Ім'я файлу: Ілючок «Технологія виконання земельних робіт».docx
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 25.05.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 25.05.2020
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Будівництва та архітектури
(повна назва кафедри)
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Технологія виконання земельних робіт»
здобувача вищої освіти 3 курсу
Буд 371-з групи
спеціальності 192 «Будівництво та
цивільна інженерія»
Ілючок Петро Васильович
(прізвище та ініціали)
(освітній рівень – бакалавр )
Керівник практики від ЗВО ___________________________________
| (підпис) | (посада, вчене звання, прізвище та ініціали) |
м. Старобільськ 2020 р.
План
1. Види земляних споруд.
2. Способи виконання земляних робіт.
3. Укладання, ущільнення та зворотне засипання ґрунту.
4. Розроблення мерзлих ґрунтів.
5. Контроль якості робіт та охорони навколишнього середовища.
6. Література.
1. Види земляних споруд.
При будівництві будь-якої будівлі або споруди, а також плануванні та благоустрої території виконують розробку грунту, яка містить наступні основні процеси: розроблення ґрунту, його переміщення, укладання та ущільнення. Безпосередньому виконанню цих процесів у ряді випадків передують або супроводять їх підготовчі та допоміжні процеси. Підготовчі процеси здійснюють до початку розробки ґрунту, а допоміжні – до або у процесі будівництва земляних споруд. Весь цей комплекс процесів наз. земляними роботами.
У промисловому та цивільному будівництві виконуються різні види земляних робіт: улаштування траншей та котлованів, зведення земляного полотна доріг та планування майданчика, розпушування твердих або мерзлих ґрунтів, заглиблення фундаментів, зворотне засипання, влаштування постійних, тимчасових та допоміжних споруд. Всі ці земляні споруди створюють шляхом розроблення виїмок у ґрунті або зведення із ґрунту насипу.
Виїмки і насипу представляють собою земляні споруди які залежно від їх призначення і терміну експлуатації можуть бути постійними і тимчасовими. Напр., траншея для трубопроводу є тимчасовою виїмкою, так як буде засипана після укладання в неї трубопроводу. Котлован під будівлю з підвалом є постійною виїмкою, тому що буде існувати протягом всієї експлуатації споруди. І тільки незначна частина по периметру котловану буде засипана по закінченні зведення підземної частин будівлі.
За своїм призначенням виїмки та насипи можуть бути частиною вертикального планування майданчика (планувальні виїмки та насипи) або ж окремими спорудами утвореними виїмками (котлованами, траншеями) та насипами.
Постійні земляні споруди - греблі, дамби, канали, водосховища, шламонакопичувачі і т.п. - призначені для тривалої експлуатації. Тимчасові земляні споруди влаштовують як необхідний елемент для подальших будівельно-монтажних робіт: котловани під фундаменти, траншеї під трубопроводи і т.д. Кювети, водовідвідні канави і т.п. є допоміжними земляними спорудами.
Тимчасові виїмки шириною до 3 м і довжиною, що значно перевищує ширину, називаються траншеями. Виїмку, довжина якої не перевищує десятикратної ширини, називають котлованом. Котловани і траншеї мають дно і бічні стінки або укоси. Тимчасові виїмки під транспортні магістралі, шахти, штольні і т.п. земляні споруди, закриті з поверхні, називаються підземними виробками. Після влаштування підземних споруд і частин будівель ґрунт укладають у простір між бічною поверхнею споруди та укосом котловану, таку роботу називають зворотним засипанням "пазух".
Земляні споруди при їх експлуатації не повинні змінювати своєї форми і основних розмірів, давати осідань, розмиватися під дією поточної води і піддаватися впливу атмосферних опадів.
Земляні роботи хар-ся значною вартістю та трудомісткістю. По трудомісткості виконання земляні роботи складають до 20% всієї трудомісткості зведення будівлі, тому їх завжди прагнули механізувати. В даний час до 97% обсягів земляних робіт в будівництві комплексно механізовані, однак при дрібних розосереджених обсягах робіт, улаштуванні фундаментів в обмежених умовах, зачистці дна і укосів котлованів, улаштуванні дренажних канав в гористій місцевості ще застосовується ручна праця. Тому основне завдання при виконанні земляних робіт - повністю виключити ручну працю.
2. Способи виконання земляних робіт.
Під комплексною механізацією будівництва розуміють такий спосіб виконання робіт, при якому всі буд процеси і робочі операції виконуються найбільш удосконаленими високопродуктивними машинами, підібраними по продуктивності і параметрам, що забезпечують необхідний темп та якість будівельних робіт.
При комплексній механізації земляних робіт основні та допоміжні операції по розробці ґрунту, його переміщення, укладанні в насип, ущільнення, а також по остаточній обробці земляної споруди виконуються за допомогою комплекту взаємопов'язаних машин і механізмів. Неодмінною умовою комплексної механізації (крім повної механізації всіх процесів) є відповідність продуктивності всіх машин і механізмів комплекту експлуатаційній продуктивності ведучої машини, яка (як правило) виконує основну операцію - розробку грунту. Роботи виконуються окремими потоками, комплектами машин у послідовності встановленій ПВР.
Для робіт, що часто зустрічаються (риття котлованів під фундаменти будівель, траншей і т.п.) розроблені типові технологічні карти або схеми які містять рекомендований набір механізмів, послідовність виконання робіт, взаємозв'язок у часі та просторі.
Кожна машина призначена для певного процесу чи операції: розроблення, транспортув, вирівнювання і ущільнення грунту, зачищення дна виїмки, планування укосів. Переваги земл-трансп машин – можливість суміщення в одному робочому циклі всього комплексу операцій.
Приблизно 97% всіх робіт при влаштуванні земляних споруд комплексно механізовані, тобто при виконанні процесу повністю виключається ручна праця. На рис.3.2 наведено схеми комплексної механізації робіт при відсипанні тіла земляної греблі. Грунт розробляється в кар'єрі екскаватором з навантаженням в автосамоскиди, транспортується на відстань L, розвантажується після підйому кузова, розрівнюється бульдозерами і ущільнюється котками.
Найпоширеніший у буд механічний спосіб, яким виконують до 95% загального обсягу земляних робіт. Для виконання земляних робіт механічним способом застосовують землерийно-транспортні машини.
Найбільший обсяг земляних робіт у будівництві (45%) виконується одноківшовими екскаваторами: на пневмоколісному ходу (місткість стандартного ковша 0,15 ... 0,65 м3), на гусеничному ходу (місткість стандартного ковша 0,25 ... 2,5, рідше до 4 м3). Крім стандартних ковшів при розробці легких грунтів можуть встановлюватися ковші підвищеної місткості.
Екскаватор з прямою лопатою в основному використовується при розробці виїмок в сухих і маловологих грунтах, що пов'язано з необхідністю з'їзду на дно виїмки. Застосовують поздовжні лобові або бічні проходки з навантаженням грунту в транспортний засіб, який зазвичай розміщують безпосередньо в забої. Для виїзду і в'їзду транспорту влаштовують похилі пандуси з ухилом 10 ... 15 °.
При бічній проходці транспорт подається під навантаження збоку вироблення, що зменшує кут повороту стріли екскаватора і сприяє підвищенню її продуктивності.
Екскаватори, обладнані зворотною лопатою, розробляють виїмки торцевими (лобовими) і бічними проходками, розташовуючись вище дна забою, що дозволяє: використовувати їх при розробці зволожених і мокрих грунтів, з навантаженням у транспортний засіб або у відвал.
Транспорт може подаватися по дну виїмки чи поверху з одного або двох сторін. Глибина забою визначається довжиною рукояті екскаватора. Ширина торцевої проходки при двостороньому навантаженні самоскидів (1,6 ... 1,7) R0, при одностороньому - (1,2 ... 1,5) R0. При роботі у відвал ширина проходки буває менше - (0,5 ... 0,8) R0. При бічній проходці автотранспорт під навантаження може подаватися по верху або по дну котловану, з правого або лівого боку.
Екскаватори з грейферним ковшем застосовують при розробці вузьких або глибоких виїмок (траншей, колодязів) у м'яких і сипучих грунтах, у тому числі при високому рівні грунтових вод. Ківш може бути встановлений на рукояті або підвішений на гратчастої стріли, грунт набирається з використанням гідравлічного приводу або врізанням у грунт важкого ковша. Гідравлічна система приводу дозволяє розробляти щільні грунти легкими ковшами, що дає можливість за один цикл екскавації набирати в ківш більше грунту. Продуктивність екскаваторів з таким обладнанням значно підвищується. При розроблені невеликих у плані, глибоких виїмок екскаватор, обладнаний грейферним ковшем, працює без переміщень. При ритті траншей він переміщається уздовж траншеї, тому під'їзд транспорту може здійснюватися з будь-якої вільної сторони.
Драглайн застосовують при розробці грунту нижче рівня стоянки екскаватора, без з'їзду на дно виїмки, тому наявність грунтових вод не впливає на роботу приладу. Драглайн використовують для риття порівняно великих котлованів і траншей, а також для відсипки насипів, зокрема на будівництві каналів, автомобільних доріг і залізниць.
При застосуванні драглайну виїмку грунту можна здійснювати лобовими або бічними проходками. Оскільки ківш підвішений на канаті, то при завантаженні він розгойдується і закидається на відстань, що перевищує довжину стріли; часто використовують човникові способи роботи (рис.6, а, б).
При поперечно-човниковому способі самоскид завантажується поперемінним черпанням ковша з обох сторін кузова. При поздовжньо-човниковому грунт набирається перед заднім бортом кузов самоскида. Кут повороту стріли екскаватора при навантаженні за поздовжньо-човникової схемою наближається до 0, а при поперечно-човникової - до 15 ... 20 °. Під час розвантаження рух ковша не припиняється, завдяки чому тривалість циклу екскавації знижується на 20 ... 26%.
Екскаватори з телескопічною стрілою (рис.16, в) працюють так само, як екскаватори, обладнані зворотною лопатою. Однак крім звичайних екскаваціонних робіт за допомогою цього устаткування можна виконувати зачисні і планувальні роботи, що є перевагою при розробці дрібних розосереджених земляних споруд. Для збільшення швидкості пересування з об'єкта на об'єкт існують екскаватори на пневмоходу. Механізм втягування стріли у них пристосований для копання грунту, планування і зачистки поверхонь, навантаження сипучих матеріалів і штучних вантажів.
Навантажувачіна гусеничному і пневмоколісному ходу, як і пряма лопата, працюють вище рівня стоянки машини рухом ковша від себе. Місткість ковша навантажувача в 1,5 ... 2 рази більше місткості ковша прямої лопати, що дозволяє істотно підвищити продуктивність екскаватора. Рух ріжучої кромки відвалу по прямолінійній горизонтальній траєкторії дозволяє планувати майданчик, на якій працює машина. Завдяки можливості переміщення грунту на невеликі відстані робота одноківшових навантажувачів буває особливо ефективною в обмежених умовах. Ківш наповнюється ступінчастим, екскаваційним, роздільним і поєднаним способами (див. рис.19, I-IV відповідно).
| |
3. Машини пристосовані для копання та переміщення ґрунту.
До основних землерийно-транспортних машин відносяться скрепери, бульдозери, грейдери, які розробляють грунт, переміщуючи його, розвантажуючи у насип і повертаються в забій порожняком. Бульдозер пристосований для зрізання і переміщення ґрунту на віддаль до 120 м. його застосовують для планування буд майданчиків, розроблення виїмок глибиною до 2 м, спорудження невисоких насипів, зачищенні дна котлованів після екскаваторних робіт, виконання зворотної засипки траншей і пазух котлованів, попереднє розпушування мерзлих і кам’янистих ґрунтів, розчищення території; розроблення виїмок та створення насипів, резервів ґрунту тощо. Бульдозери можуть бути штовхачами наповнених ґрунтом скреперів.
Розроблення ґрунту бульдозером проводиться шарами товщиною до 30 см. Профіль зрізаного шару ґрунту може бути: горизонтальним, клиноподібним, гребінчастим. Зрізання ґрунту клиноподібною і гребінчастою стружками раціонально виконувати на горизонтальних майданчиках. Для зрізання «під ухил» і «на підйом» застосовують стружку постійної товщини. Використання бульдозерів для переміщення ґрунту на буд майд фективне за умови переміщ на віддаль 25…100м і ухилом не більше 20%.
Переміщення грунту на буд майданч можна виконувати за такими схемами руху бульдозера: човниковою (віддаль до 50м) та зигзагом (>50м).
Для раціонального режиму роботи бульдозера відвал спочатку заглиблюють на більшу глибину, а після утворення призми волочіння поступово знижують товщину стружки. За такої роботи бульдозера довжина ділянки набирання ґрунту зменшується в 1,5 раза і повністю використовується потужність двигуна. Роботу бульд необхідно організовувати так, щоб його рух проходив по одному ходу, тоді утворені з боків валики утворюють своєрідну траншею, що зменшує втрати грунту. Раціональним є набирання ґрунту під ухил.
Скрепери призначені для пошарового копання грунтів в материковому заляганні, їх транспортування і відсипання в земляні споруди з плануванням шарами рівномірної товщини. Скрепери застосовують для розробки грунтів I-IV категорії, у тому числі грунтів з кам'янистими включеннями. Для підвищення ефективності їх роботи ґрунти ІІІ і ІV категорії попередньо розпушують.
При роботі на неперезволожених суглинках, лесах, чорноземах і грунтах з домішками гравію та гальки скрепери завантажуються з "шапкою" і розвантажуються повністю; ці ж грунти, але висохлі і затверділі, а також глини, солончаки і дресву необхідно попередньо розпушити плугами або розпушувачами, щоб забезпечити нормальне завантаження скреперів.
При сухих сипучих пісках скрепери завантажуються на 60 ... 70% геометричної місткості. На липких і перезволожених грунтах робота скреперів малопродуктивна внаслідок прилипання грунту до днища і стінок ковшів. На горизонтах нижче рівня грунтових вод скрепери непрацездатні.
Застосовують причіпні (з об'ємом ковша 3 ... 10 м3) з тракторними тягачами для трансп ґрунту на відстань 100…800 м при швидкості 12 км/год. Глибина зарізання складає 100..250 мм.у насип ґрунт укладають шарами 100…350 мм, напівпричіпні (4,5 ... 5 м3) і самохідні (8 ... 25 м3) скрепери мають у 1,5…2,5 раза більшу продуктивність, ефективно застосовувати для виконання великих обсягів зем робіт з транспортуванням на відстань 1,5..2 км. Скрепери застосовують для копання широких, але неглибоких котлованів, траншей та вертикального планування буд майданчиків.
На тривалість наповнення ковша грунтом впливає його спосіб зрізання. Горизонтальною стружкою постійної товщини (10-20 см) зрізають тверді зв’язні ґрунти. Клиноподібну стружку застосовують у разі зрізання мяких зв’язних грунтів. На початку ківш врізується у ґрунт на макс глибину (30..35 см), а зі збільшенням навантаження ківш поступово піднімається. Більш продуктивний, оскільки скорочується шлях різання. Гребінчастий профіль стружки застосовують для розроблення піщаних і зв’язних ґрунтів. Розробляючи глинисті грунти, доцільно рух скрепера направляти під ухил 5…10%, а в піщаних – на підйом 5% для кращого наповнення ковша. Товщина шару зрізання становить для піщаних грунтів 20…35 см, для глинистих – 20…25 см.
Схема руху за еліпсом застосовують якщо ширина смуги ґрунту, що зрізається, перевищує довжину шляху наповнення ковша. Це викликає потребу у повторних проходженнях скреп по одному шляху. За спіраллю ефективна для влаштування широких і невисоких насипів з пологими з’їздами й двосторонніми резервами, широких і неглибоких виїмок, а також у разі вертикального планування майданчика. Зигзагом застосовують під час спорудження насипу і двосторонніх резервів великої протяжності, а також для колони скреперів які рухаються один за одним.
Поперечно-човникову схему використовують для набирання ґрунту перпендикулярно до осі виїмки і укладання його в двосторонні відвали. За такої схеми руху скорочується кількість поворотів і довжина шляху, що ефективно у разі улаштування широких виїмок малої глибини та для планувальних робіт. Поздовжньо-човникову схему застосовують для спорудження дорожніх насипів і вертикального планування будівельних майданчиків великої площі.
Швидкість руху ск для набирання ґрунту в ківш 2,5…3,5 км/год, розвантаження – 4..8 км/год. 6-8 причипн, 30-40 самохідн. довжина шляху набирання – 20…50 м.
4. Розроблення мерзлих ґрунтів.
Укладання в насип і ущільнення грунту виконуються при планувальних роботах, зведенні різних насипів, зворотній засипці траншей, пазух фундаментів та ін Ущільнення проводиться з метою збільшення несучої здатності грунту, зменшення його стисливості і зниження водопроникності. Ущільнення може бути поверхневим і глибинним. В обох випадках воно здійснюється механізмами.
Існує ущільнення грунтів укаткой, трамбуванням і вібруванням. Найбільш бажаний комбінований метод ущільнення, що полягає в одночасній передачі на грунт різних впливів (наприклад, вібрація і укочування), або об'єднання ущільнення з іншим робочим процесом (наприклад, укочування і рух транспортних засобів та ін.)
Для забезпечення рівномірного ущільнення відсипаний ґрунт розрівнюють бульдозерами або іншими машинами. Найбільше ущільнення грунту з найменшою витратою праці досягається при певній оптимальній для даного грунту вологості, тому сухі грунти повинні зволожуватися, а перезволожені - просушуватися.
Грунт ущільнюють ділянками (захватками), розміри яких повинні забезпечувати достатній фронт робіт. Збільшення фронту робіт може призвести до висихання підготовленого до ущільнення грунту в жарку погоду або, навпаки, до перезволоження в дощову.
Найбільш важким є ущільнення грунту при зворотній засипці пазух фундаментів або траншей, так як такі роботи ведуться в обмежених умовах. Щоб уникнути пошкодження фундаментів або трубопроводів прилеглий до них грунт на ширину 0,8 м ущільнюється за допомогою віброплит, пневматичних та електричних трамбовок шарами товщиною 0,15 ... 0,25 м (рис.21, а - в). Більш продуктивні способи, наприклад саморухомі віброплити і інші (рис.28, г - е), застосовуються при ущільненні засипки під поли.
Насипи, що мають велику площу, рекомендується ущільнювати причіпними або самохідними гладкими або кулачковими котками, а також трамбуючими машинами по замкнутому колу.
Проходки грунтоуплотняющіх машин робиться з невеликим перекриттям щоб уникнути пропусків неущільненого грунту. Число проходок з одного місця і товщина шару задаються в залежності від виду грунту і типу грунтоуплотняющей машини або встановлюються дослідним шляхом (зазвичай 6 ... 8 проходок).
Насипу, до яких не пред'являються високі вимоги по щільності грунту, можна ущільнювати транспортними засобами у процесі відсипання грунту. Схема роботи складається так, щоб навантажений транспорт переміщався по відсипаного шару грунту.
| |
В умовах сучасного цілорічного будівництва приблизно 20% обсягу земляних робіт розробляють в зимовий час. У зв'язку підвищеною міцністю мерзлих грунтів взимку в кілька разів збільшується трудомісткість і вартість їх розробки.
Без попередньої підготовки може розроблятися грунт, промерзлий на глибину до: 0,1 м3 - скреперами і бульдозерами; 0,15 м3 - екскаваторами-драглайнами; 0,25 м3 - екскаваторами, обладнаними прямою лопатою, з ковшами місткістю 0,5 ... 0,65 м, 0,4 м - те ж, але більш потужними екскаваторами. В інших випадках грунт до розробки повинен бути заздалегідь підготовлений одним з наступних способів: застереженням від промерзання; відтаюванням; розпушуванням.
Запобігання від промерзання полягає в попередній обробці або утепленні грунту до замерзання теплоізоляційними матеріалами. Для цього грунт після відведення поверхневих вод можна розпушувати або орати з боронуванням на глибину до 0,35 м3, закривати місцевими теплоізоляційними матеріалами (листя, хвоя, тирса тощо), а також влаштовувати снігозатримання.
Відтаювання грунту може здійснюватися зверху вниз, знизу вгору і по горизонтальному напрямку - радіально від нагрівача.
Найбільш простим (але дорогим) є вогневий спосіб, при якому грунт розмерзається зверху вниз завдяки спалюванню на поверхні замерзлого грунту під ковпаком твердого або рідкого палива. Для відтаювання 1 м мерзлого грунту витрачається приблизно 130 кг торфу, 50 кг вугілля, 0,15 м3 дров, 5 кг дизельного палива.
Також у напрямку зверху вниз грунт можна відігрівати горизонтальними електродами. Для створення струмопровідних умов поверхню грунту покривають тирсою замоченою в сольовому розчині. Затим відігрітий грунт стає провідником струму, а тирса сприяэ збереженню тепла.
Прогрівання мерзлого грунту електрострумом знизу вгору можна здійснити, якщо є можливість занурити вертикальні електроди нижче рівня промерзання грунту.
Прикладом відігрівання грунту в радіальному напрямку може бути відтавання паровими голками чи електронагрівачами. У першому випадку пара, проходячи між двома трубами віддає тепло грунту через зовнішню трубу, у другому - всередині труби розташовують нагрівальний елемент, який нагріває поверхню трубу.
Розпушування грунту може здійснюватися вибуховим або механічним способом. Підривання грунту проводять тільки спеціально підготовлені робітники-підривники. Для цього в грунті пробурують отвори - шпури або нарізають щілини, в які закладаються заряди вибухової речовини.
Механічне розпушування може здійснюватися статичним або динамічним впливом. Приклад статичного впливу - розпушування грунту бульдозерно-розпушувальними агрегатами.
Як механізми для динамічного впливу використовують дизель-молоти, клин-молоти, машини ударної дії, а також навісне обладнання на екскаватори (клин і куля-молоти) або гідравлічні молоти (рис.23).
Крім розпушування іноді мерзлі ґрунти ріжуть на блоки з подальшим їх видаленням тракторами або розробкою екскаваторами. Такий метод особливо ефективний у тих випадках, коли неприпустимо струс ґрунту. Для нарізування блоків рекомендуються барові машини з ланцюговим робочим органом, змонтованим на базі трактора.
| |
5. Контроль якості робіт та охорони навколишнього середовища.
При влаштуванні тимчасових споруд (котлованів, траншей) перевіряють горизонтальну прив'язку, правильність розбивки осей, вертикальні позначки. Випадкові перебори грунту, тобто зняття його нижче проектних позначок, заповнюють грунтом однорідним вийнятому з подальшим його ущільненням, а в особливо відповідальних випадках - худим бетоном.
На закінчені частини земляних споруд, у тому числі на приховані роботи, складають акти, які разом з виконавчими кресленнями, результатами лабораторних випробувань грунтів, журналами робіт та іншими документами пред'являють приймальній комісії під час технічної здачі-приймання об'єкта.
Акти складаються на наступні роботи і елементи: улаштування основи під земляні споруди, фундаменти, трубопроводи та інші комунікації; виконання заходів щодо закріплення грунтів і підготовки основ; конструкції, що входять в тіло земляного споруди; зворотні засипки, грунтові подушки, насипні основи під підлоги; заходи, необхідні для відновлення робіт при перервах більше 1 міс. при консервації та розконсервації робіт.
Приймання насипів та виїмок полягає у перевірці в натурі положення земляної споруди, його геометричних розмірів, позначок дна, пристрої водовідведення, ступеня ущільнення ґрунтів.
У процесі приймання робіт з планування майданчиків і територій слід упевнитися в тому, що відмітки і ухили відповідають проектним, немає перезволожених ділянок та місцевих просідань ґрунту.
Приймаючи котловани і траншеї, перевіряють відповідність проекту їх розмірів, відміток, якості ґрунту в основі, правильність пристрої кріплень. Після огляду виконаних робіт дозволяється влаштовувати фундаменти, укладати труби і т.п.
Допустимі відхилення на тимчасові земляні споруди наведено на рис.24 і 25.
Систематично має перевірятися виконання розроблених заходів з охорони природи: зняття та переміщення у відвали родючого шару ґрунту для подальшого використання; захист буртів від ерозії, підтоплення, забруднення; виявлення археологічних і палеонтологічних знахідок і вжиття заходів щодо їх збереження; надійне зберігання пально-мастильних та інших матеріалів, здатних негативно впливати на природу.
Перед початком робіт слід визначити місця розташування підземних комунікацій та отримати дозвіл на розкопування.
Котловани і траншеї, що розробляють на вулицях, у проїздах, дворах, а також в місцях, де рухаються транспорт і людські потоки, повинні бути огороджені.
Котловани і траншеї, розроблені взимку при відлигах, підлягають огляду, за результатами якого вживають заходів для забезпечення стійкості укосів.
При розробці виїмок екскаватором з прямою лопатою висоту забою визначають таким чином, щоб у процесі роботи не утворювалися "навіси" з ґрунту. Навантажують ґрунт на автосамоскиди з заднього або бокового борту.
При застосуванні гідромеханічних способів розробки ґрунту обов'язково визначають розміри небезпечної зони.
Організація буд майданчика повинна забезпечувати безпеку праці працюючих на всіх етапах виконання робіт. Основні зони повинні бути позначені знаками безпеки і написами встановлених форм. До початку робіт визначають точне місцезнаходження діючих підземних комунікацій. При роботі в нічний час майданчик повинен мати власне освітлення. При роботі бульдозера з заглибленим відвалом забороняється повертати його. При роботі екскаватора забороняється знаходиться під стрілою у зоні повороту При розробці, плануванні та ущільненні грунту двома або більше механізмами (Бульдозерами, катками, скреперами) відстань між ними повинна бути не менше 20 м. Навантаження грунту на автосамоскиди повинно здійснюватися з боку заднього або бокового борту.
Список використанної літератури
″Конструкції громадських будівель″ Й.А. Шеришевський;
″Територіальний каталог індустріальних конструкцій і виробів″;
″Архітектурні конструкції″ Благовещенский, Букина;
″Технологія будівельного виробництва″ В.К. Черненко, М.Г. Ярмоленко.
Журнал «Буд майстер»
Журнал «Cтроительство и реконструкцыя»
Журнал «Особняк»
Журнал «Євроремонт»
Каталоги
Брошури
“ Методичні поради до розробки курсового проекту.
“Будівельні крани “ М.П. Колісник.
“Довідник по інженерному креслені” Н.Л Рускевич –
Довідник “Розхід матеріалів”