Тема: Технології навчання економіки
План
Педагогічні технології: терміни й поняття.
Систематизація технологій навчання.
Впровадження сучасних технологій навчання економіки в закладі загальної середньої освіти.
1. Педагогічні технології: терміни й поняття.
У методиці навчання економіки накопичилося достатньо проблем, які потребують спеціальних досліджень. Серед них такі, що визначаються співвідношенням фактів із педагогічної практики й теоретичних положень, а також проблема оновлення методів, засобів і форм організації навчання.
Останню проблему тісно поєднано з розробкою і використанням у освітньому процесі нових педагогічних технологій, що детально визначають алгоритм застосування дидактичних інструментів і сприяють досягненню запрограмованого навчального результату. Саме тому на сучасному етапі створюються й удосконалюються підходи до втілення в освітній процес технологічних принципів як нового етапу в розвитку методики навчання.
Слово «технологія» походить від грецьких слів «техно» – мистецтво, майстерність і «логія» – слово, вчення, поняття. Тобто, у буквальному значенні, технологія – це вчення про майстерність. Воно означає сукупність способів впливу на сировину, матеріали або напівфабрикати відповідними знаряддями виробництва. Виникнення цього поняття пов’язують з епохою розквіту науки і техніки у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
У педагогіці спроби перенести поняття «технологія» на освітній процес робляться вже упродовж 100 років. Так, перша половина ХХ ст. характеризується педагогічними розробками із застосуванням технічних приладів і автоматизованих систем у навчанні, а друга – кардинальним перетворенням самого навчального процесу з побудовою його за принципами виробництва з обов’язковим підвищенням ефективності й досягненням результатів навчання.
Зазначимо, що всі технології можна поділити на два види – промислові й соціальні. Технології в освіті належать до соціальних, де початковим і кінцевим об’єктом є людина, а основними параметрами, що зазнають змін, одна або кілька її властивостей.
Щоб відокремити відповідні соціальні технології від промислових, у наукову літературу було запроваджено термін «педагогічні технології», що є буквальним перекладом англійського словосполучення «educational technologies». Цим терміном можна було б користуватися якби він не застосовувався так широко й так невизначено. Річ у тім, що педагогічні технології у вітчизняній літературі доволі часто тлумачаться у широкому розумінні як прийоми роботи у сфері і навчання, і виховання. При цьому в зарубіжній педагогіці зміст цього поняття відрізняється від такого визначення й обмежується лише навчанням.
Загалом у світі поняття «педагогічні технології» послідовно трансформувалось від початкового уявлення щодо них як навчання за допомогою технічних засобів до поняття про ці технології як про системне й послідовне втілення у практику будь-якого рангу заздалегідь спроектованого освітнього процесу.
Виходячи із співвідношення понять «педагогічні» й «навчальні», думку щодо технологій, які розглядаються, можна дещо розвинути. А саме, якщо вважати ад’єктив «педагогічні» більш широким за змістом, ніж ад’єктив «навчальні», то можна визначити і їх супідрядність, згідно з якою навчальні (дидактичні) технології є складником педагогічних.
Таким чином, застосування терміну «навчальні технології» безпосередньо відповідає сутності технологій, головною метою якої є навчання. Саме в такому аспекті наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років під керівництвом відомого американського вченого Бенджаміна Блума було здійснено дослідження з визначення цілей когнітивної (пізнавальної) діяльності учнів й оцінювання її результативності.
Ураховуючи такий та інші сучасні підходи до навчання як в Україні, так і за її межами, можна дати визначення, що навчальна технологія – це алгоритмізована система застосування дидактичних інструментів (методів, методичних прийомів, форм і засобів навчання), яку спрямовано на досягнення запропонованого навчального результату і може бути відтворено у навчальній діяльності вчителя.
Тобто, специфіка навчальних технологій полягає у конструюванні вчителем такого освітнього процесу, який гарантує обов’язкову реалізацію поставленої дидактичної мети і забезпечує досягнення запрограмованого навчального результату учнями. Звідси, технології навчання характеризуються такими ознаками, як:
постановкою головної мети й підпорядкованих їй дидактичних цілей і завдань;
імперативною орієнтацією навчання на реалізацію поставленої мети й на гарантоване досягнення навчальних результатів;
діагностикою поточного стану навчання кожного учня;
адекватною корекцією процесу навчання, спрямованою на поліпшення його результатів;
заключною перевіркою й оцінюванням результатів навчання;
можливістю відтворення навчальних технологій іншим учителем.
2. Систематизація технологій навчання
На теренах України триває процес формування технологій навчання економіки, дослідження їх ефективності. На сьогодні технології, що застосовуються при навчанні економіки, систематизують шляхом виокремлення трьох груп таких технологій, які об’єднують певні їх види з огляду на функції, що виконують ці види стосовно навчально-пізнавальної діяльності учнів, а саме функції організації й управління, активізації й інтенсифікації, а також розвитку самостійної діяльності (табл.).
Таблиця. Групи і види технологій навчання економіки
| Група технологій організації й управління навчально-пізнавальною діяльності учнів, у тому числі технології: | Група технологій активізації й інтенсифікації навчально-пізнавальної діяльності учнів, у тому числі технології: | Група технологій розвитку самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів, у тому числі технології: |
| формування прийомів навчально-пізнавальної діяльності програмованого навчання диференційованого навчання | навчально-ігрової діяльності застосування графічно-знакових навчальних моделей (ГЗНМ) комунікативно-діалогової діяльності перспективно-випереджувального навчання сугестивного навчання інтерактивного навчання проєктної діяльності комп’ютеризованого навчання модульно-рейтингового навчання | особистісно-діяльнісного навчання (навчання, що розвиває) формування критичного мислення проблемного навчання |
Отже, до першої групи навчальних технологій належать технології: формування прийомів навчально-пізнавальної діяльності, програмованого і диференційованого навчання.
Серед них на сьогодні достатньо добре розроблено технологію формування прийомів навчально-пізнавальної діяльності учнів, яку спрямовано на формування їх економічних знань і вмінь за допомогою розв’язування чітко визначених навчально-пізнавальних задач із фіксованим алгоритмом виконання. На основі таких задач, різних рівнів складності й спрямування, за допомогою чітких інструкцій, правил, алгоритмів, планів навчальних дій, , вказівок до застосування різноманітних навчальних засобів і формуються навчально-пізнавальні прийоми школярів. При цьому, за процедурою, зазначені задачі пропонуються учням на початку уроку, а виконуються на різних його етапах. По завершенні ж уроку відповідно до цих задач проводиться діагностична перевірка засвоєння учнями не тільки навчального матеріалу, а й прийомів навчально-пізнавальної діяльності.
Технологія формування прийомів навчально-пізнавальної діяльності учнів знайшла широке відображення у методичному апараті підручників з економіки й у спеціальних методичних посібниках і є доволі поширеною у практичній діяльності вчителів економіки.
У 1980-ті роки в Україні стала відомою технологія програмованого навчання. Ідею програмованого навчання було запропоновано у 1950-х роках американським психологом Б.Ф. Скіннером для підвищення ефективності керування процесом навчання з використанням досягнень експериментальної психології на основі застосування технічних засобів. Отримала розповсюдження ця ідея і в практиці навчання економіки в школах.
Програмоване навчання економіки є технологією оптимального управління процесом засвоєння учнями нових економічних знань і вмінь. Ця технологія виникла як реакція на такі недоліки традиційних технологій навчання, як:
недостатня індивідуалізація навчання;
обмежені можливості розвитку самостійності учнів;
неоперативний контроль за засвоєнням економічного навчального матеріалу й недосконалість зворотного зв’язку в системі «учні – вчитель»;
недостатня об’єктивність перевірки та оцінки економічних знань учнів із переважанням суб’єктивних показників успішності навчання над об’єктивними;
неефективний розподіл навчального часу.
В основі технології програмованого навчання лежать три підходи до процесу навчання:
як до процесу керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів;
як до інформаційного процесу;
як до процесу індивідуалізації навчання.
Технологія програмованого навчання ґрунтується на таких постулатах навчання:
якщо зв'язок між стимулом і реакцією супроводжується станом задоволення учнів, то міцність такого зв’язку зростає, і навпаки, стан їхнього незадоволення спричиняє слабкість зазначеного зв’язку. Отже, у процесі навчання потрібно намагатися створити більше позитивних емоцій і відразу після кожної правильної відповіді давати позитивне підкріплення, закріплюючи відповідний зв'язок. У разі неправильної відповіді, вчитель не зосереджується на негативному підкріпленні, натомість він спрямовує учня на доопрацювання раніше вивченої теми, запобігаючи виникненню в нього негативних реакцій.
чим частіше повторюється зв'язок між стимулом і реакцією, тим він міцніший.
Технологія програмованого навчання спирається на навчальну програму з економіки, де систематизується навчальний матеріал, дії учнів з його засвоєння і вимоги до контролю рівня такого засвоєння. При цьому навчальний матеріал розбивається вчителем на невеликі за обсягом, логічно завершені тематичні блоки і після засвоєння кожного з них учні мають відповідати на належні контрольні запитання.
Технологія програмованого навчання зазвичай реалізується через такий алгоритм:
учитель (підручник, комп’ютерна програма тощо) пропонує першу вибірку навчального матеріалу – учень сприймає інформацію;
учитель (підручник, комп’ютерна програма тощо) пояснює зміст першої вибірки матеріалу і демонструє дії з ним – учень виконує операції із засвоєння першої вибірки навчального матеріалу;
учитель (підручник, комп’ютерна програма тощо) ставить контрольні запитання – учень відповідає на запитання;
якщо відповіді правильні, учитель (підручник, комп’ютерна програма) пропонує другу вибірку матеріалу, якщо ні – пояснює помилки і повертає учня до роботи з першою вибіркою – якщо відповіді правильні, учень переходить до вивчення наступної вибірки матеріалу, якщо неправильні – поновлює вивчення першої вибірки.
Програмоване навчання передбачає передусім наявність такого планування навчально-пізнавальною діяльності учнів, яке може забезпечити поступовий і безперервний рух усіх учнів уперед. Темп же такого руху залежить від здібностей кожного учня. При цьому програмуються конкретні запитання і завдання, даються роз’яснення на випадок ускладнень, аналізуються помилки учнів, пропонуються спрощені варіанти економічного навчального матеріалу тощо. У цілому для найбільш ефективної реалізації технології програмованого навчання вельми бажано, щоб учні мали змогу користуватися поєднаними відповідною інформаційною мережею комп’ютерами як у класі, так і вдома.
У масовій школі доволі складно створити оптимальні умови для навчання кожного школяра в найбільш властивому йому індивідуальному режимі. Утім, використання диференційованого підходу до організації навчально-пізнавальної діяльності дає можливість учителю економіки враховувати особливості цієї діяльності щодо різнорівневих груп школярів. Навчальна технологія, основою якої є саме такий підхід, називається технологією диференційованого навчання. За умови її застосування на всіх етапах навчального процесу учні класу об'єднуються вчителем в умовні групи з урахуванням їхніх типологічних особливостей. Зазвичай такі групи відповідають рівням навчальних досягнень учнів з економіки: початковому, середньому, достатньому, високому. Здійснюючи такий поділ, учитель враховує: рівень сформованості економічних знань, умінь і навичок учнів, їх інтелектуальні уміння й навчальні прийоми; інтерес школярів до вивчення економіки; їх особисте ставлення до навчання та, навіть, до особистості вчителя. Відповідно до таких умов диференціації і створюються різнорівневі дидактичні матеріали, що відрізняються за змістом, обсягом, складністю і прийомами виконання завдань. При проєктуванні змісту таких завдань і строків їх виконання вчитель також має передбачати необхідність адекватної діагностики навчальних результатів учнів. У цілому при використанні технології диференційованого навчання широко застосовуються групова й кооперовано-групова форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. На уроках різних типів учні мають змогу самостійно обирати рівень складності, на якому вони спроможні навчатися і, відповідно, отримувати певні оцінки за свою навчальну роботу. За таких умов учитель зосереджує їхню увагу на перспективі підвищення як рівня складності навчання економіки, так і отриманих оцінок.
До другої групи навчальних технологій належать ті, що спрямовано на активізацію й інтенсифікацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, а саме технології: навчально-ігрової діяльності, застосування графічно-знакових навчальних моделей (ГЗНМ), комунікативно-діалогової діяльності, перспективно-випереджувального навчання, сугестивного навчання, інтерактивного навчання (інтерактивна технологія навчання), проєктної діяльності, а також комп’ютеризованого та модульно-рейтингового навчання.
Зокрема, у практиці роботи вчителів економіки поширеною є технологія навчально-ігрової діяльності учнів. Однак наразі її реалізація найчастіше є епізодичною і не вибудовується в чітку систему організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Утім, досвід роботи вчителів доводить, що саме застосування ігор з дидактичною метою дає можливість активізувати пізнавальну діяльність дітей і долати певні труднощі оволодіння ними економічним навчальним матеріалом.
Упровадження ігрової навчальної технології передбачає застосування різноманітних дидактичних інструментів. На відміну від ігор у цілому, дидактична (та, що навчає) гра має істотні ознаки – чітко поставлену дидактичну мету та відповідні їй, обґрунтовані й визначені наперед результати.
Технологія навчально-ігрової діяльності упроваджується при навчанні економіки за допомогою певних ігрових засобів, насамперед стимулюючих. Безпосередня реалізація цієї технології на уроці відбувається за такими принципами:
дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі;
навчально-пізнавальна діяльність учнів підпорядковується правилам гри;
у таку діяльність вноситься елемент змагання, який перетворює дидактичну задачу в ігрову;
міра успішності виконання дидактичного завдання поєднується з конкретним ігровим результатом.
Практика застосування ігрової навчальної технології засвідчила, що вона сприяє формуванню економічних компетенцій учнів і підвищує їх інтерес до вивчення економіки. Слід також мати на увазі, що впровадження зазначеної технології поєднано з проведенням такого виду нетрадиційного уроку, як ігровий, і вважається одним з основних засобів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Технологія застосування графічно-знакових навчальних моделей (ГЗНМ) різного типу й виду використовується вчителями ще з 1980-х років. Насамперед це стосується структурно-логічних ГЗНМ, підґрунтям застосування яких стали ідеї В.Ф. Шаталова щодо вивчення навчального матеріалу великими змістовими (тематичними) блоками.
У цілому вчителі залучили до процесу навчання чимало різновидів графічно-знакових моделей, проте їх застосування відбувається за єдиним алгоритмом, реалізація якого визначається дидактичними особливостями економічного навчального моделювання.
До основних конструктивних засад технології застосування графічно-знакових навчальних моделей на уроках економіки належать такі, як:
поділ навчального матеріалу на тематичні блоки уроків, які відрізняються за видами дидактичної мети і різноманітним сполученням методів, методичних прийомів, засобів і форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
використання зазначених моделей на всіх етапах навчання економіки, крім тематичного і підсумкового контролю навчальних досягнень учнів;
багаторазове варіативне повторення навчального матеріалу з метою максимального формування економічних знань і вмінь учнів й отримання досвіду їх застосування;
здійснення контролю й корекції навчальних досягнень учнів за листами взаємоконтролю (переліком запитань і завдань, який оприлюднюється на початку вивчення тематичного блоку уроків), що дає змогу перевіряти й оцінювати навчальні результати кожного учня та вести їх систематичний облік;
реалізація принципу «відкритих перспектив» у навчальному процесі, за якого вчитель дає можливість поліпшити свої навчальні результати.
Застосування наступної з другої групи технології комунікативно-діалогової діяльності учнів вимагає від учителя економіки творчого підходу до організації освітнього процесу, володіння прийомами евристичної бесіди та вміння вести дискусію й створити умови для її виникнення між учнями на уроці. У шкільної економіки є широкі можливості для використання цієї технології, оскільки у темах економічного курсу є чимало проблемних питань, що й сприяє організації активного обговорення навчального матеріалу, спонукаючи учнів до самостійної навчально-пізнавальної діяльності й підвищуючи її ефективність. Технологія комунікативно-діалогової діяльності передбачає застосування інтерактивного режиму організації навчання.
Технологію перспективно-випереджувального навчання економіки спрямовано на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, які мають високий чи достатній рівень навчальних досягнень. Таких учнів необхідно заздалегідь знайомити з додатковим або ускладненим економічним матеріалом, зміст якого виходить за рамки програми і перевищує вимоги базового навчання. Власне відповідні випереджувальні завдання, поєднані з вивченням наступної теми, учні мають отримати на останніх уроках попереднього тематичного блоку. На уроках же, присвячених вивченню наступної теми, ці учні матимуть змогу навчати інших, виступаючи у ролі консультантів і виконувати керівні функції при роботі у групах.
В основу технології сугестивного навчання покладено принцип залучення у навчальний процес емоційно-почуттєвої сфери учнів. Сутністю технології сугестивного навчання є спрямування вчителем психічних процесів учнів на релаксацію як основу навіювання, а також використання елементів аутотренінгу. Крім того, на відповідному уроці створюється особлива психологічно-інформаційна атмосфера, спрямована на формування асоціативних зв’язків учнів. При цьому задля забезпечення всебічного формування знань учнів використовуються, передусім, графічно-знакові навчальні моделі. Потрібно також зазначити, що застосування технології сугестивного навчання передбачає ґрунтовне вивчення психодидактичних засад процесу навчання економіки та вікових й індивідуальних особливостей учнів, оскільки ця технологія передбачає вплив на їхні психофізіологічні процеси.
Останнім часом значного поширення набула інтерактивна технологія навчання. Інтерактивність – це здатність взаємодіяти або перебувати у режимі бесіди, діалогу з ким-небудь або чим-небудь (людиною, комп’ютером тощо). У методиці ж навчання економіки інтерактивний процес розглядають як такий, за якого учні в ході спілкування в групі і т. д. своєю поведінкою впливають на інших, спонукаючи їх до навчально-пізнавальної діяльності.
В основі інтерактивної технології навчання економіки лежить модель взаємодії вчителя з групами учнів, яка здійснюється в умовах пошукової навчально-пізнавальної діяльності й забезпечує формування економічних компетенцій учнів завдяки набуттю ними досвіду діяльності, спілкування й взаємонавчання. Урок, що проводиться із застосуванням такої технології навчання, відрізняється від традиційного. Зокрема, обов’язковим компонентом цього уроку є інструктаж щодо процедури проведення уроку і критеріїв оцінювання роботи учнів, оскільки за різних умов цей інструктаж може істотно змінюватися.
Крім того, значна увага вчителя приділяється об’єднанню учнів класу в групи, яке може проводитись за різними принципами залежно від застосування певних підвидів інтерактивної технології навчання, а саме дискусійної, ігрової та тренінгової інтерактивних технологій.
Як відомо, застосування дискусії передбачає публічне обговорення неоднозначного чи проблемного питання та обмін судженнями, знаннями й думками з цього приводу. Звідси істотними рисами застосування дискусійної інтерактивної технології, що реалізується через власне дискусію з аналізом ситуації, мозковий штурм, диспут, дебати тощо, є взаємодоповнюючий діалог чи полілог, безконфліктне зіткнення різних точок зору, доведення й спростування гіпотез та ін.
До арсеналу ігрової інтерактивної технології як підвиду належать усі форми-підвиди ігрового уроку, тобто сюжетно-рольова та імітаційно-моделююча гра, гра-змагання і ділова гра. Утім, найчастіше та з найбільшою ефективністю застосовуються певні різновиди ділової гри, які, в даному випадку, вирізняються за різним їх спрямуванням, а саме:
тематична ділова гра, що зумовлена вивченням однієї теми шкільного курсу економіки;
наскрізна ділова гра, що охоплює економічний навчальний матеріал усього тематичного блоку;
комплексна ділова гра, що поєднує навчальний матеріал кількох тематичних блоків;
міжпредметна ділова гра, що проводиться за потреби об’єднання тем різних шкільних предметів із метою всебічного вивчення економічних об’єктів, процесів і явищ.
Тренінг як специфічний підвид технології інтерактивного навчання економіки спрямовано на формування і розвиток в учнів прийомів здобуття економічних знань і способів дій, а також набування ними інтелектуальних умінь і навчально-пізнавальних установок. При цьому ділова й сюжетно-рольова гра, груповий диспут тощо теж можуть мати суто тренінговий характер, тобто спрямовуватися на формування вмінь аналізувати економічну інформацію, знаходити правильний алгоритм вирішення завдань, визначати проблему і знаходити шляхи її розв’язання та формувати програму навчально-пізнавальних дій. Крім того, доволі оригінальним різновидом тренінгової інтерактивної технології навчання є технологія так званого кейс стаді (від англ. case study – навчальний приклад, вивчення конкретного випадку, дослідження на конкретному прикладі, вивчення конкретної проблеми, тематичне або цільове дослідження тощо), у якій використовуються реальні проблемні ситуації економічного спрямування (наприклад, проектування місця розташування певного підприємства чи закладу). Саме аналіз фактичної економічної ситуації, виявлення актуальної проблеми, пошук необхідної додаткової інформації, знаходження шляхів розв’язання проблеми та їх обговорення, а також формування реальної програми дій і відповідає усім завданням кейс стаді як тренінгової технології навчання.
До традиційних функцій учителя економіки за будь-якого різновиду інтерактивної технології навчання додається функція так званої модерації, яка передбачає попереднє планування вчителем пом’якшувально-регуляційних заходів, спрямованих на організацію взаємодії учнів у групі та прийняття ними спільних рішень.
У цілому застосування інтерактивного навчання на уроках економіки допомагає вчителеві ефективно досягати поставленої мети й створює творчу, змагальну атмосферу серед учнів. При цьому вільна форма спілкування сприяє меншій стомлюваності учнів, підвищує їхню працездатність, виховує навички учнівського взаємоконтролю і самоконтролю та готує школярів до практичної трудової діяльності.
Усвідомлюючи необхідність посилення індивідуального підходу до організації навчальної роботи учнів, учителі економіки все частіше звертаються до технології проєктної діяльності учнів. Головною метою застосування цієї технології при навчанні економіки є розвиток самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів і вміння самостійно формувати свої знання й орієнтуватися в економічному інформаційному просторі. Зміст цієї технології полягає у досягненні дидактичної мети за допомогою детальної розробки обраної проблеми окремими учнями чи малими групами учнів. Тобто, вчитель організовує дослідницьку діяльність учнів, у процесі якої відбувається формування їхніх знань і вмінь, що відповідають вимогам програми шкільного курсу економіки. При цьому найчастіше учні досліджують об’єкти, процеси та явища найближчого до них довкілля, тобто ведуть краєзнавчу роботу, проте тематика проєктної діяльності у цілому може бути достатньо широкою.
Строк виконання конкретного навчального проєкту залежить від його обсягу, складності й навчально-пізнавальних можливостей школярів. При цьому вчитель має ретельно планувати дослідницьку діяльність учнів, ураховуючи об’єктивні можливості її здійснення, забезпеченість засобами дослідження і необхідними джерелами економічної інформації. Насамкінець варто також пам’ятати, що проєктна діяльність учнів має узгоджуватись з їх віковими й індивідуальними особливостями і вимогами програми шкільного курсу економіки, який опановують школярі.
Технологія комп’ютеризованого навчання економіки використовує як базову модель навчання «вчитель – комп’ютеризована система – учень». Ця технологія передбачає застосування комп’ютеризованих систем і технологій як провідного засобу навчання, за допомогою якого економічну інформацію передають учневі та контролюють її засвоєння й опрацювання та формування й наступне застосування економічних знань і вмінь. Утім, основна особливість технології комп’ютеризованого навчання полягає в тому, що вона дає можливість активізувати самостійну навчально-пізнавальну діяльність учнів.
Наразі значне поширення у шкільній практиці отримала і технологія модульно-рейтингового навчання економіки. За такого підходу модулем називають особливий функціональний вузол, в якому вчитель поєднує зміст економічного навчального матеріалу й алгоритм його поетапного засвоєння учнями. При цьому вчитель розробляє спеціальні інструкції щодо самостійної роботи школярів, де чітко визначає мету формування конкретних знань і вмінь, дає настанови і лаконічні вказівки до використання джерел економічної навчальної інформації та роз’яснює способи опанування нею. Крім того, в інструкціях зазначаються форми поточного та кінцевого контролю й критерії оцінювання навчальних досягнень учнів із економіки, а також наводяться зразки контрольних завдань. Оцінювання ж роботи учнів за технологією модульно-рейтингового навчання має бути відкритим і прозорим, а підбиття підсумків їх навчально-пізнавальної діяльності має здійснюватися у рейтинговому вигляді. Слід зазначити, що за такої технології навчання функція вчителя економіки значно зміщується у бік її демократизації. Тобто, вчитель не примушує учнів навчатися, а керує їхньою діяльністю: консультує, інструктує, дає поради щодо більш ефективної організації навчально-пізнавальної діяльності й запобігання помилкам, допомагає правильно скористатися джерелами економічної навчальної інформації тощо. А отже, навчання школярів за цією технологією має переважно самостійний діяльнісний характер, що сприяє їх всебічному розвитку.
До третьої групи навчальних технологій належать ті, що спрямовано на розвиток самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів, а саме технології: особистісно-діяльнісного навчання (навчання, що розвиває), формування критичного мислення та проблемного навчання.
В основу першої з них – технології навчання, що розвиває, – покладено діяльнісний (особистісно-діяльнісний) підхід. Його можна визначити, орієнтуючись на загальне співвідношення «діяльність – особистість», за тотожністю «яка діяльність, така й особистість» і умовою «поза діяльності немає особистості».
За такого підходу для організації повноцінної самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів слід пропонувати їм завдання, виконання яких вимагає формування і застосування інтелектуальних умінь – до аналізу, синтезу, порівняння тощо. У системі навчання, що розвиває, ці вміння реалізуються у розумінні загальних способів вирішування економічних навчальних завдань (загальних способів розумових дій). Засвоєння і застосування саме таких способів і має передувати формуванню конкретно-практичних дій учнів.
Власне алгоритм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів за технології особистісно-діяльнісного навчання економіки ґрунтується на вирішуванні навчальних завдань індивідуального спрямування. Відповідно до цього алгоритму навчання починається із запитання вчителя: «Скажи, що ти знаєш про це?». Якщо при цьому учні дають помилкові відповіді, то вчитель наводить факти, що суперечать їх твердженням, і кожен учень отримує можливість самостійно виправити власні помилкові судження й поняття. Таке поступове вирішення індивідуальних навчальних задач, по-перше, корисно супроводжувати синхронним графічно-знаковим моделюванням, тобто створенням і застосуванням графічно-знакових моделей такого типу і виду, які найбільш повно узагальнюють певну отриману економічну інформацію і конкретизують її. По-друге, вирішення зазначених завдань слушно засновувати не на емпіричному, а на теоретичному пошуку, що ґрунтується на теоретичному мисленні учнів. Перевага такого теоретичного пізнання полягає в тому, що воно дає змогу учневі заздалегідь уявити й передбачити результат практичної реалізації його зусиль. Отже, формування теоретичного мислення є найважливішими і метою, і результатом технології навчання, що розвиває.
Останнім часом на теренах України серед учителів економіки пожвавився інтерес і до технології формування критичного мислення учнів. Слід зазначити, що в освіті США та Канади цей напрям поширюється останні п’ятдесят років. Зароджувалася така технологія як перехід від навчання, орієнтованого на запам’ятовування, до навчання спрямованого на розвиток свідомого мислення учнів.
Підґрунтям цієї технології є діалогова форма навчання, яку спрямовано на те, щоб навчити учнів ставити під сумнів неперевірену інформацію, шукати докази й аргументи на її підтвердження чи спростування. Звідси в основі технології формування критичного мислення учнів лежать такі принципи:
організація навчального процесу з економіки як дослідження учнями певної теми шляхом інтерактивної взаємодії;
спрямування мотивації навчальної діяльності учнів на організацію обговорення й розв’язання економічних проблем і активну співпрацю;
використання завдань, що вимагають мислення вищого рівня;
формування вміння учнів оперувати доказами, формулювати висновки, інтерпретувати інформацію, аналізувати аргументи й обґрунтувати висновки;
постійне оцінювання навчальних результатів із використанням зворотного зв’язку «учні – вчитель»;
орієнтація результату навчання не на засвоєння чужих думок і фактів, а на вироблення власних суджень через застосування до економічної інформації відповідних прийомів мислення.
Навчально-пізнавальний процес з економіки за умови застосування технології формування критичного мислення учнів будується за таким алгоритмом:
актуалізація знань:
а) відтворення сформованих знань, умінь і життєвого досвіду учнів;
б) оцінювання знань, умінь і досвіду учнів, виявлення прогалин і помилок;
в) встановлення мети навчання;
г) мотивація подальшої навчально-пізнавальної діяльності;
д) подання нового контексту (умов і поглядів), за якого розглядатиметься навчальний матеріал;
формування нових знань:
а) відповіді учнів на пошукові запитання і корекція вчителем їх відповідей;
б) аналіз проміжних ідей учнів і висловлення нових;
в) виокремлення основних змістових моментів і положень;
г) виявлення зворотного зв’язку;
д) формулювання висновків й узагальнень, поєднання нових знань і вмінь із життєвим досвідом учнів;
консолідація знань і вмінь:
а) узагальнення нового матеріалу (контрольні запитання на зразок «Про що ви щойно дізналися?», «Чим відрізняється нове знання від уже відомого»);
б) виконання завдань на застосування нових знань і вмінь;
в) оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Слід також зазначити, що сформоване критичне мислення дає змогу учням помірковано ставитися до власних думок і причин, які їх зумовили. За наявності такого мислення міркування школярів ґрунтуються не на упереджених і забобонах, а на логіці й достовірній інформації.
В основу технології проблемного навчання економіки покладено впровадження таких методів навчання економіки, як метод проблемного викладання навчального матеріалу, частково пошуковий і дослідницький метод.
Особливістю застосування цієї технології є обов’язкова постановка вчителем навчально-пізнавальних завдань, що викликають подив і нерозуміння їх учнями, викликаючи лише певні здогадки. Тобто такими завданнями є ті, що порушують відомі учням економічні причинно-наслідкові зв’язки, спонукаючи школярів до самостійного знаходження нової економічної інформації, необхідної для встановлення й пояснення невідомих раніше закономірностей. До того ж, постановку таких проблемних завдань і їх вирішення має бути спрямовано на формування не тільки системи нових економічних знань і вмінь учнів, а й їх пізнавального інтересу, а також на моделювання ними розумових процесів і пошук шляхів розкриття сутності нових економічних понять.
3. Впровадження сучасних технологій навчання економіки в закладах загальної середньої освіти.
Навчальні технології передбачають, що діяльність учнів під керівництвом учителя відбувається за чітко розписаним у певній послідовності діями, які фіксуються у так званих технологічних схемах. Отже, навчальні технології повинні мати такі чітко окреслені структурні компоненти, як:
концептуальна основа;
конкретизований навчальний результат;
модель навчання (визначений характер взаємодії учителя й учнів);
алгоритм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі застосування певних навчальних засобів;
наскрізна діагностика, що ґрунтується на виявленні зворотного зв’язку між учителем і учнями;
контроль і корекція поточних і підсумкових результатів навчання.
Слід зазначити, що підхід до дидактичної системи роботи вчителів економіки як до індивідуальних навчальних технологій і відповідна їх оцінка підвищує відповідальність учителів. Цей підхід зобов’язує кожного вчителя, по-перше, ставитися до своєї педагогічної діяльності як до системи використання дидактичних інструментів (методів, методичних прийомів, форм і засобів навчання), по-друге, передбачати й оцінювати результати такої діяльності, і, по-третє, нести відповідальність за досягнення кінцевого результату навчання. Отже, впровадження конкретних технологій у процес навчання економіки має істотно підвищувати його ефективність.
Обираючи навчальні технології з метою застосування у власній професійній діяльності вчитель має спиратися передусім, на рівень їх ефективності, який визначається за так званими критеріями технологічності: науковістю, системністю, ефективністю, передбачуваністю, відтворюваністю й оптимальністю. Ці критерії і визначають вимоги, яким мають відповідати навчальні технології, а саме:
науковість, що зумовлюється рівнем наукового обґрунтування всіх структурних компонентів певної технології;
системність, що передбачає взаємозв’язок структурних компонентів визначеної технології і дидактичних інструментів, які забезпечують їх реалізацію;
ефективність, що визначається адекватністю фізичних, емоційних, часових і матеріальних витрат отриманню запрограмованого навчального результату;
передбачуваність, що характеризується належним рівнем спланованості процесуальної частини певної технології і визначення очікуваних результатів навчання;
відтворюваність, що передбачає можливість застосування індивідуальних технологій навчання іншими його суб’єктами;
оптимальність, що полягає в наявності низки переваг порівняно з іншими технологіями з огляду на досягнення запропонованого результату навчання.
Чим більше будь-яка індивідуальна навчальна технологія відповідає зазначеним вище вимогам, тим більш імовірною є можливість її практичного застосування широким загалом учителів економіки.
Творчість учителя економіки – необхідний елемент його педагогічної діяльності. Обов’язковим складником такої творчості є постійне підвищення вчителем рівня оволодіння методикою навчання економіки й удосконалення власної педагогічної майстерності. Прогресивні навчальні технології, що спираються на сучасні освітні концептуальні засади, мають поєднувати професійне застосування методичного апарату навчання економіки, усвідомлене вдосконалення педагогічної майстерності вчителя та його творчий пошук. Тож на будь-якому етапі педагогічної діяльності вчителю економіки необхідно вивчати компоненти сучасних навчальних технологій, які мають стати підґрунтям його самовдосконалення.
Питання для самоконтролю
1. На які групи поділяють технології навчання за характером впливу на навчально-пізнавальну діяльність учнів?
2. Які недоліки традиційного навчання економіки спонукали до виникнення технології програмованого навчання економіки?
3. У чому полягають функції вчителя, коли він застосовує технологію модульно-рейтингового навчання економіки?
4. У чому полягає сутність проблемного навчання?
Література
Азбука уроку: планування, методика, технологія проведення, аналіз: навч. вид. / голов. ред. B.B. Григораш. – Xарків : Основа, 2006. – 144 с. – (Бібліотека журналу «Управління школою»).
Дмитренко Г. Сутність і структура економічних знань для підвищення економічної компетентності в системі післядипломної освіти. / Г. Дмитренко, О. Ануфрієва // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – № 7(10). – С. 51– 55.
Дуженко І. Метод проектів як альтернатива класно-урочної системи / І. Дуженко // Географія та основи економіки. – 2005. – № 3. – С. 25–28.
Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Я. А. Коменский, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И. Г. Песталоцци. –– М. : Педагогика, 1988. –– 416 с.
Крупська Л. П. Методичний посібник для роботи з підручником «Моя економіка» / Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко – К. : «А.П.Н.», 2005. – 216 с.
Мовчан О. Використання інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення економіки / О. Мовчан // Географія та основи економіки. – 2007. – № 11–12. – С. 13–20.
Мочерний С. В. Економічна теорія. Навчальний посібник. / С. В.Мочерний – К. : Видавничий центр «Академія», 2005. – 336 с.
Островерхова Н. Аналіз уроку за новітніми технологіями / упоряд. І. М. Рожнятовська. – К. : Видавничий дім «Шк. світ», 2012. – 120 c.
Субетто А. И. Онтология и эпистемология компетентностного подхода, классификация и квалиметрия компетенций / Субетто А. И. – СПб. ; М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006 – 72 с.
Трайнев В. А. Интенсивные педагогические игровые технологии в гуманитарном образовании (методология и практика): научно-популярная литература / В. А. Трайнев, И. В. Трайнев. – М. : Дашков и К, 2006. – 282 с.
Химинець В. В. Інноваційна освітня діяльність / В. В. Химинець. – Ужгород : Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – 364 с.
Хмарні технології в освіті : матеріали Всеукраїнського науково-методичного семінару (Кривий Ріг – Київ – Черкаси – Харків, 21 грудня 2012 р.). — Кривий Ріг : Видавничий відділ КМІ, 2012. — 173 с.
Хуторской А. В. Технология проэктирования ключевых и предметных компетенций [Электронный ресурс] / Хуторской А. В. // Интернет–журнал “Эйдос”. – 2005. – 12 дек. – Режим доступа : http://www.eidos.ru
Юхимович О. А. Урок на тему «Види та способи реклами» (Курс «Ділова активність») / О. А. Юхимович // Географія та основи економіки. – 2004. – № 5. – С. 26–27.
Якиманська І. Планування та технологія особистісно орієнтованого уроку / І. Якиманська, О. Якуніна // Відкритий урок. – 2006. – № 19/20. – С. 17–21.