Ім'я файлу: гастроентерология12.13.docx
Розширення: docx
Розмір: 2104кб.
Дата: 08.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
ревматологія у фрмації.docx
Розширення: docx
Розмір: 2104кб.
Дата: 08.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
ревматологія у фрмації.docx
Тема 12. Клінічна фармація в гастроентерології
1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залози:
При захворюваннях ШКТ спостерігаються такі симптоми:
порушення апетиту,
відрижка,
печія,
нудота,
блювання,
закреп,
діарея,
метеоризм.
Апетит - емоційне відчуття, яке пов'язане з потребою споживання їжі, залежить від багатьох факторів і, зокрема, від відчуття голоду. Порушення апетиту відноситься до важливих симптомів хвороб шлунка і дванадцятипалої кишки, хоча і не є їхньою патогномонічною ознакою, оскільки може зустрічатися при захворюваннях інших органів і систем організму. Апетит може як знижуватися, так і підвищуватися.
1. Порушення апетиту:
- Анорексія (відсутність апетиту) і зниження апетиту спостерігаються при:
інфекційних захворюваннях,
різних інтоксикаціях,
анеміях,
авітамінозах,
нервово-психічних
ендокринних розладах,
у хворих на хронічний гастрит зі зниженою секреторною функцією.
- Підвищений апетит, поліфагія або булімія спостерігається найчастіше:
при хронічному панкреатиті,
цукровому діабеті,
тиреотоксикозі,
органічних ушкодженнях головного мозку,
гельмінтозах (ураженні стрічковими глистами)
у одужуючих після тяжких виснажливих інфекцій та ін.
2. Відрижка –Фізіологічна відрижка виникає після прийому великої кількості їжі, вживання газованих напоїв, зазвичай однократна. Патологічна відрижка, як правило, багаторазова.
Гучна, чутна на відстані відрижка - найчастіше є проявом своєрідного функціонального розладу шлунка (аерофагія).
Відрижка тухлим (сірководнем) - розвиток хронічного гастриту з секреторною недостатністю, та на затримку харчових мас у шлунку.
Кисла відрижка - при гіперсекреції шлункового соку.
Гірка відрижка обумовлена закиданням жовчі з 12-типалої кишки в шлунок і далі в стравохід.
Відрижка згірклим маслом може вказувати на зниження секреції соляної кислоти і розвиток бродильних процесів у порожнині шлунка.
Відрижка з гнильним запахом спостерігається у хворих на рак шлунка.
3. Печія - виникає внаслідок закидання вмісту шлунку у стравохід, що викликає подразнення його слизової оболонки.
Зазвичай печія виникає при:
підвищеній кислотності шлункового соку,
може спостерігатися і при зниженій кислотності внаслідок особливої чутливості слизової оболонки стравохода та шлунка,
при холециститі,
грижі стравохідного отвору діафрагми,
іноді при вагітності.
на нервовому ґрунті (через деякий час після їди).
Печія у здорових людей може бути проявом підвищеної чутливості до певних харчових продуктів або при зловживанні гострими приправами, жирними продуктами, алкогольними напоями.
Печія часто поєднується з відрижкою (особливо кислою). Це може бути ознакою хронічного гастриту з підвищеною секреторною функцією або виразкової хвороби шлунку та 12-типалої кишки.
4. Нудота -
Нудота спостерігається при багатьох патологічних станах:
при різних інтоксикаціях,
захворюваннях внутрішніх органів,
ЦНС,
дисфункції вестибулярного апарату (рухова нудота),
порушеннях метаболізму.
Шлункова нудота зустрічається найчастіше :
ослабленні секреції шлункового соку,
тонусу і перистальтики шлунка;
після прийому жирної їжі, алкоголю та ін.
5. Блювання
Найчастіше блювання розвивається нервово-рефлекторним шляхом і є наслідком збудження блювотного центру під впливом імпульсів, що надходять по чутливих волокнах блукаючого нерва
До захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються нудотою і блюванням нервово-рефлекторного походження, відносяться:
гострі та хронічні гастрити,
виразкова хвороба та її ускладнення (стенози воротаря),
езофагіти,
гострі токсикоінфекції,
хронічна кишкова непрохідність,
жовчнокам'яна хвороба (печінкова коліка),
хронічний панкреатит,
злоякісні ураження шлунка та підшлункової залози,
післяопераційні синдроми.
побічна дія медикаментів
При гострих гастритах пацієнта турбує відчуття тяжкості, повноти в епігастрії, нудота і блювання. Ці симптоми розвиваються на фоні спостерігаються розладів моторики шлунка: спазму воротаря і гіпотонії тіла.
