Ім'я файлу: tema_1_makro.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 28.09.2020
Пов'язані файли:
Презентація до теми 1 Міжнародна економічна система.ppt

Тема 1 Макроекономіка як наука
Макроекономіка – це галузь економічної науки, яка вивчає ефективність функціонування національної економіки як єдиного цілого з позиції усталеного економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, рівня інфляції та зовнішньої рівноваги. Об’єктом макроекономіки є національна економіка. Предметом макроекономіки, що обумовлений її об’єктом, є ефективність функціонування національної економіки, або точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи.

Макроекономіка особливу увагу приділяє чотирьом сферам, які можна виокремити в національній економіці, – сферам виробництва, зайнятості, цін та зовнішньоекономічних зв’язків.

У сфері виробництва створюються товари і послуги для задоволення різноманітних потреб людей. Усі країни зацікавлені у збільшенні обсягу національного виробництва, що дає змогу підвищувати рівень життя населення та розв’язувати чимало складних проблем суспільства. Збільшення виробництва товарів і послуг у даному році порівняно з попереднім роком називають економічним зростанням.

Особливе значення у житті кожної людини має сфера зайнятості, яка нерозривно пов’язана з сферою виробництва. Робочі місця, як відомо, наявні лише у сфері виробництва. Макроекономіка досліджує рівень зайнятості, причини вимушеного безробіття і т. д.

Сфера цін, їхня динаміка позначаються на поведінці всіх економічних суб’єктів. Зростання загального рівня цін, що називають інфляцією, знижує купівельну спроможність та рівень життя населення. Макроекономіка намагається вивчити причини та наслідки зростання цін і т. д. Особливу увагу макроекономіка приділяє взаємозв’язку інфляції і безробіття.

Економіка майже всіх країн є відкритою, тобто країни експортують та імпортують товари і послуги. Інакше кажучи, складається сфера зовнішньоекономічних зв’язків країни.

Макроекономіка як наука виконує такі функції:

- теоретико-пізнавальну;

- практичну;

- світоглядно-виховну;

- методологічну.

Для вивчення закономірностей функціонування національної економіки макроекономісти використовують різні методи та прийоми, які в сукупності називають методологією макроекономіки.

У макроекономіці дослідники широко застосовують такі методи: індукція і дедукція, аналіз і синтез, поєднання теорії та практики, використання середніх величин, припущення «за інших рівних умов», абстракції, поєднання якісного і кількісного аналізу.

В основі макроекономічного аналізу лежить модель кругопотоку, яка відображає взаємопов’язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між економічними суб’єктами.

В основі макроекономічного аналізу покладено модель кругообігу, яка відображає взаємопов’язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених товарів і доходів між економічними суб’єктами.

До головних суб’єктів макроекономіки належать: сектор домогосподарств; підприємницький сектор; державний сектор; сектор “закордон”.

Сектор домогосподарств представляють усі приватні підприємства, діяльність яких спрямована на задоволення їхніх власних потреб. Їм властиві такі види ділової активності: пропонування факторів виробництва на ринку ресурсів; отримання доходу від реалізації факторів виробництва; пред'явлення попиту на ринку благ і споживання частини одержаного доходу; заощадження частини отриманого доходу.

Підприємницький сектор – це сукупність усіх підприємств (фірм), зареєстрованих у межах країни, котрі діють з метою одержання прибутку. Для цього сектору характерні такі види ділової активності: пред'явлення попиту на ринку ресурсів; пропонування результатів діяльності на ринку благ; отримання доходу від реалізації вироблених благ; розподіл доходу на споживання та заощадження; інвестування.

Державний сектор економіки представляють усі державні інститути (організації й установи). Йому притаманні такі види ділової активності: виробництво суспільних благ, що надаються для споживання безкоштовно (чисті) або на платній основі (змішані); пред'явлення попиту на фактори виробництва на ринку ресурсів з метою створення суспільних благ; первинне пропонування грошей; стягнення податків з економічних суб'єктів; інвестування.

Метою економічної діяльності держави є задоволення потреб у суспільних благах, зростання суспільної продуктивності праці та зниження трансакційних витрат домогосподарств.

Сектор "закордон" (інший світ) – усі економічні суб'єкти, які перебувають за межами певної країни, у тому числі іноземні державні інститути.

Вплив "закордону" на вітчизняну економіку здійснюється за допомогою таких різновидів ділової активності, як обмін ресурсами, товарами та послугами, національними валютами.

Макроекономічні суб'єкти ухвалюють економічні рішення під впливом власних переваг; кон'юнктури; дій інших макроекономічних суб'єктів.

Двосекторна модель кругопотоку відображає замкнену національну економіку, що містить лише два економічні суб’єкти – домогосподарства та фірми.

У сучасній ринковій економіці держава тісно взаємодіє з двома іншими економічними суб’єктами – домогосподарствами та фірмами. Тому до схеми кругопотоку доходів та продуктів входить державний сектор.

Економіка більшості країн світу, в тому числі і України, є відкритою. Це означає, що частину національного продукту купують населення, фірми та уряди зарубіжних країн, тобто іноземці. Тому в схемі кругопотоку треба врахувати експортно-імпортні операції.

