1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Тема 3.doc
Розширення: doc
Розмір: 832кб.
Дата: 15.06.2022
скачати



Тема 3. АНАЛІЗ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ І ВИТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ

3.1 Робочий час та класифікація витрат робочого часу
3.2 Характеристика методів вивчення трудових процесів і витрат робочого часу

3.3 Методичні особливості проведення спостережень при вивченні витрат робочого часу. Метод моментних спостережень.
3.1. Робочий час та класифікація витрат робочого часу

Робочий час – це період часу, протягом якого працівник виконує свої
трудові обов'язки відповідно до законодавства, колективного та трудового договорів, з підкоренням правилам внутрішнього трудового розпорядку.
Найменшим відрізком часу, протягом якого працівник відповідно до законодавства зайнятий на виробництві, є тривалість робочого дня або змінний робочий час. Саме стосовно змінного робочого часу зазвичай і розглядається класифікація витрат робочого часу.
Змінний робочий час ( Тзм ) (надалі «робочий час») підрозділяється на час роботи і час перерв, які в свою чергу є неоднорідними (тобто складаються із різних витрат часу). Співвідношення цих складових, залежно від особливостей технологічного і трудового процесів може бути різним. Тому всю різноманітність елементів робочого часу необхідно класифікувати.
Робочий час класифікується стосовно виконавця, виробничого процесу та обладнання.
Треба звернути увагу, що робочий час стосовно виконавця трудового процесу класифікується за двома підходами:


  • за першого підходу з соціально-економічних позицій, так звана загальна класифікація – на час роботи і час перерв;




  • за другого (з позицій нормування) – на нормований та ненормований час.


Склад витрат є незмінним за обох підходів. Різним є лише їхнє групування.
Отже, почнемо із загальної класифікації витрат робочого часу з соціально-економічних позицій, яка поділяє його на час роботи і час перерв.
І. Час роботи (або робочий час) поділяється на:

  • час роботи по безпосередньому виконанню виробничого завдання;




  • час роботи, яка не передбачена виконанням виробничого завдання.


Час роботи виконавця по виконанню виробничого завдання (ТВВЗ) −
час, що витрачається виконавцем на підготовку і безпосереднє виконання отриманого завдання. Це час продуктивної роботи, необхідної для виконання виробничого завдання.
Час ВВЗ складається з:

  • підготовчо-заключного часу;




  • оперативного часу;




  • часу на обслуговування робочого місця.


Підготовчо-заключний час (ТПЗ) − час, що витрачається виконавцем на підготовку до виконання заданої роботи, а також дії, пов'язані з її закінченням.

До підготовчо-заключного часу відноситься час на:


  • отримання наряду (виробничого завдання), інструменту, пристроїв і технологічної оснастки;

  • ознайомлення з роботою, технічною документацією, кресленням;




  • інструктаж про порядок виконання роботи;

  • установлення інструменту, пристрою;




  • налагодження обладнання на відповідний режим роботи;




  • знімання інструменту, пристроїв після кожної операції або виконання завдання;




  • здачу інструменту, пристроїв, технологічної документації;




  • здачу зміни (прибирання робочого місця в кінці зміни, передача в усній чи письмовій формі інформації про особливості протікання робочої зміни).


Особливістю ПЗ часу є те, що його величина не залежить від обсягу роботи, що виконується за даним завданням (нарядом, замовленням тощо). Тому, коли тривалий час виконується одна і та ж робота (наприклад, при масовому виробництві виробів, обробці і переробці одного і того ж матеріалу, сировини), ПЗ час у розрахунку на одиницю продукції буде незначним за величиною. У цих випадках при встановленні норм витрат праці він найчастіше
не враховується.

Оперативний час (ТОПЕР) − час, що витрачається виконавцем безпосередньо на виконання заданої роботи ( технологічних операції), що повторюється з кожною одиницею або певним обсягом продукції або робіт. Він

поділяється на час основної роботи і час допоміжної роботи. Іншими словами,

сума часу ТОР і ТДР становить час оперативної роботи ТОПЕР.
Час основної роботи (ТОР) − час, що витрачається виконавцем на дії по якісній і кількісній зміні предмету праці (його форми, розмірів, зовнішнього виду, фізико-хімічних або механічних властивостей тощо), його стану і положення в просторі. Причому, цей процес може виконуватися безпосередньо виконавцем або під його спостереженням (наприклад, час на підйом, переміщення та опускання вантажу краном, час на активне спостереження за ходом апаратурного процесу (температурою, тиском тощо) і на його регулювання).
Час допоміжної роботи (ТДР) − час, що витрачається виконавцем на дії, що забезпечують виконання основної роботи. Закономірностей в його повторі немає.
Допоміжними можуть бути витрати часу на:

  • завантаження обладнання сировиною і напівфабрикатами;




