Ім'я файлу: практ3.doc
Розширення: doc
Розмір: 54кб.
Дата: 22.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
реферат (.docx
vyrobnycha-praktyka.doc
Календарне планування НУШ.docx
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5.docx
Виды сигматизма и методы его исправления.docx
Без имени 1.odt
bestreferat-201443.docx
TК-2 -2021.doc
НГтаКГ_Л1_б.pptx
Інноваційні форми профорієнтаційної роботи.docx
Istorija menedzhmentu KL.pdf
биомед и аутизм.pdf
informatsionnye-potrebnosti-i-informatsionnye-resursy-ukrainskih
Тести біосфера.docx
Специфіка читання епічних творів.docx
ПРИКЛАДИ ЗАДАЧ.docx
Реферат_психоанализ.docx
1324499.doc
Тема_9.pdf
189860.docx
ЛР6.doc
urrizmir0632.doc
85ed3fe44fad3c586ebba42ce0f5c049.pdf
Міністерство освіти і науки України курсова ббв.docx
фіваі.rtf
М.1.Тема 3.docx
167075372776117 (1).docx
Грип беседа.docx
Приклад правовідносин.docx
program.docx
000fc1b6-13de7ec7.docx
Документ Microsoft Word (15).docx

Практичне заняття 3.
Тема 10. Інтегрований підхід оновлення змісту музичної освіти
План
1. Інтегрований підхід оновлення змісту музичної освіти. Умови реалізації завдань мистецької освітньої галузі, дотримання інтегративного підходу у навчанні.

2. Практичні методи опанування мистецтва школярами.

3. Компоненти змісту музичної освіти.

4. Музичні знання, музичні уміння, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісні відносини.

