Ім'я файлу: Технологія монтажу електричних апаратів напругою понад 1000 В.do
Розширення: docx
Розмір: 247кб.
Дата: 12.06.2020
скачати
Пов'язані файли:
курсова Шоколад.docx
утреняя гимнастика.docx
19566-prezentaciya-na-temu-ukrayinska-diaspora-v-avstraliyi.ppt

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

Письмова екзаменаційна робота

по професії «Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування, водій автотранспортних засобів (категорії «С»)»

на тему:

«Технологія монтажу електричних апаратів напругою понад 1000 В»

Керівник:

Виконав: учень групи №33

Коваль Олег
СТАРА ВИЖІВКА

2020




ЗМІСТ

І. ВСТУП …………………………………………………………………………..3

ІІ. Електричні апарати та їх класифікація ……………………………………….6

ІІІ. Технологія монтажу електричних апаратів напругою понад 1000 В ……..9

IV. Безпека праці під час монтажу електричних апаратів ……………………..17

V. Використана література ………………………………………………...……21


І. ВСТУП

Одним з основних факторів технічного прогресу в народному господарстві є підвищення ступеня електрифікації всіх галузей промисловості, транспорту, зв'язку, сільського господарства. Важливе значення має розширення застосування електроенергії в побуті. Від того, наскільки грамотно і технічно обґрунтовано буде виконуватися монтаж і експлуатація електроустаткування й електроустановок, багато в чому залежить успішне рішення задач технічного прогресу, повноцінної роботи технологічного устаткування, економії енергії взагалі й електричної енергії зокрема .

Електромонтажні роботи в даний час ведуться на високому рівні інженерної підготовки, з максимальним переносом цих робіт з будівельних майданчиків у майстерні монтажно-заготівельних ділянок і на заводи електромонтажних організацій. Електромонтажні, проектні і науково-дослідні організації разом з електротехнічною промисловістю ведуть велику роботу по виготовленню електроустаткування великими блоками і вузлами. У практику електромонтажних і ремонтних робіт упроваджуються сучасні механізми, пристосування, інструменти, засоби малої механізації, у тому числі на основі застосування піротехніки. У роботі електромонтажних організацій широко використовуються раціоналізаторські пропозиції робітників, інженерів і техніків, спрямовані на підвищення продуктивності праці і якості монтажних і ремонтних робіт, а також на підвищення рівня експлуатації електроустаткування й електричних мереж. В області експлуатації електроустаткування накопичений і узагальнений великий досвід.

Монтаж і обслуговування сучасного електроустаткування й електричних мереж вимагають глибоких знань фізичних основ електротехніки, конструкцій електричних машин, апаратів, знання матеріалів. Сучасна техніка постійно удосконалюється, змінюється, що тому працює в будь-якій галузі народного господарства необхідно, не обмежуючи засвоєними в процесі навчання знаннями, постійно поповнювати свої професійні знання.

Науково-технічний прогрес безперервно супроводиться кількісними і якісними змінами в області електроенергетики і електротехніки, зростанням потужності промислових і сільськогосподарських підприємств, що будуються, вдосконаленням технологічних процесів і підвищенням енергоозброєння народного господарства.

Високий розвиток електроенергетики дає змогу переозброюва ти всі галузі народного господарства, широко впроваджувати електричну енергію в такі її провідні галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво і транспорт.

Зростання кількості і потужності електроустановок супроводиться ускладненням і вдосконаленням їх конструкцій. Постійно розширюється номенклатура обладнання, що випускається електротехнічною промисловістю, апаратів, приладів, електромонтажних конструкцій і матеріалів. Застосовуються нові методи індустріального будівництва і провадження електромонтажних робіт. Відповідно переглядаються і вносяться корективи в діючі будівельні і електротехнічні норми і правила.

У технічному перетворенні галузей народного господарства ведуча роль належить електричним засобам автоматизації і механізації виробничих процесів. Найважливішим засобом електрифікації, механізації і автоматизацій, основою збільшення продуктивності машини і масштабів виробництва є сучасний електропривод, на частку якого доводиться до 63% загального споживання електроенергії в країні.

Електрифікація народного господарства України розвивається по шляху розробки і впровадження електроустановок з використанням сучасних високоефективних електричних машин і апаратів, ліній електропередачі, різноманітного електротехнологічного обладнання, коштів автоматики і телемеханіки.

Безпечна і безаварійна експлуатація систем електропостачання ставить перед працівниками електрогосподарств різносторонні і складні задачі з охорони праці.

Здорові і безпечні умови праці електротехнічного персоналу й працівників, що експлуатують електрифіковані виробничі установки, можуть бути забезпечені виконанням науково обґрунтованих правил і норм як при проектуванні і монтажі, так і при їх експлуатації.

ІІ. Електричні апарати та їх класифікація

Електричний апарат – це електротехнічний пристрій, призначений для управління, регулювання та захисту електричних ланцюгів та машин, а також для контроля та регулювання різних неелектричних процесів. Поняття електричний апарат дуже широке, оскільки в нього входять різноманітні побутові та промислові пристрої та установки.

Класифікація електричні апарати може бути проведена за різними ознаками: за призначенням та виконуваною функцією, за областю використання, за принципом дії, за родом струму, за конструктивними особливостями, за виконанням захисту від навколишнього середовища тощо. Основною є класифікація за призначенням.

У залежності від призначення апарати можна розділити на такі групи:

  1. комутаційні апарати розподільчих пристроїв, призначені для включення та відключення електричних мереж (рубильники, пакетні вимикачі, вимикачі навантаження, вимикачі ВН, роз’єднувачі, відділювачі, короткозамикачі, автоматичні вимикачі, запобіжники).

Для цих апаратів характерне відносно рідке їх включення та відключення, хоча є і винятки (вимикачі ВН у колі живлення електричних печей).

  1. обмежуючі апарати, призначені для обмеження величини струму КЗ (реактори) та перенапруження (розрядники).

  2. пускорегулюючі апарати, призначені для пуску, регулювання швидкості обертання, напруги та струму в електричних машинах (контактори, пускачі, опори, реостати).

Для цих апаратів характерні часті включення та відключення, число яких може бути понад 3600.

  1. апарати для контролю заданих електричних чи неелектричних параметрів (реле та датчики).

Реле часто використовуються для захисту при КЗ (у цьому режимі спрацьовує реле, яке реагує на величину струму), датчики служать для перетворення зміни неелектричних величин в електричні.

  1. апарати для вимірювань ізолюють ланцюги первинної комутації (головного струму) від ланцюгів вимірювальних та захисних приладів (ТС, ТН, ємнісні ділильники напруги).

  2. регулюючі апарати, призначені для регулювання заданого параметру до визначеному наперед заданому закону, частково, регулятори слугують для підтримання на незмінному рівні напруги, струму, температури, швидкості обертання та інших величин.

Розподіл апаратів за областю призначення більш умовний. Апарати, які обслуговують енергосистеми та енергопостачання, об’єднують у групу апаратів розподільчих пристроїв низької (до 1000 В) та високої напруги (більше 1000 В).

Апарати, які застосовуються у схемах автоматичного керування електричним та для автоматизації виробничих процесів, зручно об’єднати в групу апаратів керування.

Є електричні апарати, які можуть бути віднесені як до групи апаратів керування так і до групи розподільчих пристроїв (рубильники, пакетні вимикачі, контактори, автомати, ТС, реле тощо).

Окрім специфічних вимог до даного апарату, всі ПА мають задовольняти загальним вимогам, які перераховані нижче в порядку їх важливості:

1) надійна робота в нормальному режимі протягом заданого часу і за умови, що відповідне цьому часу число функцій не перевищує нормованого;

2) безвідмовне виконання необхідних функцій в передбачених ненормальних режимах, при цьому максимальні величини струмів і напруг у напівпровідникових елементах апарату не повинні перевищувати значення, що дорівнює 0,85 від гранично – допустимого значення вказаних величин;

3) максимальне застосування при розробці систем управління і регулювання НПА сучасних комплектуючих виробів електронної промисловості, прогресивних цифрових методів обробки інформації, резервування і систем діагностики;

4) мала трудомісткість і, відповідно, витрати матеріалів (особливо дорогих), мала номенклатура вживаних матеріалів, комплектуючих виробів, максимальна вживаність стандартизованих, нормалізованих і уніфікованих вузлів і деталей, блоковість конструкції та її вузлів;

5) простота монтажу, пристосованість окремих апаратів і їх блоків до вбудови в комплектні пристрої, швидке відновлення працездатності після відмови апарату;

6) висока перешкодостійкість;

7) зручне поєднання із сучасними засобами автоматики й обчислювальної техніки;

8) малі масо − – габаритні показники і невисока вартість;

9) малі експлуатаційні витрати;

10) естетичність конструкції.

Сучасна теорія електричних апаратів включає чотири основних розділи:

  • теорія електромагнітних, електродинамічних, індукційних та інших явищ в апаратах;

− теорія комутації електричних кіл, що розглядає динамічні процеси і характеристики в електричних колах і елементах апаратів при вимкненні й увімкненні струму;

  • теорія тепло- і масоперенесення в електричних апаратах;

  • теорія автоматичного регулювання.


ІІІ. Технологія монтажу електричних апаратів напругою понад 1000В

Перевірка електричних апаратів перед встановленням

При відсутності сумнівів у правильному транспортуванні і зберіганні електричних апаратів, які надійшли з заводу-виробника в зібраному вигляді, не розбирають. Підготовка таких машин зводиться до виконання наступних операцій. Розглянемо на прикладі електричних апаратів великої потужності:

  • проводять зовнішній огляд;

  • проводять очищення фундаментних плит і лап станини;

  • промивають фундаментні болти і перевіряють якість їх різьби;

  • оглядають стан виводів, щіткового механізму, колекторів або контактних кілець і іншої апаратури з метою виявлення їх пошкоджень;

  • оглядають стан підшипників;

  • розкривають підшипники кочення і перевіряють наявність в них мастила;

  • перевіряють проміжок між ротором і статором;

  • перевіряють опір ізоляції обмоток щіткової траверси, ізольованих підшипників за допомогою мегомметра.

При відсутності впевненості, що під час транспортування та зберігання електричних апаратів надійшла в зібраному вигляді і залишилася непошкодженою, необхідність її розбирання визначається складанням спеціального акту.

При надходженні ЕМ в розібраному вигляді, крім зазначених вище операцій, виконують такі операції:

  1. очищують різьбові з'єднання фундаментних плит, перевіряють якість різьблення, і при необхідності, усувають пошкодження;

  2. перевіряють і при необхідності затягують болтові з'єднання;

  3. перевіряють бабітову поверхню вкладишів підшипників, а також щільність прилягання посадочних місць;

  4. зовнішнім оглядом перевіряють ізоляційний покров лобових частин

  5. обмотки статору, а також справність ізоляції на виході з пазу осердя;

  6. перевіряють надійність клинів, що фіксують провідники обмотки статору в пазах осердя;

  7. перевіряють активну сталь статору і ротору на відсутність вм'ятин, забоїн, іржі;

  8. температура приміщень, в яких встановлюють електричні апарати та електрообладнання, не повинна бути нижче +5 ° С;

  9. електрообладнання з електричними апаратами не повинно бути встановлено в запилених і брудних місцях.

Монтаж електричних апаратів потужністю до 1000 В

Вивантаження електричних апаратів з різних транспортних засобів виконують за допомогою вантажопідйомних пристроїв: вантажопідйомників, кранів, талів тощо.

Огляд електричних апаратів перед установкою виконують на стендах або в спеціально відведеному місці приміщень цеху. Про всі виявлені дефекти доповідають керівництву монтажу. Якщо апарат не має пошкоджень, то проводять очищення їх внутрішніх частин за допомогою продування їх стисненим повітрям. При цьому вручну прокручують ротор машини. Зовні двигун протирають ганчіркою або дранням, змоченою у керосині. Під час монтажу проводиться промивка підшипників ковзання. Промивання здійснюється наступним чином: обертаючи вручну ротор, відкривають зливну пробку і зливають масло. Закривши пробку, в порожнину підшипникового вузла заливають керосин, вручну продовжуючи обертати ротор, відкривають пробку і зливають масло разом з керосином. Так як керосин з першого разу не видаляється повністю з маслом, то повторно заливають масло, і операцію повторюють. Потім в підшипник заливають масло на 1/2 або 1/3 об'єму ванній підшипника.

Мастило в підшипниках кочення (роликові і кулькові) при монтажі електричних апаратів не замінюється, мастило заповнюється не більше 2/3 вільного об'єму підшипника. При монтажі електричних апаратів проводять вимірювання опору ізоляції:

  1. У двигуні постійного струму вимірюють опір ізоляції між якорем і котушками збудження. Перевіряють опір ізоляції якоря, щіток, котушок збудження по відношенню до корпусу. При цьому двигун повинен бути відключений від мережі. Між щітками і поверхнею колектора встановлюється ізоляційна прокладка, у якості якої в умовах ремонту можна використовувати міканіт, електрокартон, фібру, гумову трубку.

  2. У трифазному асинхронному двигуні з КЗ ротором проводять вимірювання опору ізоляції обмотки статору щодо корпусу, а також по відношенню одної до іншої. Це можливо, якщо в обмотці статора виведені всі шість вивідних кінців. Якщо виведені тільки три вивідних кінця, то проводять вимір опору ізоляції відносно корпусу.

  3. У асинхронних двигунах з фазною обмоткою ротора, крім визначення опору ізоляції обмоток статору і ротору по відношенню до корпусу і одної до іншої, вимірюють опір ізоляції щіток. Між щітками і контактними кільцями встановлюють ізоляційні прокладки.

  4. Якщо опір ізоляції менше необхідного значення, то двигун піддається

ретельному огляду і виявляють причину, яка викликала такий низький опір ізоляції. Якщо виявлена причина нескладна, то її усувають на місці монтажу.

  1. При істотному порушенні ізоляції двигун відправляють на завод-виробник.

Дуже часто в умовах ремонту низький опір ізоляції пов'язаний з її підвищеною вологістю. У цьому випадку двигуну проводять контрольний прогрів або сушіння. Після перевірки двигуни, повністю підготовлені до роботи, доставляють до місця установки. Такі стендові заходи з монтажу електроустаткування останнім часом знаходять широке застосування, забезпечуючи скорочення терміну по введенню їх в експлуатацію. Після доставки до місця установки проводять установку і кріплення електричних апаратів. Двигуни встановлюють безпосередньо на підлозі, на спеціальних конструкціях, на стінах і т. п. Причому двигуни масою до 50 кг. встановлюють вручну, більше 50 кг. – за допомогою вантажопідйомних засобів. Електродвигуни, які встановлюють на підлозі міжповерхових перекриттів на різних конструкціях або фундаменті з'єднують з робочими механізмами за допомогою муфт, зубчастих або ремінних передач.

В даний час застосовують клиноподібну ремінну передачу.

Монтаж електричних апаратів потужністю понад 1000 В

Загальна послідовність монтажних робіт при встановленні машини великої потужності включає в себе наступні операції:

  1. розпакування і розміщення частин машини на монтажному майданчику в машинному залі;

  2. очищення частин машини від бруду, іржі, ревізія їх справності, очищення поверхні фундаменту, вивірка в горизонтальній площині машини і робочого механізму;

  3. установка підшипникових стояків і ізоляції від фундаментних плит, якщо це передбачено заводом-виробником;

  4. перевірка повітряного проміжку між статором і ротором;

  5. поєднання валів ротора і робочого механізму;

  6. перевірка та монтаж комутуючих пристроїв (траверси, щіток і т. п.);

  7. обробка колектора і контактних кілець;

  8. перевірка стану ізоляції і, при необхідності, контрольний прогрів або

  1. сушка;

  2. монтаж системи змащення і примусової вентиляції, якщо це передбачено заводом-виробником;

  3. підгонка підшипників і вкладишів ущільнення підшипників.


Пробний пуск електричних апаратів

Пробний пуск електричних апаратів є відповідальним етапом, яким завершуються монтажні роботи. Безпосередньо перед пуском апаратів необхідно виконати наступні операції:

  1. виміряти опір ізоляції силовий і допоміжних кіл машини, а також комутуючої апаратури;

  2. перевірити дію захисної апаратури на відключення вимикача або автомата двократним опробування від руки;

  3. перевірити правильне положення і справність щіток на колекторі (або контактних кільцях);

  4. пустити в хід масляну систему підшипників у машинах з примусовим змащенням і переконатися в попаданні в зливний патрубок;

  5. тимчасово встановити реле максимального захисту на струм спрацьовування, що не перевищує 200% номінального струму;

  6. за результатами огляду складають спеціальний протокол про можливість випробування електричних апаратів на ходу, тобто дається дозвіл на пробний пуск.

Пробний пуск машин проводять поштовхом на протязі 1 - 2 с. без робочих механізмів (при неробочому ході). Прийнято прокручувати середні і великі машини постійного струму, СМ та АД з фазним ротором, а також двигуни приводів, які мають важкий запуск (наприклад, компресори). При першому пробному пуску ротор перевіряючої машини повинен зробити кілька обертів, не набираючи номінальної частоти обертання. Якщо він почав обертатися в необхідному напрямі і не спостерігається ненормальних явищ, проводять повторний пуск на більш тривалий час. За цей час прослуховують машину, щоб перевірити ненормальності в роботі підшипників та інших частин. Пуск проводять 2-3 рази із збільшенням тривалості включення. При нормальній роботі пускових пристроїв і придатності механічної частини машини, двигун розганяють до частоти обертання:

    • СМ – до введення в синхронізм;

    • АД з короткозамкненим ротором – повністю;

    • АД з фазним ротором і двигуни постійного струму відповідають повністю виведеному пусковому реостату.

Після досягнення номінальної частоти обертання машину відключають. У процесі пробного пуску перевіряють відсутність вібрації, комутацію щіток, нормальний нагрів пускових опорів, роботу пристроїв, що регулюють частоту обертання. При задовільному результаті пробного пуску машину включають на 20-30 хв. При цьому перевіряють нагрівання обмоток, корпусу, швидкість і зростання температури і її значення. При цьому робочі механізми, що сполучаються з машиною відключені. Після пробного вмикання на 20-30 хв. виконують тривале включення електричних апаратів з робочим механізмом на обкатку на протязі 8-72 годин згідно з відповідною інструкцією. Обкатка необхідна для пришліфовки рухомих частин машини і робочого механізму, виявленню слабких місць управління і перевірки обладнання і робочого механізму на нагрівання.

Випробування електричних апаратів після монтажу

Випробування ЕМ при неробочому ході і під навантаженням включає:

  1. перевірка роботи підшипників;

  2. відповідність частоти обертання паспортним даним і межам її регулювання;

  3. перевірка комутації;

  4. перевірка систем охолодження, змащення і вібрації.

Стан підшипників контролюють при випробуванні машини при неробочому ході і під навантаженням. Особливо ретельно треба стежити за температурою. Максимально допустима температура підшипників ковзання 800°С, а підшипників кочення – 900°С. Однак такі значення температур підшипників при роботі машини вказують на дефекти, які вони можуть мати. При нормальній роботі підшипників їх температура повинна становити 50…60°С. Для сильно перегрітих підшипників характерним є виділення газів з підшипників.

При виявленні такого дефекту машина повинна бути негайно відключена.

Перевірка частоти обертання і меж її регулювання (у машин з регульованою частотою обертання) здійснюється в тому випадку, якщо при випробуванні машини при неробочому ході не вдалося виявити дефекти, які вимагають усунення. При виявленні будь-якого дефекту (шуми, стуки, сильна вібрація) машину необхідно відключити. Після усунення несправностей її знову запускають при неробочому ході. Переконавшись, що дефекти машини усунені, частоту обертання доводять до номінальної і перевіряють межу регулювання.

Частоту обертання машини контролюють за допомогою тахометрів, стробоскопів і т. п.

Комутацію машин постійного струму встановлюють, спостерігаючи за колектором під час поштовхів струму при роботі машини при неробочому ході, максимальній напрузі і частоті обертання. Характер іскріння щіток співставляють з класифікаційною шкалою Держстандарту ГОСТ 183-75, згідно з яким встановлено 5 ступенів іскріння (класів комутації), а саме:

1 – відсутність комутації. Отримала назву "темної" комутації. При тривалій роботі колектор і щітки придатні для всіх режимів роботи машини.

1 ¼ - приблизно під чвертю всіх щіток спостерігається точкове іскріння. Допускається робота для всіх номінальних режимів роботи.

1 ½ - приблизно в половині всіх щіток спостерігається іскріння. Допускається робота для всіх номінальних режимів роботи.

2 – під більшою частиною всіх щіток спостерігається істотне іскріння.

При цьому при тривалій роботі на колекторі спостерігаються сліди почорніння, а на щітках – сліди підгару. Такий режим допускається при короткочасних перевантаженнях машини.

3 – істотне іскріння під всіма щітками. При тривалій роботі на колекторі з'являється значне почорніння. На щітках - значний підгар. Ці явища нічим не усуваються і при цьому класі комутації може з'явитися явище, яке називається круговий вогонь, в результаті чого відбувається повне руйнування щіток.

При класі комутації 3 машина повинна бути негайно відключена від мережі.

При перевірці комутації, коли машина працює при неробочому ході, виконують кінцеве встановлення щіток на нейтралі. Способи встановлення щіток на нейтралі в умовах ремонту наступні:

  1. Машина працює в режимі неробочого ходу. Режим генератора.

  2. При постійному опорі кола збудження і незмінною частотою обертання траверсу зі щітками переміщують по колектору. Встановлення щіток на нейтралі відповідає максимальній напрузі на щітках.

  3. Машина працює в режимі неробочого ходу. Режим двигуна.

При встановленні щіток на нейтралі частота обертання двигуна при обертанні якоря вперед і назад однакова за умови незмінності напруги і незмінності потоку збудження.

Після виявлення та усунення помічених несправностей електричні апарати відправляють в експлуатацію.

IV. Безпека праці під час монтажу електричних апаратів

Організація робочого місця і безпека при монтажі та ремонті електричних машин:

  1. При технічному обслуговуванні та ремонті електричних машин змінного та постійного струму користуються інструментами з ізольованими ручками.

  2. Під час виконання роботи бути особливо пильним. Не відволікатися на сторонні справи та розмови, не заважати іншим.

  3. Встановлювати ремонтну машину на робоче місце так, щоб порушення центра тяжіння не призвело до її падіння.

  4. До перевірки електричних машин необхідно пересвідчитись у відповідності номіналів запобіжників напрузі живлячої мережі та номінального струму запобіжника, у відсутності замикання у шнурі живлення та його вилці.

  5. Очистити від пилу електричні машини.

  6. Проводити обслуговування електричних машин під напругою лише в тих випадках, коли інакше виконати роботу неможливо (настройка, регулювання, вибір режимів, знаходження несправних контактів в монтажі тощо). При цьому необхідно бути особливо уважним, щоб уникнути дотику до струмопровідних частин.

  7. Електропроводку по підключенню приладів монтувати так, щоб провідники не перехрещувались, не зависали і не були затягнуті чи скручені петлями.

  8. Контактне з’єднання повинно бути надійним. Встановлюючи контакти в отвори металевого корпусу, слід звернути увагу на надійність ізоляції між контактом та корпусом. Якщо контакти погано ізольовані, то може виникнути коротке замикання в результаті доторкання контактів до корпуса.

  9. Для ізолювання вивідних контактів від корпусу використовують фарфорові, міканітові або виготовлені з іншого ізоляційного матеріалу теплостійкі втулки прокладки, шайби.




  1. Перевірку ланцюгів другорядної комунікації виконують при допомозі омметра, тестера чи іншого приладу з живленням від сухих елементів напругою до 12 В. Ланцюги, які перевіряються, повинні бути повністю знеструмлені.

  2. Вимірювання опору ізоляції мегомметром, випробування електричної міцності ізоляції підвищеною напругою виконувати тільки при повністю вимкнутих приладах.

  3. Вимикати, вмикати електродвигун необхідно пусковою апаратурою з приводами ручного керування відповідно нормам паспорту, які повинні бути легкодоступними для включення.

  4. Під час виконання ремонту, необхідно від’єднати струмоведучі провідники від електричного двигуна. Якщо можливе обертання вала електричного двигуна від приводних механізмів тоді необхідно загальмувати ротор електричного двигуна. Якщо під час роботи з’являється ненормальний шум в роботі, електричний двигун необхідно терміново зупинити.

  5. У випадку пожежі необхідно призупинити подачу живлення від електричної мережі. Вогонь гасити за допомогою вогнегасників (вугільним ангідридом).

  6. Установку електродвигунів середньої, великої потужності здійснювати тільки за допомогою вантажопідйомних механізмів.

  7. Електродвигун вагою до 50 кг на низький фундамент можна встановити вручну, але двома чи більше працівниками. Працювати необхідно в рукавицях.

  8. Випробуванням електродвигуна необхідно перевірити кріплен­ня болтів та інших елементів устаткування і наявність заземлення.

Забороняється:

  1. Під’єднувати прилади до мережі за допомогою оголених проводів, без вилок.

  2. Проводити ремонт ввімкнених в електромережу електричних машин в безпосередній близькості від заземлених конструкцій, і батарей опалення, водопровідних труб, що мають заземлені відкриті екрани.

  3. Залишати без нагляду ввімкненими електричні машини, вимірювальний прилад, електроінструмент, а також залишати після закінчення роботи абонентські приймачі без футляра.

  4. Здійснювати заміну вузлів і деталей, пайку монтажу, продзвонку проводів та інші операції, що виконуються двома руками, в системах автоматики без попереднього відключення їх від електромережі і зняття залишкових зарядів.

  5. Вмикати пристрої в мережу при штучно замкнутих запобіжниках чи обриві проводів, а також вмикати їх шляхом безпосереднього з’єднання.

  6. Вмикати та вимикати обладнання, робота на якому не доручалась; за винятком аварійної ситуації.

  7. Торкатися руками до обірваних та оголених проводів електромережі та монтажної схеми елементів систем автоматики ввімкненої в електромережу.

  8. Працювати неізольованим та несправним інструментом.

  9. Вмикати в електромережу прилади автоматики, вимірювальні прилади, проводи живлення яких мають пошкоджену ізоляцію та електровилки.

  10. Використовувати саморобні подовжувачі.

  11. Вмикати електровимірювальні прилади, елементи автоматики в розетки, які не мають захисних направляючих контактів вилок.

  12. Працювати електровимірювальними приладами, корпуси яких надійно не заземлені.

  13. Користуватися пошкодженими розетками, відгалужувачами, з'єднувальними коробками, вимикачами та іншою електромережею.

  14. Користуватись саморобними некаліброваними електрозапобіжниками.

  15. Класти на щит електрообладнання, інструменти, одяг, пакунки.

  16. Перевіряти пальцями зміщення отворів в напівмуфтах.

  17. Спеціальні пристрої для знімання підшипників повинні бути без тріщин, зігнутих стержнів, зірваних різьб.

  18. Збивати підшипники з валів і вбивати їх в гнізда ударами молотка.

  19. Затягувати болтові з'єднання та напівмуфти будь-якими іншими інструментами замість гайкових ключів, користуватися ключами інших розмірів.



Використана література

  1. Ривлин Л.Б. Монтаж крупних электрических машин. – М.-А.: Госэнергоиздат, 1956. – 412с.

  2. 2 Гемке Р.Г. Неисправности электрических машин. – Л.: Энергия, 1975. – 296с.

  3. Атабеков В. Б. Ремонт електрооборудования промислових підприємств: Учебник для сред, проф.-техн. училищ. -- 4-е изд., перераб. и доп. -- М.: Висш. школа, 1979. -- 256 с, ил. -- (Профтехобразование. Енергетика).

  4. Ботян А.М. монтаж электрооборудования в сельскохозяйственном производстве. - Мн.: Уроджай, 1980, 296 с., ил

  5. Принц М.В., Цимбалістий В.М. Освітлювальне і силове електроустаткування. Монтаж і обслуговування. — Львів: Оріяна-Нова, 2005.

  6. Электромонтажные работы. В 11 кн. Кн. 3. Кабельные сети: Учеб. пособие для ПТУ. А.А. Коптев. Под ред. А.Н. Трифонова. — М.: Высш. шк., 1990.

  7. Электротехника: Учебник для вузов. Ю.М. Борисов, Д.Н. Лопатов, Ю.Н. Зорин. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Энергоатомиздат, 1985.

  8. Электротехника: Учебник для ПТУ. А.Я. Шихин, Н.М. Белоусова, Ю.X. Пухляков и др. Под ред. А.Я. Шихина.— М.: Высш. шк., 1991.

  9. Электротехнический справочник. Т. І, «Энергия», 1971.

  10. Атабеков В.Б. Монтаж електричних мереж і силового електроустаткування: Підруч. Пер. з рос. Т.А. Сиротинко. – Вища шк.; 1995.

  11. Бондар В.М., Гаврилюк В.А., Духовний А.X. та ін. Практична електротехніка для робітничих професій: Підруч. для учнів проф.-навч. закладів з різноманіт. галузей пром-сті та побут, обслуг.— К,: Веселка, 1997. — 191 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас