Кілька прикладів екзотизмів в українській літературі
Екзотична лексика вживається в текстах художньої літератури та публіцистики в декількох функціях. У творах, що розповідають про життя інших країн, інших народів, екзотизми виконують номінативну функцію – називають поняття, яким немає еквівалентів у російській мові. Наприклад, у тексті роману«Молода гвардія» О. Фадєєва (про українську дійсність) читаємо:«У всіх можна було бачити в руках огірки, помідори, шмат кавуна або дині, що сочиться».
Широко використовував українські екзотизми М. Гоголь у«Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» і«Миргороді»: бандура, гопак, галушка, жупан, сувою, сопілка, чумак. Наприклад:«Але ми й забули, що вона тут же сиділа на ви- соті воза в нарядній зеленій вовняній кофті, в багатій плахті, що красувалася як шахова дошка, і в ситцевому кольо- ровому очіпку» («Сорочинський ярмарок») або:«За Диканьку ж, думаю, ви наслухалися вдосталь. І те сказати, що там будинок чистіше якого-небудь Пасєчникова куреня» («Вечори на хуторі біля Диканьки»
Л. Костенко: “Танцюй, танцюй, дитино! Життя – страшна корида, // На сотню Мінотаврів – один тореадор”;
У поемі «Кавказ» українського поета Т.Г.Шевченка вжито такі екзотизми, як чурек (прісний хліб кавказьких горців) і сакля (житло кавказьких горців).