№1

 Проблема цілісного, гармонійного розвитку дитини посідає одне з чільних місць у системі естетичного виховання в сучасній початковій школі. Адже вчитель повинен сьогодні забезпечити майбутнього члена суспільства не лише міцними знаннями, уміннями, навичками з окремих шкільних дисциплін, розвинути дитину не тільки в аспекті інформаційного "наповнення" індивіда – він має виховати в учнів певну природну сумірність із світом, здатність до гармонійної взаємодії з ним. Відповідно до цього освітянською практикою перед вчителем висувається складне завдання – сформувати у вихованців цілісне уявлення про життєві явища, події, про світ у цілому.
   Одним із шляхів подолання розрізненості, несистемності, фрагментарності в засвоєнні молодшими школярами предметів початкової школи, забезпечення цілісного сприймання й усвідомлення навчального матеріалу є інтегративна спрямованість шкільного навчання й виховання. Саме в процесі інтегрованого вивчення шкільних предметів, зокрема художніх дисциплін, дитина здатна осягнути сутність явища, поняття, вчинку, у неї виробляються комплексні практичні уміння й навички, що сприяють оптимальній взаємодії дитини з оточуючим її світом.
   У наукових працях педагогів і психологів (Н. Бібік, Г. Ващенка, В. Верховинця, О. Запорожця, С. Русової, О. Савченко, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін.) обґрунтовано важливу педагогічну роль інтеграції в навчанні та вихованні особистості школяра, в активізації різних видів діяльності, у стимулюванні аналітико-синтетичних зусиль дитини, у розвитку її інтелектуальної та емоційної сфери, у формуванні цілісних уявлень про життєві явища і про світ у цілому.
   Видатний педагог Г. Ващенко одним із перших втілював ідею інтеграції в практику навчання й виховання молодих поколінь. Методичне збагачення процесу навчання він бачив у використанні могутнього впливу на душу дитини сполучення слова й музики. Мистецьке виховання як елемент навчання, зауважував учений, важливе не тільки саме по собі, а й тим, що воно активізує навчальний процес у цілому. Воно робить його цікавішим, внаслідок чого діти починають вчитися з більшим бажанням, а то й із захопленням. Тому музику й співи, на думку педагога, слід використовувати не лише на годинах співів, а й на годинах рідної мови, літератури та на годинах історії.
   Проведення уроків на основі інтеграції змісту кількох предметів, об’єднаного навколо однієї теми, сучасна педагогіка називає одним із напрямів методичного збагачення уроків. О. Савченко вважає, що це об’єднання має на меті інформаційно й емоційно збагачувати сприймання, мислення й почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних боків пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.
   Вивчаючи інтеграцію як важливу умову повноцінної реалізації змісту освіти, Н. Присяжнюк наголошує на тому, що інтегровані уроки емоційно збагачують навчально-виховний процес, допомагають учителеві різнобічно й системно сформувати в дітей необхідні уявлення та поняття. Притаманні урокам інтегрованого змісту різні види діяльності, підкреслює педагог, роблять їх цікавими, запобігають втомлюваності учнів, посилюють інтерес до навчання та школи в цілому.
   Чимало праць науковців присвячено проблемі інтеграції змісту предметів у процесі художньої, зокрема музичної освіти учнів. Значний інтерес у вивченні питань, що стосуються інтегрованого підходу до організації музичного сприймання школярів, дидактичних особливостей інтегрованих уроків музики й використання позамузичних форм роботи та видів діяльності школярів у процесі засвоєння музичних знань, викликають дослідження Б. Асаф’єва, Е. Бальчітіса, Д. Кабалевського, М. Лещенко, Л. Масол, Б. Нестеровича, Е. Печерської, Т. Скорик, Б. Теплова, Б. Яворського та ін.
   Зокрема Б. Асаф’єв, переймаючись проблемою виховання у слухачів творчих інстинктів, глибоко досліджував зв’язки музичного мистецтва з різноманітними виявами життя. Пропонуючи прийоми засвоєння ладових і тональних контрастів, академік зупинявся на таких немузичних аналогіях, як колір, забарвлення, тактильні відчуття, характеризуючи світлові контрасти тональностей як яскравіший, світліший, жорсткіший, темніший тощо. Уявлення ж про найбільш пластично виразний розподіл музичної тканини, писав він, дає танець. Такий підхід ученого до поглиблення музичного сприймання та вивчення музичної грамоти зумовлював необхідність залучення як музичних, так і немузичних асоціацій слухачів, поєднання музично-інтонаційного, візуально-образного, пластичного аспектів осягнення змісту художнього твору.
   Е. Бальчітіс наголошував на значенні проблем розвитку музично-слухових уявлень дітей, на свідомому та емоційному сприйманні музичного змісту творів. Ефективним прийомом активізації образної уяви, фантазії, музично-творчих, літературних здібностей педагог називає літературно-творчі спроби школярів, що зумовлені змістом музичних творів. Створення літературних сюжетів до музики є особливо корисним тоді, коли музика має ілюстративний, зображальний характер. Таким чином, на думку Е. Бальчітіса, учні різносторонньо осягають музичний і психологічний зміст твору, вчаться розуміти багато в чому спільну мову музики й літературних творів.
   Цікаві методичні підходи з елементами інтеграції у розв’язанні завдань музичного виховання молодших школярів пропонує Е. Печерська. На уроках музики є можливість залучати учнів до різних видів художньої діяльності, використовувати аналогії. Це зумовлено тим, зауважує науковець, що мажорне або мінорне забарвлення властиве не тільки музичним, а й літературним творам; форму оповідань, віршів можна порівняти з відповідними особливостями музичних творів. За допомогою аналогій школярі виділяють загальне й специфічне в різних видах мистецтва.
   З огляду на актуальність зазначеної теми, метою статті є висвітлення можливостей інтеграції змісту уроку музики у процесі викладання основ музичної грамоти.
   Інтеграція ( лат. integratio – відновлення, поповнення, від integer – цілий) – поняття, що означає стан або процес наближення, поєднання окремих наук або їх диференційованих частин. В цьому плані великими можливостями володіють уроки музики як уроки поліхудожньої діяльності школярів, що мають на меті, по-перше, суто музичний розвиток дітей, по-друге, їх загальний світоглядний розвиток, філософічне мислення. У зв’язку з цим Л. Масол підкреслює: інтегрування різноаспектних художніх знань, естетичних уявлень, поглядів на рівні свідомості й підсвідомості особистості школяра відбувається спонтанно й незалежно від бажання та волі вчителя, але тільки за умов його організаційно-педагогічного сприяння, широкого спектру методів компаративістики цей процес набуває цілеспрямованого й системно-цілісного характеру.
