Ім'я файлу: алгоритми тема 2_Слівінська.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 29.04.2021
Пов'язані файли:
c#_block1.Кугий.doc


Тема 2 (практичне завдання)

1. Скласти план лікування хворого на цукровий діабет 1 типу

Основними завданнями індивідуального плану лікування пацієнтів із ЦД 1-го типу є адекватна інсулінотерапія, корекція харчування, дозовані фізичні навантаження, відмова від шкідливих звичок, самоконт­роль рівня глюкози в крові та навчання. Метою інсулінотерапії є досягнення найкращого глікемічного контролю без частих або тяжких гіпо- та гіперглікемій.

Моніторинг глікемічного контролю

1. Метою довготривалого глікемічного контролю є рівень HbA1c не більший ніж 7,0% без частих випадків тяжкої гіпоглікемії та нічної гіпоглікемії.

2. Оптимальною метою короткотривалого глікемічного контролю натще є рівень глюкози в крові 4–8 ммоль/л та після прийому їжі <10 ммоль/л.

3. Пацієнтів слід заохочувати проводити вимірювання рівня глюкози в крові не менше 4 разів на добу. Моніторинг глюкози в сечі менш ефективний.

4. Пацієнтам, які використовують схеми багаторазових щоденних ін’єкцій, необхідно рекомендувати коригувати дозу інсуліну після вимірювання вмісту глюкози в крові до прийому їжі, перед сном та іноді вночі.

5. Пацієнтам з частими епізодами гіпоглікемії або гіперглікемії можна запропонувати безперервний моніторинг рівня глюкози в крові.

6. Вимагати ведення щоденника самоконтролю рівня глюкози в крові для досягнення цільових параметрів компенсації вуглеводного обміну та зниження частоти епізодів гіпоглікемії.

Інсулінотерапія


1. Введення інсуліну на час прийому їжі слід забезпечувати у вигляді ін’єкції немодифікованого (розчинного) інсуліну або аналогів швидкодіючого інсуліну перед основними прийомами їжі 
2. Аналоги інсуліну швидкої дії слід використовувати як альтернативу немодифікованому інсуліну:

а) за наявності нічної чи пізньої гіпоглікемії між прийомами їжі;

б) у тих, у кого вони дозволяють досягти цільового рівня контролю глюкози в крові без перекусів між основними прийомами їжі та це є необхідним або бажаним.

3. Базове постачання інсуліну (в тому числі нічного інсуліну) слід забезпечувати шляхом застосування інсулін-ізофану (нейтральний протамін Хагедорна — НПХ) або аналогів інсуліну тривалої дії (інсулін гларгін). Інсулін-ізофан (НПХ) слід вводити в години сну. Якщо дози аналога інсуліну швидкої дії, що вводиться під час прийому їжі або опівдні, недостатньо, необхідно розглянути введення інсулін-ізофану (НПХ) 2 рази на добу (або частіше).

4. Аналоги інсуліну тривалої дії (інсулін гларгін) слід застосовувати в таких випадках:

а) нічна гіпоглікемія є проблемою при застосуванні інсулін-ізофану (НПХ);

б) вранішня гіперглікемія на тлі застосування інсулін-ізофану (НПХ) призводить до складного контролю денного рівня глюкози в крові;

б) швидкодіючі препарати інсуліну застосовують для контролю рівня глюкози в крові під час прийому їжі.

5. Схеми введення інсуліну 2 рази на добу повинні використовувати ті пацієнти, які вважають кількість щоденних ін’єкцій важливим питанням якості життя:

а) двофазні препарати інсуліну (премікси) часто є препаратами вибору за цих обставин;

б) премікс, двофазний аналог інсуліну швидкої дії, може дати користь тим, хто схильний до гіпоглікемії в нічний час;

в) такі схеми (2 рази на добу) можуть також допомогти тим, кому складно дотримуватися часу обідньої ін’єкції інсуліну, а також пацієнтам з труднощами в навчанні, яким може знадобитися стороння допомога.

6. При значних змінах день у день типу харчування і фізичної активності з причин умов праці та відпочинку потрібен ретельний та детальний моніторинг самоконтролю хворих, а також дотримання ними схем ін’єкцій інсуліну. Є потреба у розгляді незвичайних типів і комбінацій всіх необхідних препаратів.

7. У пацієнтів, у яких передбачаються періоди голодування або сну після прийому їжі (наприклад під час релігійних свят і постів або після нічної зміни), необхідно розглянути аналог інсуліну швидкої дії перед їдою (за умови, що прийом їжі не пролонгований).

8. У пацієнтів з хаотичним і важко передбачуваним контролем рівня глюкози в крові (епізоди гіпер- і гіпоглікемії в будь-який час), а не зміною в раніше оптимізованій схемі введення інсуліну, слід враховувати таке:

а) ресуспендування інсуліну та техніку введення інсуліну;

б) місця ін’єкцій;

в) навички самоконтролю;

г) знання та навички самообслуговування;

ґ) спосіб життя;

д) психологічні та психосоціальні труднощі;

е) можливі органічні причини, такі як гастропарез.

9. Безперервна підшкірна інфузія інсуліну (або інсулінова помпа) рекомендується як варіант за умови, що:

а) мультидозова інсулінотерапія (включаючи за необхідності застосування інсуліну гларгін) була невдалою;

б) пацієнт ставиться відповідально та компетентно до лікування.

10. Часткову заміну інсуліну для досягнення цільових рівнів глюкози в крові (тільки базальний інсулін або тільки інсулін перед їдою) не слід розглядати у пацієнтів, які починають інсулінотерапію, доти, доки дефіцит острівцевих В-клітин прогресує.

11. Пероральні цукрознижувальні препарати, як правило, не слід застосовувати в лікуванні пацієнтів із ЦД 1-го типу.
2. Створити алгоритм лікування хворого на цукровий діабет 2 типу

1 етап: зміна стилю життя +метформін/похідні сульфонілсечовини ... якщо цільова концентрація HbA1c не досягнута -2 етап

2 етап: метформін+ сульфонілсечовини/ метформін + інкретиноміметик .... якщо цільова концентрація HbA1c не досягнута- метформін + 2 препарати з різним механізмом дії..... якщо цільова концентрація HbA1c не досягнута -3 етап

3 етап : метформін + базальний інсулін ... якщо цільова концентрація HbA1c не досягнута-4етап

4 етап : метформін +інсулін 2 р на день..., якщо цільова концентрація HbA1c не досягнута- метформін + інтенсивна інсулінотерапія


3.Призначити інсулінотерапію хворому на цукровий діабет 2 типу


Початок інсулінотерапії із застосування базального інсуліну на додаток до пероральної цукрознижувальної терапії у пацієнта з ЦД 2-го типу досягається шляхом однієї щоденної ін’єкції. Введення базального інсуліну перед сном (чи ввечері) перешкоджає нічному підвищенню глікемії, дозволяє нормалізувати рівень глюкози натще, а також контролювати глюкозотоксичність.Стартова доза інсуліну в пацієнтів із ЦД 2-го типу, які не отримували інсулін, становить 10 МО або 0,1–0,2 МО/кг маси тіла на добу. Надалі дозу слід титрувати залежно від середніх показників глюкози крові натще з підвищенням дози до досягнення індивідуального цільового рівня.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас