Тема 8. Епілепсія
Назвіть тип епілептичного нападу, який найчастіше зустрічається у дорослого:
складний парціальний
генералізований тоніко-клонічний
абсанс
простий парціальний
джексоновський
Парціальний напад включає все перераховане, окрім:
джексоновських нападів
періоду передвісників
аури
нападу
періоду після нападу
3)У відділенні психіатричної лікарні у хворого, який страждає на епілепсію, розвинулися судомні напади з прикусом язика та мимовільним сечовипусканням. напади повторювалися з інтервалом в 15-20 хвилин. У проміжках між нападами хворий був млявий, очі закриті, не реагував на подразники.
А. Як правильно визначити цей стан:
- Серія судомних нападів
- Епілептичний статус
- Істеричний напад
Б. Які з перерахованих препаратів ви введете в першу чергу?
- Галоперідол
- Седуксен
- Корглюкон
- Оксибутират натрію
4)У жінки 26 років у магазині виник напад загальних судом, у зв’язку з чим вона доставлена у приймальне відділення. Ніхто з осіб, які супроводжували жінку нічого про неї не знали. При КТ-обстеженні патології не виявлено, ЦСР у межах норми. Додаткові методи обстеження були зроблені у затяжному періоді після нападу. Який найбільш імовірний діагноз:
генералізований епілептичний напад
простий парціальний напад епілепсії
серозний менінгіт
енцефаліт
розсіяний склероз
5) У хворого 24 років раптово з’явився страх, порушення свідомості, вокалізація, складні жестикуляторні автоматизми, почервоніння обличчя, мимовільне сечовипускання. На ЕЕГ, МРТ дослідженні патології не виявлено. Напади стали повторюватись до 2 разів на місяць.
Встановити:
Клінічний діагноз: Епілепсія
Топічний діагноз: Складні парціальні лобні пароксизми
Тактика ведення таких хворих: Дієтотерапія, медикаментозна терапія, направлена на запобігання виникнення нових пароксизмі. Ведення амбулаторне. Хворі дотримуються режиму сну, ведуть активний спосіб життя, протипоказані спиртні напої, ритмічні фотостимуляції, гіпервентиляція.
Загальні принципи лікування:
Консервативна терапія: протисудомна терапія – препарати першого вибору-карбамазепін 500-1600 мг/добу.
Вітамінотерапія, ноотропи, розсмоктуючи, антигістамінні.
Якщо ефект від терапії відсутній можливо призначити хірургічне лікування.
21 річний чоловік скаржиться на декілька нападів, які трапилися з ним за останні 4 роки. Напади виникали раптово, без передвісників і кожен напад закінчувався травмою. Оточуючі розповідали, що раптово у нього з’являлися відсутній погляд, він змовкав, тіло напружувалося, вигиналося уперед, через декілька секунд перебування у такій позі він починав сильно трясти руками і ногами. Кожен раз він прикушував собі язик, не тримав сечу. На ЕЕГ – патологічні комплекси реєструються у всіх відділах мозку.
Встановити:
Клінічний діагноз: Генералізована епілепсія та епілептичні синдроми (тоніко-клонічний напад)
Тактика ведення таких хворих: Призначення дієтотерапії, консервативна терапія, що направлена на зменшення судомних нападів. Рекомендований повноцінний сон, протипоказані спиртні напої, електропроцедури. Потрібно уникати ритмічної фотостимуляції (дискотек), гіпервентиляції.
Загальні принципи лікування: Призначають консервативну терапію: протисудомні засоби – першого вибору (вальпроати 20-40 мг/кг/добу, ламотриджин 300-400 мг/добу), Також використовують вітамінні засоби, ноотропи, розсмоктуючи засоби.
7). У 37 річного чоловіка з’явилося мимовільне посмикування лівого великого пальця руки. Протягом 30 секунд посмикування розповсюджувалось на всю ліву руку. У лівому передпліччі і на чолі з’являлись вимушені рухи. Напад хворий не пам’ятає, але жінка розповіла, що далі він упав і посмикування розповсюдилися на всю ліву половину тіла. У без свідомому стані він перебував 3 хвилини, а потім 15 хвилин приходив до тями. Під час нападу він прикусив собі язик, відмічалось мимовільне сечепускання.
Встановити:
Клінічний діагноз: Парціальна епілепсія та епілептичні синдроми з простим парціальним нападом (моторна джексонівська епілепсія)
Тактика ведення таких хворих: Призначення кетогенної дієти (має високий вміст жирів, обмеженою кількістю білків та відносно низьким вмістом вуглеводів), консервативна терапія, яка діє на патогенетичні ланки епілепсії, та виявлення і лікування основного захворювання, що спричинило епілепсію
Загальні принципи лікування: Консервативна терапія: протисудомна терапія – призначають у мінімальній дозі, після чого поступово її підвищують. Відміняють поступово, протягом року. Першими препаратами вибору – карбамазепін (500-1600 мг/добу), вальпроати (20-40 мг/кг/добу). Операції щодо розсічення спайок, видалення рубцевих змін малоефективні, бо напади можуть зникати лише тимчасово. Більш радикальним способом лікування виступає фокальна резекція, за якої видаляються відповідальні за епіактивність ділянки кори.
8). Жінку 25 років звільнили з роботи за втрату важливих паперів. Протягом декількох років у неї відмічались епізоди несвідомих дій. Останнього разу вона зарила тарілки на задньому подвір’ї, заховала своє спіднє. Своїх дій вона не пам’ятала. Її чоловік розповідав, що вона була «відсутня» протягом 5 хвилин, а порушення свідомості продовжувалось біля години. Під час нападу хвора не падала, весь час знаходилась у русі. З почастішанням нападів хвора почала скаржитися на появу неприємного присмаку у роті, який нагадував смак моторного мастила і був передвісником нападу. На ЕЕГ виявляється вогнище патологічної активності у скроневій долі.
Встановити:
попередній діагноз
тип нападу
тактику ведення хворого
терапевтичні заходи
9). Хлопець 17 років скаржиться на появу посмикувань у руках під час пробудження, як після денного відпочинку, так і вранці після нормального нічного сну. Через декілька місяців посмикування почали з’являтися і вдень, через багато годин після пробудження. Він не втрачав свідомості, але часом на міг втриматись на ногах. Одного разу напад призвів до падіння, в результаті якого хворий зламав кисть.
Встановити:
попередній діагноз:Парціальна епілепсія та епілептичні синдроми з складним парціальним нападом
тип нападу: Складний парціальний скроневий напад
тактику ведення хворого:
Дієтотерапія, медикаментозна терапія, направлена на запобігання
виникнення нових пароксизмів. Якщо ефект від медикаментів відсутній
можливе хірургічне втручання. Хірургічне втручання може складатись з
видалення епілептичного вогнища (пухлини, ангіоми), нейростимуляції, передньої скроневої лобектомії або гіпокампектомії.
терапевтичні заходи
Консервативна терапія: протисудомна терапія – препарати першого вибору
(карбамазепін 500-1600 мг/добу), препарат другого вибору (ламотриджин
300-400 мг/добу). Вітамінотерапія (вітаміни групи В), ноотропи,
розсмоктуючі (алое), антигістамінні засоби.
10) Хворий спокійно розмовляв з лікарем у присутності дружини, потім, коли залишився з ним в кабінеті наодинці, несподівано взяв важкий письмовий прилад і вдарив лікаря по голові. Коли лікарі стали з'ясовувати причину його дивної поведінки, він повідомив наступне: кілька років тому цей лікар у
час перевірки особистих речей вилучив у нього сірники, як предмет небезпечний в лікарні. Хворого це образило, постійно пам'ятав про це і шукав нагоди помститися.
А. Для якого захворювання характерна така поведінка? Епілепсія
Б. Яке рішення суду буде найбільш імовірним, якщо судово-психіатрична експертиза дасть висновок про неосудність хворого ? Скасувати вирок та призначити лікування
1.Різниця між серією епілептичних нападів та епілептичним статусом:
Епілептичний статус (ЕС) – фіксований епілептичний стан, що виникає внаслідок тривалого нападу або припадків, що повторюються з короткими часовими інтервалами. При ЕС у міжприступному періоді свідомість не відновлюється. При ЕС джексонівських нападів свідомість може бути збережена.