   Зважаючи на сказане вище, основою інтегрованого уроку з музики є певним чином інтегрований зміст. Інтеграція змісту уроку музики може бути повною або частковою. Це означає, що пропонувати інтегрований матеріал для опанування учнями музичних знань можна як протягом вивчення усієї дисципліни, так і під час засвоєння окремих близьких за змістом до інших предметів тем і понять. З музикою, на думку багатьох педагогів, рекомендується інтегрувати предмети, теми яких мають спільні або універсальні засоби для цілісного, глибокого їх розкриття через масштабність та універсальність життєвого змісту самих тем і понять. До таких предметів належать як ті, що передбачені Державним стандартом початкової загальної освіти в межах освітньої галузі "Мистецтво", так і інші предмети початкової школи: навчання грамоти, ознайомлення з навколишнім світом, українська мова, природознавство, народознавство, математика тощо.
   Вивчення молодшими школярами курсу "Музика", який є складовою освітньої галузі "Мистецтво", дає можливість учням цілісно осягати духовно-моральні цінності людства як невід’ємну частину світової музичної культури, опановувати специфіку художньо-образної мови. Інтегрований підхід до викладання музики, зокрема основ музичної грамоти, створює сприятливі умови для засвоєння учнями закономірностей виникнення й розвитку музичного мистецтва в комплексному його поєднанні з науками й мистецтвами, накопичення досвіду "стереобачення" як художніх, так і життєвих явищ, творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до музики як до прояву життя.
   Вивчення музичної грамоти в початковій школі не є і не може бути самоціллю. Раніше, ніж дитина навчиться розпізнавати, як хто співає або грає, вона має навчитися, що співають і що грають. Тому метою опанування дітьми музичної азбуки, музичного тезаурусу є розвиток музичних і загальних здібностей, слухової сприйнятливості та музичної культури молодших школярів. Саме інтеграція знань на основі єдності універсальних художньо-естетичних категорій – ритму, контрасту, симетрії, композиції, динаміки, гармонії, жанру, форми, розвитку – сприяє формуванню естетичного світовідчуття й світосприймання, поглиблює розуміння цілісності кожного з видів мистецтва, що передає різні аспекти життя в їх єдності.
   Музична грамота – це система музичних знань або початкових відомостей про музичні явища й об’єкти, про елементи музичної мови, що викладені в доступній формі й пов’язані в практиці навчальних закладів з одночасним розвитком музично-слухових уявлень, ладового, інтонаційного, ритмічного чуття, із цією метою об’єднані із сольфеджіо, що включає у себе як теоретичні, так і практичні форми роботи.
   Однак слід констатувати, що однією з найбільших проблем навчання музики є низький рівень засвоєння дітьми музичних знань, недостатня сформованість уявлень про елементи музичної мови, про їх значення у створенні музичного образу. Для учнів молодшого шкільного віку це складний і трудомісткий процес, який вимагає від школяра стійкої уваги, зосередженості, концентрації емоційних та інтелектуальних зусиль. В центрі уваги вчителя має бути міцне й свідоме засвоєння школярами таких засобів музичної виразності, як звуковисотність, метроритм, динаміка, тембр, лад, темп, форма тощо.
   Використовуючи інтегрований підхід до викладання музичної грамоти, вчитель робить процес опанування дітьми основних елементів музичної мови радісним і цікавим, розширює, розвиває сенсорну сферу учнів, дає цілісне уявлення про мистецькі та життєві явища. З цього приводу варто згадати думки видатного педагога К. Ушинського: "Дитина... мислить формами, фарбами, звуками, відчуваннями взагалі... Таким чином, надаючи початковому навчанню форм, фарб, звуків..., роблячи його доступним якнайбільшому числу відчувань дитини, ми робимо, разом з тим, наше навчання доступним дитині…".
   Використовуючи на уроці музики можливості літератури й поезії, образотворчого мистецтва, пластичної діяльності, художньої праці тощо вчитель формує в дітей не тільки навички музичної діяльності, розвиває не лише музичні здібності, він природно вводить школярів у світ звуків, відчуттів, почуттів, явищ, подій і вчинків, які і складають цілісну картину світу, дають синтетичне уявлення про всесвіт. У такий спосіб школярі отримують від педагога універсальний, надійний ключ до розв’язання як навчальних ситуацій і завдань, так і життєвих питань.
   З урахуванням інтегрованого підходу до засвоєння музичних знань пропонуємо ряд цікавих методичних прийомів і форм роботи, використання яких сприятиме цілісному, глибокому засвоєнню музичних знань, практичних умінь і навичок художньої діяльності, активізації емоційної та інтелектуальної сфери дітей на уроці й у позаурочний час.
   Інтегровані художньо-творчі завдання.
   - Прослухані музичні твори віднести до одного з трьох китів (жанрів) музики. Відповідно до характеру музичного твору намалювати: кита, що марширує (сумний, веселий, урочистий марш); кита, що танцює (український, східний, африканський танець); кита, що співає пісню (українську народну, російську, польську, естрадну сучасну або старовинну).
   - Скласти казку про піаніно. Згадати й зафарбувати кольоровими олівцями на зображеній у зошиті фортепіанній клавіатурі: октаву, в якій може заспівати школяр (голубим кольором); октави, звуками яких можна зобразити літній дощик, срібні дзвіночки, пташку, білочку (кольори учень добирає відповідно до характеру явища або уявного художнього персонажа); октави, звуками яких ти відтворив ходу ведмедя, слона, удари літнього грому (аналогічно до попереднього завдання).
   - Запропонувати власні варіанти звукових картинок явищ природи, тваринного світу і вказати, в яких октавах їх можна виконати. Придумати назви музичних творів, де зображалися б ці явища.
   - Придумати казку про музичні звуки, записати її на аркуші цупкого паперу й оформити кольоровими олівцями та акварельними фарбами. Оздобити за допомогою обривної аплікації.
   - Запропонувати музичні твори, які можна використати для супроводу казкового сюжету. Створити сценарій музичної казки з розподілом ролей між учнями класу. Виготовити казкові атрибути для інсценізації казки.
   - Скласти казку про Ноти та інших героїв Музичної країни. Намалювати фломастерами чи олівцями портрети скрипкового й басового ключа. Виліпити музичні знаки із пластиліну й заселити ними Музичну країну (оформлений музичний куточок у класі).

№2

Практичні методи навчання– це методи, при яких учень отримує знання та виробляє вміння, виконуючи практичні дії.

Ці методи передбачають різні види діяльності учнів і вчителя, але потребують великої самостійності учнів у навчання.

До них належать:

вправи,

лабораторні роботи,

практичні,

графічні,

дослідні.

На уроці музичного мистецтва до цих методів відносимо: спів у хорі, робота над піснею, пластичне інтонування, гра на дитячих музичних інструментах, тобто активну взаємодію з музикою, її написання, відтворення у різних формах виконавської діяльності, моделювання інтонаційно-звукового процесу.

Спів, головний метод розвитку сприйняття. Його доповнюють пластичне інтонування, нотний, графічний запис, які дають змогу точніше зрозуміти музику, краще запам’ятати.Рухи. За допомогою рухів дітям легше «увійти в образ», відчути музику «всім тілом».

Музично-рухові вправи часто застосовуються для фізичної розрядки дітей. Вільне диригування. З перших уроків музики, розучуючи пісні, діти вчаться відгукуватися на диригентські жести вчителя. Інсценування п’єс на уроках можна „розігрувати” пісні, що мають зображальну основу. Танцювальні рухи. сприяє засвоєнню танцювальних рухів – кружляння у вальсі, кроків польки, реверансів у менуеті, підстрибувань, дрібних кроків у народних танцях. Гра в оркестрі створює в дітей враження участі у виконанні музики, що активізує сприйняття та дуже їм подобається . Малювання після прослуховування твору можна запропонувати дітям намалювати картинку, що виникла в їхній уяві під час сприйняття.

№3

Базуючись на існуючих моделях змісту освіти і враховуючи мистецьку природу предмета «Музичне мистецтво», основними структурними елементами змісту методичної системи формування основ музичної культури молодших школярів і загальної музичної освіти в цілому ми вважаємо:

мотиваційно-ціннісний – спрямованість змісту на формування інтересу та любові до музики, мотивації навчальної й музично-творчої діяльності, наявність емоціогенних факторів, досвід емоційно-оцінного ставлення учнів до творів мистецтва;

когнітивно-теоретичний – достатній і необхідний комплекс знань про музичне мистецтво та його взаємозв’язки в ланках: музика – людина; музика – життя; музика – людина – життя; музика – інші види мистецтв тощо;

діяльнісно-практичний – опанування комплексом умінь і навичок, способів загально-навчальної й музичної діяльності в її слухацькому, виконавському, композиційному та музикознавчому видах;

практика і досвід власних творчих спроб у всіх формах спілкування з мистецтвом; виховний – моделювання ситуацій, спрямованих на засвоєння етичних та естетичних норм спілкування з музикою;

ознайомлення учнів засобами мистецтва з системою загальнолюдських цінностей і набуття ними відповідного естетичного, емоційного, морального досвіду через зміст музичних, а також окремих літературних і візуальних творів;

розвивальний – система завдань для розвитку музично-творчих (музичного слуху, чуття ритму, музичного мислення, уяви, артистизму тощо) та загальних (розуму, уваги, пам’яті, мислення, фізичного здоров’я) якостей молодших школярів.

Ці елементи змісту безпосередньо кореспондуються з визначеними нами компонентами музичної культури учня, забезпечуючи передумови для повноцінної реалізації культуротворчої мети загальної музичної освіти.
№4

Досвід емоційно-ціннісних відносин як компонент соціального досвіду й змісту навчання являє собою наслідок людських потреб, що спонукають останніх до діяльності. Він регулює вибірне ставлення до об'єктів діяльності та до неї самої, визначає їх відповідність потребам, робить оцінку ймовірності задоволення останніх, створює імпульс до активності, що позначається на темпі, якості, рівні виконуваної роботи.

У педагогічному процесі досвід емоційно-ціннісних відносин виступає як сукупність мотивів, потреб, інтересів,ціннісних орієнтацій, які реалізуються в освітній сфері. Вони виходять за межі тільки пізнавального відношення особи до світу, включаючи в себе відносини моральні, естетичні, трудові тощо. У навчанні, крім відношення до матеріалу, що вивчається, це відношення до навчального предмету, вчителя, школи, до людей, до діяльності, до цінностей тощо, тобто, усе те, що в сукупності являє собою особистість,а формування особистості – це ціль виховання. Таким чином, четвертий компонент соціального досвіду поєднує навчання з вихованням і дозволяє синонімізувати поняття «зміст навчання» та «зміст освіти».

Досвід емоційно-ціннісних відносин (згода – незгода, прийняття – неприйняття, любов – нелюбов, бажання – небажання та ін.) формується в процесі адекватних переживань (радість, засмучення, страх, сором, задоволення тощо), викликаних як змістом навчання, його технологією, так і взаєминами між учасниками педагогічного процесу. Якщо реакція учнів на дії вчителя на уроці неадекватна, то запланований ним результат навряд чи буде досягнуто.

Досліджуючи залежність компонентів соціального досвіду один від одного, можна помітити, що кожен попередній компонент входить до складу наступного. Так, на основі знань формуються уміння, знання й уміння входять до досвіду творчої діяльності, а всі три у своїй сукупності відбиваються в досвіді емоційно-ціннісних відносин. Знання без відношень можуть існувати як букви існують поза реченням. Відношення ж без знань – педагогічний нонсенс, що, на жаль, нерідко має місце в сучасній школі. Наприклад, не читаючи першоджерел, діти пишуть твори, висловлюючи «своє ставлення» до героїв, сюжету, авторської позиції тощо. Не вміючи аналізувати художній твір, вони списують «чужий» критичний матеріал. Таке навчання розбещує, бо вчить учнів лавірувати, обманювати, пристосовуватися. На жаль, нерідко сама навчальна система стимулює це, ставлячи перед учнями свідомо нездійсненні чи непосильні вимоги (завдання), намагаючись перевіряти те, чому не навчила.

На рівні практичної педагогічної свідомості значимість досвіду емоційно-ціннісних відносин можна визначити наступним прикладом. Як би добре вчитель не спланував урок, щоб діти і зрозуміли, і запам'ятали матеріал (засвоїли знання), і багаторазово повторили (сформували уміння), і застосували в нестандартних ситуаціях (досвід творчої діяльності), якщо учень не захоче все це прийняти (досвід емоційно-ціннісних відносин), то ніякого навчання не буде. І одна людина може привести коня до водопою, але й сотня не змусять його напитися – говорить народна мудрість.

 

Зіставляючи роль і значення всіх перелічених компонентів (знання, способи діяльності, досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісних відносин), четвертий можна визначити як головний, тому що саме він, поєднуючи в собі три попередні компоненти, становить основу особистості, на формування якої націлений педагогічний процес. З іншого боку, він є складовою частиною кожного з попередніх компонентів, тому що відображає особистісне ставлення до них.

Підводячи підсумок, можна констатувати, що засвоєння всіх елементів соціального досвіду дозволяє людині не тільки успішно функціонувати в суспільстві, бути гарним виконавцем, але й діяти самостійно, не просто «вписуватися» в систему, але й бути в змозі змінити її. Тому шкільна освіта готує до життя такого, яке воно є, до існуючого порядку речей, але готує таким чином, щоб людина змогла зробити власний внесок у цей порядок, аж до його реформування.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас