, страховка, дії за словесною інструкцією, однак їх обсяг на різних роках навчання розрізняється.

Показ як метод навчання використовується в роботі і з молодшими дошкільниками, і на заняттях зі старшими дітьми. У процесі показу дітям надається образ руху в його цілісному вигляді, без акцентування уваги на окремих елементах. Правильність показу, його точність — одне з важливих умов навчання. Недбала, неточна демонстрація рухів може спричинити неправильне відтворення дітьми. Для старших дітей рух може бути запропонований в розчленованому вигляді з метою навчання елементам техніки. Спостерігаючи за рухом, діти повинні добре його бачити, а також спостерігати за виконанням руху іншими дітьми. У роботі з молодшими дітьми, а також з дошкільниками, що мають порушення рівноваги і просторового орієнтування, важлива допомога дорослого. Страховка використовується на всіх роках навчання при виконанні координаційне важких вправ, а також для запобігання можливих травм. Відповідно до засвоєння дітьми рухів, що демонструвалися спочатку педагогом, діти починають відтворювати їх за словесною інструкцією. У залежності від віку дітей, їхнього рухового досвіду, стану слуху і мови вихователь використовує різні форми мови. У ясельній і молодшій групах назви предметів, дій, надаються усно і для кращого сприйняття і засвоєння демонструються наочно В міру засвоєння слів вони надаються усно, до табличок вихователь звертається при пред'явленні нових чи недостатньо засвоєних дітьми слів. У дитячих садах для глухих у середній групі нові слова можуть пред'являтися усно-дактильно, а після засвоєння — усно. Інструкції повинні бути короткими зрозумілими дітям. У випадках нерозуміння дітьми значення слів вихователь використовує показ у сполученні зі словесною інструкцією, а потім знову надає інструкцію.

3. Актуальність нового навчально-методичного забезпечення, його значення для фізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху

Система дошкільних установ та відділень при школах для дітей з порушеннями слуху має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації завдань фізичного виховання дошкільників: зміцнення здоров’я; забезпечення гармонійного розвитку організму; розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей; підвищення фізичної та розумової працездатності; загартування організму; прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя; виховання потреби у заняттях фізичною культурою і спортом [4, с. 161].

Реалізації цих завдань сприяє розроблення та оновлення змісту навчально-методичного забезпечення. Новизна полягає у тому, що відповідно до оновлення змісту освіти викладено у новій редакції навчальну програму, яка будується на основі загальних закономірностей розвитку дітей дошкільного віку і сензитивних періодів розвитку психічних процесів, та розроблено методичні рекомендації з фізичного розвитку дошкільників з порушеннями слуху, які ґрунтуються на таких сучасних концептуальних положеннях: гнучкість вимог; варіативність форм, методичних підходів та комунікативних засобів; розвивально-корекційна спрямованість та ін.

Методологічне або загальнонаукове значення статті полягає в тому, що впровадження нового навчально-методичного забезпечення в навчальну практику сприятиме підвищенню якості освіти учнів дошкільного віку з порушеннями слуху через розвиток у них фізичних здібностей та вмінь, пізнавальних процесів, сприймання та просторового орієнтування, конкретизації уявлень про фізичні вправи та обладнання; посиленню корекційно-розвивальної спрямованості методичного забезпечення фізичного розвитку дітей з порушеннями слуху в основній ланці освіти у напрямку конкретизації специфічного компоненту, пов’язаного зі своєрідністю пси-хофізичного розвитку глухих та слабкочуючих учнів; приведенню навчального матеріалу та об’єктів у відповідність до можливостей сприйняття та відтворення їх дітьми з порушеннями слуху.

Викладення основного матеріалу. Фізичний розвиток — процес зміни морфологічних і функціональних ознак організму, основою якого є біологічні процеси, зумовлені спадковими генетичними факторами, умовами зовнішнього середовища і виховання [4, с. 161].

Саме тому паспортний вік не є надійним критерієм визначення реального рівня розвитку: діти одного паспортного віку істотно різняться між собою особливостями розвитку. Тому основним критерієм структурування матеріалу програми виступає психологічний вік.

Відповідно до цього у програмі подані вікові періоди розвитку дошкільного дитинства (молодший, середній та старший дошкільний вік) та компетентність дитини відповідно до кожного віку, разом з тим відсутній розподіл за темами і кількістю годин. Така структура дає змогу побачити індивідуальну перспективу розвитку кожної дитини, проаналізувати показники її розвитку наприкінці кожного вікового періоду.

У моторному і фізичному розвитку частина дітей з порушеннями слуху відстає від однолітків, які мають нормальну слухову функцію, за часом формування основних рухів, мають різні характерні відхилення в рівновазі, координації, поставі, ході тощо. У зв’язку з цим матеріал програми, з одного боку, відповідає оздоровчим завданням, сприяє загартовуванню і зміцненню організму, передбачає планомірне навчання основних рухів, а з другого — спрямований на корекцію недоліків моторного та фізичного розвитку і профілактику відхилень (наприклад, в поставі) [2, с. 161].

Для ефективного формування фізичного розвитку дітей з порушеннями слуху важливо, щоб його зміст був тісно пов’язаний з ігровою діяльністю як провідною діяльністю дітей дошкільного віку.

Тому ігрова діяльність наскрізно проходить через усі вікові періоди розвитку дитини [5, с. 273].

Фізичне виховання дітей дошкільного віку — це систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров’я, формування рухових навичок і фізичних якостей [4, с. 161].

У програмі використовуються фізіологічно виправдані, доступні та цікаві дітям з порушеннями слуху вправи з ходьби, бігу, стрибків, лазіння, метання, вправи з предметами і без них. Передбачається використання різноманітного гімнастичного обладнання — гімнастичної стінки, лавок, сходів, містка-гойдалки та ін. Різноманітність фізичних вправ у поєднанні з ігровими діями вводить дитину у сферу реальних життєвих явищ, завдяки чому вона пізнає якості та властивості предметів, їх призначення, способи використання; засвоює особливості стосунків між людьми, правила і норми поведінки; пізнає саму себе, свої можливості і здібності. Ця діяльність іншим чином відкриває шляхи пізнання світу, ніж праця і навчання. У ній практичне, дієве освоєння дійсності відбувається раніше, ніж здобуття знань.

Особливе місце в програмі займають спеціальні корекційні вправи. Вони спрямовані головним чином на тренування функції

108

рівноваги, розвиток м’язів, що формують правильну поставу, м’язів

склепіння стоп, розвиток дихання, нормалізацію рухової активнос-

ті та координації.

Зміст програми з фізичного виховання повинен рівномірно роз-

поділятися на заняттях і ускладнюватися відповідно до років на-

вчання — від накопичення рухового досвіду шляхом найпростіших

рухів з наслідування до цілеспрямованого навчання основних рухів

і техніці їх виконання, рухливим іграм, тренування рухових якос-

тей. Кожне заняття обов’язково має включати корекційні вправи.

Відповідно до рівня рухової підготовленості дітей, для досягнен-

ня на заняттях високої моторної щільності різні методи проведення

вправ (індивідуальний, фронтальний, потоковий, почерговий) чер-

гуються між собою [2, с. 167].

Протягом всіх років навчання, залежно від того, наскільки діти

володіють мовою, заняття супроводжуються мовною інструкцією.

Вона включає як відпрацьований словник, який часто зустрічається

на інших заняттях, так і словник специфічний, що позначає фізку-

льтурне обладнання та інвентар, а також дії з ними. Спеціальна ро-

бота з дітьми із запам’ятовування фізкультурних термінів на занят-

тях з фізичної культури не проводиться, мовні інструкції повинні

бути короткими, містити лише необхідну інформацію, не заважати

моторній щільності занять та їх основним завданням [2, с. 162].

Програма розрахована на виконання її в повному обсязі за умов

перебування дітей в дошкільному закладі не менше чотирьох років,

необхідної матеріальної бази та відповідної кваліфікації педагогів.

Однією з найважливіших проблем дошкільної педагогіки є розу-

міння закономірностей розвитку дитини під час організації вихов-

ного процесу. Дошкільний вік є переломним моментом у розвитку

дитини й характеризується важливими змінами багатьох функцій

організму, він є одним з критичних етапів розвитку, від якого зале-

жить все подальше життя. Саме в дошкільному віці закладаються

основи гармонійного розвитку особистості, її фізичні досконалості

— основи здоров’я, довголіття, формується багато рухових нави-

чок, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила та

ін.). Своєчасне та успішне формування рухової функції людини,

особливо в дошкільний період її життя, має першочергове значення

для повноцінного фізичного розвитку [1, с. 237].

Фізичне виховання дітей з порушеннями слуху — один з важли-

вих напрямків корекційно-педагогічної роботи, який знаходиться

в тісному зв’язку з усіма іншими сторонами виховання та навчан-

ня. Правильно організоване фізичне виховання створює основу

для зміцнення здоров’я дітей, розвиває їх активність, підвищує пра-

109

цездатність, стає базою для успішного проведення виховної та ко-

рекційно-освітньої роботи [2, с. 161].

З огляду на це, в доповнення до Програми та на допомогу вчите-

лю автором були розроблені та апробовані Методичні рекомендації

з фізичного розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями слу-

ху. При їх розробці враховувався лист Міністерства освіти і науки

України від 16.08.2010 р. за № 1 / 9-563, основні елементи якого на-

скрізно проходять через всю роботу.

Методичні рекомендації розроблені з опорою на досліджен-

ня Н. Г. Байкіної (1991, 2003), Л. Б. Дзержинської (1997), Л. Д. Хода

(1999), Ю. Круцевич (2003) та інших дослідників, які доводять, що

порушення слуху є причиною цілої низки вторинних відхилень і

насамперед порушення мови, що обумовлює ускладнення процесу

оволодіння всіма видами рухових навичок. Усе це призводить до по-

гіршення функцій систем організму дитини.

Методичні рекомендації включають в себе специфіку фізично-

го розвитку та виховання дітей з порушеннями слуху, орієнтовне

планування та конспекти занять, вміння та навички, якими повинні

володіти діти в різний віковий період та список літературних дже-

рел. Вони дають змогу педагогам глибше розуміти специфіку роз-

витку дітей з порушеннями слуху, планувати та розробляти заняття

відповідно до нових освітніх тенденцій і ґрунтуються на тому, що

навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до по-

треб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання

їх самостійності й творчої активності.

Специфіка фізичного розвитку та виховання дітей з порушен-

нями слуху полягає в тому, що порушення слуху спричиняють по-

рушення вестибулярного апарату, сприймання навколишнього

середовища, звуків, мови тощо. За відсутності вчасної корекційно-

реабілітаційної роботи з такими дітьми у них з’являються вторинні

відхилення: нечітка хода, недорозвиток процесів пізнавальної дія-

льності, затримка психічного розвитку тощо. А це впливає на фізи-

чний розвиток, засвоєння отриманої інформації, розвиток процесів

запам’ятовування. Саме тому зміст фізичного виховання дошкільни-

ків з порушеннями слуху у всіх вікових групах визначається загаль-

ними завданнями і необхідністю корекції недоліків у фізичному

і моторному розвитку та їх попередженні [2, с. 168].

У процесі фізичного виховання створюються позитивні умови

для успішного засвоєння дітьми стійких навичок поведінки. Зв’язок

фізичного виховання з розумовим передбачає повідомлення дітям

певних знань з фізичної культури, зокрема правил рухливих ігор, ра-

ціональних способів виконання рухів.

110

З особливою чіткістю виявляється зв’язок фізичного виховання

з трудовим, адже в основі трудової діяльності лежать різномані-

тні рухи. Удосконалення рухового апарату дитини підвищує пра-

цездатність організму, а розвиток фізичних та вольових якостей

сприяє практичній та психологічній підготовці дошкільників до ви-

сокопродуктивної праці в майбутньому.

Під час занять використовуються методи показу, допомоги доро-

слого, страхування та словесної інструкції.

Показ як метод навчання використовується в роботі з дошкіль-

никами різних вікових груп. В процесі показу дітям дається образ

руху в його цілісному виді, без акцентування уваги на окремих еле-

ментах. Правильність показу, його точність — одна з важливих умов

навчання. Неохайне, неточне демонстрування рухів може виклика-

ти невірне відтворення дітьми. Для старших дітей рухи можуть бути

запропоновані у вигляді окремих частин з метою навчання елемен-

там техніки. Спостерігаючи за рухами, діти повинні гарно їх бачити,

а також спостерігати за виконанням рухів іншими дітьми.

У роботі з молодшими дітьми, а також з дошкільнятами, які ма-

ють порушення рівноваги і просторового орієнтування, важлива

допомога дорослого. Дорослий виконує деякі рухи разом з дитиною,

наприклад, утримує її руки під час ловіння м’яча, переставляє ноги

при лазінні по гімнастичній стінці. В старших групах дітям необхід-

на допомога при виконанні вправ на рівновагу.

Страхування використовується в роботі з дошкільниками всіх

вікових груп для виконання координаційно складних вправ, а та-

кож для уникнення можливого травмування під час лазіння по гім-

настичній стінці, зістрибування з висоти тощо.

В процесі засвоєння дітьми рухів, які демонструвалися спочатку

педагогом, діти починають відтворювати їх за словесною інструк-

цією. В залежності від віку дітей, їх рухового досвіду, стану слуху

і мови вихователь використовує різні форми мови. В групах дітей

раннього та молодшого дошкільного віку назви предметів, дій, спо-

нукання подаються усно і для кращого сприймання та засвоєння

фіксуються письмово (на табличках). Під час засвоєння слів вони

подаються усно, до табличок вихователь звертається при подачі

нових слів або ж недостатньо засвоєних дітьми. Для глухих дітей

нові слова можуть подаватися усно-дактильно, а після їх засвоєн-

ня — усно. Інструкції повинні бути короткими, зрозумілими дітям,

оскільки необхідність роз’яснення значень слів знижує моторну

щільність занять. У випадках нерозуміння дітьми значень слів вихо-

ватель використовує показ у поєднанні зі словесною інструкцією,

а потім знову подає інструкцію [2, с. 168-169].

111

Під час виконання фізичних вправ удосконалюються функції ана-

лізаторів: зорового, слухового, рухового. Діти краще орієнтуються

в просторі, у них помітно розвивається почуття ритму, підвищу-

ється точність і чіткість рухів та ін. Усе це створює необхідні

передумови для кращого сприймання навколишнього середовища

[2, с. 164].

В процесі фізичного виховання велике значення має дотриман-

ня гігієнічних умов, приваблива спортивна форма, яскраве художнє

оформлення інвентарю (м’ячів, прапорців, обручів тощо), що розви-

ває та виховує у дітей дисциплінованість, старанність, організо-

ваність, наполегливість та викликає позитивні емоції.

На виховання естетичних почуттів впливає музика, яка супро-

воджує заняття та ранкову гімнастику. Вона сприяє ритмічному

виконанню рухів, задає темп вправ, допомагає виконати їх виразні-

ше. Усе це поліпшує настрій дітей, викликає в них загальне емоцій-

не піднесення [5, с. 274].

Головними висновками слугує розуміння того, що фізичне вихо-

вання виступає як засіб корекції дітей з порушеннями слуху, що не

тільки підвищує їх адаптацію до життєвих умов, розширює їх фізи-

чні можливості, допомагає загальному оздоровленню організму, але

й сприяє виробленню рухів, координації, рівноваги та сприятливо

впливає на їх психічний розвиток. Здорова, фізично розвинена ди-

тина, як правило, вірить у свої сили, бадьора, життєрадісна, повно-

цінніше опановує принципи шляхетної поведінки у взаємодії з од-

нолітками і дорослими, дбає про гармонійність свого буття, уважна

до інших людей.
Список використаної літератури


  1. Абалаков В.М. Новая аппаратура для изучения прыгучести. - М., 1992. – 217 с.

  2. Бабій І.М. Корекція рухової сфери у глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. - Київ-Запоріжжя, 2000. - С. 187-189.

  3. Байкина Н.Г. Коррекционные основы физического воспитания глухих школьников: Автореф. дис. ... .докт. пед. наук. - М., 1992. - 30 с.

  4. Байкина Н.Г. Физическое воспитание в школе глухих и слабослышащих. - М.: Советский спорт, 1991. - 61 с.

  5. Байкина Н.Г., Мутьев А.В., Крет Я.В. Влияние потери слуха на адаптационные и реабилитационные процессы глухих подростков // Адаптивная физическая культура. - СПб., 2002, № 4 (12). - С. 14-19.

  6. Бессарабов Н.С. Возрастная динамика двигательных способностей и их формирование на уроках физкультуры у глухих школьников: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. -М., 1979. - 16 с.

  7. Бородич Л.А. Занятия плаванием при сколиозе у детей и подростков / Книга для учителя: из опыта работы. - М.: Просвещение, 1988. - 77 с., ил.

  8. Боскис P.M. Глухие и слабослышащие дети. - М.: Педагогика. - 1963. -215с.

  9. Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренировочного процесса. - М.: ФиС, 1985. - 176 с.

  10. Власова Т.А. Психологические проблемы дифференциации обучения и воспитания аномальных детей // Обобщенный доклад по опубликованным работам. - М.: АПН РСФСР, 1972. - 56 с.

  11. Власова Т.А. О детях с отклонениями в развитии // Москва: “Просвещение”, 1973.

  12. Выготский Л.С. Проблемы дефектологии. - М.: Просвещение, 1983. - 525 с.

  13. Гозова А.П. Профессионально-трудовое обучение глухих школьников. -М.: Просвещение, 1966. - 132 с.

  14. Засенко В.В. Проблема підготовки випускників шкіл глухих і слабочуючих до самостійного життя // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин. - К.: Просвіта, 1994. - С. 172-175.

  15. Коберник Г.Н., Синев В.Н. “Введение в специальность “дефектология”. - Киев: Высшая школа, 1984.

  16. Костанян А.О. Особенности скоростных качеств и их развитие с помощью физических упражнений у глухих школьников: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. -М., 1963. -18 с.

  17. Крет Я.В. Коррекция психофизического развития глухих детей старшего дошкольного возраста: Дис. ... канд. психол. наук. - К., 2000. -241 с.

  18. Куничев Л.А. Изменение некоторых показателей сердечно-сосудистой системы и биохимических свойств крови у больных ишемической болезнью сердца под влиянием плавания в бассейне: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - М., 1979.-25 с

  19. Ляхова И.Н. Коррекционное значение гимнастики в учебно-педагогическом процессе по физическому воспитанию глухих школьников младших классов: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. - М., 1992. - 17 с.

  20. Мастюков Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии. - М.: Владос, 1992. -74с.

  21. Нечитайло П.А. Клинико-физиологическое обоснование применения дозированного плавания в открытом бассейне с морской водой при комплексном лечении больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - Харьков, 1975. - 22с.




  1. Оноприенко Б.И. Исследование влияния морфологических особенностей на гидродинамические качества пловцов: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. - M., 1968. -23 с.

  2. Петренко Г.Г. Техническая подготовка пловцов-кролистов на основе анализа кинематики движений в пространстве: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - Л., 1986.-22с.

  3. Платонов В.М. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища школа, 1984. - 352 с.

  4. Проблема критических периодов онтогенеза и ее значение для теории и практики физического воспитания. - М.: ФиС, 1984. - С. 211-224.

  5. Психологія глухих дітей. Під редакцією І.М. Соловьева, Ж.І. Шиф і ін. “Педагогіка”. Москва, 1971 р.

  6. Розанова Г.В. Развитие двигательной памяти у глухих и слышащих школьников // О психическом развитии глухих и нормально слышащих детей. - М.: Просвещение, 1962. - 75 с.

  7. Романенко А.В. Влияние внеклассных занятий по спортивному ориентированию на коррекцию познавательной деятельности и двигательной сферы глухих детей: Дис. ... канд. пед. наук. - Одесса, 1991. - 162 с.

  8. Рябичев В.А. Изменение функционального состояния двигательного анализатора спортсменов и не занимающихся спортом глухих школьников под влиянием различных нагрузок // Материалы 2-ой научной конф. по физическому воспитанию детей школьного возраста. - М.: АПН РСФСР, 1964.-С. 143-144.

  9. Фомічова Л.І. Розвиток інтелекту та проектування навчання (чуючі, глухі та слабочуючі дошкільники). - К,: Міжнародна фінансова агенція, 1997. - 234 с.

  10. Шеремет М.К. Формирование готовности слабослышащих детей к школьному обучению: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - М., 1979. – 17 с.

  11. Шиф Ж.И. Усвоение языка и развитие мышления у глухих детей. - М.: Просвещение, 1968. - 103 с.




  1. Ярмаченко Н.Д. Проблема компенсации глухоты. - К.: Освіта, 1976. – 53 с.






скачати

© Усі права захищені
написати до нас