  • переміщення виробів у процесі їх виготовлення (обробки) в межах робочої зони;




  • контролю за ходом технологічного процесу, який передбачає керування обладнанням, пов’язане з регулюванням певних його технічних параметрів (перевірка та регулювання температури, тиску, швидкості виконання операції, точності відмірювання, зважування)




  • контролю якості продукції, що виробляється; та інші аналогічні


роботи.
Час обслуговування робочого місця (ТОМ) − час, що витрачається виконавцем на догляд та підтримання робочого місця, обладнання та інструменту в належному робочому стані, що забезпечує продуктивну роботу протягом зміни.
До часу обслуговування робочого місця відносяться витрати часу на:

  • заміну зношеного інструменту;




  • прибирання відходів виробництва;




  • огляд, випробування, миття, чищення і змащення обладнання та інші аналогічні роботи.


Залежно від характеру участі виконавця в виконанні заданої роботи (операції) оперативний час може поділятися на такі види витрат часу:


  • час ручної роботи;




  • час машинно-ручної роботи (включаючи час ручної механізованої роботи); і




  • час спостереження за роботою обладнання, який може бути активним

та пасивним.
Час ручної роботи (РР) − оперативний час, що витрачається виконавцем на виконання роботи вручну без застосування машин і механізмів.
Час машинно-ручної роботи (МРР) − час, що витрачається виконавцем на виконання роботи вручну за допомогою механізованих інструментів, а також за допомогою механізмів обладнання.


    • механізованому та автоматизованому виробництвах значну питому вагу




  • оперативному часі займає час, що витрачається виконавцем на спостереження за роботою обладнання. Спостереження за роботою обладнання може бути активним і пасивним.

Час активного спостереження за роботою обладнання (ЧАС) − час,
протягом якого виконавець уважно стежить за роботою обладнання, ходом технологічного процесу, дотриманням заданих параметрів (температури, тиску тощо), щоб забезпечити необхідну якість продукції і справність обладнання.
Протягом цього часу виконавець не виконує фізичної роботи, але присутність його на робочому місці необхідна (наприклад, необхідно спостерігати за температурою і рівномірністю нагрівання металу в печі, спостерігати по приладам за тиском повітря в компресорній установці тощо). Час активного спостереження залежить від характеру роботи, складності та міри механізації обслуговуваного обладнання. Він визначається заздалегідь складеним раціональним регламентом (графіком) обслуговування, в якому зазначається повторюваність спостережень і їх тривалість. Короткочасне активне спостереження може сполучатися з виконанням різноманітних машинно-ручних і ручних робіт. У цих випадках воно враховується при нормуванні елементів роботи, за виконанням яких необхідно спостерігати.
Час пасивного спостереження за обладнанням (ЧПС) − час, впродовж якого немає необхідності в постійному спостереженні за роботою обладнання або технологічним процесом, але виконавець здійснює його через відсутність іншої роботи (наприклад, при обслуговуванні автоматичних ліній, апаратів і багатоверстатному обслуговуванні).
ЧПС за роботою обладнання повинний бути предметом особливо уважного вивчення, бо його скорочення або використання для виконання іншої необхідної роботи є істотним резервом підвищення продуктивності праці.
Час роботи, не передбачений виконанням виробничого завдання (ТНЗ) −
час, що витрачається виконавцем на виконання випадкової та непродуктивної роботи, не передбаченої виробничим завданням, але викликаної виробничою необхідністю (наприклад, час на виправлення браку продукції, час на усунення негативних наслідків недотримання технологічного процесу чи поганої організації виробництва, зайвий пробіг вантажної автомашини через невірно встановлений маршрут і виконання інших аналогічних робіт).
Виконання непродуктивних і майже всіх випадкових робіт не забезпечує приросту продукції або поліпшення її якості. Ці витрати часу також повинні стати предметом уважного вивчення, бо їх скорочення або зведення їх до мінімуму є ще одним резервом підвищення продуктивності праці.
ІІ. Час перерв у роботі виконавця (ТПЕР) поділяється на час регламентованих і час нерегламентованих перерв.
Час регламентованих перерв у роботі (ТРП) − час передбачених,
об’єктивних і необхідних перерв. Він зумовлений технологією і організацією виробничого процесу, а також особливостями людського організму (на відпочинок та особисті потреби виконавця робіт).
Час перерв у роботі, зумовлених технологією та організацією виробничого процесу (ТРПТ) – час, необхідність якого викликається специфікою технологічного процесу або організацією виробництва (наприклад, перерва в роботі монтажників при підйомі блоку краном; перерва в роботі шахтарів у зв'язку з аерацією вугільної шахти після підривання пласту).




Час на відпочинок і особисті потреби (ТРПВОП) − час, що надається виконавцям на відпочинок, виробничу гімнастику протягом зміни з метою підтримання їх нормальної працездатності і попередження перевтомлення, також час на особисту гігієну і природні потреби.

Час регламентованих перерв на відпочинок та особисті потреби (ТРПВОП)

є сумою нормативів часу на відпочинок tв, і на особисті потреби tо, що встановлюються чинним трудовим законодавством та діючими нормами.
Протягом зміни робітникові належить надавати відпочинок у розмірі 4-10% від ТЗМ або ТОПЕР залежно від умов праці:

  • легкі умови праці – 4-5%;




  • середні – 6-7;




  • тяжкі – 8-10%.


Норматив часу на особисті потреби встановлений НДІ праці у розмірі
10 хв. на зміну для усіх категорій працівників і умов праці. ТРПВОП гарантовані державою.
Час нерегламентованих перерв у роботі (ТНРП) складається із непередбачуваних, небажаних зупинок у роботі.
Час нерегламентованих перерв у роботі включає в себе:

  • час перерв у роботі, викликаних недоліками в організації виробництва,


що зумовили порушення нормального протікання виробничого процесу;
час перерв у роботі, викликаних порушеннями трудової дисципліни.

Час перерв у роботі, що викликані недоліками організації
виробництва (ТНРПНВ) − час перерв у роботі, що виникають у зв'язку зі несвоєчасною подачею на робоче місце матеріалів, сировини, напівфабрикатів,
несправністю обладнання, перебоями в подачі електроенергії тощо.
Час перерв у роботі, що викликані порушеннями трудової дисципліни

(ТНРППД) − час перерв у роботі, що виникають у результаті порушення виконавцем правил трудового розпорядку: спізнення на роботу, самочинні відлучки з робочого місця, передчасний вихід з роботи, сторонні розмови в процесі роботи, а також простої інших виконавців, що не можуть працювати через спізнення або передчасний вихід з роботи інших членів колективу.
З позицій нормування праці всі витрат робочого часу виконавця поділяються на нормовані і ненормовані.




Нормовані витрати робочого часу виконавця роботи (тобто витрати, що враховуються в нормі часу) включають час роботи з виконання виробничого завдання і час регламентованих перерв.
Ненормовані витрати робочого часу виконавця роботи (тобто витрати,
що фактично існують, але в нормі часу не враховуються) включають: час виконання роботи, що не передбачена виробничим завданням, і час нерегламентованих перерв у роботі.
Час нерегламентованих перерв у роботі виконавця є фактично втратами робочого часу. При класифікації витрат робочого часу виконавця для цілей нормування час нерегламентованих перерв розглядаються і характеризується саме як втрати робочого часу, які поділяються на:


  • втрати робочого часу, що не залежать від робітника (ТВН), тобто, які є наслідком недоліків в організації виробництва на підприємстві. Вони зумовлені порушеннями умов і станом організації виробничого процесу, відсутністю сировини, продукції, тари, енергії на робочому місці тощо;




  • втрати робочого часу, що залежать від робітника (ТВЗА). Вони зумовлені порушенням трудової та виробничої дисципліни, низькою кваліфікацією виконавця тощо.


Чинне законодавство встановлює змінний робочий час, тобто тривалість робочого дня (зміни), а також норму робочого часу на місяць і рік, дні відпочинку і регулює інші питання, пов'язані з тривалістю робочого часу (глава IV КЗпроП).
Витрати робочого часу можуть мати місце лише в умовах певного виробничого та пов’язаного з ним трудового процесу.
Так само і спостереження за об'єктом нормування праці завжди відбувається в обставинах конкретного, обумовленого специфікою виробництва, поєднання виробничого і трудового процесів.

3.2. Характеристика методів вивчення трудових процесів

    • витрат робочого часу


Перевірка виробничих можливостей кожного робочого місця, вивчення досвіду найбільш поширених методів праці, виявлення структури змінних витрат та втрат робочого часу, а також одержання необхідних матеріалів для розробки нормативів та норм вимагає систематичного спостереження та аналізу витрат робочого часу на виробництві.
Вивчення витрат робочого часу у виробничому процесі є однією із основних задач нормування праці і базою для встановлення норм трудових витрат.
При вивченні витрат робочого часу вирішуються такі задачі:


  1. визначається ступінь використання робочого дня виконавця і обладнання;




  1. виявляються резерви робочого часу з метою подальшого підвищення продуктивності праці;




  1. вивчаються передові прийоми і методи роботи для їх (пропаганди) поширення;




  1. визначається тривалість окремих стадій виробничого процесу і елементів роботи;




  1. накопичується матеріал для розробки нормативів часу: Том; Тпз; Трп.




Основні
способи
вивчення
затрат



робочого



часу



та етапи їх проведення зведені у табл. 3.1.




























































Таблиця 3.1









Основні способи вивчення затрат робочого часу



























та етапи їх проведення






























Фотографія робочого часу
























Етап
Фотографія методом
Фотографія методом



Хронометраж






моментних















безпосередніх вимірів
























спостережень


























































































1. Вибір



мети,

































об’єкта,



часу

































спостережень
(30−60

































хв.
після



початку





















1. Вибір мети й об’єкта
зміни, 1,5−2 год. до





















закінчення).












1. Вибір мети й об’єкта
2. Заповнення лицьового












2. Заповнення












2. Заповнення
лицьового
боку
фотокартки









Підготовка
лицьового



боку



боку



фотокартки
3. Інструктаж
























хронокартки












3. Інструктаж






4. Визначення
обсягу


















3. Розчленування
























спостережень




































операції
(фіксажні


































































крапки)










































4. Кількість










































спостережень







































5. Інструктаж









Спостереж
Спостереження:
цифри,












Запис часу з точністю



Форма запису






до
0,5



сек.



ення
індекси, графіки




































Дефектні заміри













































1. Зведення однойменних
1. Зведення



























однойменних
затрат





















затрат



робочого
часу
1. Визначення















робочого часу в моменто












(фактичний



баланс
тривалості



замірів









спостереженнях,












робочого
часу)
у



2. Стійкість















відсотках
























хвилинах,
відсотках









хронорядів



(факт)



Обробка
2. Визначення












2. Визначення показників,






3. Розрахунок












показників,



що












що



характеризують



середньої
тривалості









характеризують









фактичний



баланс



елементів операції
та









фактичний
баланс






робочого часу (К1, К2, К3,
всієї операції загалом






робочого
часу
(К1,
К2,






К4)













































К3, К4)





















































































































1. Побудова






1. Побудова






1. Аналіз



затрат


















робочого
часу
за






нормативного
балансу
нормативного
балансу






елементами



операції






2. Можливе
зростання
2. Можливе
зростання









2. Стійкість















продуктивності



праці
продуктивності
праці


















хронорядів



(факт-






(ущільнення
робочого
(ущільнення
робочого









норматив)












Аналіз
часу)












часу)










































3. Режим



роботи






3. Розробка заходів
щодо
3. Розробка заходів щодо









4. Проектування









ліквідації
втрат
робочого
ліквідації втрат робочого









раціонального












часу












часу










































трудового



процесу






4. Розрахунок






4. Розрахунок



























5. Розрахунок
норми






економічного ефекту
економічного ефекту












оперативного часу


























































































Фотографія використання робочого часу − це спостереження та заміри усіх без винятку витрат робочого часу безпосередньо на робочих місцях виробничого процесу протягом усього періоду спостережень із зазначенням поточного часу та послідовності їх виконання.
Залежно від призначення розрізняють такі види фотографій використання
робочого часу:
а) фотографія робочого дня; б) фотографія часу використання устаткування;
в) фотографія виробничого процесу.
Варто звернути увагу на те, що кожен із перелічених видів фотографій може бути застосований як для одного робітника чи механізму, так і для групи робітників чи механізмів, залежно від цього фотографія матиме назву
індивідуальної чи групової.
Індивідуальна фотографія робочого дня ( ІФРД ) – це спостереження та заміри витрат робочого часу одного окремо взятого виконавця чи механізму.
Групова фотографія робочого дня – це спостереження та заміри витрат робочого часу групи виконавців чи механізмів.
Різновидом групової є бригадна фотографія робочого дня.


  • тих випадках, коли робітник чи механізм у процесі виконання роботи змінюють свої робочі місця, застосовують маршрутну фотографію використання робочого часу.


Маршрутна фотографія використання робочого часу – це спостереження та заміри витрат робочого часу виконавця чи механізму, які у процесі виконання роботи змінюють свої робочі місця.
Фотографія використання робочого часу може проводиться самим виконавцем (робітником) на своєму робочому місці, в цьому випадку вона називається самофотографією.
Самофотографія використання робочого часу – це спостереження та заміри витрат робочого часу самим виконавцем на своєму робочому місці за собою.


  • процесі спостережень методом безпосередніх замірів інформацію фіксують: цифровим, графічним чи комбінованим способами.


Цифровий спосіб − це занесення до листка спостережень поточного часу
виконання роботи і перерв або їх тривалості.
За графічного способу витрати часу заносяться до спеціального листка спостережень у вигляді відрізків прямої лінії, довжина яких у певному масштабі відповідає тривалості виконуваної роботи чи перерв.
Комбінований спосіб передбачає занесення у листок спостережень як ліній, довжина яких відповідає тривалості виконання робіт чи простоїв, так і цифрових значень.

Фотографія робочого часу робиться з метою:
удосконалення організації праці шляхом усунення втрат і скорочення нераціональних витрат часу;

© Усі права захищені
написати до нас