Модель кругопотоків дає змогу зрозуміти, що участь країни у світовій економіці змінює розподіл її ресурсів та доходів. За наявності зарубіжного сектора національна економіка виробляє більший обсяг продукції, яку експортує, порівняно із внутрішніми потребами та менший обсяг продукції, яку імпортує. Вилучення – це будь-яке використання доходу не на купівлю виробленої в країні продукції (заощадження, податки, імпорт). Ін’єкції – будь-який додаток до споживчих витрат на продукцію, вироблену в країні (інвестиції, державні витрати, експорт).

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: ринкову, традиційна, командно-адміністративну, змішану.

Ринкова економіка. В основі її лежить приватна власність на засоби виробництва та ринковий механізм регулювання економіки. У такій економічній системі спостерігається свобода учасників економічної діяльності, поведінка кожного індивідуума мотивується особистими інтересами, бажанням максимізувати свій дохід на основі індивідуальних рішень. Але індивідуальний інтерес може бути реалізований лише за умови , що він водночас є носієм суспільного інтересу. Отже, кожний економічний суб'єкт здатний реалізовувати свій особистий інтерес лише в тому випадку, якщо він є носієм суспільного інтересу. Узгодження індивідуальних інтересів із суспільним здійснюється через ринок.

Ринок виконує роль координатора економічної діяльності всіх суб'єктів. Згідно з принципом “невидимої руки” Адама Сміта кожний індивідуум, який реалізує свій приватний інтерес через ринок, не усвідомлюючи цього, водночас працює і на задоволення суспільного інтересу.

Ринкова економіка – це економіка, з вільною конкуренцією, в якій панує споживач. Регулятором ринкової економіки є ціна, яка вільно формується на конкурентних ринках під впливом попиту і пропозиції. Вільні ціни урівноважують попит та пропозицію і завдяки цьому узгоджують виробництво товарів і послуг із платоспроможними потребами суспільства та розподіляють ресурси відповідно до цих потреб. Деякі економічні теорії стверджують, що дана економічна система сприяє найефективнішому використанню ресурсів, економічній стабільності та високим темпам економічного зростання.

Ринкова економіка має такі риси, що забезпечують їй здатність до автоматичного саморегулювання. Тому ринкова економіка – це чистий ринок, який функціонує без державного втручання. У такій економіці роль держави обмежується лише захистом приватної власності та встановленням правової системи, сприятливої для вільного функціонування ринку.

Адміністративно-командна (планова) система заснована на державній власності на всі матеріальні ресурси, управління економікою здійснюється за допомогою централізованого державного планування. Таке планування має директивний (обов’язковий) характер щодо всіх суб’єктів економічної діяльності. Державний план установлює для кожного підприємства обсяги виробництва продукції, розподіл і використання ресурсів, ціни і витрати на виробництво, використання ресурсів, розподіл доходів на споживання та нагромадження тощо.

Отже, командно-адміністративні економіка – це планова економіка, в якій регулятором економічної діяльності є державний план. У такій економічній системі ринок сам стає об’єктом державного планування. Держава заздалегідь планує ціни, заробітну плату, банківський відсоток тощо. Тому ринок в такій системі є допоміжним засобом державного плану.

Основні ознаки:

державна власність на засоби виробництва;

монополізація та бюрократизація економіки;

централізоване планування та управління виробництвом;

централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Змішана економіка. У сучасному світі панує змішана економіка, яка поєднує в собі поєднує у собі різні форми власності на матеріальні ресурси (державну, приватну, колективну) і два механізми регулювання економічної діяльності (ринковий і державний).

Суб’єктами змішаної економіки є домашні господарства, підприємства й держава. Кожний із суб’єктів виконує відповідні функції. Роль домашніх господарств полягає в тому, що вони є власниками економічних ресурсів (робочої сили та матеріальних ресурсів). Проте самі вони не використовують економічні ресурси, а продають їх підприємствам, щоб отримати грошовий дохід за ринковими цінами для купівлі споживчих товарів і послуг.

Функція підприємств полягає в тому, що вони використовують економічні ресурси для виробництва товарів і послуг та реалізують їх на ринку з метою одержання прибутку.

До основних економічних функцій держави відносять: затвердження правових засад функціонування ринкової економіки; створення умов для стабільного економічного розвитку; захист конкуренції як головного “двигуна” ринкового механізму; перерозподіл національного доходу з метою дотримання в країні бажаних параметрів соціального розвитку; фінансування виробництва суспільних благ.

Змішана економіка спирається на певне співвідношення між ринковим і державним регулюванням. Але в кожній країні таке співвідношення є неоднаковим. В одних країнах держава відіграє більшу, а в інших – меншу роль в регулюванні економіки. Залежно від рівня державного втручання в економічну діяльність з ішана економіка кожної країни має свої особливості – в одних країнах можуть переважати елементи лібералізму, тобто ринкове регулювання, в інших – дирижизму, тобто державне втручання. В науковій літературі вчені виділяють американську, японську, шведську та інші моделі змішаної економіки.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас