Національний університет біоресурсів і природокористування України
ННІ лісового і садово-паркового господарства
Кафедра ботаніки, дендрології та
лісової селекції
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Селекція та генетика деревних рослин»
на тему:
«Технологія та способи щеплення листяних деревних рослин»
Виконав : Школяр Владислав Вадимович
студент 2 курсу 2 групи,
спеціальності 205 – «Лісове господарство»/
Київ-2021
План
Вступ ……………………………………………………………….. 3
Щеплення, як спосіб розмноження рослин……………………. 4
Технологія та підходи…………………………………………….. 6
Типи несумісності при щеплені…………………………………. 9
Використана література………………………………………… 12
Вступ
Щеплення належить до штучних способів вегетативного розмно- ження рослин. Воно полягає у зрощуванні живця або бруньки однієї рослини з іншою рослиною, яка має кореневу систему, добре пристосована до ґрунту і кліматичних умов. Перші приклади розмноження рослин за допомогою щеп- лення встановлено у працях та літописах стародавніх філософів і мандрівників. Різні способи щеплення були відомими вже у Стародавньому Китаї, Греції, Ри- мі та Єгипті. Описи щеплення вічком та живцем трапляються в роботах Плінія Старшого, Аристотеля, Теофраста та ін..
Кренке Н.П. у своїй роботі "Хірургія рослин" дослідив, що під час пере- саджування однієї частини рослини на іншу для успішного загоєння ран і зро- щення щеплених компонентів необхідна підвищена вологість тканин і повітря. Собченко В.Ф. проводив аблактування, копулювання, окулірування бруньо- к впродовж 1997-2012 рр. як традиційними, так і модифікованими ним метода- ми для поліпшення якості зрощення з метою отримання високоякісного матері- алу. Серед багатьох способів весняного щеплення деревних рослин найбільш поширеними є: копулювання, в розщіп, в бічній заріз та щеплення під час сокоруху (травень) ñ за кору.
Враховуючи особливість росту пагонів м. а. впродовж вегетації, які іс- тотно впливають на успішне проведення щеплення її декоративних форм, вини- кає потреба у детальнішому вивченні цього процесу.
Щеплення, як спосіб розмноження рослин.
Існує багато способів розмноження рослин і їх культивування. Одним з них є щеплення. Цей спосіб полягає в приживленні невеликої частини культурної рослини на стовбур або гілку іншої, дикої або недостатньо декоративної. Наприклад, якщо садову в’юнку троянду прищепити на прямо-стоячий і високий стовбур дикої троянди, то можна отримати декоративну форму, зразок плакучої верби, в якої гілки з дрібними квітками будуть красиво звисати вниз.
Підщепа – рослин, на яку проводиться щеплення. Знаючи особливості підщепи, можна цілеспрямовано створювати рослину бажаних розмірів та властивостей. Щепа – частина тої культурної рослини, властивості і ознаки якої ви хотіли б отримати. Прищеплена кімнатна рослина являє собою такий симбіоз: її коренева система належить дичці (підщепі), а верхня частина – культурній рослині (прищепі).
Підщепа має дуже великий вплив на прищепу. Від неї залежить життєздатність рослини і стійкість до захворювань. Штучним втручанням у життя рослин, шляхом щеплення, можна значно омолоджувати рослину і регулювати її врожайність і цвітіння.
Просто необхідне буває щеплення, якщо рослина не в змозі сама впоратися з новими умовами. Наприклад, деякі види кактусів дуже чутливі до перезволоження і швидко заражаються патогенними мікробами. Щоб замінити заражену кореневу систему рідкісного виду кактуса, треба прищепити його верхню здорову частину на інший кактус, вже адаптований до цих умов. Приміром, чутлива мамілярія чудово прищеплюється на цереусом.
Щоб щеплення кімнатних рослин, які необхідно поліпшити, пройшло успішно, потрібно враховувати кілька дуже важливих факторів: вид прищепи і підщепи, їх стан, техніку щеплення, час року, погодні умови, наявність необхідного інструменту та матеріалів. Найкраще це робити ранньою весною, спираючись при цьому на знання досвідчених садівників або популярну літературу і користуючись дуже гострим стерильним ножем, як при хірургічній операції.
Деякі квітникарі вважають, що щеплення буде успішнішим, якщо рослини (прищепа і підщепа) належать до одного виду чи навіть до одного різновиду. Але, як показала практика, такі щеплення часто дають погані результати. Хороші результати показали щеплення рослин, які належать до різних видів одного сімейства.
Щеплення зачіпає поверхневий шар стовбура або гілки рослини. Справа в тому, що це якраз та частина рослини, яка є провідником поживних речовин з кореневої системи до листя і навпаки. Таким чином відбувається своєрідний кругообіг та нові властивості прищепи передаються основним рослинам.
Способів щеплення налічується близько ста. Найбільш часто вживаним є окулірування (oculis – «око»), тобто щеплення вічками (бруньками). Брунька зрізується з тонким шаром кори і вставляється в надріз на стовбурі підщепи.
Найбільш простим способом щеплення вважається щеплення живцем. В основних рисах він подібний окуліруванню. Обома способами можна прищеплювати, наприклад, цитрусові або троянди.
Щеплення в розріз можна використовувати для кактусів, хвойних декоративних дерев і чагарників. На потрібній висоті на підщепі роблять зріз в горизонтальній площині, потім посередині – у вертикальній і розщеплюють. Один або два черешка прищепи, зрізані під невеликим кутом, вставляють в розріз. Щільно обмотавши місце щеплення скотчем, потрібно запастися терпінням і надією побачити плоди своєї праці.
Технологія та підходи
Способи щеплення дерев та кущів характеризуються значним різноманіттям, але за своєю сутністю їх можна об’єднати у наступні три групи:
– щеплення живцем або копуліруванням (лат. «copulo» — «з’єдную»), тобто відрізаною від прищепи частиною здерев’янілого або зеленого пагона;
щеплення брунькою (вічком), тобто вікування або вічкування, який полягає у приживленні бруньки (вічка) однієї рослини (прищепи) до іншої (підщепи); «вічко» - брунька, яку зрізують з підщепи з метою проведення щеплення.
– щеплення аблактуванням, за якого репродуктивний матеріал прищепи позбавляється живлення від власної кореневої системи та відділяється від материнської рослини аж після надійного зростання прищепи з підщепою.
Перші дві групи щеплень передбачають, що прищепу позбавляють власної кореневої системи, тоді як під час аблактування прищепа продовжує зберігати власну функціонуючу кореневу систему аж до надійного зростання прищепи з підщепою.
Способи щеплень живцем:
– копулірування звичайне та покращене;
– бокове щеплення вприклад (з язичком; з сідлом; з подвійним сідлом; щеплення клином або гайсфусом);
– щеплення в боковий заріз;
– щеплення в розкол;
– щеплення в напіврозкол (щеплення в периферійний напіврозкол);
– щеплення в верхівковий пагін;
– щеплення за кору (щеплення за кору з розрізом кори та щеплення за кору, без її розрізу; щеплення методом Тіттеля);
– щеплення свердлінням («способом Вінтера»);
– щеплення серцевиною на камбій («способом Є.П.Проказіна»);
– щеплення камбієм на камбій («способом Д.Я.Гіргідова»);
– щеплення мішком («способом С.С.П’ятницького»);
– щеплення «в мішок» («способом В.І.Білоуса»);
– щеплення в корінь;
– щеплення містком (щеплення містком в боковий заріз).
Способи вічкування:
– вічкування в Т-подібний розріз із щитком деревини;
– вічкування в Т-подібний розріз із щитком без деревини;
– вічкування переверненем вічком;
– вічкування половиною бруньки;
– вічкування трубкою (дудкою);
– вічкування напівтрубкою;
– вічкування щитком в торець гілки;
– вічкування вприклад.
Аблактування– це спосіб щеплення, при якому рослини зрощують зближеними вегетативними частинами (стебла, гілки, пагони). Після зрощення прищепи з підщепою нижню частину прищепи та верхню частину підщепи видаляють.
За способом з’єднання компонентів розрізняють:
– аблактування вприклад;
– зближенням за допомогою язичків;
– аблактування «сідлом».
З наведеного різноманіття способів щеплень у лісовому господарстві під час створення клонових лісонасінних плантацій найбільшого поширення набули такі: щеплення серцевиною на камбій, щеплення камбієм на камбій, щеплення в боковий заріз, звичайне та покращене копулірування, щеплення клином або гайсфусом, щеплення в розкол, щеплення за кору, а також щеплення «в мішок». Для хвойних порід, зокрема для сосни, переважно використовують щеплення серцевиною на камбій та щеплення камбієм на камбій. Щеплення «мішком» (за С.С.П’ятницьким та «в мішок» (за В.І.Білоусом) доцільно застосовувати для дуба. Щеплення волоського горіха найуспішніше відбувається на основі застосування вічкування трубкою. Іншим способам щеплення надають перевагу під час розведення декоративних форм лісових порід, у садівництві, садово-парковому господарстві, а також стосовно окремих біологічних видів. Вибір способу щеплення значною мірою обумовлений термінами проведення щеплень. Так, у разі щеплення плодових застосування способу «в розщеп» буде успішним ранньою весною, натомість при запізненні з щепленнями на 2- 3 тижні зазначений спосіб виявиться невдалим. Має також значення вік та стан підщеп. Так, застосування методу аблактування часто обумовлено потребою відновлення життєздатності рослин, що зазнали суттєвих пошкоджень провідної системи (обгризання кори мишоподібними гризунами, лісовою мисливською фауною і т.ін.).
Описані способи щеплень не виключають можливості їх певної модифікації з метою досягнення більш успішного результату стосовно конкретних порід. Крім того, під час провадження селекційних робіт окремі способи щеплень можуть органічно поєднуватися. Так, у окремих випадках застосовують т.зв. спосіб інтеркаляра, який полягає у прищепленні живця на раніше щеплену рослину, тобто у використанні «посередника». Застосовують зазначений спосіб у випадку, коли вихідні види (форми, сорти) під час безпосереднього щеплення проявляють часткову генетичну несумісність. Також його застосовують у разі значної невідповідності у рості та габітусі швидкорослих великих підщеп та повільнорослих маломірних прищеп або ж з метою підвищення біологічної витривалості щеплених дерев. Застосовуючи спосіб інтеркаляра та використовуючи для сортових прищеп як насіннєві підщепи високостійкі дикорослі види, поступово досягають успішного поєднання вихідних компонентів та суттєво підвищують біологічну витривалість щеплених дерев до несприятливих абіотичних та біотичних факторів (морозостійкість, посухостійкість, стійкість до хвороб та шкідників і ін.).
Технологія виконання щеплень. Успіх щеплень значною мірою визначається технологією їх виконання. Важливими чинниками при цьому є точність та швидкість виконання зрізів і всіх подальших операцій. Під час проведення щеплення надійний контакт прищепи з підщепою забезпечується якомога точнішим співпадінням форм поверхні підщепи та прищепи. Зрізи на підщепі та прищепі необхідно виконувати за один рух леза. Підстругування поверхні зрізу не допускається. Важливу роль у процесах зростання прищепи з підщепою відіграє правильна обв’язка місця щеплення та подальше її своєчасне послаблення та врешті - знімання. Ніж, яким виконують щеплення, рекомендують обмокувати у спирт після кожного зрізу. Роблять це з метою недопущення налипання на лезо живиці, а також для нейтралізації бактерій і спор патогенних грибів. Очищувати ніж від живиці можна також за допомогою ацетону або іншого органічного розчинника. Зазначеними розчинниками промокують ганчірку та періодично обтирають нею лезо ножа. Після цього з метою недопущення потрапляння органічних розчинників на рослинні тканини, обов’язково протирають лезо ножа чистою сухою ганчіркою. У процесі щеплень, після кожних приблизно 100 зрізів, ніж потрібно загострювати, використовуючи для цього брусок з алмазним напиленням.
Типи несумісності при щеплені
Термін "несумісність" охоплює велику різноманітність випадків, коли сумісність незадовільняє виробничі вимоги до щеплених рослин .
Серед дослідників існує дуже багато думок з приводу причин, що викликають несумісність щеплень.
Вивчаючи сутність несумісності груші з айвою, Чанг прийшов до висновку, що причинами цього явища можуть бути відмінності періодів активності камбію в прищепі і підщепі, росту їх калюсів, сили росту протягом вегетації, особливо в період травень-липень .
Лусс А.И. відмічає, що несумісність щеплених компонентів обумовлена нестачею живлення, викликаного деякими відмінностями в хімічному складі компонентів .
Ряд дослідників схиляються до думки, що причинами несумісності можуть бути відмінності у силі росту або в довжині вегетаційного періоду. Але останнім часом більшість дослідників вважають, що головною причиною несумісності щеплених компонентів є відмінність в обміні речовин між прищепою і підщепою, закріплених спадковістю .
Розрізняють декілька типів несумісності. К.Г. Ваніцек виділяє механічну і фізіологічну несумісність. Механічна полягає у недостатньо міцному з'єднанні тканин щеплених компонентів. Саджанці з такою несумісністю спочатку мають добрий ріст і розвиток, але можуть раптово відламуватись у місці щеплення внаслідок сильного вітру або удару ще в розсаднику . В саду у таких дерев, поживні речовини проходять в достатніх для росту пагонів, плодів і коренів кількостях, але слабке механічне зчеплення тканин при найменшому тиску може призвести до розлому компонентів .
Фізіологічна несумісність проявляється в "незживанні" щеплених компонентів. В результаті цього - пригнічений стан дерев, хворобливе їх забарвлення, передчасне опадання листя і відмирання прищепи .
В деяких випадках щеплені компоненти зростаються, але незабаром з'являються ознаки, які вказують на ненормальність цього процесу: карликовість, пожовтіння листків, низька урожайність, вздуття на місці щеплення .
Несумісність щеплених компонентів приносить великі збитки плодівництву, тому ряд досліджень проводились з метою запобігання цьому явищу, а також задля діагностики сумісності щеплених компонентів, зокрема за різницею в показнику РНК/ДНК верхівкових меристем пагонів, по різноякісності білків і ступеню надходження фосфору-32 в прищепу. Проведені дослідження в напрямку подолання несумісності щеплених компонентів з використанням гамма-опромінення, за допомогою обробки регуляторами росту. Однак і досі ця проблема залишається актуальною.
В наших дослідженнях вивчали особливості проходження фізіолого-біохімічних процесів у сорто-підщепних комбінуваннях груші з різним ступенем сумісності щеплених компонентів.
За результатами досліджень встановлено, що використання айви спричиняє гальмування процесів відтоку фотосинтетичних асимілятів, внаслідок чого відбувається накопичення вуглеводів в листках і пагонах прищеп, залежно від періоду росту (цукрів – у 1,5 рази, крохмалю – у 2,5-3 рази більше, порівняно з щепленням на груші лісовій).
Виявлено залежність відношення кількості сухої речовини до вмісту крохмалю в листках і пагонах сортів від рівня їх сумісності з прищепою. Величина цього відношення з ростом ступеня сумісності зменшується.
Визначено надмірне накопичення перекиснихсполук в листках прищеп, що може бути однією з причин прискореного старіння низькосумісних сорто-підщепних комбінувань груші. В результаті проведених досліджень розроблено прилад і спосіб визначення сумісності компонентів сорто–підщепних комбінувань груші на який отрмано патент.
Використана література
https://nv.nltu.edu.ua/Archive/2016/26_3/9.pdf
https://forestry.com.ua/vykorystannya-shheplennya-dlya-rozmnozhennya-sortiv-lisovyh-derevnyh-roslyn/
https://agronomist.in.ua/pro-roslinnij-svit/shheplennya-roslin-osnovni-sposobi.html
Лісова селекція з частинами генетики, частина 2. Данчук Олег Тадейович