Серійні епілептичні напади відрізняються від епістатусу лише тим, що в паузах між нападами (або їх серіями) стан хворого щодо нормалізується, свідомість тією чи іншою мірою відновлюється, а прогресивного порушення роботи органів та систем не спостерігається. Серійні епіприпадки, однак, можуть трансформуватися в епістатус, і межа між ними не завжди може бути чітко окреслена.
2.Протокол купірування епілептичного статусу: Насамперед уводять сибазон внутрішньовенно (4-6 мл 0.5 % розчину) , потім, після очисної клізми,-хлоралгідрат (до 60 мл 2 % розчину на крохмальному клейтері) або барбітал-натрій (30 мл 2 % розчину) ректально. Через 30 хвилин після клізми вводиться 10-15 мл 25 % розчину магнію сульфат внутрішньом’язово.
За неефективності сибазону внутрішньом’язово вводять 1 мл тіопенталу розведеного на 10 мл фізичного розчину (по 0.5 в кожну сідницю). Протисудомну терапію поєднують з дегідратацією-використання фуросеміду та маніту. У випадку продовження судом вдаються до інгаляції азоту в суміші з киснем (2:1). У тяжких випадках проводять спинномозкову пункцію з випусканням 15-20 мл спиномозкової рідини.
3. Зміни особистості хворих на епілепсію:
Психічні порушення специфічні епілепсії. Хворі на емоційно нестійкі. Вони спостерігаються коливання настрою (дисфорія). Вони схильні до афективних спалахів, дратівливі, неадекватні. У той же час можуть бути улесливі, солодкі, догодливі, особливо по відношенню до тих, хто сильніший за них. Емоційна нестійкість хворих поєднується зі злопам'ятністю, мстивістю, егоцентризмом. Хворі надмірно докладні і до педантизму акуратні. Вони слідкуватимуть за розташуванням незначних предметів вдома або на робочому місці (аж до олівця, колпачка від ручки, листка паперу і т.д.).
Їм важко пристосуватися до нової обстановки, іншого режиму. Тому навіть незначні зміни у встановленому порядку життя можуть наводити їх у стан обурення. Хворі діти, наприклад, не виносять, коли хтось торкається їх іграшок, речей, робить переміщення на столі і т. д. Поступово у хворих починає переважати негативний емоційний комплекс. Вони виявляються здебільшого у пригніченому, сумному стані. З'являються руйнівні тенденції, які можуть зробити хворих соціально небезпечними. Спостерігається зниження уваги.
Хворим на епілепсію властива стереотипність поведінки. Згодом торпідність, тугорухомість та обставність мислення у хворих із істинною епілепсією наростають, людина застрягає у деталях, його соціальна адаптація порушується. Агресивні риси та експлозивність загострюються, іноді просто втрачається контроль над собою.
Хворим на епілепсію нерідко буває властива жорстокість з рисами садизму, які можуть виявлятися в прагненні мучити тварин, знущатися з слабких або малолітніх. Характерні також замкнутість, підозрілість, недовірливе ставлення до оточуючих. При прогресуванні процесу формується епілептичне недоумство, ознаками якого є інертність і повільність мислення, ейфоричність, дурість, метушливість, рухова розгальмованість. Перебіг епілепсії, як правило, прогресує: поступово наростають частота та тривалість нападів. З'являються зміни особистості за епілептоїдним типом. Зміни психіки найбільш виражені при великих судомних нападах, скроневій епілепсії та психомоторних нападах.
Йдеться про прогресуючу епілептичну хворобу. Важкість поведінкових розладів (порушення інтелектуально-мнестичних функцій, розвиток агресії та надмірної педантичності, торпідність мислення) залежить від локалізації вогнища збудливості у головному мозку. Наприклад, при скроневій епілепсії такі зміни будуть особливо вираженими, оскільки зачіпається медіобазальна ділянка. Саме ця зона пов'язана з лімбічними структурами – ділянками мозку, що відповідають за емоції. Тому за їх стимуляції і виникає агресивність, запальність, дисфорія (похмурий, злісний настрій).