При хронічному гастриті типу В і виразковій хворобі патогенетичну роль у розвитку больового синдрому та блювання відіграє кислотно-пептичний чинник. При хронічному гастриті та виразковій хворобі блювання спостерігається в розпал травлення – через 2–3 год після приймання їжі.
При стенозі воротаря і еозинофільному гастриті з ураженням вихідного відділу шлунка спостерігається нечасте блювання (1 раз на кілька днів, в залежності від вираженості стенозу). У цих умовах воно обумовлене механічним розтягуванням стінок шлунка.
Блювання натще з виділенням великої кількості шлункового і стравохідного слизу спостерігається при хронічному гастриті, особливо в алкоголіків (ранкове блювання).
Швидко після приймання їжі настає блювання у випадку виразки кардіального відділу шлунка (через 15–20 хв після їди).
Запах блювотних мас:
Різкий кислий та пінистий вигляд - вказує на бродильну диспепсію.
Неприємний, гнилісний запах свідчить про рак шлунка з розпадом,
спиртний запах– на отруєння алкоголем.
Аміачний є ознакою хронічної ниркової недостатності.
Калові блювотні маси характерні для кишкової непрохідності.
З домішок до блювотних мас діагностичне значення має слиз, жовч, гній, кров.
Блювання може виступати в якості проявів побічної дії медикаментів.
Повторне або нестримне блювання призводить до серйозних метаболічних порушень: дегідратації і втрати електролітів (калію, натрію, хлоридів і йонів водню), розвитку гіпохлоремії, алкалозу і коматозного стану.
6. Закреп — це хронічна затримка випорожнення кишечника більше ніж на 48 годин, яка супроводжується хоча б однією з наступних ознак, що спостерігається не менше, ніж протягом 3 місяців:
відчуття неповного випорожнення,
невелика кількість (менше 100г) і густа консистенція калу,
натужування не менше четвертини часу дефекації.
Закрепи можуть розвиватися при функціональних розладах і органічних ураженнях як кишечника, так і інших органів травлення і систем організму.
Виділяють два основних механізми розвитку закрепів: сповільнення транзиту вмісту по кишечнику внаслідок дискінезії товстої кишки або механічної перепони (пухлина, флегмона, стриктура тощо) і порушення акту дефекації.
Розлад дефекації може бути обумовлений:
психогенним гальмуванням цього акту,
підвищенням тонусу внутрішнього анального сфінктера,
ослабленням соматичних м'язів, які беруть участь в акті дефекації,
зниженням чутливості рецепторного апарату прямої кишки і м'язів тазового дна.
Залежно від причинного фактора і особливостей розвитку виділяють такі типи закрепів:
аліментарний,
неврогенний,
рефлекторний,
психогенний,
гемодинамічний,
запальний,
проктогенний,
механічний,
внаслідок аномалій розвитку товстої кишки,
токсичний,
медикаментозний,
ендокринний,
внаслідок порушень водно-електролітного обміну,
дисбіотичний.
Залежно від стану моторної функції кишечника закрепи поділяють на гіпокінетичні, гіперкінетичні та змішані.
Аліментарні закрепи розвиваються внаслідок нераціонального і неповноцінного харчування, обмеження рослинної клітковини, використання хімічно очищених, повністю розчинних у воді продуктів, що призводить до порушення шлунково-кишкового рефлексу, який стимулює високоамплітудні перистальтичні хвилі. У літній період, коли вживається багато свіжих овочів і фруктів, частота аліментарних закрепів, як правило, зменшується.
Неврогенні закрепи виникають при порушенні нервової регуляції кишкової моторики. Причиною їх появи може бути психічна перенапруга, тривала психічна депресія тощо.
Рефлекторні закрепи виникають при захворюваннях різних відділів системи травлення (шлунка, дванадцятипалої кишки, жовчних шляхів, підшлункової залози), при патології сечостатевої системи. Рефлекторні впливи з уражених органів (вісцеро-вісцеральні рефлекси) можуть призводити до порушень моторики товстої кишки, викликати парези або спазми кишкових м'язів, розлад координації окремих видів руху кишечника (зниження тонусу товстої кишки і підвищення тонусу дистальних відділів сигмовидної і прямої кишки при послабленні пропульсивної активності).
Психогенні закрепи можуть бути наслідком подавлення позивів на дефекацію (звичні закрепи), несприятливих умов для випорожнення кишечника, негативних емоцій при необхідності здійснити акт дефекації в незвичній обстановці тощо. У разі частого пригнічення дефекації позиви поступово зникають і розвивається закреп.
Гіподинамічні закрепи часто проходять. Вони розвиваються у хворих, які тривалий час дотримуються ліжкового режиму, у осіб, які страждають на різні хронічні захворювання, що супроводжуються виснаженням, особливо в похилому і старечому віці.
Запальні закрепи спостерігаються при запальних захворюваннях товстої і тонкої кишок, дивертикулітах товстої кишок.
Окремо виділяють дисбіотичні закрепи, які розвиваються внаслідок порушення балансу кишкової мікрофлори, що має місце при запальних захворюваннях кишечника та інших органів системи травлення, тривалому застосуванні антибактеріальних препаратів, нераціональному харчуванні. Дисбіотична мікрофлора порушує нормальну діяльність кишечника і є джерелом токсичних речовин, які знижують дезінтоксикаційну функцію печінки, гальмують регенерацію кишкового епітелія, порушують моторну функцію кишечника.
Проктогенні закрепи розвиваються у хворих з патологією аноректальної ділянки (геморой, тріщини і стриктури прямої кишки, проктит, періанальні абсцеси, випадіння прямої кишки) внаслідок розладу акту дефекації через його болючість, послаблення чутливості нервових рецепторів ампули прямої кишки та підвищення тонусу анальних сфінктерів.
Механічні закрепи виникають у хворих з пухлинами кишечника, при запальних і рубцевих звуженнях товстої кишки, дивертикуліті, виразковому коліті.
Закрепи при аномаліях розвитку товстої кишки виникають внаслідок дефекту вегетативних гангліїв і втрати рідини в подовженій і розширеній кишці, що послаблює пропульсивну діяльність кишечника.
Токсичні закрепи найчастіше зустрічаються при хронічних професійних отруєннях свинцем, ртуттю, талієм, при отруєнні нікотином у злісних курців, при зловживанні харчовими продуктами з великим вмістом дубильних речовин.
Медикаментозні закрепи є результатом впливу фармакологічних засобів. Так, наркотичні анальгетики підвищують тонус кругових м'язів кишечника і зменшують силу перистальтичних скорочень; холінолітики знижують рухальну активність кишки, блокуючи мускариноподібну дію ацетилхоліну на гладкі м'язи, сприяють порушенню моторної активності товстої кишки; препарати для лікування паркінсонізму і трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін) гальмують моторну діяльність кишечника; вживання сечогінних препаратів супроводжується зменшенням води в калових масах, що призводить до зменшення їх об'єму і ствердіння; зловживання проносними засобами, особливо у осіб похилого віку, безпосередньо порушує моторику товстої кишки або викликає розлади кишкової абсорбції.
Так звані "ендокринні закрепи" можна спостерігати при багатьох ендокринних захворюваннях.
Закрепи, що виникають внаслідок порушень водно-електролітного обміну можуть виникати через втрату організмом рідини після проносів, при підвищеній пітливості у хворих з лихоманкою, при форсованому діурезі, дефіциті калію, серцевій недостатності, захворюваннях нирок, асциті різної етіології, холестазі, муковісцидозі.
Дискінезія товстої кишки — це розлад кишкових скорочень або (і) порушення тонусу кишки, спричинені:
- порушенням нервової і гуморальної регуляції кишечника внаслідок вегетативних дисфункцій,
- рефлекторних впливів при захворюваннях різних органів, особливо — спинного і головного мозку,
- запальних захворюваннях кишечника, зокрема аноректальної зони,
- посилення або послаблення гормонального впливу при ендокринопатіях,
- різних токсичних впливів,
- прийому деяких медикаментозних засобів,
- розладу кровообігу в судинах кишечника.
7. Діарея– збільшення частоти (понад 3 рази на добу) виділення рідких випорожнень.
У більшості випадків діарея є симптомом чи ознакою:
гострого або хронічного коліту, ентериту.
дизентерії, сальмонельозу,
харчової токсикоінфекції,
вірусних хвороб (вірусна діарея), амебіазу та ін.
Аліментарні проноси можуть бути при неправильному харчуванні або при алергії до тих чи інших харчових продуктів.
Диспепсичні проноси спостерігаються при порушенні перетравлювання харчових мас внаслідок секреторної недостатності шлунка, підшлункової залози, печінки або недостатнього виділення тонкою кишкою деяких ферментів.
Токсичні проноси супроводжують уремію, отруєння ртуттю, миш'яком.
Медикаментозні проноси можуть бути наслідком пригнічення фізіологічної флори кишечника, розвитку дисбактеріозу.
Неврогенні проноси спостерігаються при порушенні нервової регуляції моторної діяльності кишечника (наприклад, проноси, що виникають під впливом хвилювання, страху).
Частота стільця буває різною, випорожнення - водянистими або кашкоподібними. Характер випорожнень залежить від захворювання.
1 2 3 4 5 6 7