Ім'я файлу: конспект.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 22.06.2021

Тема 1: ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ ЛОГОПЕДИЧНОГО МАСАЖУ В КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ

Теоретичні питання:

1. Сформулюйте визначення логопедичного масажу. Які фахівці та з якою метою здійснюють цей вид масажу?

2. Завдання логопедичного масажу.

3. Різновиди логопедичного масажу та стисла їх характеристика.

1. Сформулюйте визначення логопедичного масажу. Які фахівці та з якою метою здійснюють цей вид масажу?0

Чільне місце серед провідних форм корекційно-розвивальної роботи з дітьми як дошкільного, так і шкільного віку з вадами мовлення займає ЛОГОПЕДИЧНИЙ МАСАЖ – активний метод механічного впливу, який змінює стан м'язів, нервів, кровоносних судин і тканин периферійного мовно-рухового апарату.

У багатьох дітей з мовними проблемами порушено кровопостачання стовбура мозку та іннервацію м'язів мовного апарату. В результаті дитина не0в0змозі0контролювати0роботу0цих0м'язів.
У таких випадках логопедичний масаж (скорочено - «лого-масаж») повинен0передувати0постановці0звуків.
За допомогою логопедичного масажу можна виправити і повністю ліквідувати серйозні мовні порушення, починаючи від заїкання і закінчуючи частковою  і навіть повної втратою мови. Масаж допомагає коригувати мову, її емоційне забарвлення, правильну вимову звуків.
Логопедичний масаж складається з комплексу індивідуально підібраних вправ, що впливають на м'язи, нервові закінчення та інші тканини мовного апарату. Спеціальні техніки допомагають розслабити лицьову мускулатуру, нормалізувати тонус м'язів і звуковимову.

Логопедичний масаж може здійснювати логопед, дефектолог, медичний працівник, який володіє технікою логопедичного масажу, тобто пройшов спеціальну підготовку і знає анатомію і фізіологію м'язів, які забезпечують мовленнєву діяльність, а також етіопатогенез мовленневих порушень.

Логопедичний масаж спрямований на корекцію порушень моторики периферійної частини органів мовлення у дітей необхідно здійснювати з урахуванням рівня (глибини) порушень артикуляційної і дихальної моторики, місця локалізації порушення (губи, нижня щелепа, язик, язичок тощо), особливостей тонусу м’язів органів артикуляції (наявності млявого чи спастичного тонусу м’язів), а також в загальному моторних та інтелектуальних можливостей дитини (вибір пози при проведенні корекційної роботи, доступних для розуміння та виконання дитиною вправ і завдань).

Основною метою логопедичного масажу є нормалізація м'язового тонусу загальної, мімічної та артикуляційної мускулатури; зменшення прояву парезів і паралічів м'язів артикуляційного апарату; зниження кількості судом у м'язах мовленнєвого апарату; стимуляція пропріоцептивних відчуттів; активізація тих груп м'язів переферичного мовленнєвого апарату, у яких була недостатня скорочувальна активність; формування довільних, кординованих рухів органів артикуляції.

2. Завдання логопедичного масажу.

Завдання :

  • зменшення прояву парезів і паралічів м'язів артикуляційного апарату; зниження кількості судом у м'язах мовленнєвого апарату;

  • зменшення гіперсалівації;

  • стимуляція пропріоцептивних відчуттів;

  • активізація тих груп м'язів переферичного мовленнєвого апарату, у яких була недостатня скорочувальна активність;

  • формування довільних, кординованих рухів органів артикуляції.

3. Різновиди логопедичного масажу та стисла їх характеристика.

В залежності від застосування того чи іншого інструментарію, виділені наступні види логопедичного масажу:

а) зондовий, який здійснюється за допомогою спеціально розроблених логопедичних інструментів – зондів;

б) логостимулонний, під час якого використовуються логостимулони;

в) зондозамінний, інструментами для якого стають різні види зондозамінників;

г) мануальний, який виконується руками;

д) вібральний, під час якого застосовуються логопедичні вібромасажери;

е) щітковий, який проводиться зубними щітками чи інструментами, що нагадують їх своїми структурними ознаками;

є) контраст-термічний, під час якого застосовується обладнання для кріо- та термомасажу.

