Таке відношення заважає учневі побачити за зовнішньою віртуозною фактурою музичний зміст етюдів

1.Педагогічна практика показала, що, починаючи з перших років навчання грі на фортепіано, необхідно приділяти велику увагу систематичній роботі над етюдами. Ця робота не повинна обмежуватись виконанням нотного тексту і технічною грою в швидкому темпі. Не слід розглядати етюди лише як
інструктивний матеріал, як підготовчі вправи для виконання більш серйозних творів. Робота над етюдами не повинна зводитись до формального подолання технічних трудностей.
Таке відношення заважає учневі побачити за зовнішньою віртуозною фактурою музичний зміст етюдів.
Вивчення етюдів ставить перед учнем наступні основні завдання: розвиток і вдосконалення технічної бази, накопичення технічного «резерву»: більшої рухливості, тривалішої витримки. Проте і без активної участі інтелекту
(адже етюди потребують індивідуального трактування) виразне виконання неможливе. Етюди можуть стати незамінним матеріалом для розвитку музичного мислення, виховання самостійності учнів, більш того, ключем до розуміння багатьох музичних стилів. Деякі етюди містять у собі готові формули, які зустрічаються в творах Клементі,
Гайдна, Моцарта, Бетховена, Шумана, Шопена, Ліста та інших композиторів. Виконання учнями етюдів як самостійних художніх творів можливе лише при певній методичній направленості в роботі.
2.Викладачеві важливо пам’ятати, що процес роботи над музичним твором будь-якого жанру (в тому числі і етюдом) починається з визначення художнього змісту. Вірно передати музичний образ, емоційний настрій допомагають різні засоби виразності, в тому числі--якість звуку. На будь-якому етапі роботи над етюдом слід приділяти увагу звуковим завданням.
Достатньо хоча б на одному уроці проіґнорувати цю вимогу і учні перестають виконувати її з тією увагою і усвідомленістю, які так необхідні!
В поняття «робота над звуком» входить і артикуляція. Запас артикуляційних прийомів в учнів молодших класів відносно невеликий, недостатній, тоді як звучання legato, non legato, staccato потребує різноманітності і гнучкості виконання.
3.Етюди К.Черні дозволяють розвинути точні ритмічні навики,
відчуття мірності руху, допомагають скоординувати ігрові рухи. Від того, наскільки ритмічно точною буде організація, залежить якість техніки, а чітка рівномірна пульсація обумовлює настільки ж чіткі рухові відчуття і перш за все пальцеву рівність. Основою свобідних рухів є зручне ненапружене положення корпусу, рук і, обов’язково, ніг учнів.

Основна вимога в роботі над технікою—економність рухів.
Викладач повинен прищеплювати учням навики керування роботою м’язів. Необхідно навчити вмінню включати потрібну групу м’язів, змінювати їх роботу, наприклад, виключаючи великі м’язи включати мілкі, які розміщені в запясті; навчити користуватися більшою або меншою вагою руки, тобто навчити всьому, що складає ігрові прийоми, необхідні для реального втілення потрібного звучання.
При виборі етюдів викладачеві необхідно дотримуватись певної послідовності в розвитку технічних навичок, яка повинна іти шляхом оволодіння більш складною та різноманітною фортепіанною фактурою.
Середні та старші класи ДМШ (саме на цей період розраховані
ЕТЮДИ К.ЧЕРНІ ор.299)-це період формування і розвитку рухових навиків учнів-піаністів. Правильна посадка за
інструментом, різноманітні прийоми звукодобування, які вимагають природніх і раціональних рухів, добрий контакт пальців з клавішами-це та основа, без якої неможливий технічний розвиток учня. Можна виділити декілька етапів в процесі оволодіння етюдним матеріалом.