Медичний факультет, 320 група, Осадчук І.М.
Тема № 27: Гостра та хронічна специфічна хірургічна інфекція
1.Клінічна картина первинного, вторинного та третинного періодів сифілісу.
Первинний сифіліс виявляється розвитком на 5-8 добу після пенетрації спірохем у слизову оболонку чи шкіру так званого твердого шанкру. Це запальна реакція слизової оболонки чи шкіри. Клінікоморфологічним виявом цієї реакції є невелика щільна тверда безболісна виразка на слизовій оболонці переважно статевих органів – статевому члені чи статевих губах (у разі статевого зараження) або, рідше, на слизовій оболонці чи шкірі в інших місцях (слизова оболонка прямої кишки, губ чи язика, шкіра промежини чи тощо) при статевому та побутовому зараженні. Виразка (шанкр) має кулясту форму, яскраво-рожевий колір, чіткі в формі валика краї, трохи виступає над поверхнею слизової оболонки чи шкіри. Розвиток твердого шанкру завжди супроводжується регіонарним лімфаденітом. Твердий шанкр, чи сифіліс первинного періоду, звичайно спонтанно зникає через 2 тижні після появи, не залишаючи шраму.
Через 5-8 тижнів настає другий період захворювання, вторинний сифіліс, що є проявом генералізованого ураження організму. Він характеризується загальними явищами (кволістю, головним болем, загальною лімфаденопатією, болем у тілі, збільшенням мигдаликів, а також місцевими сифілідами – манульознопанульозною, рідше пустульозною висипкою на шкірі, слизових оболонках рота, піхви, рідко - конюктиви. Навколо статевих органів та анального каналу внаслідок подразнення шкіри виділеннями розвиваються пласкі кондиломи, а пізніше - індуративний кератоз. Папули на руках та підошвах спонтанно зникають. У нелікованих хворих вони можуть бути протягом 3 років. Вторинний сифіліс дуже заразний. У крові, виділеннях у цей період міститься велика кількість трепонем.
Третинний період чи третинний сифіліс частіше розвивається за вторинним. Він спостерігається у нелікованих чи недостатньо лікованих хворих. Морфологічним субстратом його є утворення так званої гуми, переважно поодинокої, рідше – численних, у різних органах та тканинах. Гума є проліферативно-некротичною формою обмеженого запалення, постійною гранульомою, зумовленою первинною спірохетемією. Утворюється переважно у внутрішніх органах, зокрема в серці та великих артеріях – в легенях, яєчнику та нирках. Сифілітичні гуми рідко розсмоктуються без розпаду та утворення виразок. На місці їх залишаються грубі, втягнуті деформовані шрами. Некроз та розпад гум, що спостерігається у основної маси хворих, призводить до незворотних змін серцево-судинної, центральної нервової та мязево-скелетної систем. Розпад поверхневих гум спричинює утворення глибоких виразок. Сифілітичні виразки мають обрубані краї, неначе пробиті, жовтуватосіре, кольору старого сала, дно. Клінічно третинний сифіліс кісток виявляється нічним болем у кістках та незначними порушеннями функції кінцівок за значних морфологічних змін у кістках. Неадекватність порушень функції структурних порушень кісток пояснюється зниженням больової чутливості у хворих через ураження нервової системи.
2.Етіологія та патогенез актиномікозу.
Етіологія і патогенез. Збудником захворювання є особливі гриби actinomyces iszaeli, грампозитивні мікроорганізми з групи грибів fungi imperfecti, а також actinomyces naestundii та аzесhnіа pzopionica. Ці гриби широко поширені в природі і зустрічаються на стеблах ячменя, жита й інших рослин. При вдиханні пил, що містить ці гриби, осідає в легенях. Гриби можуть потрапити в організм при жуванні стеблинок злакових. У тканинах гриби формують зерноподібні утворення(друзи). У центрі друз спостерігаються нитки, що переплітаються між собою, а у зовнішній зоні переходять у характерні, схожі з булавочкою, закінчення. У випадку ушкодження слизуваті гриби можуть впроваджуватися в тканини, у яких розвиваються інфільтрати дерев'янистої щільності.
3.Хірургічне лікування правця.
Хірургічне лікування хворих на правець полягає в широкому розкритті ран, висіченні некротизованих тканин, забезпеченні доброго відтоку ранового секрету, місцевому введенні антибіотиків. У випадку значних уражень кінцівок з масивним розміжченням тканин показана їх ампутація. Незважаючи на застосування сучасних методів лікування хворих на правець смертність при цьому захворюванні ще досить велика. Певну роль в її зниженні має відіграти правильна організація лікування таких хворих у спеціалізованих реанімаційних відділеннях, куди їх слід доставляти санітарною авіацією у супроводі анестезіолога-реаніматолога.