Тема 2: ПОПЕРЕДНЯ ДІАГНОСТИКА. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛОГОПЕДИЧНОГО МАСАЖУ

Теоретичні питання:

1. Основні прийоми попередньої діагностики.

2. Особливості огляду.

3. Проведення пальпації.

4. Протипоказання до проведення логопедичного масажу.

5. Загальні рекомендації щодо проведення масажу.

6. Підготовка до масажу.

7. Гігієна рук спеціаліста, який здійснює масаж.

  1. Основні прийоми попередньої діагностики.

Призначенню логопедичного масажу повинна передувати медична діагностика, що проводиться лікарем-неврологом і педіатром, щоб одержати дані про відсутність протипоказань до проведення масажу.

Медичний висновок містить вказівку на наявність неврологічної симптоматики в артикуляційній мускулатурі, а також форму і ступінь прояву неврологічного синдрому (спастичний парез, гіперкінетичний, атактичний, спастико-ригідний).

Перед початком курсу масажу логопед повинен ретельно вивчити історію хвороби дитини, обстежити її, проконсультуватися з лікарем (при потребі), провести бесіду з батьками, врахувати показання та протипоказання до застосування логопедичного масажу і тільки після цього призначити його дитині.

При обстеженні стану артикуляційного апарату як в спокої, так і при рухової навантаженні слід звернути увагу на ряд діагностичних критеріїв:

  1. Патологічний стан тонусу м'язів артикуляційної мускулатури, як правило, поєднується з порушеннями рухливості артикуляційних м'язів (парези, паралічі), що виражається в порушеннях звуковимови;

  2. При ураженні кругового м'яза порушується правильна вимова тих звуків, при артикуляції яких необхідна участь губ (губно-губні). Також може порушуватися проголошення губних голосних [о], [у], проголошення яких вимагає активних рухів губ;

  3. При парезах м'язів язика, а також шийних м'язів порушуються рухи язика, здатність змінювати його конфігурацію, висувати вперед, відтягувати назад, здійснювати бокові руху. Це призводить до порушення вимови більшості приголосних звуків, особливо групи передньоязикових, що вимагають активного руху кінчика язика;

  4. При ураженні шілоязикової, шило-під'язикової, двубрюшної і інших м'язів, що забезпечують рухи кореня язика назад і вгору, порушується артикуляція задньоязикових звуків [г], [к], [х], а також чіткість виголошення голосних середнього і нижнього підйому [е], [о], [а];

  5. При ураженні м'язів м'якого піднебіння (піднебінно-язикової, піднебінно-глоткової дуг) голос набуває носового відтінку.

На підставі результатів попередньої діагностики логопед повинен скласти комплекс масажних прийомів, намітити послідовність, методику їх проведення та орієнтовно дозування і тільки після цього приступати до логопедичних масажу.


2.Особливості огляду.

Логопед, який практикує логопедичний масаж, повинен бути обізнаним у анатомо - фізіологічній будові м’язів артикуляційного апарату та м‘язів обличчя.

Досконало знати іннервацію м‘язів артикуляційних органів та обличчя враховувати індивідуальні особливості кожної дитини. Дотримуватись основних правил щодо проведення логопедичного масажу та досконало знати основні техніки логопедичного масажу і його види. Логопед, який проводить масаж повинен бути уважним і прислухатися до скарг дитини.

Перед масажем логопед повинен провести огляд артикуляційних органів та обличчя дитини: визначити колір, вологість, наявність пошкоджень, набряків, стану (тонусу) м'язів, суглобів та ін.
3. Проведення пальпації.
Логопед повинен при цьому мати уявлення про нормальному тонусі м'язів. Тільки при порівнянні з нормою можна шляхом пальпації визначати стан м'язового тонусу в артикуляційної мускулатурі. У нормі м'язи перебувають в стані деякого напруження (оптимального тонусу). Консистенція здорової м'язи м'яка, пружна і еластична, а обмацування її безболісно. При підвищенні тонусу м'язи більш щільні, можуть бути ригідними, пасивні рухи здійснюються з працею. При зниженні м'язового тонусу м'язи на дотик в'ялі і в'ялі.

Пальпація м'язів проводиться в два етапи. Спочатку кінчиками злегка зігнутих пальців обмацують поверхневий шар м'язи, а потім, не відриваючи пальців, проникають поступово все глибше і глибше, досліджуючи стан її середнього і глибокого шарів.

Підвищений тонус м'язів гортані визначається, як правило, шляхом прикладання долоні до передньої частини шиї. При цьому відчуваються щільні і напружені м'язи і при ковтанні не виникає зміщення гортані вгору.

Слід звернути увагу на стан лімфатичних вузлів. Якщо їх видно і вони добре пальпуються, це свідчить про наявність інфекції в організмі, що є протипоказанням для проведення масажу.
4.Протипоказання до проведення логопедичного масажу.

Протипоказання до призначення логопедичного масажу: гострий гарячковий стан, висока температура тіла; гострий запальний стан; кровотеча або схильність до неї; цинга; хвороби крові; гнійні процеси будь-якої локалізації; різні хвороби шкіри, різні шкіряні висипання, пошкодження, подразнення шкіри, екзема; запалення лімфатичних вузлів, судин; надмірне психічне або фізичне стомлення; активна форма туберкульозу; доброякісні та злоякісні пухлини різної локалізації до хірургічного їх лікування; психічні захворювання з надмірним збудженням; гострий період гіпертонічної або гіпотонічної кризи; виражений склероз мозкових судин з схильністю до тромбозів або крововиливів; набряк Квінке; гострі респіраторні захворювання та протягом 2-5 днів після них; загострення епісиндрому; алергічні реакції; судомна готовність в анамнезі
5.Загальні рекомендації щодо проведення масажу.

Процедура логопедичного масажу проводиться в з розрахунку 8 м2 на робоче місце, з висотою стелі не менше 3 м. Кабінет повинен мати довжину не менше 3,5 і ширину 2,5 м. з припливно-витяжною вентиляцією, достатнім освітленням, яке не повинно розміщуватись перед очима фахівця.

Логопед повинен підтримувати порядок і чистоту в своєму - приміщенні. Кабінет повинен бути обре провітреним, світлим, сухим, температура повітря + 20...+ 2 2 . °С. Устаткування має також велике значення. У логопеда повинні бути індивідуальні масажні зонди, віскозні або марлеві серветки, спирт, велике дзеркало, індивідуальне маленьке дзеркало. Після кожного масажу логопед повинен використані зонди стерилізувати.

У логопедичного кабінеті має стояти кушетка або ліжко, також можна встановити крісло з високою і м’якою спинкою та підлокітниками.

6. Підготовка до масажу.

Обов’язково у логопедичному кабінеті, де буде проводитися масаж має бути умивальник та засоби для догляду за інструментарієм (дезінфікуючий розчин, стерилізатор, етиловий спирт), засоби гігієни і індивідуального захисту (мило, дезінфікуючий засіб, паперові рушники, одноразові гумові рукавички, медичні маски, індивідуальні або одноразові простирадла для того, щоб застелити кушетку тощо).

 Шкіра обличчя і губ дитини також повинна бути чистою, а рот - вільним від крихт або залишків їжі. Масаж доцільно проводити не раніше, ніж через 2 години після останнього прийому їжі (особливо у дітей з підвищеним глотковим рефлексом).

Перед початком сеансу масажу тіло дитини необхідно привести у правильне положення. Правильна поза сприяє нормалізації м'язового тонусу (зазвичай - розслабленню), робить більш вільним дихання і полегшує роботу логопеда.
7.Гігієна рук спеціаліста, який здійснює масаж.

Особливу увагу логопед повинен приділяти своїм рукам. Нігті повинні бути коротко зрізані та чисті. На шкірі рук не повинно бути мозолів, задирок, тріщин, подряпин, гнійників. Після кожного масажу ы перед масажем слід мити руки з милом під проточною водою, температура якої 18-22 °С.

Якщо руки пітніють, їх протирають 1% розчином формаліну, миють холодною водою, а потім присипають тальком.

Під час масажу у логопеда на руках не повинно бути ніяких прикрас (каблучок, браслетів) та годинника. Працювати можна тільки теплими руками, так як холодні руки підвищують тонус м'язів у дитини.

Тема 3: ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ЛОГОПЕДИЧНИЙ МАСАЖ

Теоретичні питання:

1. Основні прийоми логопедичного масажу.

2. Методика проведення логопедичного масажу.

3. Комплекси масажних рухів.

4. Прийоми класичного масажу при гіпертонусі; у якій послідовності рекомендовано масажувати основні групи м`язів.

5. Прийоми класичного масажу при гіпотонусі; рекомендована послідовність масажних рухів.

  1. Основні прийоми логопедичного масажу.

При проведенні логопедичного масажу, як і при проведенні в загальному класичного масажу використовують пять груп прийомів: погладжування, розтирання, розминання, витискання та вібрації.

Проте, в області обличчя в цілому та в межах органів артикуляції зокрема, рекомендовано використовувати лише легші за інтенсивністю впливу прийоми – погладжування, розтирання та легку вібрацію.

Погладжування – це прийом, який передбачає вплив лише на шкіру та нервові рецептори, що підходять близько до її поверхні. Цим прийомом починають і закінчують масаж, а також його використовують при зміні одного прийому іншим.

Фізіологічна дія погладжування на шкіру: поліпшення її еластичності, очищення від зроговілих лусочок і залишок секрету потових і сальних залоз, поліпшення кровообігу та лімфовідтоку, розширення пор шкіри та стимуляція обмінних процесів – збільшення об’єму кисню, що проходить через пори та виведення продуктів розпаду.

Дія на центральну нервову систему (далі ЦНС) залежить від дозування і особливостей виконання цих прийомів: глибоке погладжування забезпечує нервове збудження, а поверхневе – засокоєння.

Дія на м’язеву систему – сприяє розслабленню тих груп м’язів в межах яких проводиться масаж.

До прийомів погладжування, які проводять в області обличчя та органів ротової порожнини відносять:

1) прямолінійне;

2) зигзагоподібне;

3) спіралеподібне;

4) колове;

5) поперемінне;

6) комбіноване;

7) щипцеподібне.

При проведенні логопедичного масажу прийоми погладжування в області комірцевої зони проводять усією долонею руки та пальцями, на поверхні обличчя – внутрішньою широкою площею пальців рук або зондами з широкою площею впливу, в ротовій порожнині та в області язика і язичка працюють лише спеціальними зондами.

Існують різні способи проведення погладжування у залежності від того, працюють спеціальним інструментарієм чи руками. Зокрема, у випадку проведення масажу руками, легкі прийоми проводять прямими, ковзаючими, спіралеподібними рухами чи рухами по колу. При використанні кулькових зондів та спеціальних валиків використовується спосіб перекочування.

Розтирання – це прийом, використання якого спричиняє глибоку дію на тканину шкіри та м’язів, оскільки при його застосуванні відбувається переміщення, зміщення та розтягування тканин тіла.

Фізіологічна дія розтирання: покращує кровообіг, сприяє розширенню судин, а тому температури тіла локально (в місці проведення масажу) при цьому зростає; лімфовідтоку; розсмоктуванню спайок і рубців.

Дія на ЦНС: підвищує збудливість ЦНС, забезпечує іннервацію нервових закінчень розташованих в глибині м’язів.

Дія на м’язеву систему: підвищує рухливість м’язів.

До прийомів розтирання, які можна використовувати при масажі обличчя та ротової порожнини відносять штрихування, граблеподібне та щипцеподібне розтирання.

Прийоми розтирання в області обличчя проводять пучками, або кісточками пальців рук. Також в області обличчя, язика та ротової порожнини їх можна проводити зондами з маленькою площею впливу.

Під час проведення масажу пальцями рук, для сильнішого впливу необхідного при розтиранні, використовують спосіб натискання з переступанням. При цьому натискання може бути у вигляді прямого або колового тиснення, переступання ж після цього здійснюють на відстань одного пальця. У процесі здійснення масажу спеціальним інструментарієм усі прийоми розтирання можна здійснювати прямими ковзаючими спіралеподібними рухами чи рухами по колу. При використанні «голочки» та найменшої кульки використовуємо спосіб натискання з переступанням та обколювання. При використанні кулькових зондів з більшим діаметром – натискання з перекочуванням.

Вібрація – це прийом, за використання якого масажованій ділянці передаються коливальні рухи різної швидкості та амплітуди, які передаються з поверхні шкіри на м’язи, нервові закінчення і навіть досягають глибоко розміщених внутрішніх органів, судин і нервів.

Фізіологічна дія вібрації – розширення кровеносних судин, покращує секреторну функцію внутрішніх органів.

Дія на ЦНС – іннервація закінчень, що лежать на поверхні та в глибині м’язів, посилення рефлекторних реакцій.

Дія на м’язеву систему – легка вібрація (яку використовують при логопедичному масажі) забезпечує розслаблення в певних групах м’язів.

В області обличчя та органів ротової порожнини використовують прийоми легкої вібрації: пунктирування, ритмічне поплескування, точкову вібрацію, лабільну точкову вібрацію.

При логопедичному масажеві прийоми проводять пучками пальців рук та внутрішньою їх поверхнею, або спеціальними зондами з широкою поверхнею впливу.

Розминання - в основному діє на м'язи обличчя, завдяки чому підвищується їх скоротлива активність. Цей прийом сприяє поліпшенню крово-і лімфообігу. Отже, поліпшуються живлення тканин, обмін речовин, зменшується або повністю знімається м'язове стомлення, підвищуються працездатність м'язів, їх тонус. Розминання є свого роду пасивною гімнастикою для м'язів.

  1. Методика проведення логопедичного масажу.

У процесі проведення підготовчої роботи до постановки звуків мовлення нами було визначено правила під час проведення логопедичного масажу специфіку залежну від виявленого у дітей тонусу м’язів тих периферійних органів мовлення, які потребували корекційного впливу. В результаті аналізу наукових джерел (О. Архіпова, М. Степашко, Л. Сухостат та інші) та нашого практичного досвіду логопедичної роботи з дітьми було визначено і послідовність та правила проведення корекційної роботи, спрямованої на нормалізацію рухової активності у дітей.

Зокрема, при млявому (зниженому) тонусі м’язів та при наявності функціональної їх слабкості з метою їх активізації доцільно спочатку здійснювати масаж, при якому більше уваги зосереджують на сильніших прийомах: розтирання та пощипування та дозовано використовуючи легші. У наступному вводимо прийоми пасивної артикуляційної гімнастики, а тоді вправи з довільним та недовільним рівнем виконання рухів. Існує ще одне правило, якого дотримуються, проводячи масаж при млявому паралічі: якщо у дитини виникли больові відчуття в процесі проведення корекційної роботи за допомогою масажу, значить, цей засіб було використано правильно і він був ефективним, проте його тимчасово знімають, заміняючи пасивними та активними артикуляційними вправами. Після певного періоду, коли больові відчуття у дитини притупляються, знову вводять масаж з метою укріплення певних груп м’язів.

При наявності спастичного (підвищеного) тонусу м’язів слід дотримуватися дещо інших правил з урахуванням поставленої мети - не стільки зняти підвищений тонус м’язів, скільки відрегулювати його (забезпечити узгоджену роботу м’язів-згиначів та розгиначів). Для цього використовують метод чергування артикуляційних та дихальних вправ з розслабляючим масажем. На початку, як і при млявому тонусі м’язів, розігрівають м’язи, але у процесі проведення з цією метою масажу більше уваги зосереджують на легких прийомах погладжування та легкої вібрації. Потім переходять до виконання з дитиною пасивних артикуляційних вправ. Коли відчувають, що тонус м’язів зріс, знову проводять розслаблюючий масаж і тоді повертаються до виконання пасивних артикуляційних вправ. Таким чином, масаж чергуємо із виконанням дитиною пасивних і пасивно-активних артикуляційних вправ. На наступному етапі формуємо недовільний рівень виконання дитиною рухів за допомогою спеціальних вправ. І на останньому етапі формуємо довільний рівень виконання рухів шляхом чергування розслаблюючого масажу, артикуляційних та дихальних вправ.

  1. Комплекси масажних рухів.



  1.  Масаж лобових м'язів:

  • погладжування чола від середини до скронь;

  • розтирання лоба від середини до скронь;

  • спіралеподібні рухи від середини лоба до скронь;

  • постукування чола від середини до скронь;

  • погладжування від брів до волосистої частини голови

  • розтирання лоба від брів до волосистої частини голови.

  1. Масаж щік:

  • проводиться погладжування, розтирання, розминка м'язів щік;

  • обертальні рухи по поверхні щік (стимуляція м'язів, що піднімають кут рота);

  • спіралеподібне розтирання жувальної м'язи від скронь до кутів щелепи (активізація м'язів, що піднімають нижню щелепу);

  • пощипування щік (зміцнення і активізація м'язів, що піднімають кут рота і верхню губу);

  1. Масаж виличної м'язи:

  • погладжування виличної м'язи від середини підборіддя до мочок вух (зміцнення виличної м'язи);

  • розтирання виличної м'язи від середини підборіддя до мочок вух ( зміцнення виличної м'язи і м'язи, опускає кут рота);

  • спіралеподібні рухи від середини підборіддя до мочок вух (активізація м'язів, що опускають нижню губу);

  • пощипування виличної м'язи від середини підборіддя до мочок вух (зміцнення і активізація м'язів, що опускають нижню губу і кут рота).

  1. Масаж м'язів губ:

  • погладжування губ від середини, до кутів:

  • розтирання губ від середини, до кутів;

  • пощипування губ від середини до кутів;

  • поплескування губ від середини до кутів;

  • обколювання губ від середини до кутів (зондом);

  1. Масаж кругової м'язи рота, м'язів, що піднімають верхню губу і кути рота догори і м'язів, що опускають нижню губу і кути рота вниз:

  • погладжування м'язів по носогубних складках;

  • розтирання м'язів по носогубних складках;

  1. Масаж язика:

  • масаж поздовжніх м'язів;

  • масаж поперечних м’язів;

  • погладжування язика з боку в сторону;

  • обколювання м’язів язика:

  • точковий масаж в поглибленнях під язиком, у двох точках одночасно;

  • інтраоральний масаж по всій площі язика.



4.Прийоми класичного масажу при гіпертонусі; у якій послідовності рекомендовано масажувати основні групи м`язів.
Стимулюючий масаж артикуляційної мускулатури здійснюється при гіпотонії м'язів з метою зміцнення м'язового тонусу.

Масажні рухи проводяться від центру до периферії. Зміцнення лицьової мускулатури здійснюється шляхом погладжування, розтирання, розминання, пощипування, вібрації. Після 4-5 легких рухів сила їх наростає. Вони стають натискаючими, але не хворобливими. Рухи повторюються 8-10 разів.

Зміцнення лицьової мускулатури:

1) погладжування чола від середини до скронь;

2) погладжування чола від брів до волосся;

3) погладжування брів;

4) погладжування по століттях від внутрішніх до зовнішніх кутах очей і в сторони;

5) погладжування щік від носа до вух і від підборіддя до вух;

6) стискання підборіддя ритмічними рухами;

7) розминка виличної і щічної м'язів (спіралеподібні руху по виличної і щічної м'язів);

8) перетирання щічного м'яза (вказівний палець в роті, інші зовні);

9) пощипування щік .
Зміцнення губної мускулатури:

  1. погладжування від середини верхньої губи до кутів;

  2. погладжування від середини нижньої губи до кутів;

  3. погладжування носо-губних складок від кутів губ до крил носа;

  4. пощипування губ;

  5. поколювання губ.

Одним із прийомів зміцнюючого масажу є вібрація. Вібрацію можна виробляти ручним методом і за допомогою механічного приладу - вібратора. Передача тканинам дрібних, швидких, чергуються коливальних рухів викликає сильне скорочення м'язів і надає їм більшу гнучкість, покращує трофіку тканин. Масаж триває 2-4 хвилини (вібрація протипоказана дітям з епісиндромом (судомами).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас